Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: ЕКОНОМІКО-КРИМІНОЛОГІЧНА ТЕОРІЯ ДЕТІНІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ - Попович

3.4. Економіко-кримінологічний моніторинг у теорії та інфраструктурі детінізації економіки

3.4.1. Поняття, об’єкт, предмет, мета, теоретичне та практичне значення економіко-кримінологічного моніторингу

Термін моніторинг (від латинського monitor – “спостереження”, рівнозначного англійському – мonitoring) вживається в різних значеннях. В екології – це процес спостереження, оцінки та прогнозу стану довкілля у зв’язку з господарською діяльністю людини. У технічному значенні (англ. monitor) це контрольний апарат, скажімо, прилад для відслідкування радіаційної небезпеки (перевірка та контроль радіаційного стану).

В останні часи термін “моніторинг” вживається як постійне спостереження за будь яким процесом [123, 364], зокрема і за організаційно-правовими та тіньовими процесами у сфері фінансово-господарських відносин. Тобто в контексті даного дослідження об’єктом моніторингу можуть бути фінансово-господарські відносини у сфері виробництва, розподілу, споживання, зокрема відносини в галузях народного господарства на підприємницьких, інвестиційних, кредитних ринках, на фондовому ринку, ринку нерухомості, ринку боргових зобов’язань, ринку гарантій, ринку цінних паперів у цілому, або інших ринках чи сферах цивільного обороту речей, прав, дій. Предметом моніторингу є тіньові або псевдолегальні відносини та різноманітні ризики, пов’язані в будь-якому з наведених вище сегментів цивільного обороту речей, прав, дій. Таким чином, моніторингу можуть бути піддані будь-які сегменти цивільного обороту, у тому числі фінансово-господарські ринки, притаманні їм різноманітні ризики та тіньові відносини. Зокрема моніторингу можуть бути піддані як окремі операції, так і економічні процеси, система інфраструктури детінізації економіки, що складається з підсистем економічної безпеки та управління ризиками на тому чи іншому сегменті економічних відносин.

Наскільки правомірним і обґрунтованим є застосування цього іншомовного слова до вивчення криміногенних тіньових процесів чи тіньових процесів взагалі, і чому ми надаємо терміну “моніторинг” перевагу перед, ніби рівнозначними термінами “спостереження”, “аналіз”, “вивчення”, “оцінка”, “визначення”, “сканування” і т. ін.?

Щодо правомірності застосування терміна “моніторинг” до криміногенних тіньових процесів, то очевидним є те, що зазначений вид процесів є притаманним будь-якому з наведених вище сегментів фінансово-господарських відносин. Метою ж моніторингу ринків чи процесів економічного обороту є саме встановлення наявності тих чи інших ризиків на конкретному й суміжних з ним сегментах ринку. Прийняття управлінського рішення щодо доцільності заключення контракту за укладеною угодою, встановлення ризиків або юридична кваліфікація діянь залежить, перш за все, від правильного визначення структури протиправних діянь чи портфеля можливих ризиків та об’єктивною можливістю їх попередити або мінімізувати за допомогою системи знань, напрацьованих у межах інституту ризик-менеджменту, тобто управління кредитними, валютними, банківськими, підприємницькими та іншими ризиками. Не менш важливим є усунення ризику прямого шахрайства, що може виникати в процесі здійснення угоди як з боку будь-якої із сторін угоди, так і з боку їх партнерів з бізнесу чи навіть контрагентів останніх.

За своєю суттю моніторинг фінансово-господарських ринків є, перш за все, пошуком різноманітних ризиків, зокрема і ризиків криміногенного характеру та тіньових процесів, притаманних тому чи іншому сегменту ринку.

Стосовно надання переваги терміну “моніторинг” (далі – М) перед зазначеними вище вітчизняними, близькими за змістом, термінами, слід сказати, що кожне з цих слів відображає певний аспект М і лише разом у сукупності із зазначеними вище термінами (“аналіз”, “спостереження”, “вивчення”, “оцінка” і т. ін.) зможуть відобразити повний зміст явищ, що позначаються в останній час поняттям М. Тобто кожний термін, включений у поняття М, є його складовою, яка доповнює зміст і розкриває функціональні можливості М щодо відображення гносеології процесу пізнання різних аспектів змісту предмета М та протидії феномену “тіньова економіка”.

Якщо дотримуватися такого принципу правової науки, як лаконічність, однозначність, економія термінів, то застосування терміна М містить великі можливості щодо придання лаконічності юридичним дефініціям формулюванням при описанні криміногенних процесів у сфері організаційно-управлінських відносин фінансово-правового характеру.

Крім того, практика вживання іншомовних слів у сфері економіки, права та інших напрямів життєдіяльності людини в Україні, як і в інших країнах, є досить розповсюджено, і автор не є в цьому першим. В епоху нагальної економічної та інших видів експансії, нового, до певної міри завуальованого перерозподілу ринків збуту, фінансових і сировинних ринків, виникнення і стрімкого розвитку Інтернету, психотронних ПІАР-технологій впливу на населення, технологій глобалізації транснаціональної злочинності, вживання іншомовних слів є об’єктивним і особливо розповсюдженим явищем. Так, фінансово-правові акти України, особливо податкове законодавство, нормативно-правові акти у сфері банківської та зовнішньоекономічної діяльності, ускладнених податкових відносин і т. ін. увібрали в себе багато іншомовних термінів (“лізинг”, “факторинг”, “ф’ючерс”, “роялті”, “гудвіл” та ін.) Але головним чинником застосування нами терміна “моніторинг” є те, що він повно і точно охоплює діалектичну природу, технологічні параметри і динаміку позначених у ньому дій та різноманітні економіко-кримінологічні, юридично значимі аспекти предмета й процесу пізнання.

Вище ми навели лише частину складових, що відображають різноманітні гносеологічні й логічні аспекти терміна “моніторинг”. Ще більш очевидною стане наявність об’єктивної необхідності застосування цього терміна як економіко-кримінологічного інструменту пізнання і локалізації сучасних, технологічно насичених тіньових процесів криміногенного спрямування, коли ми сформуємо повний зміст поняття “економіко-кримінологічний моніторинг”. Співпадання динамізму, комплексності та природної цілеспрямованості цього поняття з динамізмом і технологічною різноманітністю сучасних криміногенних процесів, у контексті діапазону їх проникнення та діалектики змін є основним аргументом доцільності його застосування, оскільки тіньові процеси, що набули характеру стрімкого саморегулятивного відтворення, потребують нових специфічно спрямованих методологічних підходів до їх пізнання, відслідкування та локалізації. Щодо етимологічного тлумачення терміна “економіко-кримінологічний” моніторинг, його можна визначити як ретроспективне й поточне спостереження за тіньовими процесами, аналіз, оцінка та прогноз останніх у контексті конкретних джерел ТЕ, притаманних тому чи іншому сегменту фінансово-господарського обороту речей, прав.

Рушійним фактором змін і саморегулятивного відтворення криміногенного сектора тіньової економіки є, з одного боку, об’єктивні економічні й організаційно-правові причини, що виштовхують підприємництво в тінь, з іншого – присутні тут і корисливі мотиви такі, як жага наживи, збагачення, накопичення первісного капіталу будь-яким шляхом. Способи або технологічна процедура тіньового капіталообороту його змін залежить, перш за все, від виду і внутрішніх особливостей технологічного змісту того чи іншого фінансово-господарського інструменту, які відображаються у економічній моделі та правовій конструкції норм, що регулюють той чи інший сегмент фінансово-господарських відносин. Розробка та створення ефективної організаційно-правової інфраструктури щодо привентивної протидії тіньовим процесам повинно здійснюватись саме з урахування технологічних особливостей конкретних фінансових інструментів, їх економіко-правовій конструкції, що залежить від змісту конкретного сегмента фінансово-господарських відносин. Звідси ми бачимо, що економіко-кримінологічний моніторинг покликаний стати не тільки інструментом відображення технологічно різноманітного змісту джерел тіньової економіки, а і конкретно-науковою методологією їх вивчення, діагностики, як і конкретно-науковою системою знань щодо встановлення комплексу економіко-правових, організаційно-управ-лінських, технічних і технологічних системних заходів запобігання тіньовим процесам та локалізації їх криміногенних джерел. Моніторинг повинен стати також засобом попередження, виявлення і розкриття найбільш глобальних, технологічно насичених фінансових злочинів та таких криміногенних але некриміналізованих суспільно небезпечних діянь, як “емісії” фіктивних безготівкових коштів, псевдопідприємництво, несанкціоноване проникнення в закриті електронні мережі та інших криміналізованих чи некриміналізованих суспільно небезпечних діянь.

