Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: ЕКОНОМІКО-КРИМІНОЛОГІЧНА ТЕОРІЯ ДЕТІНІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ - Попович
3.2. Особливості дослідження особи-суб’єкта тіньових відносин
3.2.1. Учення про особу-тіньовика-делінквента
Вивчаючи феномен “тіньова економіка”, особливо криміногенні види та підвиди джерел цього явища, ні один дослідник тіньової економіки, до якої наукової школи він би не належав, не може обійтись без вивчення проблем, пов’язаних із суб’єктом-людиною, учасником тих чи інших протиправних проявів. Соціологічні й антропологічні напрями кримінологічних шкіл достатньо багато досліджень присвятили даній проблемі [45, 274–279]. Усі ці дослідження, методологічні засоби їх проведення, безумовно, можуть бути застосовані також при вивченні особи тіньовика-деліквента. До певної міри можна погодитися з висновком Ємельянова В.П., що “причини злочинності – це синтез різних явищ соціальних і біологічних властивостей” [26, 33], особливо якщо мова йде про спонтанні загальнокримінальні злочинні діяння осіб з певним психічними аномаліями.
Разом з тим, тип особи-суб’єкта тіньових відносин формується у сфері організаційно-управлінських, економічних та цивільно-правових відносин і охоплює або віддзеркалює систему соціально-демографічних, соціально-рольових, соціально-психологічних, психокібернетичних, еволюціографічних, органографічних та інших властивостей, що склалися у суб’єктів тіньової економіки під впливом зовнішніх факторів. У цьому контексті доцільно зазначити, що тіньове криміногенне діяння чи некриміногенна тіньова діяльність виступають не тільки як зовнішній об’єктивний акт, але і як суб’єктивний, свідомий та вільно обраний акт. Це наслідок складного процесу, у якому зовнішні обставини або детермінанти діють у тісній взаємозалежності та взаємопроникненні з внутрішніми суб’єктивними поглядами, які сформувались у психології особи-суб’єкта тіньових відносин.Ми не відхиляємо позицію, що поняття “людина” містить подільну єдність різних аспектів її сутності – соціальної і біологічної. Стосовно особистості тіньовика-делінквента, про це може свідчити, наприклад, опитування працівників одної з компаній фінансового менеджменту міста Києва (КФМ “ЛІССОР”), переважна частина яких вважає, що більшість сучасних вітчизняних підприємців не здатна продуктивно використати послуги компанії щодо ефективного застосування залучених для них інвестиційних коштів, оскільки схильна більше до авантюр, ніж до кропіткого пошуку шляхів реалізації намічених проектів. На думку опитаних, не дивлячись на суперечливе економіко-правове середовище, що склалося в Україні, такі шляхи відшукати можливо. Однак багато підприємців схильні до придбання дорогих автомобілів, переміщення коштів за кордон, тобто до простого привласнення отриманих коштів, а не продуктивної роботи з ними. Безумовно, крім складних економіко-правових передумов, що заважають продуктивній реалізації бізнес-проектів, у цій ситуації є певні морально-психологічні відхилення членів суспільства, зокрема бізнесменів, викликані надмірним бажанням збагатитись будь-яким, разом з тим і протизаконним, шляхом. Але така безвідповідальність значною мірою породжена державою, яка дала можливість привласнювати фабрики, заводи і т. ін., а потім невиваженою кредитною політикою та іншими зловживаннями з фінансовими інструментами спочатку вилучила у населення його заощадження, а потім, з такою ж невиваженою монетарною політикою, перестала своєчасно платити заробітну плату за реально вироблену продукцію, знизила платоспроможність населення, знизила динаміку капіталообороту, у результаті не отримала необхідних податкових надходжень у бюджет, замкнувши ланцюжок деградаційних процесів новими невиплатами заробітної плати, пенсій і т. ін. Нігілізм представників органів держави породив нігілізм населення. У результаті, в останні десять років, половина наданих підприємцям кредитів