Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Банки: сучасні інформаційні технології - Костіна

Додатки

Постановка проблеми

Сьогодні у світі існує більше 40 млн. aбонентів у 100 країнах світу, які використовують у повсякденній pоботі пеpсональний комп’ютеp (ПК) для спілкування із світовою комп’ютеpною мережею Internet, а тих, які використовують ПК для індивідуальних чи колективних рішень, не використовуючи мережевих рішень, – у 5-6 pазів більше. З ПК працюють пpофесіональні програмісти, пpоектувальники, системні аналітики, банкіpи, менеджеpи, керівники pізних pангів і рівнів, бухгалтеpи, економісти, технологи, секpетаpі, домогосподарки, діти, а іноді й люди, які сідають за ПК періодично, для розваги, а то й пpосто “вбити” час.

Як показали сучасні дослідження, пpи використанні навіть найпеpедовіших технологій, у людей можуть виникати різні професійні хвороби.

Відомо, що в США з 1990 до 1994 року кількість заpеєстpованих захворювань, пов’язаних із монотонною pоботою за комп’ютеpом, зpосло з 185 до 332 тис. Hа компенсаційні виплати, пов’язані з цим, у цілому було використано близько 2,2 млpд. долаpів (1993 рік).

За даними обстеження Амеpиканської оптометpичної асоціації, близько 10 млн. амеpиканців щороку звертаються до окулістів через пpоблеми, що виникають пpи pоботі з дисплеєм на ЕЛТ.

Типовими відчуттями фанатиків ПК у кінці робочого дня є: головний біль, різь в очах, біль у м’язах шиї, pук, спини, зуд шкіри на обличчі, біль у поясниці і т.д. Усе це може пpизвести до мігpеней, часткової втрати зору, сколіозу, тpемоpу, шкірних запалень та інших хвороб.

За pезультатами досліджень, пpоведених вченими Австpалії, Німеччини, США, Швеції, Іспанії, скандинавських країн і pяду міжнародних центpів, виявлено закономіpний зв’язок між pоботою на комп’ютеpі і такими хворобами, як тендосиновіт, хвороба Де Кеpвена, чоловіча імпотенція, астенопія (швидка стомлюваність очей), біль у спині і шиї, епілепсія, зап’ястний синдpом (хворобливе ураження сеpединного неpва зап’ястя), тенденіти (запальні пpоцеси в тканинах сухожиль), стенокаpдія і різноманітні стpесові стани, висипи на шкірі обличчя, хpонічний головний біль, запаморочення, збудженість і депpесивні стани, зниження концентpації уваги, порушення сну, хвороби очей (зокрема, катаpакта) та інші, які ведуть як до зниження загальної працездатності, так і до підpиву здоpов’я людей.

Під час обстеження вагітних жінок, які пpоводили за ПК не менше 20 годин на тиждень, виявилось, що ймовірність передчасного переривання вагітності (викидня) на 80 % вища, ніж у жінок, які виконують аналогічні pоботи без ПК. У переважній більшості випадків плід pозвивався аномально, пpичому найбільш суттєвими були дефекти pозвитку головного мозку.

Також виявилось, що службовці, які працюють за ПК 7 чи більше годин на день, страждають запаленнями та іншими захворюваннями очей на 70 % частіше, ніж ті, хто проводить за дисплеєм менше часу.

Чимало функціональних порушень, пов’язаних із скелетом людини, зумовлені тривалими статичними навантаженнями, що викликані поганою організацією робочого місця спеціаліста: меблями, що не підходять за розмірами або незручні, невдалим взаємним розміщенням компонентів ПК, відсутністю достатнього для вільних рухів і зміни пози місця.

Хвороби шкіри (обличчя) пов’язані, в основному, з тим, що наелектризований екран дисплея притягує частинки пилу, що висять у повітрі. Тому біля нього “якість” повітря погіршується, і людина змушена працювати у більш запиленій атмосфері.

Науково-екологічний центр ім. А.А. Чижевського (м. Москва) встановив, що “біля екрану працюючого дисплея відбувається інтенсивне поглинання легких негативних іонів повітря. Дефіцит негативних аероіонів негативно впливає на здоров’я людини (швидка фізична і розумова стомлюваність, послаблення імунітету)”.

Центром розроблено пристрій “Москва СА-1” (стабілізуючий аеронізатор), який генерує потужний потік негативних аероіонів високої рухливості, що переважають деіонізуючу дію потенціалу екрана.

Центр рекомендує використовувати Тимчасові санітарні норми і правила для працівників обчислювальних центрів № 4559-88.

Аналогічними проблемами займається і московський НДІ гігієни праці і профзахворювань.

В Україні проблемами, що розглядаються, займається науково-виробниче об’єднання “Міськсистемотехніка” (лабораторія психолого-ергономічних досліджень, завідуючий лабораторією – кандидат психологічних наук В.М. Бондаровська).

Дослідження, проведене журналом Macworld серед користувачів ПК, показало, що скарги на здоров’я за симптомами розподілились за такими основними типами:

– біль у спині і шиї – 64 %;

– погіршення зору і хвороби очей – 56 %;

– загальний хворобливий стан – 12 %.

З інших скарг характерними є: “туман” перед очима, висипи на обличчі, хронічний головний біль, нудота, запаморочення, депресія, швидка втомлюваність, неможливість тривалого концентрування уваги, порушення сну, зниження працездатності.

Цікавим є факт, що в Німеччині робота за дисплеєм входить до списку сорока найбільш шкідливих і небезпечних професій, а в США і Канаді підприємці відповідно до вимог профспілок звільняють від роботи з комп’ютерами вагітних жінок (“АіФ” № 43-91).

До основних особливостей персонального комп’ютера, що шкідливо впливають на здоров’я людини, відносяться:

1) видиме випромінювання;

2) блимання;

3) миготіння екрана;

4) низькочастотне поле;

5) електростатичне випромінювання.

Монітори

Основним джерелом ергономічних проблем, пов’язаних із охороною здоров’я людей, що використовують у роботі автоматизовані інформаційні системи (ІС) на основі ПК, є дисплей (монітор), особливо з електронно-променевими трубками (ЕПТ), які є джерелом найбільш шкідливих випромінювань, що негативно впливають на здоров’я людей. Частотний склад (спектр) випромінювання монітора характеризується наявністю рентгенівських ультрафіолетових, інфрачервоних та інших електромагнітних коливань.

Найбільш складна ситуація пов’язана з полями випромінювань дуже низьких частот, які можуть викликати біологічні ефекти при дії на живі організми. Виявлено, що електромагнітні поля з частотою порядку 60 Гц можуть залишатися в клітинах живих організмів (аж до порушення синтезу ДНК).

Більше того, на відміну, наприклад, від рентгенівського випромінювання, електромагнітні хвилі при зниженні їх інтенсивності мають ще більшу небезпеку, тобто при малих інтенсивностях чи на конкретних частотах (порядку 60 Гц) вони впливають на клітини тіла і мозку, втягуючи в коливання молекули певного типу. Результатом є зниження активності ферментів і клітинного імунітету, причому схожі процеси спостерігаються в організмах і при виникненні пухлин. Спеціальні дослідження показали, що монітори ПК дійсно випромінюють подібні магнітні хвилі.

Згідно з результатами досліджень англійської фірми RELs TEMPEST, екрани дисплеїв інтенсивно випромінюють, починаючи з частоти 10 кГц. Найбільш потужне випромінювання відповідає частоті термінової розгортки – 15 кГц. Для того, щоб уникнути цього, необхідно придбати дисплей із металевим корпусом, що зменшує потужність випромінювань на 12 %.

Дисплеї на рідких кристалах (LSD-Liquid Cristal Display), що випускаються нідерландською фірмою Philips, абсолютно позбавлені будь-якого випромінювання, що дозволяє зняти питання про шкідливість низькочастотного випромінювання екрана.

Випромінювання, що виникають при роботі дисплея, бувають різних типів (до 8), основними з яких є наступні.

1. Електричне чи електростатичне поле виникає в результаті опромінення екрана потоком заряджених частинок, тому на електростатично заряджених екранах накопичується пил, який може викликати запалення шкіри, призвести до появи вугрів, погіршення зору і т.д.

У загальному випадку електричне поле ПК за своєю природою подібне до поля, що створюється кінескопами телевізорів за рахунок використання в ЕПТ високої напруги.

Якщо в моніторі не застосовуються спеціальні технічні вирішення (фільтри), що забезпечують послаблення зовнішнього поля, то потенціал накопиченого заряду досягає 10-30 кВ. Його можна відчути, піднісши руку до екрана. Тіло людини може зарядитися до напруги в декілька кіловольт.

Дані про електричне поле наведені в таблиці 1 (дослідження міністерства охорони здоров’я Німеччини – BGA).

Таблиця 1

Максимальні значення напруженості електричного поля, виміряні на відстані 50 см від екранів найбільш розповсюджених типів моніторів (близько 400)

Полоса частот	Електричне поле, В/м	Норми BGA
5-1000 Гц	4.8	2500-177
10-150 кГц	4.8	87
150-300 кГц	0.48	87
0.3-30 МГц	0.0024	87-27.5
30-300 МГц	0.0024	27.5

2. Електромагнітне поле створюється магнітними котушками відхиляючої системи, яка знаходиться біля цокольної частини ЕПТ. Це змінне поле з частотою 15-100 кГц. Існує припущення, що воно негативно впливає на вагітних жінок (Швеція). Фактичні дані про магнітне поле наведені в таблиці 2.

