Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Абу Абдаллах Джафар Рудакі Поезія Переклад Василя Мисика
* * *
Троянда, мирт листатий, що вітер колихає,
I яблучко пахуще, що в вітах достигає,
Як це все меркне раптом, побачивши тебе,
О знаднице, чий погляд царів перемагає!
Ця ніч - ніч рішень тайних для милого твого,
Коли з твого обличчя запона упадає.
Коли ж ти два тюльпани одслонюєш на мить,
Тоді блідніє сонце і вид свій закриває.
Я б ніжне підборіддя із яблучком зрівняв,
Та родимки такої на яблуках немає.
* * *
Відколи сонце сяє серед неба,
Не жив такий, кому знання не треба.
Які б віки прадавні не взяли ми -
Розумні люди мовами усіми
Знання шукали, сил не шкодували
I речення у скелю вкарбували:
«Знання для серця - світоч найясніший,
Знання для тіла - панцир найміцніший».
* * *
Усі великі вік свій віджили,
Усі покірно смерті улягли.
Сховались будівничі під землею,
Що зводили ці вежі та вали.
Із усього добра, що назбирали,
З собою тільки саван узяли.
Бо тільки їхнього було, що одяг,
Та те, що з'їли, та що нам дали.
* * *
Вже грає Рудакі. Тож лий вина!
Хай піниться, як пісня голосна!
Нехай розтопленим живим рубіном
Воно горить і світиться до дна!
Два самоцвіти: цей живий, той мертвий,
Та хоч і два їх - суть у них одна:
Торкнися тільки - вже червоні руки,
А спробуєш - і голова хмільна!
* * *
Хоч ясно навкруги і дні погожі,
Та Час не спить: він завжди насторожі.
У злигоднях добра собі шукає,
Із колючок ростить для себе рожі.
Чого ж сидиш, байдужий? Чи не бачиш,
Які він сили зводить зловорожі?
Обличчям світлий - він душею чорний,
Гидка потвора на розкішнім ложі.
* * *
Як стане підлий частувать, не доторкайсь їди,
Тих прісних ласощів до уст і крихти не клади.
Печені теж не зачіпай, бо є отрута в ній,
В його воді є гіркота - не пий його води.
Хай смага в тебе на устах, хай мучить печія,
Ти повз його квітучий сад, не глянувши, пройди.
Замість квіток, із верховіть там капле камфора,
Ртуть виступає на плодах - такі в ньому плоди.
* * *
Хоч єсть і в тебе гострий меч, але вбивать не смій!
Не буде в Бога забуття жорстокості твоїй.
Не для насильника той меч загартував коваль,
Як не для оцту виноград кладе у чан топчій.
Колись убитого Ісус побачив на шляху -
I з дива палець прикусив, і засудив розбій.
Сказав: «Кого ж ти погубив, що у крові лежиш?
I від чиєї ж то руки загине лиходій?»
Даремно пальця не труди, в чужий не стукай дім,
Бо прийде час - і кулаком застукають у твій.
* * *
Уста красуні винні, що цукор здешевів;
Од кіс її не стало на амбру покупців.
Навіщо ж так безглуздо поводишся, лукава?
Ти про знання-науку не трать даремно слів!
Терплячому нічого про цукор не відомо,
А верболіз ніколи мигдалем не пахтів.
* * *
Розкішне поле нам здається звіром,
Змією злою у зимові дні.
А лиш потéпліє - в гарячих барвах
Воно ряхтить, як зошити Мані.
На корабель життя не покладайся,
Бо є потвори на морському дні.
* * *
Лілея в першім теплі
Сміється, немов Лейлі,
Спадає дощик на вруна,
Мов сльози з очей Меджнуна.
Як свіжо пахне потік!
Це, мабуть, троянди щік
Сьогодні вмила в ньому
Моя вродливиця юна.
* * *
Квітонько весняна,
Зірко Туркестана!
Із хмільного жбана
Чом не ллєш, кохана?
Чом напій іскристий,
Наче небо, чистий
У квітник барвистий
Не несеш, кохана?
* * *
Жалобнику, шанований всіма!
О ти, що сльози рониш крадькома!
Воюсь тебе ще дужче засмутити,
Як назову того, кого нема.
Хто зник - той зник, а хто вернувсь - вернувся.
Навіщо ж душу мучити дарма?
Ти хочеш світ полагодити, друже,
А він усе руйнує і лама.
Його і гнів гарячий твій не зрушить,
Він і до сліз байдужий, як зима.
Ну що ж, ридай хоч до Страшного суду -
Не підведе з труни його й сурма.
Якщо над кожним лихом горювати,
То горюватимеш над багатьма.
Із ким би серцем ти не подружився -
До нього ближча подруга німа.
Не видко хмар, не затемнився місяць,
І не закрила всесвіту пітьма.
Чи зважиш ти на раду, чи не зважиш,
Боюсь: і далі житимеш сліпма.
Так наливай свій келих аж по вінця!
Тоді журба розвіється сама.
Лише в нещасті виявитись може
Висока гідність серця і ума.
Книга: Абу Абдаллах Джафар Рудакі Поезія Переклад Василя Мисика
ЗМІСТ
| 1. | Абу Абдаллах Джафар Рудакі Поезія Переклад Василя Мисика |
| 2. | * * * Настало свято осені, султане,... |
| 3. | * * * Троянда, мирт листатий, що вітер... |
| 4. | * * * Є два слова, що усі їх знають,-... |
| 5. | На смерть Абульхасана Мураді Вмер Мураді. Нелегко... |
На попередню
|
|