не повертається, тінізація економіки досягла загрозливих обсягів, морально-психологічний стан у сфері підприємництва продукує думку, що просте шахрайство є продуктивнішим у плані накопичення первісного капіталу, ніж кропітка праця, яка є не тільки складною і, як правило, не ефективною, а і безперспективною взагалі. Повертаючись до соціальних і біологічних складових сутності особистості, слід все ж таки, відзначити, що поняття “особистість” фіксує тільки специфічні соціальні ознаки. Особистість – це “соціальне обличчя людини”, те, ким він став у процесі соціального розвитку, формування і діяльності суспільства. Таким чином, при вживанні терміна “особистість злочинця” слід мати на увазі саме “соціальне обличчя” людини, яка скоїла злочин [45, 274], а стосовно предмета економічної кримінології в контексті завдань детінізації економіки – особистість “тіньовика-делінквента” – людини, яка із соціальних причин стала на шлях тіньової діяльності. Як бачимо, ця думка залишається актуальною при розгляді “особливості тіньовика-делінквента”. По-перше, якщо “особу злочинця” розглядати через призму скоєння конкретного, особливо насильницького злочину, то роль біологічних відхилень проглядається до певної міри досить чітко. Коли мова йде про особистість суб’єкта економічних злочинів чи інших діянь, що є джерелами тіньової економіки, то доводи про антропологічний характер діавентної поведінки тіньовика (тобто відхилення поведінки від норми) є менш переконливі, оскільки людям з психічними аномаліями отримати доступ до фінансово-господарських інститутів, як засобу тіньових операцій, до певної міри складніше, хоча виключати такий варіант, як неможливий, не слід. Практика знає досить багато випадків різних видів шахрайства, здійснених особами, що мали ті чи інші психологічні відхилення.
Коли ми розглядаємо феномен “тіньова економіка”, куди втягнуто значну частину суспільства (некриміногенних за своєю природою прошарків населення, таких як пенсіонери, інтелігенція, працездатні громадяни робочих професій і т. д.), то причини діавентної поведінки таких “тіньовиків” шукати в біологічних відхиленнях чи інших морально-психологічних властивостях навряд чи доцільно.Причинно-мотиваційні ознаки поведінки суб’єктів тіньових відносин не є одноманітними, і загальнокримінологічні підходи з цих питань, безумовно, можна успішно застосувати і при вивченні особистості-тіньовика, особливо коли мова йде про суб’єкта скоєння економічних злочинів. Разом з тим, причинно-мотиваційні детермінанти поведінки тіньовика доцільно конкретизувати через призму організаційно-управлінських, економіко-правових і соціально-політичних чинників.
Для пізнання причинного складу тінізації суспільно-економічних відносин, їх антисоціальної чи соціально нейтральної або навіть соціально позитивної природи необхідно здійснити класифікацію типів особи-суб’єкта тіньових відносин, розкрити механізм, мотиви та причинно-детерміністичні й наслідкові ознаки поведінки тієї чи іншої класифікаційної групи таких суб’єктів, а це неможливо зробити, не вивчивши всю сукупність типів осіб-суб’єктів тіньових суспільно-економічних відносин, вплив їх особистісних властивостей, що детермінують їх участь у антисоціальній і соціально нейтральній чи соціально позитивній тіньовій діяльності. Саме ці ознаки є підґрунтям для типологічного визначення і вивчення особи делінквента-тіньовика (учасника правових деліктів-юридично значимих випадків). Термін “типологія” (групування, класифікація) соціологи вважають чільно пов’язаним зі змістовим характером поділу сукупності на ті чи інші групи. При цьому кримінологи при вивченні типів злочинців виділяють “ознаки-прояви” та “ознаки-причини”, що забезпечує поділ сукупності суб’єктів злочинних діянь, за характером змісту останніх [134, 15–29]. В основі типології обов’язково присутніми є ознаки-причини, але дуже часто вони взаємодіють або доповнюються ознаками-проявами. Це особливо характерно для типології тіньовика-делінквента.