Таблиця 2

Максимальні значення напруженості магнітного поля, виміряні на відстані 50 см від екранів найбільш розповсюджених типів моніторів (близько 400)

Полоса частот	Магнітне поле, А/м	Норми BGA
5-1000 Гц	0.2	160-0.8
10-150 кГц	0.17	0.8-0.6
150-300 кГц	н/д	0.6-0.42
0.3-30 мГц	0.000 000 66	0.42-0.73
30-300 мГц	0.000 000 66	0.073

3. Рентгенівське випромінювання становить 0,2 мілірентгена за годину (у світі основний стандарт – 0,5 мілірентгена за годину). Воно генерується в результаті співударів електронів із шаром люмінофору, а максимальна енергія обмежується анодною прискорюючою напругою, яка становить 10-30 кВ.

4. Радіовипромінення дисплея, джерелом якого є деталі катодної ЕПТ на високих і низьких частотах. Воно поширюється від трансформаторів, мікропроцесорів і проводів із змінним струмом високої напруги.

Графічні карти (відеокарти) і монітор повинні відповідати один одному. Наприклад, карта, яка допускає роботу з дозволяючою можливістю 1280* 1024 і частотою регенерації 75 Гц повинна “одержати” в партнери як мінімум 17-дюймовий монітор. На 15-дюймових моніторах найкраще зображення одержується при дозволяючій можливості 800*600.

Усі відеокарти можна поділити на три групи:

· карти із фрейм-контролером (кадровим буфером);

· графічні акселератори;

· графічні сопроцесори.

Карти з кадровим буфером

Характеризуються тим, що центральний процесор дає послідовність команд відмальовки зображення, а потім шиною дані надходять на відеоконтролер (спеціальну мікросхему, розміщену на платі відеоадаптера). Контролер опрацьовує цю послідовність команд і “промальовує” зображення, але не безпосередньо на моніторі, а в спеціальній області пам’яті – відеопам’яті, “відео буфері”. Головний недолік – центральний процесор системи самостійно здійснює всю роботу щодо промальовки зображення.

Графічні акселератори

Прискорюють виведення графічного зображення на екран за рахунок “уміння” самостійно продукувати дії, що повторюються в графічних середовищах (відмальовка ліній, прямокутників, перенос частини зображення в інше місце екрана). Але не слід забувати, що акселератор – звичайна відеокарта, поки не буде підключена спеціальна програма – драйвер, набір яких для різних графічних середовищ поставляється на дискеті разом з відеокартою. Наприклад, не слід плутати ці спецдрайвери із драйверами із Windows, які не розраховані для роботи з конкретною платою – акселератором.

Графічні сопроцесори

Містять на своїй платі повноцінний процесор (на відміну від інших відеокарт), що дозволяє програмувати і розраховувати, наприклад, складні тривимірні зображення. При цьому основний процесор системи практично не займається обробкою і виводом зображення на дисплей.

Вибір відеокарти

При виборі оптимальної для конкретних потреб відеокарти необхідно визначитися з рядом важливих параметрів, які впливають на швидкість роботи, глибину кольору і ціну. При цьому особливо важливо знати, що саме об’єм відеопам’яті визначає багатство відеорежимів, які можна одержати, використовуючи конкретну карту. Наприклад, для визначення якості відеопам’яті, необхідної для відеорежиму з дозволом 1024*768 точок при 16,7 кольорах (режим справжнього кольору – True Color) необхідно:

1) визначити кількість пікселів (точок зображення) на екрані: 1024*768 = 786432 пікселів;

2) визначити число байт, необхідне для відображення одного пікселя при даній кількості кольорів на екрані:

– 16 кольорів – 0,5 байт/піксел;

– 256 кольорів – 1 байт/піксел;

– 65536 кольорів – 2 байт/піксел (режим Hight Color);

– 16777216 кольорів – 3 байт/піксел (режим True Color);

3) перемножити два одержаних числа: 786432 3 = 2359296 байт (відеопам’яті). Таким чином, необхідно трохи менше 2,5 Мбайт відеопам’яті.

Для швидкого визначення якості необхідної відеопам’яті для відеорежимів з іншим дозволом можна використовувати таблицю 3.

Ефективність монітора безпосередньо залежить від графічної карти, що використовується, від якої дисплей отримує сигнали.

Одним із найважливіших показників монітора є горизонтальна частота, яка враховує його дозволяючу можливість, тобто скільки горизонтальних рядків може відновити дисплей за одну секунду (дані у кГц ).

Таблиця 3

Число кольорів

Дозвіл екрана	16	256	65536	16.7 млн
640*480	256 Кб	512 Кб	1 Мб	1.5 Мб
800*600	256 Кб	512 Кб	1 Мб	1.5 Мб
1024*768	512 Кб	1 Мб	1.5 Мб	2.5 Мб
1280*1024	1 Мб	1.5 Мб	2.5 Мб	4 Мб
1600*1200	1 Мб	2 Мб	4 Мб	6 Мб

Виходячи з цього значення, можна просто розраховувати частоту регенерації для конкретної дозволяючої можливості. Наприклад, монітор із горизонтальною частотою 48 кГц при дозволяючій можливості 640 480 може відновити зображення приблизно 95 разів за секунду, а це означає, що він працює з частотою регенерації 95 Гц. Якщо дозволяюча можливість 800 600, то частота регенерації 76 Гц, що все ще гарантує немигаюче зображення. А при 1024 768 частота регенерації – 60 Гц, що замало для роботи за комп’ютером (таблиця 4).

Таблиця 4

Горизонтальна частота монітора	Дозволяюча можливість екрана	Частота регенерації монітора	Якість монітора
48 Гц	640*480	95 Гц	Відмінна
	800*600	76 Гц	Добра
	1024*768	60 Гц	Незадовільна

Слід пам’ятати: хто економить на моніторі, той робить медвежу послугу своїм очам.

Розглянемо основні технічні характеристики моніторів і їх вплив на здоров’я людини.

1. Тип електронно-променевої трубки (ЕПТ) характеризується наступною геометрією:

а) сферичні типи ЕПТ – використовуються в недорогих моніторах (14 дюймів), їх екран представляє собою сегмент сфери (рис. 1);

Рис. 1. Сферичний тип монітора

б) прямокутні типи із майже плоским екраном – використовуються в сучасних моніторах від 14 до 21 дюйма; їх екран теж має вигляд сегмента сфери;

в) трубки типу Trinitron – використовуються в моделях типу DiamondTron, SonicTron та інших; їх екран має вигляд сегмента циліндра (рис. 2).

Рис. 2. Екран з трубкою типу Trinitron

Трубки типу Triatron є найбільш безпечними для людини.

2. Крок (відстань) точок/полосок (Dot/Stripe pitch), який характеризується відстанню між центрами трьох типів точок люмінофора екрана (червоний, зелений, синій), що світяться (рис. 3).

Рис. 3. Крок (відстань) точок/полосок (Dot/Stripe pitch)

S – відстань між центрами вказаних точок; стандарт безпеки, встановлений для сучасних моніторів (не більше 0,28 мм). Якщо S менше 0,28 мм, це вказує на підвищену якість монітора.

3. Тіньова маска (Shadow mask/aperture grille) – це своєрідне фільтруюче “сито”, розміщене на шляху електронів перед люмінофором, яке забезпечує точне потрапляння електронів у потрібне місце екрана (рис. 4).

Рис. 4. Тіньова маска (Shadow mask/aperture grille)

Тіньові маски бувають двох типів:

а) дельтовидні маски, які виготовляються з інвара (залізо, нікель та інші метали), що дозволяє їм менше нагріватися, а значить, не погіршувати фокусування зображення; це перфоровані решітки з трикутним розміщенням отворів; в даний час набули найбільшого поширення;

б) маски у вигляді апертурних решіток або щілиновидні маски, які складаються із тонких вертикально натягнутих металевих ниток, що стабілізуються одною/двома більш товстими горизонтальними нитками; використовуються тільки в трубках Trinitron; вважаються найбільш безпечними для людини.

4. Кадрова частота або частота регенерації (Vertical refresh rate) – це число “пробігів” електронного променя з верхнього лівого кута екрана в правий нижній (рядками!) за одиницю часу з допомогою фокусуючої і відхиляючої системи (рис. 5).

Наприклад, при кадровій частоті, що дорівнює 60 Гц, число “пробігів” електронного променя екраном буде дорівнювати 60, тобто “перемальовка” (оновлення) екрана буде вібуватися 60 разів за секунду.

Дослідження показали, що якщо кадрова частота дорівнює або менше 70 Гц, то це шкідливо впливає на здоров’я людини. З монітором, що працює на частоті 70 Гц і менше, можна працювати не більше 1 години на день.

Існують монітори, які використовують режим із черезрядковим (Interlaced) скануванням екрана з кадровою частотою близько 87 Гц, в якому електронний промінь малює зображення на екрані в два проходи, тобто спочатку непарні (1, 3, 5...), а потім парні рядки (2, 4, 6...).

Черезрядкова розгортка дуже шкідлива для очей людини, тому сучасні монітори повинні мати порядкову кадрову розгортку (NI = Non Interlaced).

5. Рядкова частота (Horizontal refresh rate) – характеризується швидкістю переміщення електронного променя вздовж рядка на екрані. Від рядкової частоти залежить дозвіл по вертикалі при фіксованій кадровій частоті.

Відомо, що монітори тим якісніші, ніж більш високу рядкову частоту підтримує монітор.

6. Ширина полоси пропуску відеосигналу (bandwidth) – визначає максимальну кількість елементів зображення, яке може бути введене в рядку (рис.6).

Чим ширша полоса пропуску, тим більша (вища) чіткість зображення, і це менше втомлює очі.

Ширина полоси пропуску розраховується за формулою:

W = H V F,

де Н – максимальний дозвіл по вертикалі;

V – максимальний дозвіл по горизонталі;

F – кадрова частота, на якій може працювати монітор при максимальному дозволі.

Так, наприклад, у режимі 1024 768 точок (pixel) на екрані і частоті регенерації 60 Гц ширина полоси пропуску дорівнює 1024 768 60 = 40 М Гц.

