Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Казначейська система - Юрій С.І.

13.2. Види, форми та методи фінансового контролю

13.2. Види, форми та методи фінансового контролю

Успішне та ефективне проведення фінансового контролю залежить від рівня організації і видів контролю, форм і методів його проведення.

Розрізняють декілька видів фінансового контролю залежно від різних класифікаційних ознак.

Залежно від суб'єктів, що здійснюють фінансовий контроль та характеру контрольної діяльності, розрізняють наступні його види:

Державний фінансовий контроль здійснюють державні органи влади та управління. Головна його мета - забезпечити інтереси держави і суспільства щодо поступлень доходів і витрачання державних коштів. Від його організації багато в чому залежать шляхи економічного розвитку держави, рівень добробуту населення, масштаби тіньової економіки і економічних злочинів.

Відомчий фінансовий контроль застосовується тільки до підвідомчих підприємств і організацій. Він здійснюється контрольно-ревізійними підрозділами міністерств і відомств , охоплює діяльність підзвітних їм підприємств, установ і організацій. В останні роки в процесі адміністративної реформи у зв'язку з ліквідацією великої кількості міністерств та появою підприємств нових форм власності масштаби відомчого контролю значно скоротилися.

Громадський (суспільний) фінансовий контроль здійснюють громадські організації (партії, рухи, профспілкові організації тощо). Об'єкт контролю залежить від завдань, які перед ним стоять.

Аудит - це незалежний зовнішній фінансовий контроль, заснований на комерційних засадах. Поява та розвиток аудиту в сучасних умовах господарювання зумовлена наступними чинниками:

- значним скороченням масштабів неефективного відомчого контролю;

- появою підприємств нових форм власності, які не підпорядковуються вищестоящій організації, яка здійснює контроль за їхньою діяльністю;

- неможливістю загальнодержавними органами фінансового контролю охопити регулярними і глибокими перевірками всі суб'єкти господарювання, що і покладається на аудиторські фірми.

Залежно від джерел інформації й методики виконання контрольних дій фінансовий контроль поділяють на документальний і фактичний. Поділ за цією ознакою є певною мірою умовним, тому що в основу його розмежування покладено лише різні джерела даних, що використовуються при здійсненні контрольних дій. Так, джерелами інформації для документального контролю є первинні документи, бухгалтерська, статистична звітність, нормативи та інша документація. Фактичний контроль ґрунтується на вивченні фактичних даних про об'єкт контролю за даними їх перевірки в натуральному вираженні. А тому він не

може бути всеохоплюючим з огляду на безперервний характер фінансово-господарських операцій.

Залежно від цільової спрямованості контрольних дій виділяють тактичний і стратегічний контроль. Стратегічний фінансовий контроль

спрямовується на розв'язання стратегічних питань розвитку підприємства у майбутньому, тактичний вирішує поточні питання їхньої фінансової діяльності.

Залежно від місця здійснення фінансового контролю виділяють такі його види як контроль на місцях, коли суб'єкт виконує контрольні дії безпосередньо на підконтрольному об'єкті, та дистанційний контроль при якому суб'єкт контролює віддалений від нього об'єкт за допомогою інформації, яка передається за допомогою засобів зв'язку.

Контроль поділяють також на внутрішній і зовнішній. Вони можуть носити характер ієрархічного контролю. Такий контроль можна розглядати на різних рівнях:

- між законодавчою владою і урядом;

- між центральною владою і бюджетними установами;

- між розпорядниками бюджетних коштів різних рівні;

- між управліннями та підпорядкованими їм підрозділами. Характерною ознакою ієрархічний контролю є підзвітність. Це означає, що

нижчестоящі установи ат підрозділи відповідають за результати діяльності на конкретному рівні, а вищестоящі - регулюють відповідну діяльність та контролюють її.

Зовнішній контроль — контрольні заходи, які здійснюються ззовні та охоплюють усю систему державних органів, а тому можуть сприйматися як макрозаходи.