Безумовно, формально-логічні схеми та методи типізації осіб, що напрацьовані в кримінології, мають бути використані і в теорії детінізації економіки так само, як і ті, що розроблені в соціології, логіці та інших суспільних науках. Водночас, беручи за основу “ознаки-причини” та “ознаки-прояви” як підґрунтя типізації і вивчення особи делінквента-злочинця і особи делінквента-тіньовика, у причинній базі типізації є певні відмінності. Перша з цих відмінностей є та, що ці два типи осіб за змістом термінів не є адекватними, оскільки делінквент-тіньовик, окрім злочинців, включає багато інших типів осіб. Це й учасники вкрай суспільно небезпечних, але некриміналізованих діянь, й широкий спектр учасників тіньової економічної діяльності неформального сектора тіньової економіки, а також такий тип осіб, як злочинці. Виходячи з цього, спектр ознак-проявів, що лежать у наведеному вище визначенні типу осіб-суб’єктів тіньових відносин значно ширше, ніж тип осіб “злочинці”. Таким чином, зміст поняття “тіньовик-делінквент” виходить за межі предмета кримінології. Усвідомити ці відмінності можливо на визначенні соціального типу криміногенної особистості в кримінології. Як зазначається в науковій літературі, делінквент-злочинець відображає певну цілісність особистісних характеристик [45, 303]. Для формування особистості злочинця, що скоїв загальнокримінальний злочин, характерно:
– формування особистості в умовах інтенсивної протиправної і навіть аморальної поведінки оточення (пияцтво в сім’ї, у колі друзів і т. ін.), що практично не характерно для учасників неформального і навіть основної частини суб’єктів “підпільного сектора” тіньової економіки. До останніх також належать і суб’єкти скоєння службових або економічних злочинів. Категорія білокомірцевих злочинців, як правило, росте в елітних сім’ях, де мають вищу освіту і т. ін.- злодій, хуліган, убивця в минулому формується на системі аморальних проступків та різних правопорушень, які часто продовжували повторюватися після покарання або застосування інших заходів правового впливу. (Це рідко є характерним для делінквента-тіньовика неформального сектора тіньової економіки і значно менше розповсюджено у її підпільному секторі, ніж у суто кримінальному середовищі, яке є предметом вивчення кримінології);
– відрив від ціннісно-нормативної системи суспільства та держави.Ця ознака для типу особи тіньовика підпільного сектора тіньової економіки є майже основною тільки у дзеркальному варіанті. Держава сама змоделювала криміногенну поведінку даного типу тіньовика, замінивши суспільні орієнтири “Багата держава – заможно живуть її громадяни” на мотив “Більше багатих осіб – багата держава”. Більше того, тіньовики, зокрема і злочинні угруповання, отримали доступ до легітимних фінансово-господарських інструментів, що їм забезпечило багатоваріантні високотехнологічні способи стрімкого накопичення первісних капіталів незаконного походження. Не звернувшись до економічної кримінології в контексті завдань теорії детінізації економіки, неможливо всебічно пізнати тіньовика-деліквента та сам феномен “тіньова економіка”. Водночас пізнання технологічно насиченого змісту зазначених складових елементів предмета теорії детінізації економіки, потребує розробки специфічних науково-методологічних підходів і засобів, здатних до визначення економіко-правової, організаційно-управлінської, технічної і технологічної інфраструктури детінізації економіки та локалізації багаточисельних різноманітних видів і підвидів джерел тінізації економічних процесів. Крім зазначеного, предмет кримінології обмежується вивченням лише одного з джерел тіньової економіки – злочинності, тоді як предмет економічної кримінології в контексті завдань теорії детінізації економіки діалектично є значно ширшим, оскільки в межах своїх елементів, крім злочинності, вивчає багато інших джерел тіньової економіки [79, 47–70].