Саморегулятивне відтворення тіньових процесів, особливо стосовно джерел тіньової економіки криміногенного характеру, є явищем різнорівневим, різнопрофільним, а в контексті процесів розширеного відтворення – циклічним. Технологічна структура змісту джерел тіньової економіки (далі – джерел ТЕ) вимагає такої ж структуризації складових елементів (методів і методик) економіко-кримінологічного моніторингу (далі – ЕКМ). Йдеться про систему інтерпретації загальнонаукових і спеціальних методів і методик ЕКМ у відповідну систему знань, що формується в контексті структури, профілю чи рівня джерел ТЕ, конкретизації особливостей капіталооборотних і відповідних їм документооборотних технологій того чи іншого джерела тіньової економіки. Таким чином, інтерпретація методів передбачає ряд послідовних як по горизонталі (однорівневі, різнопрофільні джерела ТЕ), так і по вертикалі (різнорівневі джерела ТЕ) стадій здійснення моніторингу. Стадії моніторингу відображаються у підсистемах “збору”, “обробки”, “зберігання” та “аналізу” об’єктово-технологічної, суб’єктної та причинної інформації, пов’язаної з конкретними однорівневими видами чи різнорівневими підвидами джерел тіньової економіки; “прогнозування” тенденцій, динаміки та змісту їх змін; розробки науково обґрунтованих і всебічно виважених рекомендацій щодо методів локалізації конкретних джерел ТЕ; прийняття ефективних організаційно-управлінських рішень з питань створення організаційно-технічної, технологічної та фінансово-правової інфраструктури детінізації економіки. Таким чином, якщо розглядати поняття економіко-кримінологічного моніторингу дещо ширше, ніж це зроблено під час його етимологічного тлумачення, то це не просто спостереження, аналіз, оцінка і т. ін. У контексті гносеологічних засад процесу пізнання і перетворення такого всепроникаючого різноманітного та глобалізованого явища, як тіньова економіка, економіко-кримінологічний моніторинг — це синтезоване, економіко-кримінологічне вчення або система знань про праксеологічні засади інтерпретації організаційно-управлінських, фінансово-правових, обліково-технічних, інформаційно-технологічних, економічних і правових методів, що відображають гносеологію процесу та зміст предмета пізнання з питань виявлення і локалізації різноманітних джерел тіньової економіки, а також створення економічних передумов і організаційно-правової інфраструктури детінізації економіки.

Наведені гносеологічні ознаки економіко-кримінологічного моніторингу можна доповнити наступними характеристиками. ЕКМ утворює різнорівневу систему знань чи методологію теорії детінізації економіки як конкретної підгалузі науки, метою якої є інтерпретація відомих і розробка нових спеціально-наукових методів та методик пізнання і протидії феномену “тіньова економіка”. До родових методів економіко-кримінологічного моніторингу входять: “ретроспективне та поточне спостереження”; “оцінка” і “прогнозування тенденцій” тіньових процесів; “визначення” стану та криміногенного потенціалу джерел тіньової економіки як об’єктів пізнання і перетворення; “встановлення” об’єктно- і предметно-технологічного причинно-детермінаційного складу та суб’єктного комплексу складових елементів феномена “тіньова економіка”. Здійснюється ЕКМ за допомогою методів і методик, програмно-апаратних комплексів і технічних підсистем “збору”, “обробки”, “збереження”, “аналізу” та застосування інформації, у цілях розробки методологічно обґрунтованих і всебічно виважених наукових прогнозів і рекомендацій, необхідних для прийняття ефективних організаційно-управлінських рішень з питань пізнання і локалізації джерел тіньової економіки, створення системи та відповідної їй інфраструктури організаційно-управлінських, фінансово- та соціально-правових методів і технічних засобів детінізації економіки.

Таким чином, у контексті функціонально-рольового значення поняття ЕКМ можна визначити так: економіко-кримінологічний моніторинг тіньової економіки — це система знань про економіко-кримінологічні, математичні, статистичні, логіко-структурні, правові та інші методи ретроспективного і поточного спостереження, функціонально-вартісного аналізу і оцінки обсягів тіньової економіки у контексті її різноманітних джерел, прогноз та відслідкування тенденцій динаміки змін, пов’язаних з усім спектром джерел тінізації фінансово-господарського обороту речей, прав, дій, розробки алгоритмів щодо локалізації джерел тіньової економіки та вирішення завдань комплексного запобігання криміногенній тінізації національних і міжнародних економічних відносин, а також протидії "відмиванню", "намиванню", “акумуляції”, “легалізації” чи “відтворенню” капіталів, здобутих незаконним шляхом.

Сутність, відповідні рівні синтезованого економіко-кримінологічного моніторингу, притаманних йому методів і методик детальніше ми розглянемо нижче. Разом з тим, тут доцільно зазначити, що теоретико-методологічна розробка економіко-правової, організаційно-управлінської, інформаційно-аналітичної, технічної і технологічної інфраструктури детінізації економіки та вдосконалення методів і методик як засобів попередження криміналізованих і некриміналізованих суспільно небезпечних криміногенних проявів у сфері фінансово-господарських відносин чи сфері цивільного обороту речей, прав, дій у цілому є метою і, на нашу думку, перспективним напрямом розвитку не тільки кримінологічної науки. Методологія, розроблена в економічній кримінології, має стати підґрунтям розвитку фінансово-правових методів попередження, виявлення і розкриття складних, технологічно насичених фінансово-господарських злочинів як одного з джерел тіньової економіки, а головне – стати науково виваженим ефективним засобом та/або системою знань про методи детінізації економіки і водночас методом пізнання та ранньої профілактики й попередження злочинів, шляхом усунення основних причин злочинності у сфері податкових, кредитно-фінансових і економічних відносин у цілому.

За допомогою ЕКМ об’єктно-технологічного, причинного та суб’єктного складу різних форм розрахункових, кредитних, зовнішньоекономічних операцій, операцій на забалансових рахунках кредитно-фінансових установ, на фондовому ринку, ринку боргових зобов’язань і т. ін. можна визначити не тільки напрям тенденцій і причинно-технологічні взаємообумовлення тіньових процесів чи використання різних фінансово-господарських агрегатів для визначення загальної криміногенної обстановки в тому чи іншому сегменті економіки. ЕКМ може бути застосовано і в плані виявлення притаманних цим фінансово-оборотним операціям видів і способів скоєння злочинів чи схем тіньового, але некриміналізованого обороту тіньових капіталів, що здійснюються з метою емісії фіктивних безготівкових коштів, розкрадань, ухилення від оподаткування і т. ін. Напрацьовуючи синтезовані знання про ті чи інші способи використання технологій, особливостей тих чи інших фінансових інструментів у злочинних або в інших неправомірних цілях, ми можемо визначити економічні та організаційно-правові протиріччя, закладені в тому чи іншому організаційно-управлінському сегменті фінансово-господарського обороту, які є причинами і умовами глобалізації тіньових процесів криміногенного характеру та створюють передумови щодо усунення за ними соціального контролю.

Вихід на методологічно-матричний рівень моніторингу причин і технологій криміногенної тінізації економічних відносин та на специфічні системи інтерпретацій методів і методик створення передумов детінізації відносин чи локалізації взаємообумовленостей формування особи делінквента-тіньовика або на конкретно-наукові методи протидії глобалізації криміногенних процесів у сфері економіки, а також методи попередження, виявлення і розкриття даної категорії високотехнологічних криміногенних тіньових проявів має як теоретичне, так і практичне значення.