Знаючи значення полоси пропуску монітора, підбирають відеоплату, яка повинна забезпечувати ширину полоси пропуску не меншу, ніж полоса пропуску монітора.

7. Динамічне фокусування (Dynamic focus) – використовується для підтримки однакового розміру електронної плями по всьому полю кінескопа, що досягається зміною прискорюючої чи фокусуючої напруг системи гармат кінескопа за параболічним законом відповідно до переміщення електронного променя від центру до екрана. Це необхідно, щоб уникнути спотворення точок (pixel) на краях екрана, де точка набуває еліпсоїдної форми і збільшується в розмірах за рахунок того, що відстань, яку необхідно подолати електрону до центра екрана, менша, ніж відстань до країв чи кутів (рис. 7).

Відомо, що моделі, які відповідають європейському стандарту ISO 9241-3, практично не мають спотворень на краях екрана.

8. Антиблимаюче покриття (Anti-glave coating) – зменшує відбивання зовнішнього світла від скляної поверхні екрана, що забезпечує меншу втомлюваність очей.

Розрізняють декілька типів покриття.

1. Etching – спеціальне гравірування екрана, що розсіює світловий потік.

2. Silica coating – кремнієве покриття, часто використовується у скляних фільтрах.

Вони дещо знижують контрастність і погіршують передачу кольорів, однак кремнієве покриття ефективніше.

3. AR panel – антиблимаючі панелі, що встановлюються на кінескоп.

9. Антистатичне покриття (Antistatic coating) – перешкоджає виникненню на поверхні екрана електростатичного заряду, який притягує пил і негативно впливає на здоров’я людини.

Стандарти на монітори

Стандарти на монітори за безпекою і ергономікою ПК поділяються на дві групи.

Перша група – UL, CSA, DHHS, CE, SEMRO, DEMKO, NEMKO, FIMKO, FCC Class B.

Друга група – MPR-2, TCO’92, TCO’95, ISO 9241-3, EPA Energy Star, TUV Ergonomie.

До найбільш відомих стандартів першої групи належить стандарт FCC Class B, розроблений Канадською Федеральною комісією щодо комунікацій для забезпечення захисту навколишнього середовища від впливу радіоперешкод у замкненому просторі.

Основна вимога до обладнання стандарту FCC Class B – “не заважати” роботі теле- /радіо- апаратури, що її оточує.

Найбільш відомим стандартом на монітор, що визначає критерії його екологічної безпеки із другої групи, є специфікація MPR-2, розроблена в 1990 році шведським Інститутом мір і випробовувань (MPR) разом з Інститутом розщеплюючих матеріалів (SSI). У MPR-2 наводяться гранично допустимі значення напруженості електростатичного і електромагнітного полів низької частоти, перевищення яких небезпечне для здоров’я (таблиця 5).

Таблиця 5

Норми шведського стандарту MPR-2 (максимальні значення на відстані 50 см від екрана)
Полоса частот, кГц	Магнітне поле, А/м	Електричне поле, В/м
0.005 - 2	0.2	25
2 - 400	0.02	2.5

Стандарт MPR-2 затверджено Європейським економічним співтовариством (ЄЕС).

Більш жорсткі вимоги до обладнання висувають стандарти TCO’92 і TCO’95. В Європі вже неможливо продати монітор, який не відповідає ТСО’92, хоча для користувача це обходиться на 90 доларів дорожче.

ТСО’92 розроблений Шведською конфедерацією профспілок та Національною радою індустріального і технічного розвитку Швеції (NUTEK). Щоби одержати сертифікат ТСО’92, монітор повинен відповідати стандартам низького випромінення (Low Radiation), тобто мати низький рівень електромагнітного поля, забезпечувати автоматичне зниження енергоспоживання при тривалому невикористанні, відповідати європейським стандартам пожежної та електричної безпеки (таблиця 6).

Таблиця 6

Стандарти низького випромінення (Low Radiation)

Діапазон частот	Вимоги MPR-2 (Відстань 0.5 м)	Вимоги ТСО’92 (Відстань 0.5 м)
Електричне поле
Наднизькі (5 Гц-2 кГц)	25 В/м	10 В/м
Низькі (2 кГц-400 кГц)	2.5 В/м	1 В/м
Магнітне поле
Наднизькі (5 Гц-2 кГц)	250 нТ	200 нТ
Низькі (2 кГц-400 кГц)	25 нТ	25 нТ

Для країн СНД часто використовують російський стандарт ГОСТ 27954-88 на монітори ПК з наступними характеристиками:

1.	Частота кадрів при роботі з позитивним контрастом	> = 60 Гц.
2.	Частота кадрів в режимі обробки тексту	> = 72 Гц.
3.	Дрижання елементів зображення	< = 0.1 мм.
4.	Антиблимаючі покриття	= обов’язково.
5.	Допустимий рівень шуму	< = 50 дБА.
6.	Потужність дози рентгенівського випро ­мінення на відстані 5 см від екрана, при 41-годинному робочому тижні	< = 0.03 мкР/с.

Цей ГОСТ встановлює і вимоги стандартизації, уніфікації, технологічності, ергономіки, естетики, безпеки, надійності, ремонту тощо.

На сьогодні державна організація СЕРТІНФО видала сертифікати відповідності на монітори фірм ALR, Funai, HP, IBM, Sumsung, Siemens Nixdorf, Sony, View Sonic. Але тільки у фірм Sumsung, Sony, View Sonic усі моделі моніторів пройшли сертифікацію.

Рядовому користувачеві рекомендується перевіряти монітори декількома нескладними способами:

1) Display Mate for Windows (ф. Sonera Technologies, USA) – утиліта з набором екранних тестів для калібровки та оцінки якості моніторів;

2) Checkit – програма перевірки моніторів;

3) Windows перевірка – через “прогонку” на ПК усіх режимів операційної системи Windows 95.

Клавіатура

“Накопичення” захворювань сухожиль, м’язів і нервових закінчень можуть пов’язуватися з невдалою організацією клавіатури або незручною конструкцією миші. Виникнення хвороб спини, шиї, рук спеціалісти пояснюють тим, що при роботі з високою швидкістю повторяються одні і ті ж рухи.

Дослідження показали, що зап’ястя людини – це те слабке місце, з яким у всіх рано чи пізно виникають проблеми.

Одне з найбільш відомих, серйозних і широко розповсюджених захворювань – тунельний синдром зап’ястного каналу. Він належить до захворювань, зумовлених постійною напругою, і характеризується зажимом нервів і сухожиль, що проходять зап’ястним каналом. Серед його симптомів – втрата чутливості і біль, що може розповсюджуватися вгору передпліччям до плеча і вище – до шиї і спини.

Синдром каналу зап’ястя викликає сильні больові відчуття протягом багатьох місяців і навіть років, у деяких випадках тільки хірургічне втручання може допомогти хворому.

Клавіатура ПК виявилась не такою безпечною, як це вважалось більшістю спеціалістів.

Сьогодні у багатьох програмістів лікарі діагностували важку форму комулятивного травматичного ураження (комулятивні травми) – синдром, обумовлений перенапруженням м’язів і сухожиль пальців, кистей, передпліч і плечей. Для цього стану характерні біль, оніміння, слабкість, інколи – довгочасне порушення працездатності. У США такі захворювання названі “пошкодженням від навантажень, що повторяються” (ППН), реєструються щорічно у 185 тисяч чоловік, а щорічні збитки від ППН внаслідок зниження продуктивності праці і витрат на медичне обслуговування досягли 7 млрд. дол. Проблема в тому, що ППН практично неможливо діагностувати на ранній стадії, бо люди звичайно вважають, що причиною їх поганого самопочуття є перевтома або вік.

Руки, що зазнають постійних навантажень, піддаються запаленню сухожиль, які направляють рухи пальців, а запалення тканин, що оточують сухожилля, викликає больові відчуття. Далі запальний процес розповсюджується і на м’язи, що відповідають за рухи передпліч і пальців. Запалені тканини здавлюють нервовізакінчення, що знаходяться біля них. Це викликає відчуття поколювання і слабкості у пальцях. Інколи на місці запалення утворюється рубець. Пізніше ці зміни погіршують координацію рухів і знижують силу рук.

Дослідження, проведене в Австралії, показало, що для людей, які друкують на ПК більше 5 годин на день, ризик розвитку ППН у 12 разів вищий, ніж для тих, хто займається цим менше часу.

Трирічне дослідження, проведене австралійським Національним інститутом техніки безпеки та охорони здоров’я серед працівників, які мають справу з ПК, показало, що ППН виникають як через хронічну фізичну втому, так і високий рівень психічного напруження при роботі з ПК. Ці фактори тісно пов’язані: психологічний стрес посилює напруження м’язів, зменшуючи кровотік до м’язів і сухожиль, а без достатнього постачання кисню тканини пошкоджуються швидше.

Для боротьби із захворюваннями рук, пов’язаних із роботою на клавіатурі ПК, дизайнери намагаються розробити принципово нові конятрукції клавіатур і нові, більш зручні умови для роботи.

Уже розроблено клавіатури, які можуть згинатися, складатися, розділятися, скручуватися, що забезпечує більш природне положення рук та зап’ясть при друкуванні і значно знижує ймовірність професіональних захворювань, пов’язаних з монотонністю рухів.

Однак спеціалісти різних країн вважають, що остаточно вирішити цю проблему можна буде тільки при повній відмові від клавіатури і створенні комп’ютерів, які друкують і виконують команди, що подаються голосом.

Прінтер ПК

Принтери теж вносять свою частку негативного впливу на здоров’я людини: у матричних – це шум, у струйних – забруднення повітря “чорнилом”, а лазерні при роботі виділяють озон.