Слід відзначити й таке, що, крім субстанції феномена “тіньова економіка”, понятійний та методологічний інструментарій цієї науки повинен розроблятися з урахуванням специфіки комплексу основних детермінант тінізації – податкової, кредитної, монетарної та зовнішньоекономічної політики держави, що в межах предмета кримінології вступить у певні суперечності зі сталим змістом її предмета й ознак-причин злочинності.До сукупних особистісних характеристик криміногенного типу осіб належать ще дві ознаки [45, 303], не зовсім характерні навіть для тіньовика-делінквента підпільного (криміногенного) сектора тіньової економіки і взагалі не характерні для суб’єкта неформального сектора тіньової економіки. Це ознаки привикання до негативної оцінки щодо своєї поведінки та активність під час скоєння злочину і, як правило, здійснення злочину без достатнього ґрунтовного зовнішнього приводу. Тіньовик-делінквент – пенсіонер, безробітний інженер, робочий, гуманітарій та інші категорії тіньовиків – чекають від держави організаційно-правових заходів, які б не змушували їх заробляти на життя шляхом порушення закону.
У середині типу криміногенної особистості виділяють такі підтипи: послідовно-криміногенний; ситуаційно-криміногенний та ситуаційний. Усі ці причинно-мотиваційні обумовлення типізації чітко розроблені в кримінологічній літературі [45, 303; 3, 15–29; 4, 34; 5, 214] і безумовно відображають також ознаки-причини, що зумовлюють поведінку тіньовика-делінквента, який діє в межах антисоціального та частині соціально негативного виду джерел підпільного сектора тіньової економіки. Разом з тим, ці причинно-мотиваційні детермінанти для суб’єктів “неформального” сектора тіньової економіки не є характерними взагалі. Щодо суб’єктів підпільного сектора ТЕ, то їх перебування в тіні значною мірою залежить від держави, її податкової, кредитної та монетарної політики.Як свідчить наведений аналіз, в основі кваліфікаційної типізації осіб-суб’єктів тіньових відносин лежать ті ж “ознаки-причини” та “ознаки-прояви”, що і в типізації особи-злочинця. Однак в інструментарій типізації осіб тіньових відносин доцільно ввести і “ознаки-наслідки”, оскільки не кожен тіньовий прояв є суспільно небезпечним. Саме за цією ознакою ми можемо визначити і поділити суб’єкти тіньових відносин на тих, що потребують застосування всіх можливих засобів протидії і навпаки – тих, чия діяльність має соціально нейтральний або навіть соціально позитивний характер. Більш конкретно ці питання ми розглянемо нижче при детальній класифікації суб’єктів тіньових відносин.
3.2.2. Класифікація типів осіб-суб’єктів тіньових відносинУ попередньому параграфі ми окреслили існуючі погляди щодо соціальних та антропологічних засад формування особистостей злочинця та делінквента-тіньовика. Визначили їх співвідношення та випадки, коли загальнокримінологічний інструментарій може бути придатним для типізації обох категорій зазначених осіб. Далі здійснили порівняльний аналіз і визначили відмінність особистісних характеристик, притаманних формуванню особи злочинця та делінквента-тіньовика. Також визначили підтипи криміногенної особистості та показали, чому ці підтипи не є характерними для основної маси делінквентів-тіньовиків неформального (некриміногенного) сектора тіньової економіки.