Теоретичне значення економіко-кримінологічного моніторингу полягає в тому, що ЕКМ разом з іншими економіко-кримінологічними інститутами на підґрунті інтерналізації знань, накопичених в інформатиці, теорії управління, в економічному і юридичному блоках наук, створює синтезовані знання, спрямовані на розробку методологічно виваженої теорії побудови ефективної системи й відповідної їй інфраструктури детінізації економіки. Окрім зазначених можливостей ЕКМ, отримане із зазначених та інших дисциплін та інтегроване в економічній кримінології знання у контексті визначення причин тінізації економіки та шляхів їх усунення показують напрями розвитку цілого ряду економічного, юридичного та організаційно-управлінського блоків наук, таких наприклад, як бухгалтерський облік, судова бухгалтерія, фінансове право, документалістика, підгалузь криміналістики, контролінг, підгалузі організаційно-управлінської науки, інформатизації податкових, банківських та інших фінансово-правових технологій, спрямованих на вдосконалення системи оподаткування, кредитної та монетарної політики, недосконалість яких стала основним чинником деградації процесів економічного відтворення, глобальної тінізації економіки та саморегулятивного відтворення криміногенного потенціалу у сфері фінансово-господарських відносин.

Практичне значення економіко-кримінологічного моніторингу полягає в тому, що інтеграція зазначених та цілого ряду інших економічних, юридичних та управлінських наук спрямована на розробку саме практичних завдань – детінізацію економіки, локалізацію криміногенних джерел тіньової економіки, попередження, виявлення та розкриття високотехнологічних фінансово-господарських злочинів, усунення причин і умов, що сприяють їх скоєнню. Мета ЕКМ — об’єктивізувати знання про джерела ТЕ і дати поштовх до визначення методів їх локалізації, а також – створення інфраструктури детінізації фінансово-господарських відносин. Саме ці прикладні аспекти мети свідчать про практичне значення ЕКМ, а відповідно – і життєздатність.

Як підкреслює у своїй фундаментальній роботі “Общая теория борьбы с преступностью” вельмишановний В.С. Зеленецький, “історія розвитку науки підтверджує обумовленість виникнення і розвитку ідей соціально значимими потребами суспільства. При відсутності останніх ідея приречена на забуття” [28, 25].

“Ідея, – відзначав К. Маркс, – надмірно осоромлювала себе, як тільки відділяла себе від інтересу” [52, 89].

Таким чином, ідея розробки теорії детінізації економіки та створення в межах даної теорії такої конкретно-наукової методології, як економіко-кримінологічний моніторинг та деяких інших організаційно-управлінських і спеціально-кримінологічних інститутів інфраструктури детінізації економіки, на наш погляд, продиктована саме суспільно необхідною потребою щодо розробки теоретико-методологічних основ пізнання, моніторингу та протидії, глобалізованому в умовах перехідного періоду феномену “тіньової економіки”. Глобалізації тіньової економіки і її проникненню у всі сфери суспільно-економічного життя значною мірою сприяла відсутність комплексної конкретно-наукової теорії та відповідної інфраструктури організаційно-правових перманентно запобіжних профілактичних заходів щодо адаптації конкретних ринкових фінансово-господарських інститутів, що вводяться у процесі соціально-економічних перетворень до чинного економіко-правового середовища України. Тому розробка спеціальної теорії щодо створення організаційно-правової інфраструктури детінізації економіки, на нашу думку, не суперечить засадам кримінологічної чи інших правових наук, або загальній теорії боротьби зі злочинністю, розробленій В.С. Зеленецьким, оскільки є об’єктивно-необхідною адаптацією і розвитком фундаментальних теоретичних положень цих наук до потреб протидії криміногенній тінізації економіки. Саме це повинно зумовити відповідну підтримку ідеї розробки нового наукового напряму і навчальної дисципліни “Теорія детінізації економіки” і створення в її межах конкретно-наукової методології пізнання і подолання глобалізованих проявів тіньової економіки, основними складовими якої є різноманітні криміногенні джерела ТЕ, що набули характеру саморегулятивного розширеного відтворення.

Деталізацію об’єкта, предмета, гносеологічної структури і практичного змісту економіко-кримінологічного моніторингу тіньових процесів ми продовжимо нижче.

3.4.2. Економіко-кримінологічний моніторинг: його методологічна сутність, структура, складові елементи та функціональні можливості

Розробка методологічних основ економіко-кримінологічного моніторингу (надалі – ЕК моніторингу) у контексті всього комплексу системи знань, сформованих у межах складових елементів предмета теорії детінізації економіки за своєю суттю має засадниче значення для розвитку теорії та практики пізнання і подолання тенденцій саморегулятивного відтворення технологічно насичених, різноманітних джерел тіньової економіки. Оскільки і ретроспективному, і поточному комплексному ЕК моніторингу піддаються всі елементи предмета запропонованої теорії, то правильне визначення відправних теоретичних положень ЕК моніторингу має вирішальне значення і є основною складовою теоретико-методологічних знань про методи пізнання призупинення і подолання тіньової економіки, інтерналізованих у теорії детінізації економіки.

Визначаючи ЕК моніторинг як певну систему методологічних знань чи методологію пізнання конкретного виду практичної діяльності, необхідно відзначити, що є різні рівні методології, тобто різнорівневі системи знань про методи пізнання і перетворення дійсності. Ми приєднуємося до позиції вчених, що методи і системи знань про них поділяються на загальнофілософські, загальнотеоретичні та конкретно-наукові [28, 172]. В останньому випадку йдеться про методологію конкретної науки. Поділ методології на рівні базується на тому, що кожна з наведених систем знань інтерпретує відповідні її рівню види методів пізнання і перетворення явищ дійсності.

Наукова література з цих питань відзначає від двох до чотирьох рівнів методології [1, 102–103, 291]. Зміст усіх рівнів методології найбільш повно охоплює класифікація, зроблена І.В. Блаугбергом та Е.Г. Юдіним [7, 68–71], які, поряд з іншими вченими, вважають, що “вищий рівень утворює філософська методологія. Її зміст складає загальні принципи пізнання і категоріальний устрій науки в цілому… Другий рівень методології можна позначити як рівень загальнонаукових принципів і форм дослідження… Наступний рівень – це конкретно-наукова методологія, тобто сукупність методів, принципів дослідження і процедур, що застосовуються в тій чи іншій спеціальній науковій дисципліні… Нарешті, останній рівень методології утворює методика і техніка дослідження, тобто набір процедур, що забезпечують отримання одноманітного та достовірного матеріалу, його первинну обробку, після якої він тільки і може включатися в масив наукового знання” [32, 16, 65].

Відповідно до вказаних рівнів методології, вважає Л.Є. Венцковський, “необхідно відрізняти рівні наукового пізнання: нижчий рівень співпадає з методикою; наступний рівень охоплює дослідження методів, що застосовуються у спеціальних науках; потім – рівень дослідження загальних методів, які виходять за рамки окремих наук, і, насамперед, – рівень методів, що застосовуються у всіх науках без винятку; їх дослідження і складає предмет філософської методології” [12, 68].

Як видно з викладеного, підкреслює А.П. Шептулін, “методологія не являє собою цілісної науки, а розчленовується на окремі види й різновиди залежно від того, які – загальні, загальнонаукові або конкретно-наукові – методи вона розробляє і яку конкретну науку обслуговує. Оскільки кожна наука має свій особливий предмет, вона неминуче створює свій метод дослідження, у вимогах якого відображається специфіка її предмета, а відповідно і своя методологія… Така методологія є спеціальною, або конкретно-науковою. Вона має різновиди відповідно до кожної конкретної науки.

Вирішуючи методологічні проблеми стосовно даної науки, конкретно-наукова методологія органічно входить у зміст цієї науки і розробляється представниками даної області знань” [136, 13].

Таким чином, усе частіше науки, “спираючись на фундаментальні основи філософії, здійснюють у відповідній сфері життєдіяльності певну методологічну функцію”, – підводить підсумок В.С. Зеленецький [28, 177].