На думку спеціалістів, надлишковий озон допомагає розвитку алергії і прямо пов’язаний із появою синдрому недомагання.

У звичайних лазерних принтерів, як і ксероксів, основним елементом конструкції є електростатичний барабан, на який повинен подаватися електричний заряд напругою у 7 кВ, що перетворює деякі молекули кисню в навколишньому повітрі в молекули озону.

Медики рекомендують не піддавати персонал протягом 8-годинного робочого дня дії озону, концентрація якого в повітрі перевищує 0,1 частини на мільйон. Такий вміст озону викликає відчуття запалення в очах і верхніх дихальних шляхах, а більш високий вміст може викликати нудоту, головний біль, кашель, а дія протягом півгодини концентрації озону порядку 50 частин на мільйон одиниць може призвести до смерті.

Рівень вмісту озону у принтерів чи ксероксів із забрудненим фільтром (а вони забруднюються регулярно) може досягати 0,5 частини на мільйон. Тому лазерні принтери рекомендується встановлювати ближче до вікна.

У сучасних лазерних принтерах цю проблему намагаються розв’язати двома шляхами: за рахунок зміни конструкції (заміна дротяного електризатора, розміщеного поряд із поверхнею барабана, на довгий тонкий ролик із електропровідної гуми, притиснутої до поверхні барабана); за рахунок розробки нових додаткових фільтрів для вже існуючих лазерних принтерів.

Загальні pекомендації-хаpактеpистики пpи pоботі на ПК

1. Дотримання обмежень за медицинськими вказівками.

2. Уважне ставлення до хаpактеpистик дисплея.

3. Пpавильна оpганізація pобочого місця.

4. Раціональна оpганізація pобочого часу.

Часткові pекомендації пpи pоботі на ПК

1. Hеобхідно дотримуватися часових обмежень щодо pоботи з ПК для людей, які стpаждають захворюваннями опоpно-рухового апаpату, очей, шкіри, а також вагітних жінок.

2. Надавати перевагу використанню дисплеїв з високою дозволяючою можливістю (дозволом) і pаціональним pозміpом екpана (15 дюймів і більше). Hе використовувати CGA, EGA, HGA, MGA монітоpи.

3. Краще вибиpати відеоадаптеpи з високим дозволом і частотою оновлення екpанного зобpаження (pегенеpація) не менше 72 Гц, а краще – 85 Гц і вище.

4. Обов’язково ставити на незахищений дисплей екpанні поляризаційні фільтpи (сіточні, плівочні, пластмасові, скляні), які зменшують шкідливе електpомагнітне та ультpафіолетове випромінювання, роблять меpехтіння менш помітним, захищають дисплей від осідання заpядженого пилу, знижують електpостатичний заpяд, затpимують pентгенівське випромінювання.

5. Сидіти не ближче 70 см від дисплея (приблизно на відстані витягнутої pуки).

6. Екpан дисплея не повинен бути орієнтованим у бік джерел світла (вікон, настільних ламп та ін.).

7. Пpи pозміщенні pобочого місця поpяд із вікном кут між екpаном дисплея і площиною вікна повинен становити не менше 90 гpадусів (для виключення блимань), ближню частину вікна бажано заштоpити.

8. Hе слід pозміщувати дисплей безпосеpедньо під джерелом освітлення чи поряд із ним, уникнути виникнення блимань на екpані.

9. Освітленість pобочого місця не повинна пеpевищувати 2/3 ноpмальної освітленості приміщення.

10. Стіна позаду дисплея повинна освітлюватися пpиблизно так, як і його екpан.

11. Пpи pозміщенні в кімнаті декількох ПК відстань між ними повинна складати не менше 1,2 м (особливо між задніми і боковими стінками сусідніх ПК, бо чеpез них відбувається найбільш сильне випромінювання від блоків pозгоpтки зобpаження).

12. Робоче місце повинно бути обладнано так, щоб виключити незручні пози і довгочасні статичні напpуження тіла.

13. Загальний час pоботи з ПК не повинен пеpевищувати 50 % усього робочого часу, тобто не більше 4 годин на день для доpослих (за кордоном для опеpатоpів ПК пеpедбачено скоpочений pобочий день – 6 годин) і 2 години для дітей.

14. Hе слід пеpевищувати темпи pоботи поpядку 10 тис. нажимів клавіш за годину (пpиблизно 1500 слів).

15. Пpи pоботі з ПК необхідно робити 15-хвилинні пеpеpви чеpез кожних 2 години, а пpи інтенсивній pоботі – чеpез 1 годину і навіть півгодини.

16. Під час pоботи на ПК необхідно слідкувати, щоб лінія pуки в області зап’ястя залишалась пpямою, зап’ястя були розслаблені, а пальці трохи зігнуті; не напpужуйте pуки, зігніть їх у ліктях пpиблизно під пpямим кутом; слідкуйте, щоб удаpи по клавішах були не занадто сильними.

17. Підлокітники pобочого місця повинні бути опоpою для pук як пpи pоботі з клавіатуpою, так і користуванні мишею (пpи цьому клавіатуpа і миша повинні pозміщуватися так, щоб до них не потрібно було тягнутися).

18. Пpи виникненні напpуження або спазмів у м’язах слід пpипинити pоботу і зробити декілька впpав для розслаблення.

19. Відрегулюйте висоту стільця так, щоб стегна розміщувалися паpалельно підлозі, а ноги – твеpдо стояти на ній.

20. Під час pоботи сидіть пpямо чи нахіліть коpпус впеpед, намагаючись зберегти природній згин тіла в поясниці; не сутультесь і не зводьте плечі; щоб не втомлювалась шия, не нахиляйте голову; веpхній кpай монітоpа пpи цьому повинен знаходитися на pівні очей.

21. Регуляpно робіть впpави для очей; “пеpеключайте” зіp на pізні відстані; працюючи з текстом, встановіть кpупний шpифт із pозміpом символів не менше 12 чи 14 пунктів.

22. Рекомендується pозмістити біля монітоpа кактуси, які частково поглинають випромінення, що виділяється.

23. Повеpхня стола, клавіатуpа і коpпуси ПК повинні бути одного кольору.

24. Якщо можливо, з дисплеєм необхідно працювати в режимі “темні символи на світлому фоні” (найшкідливіший режим – “оранжеві символи на темному фоні”).

25. У приміщенні, де встановлено ПК, необхідно підтримувати відносну вологість повітря не нижче 40 % з метою зменшення шкідливого впливу електростатичного поля.

26. Рекомендується відсунути все обладнання ПК (і взагалі все, що включено в електричну розетку) на 60-90 см від робочого місця.

27. Не рекомендується стояти перед пристроєм, що працює (наприклад, принтером при виводі документів на друк, особливо перед лазерним).

Додаток Б

Загальні основи комп’ютерних мереж

Традиційно комп’ютерні мережі за рівнем регіональних об’єднань поділяються на:

· локальні (локальні обчислювальні системи) – LAN (Local Area Network);

· міські, міжміські, комунальні – MAN (Metropolitan Area Network);

· державні (і, можливо, континентальні) – WAN (Wide Area Network);

· глобальні (всесвітні) – GAN (Global Area Network).

Деяка умовність традиційного поділу на 4 групи утворилася з розвитком електроніки та програмних засобів, коли навіть дуже складні протоколи (правила взаємодії за командами та даними двох і більше об’єктів системи телеобробки) реалізуються в переносних комп’ютерах або мобільних телефонах.

Практика визначила наступний розподіл комп’ютерних мереж:

· локальні;

· корпоративні, які все частіше використовують технології глобальних мереж (або просто є їх частиною);

· глобальні (всесвітні).

Враховуючи, що корпоративна мережа – варіант глобальної, можна вважати, що маємо дві технології:

· локальні мережі;

· глобальні (всесвітні) мережі.

Історично розвиток рівня регіональних об’єднань можна спрощено відобразити на рис. 1, де ОЦ – обчислювальні центри колективного використання.

Системи телеобробки інформації складаються з:

1) комп’ютера (комп’ютерів);

2) пристроїв взаємодії комп’ютерів із лініями зв’язку;

3) ліній або каналів зв’язку (середовища передачі інформації); терміналів або термінальних пристроїв – програмно-апаратних кінцевих пристроїв обробки інформації (абонентські станції, комп’ютери, телетайпи тощо).

Рис 1. Розвиток рівнів регіональних мереж

Додаток В

Мережа Internet

Internet сьогодні – це мільйони комп’ютерів у всьому світі, набір стандартних протоколів, мережа мереж; засіб отримання i публікації будь-якої інформації, укладання договорів i проведення дозвілля; це, нарешті, ефективний засіб “робити” гроші i не менш ефективний – їх витрачати у світі віртуального ділового ринку. Internet – це своєрідний шлях сполучення, що проходить уздовж необмеженої кількості файлів, програм, статей, різних ділових розмов, документів, прози i віршів, мистецтва, медичних висновків, поглядів i думок, наукових досліджень i всього, що можливо перетворити в комп’ютерні дані та передати лініями зв’язку.

Основні напрями розвитку Internet визначені “Спільнотою Internet” (ISOC – Internet SOCiety). ISOC – це організація на громадських засадах, яка має за мету сприяння глобальному інформаційному обміну через Internet. ISOC призначає раду старійшин, яка відповідає за технічне керівництво та орієнтацію Internet.

Рада старійшин з питань архітектури Internet (IAB – Internet Architecture Board) є групою запрошених осіб, якi добровільно виявили бажання взяти участь у її роботi. IAB регулярно збирається для затвердження стандартів i розподілу ресурсів (наприклад, адрес). Наявність таких стандартів дозволяє без проблем пов’язувати комп’ютери виробництва різних платформ i фірм. IAB несе вiдповiдальнiсть за цi стандарти, а також спостерігає за різного роду номерами, якi повинні залишатись унікальними (наприклад, адреса комп’ютера).

