Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Абу Абдаллах Джафар Рудакі Рубаї Переклад Василя Мисика
Абу Абдаллах Джафар Рудакі Рубаї Переклад Василя Мисика
© Рудакі
© В.Мисик (переклад з перської), 1990
Джерело: Захід і Схід: Переклади. К.:Дніпро,1990
Електронний текст: Бібліотека "Джерело" (ukrlib.com), 2004
Зміст"Цьому хисткому світу не радій..."
"Ти звеліла - і покинув я мечеті для церков"
"Як над гадюкою не клопочись..."
"Ім'я твоє славне схоже з прапором ранку вогненним..."
"Ніхто не прийде до мене, хіба нужда зажене"
"Мандрівче! В саду земному плодів не шукай!"
"З кохання до тебе - така в мене щемінь!"
"Гнівну красуню шукали ми скрізь по країні..."
"Бачив я пітьму кучерів прекрасних..."
"Ти ще жорстокістю душі собі не вдовольнила..."
"Чотири речі нам потрібні, щоб невеселих збуться дум..."
"Вже й караван Шахіда нас минає"
"Ти на Юсуфа схожа! Мене в'ялить любов"
"Ти в червоної троянди барву й запах однімаєш..."
"- Прийшла.- Хто? -Дорогá.-Коли? -Як день зайнявся"
"Кому рядно своє недоля в оселі смутку розстилає?"
"Коли убитого мене побачиш ти, любов..."
"Себе в руках весь час тримати - от справжнє благородство"
"Фортуна мудрому готує тільки втрати"
"Ні, я чорню свій волос не для того..."
"Журба мене гнітила, згинаючи, мов лука..."
"Ей, Рудакі, од кайданів печалі звільнись!"
"Без личка твого і всесяйного сонця не треба!"
"Малим задовольняйсь, душею не криви..."
"Знов, насміявшись із людських надій..."
"Ім'я твоє почувши, всім серцем я радію..."
"Чи бачив світ коли твою подобу..."
"Скинь, лежебоко, лінощів кирею!"
"Ти убивав, щоб менш було запеклих ворогів..."
"Знов на грядках замайоріли квіти..."
"Вік твій - кінь. Як загнуздаєш, стане птахом під тобою"
"Красуні місяцевиді, вино кипуче, рум'яне"
"Я на широкий шлях до тебе іще не встиг ступить ногою..."
* * *
Цьому хисткому світу не радій:
Він тільки дурить, хитрий лицедій.
Добро його - за казочку вважай,
А зло його - витримувать умій.
* * *
Ти звеліла - і покинув я мечеті для церков.
Ради тебе у невірстві я всі ступені пройшов.
Після тисячі поклонів, що поклав на твій поріг,
Як далеко від Кааби опинився я, любов!
* * *
Як над гадюкою не клопочись,
А вкусить і тебе вона колись.
Хто підлий - теж гадючої удачі.
Зустрінешся із підлим - одвернись.
* * *
Ім'я твоє славне схоже з прапором ранку вогненним,
А чаша, з якої п'єш ти, - з молодиком одноденним,
Швидкий і рішучий крок твій - із кроком Долі самої,
З Фортуною - ті дарунки, що ти роздаєш нужденним.
* * *
Ніхто не прийде до мене, хіба нужда зажене.
Одна пропасниця тільки не забуває мене.
А спрага уста опалить - одна надія напитись
Із річки, що ненароком з очей у мене лине.
* * *
Мандрівче! В саду земному плодів не шукай!
Цей рай із двома дверима - вербовий, нікчемний рай.
Не смій і хвильку прогаять, бо твій садівник - за тобою.
Побувши прахом у світі, тепер, як дим, одлітай!
* * *
З кохання до тебе - така в мене щемінь!
Терпець мій урвався, в думках моїх темінь.
Це горе - не горе, тяжка Каф-гора,
А серце у тебе - не серце, а кремінь.
* * *
Гнівну красуню шукали ми скрізь по країні,
Світ обійшли, знемагали в журбі й нетерпінні,
Руки набили собі і намуляли ноги:
Руки - об голову, ноги - йдучи по камінні.
* * *
Бачив я пітьму кучерів прекрасних
З полум'ям троянд - світочів незгасних.
В кожнім завитку - тисяча сердець,
В кожному кільці - тисяча нещасних.
* * *
Ти ще жорстокістю душі собі не вдовольнила,
На муки глянувши мої,- жалю не появила.
I все ж дорожча ти мені од серця і душі,
Хоч гірш од ворога мене ненавидиш ти, мила.
* * *
Чотири речі нам потрібні, щоб невеселих збуться дум:
Здорове тіло, добра вдача, ім'я хороше, світлий ум.
Кого Всевишній обдарує цими дарами чотирма,
Той завжди радуватись має і проганять од себе сум.
* * *
Вже й караван Шахіда нас минає.
А скільки ж то пішло за ним, хто знає?
Очима лічиш - одного не стало,
А розум каже: «Багатьох немає».
* * *
На нас полює сила необорна.
Ми - наче миші, смерть - пантера чорна.
Надходить час - і одживає цвіт,
I смерть бере його й кладе під жорна.