Алгоритмами для науково-дослідної розробки проблем типізації осіб-суб’єктів тіньових відносин можуть стати, перш за все, “ознаки-причини” тіньової діяльності таких, наприклад, типів не криміногенних за своєю природою осіб, як: пенсіонери – учасники тіньових відносин (які не завжди своєчасно отримують навіть свою мізерну пенсію), безробітні – учасники тіньових відносин (офіційно зареєстровані як такі, так і ті, що знаходяться у вимушених неоплачуваних відпустках), які в перепродажі товарів (що може кваліфікуватись як різні порушення правил торгівлі, ухилення від оподаткування) віднайшли свої епізодичні доходи як засоби виживання. Це некриміногенна за своєю природою, але найбільша група осіб-суб’єктів тіньових відносин. Джерела тіньових доходів, отриманих такими особами, у багатьох випадках мають соціально нейтральний, а в основному соціально позитивний характер, оскільки стали для цих людей засобом виживання;Підприємці – учасники тіньових відносин, виштовхнуті в тінь дезінтеграційно-пригнічувальною (економічне відтворення) системою оподаткування, та такою ж кредитною і монетарною політикою. Це сама значна група тіньовиків-делінквентів, преважна частина діянь, які вони скоюють, криміналізовані. Водночас основна частина даної групи осіб за своєю природою є не криміногенною, оскільки основний масив джерел їх доходів – ухилення від сплати податків – виникає частіше всього з причин недосконалості чинної системи оподаткування, на чому більш детально зупинимося нижче. Усунення з бази оподаткування принципів “податки на податкові платежі” та “податки на витрати” є основним засобом детінізації економічних відносин та стрімкого скорочення даного типу осіб-суб’єктів тіньової діяльності. Характер джерел тіньових доходів такої групи осіб-суб’єктів тіньових відносин за класифікаційною системою вчення про джерела тіньової економіки [79, 45-50, 361–363] та в контексті фіскальних завдань наповнення бюджету є соціально негативним та соціально перемінним.
Разом з тим, у контексті недопущення повної зупинки роботи підприємств та підтримання хоча напівлегального економічного обороту капіталів, даний сегмент джерел тіньової економіки має елементи ознак соціально позитивного характеру. У зв’язку з цим до загальнокримінологічного інструментарію типізації осіб “ознак-проявів” та “ознак-причин” для типізації особистості “тіньовика-делінквента”, як зазначалось вище, доцільно ввести “ознаки-наслідки”. Ця ознака ляже в основу виділення такого типу осіб, що отримують тіньові доходи з джерел соціально перемінного, соціально нейтрального чи соціально позитивного характеру. Стосовно методики типізації осіб-суб’єктів тіньової економіки дана категорія ознак є обов’язковою, оскільки дає можливість оцінити той чи інший сегмент джерел тіньової економіки з різних сторін і усвідомлено, базуючись на науково виважених підходах, визначити пріоритетні напрями та методи локалізації джерел тіньової економіки, а також досягти бажаного впливу на той чи інший тип тіньовика-делінквента. Це наочно видно на прикладі аналізу попередніх трьох типів осіб і ще наявніше стане видно при аналізі такої категорії криміногенних за своєю природою осіб, як члени організованих злочинних угрупувань та члени напівкримінально-кланових підприємницьких структур.Особи-члени організованих злочинних угрупувань, що сформували свої капітали за допомогою таких різнопрофільних злочинних діянь, як рекет, крадіжки, наркобізнес, вбивств на замовлення та інших видів злочинного промислу. Інколи ці злочинні групи перетворювались у службу безпеки підприємств, заснованих представниками фінансових, постачально-збутових організацій чи працівниками органів державної влади. З часом, у міру накопичення кримінальних капіталів, вони стали трансформувати свій промисел під виглядом територіальної “охорони підприємців” від інших таких же злочинних формувань, а також брати “під охорону” найбільш дохідні конкретні підприємства, і згодом, за допомогою підкупу або шантажу їх керівників, використання механізмів приватизації, повністю привласнили ці підприємства. Таким чином, злочинні формування, не покидаючи основних джерел своїх доходів, отримуваних від скоєння наведених вище загальнокримінальних злочинів, поступово становились повновладними власниками м`ясокомбінатів, нафтобаз, гральних закладів, ресторанів тощо.