На нашу думку, зазначені вище аргументи повністю стосуються також методологічних засад, напрацьованих у межах кримінологічної науки і конкретизованих нами в загальній частині теорії детінізації економіки, спрямованої на пізнання і протидію тіньовим криміногенним процесам. Розробляючи систему науки “Теорія детінізації економіки”, ми дотримувались методології, розробленої у фундаментальних основах філософії. Визначаючи економічну кримінологію як підгалузь кримінологічної науки, у процесі розробки системи знань першої ми взяли на озброєння, перш за все, методологію, або систему науки, елементи її предмета та інший кримінологічний інструментарій, напрацьований у її материнській науці – кримінології. Методологію економічної кримінології у процесі подальшої розробки теоретичних засад пізнання тіньових процесів і детінізації економіки інтерналізували з методологією інститутів теорії управління, фінансового, цивільного та адміністративного права, бухобліку, інформатики, економічною теорією і т. ін. На підставі цієї інтерналізації знань, напрацьованих зазначеними науками, ми отримаємо синтезовану теорію про методи пізнання ТЕ та засади створення відповідної організаційно-правової інфраструктури детінізації економіки. Оскільки економіко-кримінологічний моніторинг визначається нами як одна з основних, або центральна функціонально-рольова складова методологічних знань про методи пізнання і подолання тіньової економіки, то саме у формі ЕКМ та змісті об’єктів його вивчення буде синтезована вихідна система знань про конкретно-наукові методи пізнання і перетворення дійсності (тобто пізнання тіньових процесів і детінізації економіки), напрацьовані в економічному, правовому та управлінському блоках наук, інформатиці, математичному моделюванні та інших науках, що можуть бути використані в інтерпретації притаманних їм методів у процесі здійснення економіко-кримінологічному моніторингу тіньової економіки. Така інтеграція знань різних наук є необхідною закономірністю, оскільки тіньова економіка охопила практично всі сторони цивільного обороту речей, прав, дій. Її пізнання і призупинення процесів саморегулятивного відтворення джерел тіньової економіки можливе лише при інтерналізації знань саме такого широкого кола наук та інтерпретації притаманних їм конкретно-наукових методів. Це зумовлюється різноманітністю криміногенних джерел тіньової економіки і специфічністю притаманних їм технологій, ЕК моніторинг яких вимагає застосування відповідних цим джерелам ТЕ методів і методик пізнання і детінізації самих різноманітних інформаційних, організаційно-управлінських та фінансово-господарських деліктів. Навіть таке похідне позначення наук, які вивчають різноманітні причинні й технологічні аспекти відносин у тих чи інших організаційно-управлінських, фінансових та інформаційно-технологічних сегментах сучасного економічного обороту, свідчить про те, що кожен з цих сегментів має свою індивідуальну специфіку як у плані предметно-технологічних особливостей капіталообороту, що забезпечується відповідним документальним супроводженням, так і в плані причинного, об’єктного і суб’єктного комплексу. Ця специфіка зумовлює відповідну різнорівневу об’єктно-персоніфіковану структуру зазначених сегментів, ЕК моніторинг яких потребує відповідної інтерпретації як загально-, так і спеціально- чи конкретно-наукових методів і методик пізнання й перетворення явищ реальної дійсності. Тобто ми бачимо, що пізнання кожного сегмента нижнього рівня потребує персоніфікованої методології чи підсистеми знань щодо інтерпретації як загальнонаукових, так і об’єктно-технологічних, спеціальних методів пізнання. Зумовлюється цей підхід специфікою об’єктно-технологічного, причинно-детермінаційного і суб’єктного комплексів, притаманних конкретному сегменту досліджуваних відносин.

Як відзначає А.П. Купріян,”…якщо розумієш методологію у функціональному плані, то число її рівнів, без сумніву, виявиться більшим” [49, 16]. Ми розуміємо і сприймаємо методологію як певну систему знань і в такому аспекті, оскільки саме у функціональному плані пізнання й перетворення дійсності методологія може мати як наукову, так і практичну цінність і бути реалізованою.

Разом з тим, як було зазначено вище, кожний нижній рівень методології опирається на вищий рівень системи знань, і так до фундаментальних загально-філософських систем знань – діалектико-матеріалістичної методології пізнання і перетворення явищ реальної дійсності.

Наведена інформація або ствердження свідчать про діалектичний взаємозв’язок різнорівневих структурно-родових методологій. Відповідно кожний рівень структурно-родового економіко-кримінологічного моніторингу, з одного боку, діалектично пов’язані між собою, а з іншого – кожний рівень ЕК моніторингу має свою певну методологічну самостійність. Чим повніше визначені самостійні функціональні складові елементи конкретного рівня моніторингу, тим є більші його конкретно-наукові методологічні можливості та методологічні можливості інституту економіко-кримінологічного моніторингу як (до певної міри) засадної спеціально-наукової теорії пізнання і протидії тіньовій економіці, що, в свою чергу, входить як функціонально-рольовий елемент в економічну кримінологію і разом з останньою у теорію детінізації економіки, але вже у вигляді конкретного методу практичного застосування знань усіх елементів даної теорії.

Не дивлячись на різнопрофільність і різнорівневість наведених вище галузей наук (теорії управління, економічної теорії, інформатики, математичного моделювання, психокібернетики, менеджменту різноманітних сегментів фінансових, страхових ринків, бухобліку, податкового обліку і т. ін.), а також різних галузей правових наук, ми не виходимо за межі предмета нашого дослідження. Врахування основ і окремих елементів предмета будь-якої з наведених та багатьох інших, наведених нами, галузей наук нам необхідно для того, щоб усвідомлено і науково виважено відстежити як управлінські, інформаційні та ті чи інші фінансово-господарські, цивільно-правові, адміністративно-правові делікти та притаманні їх документообороту технології, використовуються у певних схемах тіньового капіталообороту. Тіньова економіка, її саморегулятивні криміногенні прояви, як і будь яке інше явище, є структурно організованим і знаходиться в певному, взаємообумовленому зв’язку з такими ж однорідними проявами, в якій сфері діяльності вони б не здійснювались. Саме тому, піддаючи моніторингу самі різноманітні підвиди цивільного обороту речей, прав, дій, ми не виходимо за предмет нашого дослідження. Саме на підставі знань, сконцентрованих у зазначених науках, ми можемо реально пізнати будь-який конкретний сегмент тіньової економіки. Синтезуючи їх з відповідними причинно-правовими, причинно-управлінськими, причинно-економічними, причинно-психологічними, причинно-технічними, причинно-технологічними, причинно-документооборотними аспектами і методами протидії тіньовій економіці, ми формулюємо відповідну інтегративну систему знань щодо пізнання й локалізації конкретних джерел тіньової економіки та побудови комплексної теорії про засади, принципи, методи і методики створення економічних передумов і відповідної інфраструктури детінізації економіки.

Тобто в основі взаємозв’язків цих різноманітних галузей науки є конкретний, структурно організований, технологічно взаємообумовлений предмет – криміногенні тіньові делікти – джерела ТЕ, тіньові процеси і пов’язані з ними їх специфічні об’єктно-технологічні, причинно-детерміністичні і психіко-кібернетичні відносини, пізнання і детінізація яких вимагає від нас як розробки інтегрованої спеціальної методології, так і діалектично підпорядкованих їй нижньорівневих підсистем знань, покликаних пізнати й локалізувати відповідні їх рівню джерела тіньової економіки. Як було встановлено вище, діапазон цих джерел різноманітний і поділяється не тільки за тими чи іншими фінансовими, інформаційними, управлінськими чи іншими сегментами відносин, а й за притаманними їм видами і способами тіньової діяльності. Наприклад, такий підвид джерел тіньової економіки, як ухилення від оподаткування, поділяється на підвиди, в основі яких лежать різноманітні податки, яких налічується сьогодні понад 30. Від механізму справлення останніх залежить причинно-технологічний і причинно-суб’єктний склад, що цілеспрямовано зумовлює конкретний спосіб ухилення від сплати податків. Локалізація кожного способу ухилення від оподаткування потребує відповідної підсистеми методологічних знань про його причини, об’єктно-технологічний, суб’єктний склад, а також методи і методики, що містять такі категорії, як “економічний аналіз”, “оперативно-розшукова діяльність” (ОРД), “профілактика”, “попередження”, “виявлення”, “розслідування”, “розкриття”, що є мікрорівневими складовими поняття “локалізація” джерел ТЕ і, поряд з методами теорії управління, інформатики, фінансового права і т. ін., є складовими категоріями “детінізації” економіки.