* * *
Ти на Юсуфа схожа! Мене в'ялить любов.
Як з пальців єгиптянок, струмить із серця кров.
Цілунком оп'янивши, навіщо хочеш знов,
Щоб од гіркої муки я місця не знайшов?
* * *
Ти в червоної троянди барву й запах однімаєш -
I напахчуєш волосся, і рум'янцями палаєш.
Рожевіє та водичка, де ти личко умиваєш,
Пахне мускусом садочок, де ти коси розплітаєш.
* * *
- Прийшла.- Хто? -Дорогá.-Коли? -Як день зайнявся.
- Чого ж боялася? -Щоб батько не дізнався.
- Я цілував її.- В лице? - О ні, в уста.
- В уста? - Ні, в сердолік.- I що ж? - Він цукром здався.
* * *
Кому рядно своє недоля в оселі смутку розстилає?
Нам.
Кому вогню, що тліє в серці, і море сліз не заливає?
Нам.
Насильник з'явиться - кому він ярмо на шию надіває?
Нам.
Кому, кому на білім світі ніколи просвітку немає?
Нам.
* * *
Коли убитого мене побачиш ти, любов,
Уста розтулені мої і вид, що захолов,
Сядь в узголів'ячку моїм, засмійся і промов:
«Як жаль, що вбила я тебе, що ти не встанеш знов!»
* * *
Себе в руках весь час тримати - от справжнє благородство.
Глухих, сліпих не ображати - от справжнє благородство.
Не благородство - наступити на груди бідному, що впав,
Ні, руку впалому подати - от справжне благородство!
* * *
Фортуна мудрому готує тільки втрати.
Не спи, не жалуй сил і доробляйся плати.
Сам їж і іншим дай! Легка душа у того,
Хто їсть і роздає все, що зумів зібрати.
* * *
Ні, я чорню свій волос не для того,
Щоб удавати з себе молодого
I знов грішити! Це - печалі знак,
Це траур старості - і більш нічого.
* * *
Журба мене гнітила, згинаючи, мов лука,
Та брала гору радість, що це від тебе мука.
Щоночі сам до себе я промовляв: «О Боже!
Яка ж то буде зустріч, коли така розлука!»
* * *
Ей, Рудакі, од кайданів печалі звільнись!
Завжди веселий, вперед безтурботно дивись!
Думаєш, тільки тобі одному так погано?
В цілому світі не краще! Живи й не журись!
* * *
Без личка твого і всесяйного сонця не треба!
Не видно тебе - хай і місяць не дивиться з неба!
Нехай біля тебе й мене, грубіяна, не буде!
Хай згасне той день, що його перебув я без тебе!
* * *
Малим задовольняйсь, душею не криви,
Будь вільний, нахилять не квапся голови.
В добрі - забудь себе і не вдавайся в тугу,
В нужді - про себе дбай і весело живи!
* * *
Знов, насміявшись із людських надій,
Десь покотився перстень-чародій.
Минув наш вечір, закінчилась казка -
I знову порожньо в руці моїй.
* * *
Ім'я твоє почувши, всім серцем я радію,
Твоїм живу я щастям, тобою молодію.
А як почую звістку, й та звістка не від тебе,-
Тоді втрачаю раптом і радість, і надію.
* * *
Чи бачив світ коли твою подобу -
Таку зажерливість гидотну й злобу?
Абулькасим від сорому за тебе
В день воскресіння не зведеться з гробу!
* * *
Скинь, лежебоко, лінощів кирею!
Нас Бог для праці витворив із глею.
Твоє життя - твій скарб, тож не барися
Його примножить працею своєю!
* * *
Ти убивав, щоб менш було запеклих ворогів,
Ти роздавав, щоб менш було нещасних бідняків.
У цих і м'ясо, й марципан - все дорога їда,
А той і ячного коржа ще досхочу не їв.
* * *
Знов на грядках замайоріли квіти,
Прийшла пора для парості й для віти.
Минулася пора вогню жаркого -
Тепер тюльпанам тільки пломеніти.
* * *
Вік твій - кінь. Як загнуздаєш, стане птахом під тобою.
Вік твій - м'яч. Як добре вдариш, будеш тішитися грою.
Хоч яка ти незрівнянна, музикантова рука,
Але завжди тій, що пише, будь покірною рабою!
* * *
Красуні місяцевиді, вино кипуче, рум'яне.
Впаде у колодязь ангел, коли мимохідь погляне!
Куди ж я свій погляд кину? Щоб тільки друга побачить,
Він замість трави нарцисом із праху мого постане!
* * *
Я на широкий шлях до тебе іще не встиг ступить ногою,
Іще я серця не потішив твоєю дивною красою,
А голос неба, голос долі уже почувсь над головою:
«Налий вина собі у келих, розлуки глек - перед тобою!»
© Aerius, 2004
Текст з ae-lib.org.ua
Книга: Абу Абдаллах Джафар Рудакі Рубаї Переклад Василя Мисика
ЗМІСТ
| 1. | Абу Абдаллах Джафар Рудакі Рубаї Переклад Василя Мисика |
На попередню
|
|