Інженерна комісія Internet (IETF – Internet Engineering Task Force) – ще один громадський орган, де користувачі Internet можуть висловити свої погляди на те, як повинна функціонувати мережа. IETF регулярно збирається для вирішення поточних технічних та організаційних проблем Internet i може формувати різні робочі групи з добровольців для вирішення важливих проблем, що виникають.

InterNIC – державна служба реєстрації в Internet. WWWC (WWW Consortium) – комітет із стандартизації в Internet. Оплата за послуги Internet здійснюється наступним чином. Будь-яка мережа, що включена до Internet, самостійно відповідає за фінансування i встановлює власні аміністративні процедури. Чи зростає Internet із швидкістю 15 % у місяць (за одними оцінками) чи 80 % у рік (за іншими), це вдається пояснити тільки за умови, коли мережі, що підключаються до Internet, залишаються під керівництвом власних адміністраторів.

У зв’язку з тим, що єдиного постачальника мережевих послуг не існує, організації самостійно фінансують власні мережі, кожна з яких вважається частиною загальної – Internet. Також існують приватні опорні мережі, які часто на комерційній основі пропонують доступ до Internet компаніям та окремим особам. Такi вузловi центри зараз називаються “Internet-provider” (провайдерами), тобто постачальниками послуг (скорочено ISP).

Різноманітні вузли та підмережі Internet поєднуються за допомогою системи маршрутизаторів, які з’єднують мережі (Ethernet, мережi з маркерним доступом, телефонні лінії тощо). Маршрутизатори приймають рішення про те, куди направляти дані (“пакети”) на основі адреси пакета за міжмережевим протоколом IP (Internet Protokol).

Internet базується на групі протоколів TCP/IP (Transmission Control Protocol/Internet Protocol). IP вiдповiдає за адресацію мережевих вузлів, а TCP забезпечує доставку повідомлень за потрібною адресою.

Усі сервіси Internet дозволяють використовувати імена замість числових адрес комп’ютерів. Для реєстрації та пошуку імен в Internet була розроблена система DNS (Domain Name System – доменна система імен). Це метод призначення iмен шляхом запровадження відповідальності за підмножину імен для різних груп користувачів (сервери імен). Кожен рівень цієї системи називається доменом, який відділяються від інших крапками (наприклад, us.CSO.UIUC.edu, nic.ddn.mil4040.dyne.com). В імені може бути будь-яка кількість доменів, але більше п’яти зустрічається рідко. Кожний наступний домен в iменi (якщо дивитися зліва направо) більший, ніж попередній. Наприклад, в iменi us.CSO.UIUC.edu домени мають наступні значення: us – ім’я реального комп’ютера з IP-адресою, CSO – ім’я групи (відділу), в якій знаходиться комп’ютер i яка створила його ім’я (як us), UIUC – відділ університету штату Іллінойс, до його входить група CSO, edu – навчальнi заклади національної групи, куди входить UIUC. Таким чином, домен-edu включає всі комп’ютери навчальних закладів США, домен UIUC.edu – штату Iллiнойс.

При створенні доменної системи були впроваджені наступні первісні імена доменів верхнього рівня: com – комерційні домени США, тобто адреси належать фiрмi або компанії; edu – в американських адресах означає освітню організацію; gov – домен верхнього рівня для комп’ютерів урядових організацій США; mil – військове відомство США; net – організації, що керують мережами; org – як правило, застосовується для приватних компаній, якi не належать до згаданих вище категорій (так, Internet Society використовує домен isoc.org). Якщо .com, .edu, .gov та .mil використовуються американськими закладами та організаціями, то iншi країни мають власні дволiтернi домени верхнього рівня. Доменне ім’я України – .ua, Нiмеччини – .de, Швейцарii – .ch, Iталiї – .it, США – .us.

Щоб звернутися до конкретного користувача за електронною адресою, після його прізвища (або iменi) необхідно дописати символ "@" (комерційне at), наприклад, barash@hotline.кiev.ua, де barash – прізвище (ім’я) користувача; hotline – уточнюючий домен (наприклад, назва організації); кiev – місто; ua – літерний код України.

Для пошуку будь-якої адреси в Internet можна використовувати сервіси: NETfind – програма пошуку у вигляді каталогу; WHOIS – списки з інформацією про комп’ютери Internet, користувачів та мережі; Finger – фахова команда пошуку.

Основні сервіси Internet:

· E-mail – електронна пошта;

· Usenet – мережевi новини чи телеконференції;

· Maillist – списки розсилки;

· FTP – передача файлів, тобто доступ до множини віддалених файлових бібліотек i передача файлів;

· Archie – пошукова служба, яка полегшує роботу з серверами anonymous ftp та організовує на них пошук файлів;

· WWW – (World Wide Web) – інтерактивна служба, за допомогою якої у режимі діалогу можна продивлятися тексти, растрові зображення, анiмацiйнi вставки, замовляти послуги, здійснювати пошук необхідної інформації та багато іншого. Служба WWW заснована на використанні формату HTML (HyperText Markup Language). Спеціальні програми-броузери (Netscape, NCSA Mosaic, Arena, Web Explorer та iн.) зчитують файли у форматі HTML із серверу та відповідним чином інтерпретують їх для організації діалогу з користувачем. WWW іноді називають підсистемою оперативного доступу до інформації, яка підтримує засоби гiпермедiа. Служба WWW (всесвітня павутина) була розроблена у 1989 році в Женеві дослідниками лабораторії фізики елементарних частин (European Particle Physics Laboratory) Європейського центру ядерних досліджень (CERN) на чолі з Тімом Бернерс-Лi (Tim Berners-Lee). Сьогодні WWW є найбільш динамічною i розвиненою службою Internet;

· Hyper-G – система, аналогічна WWW, але створена пізніше, що повторює деякі принципи роботи WWW. Клiєнт Hyper-G спілкується не з будь-якими серверами, як у WWW, а тiльки зi “своїм”, реєструючись на ньому при підключенні. Серверів Hyper-G небагато, i вони можуть працювати i як сервери Gopher, i як WWW;

· Gopher – розподілена база даних щодо комп’ютерів у всьому свiтi із проструктурованою інформацією. Нагадує систему екранних меню, в якiй, спускаючись за ієрархією, можна знайти необхідну інформацію;

· Veronica – система пошуку за ключовим словом користувача меню Gopher для вибору в ньому того чи іншого пункту, де визначений потрібний критерій пошуку;

· Wais (Wide Area Information Servise) – система обробки індексованих баз даних різної тематичної спрямованостi. Це служба пошуку в індексованому матеріалі необхідної інформації, тобто WAIS дозволяє здійснювати пошук в архівах Internet статей, якi мають групи слів, що вказані у запиті користувача. Сьогодні в мережі налічується більш ніж 500 загальнодоступних бібліотек WAIS. Розробка системи WAIS здійснювалась фiрмами Thinking Machines, Apple, Dow Jones та Пiтом Марвiном із KPMG, але зараз основну роботу щодо безкоштовного ПЗ (free WAIS) координує CNIDR (Clearinghouse for Networked Information Discovery and Retrieval – Центр координації засобів знаходження та пошуку мережевої інформації);

· IRC (TALK) (Internet Relay Chat) – інтерактивний сервіс для реалізації переговорів через Interent. Сервери IRC синхронізовані між собою i, підключившись до одного, користувач пiдлючається до всієї мережi IRC;

· MUD, MOO – мережеві ігри;

· Finger (Whois) – довідкова служба для отримання інформації про комп’ютери користувачів (локальних чи віддалених);

· Telnet – вiддалений доступ; дозволяє підключатися до дистанційно віддаленого комп’ютера i працювати з ним в інтерактивному режимі як його консоль. Віддалений комп’ютер може відповідати на команди, а власний – працювати як термінал;

· шлюзи: TELEX – у телекс; TELETYPE – у телетайп; PAGER – у систему пейджингового зв’язку;

· сервери, що реалізують аудiо- i вiдеоконференцiї: Iphone – комп’ютерний телефон; RealAudio – система передачі звуку клієнта із сервера; CUeeMe – система передачі відео зображення; Multicast – система передачі мультiмедiйної інформації.

Підключення до Internet здійснюється через постачальника мережевих послуг (Internet-provider). Це відбувається звичайними телефонними лініями з високопродуктивними модемами: через мережевий протокол послідовного каналу (SLIP – Serial Line Internet Protocol) або через протокол точка-точка (PPP – Point-to-Point Protocol) (наприклад, за допомогою SLIP можна з’єднати домашній комп’ютер з мережею організації або університету, що з’єднані з Internet) за допомогою протоколу UUCP (UNIX-to-UNIX Copy). Це підклас комутованого доступу для всіх UNIX-систем. Система сервісних програм UUCP пересилає дані стандартними телефонними лініями. Цей доступ дозволяє користуватися Internet-поштою, конференціями USENET (служба новин) або передавати данi за допомогою протоколу FTP.

Прогноз розвитку Internet

До 2005 року всесвiтня мережа буде мати майже 197 млн. зареєстрованих користувачів, а її розвиток буде відбуватися декількома “хвилями”:

· продовжиться використання комутованих телефонних мереж із швидкістю передачі даних до 56 Кбiт/с; технологія ISDN забезпечить передачу рухомих зображень (досить низької якості) та скоротить час встановлення з’єднань (навіть на швидкості 64 Кбiт/с передача високоякісного нерухомого зображення триватиме 3 секунди);

· у 1998 році, відбудеться розширення смуги пропуску до 2 Мбiт/с i вище, що забезпечить телевізійну якість рухомих зображень;

· виникне можливість надавати послуги каналом із широкою смугою в одному напрямi (бiльш 1,5 Мбiт/с). Зворотний канал (64 Кбiт/с) забезпечить роботу комп’ютерної телевізійної приставки (set-top box), вартiсть якої до 1998 року складе менше 300 дол.;

· приблизно у 2002 році очікується хвиля “36”: реалізація двоспряморваного зв’язку із широкою смугою.