Ця конкретно-наукова методологія, або підсистема ЕК моніторингу, показує, коли, як і при яких конкретно-технологічних обставинах застосовувати ту чи іншу групу методів і методик. Наприклад, визначивши методологію інтерпретації відповідних методів і методик їх застосування, можна встановити причинно-детермінаційний, об’єктно-технологічний і суб’єктний склад конкретного способу ухилення від сплати податків, на підставі чого визначити методи притаманні таким поняттям: “рання профілактика” ухилень (сюди належать “методи усунення причин”…), “попередження” – вдосконалення обліку, введення режимно-облікових бланків (бланки “суворого обліку”, “суворої звітності”, ідентифікації бланків, осіб, фактів подій), методів контролінгу і т. ін.; “виявлення” (інформаційно-технологічні, технічні методи, спостереження, аналіз, оцінка, прогноз, ОРД і т. ін.); “розкриття” – процесуальні та технічні методи виявлення збору і фіксації доказів, усунення протиріч у показаннях свідків, огляд і експертиза документів (технічна – підробки, підчистки; судово-бухгалтерська і т. ін.). Це є чи не найнижчий рівень моніторингу як конкретно-наукової методології пізнання і подолання тіньової економіки. Але навіть у цій підсистемі методологічних знань міститься високий теоретичний і науково-практичний потенціал, який свідчить про значні методологічні можливості економіко-кримінологічного моніторингу, як для оптимізації організаційно-управлінських рішень у сфері профілактики і попередження тінізації відносин, їх детінізації, зокрема боротьби з конкретними криміногенними тіньовими проявами, так і для розвитку криміналістики (у плані документалістики як підгалузі криміналістики) бухобліку та судової бухгалтерії (у плані розвитку системи режимно-облікових бланків, ідентифікаційно-пошукових систем їх виготовлення, отримання, використання, обліку, збереження, погашення, списання). До цих проблем належать організаційно-управлінські аспекти – контролінг, розвиток інформатики, з питань розробки систем захисту інформації, її ефективного і правомірного використання, вдосконалення науки управління ризиками у сфері фінансово-господарських відносин, вдосконалення системи оподаткування, кредитної і монетарної, зовнішньоекономічної, економічної політики в цілому, кримінально-правової політики держави і т. ін.

Безумовно, якщо пройти повний шлях економіко-кримінологічного моніторингу з макро до мікрорівня, то в розробку необхідно взяти за основу конкретну галузь економіки чи напрям діяльності або конкретне підприємство, чи конкретний напрямок діяльності якогось підприємства (скажімо, зовнішньоекономічну чи якусь іншу діяльність) і піддати моніторингу його об’єктно-технологічні, суб’єктні та причинні аспекти. На підставі проведеного моніторингу можна розробити і запропонувати конкретні управлінські, правові, економічні, технічні та технологічні методи і методики протидії. Коли ми піддаємо ЕК моніторингу якусь галузь народного господарства чи якийсь конкретний напрям фінансово-господарської діяльності, то сприйняття запропонованої системи методологічних знань буде більш переконливим. Але це завдання особливої частини теорії детінізації економіки. Зараз ми проходимо найскладніший етап проблем пізнання і подолання тіньової економіки – розробки методологічних засад пізнання і подолання цього явища. Сприйняття цієї конкретно-наукової методології потребує її подальшого осмислення і теоретико-прикладної осмислювальної апробації як автором, так і користувачами цієї роботи. Зазначене не виключає її можливого коригування, оскільки ідея рівнів методології є складною. Ця складність стає зрозумілою, якщо врахувати висновок В.Ж. Келле і Н.І. Макашина, що “в реальному осмислювальному процесі пізнання має місце постійне пересікання різних рівнів методології” [32, 65]. Це пересікання рівнів методології ми реально спостерігаємо при трансформації зазначених теоретичних знань на конкретно-наукову методологію, якою ми вважаємо запропонований нами економіко-кримінологічний моніторинг. Інтегруючи загальнотеоретичні викладки гносеології* на ЕК моніторинг, слід також наголосити на висновках Г. Гіргінова і М.Я. Янкова, що “методологія не включає методи, а перетворює їх в предмет дослідження” [15, 127], а також висновку Б.А. Ворович, що “в сучасних умовах будь-яка область наукового знання не тільки будує теорію розвитку відповідної сторони, але й розробляє на цій основі методи, методики пізнання і перетворення буття” [13, 41].

Аналізуючи різні варіанти визначення поняття методу у різних галузях науки, В.С. Зеленецький підкреслює, що сутність будь-якого методу полягає у “...виконанні методом функції особливого засобу пізнання і перетворення дійсності. При цьому метод – не просто спосіб пізнання явищ, що вивчаються наукою” [28, 185], а “душа і поняття змісту” [50, 218]. “Таким чином, під методом слід розуміти спосіб теоретичного чи практичного підходу до об’єкта в цілях його пізнання та перетворення на основі відповідної методології, науково розроблених і апробованих практикою конкретних методик” [28, 185], – робить висновок В.С. Зеленецький.

Трансформуючи всі наведені загальнотеоретичні викладки на економіко-кримінологічний моніторинг, можна зробити висновок, що ЕК моніторинг є вченням про методи пізнання і подолання тіньової економіки. Він як будь-яке вчення чи теорія, має функціонально-рольове призначення. Економіко-кримінологічний моніторинг виконує орієнтуючу, управлінську, регулятивну, перетворюючу і методологічну функції. Усі вони проявляються як окремі взаємопов’язані рольові аспекти моніторингу, єдність яких утворює сутність його методологічної функції щодо пізнання й перетворення фактів дійсності. Цей висновок відповідає також теоретичним викладкам, що підкреслюються багатьма дослідниками в науковій літературі. Про рольове призначення теорії свідчить “орієнтуюча, аналізуюча [49, 12], регулятивна, управлінська [51, 25], керуюча і методологічна теорії [107, 220]”. З цього приводу В.С. Зеленецький наголошує, “із попередніх положень видно, що перераховані ролі теорії проявляються в процесі її функціонування як окремої сторони, взаємопов’язані аспекти, єдність яких і утворює зміст її методологічної функції” [28, 180]. “Відсутність знання лежить в основі не тільки методів пізнання, але і методів перетворення дійсності. Відповідно, воно входить у структуру змісту будь-якого методу”, – підкреслює В.С. Зеленецький [28, 188].

Таким чином, сутність ЕК моніторингу полягає в тому, що він є різнорівневою конкретно-науковою методологією пізнання і призупинення розвитку тіньової економіки. При цьому, виконуючи орієнтуючу, управлінську, регулятивну, перетворюючу, а в цілому методологічну роль чи функцію, ЕК моніторинг є конкретно-науковою системою знань чи спеціально-науковою методологією про організаційно-управлінські, технічні, інформаційно-технологічні, економічні й правові методи та притаманні їм методики і технічні прийоми:

–“пізнання тіньової економіки” як феномена в цілому, так і в пізнанні її різнорівневих джерел (наприклад – ухилення від оподаткування, інші економічні злочини, некриміналізовані криміногенні діяння: відмивання коштів протиправного походження; “намивання” фіктивних безготівкових коштів, емісії незабезпечених (фіктивних) платіжних сурогатів (чеки, векселі, акції, гарантії і т. ін.), інших протиправних діянь і тіньових видів діяльності як у розрізі галузей, так і у розрізі різноманітних напрямів фінансово-господарської діяльності);

– локалізації різноманітних вищенаведених та інших джерел тіньової економіки (шляхом застосування методів і методик “профілактики”, “попередження”, “виявлення” і “розкриття” конкретних тіньових діянь);

– створення економічних передумов організаційно-правової інфраструктури детінізації економіки як на макрорівні – щодо тіньової економіки в цілому, так і на мікрорівні – у розрізі її конкретних джерел. В основі такої системи лежить вчення про організаційно-управлінські, фінансово-правові, кримінологічні, технічні, інформаційно-технологічні підсистеми визначення, фіксації і усунення причин тінізації. Наприклад, зміни дезінтегруючої фінансові потоки економічної моделі чинної системи оподаткування, кредитної, монетарної і зовнішньоекономічної політики держави, що пригнічує виробничі процеси і капіталооборот, процеси економічного відтворення, а відповідно, виштовхує підприємницьку діяльність у тінь. Скажімо, інфраструктура усунення причин тінізації повинна будуватись як постійно діючий функціональний механізм визначення і усунення прорахунків у сфері управління, розбіжностей і порушень принципів рівноваги між платоспроможністю платників податків і сумарним податковим тиском, інших суперечностей, які призводять до тінізації відносин, неефективної правозастосовчої практики, правових колізій (“війни законів”), непослідовності, безсистемного проведення адміністративної реформи, яка кожний раз закінчується непомірним зростанням додаткових державних органів, що створює додаткові віктимні ситуації корупціонізації відносин і т. ін.