Здійснення зовнішнього контролю розпочинається з вироблення макроекономічної політики, визначення допустимого рівня видатків і дефіциту. На підставі цих загальних завдань складаються плани використання коштів, формується бюджет, який, у свою чергу, є необхідною законодавчою й адміністративною основою щорічного бюджетного циклу. Центральні органи виконавчої влади мають можливість виконувати відповідні функції регулювання -вони визначають правила використання внутрішніх систем обліку, цільового виділення коштів, норми та принципи здійснення видатків, а також види і форми звітності та періодичності її подання.

Внутрішній контроль — оперативні заходи, що проводяться самою організацією. Він доповнює макроекономічну стратегію, розроблену центральними органами. Організація самостійно проводить стратегічний аналіз напрямків власної фінансової діяльності та підготовки відповідних фінансових планів і бюджетів. Після складання і затвердження планів доходів і витрат основну увагу організації приділяють проблемам управління й оперативного фінансового контролю.

Обидва види контролю доповнюють один одного і між ними існує тісний зв'язок. Лише у оптимальному поєднанні цих двох видів контролю можна добитися їх повної віддачі та ефективності.

Важливою ознакою класифікації фінансового контролю є форма його здійснення як засіб вираження змісту об'єкта контролю. Формами фінансового контролю є певні сторони виявлення змісту фінансового контролю залежно від часу здійснення контрольних дій. Виділяють такі форми фінансового контролю:

Попередній, поточний і наступний. Критерій розмежування цих форм полягає у зіставленні часу здійснення контрольних дій із процесами формування і використання фондів фінансових ресурсів. Водночас вони тісно взаємопов'язані, відображаючи тим самим безперервний характер контролю.

Попередній (превентивний) фінансовий контроль проводиться до здійснюється фінансових операцій і має велике значення для попередження порушень. Він передбачає оцінку обґрунтованості фінансових програм і прогнозів в процесі складання, розгляду і затвердження бюджетних планів всіх рівнів, кошторисів позабюджетних фондів - на основі оцінки обґрунтованості розподілу ВВП та інших макроекономічних показників розвитку економіки держави, на мікрорівні - в процесі розробки фінансових планів і кошторисів, кредитних і касових заявок, фінансових розділів бізнес-планів, складанні прогнозів балансів суб'єктів господарювання.

В умовах переходу до ринкової економіки превентивний фінансовий контроль є найефективнішою формою, оскільки дозволяє запобігти перевитратам і втратам фінансових ресурсів, порушенню законодавства. На стадії фінансового прогнозування і планування превентивний контроль слугує передумовою для прийняття оптимальних управлінських рішень.

Поточний (оперативний) фінансовий контроль є органічною частиною оперативного фінансового управління й регулювання фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій, установ, галузей економіки. Він проводиться в короткі проміжки часу в процесі здійснення фінансово-господарських операцій (перерахування податків, зборів, утворення фондів грошових коштів, здійснення виплат тощо). Опираючись на дані первинних документів оперативного і бухгалтерського обліку та інвентаризацій, поточний контроль дає змогу регулювати фінансові операції, що швидко змінюються, попереджувати збитки і втрати.

Наступний (ретроспективний) фінансовий контроль здійснюється шляхом аналізу і ревізії бухгалтерської і фінансової звітності після закінчення звітного періоду (за підсумками місяця, кварталу, року). Він характеризується поглибленим вивченням фінансової діяльності за попередній період, дає змогу масштабно оцінити позитивні та негативні сторони фінансової діяльності суб'єктів господарювання, розробляти заходи щодо їх усунення.

Слід зазначити, що всі форми фінансового контролю взаємопов'язані і доповнюють одна одну. Так, попередній контроль забезпечує перевірку проектів

бюджетів, фінансових планів, кошторисів тощо. Поточний контроль допомагає своєчасно виявити вади й порушення в процесі фінансово-господарської діяльності та своєчасно їх усунути. Наступний контроль виявляє вади, які не були виявлені попереднім та поточним контролем.

