Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Абу Абдаллах Джафар Рудакі Поезія Переклад Василя Мисика
* * *
Настало свято осені, султане,
Настало свято, всім царям жадане!
Це хутра час! Шовки й шатри минулись -
I сад, де плід ряснів, сьогодні в'яне.
Лілею мирт змінив, багряні квіти
Замінить нам тепер вино багряне.
А ти - юнак, і щастя в тебе юне,
I молоде вино - аж полум'яне.
* * *
Вино виявляє нам справжню чесноту
I ницість, усім зобов'язану злоту.
Воно відрізняє високих від підлих,
До втіх найвиборніших будить охоту.
I де б не пили ми - там добре, а надто,
Як пахне жасмином від кожного плоту.
Вино підкоряє найбільші фортеці,
Коня степового гнуздає в роботу.
I скнара, напившись, укинеться в щедрість
I скарбом своїм обдарує голоту.
* * *
Все йде гаразд, немає перебою
В ділах твоїх. Так чом же головою
Ти похилився? Весело живи!
Полюблений ти долею самою!
Візирів рада щó тому додасть,
Хто має все, що треба для спокою?
Не родить мати двох таких, як ти,
Нема на світі двох такого крою!
Не замикає Бог тобі дверей,
Не відчинивши сто перед тобою!
* * *
Коли повіє з Бухари, із дорогого краю,-
Жасмину, мускусу, троянд я пахощі вдихаю.
Усім жінкам, чоловікам, що той вітрець почують,
Здається, що доходить він з Хотана, із Китаю.
Ні, вітерець такий легкий не долетить з Хотана,
Він од тієї завітав, що я давно кохаю.
Моя туркене промітнá, і твій халат в розлуці
Мені сорочкою приснивсь, легким убранням маю.
Я вечорами все дивлюсь туди, де шлях на Йємен,
Бо там є зірочка Сухайль, Сухайль, що я шукаю.
Моя ти зіронько, мені здаєшся ти святою,
I я святе твоє ім'я від натовпу ховаю.
Та тільки мову розпочну - і сам собі на диво
Твоє наймення дороге найпершим називаю.
* * *
Твое лице - як день осяйний, день воскресіння правовірних,
А кучері - як ніч могили, де спить засуджений на дні.
З твоєї ласки я назавжди серед закоханих уславивсь,
Як ти уславлена за вроду, за стан і кучері рясні.
У Мекки є свята Кааба, у християн - Ісус розп'ятий,
У єгиптян - розливи Нілу, в алійців - предки визначні.
А я пишатимуся тільки твоїми чорними очима,
Коли з-під покривала раптом вони покажуться мені.
* * *
Як друг обмовиться, ти пропусти повз вуха.
Адже на світі так: де радість, там і скруха.
Провина доброго тяжкою не буває,
Од ласки першої забудеться наруга.
Чи сто хороших діл одне недобре згасить?
Хто терня знищує, той солов'їв не слуха.
Якщо він сердиться, перепросить не бійся:
Не випада шукать щодня нового друга.
* * *
Ти Бухару Багдадом сьогодні називай!
Де владар Хорасану, там весело, там рай!
Лий, чашнику, повніше! Музúко, вдар у струни!
Сьогодні свято в мене, сьогодні я - гультяй!
Є в нас вино, і квіти, й красуні пишновиді,
А щодо смутку... смутку у ворогів шукай!
* * *
Хоч би на хвильку доторкнутись пахущих кучерів твоїх!
Квіток жасмину - уст солодких - якби я спробувати міг!
Де ти проходила, гуляла, я тій землі, тому піску
Разів із тисячу вклонюся, що зберегли слідочки ніг.
Кладу я тисячу цілунків на цей листочок із ім'ям,
Що твій перстеничок до нього колись легесенько приліг.
В той день, коли тебе зустріну й не доторкнусь до рукава,
Нехай індійський меч двосічний мене скарає, як за гріх!
Як люди звернуться до мене, щоб я їм вірші прочитав,-
Крім похвали тобі, нічого знайти не можу я для їх.
* * *
О, як розквітнула земля з твоєї вроди цвіту!
Од пишних кучерів твоїх зазнає амбра зніту!
Я присягнув би, що твоє залізне серце, мила,
Малюнок вирізьбить могло б на виступі граніту.
Великодушності дарма від тебе сподіватись,
Бо від таких твердих ніхто ще не почув привіту.
У Бога ласки я молю - та що ж, як ти не хочеш
Прихильно вислухать мене, безщасного баніту?
Якщо ти приймеш Рудакі до себе в рабство вічне,
Він не віддасть своїх оков за всі багатства світу!
* * *
Своєму тілові на втіху чи варто душу турбувати?
Хто б на сторожі коло псарні поставить ангела посмів?
Як правди вісником по світу ідеш дорогою пророків,
Ти не шукатимеш водички в струмку Еллади, що змілів.
Я солов'їними піснями себе, мов, путами, опутав,
Немов Іосифа за вроду, мене ув'язнено за спів.
Немало років у палацах я між великими просидів,
Я їхнє явне й потаємне умом допитливим прозрів.
Одне бажання тільки й мав я - для них зразком високим стати,
Та тільки жаль один дістав я з усіх Всевишнього дарів.
Книга: Абу Абдаллах Джафар Рудакі Поезія Переклад Василя Мисика
ЗМІСТ
| 1. | Абу Абдаллах Джафар Рудакі Поезія Переклад Василя Мисика |
| 2. | * * * Настало свято осені, султане,... |
| 3. | * * * Троянда, мирт листатий, що вітер... |
| 4. | * * * Є два слова, що усі їх знають,-... |
| 5. | На смерть Абульхасана Мураді Вмер Мураді. Нелегко... |
На попередню
|
|