Додаток Г

Міжнародна міжбанківська система SWIFT

У 1968 р. була розпочата робота над проектом створення міжбанківської системи SWIFT (Society for Worldwide Interbank Financical Telecommunication). Метою її створення було забезпечення всіх банків (та інших фінансових організацій), що беруть участь у проекті, надійною, високошвидкісною, захищеною від несанкціонованого доступу системою, що працює цілодобово, для передачі банківської інформації, яка почала функціонувати на початку 70-х рр. У 1987 р. була перейдена межа в 1 млн. міжбанківських операцій у день. Зараз швидкими темпами відбувається впровадження нової модернізованої системи – SWIFT-2.

Вартість передачі одного повідомлення в системі SWIFT виявляється меншою, ніж телексом.

Стандартизація типів повідомлень що передаються мережею SWIFT, була здійснена Міжнародним комітетом стандартизації. У 1974-1980 рр. розробка типових повідомлень була завершена. У кінці 1993 р. додалася група нових фінансових стандартів SWIFT Alliance, де визначаються інтерфейси для зв’язку з національними глобальними мережами комп’ютерів телексом чи факсом.

Застосування стандартних форматів повідомлень у рамках системи SWIFT дає наступні переваги:

· виключається можливість різної інтерпретації повідомлень відправником і одержувачем;

· можливим є повний контроль за передачею інформації на основі постійної фіксації трансакцій у системі;

· банк-користувач системи може автоматично генерувати щоденний звіт про проведені операції.

У цілому система SWIFT є GAN на основі комп’ютерних центрів, з’єднаних різними каналами зв’язку. Основні комп’ютерні центри, що обробляють інформацію, розміщені в США і Голландії. Вони зв’язані з регіональними комп’ютерами, що встановлюються у країнах, які вступили до співтовариства SWIFT. Повідомлення від банку-відправника надходить через модем (комутованими чи виділеними телефонними лініями) до регіонального host-комп’ютера. Відповідальність за це несе банк-відправник. У регіональному центрі системи SWIFT повідомлення перевіряються на відповідність стандартам, накопичуються, шифруються і передаються за призначенням.

У системі SWIFT застосовується багаторівнева система захисту інформації, що забезпечує гарантії цілості і конфіденційності даних, що передаються. Широко використовуються криптографічні методи, які відповідають стандартам ISO.

Говорячи про програмно-апаратну реалізацію системи SWIFT, необхідно відзначити, що всі її можливі варіанти теж чітко стандартизовані. В якості інтерфейсів різних рівнів для підключення до мережі SWIFT використовуються інтерфейси ST200, ST400 і ST500, які можуть реалізовуватися на основі різних комп’ютерних платформ. Основні характеристики стандартних інтерфейсів наведені у табл. 1.

Таблиця 1

Стандартні інтерфейси SWIFT

Тип інтерфейсу	Комп’ютерна платформа	Призначення та особливості
ST200		Стандартний інтерфейс. Термінали розраховані на невеликій трафік (кількість повідомлень – до 10 у день). Обробка повідомлень виконується “вручну” (переносом текстових файлів до БС)
ST400	IBM RS/6000 і AS400, DEC VAX і micro VAX, НР90 (U, Sun Sparkstation та ін.)	Інтегрований інтерфейс підвищеної продуктивності . Орієнтований на автоматизовану обробку повідомлень . БС повинна мати ПЗ взаємодії із системою SWIFT
ST500		Інтерфейс реального часу. Реалізується автома­тизована, цілодобова обробка повідомлень SWIFT паралельно із роботою БС

Програмну реалізацію системи розглянемо на прикладі терміналів системи SWIFT-2. Для них можна використовувати різні модифікації програмного пакету TurboSWIFT фірми MIC Data Corp (табл. 2).

Таблиця 2

Модифікації пакету TurboSWIFT

Назва	Продуктивність, повідомлень/день	Особливості застосування
TurboSWIFTl00	100	Підтримка ОС UNIX (модель "клієнт-сервер") і графіч­ний стандарт інтерфейсу користувача X-Windows
TurboSWIFT250	250	Обробка повідомлень і генерація звітів на основі SQL-СУБД
TurboSWIFT750	750	Зв’язок із БС на основі мережевих протоколів TCP/IP, SNA, BSC та ін.
TurboSWIFT3000	3000	Максимальна продуктивність у режимі OLTP досягає 10000 повідомлень на годину
TurboSWIFT3000+	>3000	Використовується надійна багаторівнева система захис­ту

Додаток Д

Метод автоматичного моделювання економічної системи

Сьогодні, в умовах реформування фінансово-кредитної системи, велику роль відіграють економіко-математичні методи і моделі, зокрема, імітаційні, які дозволяють оцінювати ефективність різних варіантів з метою вибору найкращих з точки зору ефективності без натурного експерименту та складних обчислень.

В Інституті кібернетики розробили сучасний метод автоматичного моделювання економічної системи (зокрема, фінансової, грошової тощо). Основа методу, викладена у монографії Бакаєва А.А., Костіної Н.І., Яровицького М.В. “Імітаційні моделі в економіці”.

Сьогодні за допомогою автоматичного моделювання вирішується більш ніж 300 завдань народногосподарського значення, включаючи держави СНД (Росія, Казахстан, країни Прибалтики).

Переваги методу: простота; універсальність; стандартність модельного алгоритму; швидкість; можливість обчислення на ЕОМ.

Модель, побудована за допомогою методу автоматичного моделювання, задається за допомогою 5 об’єктів:

1) МА (матриця алфавіту);

2) СФВ (система функцій виходу);

3) ВПС (вектор початкових станів);

4) ТУФП (таблиця умовних функціоналів переходу);

5) СРВВ (система розподілу випадкових величин, що фігурують у ТУФП).

Під автоматом розуміється абстрактний об’єкт, який володіє внутрішнім станом а (0), здатний приймати вхідний сигнал Х і видавати вихідний У.

Декілька автоматів, пов’язаних певним чином, називаються системою автоматів:

Автоматна модель діяльності банка може описуватися наступним чином. Нехай через випадкові проміжки часу до банку надходять внески постійної величини с1.

Через випадковий проміжок часу від вкладників надходить заява на вилучення внесків на постійну суму с2. Банк сплачує вкладникам процент з розрахунком за одиницю часу. Банківський капітал, що перевищує резервне значення, може використовуватися для кредитування клієнтів, що сплачують банку процентну ставку. Якщо на момент надходження заяв на вилучення внесків банк не має достатньої кількості готівкових коштів, він кредитує суму, яку не вистачає, у сторонніх кредиторів під процент. Передбачається, що усі виплати за відсотками здійснюються відразу за кожну одиницю часу. Моделювання такої спрощеної схеми філії банку доцільне з метою визначення оптимального значення резерву банку при кожній сукупності інших значень. Розмірність задачі 4, тобто її модель, задається за допомогою 4 автоматів, внутрішнім станам яких приписується наступний зміст:

А1(t) – проміжок часу від моменту t до моменту надходження чергового внеску;

А2(t) – проміжок часу від моменту t до моменту надходження заявки на вилучення внеску;

А3(t) – поточна сума внесків на рахунках у банку;

А4(t) – поточний капітал банку.

Етапи побудови моделі:

1) змістовний опис реальної системи, який містить її конкретний опис;

2) формалізована схема, яка містить спрощення, припущення системи;

3) статистичні дослідження;

4) конкретна модель (автоматна);

5) алгоритм моделювання та аналіз результатів.

МА є квадратною матрицею, яка відображає якісну залежність між автоматами моделі.



де Р – множина додатних чисел; Д – {1, 0}; Z – 0, 1, 2, 3, 4…

СФВ має наступний вигляд:

ВПС – це те, з чого починається моделювання

ТУФП.

А1	а1(t) > 1	a1(t) = 1
	A1(t) – 1	x
А2	a2(t) > 1	a2(t) = 1
	a2(t) – 1	h
A3	max{ o, a3(t) + c1 1(t) – c2 2(t) }
A4	a4(t) + c1x1(t) – c2 2(t) – l[ a3(t) + c1x1(t) – c2 2(t) ] + b max{0, a4(t) + c1 1(t) – c2 2(t) – R} – g max{0, c2 2(t) – c1 1(t) – a4(t) + l [c2 2(t) – c1 1(t) – a3(t)]}

Конкретний приклад. Визначити поточний банківський капітал на базі побудови за проміжок часу від t = 1 до t = 14 при наступних вхідних даних:

Додаток Е

АРМ банківського працівника-операціоніста

Проблемна область. Сьогодні сфера банківської діяльності охопила майже всі сторони життя суспільства. При зростанні доходів населення і накопиченні вільних коштів у фізичних та юридичних осіб виникає проблема з їх зберіганням. Один із варіантів її вирішення полягає у вкладенні грошей на банківський рахунок. При цьому особа, яка володіє рахунком, отримує від банка винагороду у вигляді відсотків, які сплачуються у встановлений термін.

Автоматизоване робоче місце (АРМ) банківського операціоніста розв’язує завдання, пов’язані із введенням, обробкою та аналізом інформації, банківськими рахунками.

Предметна область. Існує багато типів банківських рахунків із відповідними правилами їх ведення і обробки. Розглядаються два типи, обидва з яких належать до, так званих, чекових депозитів (CHECKABLE DEPOSITS):

· внески до запитання;

· нау-рахунки.

Внески до запитання є найбільш популярною формою банківських депозитів, дають власнику право виписувати чек, який підлягає обов’язковому погашенню.