Важливою ознакою класифікації фінансового контролю є його метод. Основними методами фінансового контролю, як конкретних способів (прийоми) його проведення, є: ревізія, перевірка, обстеження, нагляд.

Перевірка проводиться по окремих питаннях фінансово-господарської діяльності на основі бухгалтерських документів. У процесі перевірки виявляються порушення фінансової дисципліни і вживаються заходи щодо їх усунення.

Обстеження охоплює окремі сторони діяльності підприємств і установ. У процесі обстеження можуть здійснюватися певні виміри виконаних робіт, витрачання матеріалів, палива, енергії. Обстеження може проводитись також через опитування, спостереження тощо. Характерним для обстеження є використання прийомів зіставлення фактичного стану справ з нормативним.

Нагляд проводиться контролюючими органами за економічними суб'єктами, що отримали ліцензію на певний вид фінансової діяльності: страхову, інвестиційну, банківську тощо. Він передбачає контроль за дотриманням встановлених правил і нормативів, порушення яких призводить до відкликання ліцензії.

Ревізія — це метод документального контролю за всією фінансово-господарською діяльністю підприємства, організації, установи за певний проміжок часу з метою встановлення законності здійснюваних операцій, їхньої доцільності та ефективності, провірки дотримання фінансової дисципліни, правильності обліку й достовірності облікових і звітних даних.

За отупінню охоплення господарської діяльності суб'єкта розрізняють наступні види ревізій:

Повна ревізія передбачає перевірку всіх сторін фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю. Характеризується загальним глибоким вивченням фінансового боку діяльності організації, максимально можливим застосуванням різних методів контролю.

Часткова ревізія проводиться для перевірки окремих сторін або учасників фінансово-господарської діяльності господарюючих суб'єктів. Проводиться з певного переліку питань за допомогою ознайомлення з окремими напрямками фінансової діяльності.

Комплексна ревізія являється найбільш повною, охоплює усі сторони діяльності підконтрольного підприємства, організації, установи, господарську і фінансову діяльність суб'єкта контролю, питання збереження і ефективного використання фінансових ресурсів, якості та стану бухгалтерського обліку та звітності. Для перевірки вузьких технічних і технологічних питань до ревізії

залучаються відповідні спеціалісти, що дозволяє забезпечити ефективність і повноту її результатів.

Тематична ревізія проводиться в однотипних підприємствах, організаціях, установах по певному переліку питань, що дозволяє виявити типові недоліки або порушення і прийняти заходи до їх усунення. Вона дозволяє зосередитись лише на окремих аспектах діяльності.

Залежно від ступеня охоплення фінансових і господарських операцій розрізняють (повноти залучених документів):

Суцільні ревізії передбачають перевірку усіх операцій на певній ділянці діяльності за весь підконтрольний період.

Вибіркова ревізія - це перевірка певної частини первинних документів за певний проміжок часу. Як правило, перевіряють один місяць у кварталі, при виявленні порушень переходять до суцільної ревізії.

Комбінована ревізія передбачає перевірку одних учасників суцільним методом, а інших — вибірковим, що дозволяє ревізувати (охопити) великі об'єкти з великим документооборотом, які здійснюють крупні господарські операції.

За результатами проведеної ревізії оформляється акт, на основі якого приймаються заходи щодо усунення порушень, відшкодування матеріальних збитків і притягнення винуватців до відповідальності.
Використання всієї сукупності видів, форм і методів контролю у їх тісній взаємодії має надзвичайно велике значення для ефективного функціонування системи фінансового контролю у цілому

Книга: Казначейська система - Юрій С.І.