Вищенаведена інформація дає, на нашу думку, досить глибоке уявлення про сутність, структуру та функціональні можливості ЕК моніторингу. Разом з тим, це макрорівневий, базовий рівень ЕК моніторингу. Він дає нам перший рівень уявлення про загально-теоретичні засади й можливості цієї конкретно-наукової методології. Це, безумовно, не менш важливо, оскільки запропонована підсистема знань – місток між вищими, фундаментальними рівнями методологічного пізнання: філософською, загально- і конкретно-науковими методологіями, від яких ми маємо відштовхнутись при розробці підсистеми економіко-кримінологічних і організаційно-управлінських та правових знань, а від них – до різних рівнів ЕК моніторингу.

Вищенаведена структура базового рівня економіко-кримінологічного моніторингу разом із вченням про “складові елементи тіньової економіки”, “причинність” і “детермінацію”, інші складові елементи предмета теорії детінізації економіки ми отримуємо комплексну систему методологічних знань про “процеси пізнання сутності тіньової економіки”, “принципи, засоби і методи створення економічних передумов, побудови організаційно-правової інфраструктури детінізації економічних відносин”. Розроблений у першому розділі роботи понятійний апарат відображає об’єктно-технологічні ознаки тіньових відносин. Піддавши останні макрорівневому ЕК моніторингу, за умов дотримання запропонованих методологічних засад ЕКМ, ми обов’язково прийдемо до висновку, що такі, наприклад, заходи, як “легалізація” тіньових капіталів шляхом амністії, не тільки суперечать міжнародній практиці боротьби з відмиванням незаконних доходів, а і є безперспективними у плані юридичної техніки їх здійснення.

У 1994 році вже приймався Указ Президента України “Про амністію тіньових капіталів”. Але після цього тільки протягом двох років, за оцінками різних експертів, тіньова економіка зросла із сорока до шістдесяти відсотків від ВВП [59, 46].

Виникає питання, чому такий крок держави дав протилежний ефект очікуваному. Справа в тому, що в основу вирішення проблеми покладено помилковий причинний комплекс тінізації економіки. Прийняття Указу свідчить, що його автори причиною тіньового обороту капіталів вважають побоювання тіньовиків відповідальності за незаконне походження коштів. За прогнозами авторів цього Указу і аналогічного проекту Указу, запропонованого у 2000 році, амністія поверне тіньові кошти у легальний оборот і буде сприяти їх поверненню з-за кордону. Але, як показує практика з цих питань, надії ці не виправдались, бо основна причина тіньового обороту капіталів і відтоку їх за кордон є іншою. Економікокримінологічний моніторинг тіньових і зовнішньоекономічних відносин показує, що суб’єктом підприємництва не вигідно працювати у легальному секторі економіки, перш за все, з причин дезінтеграційно-пригнічувального характеру системи оподаткування. Як зазначалось вище, остання складається зі збірки суперечливих податків і зборів, які механічно перенесені з податкових систем різних країн без врахування соціальних, економічних і правових реалій України. Економічна модель чинної системи оподаткування сформована на принципах “податки на податки” та “податки на витрати”, що викликає дезінтеграцію фінансових потоків у процесі виробничого циклу, зумовлює вимивання обігових коштів підприємств, у результаті продукується обіг боргів, а не грошей, штучно збільшуються собівартість продукції, що обмежує її збут, формулює інші кумулятивні закладки, які пригнічують капіталооборот, роблять виробництво збитковим, виключають не тільки розширене, а навіть просте економічне відтворення. Саме ці фактори, поряд з пригнічувальною монетарною і кредитною політикою в державі, є основною причиною виштовхування підприємництва у сферу тіньових відносин – у лоно функціонування економічної злочинності, ухилення від оподаткування, корупції, сфери діяльності кримінальних і напівкримінальних кланів, що створюють свої формування за типом існуючих форм звичайних підприємницьких структур.

Такі технологічно насичені проблеми поверховими акціями типу амністії тіньовиків, дерегуляції економіки, створення додаткових фіскальних органів, декларативними закликами до легалізації тіньових капіталів, створенням додаткових фіскально-репресивних органів і т. ін. не вирішити.

Прийняття цих ідей і організаційно-управлінських механізмів як основу, ухвалення управлінських, економічних та правових рішень – означає кинути економічні відносини на повну деградацію, знищення продуктивних сил суспільства та підрив економічної безпеки держави.

Протиставляти цим високотехнологічним проблемам необхідно такі ж технологічно продумані управлінські та економіко-правові механізми вирішення цих проблем. Замість декларативної “легалізації” тіньової економіки – науково обґрунтовану систему економічних передумов і відповідну організаційно-правову інфраструктуру детінізації економіки. В основу останньої потріьно покласти методологічно виважений комплексний механізм визначення і фіксації організаційно-управлінських, технічних, економічних та правових причин тінізації економіки і адекватний усій структурі зазначених відносин пакет заходів, спрямованих на усунення цих причин.

Замість декларативної “дерегуляції” економіки – ЕК моніторинг причин суперечностей, колізій, прогалин, дублювання і “війни законів” та методологічно-комплексна система гармонізації законодавства і створення на цій основі взаємоузгодженого економіко-правового механізму врегулювання, зарегульованих фінансово-господарських процесів.

Наприклад, як зазначалось вище, зовнішньоекономічну діяльність регулює понад 80 нормативно-правових актів, за допомогою яких автори намагались створити дієвий механізм валютного контролю, а довели цей механізм до такого стану, що з існуючих понад 37 основних каналів відтоку валютних коштів за кордон, перекрито один – експорт товарів [73; 74; 78].

Інформаційні відносини регулює понад 30 суперечливих нормативно-правових актів, які практично не створюють ефективного механізму захисту інформації, як і не сприяють ефективному її використанню у боротьбі зі злочинністю [87, 626–665].

Таким чином, ми підійшли до того, що кожна проблема, пов’язана з питанням детінізації суспільних відносин, має бути піддана комплексному ретроспективному та поточному економіко-кримінологічному моніторингу.

Перший, загальний рівень економіко-кримінологічного моніторингу складає систему знань і структуру предмета про такі методи: “пізнання”, “локалізація”, “створення економічних передумов і організаційно-правової інфраструктури детінізації економіки”.

Використовуючи ЕК моніторинг як систему знань про методи* “пізнання”, опрацюванню піддається об’єкт та предмет “пізнання”.

1. Об’єктом пізнання є та чи інша група відносин у конкретно визначеній сфері (галузі, напрямі) економічної діяльності на предмет наявності тіньових відносин, пов’язаних з конкретними видами або способами тіньового капіталообороту.