Члени напівкримінальних кланових підприємницьких структур, сформованих з числа працівників фінансових, постачально-збутових підприємств, організацій, установ, органів державної влади, на родинно-кланових протизаконно-корисливих інтересах, які у зв`язку з недосконалістю економіко-правових інститутів держави, застосовуючи легітимні фінансово-господарські інструменти та змодельовані в державі інфляційні процеси, накопичують великомасштабні та криміногенні за своєю природою тіньові капітали. Останні зацікавлені в суперечностях і недосконалості законодавства та складній криміногенній ситуації, оскільки це є підґрунтям для завуальованого і водночас стрімкого накопичення капіталів незаконного походження, приховування їх протиправних джерел і способів накопичення, “намивання”, “відмивання” та акумуляції незаконних капіталів [79, 71–86; 390–397]. Складна криміногенна ситуація, “розмитість”, суперечливість законодавства, інші проблеми у сфері правозастосовчої практики дають можливісь членам злочинно-кланових угруповань уникати відповідальності, залучати до своїх лав все нових членів із числа корумпованих висококваліфікованих фахівців, представників кредитно-фінансових установ, владних органів держави, напрацьовувати все складніші схеми відтворення незаконних капіталів, що зумовлює акумуляцію криміногенного потенціалу в сфері фінансово-господарських відносин.Велика група тіньовиків-делінквентів може бути встановлена на підставі “ознак-проявів”, починаючи із суб`єктів неформального та підпільного сектора тіньової економіки, закінчуючи суб`єктами тих чи інших різноманітних псевдолегальних, нелегальних фінансово-господарських операцій з акумуляції, “намивання”, “відмивання”, “очищення”, відтворення тіньових коштів. Зміст цієї ознаки є діалектично пов’язаним як з “ознаками-причинами” так і з “ознаками-наслідками”. Введення в класифікаційні засади “ознак-наслідків” дає можливість більш повно визначити криміногенні типи тіньовиків і розробляти комплексні заходи щодо методів впливу на них при розбудові інфраструктури детінізації економіки.
Разом з тим, стосовно предмета теорії детінізації економіки при типізації особи тіньовика-делінквента “ознаки-прояви” в класифікаційній структурі суб`єктів тіньових відносин можуть бути родовою ознакою для “ознак-причин” і “ознак-наслідків”.Це випадки, коли ми виділяємо типи осіб за характером і формою тіньового прояву.
Перший рівень таких проявів і типів осіб-суб’єктів даних проявів ми ділимо за характером їх діянь, тобто суб`єкт неформального сектора тіньової економіки чи суб`єкт підпільного сектора тіньової економіки. Так само поділяються суб`єкти тіньових цивільнооборотних відносин. Нижче, за структурним рівнем проявів, ми можемо виділити “суб’єктів псевдолегальних фінансово-господарських операцій”, “суб`єктів нелегальних фінансово-господарських операцій”, суб`єктів-власників еміграційного тіньового капіталу”, “суб`єктів відмивання”, “намивання”, “акумуляції тіньових капіталів” і т. д. Зміст понять, що діалектично відображають наведені та інші тіньові прояви, і лягли в основу типізації зазначених осіб. Вони, відповідно, є похідними від самих понять, що визначають ці прояви [79, 379–400]. Мета цієї класифікації та сама, що і при класифікації типів осіб злочинців, тобто розробка заходів щодо позитивного впливу на ту чи іншу категорію осіб. При цьому слід наголосити, що, перш ніж розробляти заходи впливу на ту чи іншу класифікаційну групу осіб, її необхідно встановити через аналіз об’єктно-технологічних аспектів ознак-проявів, ознак-причин, ознак-наслідків, що дасть можливість вивчити природу поведінки суб’єктів-тіньової діяльності та інші параметри, що мають стати відправними засадами для розробки програм детінізації економіки. У цьому полягає суть, теоретико-методологічне та практичне значення кримінологічного вивчення особи-суб`єкта тіньових суспільно-економічних відносин.
Книга: ЕКОНОМІКО-КРИМІНОЛОГІЧНА ТЕОРІЯ ДЕТІНІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ - Попович
ЗМІСТ
На попередню
|
|