ЗМІСТ

1.	Казначейська система - Юрій С.І.
2.	РОЗДІЛ І СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ДЕРЖАВНОГО КАЗНАЧЕЙСТВА УКРАЇНИ 1.1. Історичні умови започаткування казначейства
3.	1.2. Передумови створення казначейської системи виконання бюджетів в Україні
4.	1.3. Етапи створення і розвитку Державного казначейства України
5.	РОЗДІЛ 2 ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ТА ПРАВОВИЙ СТАТУС ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОГО КАЗНАЧЕЙСТВА УКРАЇНИ 2.1. Сутність діяльності та функції казначейства
6.	2.2. Організаційна структура Державного казначейства України
7.	2.3. Розрахункові палати у системі казначейства: суть та призначення
8.	РОЗДІЛ З ДЕРЖАВНЕ КАЗНАЧЕЙСТВО УКРАЇНИ -ПОВНОВАЖНИЙ УЧАСНИК БЮДЖЕТНОГО ПРОЦЕСУ 3.1. Організація бюджетного процесу в Україні
9.	3.2. Учасники бюджетного процесу та їх повноваження
10.	3.3. Складання, розгляд та прийняття Державного бюджету України
11.	3.4. Виконання Державного бюджету України
12.	3.5. Зведення, складання та надання звітності про виконання державного бюджету
13.	3.6. Бюджетне планування та прогнозування
14.	3.7. Бюджетні повноваження Державного казначейства України
15.	РОЗДІЛ 4 БЮДЖЕТНА КЛАСИФІКАЦІЯ 4.1. Сутність та призначення бюджетної класифікації
16.	4.2. Класифікація доходів бюджету
17.	4.3. Класифікація видатків бюджету
18.	4.4. Класифікація фінансування бюджету
19.	4.5. Класифікація боргу
20.	РОЗДІЛ 5 ПЛАТІЖНА СИСТЕМА ВИКОНАННЯ БЮДЖЕТІВ 5.1. Поняття платіжних систем
21.	5.2. Сутність внутрішньої платіжної системи Державного казначейства
22.	5.3. Економічний зміст та призначення єдиного казначейського рахунку
23.	5.4. Управління єдиним казначейським рахунком
24.	5.5. Загальна характеристика рахунків, які відкриваються в органах Державного казначейства
25.	5.6. Порядок відкриття реєстраційних рахунків
26.	5.7. Проведення операцій на реєстраційних рахунках
27.	5.8. Порядок відкриття спеціальних реєстраційних рахунків та проведення операцій на них
28.	5.9. Ознаки кодування та аналітичні параметри рахунків
29.	РОЗДІЛ 6 ІНФОРМАЦІЙНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СИСТЕМИ ВИКОНАННЯ БЮДЖЕТІВ 6.1. Технічне забезпечення здійснення платежів
30.	6.2. Механізм взаємовідносин користувачів коштів з казначейською системою
31.	6.З.Система електронних плажетів Національного банку України
32.	РОЗДІЛ 7 КАЗНАЧЕЙСЬКЕ ВИКОНАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ ЗА ВИДАТКАМИ
33.	7.2. Розмежування видатків між бюджетами
34.	7.3. Принципи розмежування видатків між бюджетами
35.	7.4. Розпорядники бюджетних коштів
36.	7.5. Організація роботи щодо виконання державного бюджету за видатками
37.	7.6. Перерахування бюджетних коштів через органи Державного казначейства
38.	7.7. Відмови у здійсненні видатків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів
39.	РОЗДІЛ 8 КАСОВЕ ВИКОНАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ ЗА ДОХОДАМИ 8.1.Загальна характеристика державних доходів
40.	8.2. Організація касового виконання державного бюджету за доходами та порядок зарахування платежів
41.	8.3. Операції за надходженнями до загального фонду державного бюджету
42.	8.4. Операції за коштами від повернення бюджетних позичок та кредитів, наданих під державні гарантії за рахунок загального фонду державного бюджету
43.	8.5. Операції за надходженнями до спеціального фонду державного бюджету
44.	8.6. Операції за платежами, які розподіляються міме загальним та спеціальним фондами державного бюджету
45.	8.7. Операції за платежами до бюджету, які розподіляються між державним та місцевим бюджетами