1.1. Предмет і гносеологічна структура процесу ЕКМ як складові елементи об’єкта пізнання. Методологія і метод чільно пов’язані зі змістом предмета пізнання і навпаки. Звідси:

а) предметно-технологічний склад джерел тіньової економіки розглядається як статичний і функціонально-рольовий елемент методології процесу ЕКМ (тобто вивчаємо, спостерігаємо, оцінюємо і т. ін. галузь народного господарства – як джерело ТЕ, напрям фінансово-господарської діяльності – як джерело ТЕ, (діяльність банківських і парабанківських установ, зовнішньоекономічна діяльність, ринок цінних паперів, ринок гарантій і боргових зобов’язань і т. ін. – як джерела ТЕ), фінансово-господарські операції – як джерело ТЕ, види злочинів – як джерело ТЕ, способи скоєння злочинів – як джерело ТЕ);

б) стан організаційно-управлінської діяльності держави, її органів або підприємницьких структур як агентів державного контролю в об’єкті пізнання (правове, технічне, кадрове, організаційно-методичне, інформаційне, морально-психологічне забезпечення) підбір і розстановка кадрів на керівні і матеріально-відповідальні посади, відношення до порушень фінансової дисципліни, обліку і т. ін., що відображає весь організаційно-управлінський інструментарій забезпечення управлінської діяльності, а також розглядається як елемент об’єкта пізнання;

в) рівень технологічної вразливості елементів об’єкта пізнання, пов’язаний із змістом об’єкта вивчення, розробки і т. ін. (“вузькі” місця документообігу, від галузі до окремої фінансово-господарської операції), технологічними можливостями вуалювання видів і способів злочинів і зловживань, тіньового капіталообороту – у сфері приватизації, незаконних емісій фіктивних безготівкових коштів, інших платіжних сурогатів (незабезпечених чеків, векселів, акцій, гарантій і т. ін.); колом партнерів; можливістю псевдобанкрутства; нецільовими використаннями кредитів; зловживанням на забалансових рахунках; сферою розрахунків; за допомогою технологій виробничих і документооборотних процесів і т. ін.;

г) потенційні суб’єкти тіньових відносин (суб’єкти тіньовики-делінквенти, що можуть здійснювати ухилення від оподаткування, фінансово-господарські тіньові операції, розкрадання; спеціальні суб’єкти, що здійснюють контроль, ліцензування, квотування, облік, реєстрацію, стягнення податків, у процесі чого можуть скоювати корупцію, хабарництво, службові підлоги, відмивання коштів незаконного походження та інші злочини і зловживання, притаманні виробничо-обліковим технологіям даного об’єкта пізнання);

д) стан процесів відтворення тіньових капіталів; тіньових відносин; криміногенного потенціалу (надпотужні види і підвиди джерел ТЕ у конкретному об’єкті пізнання; соціально-негативні, антисоціальні, соціально-нейтральні, соціально-позитивні, перемінні, відмираючі та новоутворені джерела ТЕ, джерела деструктивно-відтворювального характеру, різнопрофільно-стабільні, однопрофільно-стабільні, різнопрофільно-епізодичні, однопрофільно-епізодичні джерела ТЕ);

ж) причинно-детермінаційний комплекс джерел ТЕ у конкретному об’єкті пізнання. Його макрорівнева і мікрорівнева класифікація в контексті: рівнів джерел ТЕ; у розрізі об’єктно-технологічного комплексу – організаційно-управлінського, обліково-технічного, технологічного і правового забезпечення; суб’єктного складу, притаманного функціонально-рольовим і оборотним технологіям об’єкта пізнання.

2. Визначення об’єктів і методів локалізації: конкретні тіньові процеси або конкретні види і способи злочинів чи інших криміногенних діянь (як різнорівневі, так і різнопрофільні види і підвиди джерел тіньової економіки, визначені на етапі процесу пізнання).

2.1. Тіньові процеси як об’єкти локалізації (методи локалізації тіньових процесів – “попередження”, “усунення” причин тінізації відносин у розрізі економічних, управлінських, технічних, інших об’єктно-технологічних, суб’єктних, інфораційно- і обліково-технологічних, нормативно-правових причин та умов тінізації).

2.2. Види і способи тіньових, криміногенних, але не криміналізованих діянь як об’єктів локалізації (методи локалізації: попередження, виявлення, документування діянь шляхом збору і процесуальної фіксації доказів; кваліфікації діянь, розкриття злочинів).

2.2.1. Фонові джерела ТЕ, у складі яких є джерела соціально-перемінного характеру (відмираючі чи новоутворені джерела ТЕ). Врахування і вивчення останніх є підґрунтям для визначення кримінальної політики щодо криміналізації, декриміналізації криміногенних процесів, які в умовах перехідного періоду динамічно змінюються.

2.3. Моніторинг рівня криміногенності “керівних”, “матеріально-відповідальних” та інших посад на предмет можливості їх використання у протиправних корисливих цілях чи для здійснення тіньових операцій з іншою метою (виявлення так званих “хлібних” посад і створення відповідної системи привентивно-попереджувального контролю за ними (контролінг).

2.3.1. Якісний склад суб’єктів тіньової діяльності (методи – перевірка професійних та моральних характеристик кадрів, система підбору кадрів на потенційно криміногенні посади, система недопущення на них осіб, раніше судимих за корисливі злочини і т. ін., система підвищення відповідальності посадових осіб, їх усунення з матеріально-відповідальних та інших потенційно вразливих посад у плані тіньової діяльності).

3. Створення економічних передумов організаційно-правової інфраструктури детінізації економічних відносин.

В основі розробки інфраструктури детінізації економічних відносин знаходиться, перш за все, система знань про причинно-детермінаційний комплекс тінізації суспільно-економічних відносин, сформована на таких етапах ЕК моніторингу, як “пізнання тіньової економіки”, “локалізації різнорівневих та різнопрофільних джерел ТЕ”.

Причому, виходячи зі змісту поняття “детінізація економіки” [79, 400], моніторинг мікро- і макрорівневих причин та умов, що детермінують тінізацію відносин, необхідно розглядати у діалектичній єдності. Тільки таким чином ми отримаємо нову синтезовану систему знань, необхідну для створення сукупності макро- і мікрорівневих економічних, правових, організаційно-управлінських, технічних, інформаційних та технологічних передумов повернення економічних взаємовідносин між учасниками економічного обороту країни з тіньового, тобто з різних причин невраховуваного у враховуваний державою сектор цивільного обороту речей, прав, дій. Саме ця синтезована система нових знань (про макро- і мікрорівневі причини тінізації і притаманні їм методи детінізації) ляже в основу розробки комплексу заходів, спрямованих на усунення причин та умов, що детермінують чи сприяють процесам відтворення тих чи інших джерел та тіньової економіки в цілому.

Таким чином, розробка системи і створення інфраструктури детінізації економіки передбачає:

– опрацювання макро- і мікрорівневого причинно-детермінаційного комплексу по всій вертикалі джерел ТЕ та пов’язаних з ними відносин (від тіньових процесів у цілому до конкретних мікрорівневих джерел тіньової економіки зокрема);

– формування цілісної синтезованої системи (або різнорівневих підсистем) знань про економічний, організаційно-управлінський, технічний, інформаційно- і обліково-технологічний та правовий причинно-детермінаційний комплекс тіньової економіки;

– на підставі нових синтезованих знань, отриманих на попередніх етапах ЕК моніторингу, розробляється комплекс заходів, спрямованих на усунення всього спектра наявних причин тінізації відносин, і створюється відповідна організаційно-управлінська, інформаційно- і обліково-технологічна, економічна та нормативно-правова інфраструктура, яка виключає відтворення причин та умов тінізації економіки.

Діалектичний взаємозв’язок між різними рівнями вертикалі ЕК моніторингу, його методами і методиками, макро- і мікрорівневим причинно-детермінаційним комплексом тінізації економіки можна прослідкувати на прикладі економіко-кримінологічного моніторингу відносин у згаданій нами вище сфері зовнішньоекономічної діяльності та моніторингу податкових відносин. Детальніше ці питання висвітлені у четвертому розділі роботи при розробці й апробації методики економіко-кримінологічної експертизи. Тут доцільно лише зазначити, що, наприклад, між базовим макрорівневим причинно-детермінаційним комплексом – пригнічувальною процеси економічного відтворення системи оподаткування і мікрорівневою причиною – розбіжностями між податковим і бухгалтерським обліком, існує прямий зв’язок. Ці, як макро, так і мікро причини зумовлюють цілий комплекс інших причин, що, у свою чергу, зумовлюють масове ухилення суб’єктів підприємництва від оподаткування та приховування валютної виручки за кордоном. Про основне значення наведених нами, як приклад, податкових макро- і мікрорівневих причин свідчить те, що конкретні ухилення від оподаткування переросли у глобальні тіньові процеси, а неповернення валютної виручки з-за кордону – у глобальний багатоканальний процес відтоку валютних коштів за кордон [14; 79, 71–86; 87, 716–758].

