Додатки

Причини (мотиви, фактори) міграції

економічні (виробничі потреби, рівень життя, висока заробітна плата тощо)

соціальні (вступ в брак, стан здоров’я і рекреація тощо)

політичні (переслідування за політичні погляди, незгода із політичним режимом)

інші (форс-мажорні обставини, зокрема війни, засухи, повені, а також релігійні переконання, расові проблеми тощо)

Просторовий характер міграції

внутрішня (всередині країни, а саме між селом і містом, між містами, регіонами)

зовнішня (за межі країни)

Часова ознака міграції

остаточна (виїзд назавжди)

тимчасова або ротаційна, в тому числі сезонна (наприклад, збір врожаю)

маятникова (регулярні пересування з пункту постійного проживання до місця роботи. Наприклад, сьогодні за таким принципом організована робота українських і російських шахтарів на норвезькому острові Шпіцберген)

Напрямок руху мігрантів:

еміграція (виїзд)

імміграція (в’їзд)

рееміграція (повернення мігрантів на батьківщину, інколи – виїзд у третю країну)

Законність перетинання кордонів:

легальна

нелегальна

Організаційна ознака:

добровільна, в тому числі самодіяльна, і організована, наприклад, робота за контрактом

примусова (вивіз чорних рабів з Африки до Америки в період 1650-1850 рр., поневільна праця військовополонених і остарбайтерів на підприємствах Німеччини та інших країн поневільної Європи під час ІІ світової війни).

Якісний склад:

робітники, в тому числі промислові, сільськогосподарські, а також без певної професії або спеціальності

фахівці, в тому числі вищої кваліфікації

представники ліберальних професій (актори, музиканти, письменники, художники тощо).

Стародавні цивілізації

Економічна могутність усіх стародавніх цивілізацій була створена за рахунок праці примусово переміщених великих мас людей

Середні віки

Найбільш популярною формою міграції в Європі була наймана військова служба

Кінець XV – початок XVІ віків до другої половини ХІХ віку, первісна або “стара” міграція

Великі географічні відкриття. Чітка спрямованість двох основних міграційних потоків:

1) із Старого Світу до Нового (Північна та Південна Америка, Вест-Індія);

2) примусовий вивіз рабів з Африки до Америки.

60-ті роки ХІХ століття до ІІ світової війни

Зниження кількості емігрантів з Англії, Іспанії, Нідерландів, Португалії і стрімке зростання – з Австро-Угорщини, Росії, Німеччини, Італії. Наприкінці ХІХ століття відбувалась масова еміграція нацменшин (фінів, поляків, прибалтів, українців) з Росії до США, Канади, Австралії, Нової Зеландії, Південної Африки і Аргентини. Масова еміграція солдат і офіцерів Білої Армії, дворян, інтелігенції, промисловців, чиновників після більшовицької революції 1917 року і громадянської війни в Росії.

ІІ світова війна

Насильницьке переміщення військовополонених і остарбайтерів, численні потоки біженців.

Сучасний етап: 1945 рік по сьогоднішній день

Характерні риси:

- масовість (35 млн. робітників-мігрантів);

- виникнення більш менш стабільних центрів привабливості;

- зростання кількості нелегальних мігрантів;

- посилення адміністративно-правового регулювання міграційних процесів;

- зростання кількості мігрантів серед наукової інтелігенції і творчої молоді ( “brain-drain” – англ.);

- диверсифікація міграційних потоків.

Західна Європа

Загальна кількість зайнятих щорічно коливається в межах 4-7,5 млн. чоловік. Їх питома вага в загальній чисельності працюючих в деяких країнах становить: Люксембург – 33%; Швейцарія – 20%; Австрія – 9%; Бельгія – 9%; Німеччина – 8%; Франція – 8%; Нідерланди – 5%; Данія – 4%; Італія – 2%.

США

Іноземці складають більше 7% від загальної чисельності, причому 75% від загальної чисельності іноземців-резидентів, які народжені за межами США (близько 26 млн. осіб), мешкають у семи штатах: Каліфорнії, Нью-Йорку, Техасі, Флориді, Нью-Джерсі, Іллінойсі, Массачусетсі. В Каліфорнії на них припадає 22% населення. Серед країн-експортерів робочої сили до США слід назвати Мексику, на яку припадає 12% прибулих, а також Китай, Філіппіни, В’єтнам, Індію, колишні республіки СРСР і Домініканську Республіку.