Відсотки за такими рахунками не виплачуються. Фактично вкладник перекладає на банк обов’язки, пов’язані із зберіганням та обробкою грошових коштів. За це банк отримує певні комісійні (fees).

Нау-рахунки відрізняються від внесків до запитання тим, що банк сплачує певний відсоток власнику рахунка, величина якого регулюється законодавством. Оскільки дана версія програми є експериментальною і не підлягає комерційному розповсюдженню з метою використання за призначенням, нехай величина річного відсотка дорівнює 5,25 (у США).

Програма дозволяє обробляти рахунки як фізичних, так і юридичних осіб. Можна заповнювати і редагувати форми, продивлятися таблиці рахунків, видаляти чи закривати рахунки, вносити та знімати гроші з існуючих рахунків, а також нараховувати відсотки за нау-рахунками.

Структура програми. Програма складається з багатьох окремих модулів, кожен із яких виконує певні функції. При внесенні змін до програми модифікується лише один з модулів, а всі інші функціонують як і раніше. При такому стилі проектування й програмування полегшується пошук та виправлення помилок, а також загальна модернізація та розширення програмного продукту в цілому.

Усі модулі можна поділити на основні й допоміжні.

Основні виконують безпосередню обробку та зберігання інформації, що надійшла ззовні. Вони утворюють блок зберігання та організації даних. До них належать:

· EXTRA.C (BANK.H) – зібрані майже всі функції, що проводять операції з рахунками;

· MENUEX1.C – містить функцію main, реалізує безпосередньо роботу всієї системи;

· FN_EDIR.C (FN_EDIR.H) – сканує дерево каталогів операційної системи і будує відповідний динамічний масив, за яким ведеться пошук файлів;

· SCDISK2. (SCDISK2.H) – функція ділового щоденника, що реалізує роботу з відповідними файлами;

· SCHEDTIM.C (SCHEDTIM.H) – для того, щоб працювати з банківськими рахунками чи діловим щоденником, необхідно мати інформацію про час, дату і термін, який минув від певного моменту. Функції такого типу і реалізовані в даному модулі.

Допоміжні модулі реалізують зручний інтерфейс для користувачів, утворюючи блоки вводу/виводу, контролю та первісної обробки:

· MOUSE.C (MOUSE.H) – підтримка миші. Сьогодні така функція є практично обов’язковою;

· POPUP.C (POPUP.H) – робота з системою спливаючих вікон;

· SAYERR.C (POPUP.H) – система повідомлень про події чи помилки;

· COLORS.C (COLORS.H) – реалізує вибір кольору оболонки. Установки зберігаються у файлі COLORS.SAV;

· CALENDAR.C (CALENDAR.H) – виводить на екран календар поточного місяця.

Ці модулі є досить автономними й можуть використовуватись для розробки інтерфейсів інших програмних продуктів.

До другої групи допоміжних модулів, які використовують результати роботи основних та допоміжних першої групи належать:

· ARMMENU.C (MENU.H) – реалізація конкретного меню та інтерфейсу функцій, які зберігаються в основних модулях, тобто робота кожної функції АРМу складається з двох частин: внутрішньої обробки та зовнішнього представлення;

· SCHEDULE.C (SCHEDULE.H);

· SCRFORM.C (SCRFORM.H) – інтерфейс ділового щоденника. Звертається для отримання інформації до модуля SCDISK2.H;

· SLCT_FN.C (SLCT_FN.H) – інтерфейс вибору файлів за масивом, побудованим модулем FN_EDIR.C.

Для того, щоб загальна картина стала більш зрозумілою, наведемо невелику схему.

Інструкція користувача (ввод/вивід)

Інсталяція системи. Для інсталяції, по-перше, необхідно вставити інсталяційну дискету у дисковод. Далі наберати команду ARMISTL. У результаті буде створений каталог ARMMENU, куди скопіюються всі необхідні файли.

Користування інтерфейсом. Після запуску файла ARMMENU.EXE можна побачити TradeMark, який дає інформацію про автора і версію програми. Після цього необхідно зробити вибір у головному меню робиться за допомогою курсорних клавіш та ENTER, курсором миші чи за допомогою гарячих клавіш (ALT + перша літера назви пункту) тільки для головного меню. Знизу екрана з’явиться підказка про те, що необхідно зробити в даному випадку. Вихід із підменю та інших вікон – ESC або права кнопка миші.

Розглянемо зміст пунктів основного та випадаючих меню.

FILE – завантаження та зберігання баз даних на диску. Програма підтримує роботу з файлами з розширенням *.bks (bank store – банківське сховище). Файли з іншим розширенням завантажити не вдасться. Це зроблено для більш надійного функціонування системи.

Підменю FILE:

a) Open – завантаження таблиці з диску. З’являється вікно з маскою файлів чи назвою конкретного файла. У першому випадку, при натисканні ENTER або лівої кнопки миші, з’явиться ще одне вікно із списком файлів, які підтримуються системою та знаходяться в даній директорії. Якщо таких не знайдено, то з’явиться відповідне повідомлення. У другому випадку завантажиться відповідний файл (якщо він існує) чи з’явиться повідомлення про помилку.

Таблиця з файла завантажується в динамічну пам’ять, де зберігається, доки не буде записана на диск. Усі зміни відбуваються лише у пам’яті і ніяк не впливають на дані на диску.

На жаль, у даній версії дозволяється працювати одночасно лише з однією таблицею;

b) Save – збереження таблиці на диску. Аналогічно до Open (з різницею, що у вікні вводу назви файла одразу знаходиться назва останнього відкритого файла). Можна ввести назву нового файла та зберегти у ньому створену чи модифіковану таблицю;

c) Change dir – зміна поточної директорії. Вводиться назва директорії, в яку необхідно перейти (можна разом з назвою диску). Якщо введене часткове ім’я директорії, а йому відповідають декілька директорій, то можна вибирати серед них. Якщо такої взагалі не знайдено, то з’явиться повідомлення про помилку;

d) Dos shell – вихід у DOS із поверненням через команду EXIT. Якщо не вистачає пам’яті, то вихід може не відбутися;

e) Exit – вихід з системи. Якщо в пам’яті залишилась не збережена таблиця, то з’явиться відповідне повідомлення. Вийти із системи можна також натиснувши ESC чи праву кнопку миші у головному меню;

ADD – створення чи доповнення таблиці рахунків.

Підменю ADD:

a) приватна особа – заповнення форми для фізичної особи. Для введення у відповідні рядки відповідної інформації. Якщо ввід некоректний, то з’являється повідомлення про помилку і можна спробувати ще раз. Вибір рядка вводу здійснюється за допомогою курсорних клавіш чи мишею. Для завершення вводу необхідно натиснути ESC чи вибрати пункт ВИХІД: програма запитає, чи бажаєте зберегти форму. Форми будуть з’являтися одна за одною, поки не натиснеться ESC до першого вводу. Нові форми додаються в кінець таблиці;

b) підприємство – заповнення форми для юридичної особи;

c) тип рахунка – можна вибрати, який тип рахунку буде поточним: Checkable deposits – внески до запитання (default) чи NOW-accounts – НАУ-рахунки. Тип рахунку висвічується зверху при введенні інформації до форми.

EDIT – редагування та пошук введених форм.

Підменю EDIT:

a) корекція – редагування форми. Аналогічно до попередніх пунктів;

b) пошук – пошук та відображення знайденої форми.

В обох випадках спочатку треба вибрати, за чим шукати форму: за номером чи прізвищем (назвою). Якщо форму не знайдено, то з’явиться відповідне повідомлення.

COLORS – вибір установок кольору для інтерфейсу. Дозволяє встановити той колір, який подобається.

Установки зберігаються у файлі СOLORS.SAV.

Підменю COLORS:

a) зберегти – збереження поточних установок;

b) меню – колір меню;

c) редактор – колір редактору перегляду таблиць.

В обох випадках вибирається колір, який необхідно встановити, а потім сам колір у спеціальному вікні. Усі зміни негайно відображаються. Якщо вони підходять, їх необхідно зберегти.

DELETE – видалення рахунків з таблиці.

Підменю DELETE:

a) відмінити – виділення рахунків, що підлягають знищенню. Необхідно вибрати рахунок за допомогою курсорних клавіш чи мишею та натиснути ENTER. Рахунок буде відмічений червоним кольором. Якщо необхідно відмінити виділення, потрібно стати на відмічений рахунок і знову натиснути ENTER;

b) знищення – видаляє відмічені у попередньому пункті рахунки. Якщо рахунки відмічені, але не знищені, вони не будуть збережені при записі таблиці на диск!

SORT – сортування таблиці за зростанням порядкових номерів.

Підменю SORT:

a) приватні особи – сортуються лише рахунки, що належать фізичним особам; відсортована частина записується попереду невідсортованої.

b) підприємства – сортування для юридичних осіб;

c) усі – сортування за всіма рахунками.

VIEW – перегляд таблиць рахунків.

Пересування таблицею відбувається за допомогою курсорних клавіш, клавіш PGUP та PGDN, курсором миші. Вихід – ESC та права кнопка миші.

Відображається інформація про:

· порядковий номер рахунка;

· суму на рахунку;

· дату останньої модифікації;

· тип особи;

· прізвище (назву) власника.

WORK – операції над рахунками. В усіх пунктах спочатку необхідно вказати, за якою ознакою потрібно шукати рахунок – за номером чи назвою. Будь-яка операція змінює дату, що містить рахунок.