46.	8.8. Операції за коштами, тимчасово віднесеними до доходів державного бюджету, що підлягають розподілу
47.	8.9. Операції за іншими платежами, які тимчасово віднесені до доходів державного бюджету
48.	8.10. Операції за власними надходженнями бюджетних установ та організацій
49.	8.11. Зарахування платежів, що справляються митними органами
50.	8.12. Операції з виконання державного бюджету за доходами у Державному казначействі України
51.	8.13. Операції з виконання державного бюджету за доходами у Державному казначействі України
52.	8.14. Облік та складання звітності про надходження коштів до державного бюджету
53.	РОЗДІЛ 9 КАЗНАЧЕЙСЬКЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ 9.1. Склад та структура місцевих бюджетів
54.	9.2. Міжбюджетні відносини та їх регулювання
55.	9.3. Міжбюджетне фінансування
56.	9.4. Складання, розгляд, затвердження, виконання місцевих бюджетів
57.	9.5. Виконання місцевих бюджетів органами Державного казначейства
58.	РОЗДІЛ 10 КАЗНАЧЕЙСЬКЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ПОЗАБЮДЖЕТНИХ ФОНДІВ 10.1. Характеристика державних цільових фондів
59.	10.2.Порядок зарахування коштів до державних цільових фондів
60.	10.3. Казначейське обслуговування коштів від приватизації державного майна
61.	10.4. Порядок зарахування коштів до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття
62.	10.5. Порядок проходження коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
63.	РОЗДІЛ 11 БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ЯК ОСНОВА ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ БЮДЖЕТІВ 11.1. Облікова політика Державного казначейства
64.	11.2. Система бухгалтерського обліку виконання бюджетів в Україні
65.	11.3. Економічна сутність та функції бюджетного обліку
66.	11.4. Організація бухгалтерського обліку в органах Державного казначейства
67.	11.5. План рахунків як засіб реєстрації в обліку операцій
68.	11.6. Структура плану рахунків
69.	11.7. Внутрішня побудова рахунків
70.	РОЗДІЛ 12 ЗВІТНІСТЬ ПРО ВИКОНАННЯ БЮДЖЕТІВ 12.1. Характеристика звітності про виконання бюджетів
71.	12.2. Порядок складання та подання звітності бюджетними установами
72.	12.3. Складання звітності про виконання державного бюджету
73.	12.4. Строки подання та порядок розгляду звітності про виконання бюджету
74.	РОЗДІЛ 13 КОНТРОЛЬ У СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО КАЗНАЧЕЙСТВА 13.1. Зміст і призначення фінансового контролю
75.	13.2. Види, форми та методи фінансового контролю
76.	13.3. Органи державного фінансового контролю, їх функції
77.	13.4. Проблеми і напрями вдосконалення роботи органів державного фінансового контролю
78.	13.5. Організація фінансового контролю у системі казначейства
79.	13.6. Внутрішній контроль в органах Державного казначейства
80.	13.7. Зарубіжний досвід організації державного фінансового контролю
81.	РОЗДІЛ 14 УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМ БОРГОМ 14.1. Економічна сутність та причини виникнення державного боргу
82.	14.2. Взаємовідносини України з міжнародними фінансовими інституціями
83.	14.3. Напрями розвитку взаємодії України з міжнародними фінансовими інститутами
84.	14.4. Особливості управління державним боргом
85.	РОЗДІЛ 15 КАЗНАЧЕЙСТВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН 15.1. Казначейство Франції
86.	15.2. Державне казначейство США
87.	15.3. Державне казначейство Великобританії
88.	15.4. Державне казначейство Латвійської Республіки
89.	15.5. Казначейство Австрії
90.	15.6. Федеральне казначейство Російської федерації
91.	ФІНАНСОВИЙ СЛОВНИК КАЗНАЧЕЯ

На попередню



Додати в закладки

  
Переклад Translate