Нафтодобувні країни Близького Сходу

В регіон щорічно прибуває близько 4 млн. іноземців, в основному з Індії, Пакистану, Бангладеш, Філіппін та деяких інших країн. Питома вага іммігрантів: Катар – 95%; Саудівська Аравія – 48%; Бахрейн – 46%; Оман – 40%; ОАЕ – 37%.

Латинська Америка

Загальна чисельність прибулих дорівнює 7-8,5 млн. чоловік. Найбільше притягує до себе Аргентина. Серед інших країн, з точки зору тяжіння, можна також виділити Венесуелу.

Австралія

Країна стає все більш привабливою для іноземців. Сьогодні одна чверть населення Австралії – іммігранти з більше ніж 100 країн світу.

Азіатсько-Тихоокеанський регіон

Головними країнами-реципієнтами виступають Південна Корея, Японія, Бруней, Гонконг, Малайзія, Сінгапур, Тайвань, в які прибувають вихідці з Китаю, Таїланду, Лаосу, В’єтнаму, Індії та Філіппін.

Африка

В Північній Африці центром тяжіння виступає Лівія, що приймає, насамперед, єгиптян, а на півдні – Південно-Африканська республіка, яка притягує вихідців з Мозамбіку та деяких інших сусідніх країн. Певну привабливість має також Нігерія, здебільшого для вихідців з Гани, Чаду та Беніну.

Країни

Експортери

Імпортери

Наслідки

позитивні

1. Знижується напруга на внутрішньому ринку праці завдяки експорту надлишкової робочої сили.

2. Зростають надходження до бюджету у вигляді податків з фірм-посередників.

3. Збільшуються валютні надходження до країни за рахунок приватних переказів емігрантів.

4. Зростає рівень життя і добробут залишених вдома членів сімей і утриманців мігрантів за рахунок переказів і речових відправлень.

5. Збільшуються можливості приватного інвестування завдяки поверненню на батьківщину (після ротації) особистих коштів, засобів виробництва тощо мігрантів.

6. Підвищується техніко-економічний рівень виробництва внаслідок праці більш кваліфікованих емігрантів, що повертаються на батьківщину з розвинених країн.

7. З’являється можливість створення високоприбуткової галузі з експорту робочої сили.

8. В окремих випадках, якщо це передбачено двосторонніми угодами, держава може отримувати компенсацію за використання імпортованих трудових ресурсів.

1. Стимулюється розвиток виробництва внаслідок екстенсивного збільшення робочої сили.

2. Зростає конкурентоспроможність продукції завдяки використанню більш дешевої праці іммігрантів.

3. Знижуються витрати на підготовку та перекваліфікацію власних кадрів, в тому числі вищої кваліфікації.

4. Заповнюються вакансії в непрестижних сферах і галузях економіки.

5. Під час криз знижується соціальна напруга за рахунок звільнення іммігрантів і заповнення вакансій робітниками-резидентами.

6. Зменшується бюджетне навантаження завдяки економії коштів по пенсіям та соціальним пільгам.

7. Зростає продуктивність праці робітників і ефективність виробництва в цілому за рахунок конкуренції на ринку праці.

8. Покращується демографічна ситуація в “старіючих” країнах, а в деяких – і генофонд нації.

негативні

1. Зменшуються можливості власного розвитку внаслідок відтоку кваліфікованих кадрів і фахівців (“втрата розумів”) в більш привабливі країни.

2. Знижується загальна конкурентоспроможність на власному ринку праці в результаті відтоку кваліфікованих, молодих кадрів.

3. Виникає можливість приховування мігрантами доходів і ухилення від податків щодо країн, які не мають між собою двосторонніх угод про уникнення подвійного оподаткування.

4. Зменшуються надходження до бюджету як слідство скорочення кількості потенційних платників податків.

1. Посилюється напруга на ринку праці щодо робітників-резидентів за рахунок найму більш дешевої іноземної робочої сили.