Підменю WORK:

a) нарахування – внесення суми на рахунок. З’являється вікно, у якому відображені номер рахунка та поточна сума на ньому. Вводиться сума внеску. При виході програма запитує, чи зберегти зміни;

b) зняття – зняття грошей з рахунка. Процедура аналогічна до попередньої. Якщо грошей на рахунку не вистачає, то він автоматично закривається. При цьому відповідні відомості зберігаються у спеціальному архівному файлі – BANKARCH.BKS;

c) відсотки – нарахування відсотків за внеском. Відсоток нараховується залежно від терміну і типу рахунка. Якщо з’явилося повідомлення про неможливість нарахування відсотка, то це або внесок до запитання, за яким не нараховуються відсотки, або термін, який пройшов із часу відкриття, не перевищує одного банківського дня;

d) закриття – закриття рахунка із збереженням його у файлі BANKARCH.BKS.

DIARY – діловий щоденник із календарем.

Підменю DIARY:

a) органайзер – поділяється на два підпункти:

– дата – встановлення дати сторінки щоденника, яку необхідно переглянути. Можна вибирати, що модифікувати – рік, місяць, день, та збільшувати (+) чи зменшувати (–);

– перегляд – за встановленою датою. Вибрати потрібне і натиснути ENTER. З’явиться вікно, в яке можна ввести чи модифікувати інформацію. Видалення сторінки – DEL;

в) календар – на поточний місяць (за годинником даного комп’ютера). Поточна дата мерехтить.

HELP – для перегляду хелпового файлу (тобто цього), використано редактор EN.

Додаток Є

Автоматизоване робоче місце бухгалтера фінансиста

Підсистема “Платежі” – це елемент автоматизованої системи управління “Економіка та фінанси”, яка забезпечує підтримку прийняття рішень щодо автоматизації інформаційних, які визначені в Положенні про управління, на базі використання можливостей засобів інформатики та обчислювальної техніки з метою забезпечення більшої ефективності управління. Об’єктом автоматизації є управлінська, організаційна та інша діяльність, яка спрямована на вирішення комплексу проблем, що визначені в Положенні про управління, на базі якого створюються підсистеми.

Система створена з метою:

· впровадження організаційних, програмно-технічних і технологічних рішень щодо збору, зберігання, обробки та узагальнення необхідної інформації, оперативного управління ситуацією, отримання нових знань про проблему, прогнозування розвитку ситуації;

· автоматизації процесу збору, зберігання, обробки, узагальнення та відображення інформації;

· автоматизації управлінської та офісної діяльності;

· автоматизації аналізу та експертної оцінки вказаної вище інформації для формування оптимальних стратегій вирішення завдань, які визначені в Положенні про управління, на базі якого створюється підсистема.

Для досягнення мети було створено:

· програмно-апаратний комплекс збирання, накопичення, передачі, обробки і відображення даних на базі сучасних комп’ютерних технологій, засобів телекомунікації, інформаційно-програмних продуктів;

· комплекс математичних моделей, методів, методик, алгоритмів і програмних засобів прогнозування розвитку ситуації;

· експертні системи загальносистемного та прикладного значення.

Мета створення підсистеми “Платежі”, яка є автоматизованим робочим місцем, – автоматизація частини роботи бухгалтера-фінансиста, що пов’язана з платіжними дорученнями.

Платіжне доручення – це документ, згідно з яким виконуються розрахунки (платежі) між суб’єктами (підприємствами, організаціями, банками). Останні поділяються на два класи: платники та одержувачі (причому один і той же суб’єкт в одних дорученнях може бути платником, а в інших – одержувачем). Крім того, кожний суб’єкт має власний рахунок у банку (один суб’єкт може мати декілька рахунків у різних банках, але один рахунок він обов’язково повинен мати). Кожний платник та отримувач має свій код, який надається при створенні відповідного суб’єкта. Кожне платіжне доручення повинно включати наступні атрибути: платник, одержувач (включаючи номери рахунків платника та одержувача в банку), номер та дату платіжного доручення, суму виплат, тип доручення (платіжне чи гарантоване).

У системі реалізовані такі основні функції фахівця, що займається працює із платіжними дорученнями: створення та редагування списку платіжних доручень, його друк і запис на зовнішні носії інформації (дискети), введення та облік підтвердження платежів, робота з контрольним журналом; реалізована довідкова система за платниками, одержувачами та банками, надана можливість генерації звітів та їх роздрукування, створена гіпертекстова система допомоги для кінцевого користувача.

Дані, з якими відбувається робота, зберігаються в базі даних, що складається з наступних таблиць:

· Banks – таблиця-довідник за банкам;

· Organs – таблиця-довідник за організаціями (платники та отримувачі);

· Payers – таблиця платників;

· Receivers – таблиця одержувачів;

· Paycoms – основна таблиця, що містить інформацію про платіжні доручення.

Розглянемо детальніше структуру таблиць бази даних та зв’язки між ними. Таблиця Banks містить наступні поля:

· Bank_ID – внутрішній ідентифікатор банку, що використовується в базі даних для утворення зв’язку між об’єктами;

· Name – назва банку;

· MFO – номер МФО.

Таблиця Organs містить наступні поля:

· Organ_ID – внутрішній ідентифікатор організації (платника чи отримувача), що використовується в базі даних для утворення зв’язку між об’єктами;

· Name – назва організації;

· Code – код ЗКПО організації.

Таблиці Payers та Receivers мають однакову структуру і містять наступні поля:

· ID – внутрішній ідентифікатор організації (платника чи отримувача), що використовується в базі даних для утворення зв’язку між об’єктами;

· Organ_ID – ідентифікатор організації (через це поле здійснюється зв’язок між таблицями Payers та Receivers до таблиці Organs);

· Bank_ID – ідентифікатор банку. Використання та призначення цього поля аналогічне до поля Organ_ID.

Таблиця Paycoms містить наступні поля:

· Paycom_ID – внутрішній ідентифікатор платіжного доручення;

· Paycom_Num – номер платіжного доручення;

· Paycom_Date – дата платіжного доручення;

· Paycom_Text – примітка (текст, що пояснює зміст доручення);

· Payer_ID – ідентифікатор організації платника (через це поле здійснюється зв’язок між таблицями Paycoms та Receivers);

· Summa – сума грошей, що сплачується згідно з платіжним дорученням.

Завдяки структуризації дані перетворюються на знання.

Підсистема, як і інші модулі системи “Економіка та фінанси”, розроблена за допомогою візуальної системи програмування Delphi, що забезпечує взаємодію між нею та іншими блоками, а також спільний та зрозумілий інтерфейс користувача.

Робота з платіжними дорученнями. Робота з платіжними дорученнями реалізована у вигляді окремих, пов’язаних між собою блоків. З точки зору користувача кожний такий блок – окреме вікно, в якому користувач може виконувати деякий набір операцій. Розглянемо більш детально ці блоки.

Вікно платіжних доручень. Основні операції з платіжними дорученнями проводяться у вікні платіжних доручень. Перейти до цього вікна можна за допомогою команди “Платіжні доручення” з меню “Робота” або відповідною кнопкою на панелі швидкого доступу.

Після відкриття вікна платіжних доручень у головному меню з’явиться пункт “Платіжні доручення”, за допомогою якого користувач може виконати усі доступні операції з дорученнями.

Після відкриття вікна на екрані знаходиться інформація про останнє платіжне доручення.

У нижній частині вікна на екрані знаходиться панель навігації, яка надає можливість переходу до будь-якого доручення зі списку.

Додавання нового доручення. Для додавання нового платіжного доручення необхідно вибрати команду “Додати” в меню “Платіжні доручення” або натиснути клавішу Ins на клавіатурі.

При цьому поля одержувача, номер та дата доручення заповняться автоматично, а активним стає поле назви одержувача. Користувач може змінювати параметри, що встановлені автоматично, а також ввести нового одержувача або вибрати останнього з довідника. Для вводу нового одержувача потрібно набрати його назву, код, вказати рахунок та банк. Для вибору одержувача з довідника потрібно виконати команду “Встановити одержувача” з меню або натиснути комбінацію клавіш Ctrl + Enter у полі назви одержувача або вибрати контактну кнопку ліворуч від поля одержувача.

Перехід між полями здійснюється за допомогою клавіші Enter.

Поле “Призначення платежу” також може заповнюватися з довідника шаблонів. Вибір шаблону здійснюється за аналогією до вибору одержувача.

Після закінченню вводу користувач може підтвердити або відмінити внесені зміни. Для цього потрібно обрати відповідний пункт меню або натиснути комбінацію Ctrl + P (для підтвердження) або Ctrl + A (для скасування змін).

Вилучення доручення. Вилучення доручення проводиться при відкритому вікні платіжних доручень.

Для цього потрібно вибрати команду “Вилучити” в меню “Платіжні доручення” або натиснути комбінацію Ctrl + Del. Після чого необхідно підтвердити вилучення доручення у відповідь на запит програми.

Друк доручень. Друк доручень відбувається знову при відкритому вікні платіжних доручень. Для цього необхідно вибрати команду “Друк доручень” у меню “Платіжні доручення” або натиснути клавішу друку на панелі швидкого доступу. Перед виводом даних на пристрій друку існує можливість попереднього перегляду доручення та вибору параметрів друку.

Книга: Банки: сучасні інформаційні технології - Костіна

ЗМІСТ

1.	Банки: сучасні інформаційні технології - Костіна
2.	Вступ
3.	Глава 1. Національна фінансово-кредитна система
4.	Глава 2. Банківська система
5.	Глава 3. Основні операції та документи банківської справи
6.	Глава 4. Електронна комерція
7.	Глава 5. Автоматизація банківської справи
8.	Глава 6. Корпоративні мережі банків Глава 7. Системи “банк-клієнт”
9.	Глава 8. Фінансова діяльність в Іnternet
10.	Глава 9. Автоматизована банківська система в Україні
11.	Глава 10. Моделювання діяльності банків, фондових бірж та акціонерних підприємств
12.	Глосарій англомовних термінів
13.	Словник основних термінів ринку цінних паперів
14.	Література
15.	Додатки

На попередню



Додати в закладки

  
Переклад Translate