2. Зростають витрати на соціальний захист іммігрантів.

3. Здійснюється відтік за кордон валютних коштів у вигляді переказів іммігрантів.

4. Збільшується загроза загострення міжнаціональних, міжетнічних, міжконфесійних та інших соціальних проблем.

5. Погіршується криміногенна ситуація в країні.

Корпоративний

Кожна державна або приватна компанія в межах існуючого зовнішнього правового поля має свою власну стратегію і тактику залучення і використання іноземної робочої сили

Національний

Сукупність державних нормативно-правових актів і адміністративних рішень щодо еміграційної або імміграційної політики

Міждержавний або міжнаціональний

Регулювання відбувається на підставі укладених двосторонніх або багатосторонніх договорів (угод)

Наддержавний або наднаціональний

Законотворча процедура з боку наднаціональних політико-економічних інтеграційних угрупувань

Міжнародний

Розробка і прийняття міжнародних конвенцій у сфері трудових відносин

Міжнародна організація праці (МОП)

Спеціалізована структура ООН, яка нараховує 170 держав-членів. Цією організацією було ініційовано розробку і ухвалення більше 350 документів (конвенцій і рекомендацій) щодо міжнародної регламентації переміщення, працевлаштування, соціального захисту тощо працюючих

Комісія ООН по народонаселенню

Має в своєму розпорядженні кошти спеціального фонду, який частково використовується для субсидування національних програм щодо міграції

Організація ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО)

Розробляє, зокрема, документи щодо освіти мігрантів та членів їх сімей

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ)

Спеціалізована структура ООН. Розробляє спеціальні норми щодо здоров’я мігрантів

Міжнародна організація з міграції (МОМ)

Розробляє довготермінові програми у сфері регулювання міграції, сприяє вирішенню національних міграційних проблем, займається питаннями переселення, працевлаштування та соціального захисту біженців. З 1949 по 1989 роки мала назву Міжнародна організація у справах біженців

Управління верховного комісара у справах біженців (УВБК) при ООН

Вирішує питання захисту прав біженців, їх репатріації тощо

Система постійного нагляду за міграцією (CONEMI)

Координує діяльність національних імміграційних управлінь 29 провідних країн світу (членів ОЕСР)

Міжнародний комітет з питань міграції (СІМЕ)

Сприяє захисту прав мігрантів в країн Західної Європи

Осіб

число прибулих

число вибулих

сальдо міграції

Всі напрямки міграції:

790453

837066

-46613

у межах України

736741

736741

Х

внутрішньорегіональна міграція

461880

461880

Х

міжрегіональна міграція

274861

274861

Х

міждержавна міграція

53712

100325

-46613

країни СНД

49302

55193

-5891

країни Балтії

445

221

224

країни далекого зарубіжжя

3965

44911

-40946

Міждержавна міграція

число прибулих

число вибулих

приріст (скорочення)

Україна

53,7

100,3

-46,6

АР Крим

7,4

9,6

-2,2

області:

Вінницька

1,4

2,2

-0,8

Волинська

0,8

2,3

-1,5

Дніпропетровська

3,6

7,6

-4,0

Донецька

6,7

11,4

-4,7

Житомирська

1,3

2,3

-1,0

Закарпатська

0,4

1,7

-1,3

Запорізька

2,3

6,1

-3,8

Івано-Франківська

0,6

0,9

-0,3

Київська

1,2

1,7

-0,5

Кіровоградська

1,2

2,7

-1,5

Луганська

3,0

5,0

-2,0

Львівська

0,7

2,4

-1,7

Миколаївська

1,6

3,0

-1,4

Одеська

4,6

4,8

-0,2

Полтавська

1,5

2,0

-0,5

Рівненська

0,6

1,9

-1,3

Сумська

1,1

3,3

-2,2

Тернопільська

0,2

0,6

-0,4

Харківська

2,8

6,6

-3,8

Херсонська

1,4

4,4

-3,0

Хмельницька

1,0

2,4

-1,4

Черкаська

1,5

3,3

-1,8

Чернівецька

0,8

1,7

-0,9

Чернігівська

0,8

1,4

-0,6

м. Київ

3,1

7,1

-4,0

м. Севастополь

2,1

1,9

0,2