У плані конкретизації аргументів щодо функціональних можливостей ЕК моніторингу як певної системи знань про методи встановлення макро- і мікрорівневого причинно-детермінаційного комплексу може виникнути думка, що тут доцільно було б навести більш розгорнуту інформацію щодо зазначених рівнів причинних комплексів. Разом з тим, деталізувати ці проблеми саме тут недоцільно з таких причин.

По-перше, сьогодні ми розробляємо елементи загальної частини теорії детінізації економіки, тобто теоретико-методологічні засади самого процесу пізнання причинного комплексу, як науково-теоретичний чи гносеологічний інструмент, необхідний для моніторингу й локалізації джерел ТЕ та створення інфраструктури детінізації економіки. Відволікання на даному етапі дослідження від основної мети – розробки теорії “пізнання”, “локалізації” ТЕ та “детінізації” відносин, з одного боку, розмиє теоретико-методологічні основи ЕК моніторингу, з іншого – не стане самодостатньою інформаційною базою, необхідною для повного розкриття самого причинного комплексу. Більше того, реально описати це на цьому етапі дослідження не можливо, оскільки макро- і мікрорівневі причини, так само як методи і методики пізнання локалізації джерела ТЕ, а також створення інфраструктури детінізації економіки, залежать від об’єктно-технологічної субстанції конкретних різнорівневих та різнопрофільних джерел тіньової економіки. Відповідно комплексне пізнання їх змісту – це предмет особливої, а не загальної частини теорії детінізації економіки, тобто детальне описання всіх аспектів об’єктів пізнання є предметом застосування самої, вже розробленої теорії, а не процесу її розробки.

По-друге, ЕК моніторинг виступає як базовий функціонально-рольовий інститут теорії детінізації економіки. Він неначе синтезує знання в усіх інших методологічних системах знань, наведених у всіх елементах теорії детінізації економіки. У цьому аспекті ЕКМ є методикою застосування даної теорії. Вищенаведені елементи предмета економічної кримінології мають статичний характер і приводяться в дію відповідною методикою – ЕК моніторингом. Тобто елементи предмета теорії детінізації економіки за своєю формою є структурно-конкретизованим і формалізованим предметом “пізнання” (методами спостереження, оцінки, прогнозу і т. ін.), предметом “визначення ризиків”, “їх локалізації” (методами попередження, виявлення, розкриття, організаційно-управлінськими та іншими методами), предметом “створення” інфраструктури детінізації відносин (різноманітними організаційно-управлінськими, економічними, технічними, технологічними і правовими методами). Тобто вчення про елементи предмета теорії детінізації економіки об’єктивізують наші знання про структуру та зміст фінансових, інформаційних, економічних і правових технологій, залежний від них суб’єктний та причинний склад, які необхідно пізнати, а ЕК моніторинг орієнтує нас, якими засобами і як пізнати, відстежити зміни й локалізувати тіньові процеси. Саме цій меті також підкоряються та входять у систему знань окремі методи теорії і методики ЕК моніторингу “інститут економіко-кримінологічної експертизи”, “інститут латентності злочинів”, “інститут протидії відмиванню доходів протиправного походження”, обліково-управлінська підсистема детінізації капіталообороту, “режимно облікові бланки”, “інститут економічної безпеки підприємництва”.

У межах наведених інститутів доповнюється, розвивається і поглиблюється методологічна і методична частини функціонально-рольових можливостей ЕК моніторингу, а також конкретизуються причинно-детермінаційна, об’єктно-технологічна і суб’єктна частини об’єкта пізнання.

Саме вищевикладені аспекти методології про структуру статичних елементів предмета економічної кримінології (вчення про феномен “тіньова економіка”, різнорівневі та різнопрофільні джерела ТЕ, типізацію осіб-суб’єктів тіньових відносин, причинність і детермінацію відтворення тіньових процесів) і функціонально-рольові елементи предмета теорії детінізації економіки (ЕК моніторинг; інститут економіко-кримінологічної експертизи; інститут протидії латентності злочинів та криміногенних некриміналізованих діянь; інститут протидії відмиванню доходів протиправного походження; інститут економічної безпеки підприємництва; обліково-контрольна система детінізації капіталообороту “режимно-облікові бланки”) визначають центральну функціональну роль ЕК моніторингу в загальній системі методологічних знань, сформованих у предметі загальної частини теорії детінізації економіки.

Стосовно таких елементів теорії детінізації економіки, як інститути протидії відмиванню доходів протиправного походження, латентність злочинів, економічна безпека підприємництва, режимно-облікові бланки та деякі інші, необхідно відзначити те, що ці підсистеми знань мають як статичний, так і функціонально-рольовий характер. У зв’язку з цим, з одного боку, вони є об’єктом пізнання, з іншого – специфічною конкретно-науковою методологією пізнання. Зазначені об’єкти пізнання (латентні злочини, відмивання доходів незаконного походження і т. ін.) як окремі джерела тіньової економіки є, на перший погляд, предметом особливої частини теорії детінізації економіки. Однак включення їх у загальну частину теорії детінізації економіки є не випадковим. По-перше, вони пронизують практично всі складові предмета особливої частини теорії детінізації економіки. Тому потребують розробки і загальнотеоретичних основ. Кожна галузь народного господарства чи напрям підприємницької діяльності, як і всі фінансово-господарські операції та документооборот, що супроводжує ці операції в процесі руху речей, прав, дій може містити завуальовані операції щодо відмивання доходів незаконного походження або латентні злочини. Відмивання незаконних доходів – це, перш за все, документооборот, який застосовується у протиправних формах.

По-друге, як уже зазноачалося, кожний із цих інститутів містить притаманну йому специфічну систему знань протидії зростанню латентності злочинів і відмиванню доходів незаконного походження, створення системи економічної безпеки підприємництва, інфраструктури детінізації капіталообороту чи конкретних фінансово-господарських операцій і відповідного документообороту, що супроводжує капіталооборот у процесі руху речей, прав, дій.

Таким чином, визначивши поняття, сутність, загальні рівні та функціональні можливості ЕК моніторингу, його статичні і функціонально-рольові складові елементи, місце у загальній системі методологічних знань, сформованих у теорії детінізації економіки, ми підійшли ще ближче до розробки формалізованого класифікатора-матриці ЕК моніторингу.

3.4.3. Теоретичні та практичні засади формалізації економіко-кримінологічного моніторингу

Перед тим, як підійти до формалізації напрацьованих вище теоретичних доробок із питань економіко-кримінологічного моніторингу і перетворення їх в інструмент практичного пізнання тіньових відносин, слід розглянути ще деякі методологічні підходи до класифікації методів ЕК моніторингу, оскільки саме їх класифікаційні засади мають лягти в основу формалізованої систематизації методів пізнання тіньових відносин. З приводу теорії класифікації методів пізнання і перетворення дійсності В.С. Зеленецький відзначає, що система знань, чи теорія про методи пізнання, “означає не тільки те, що необхідно пізнавати, а і як цю пізнавальну діяльність здійснювати, а в такому випадку вона відображає сутність методу” [28, 191]. У цьому контексті А.М. Коршунов підкреслив, що “слід рішуче підкреслити єдність і нероздільність теорії і методу: теорія одночасно є метод, і навпаки – метод є суть теорії. Це стосується будь-якої науки ” [38, 133].

У зв’язку з чим наведено ці теоретичні зауваження. Вище ми говорили про різні рівні методології. Якщо метод – суть методології, а методологія є сутність методу, то метод вищого рівня є не тільки методологією чи певною системою знань про однорівневі методи пізнання, а й структурно-предметними системами знань про методи пізнання нижчого рівня. Виконуючи орієнтуючу, контролюючу, регулятивну (методологічні) функції, методи вищого рівня є базою або підґрунтям для правильної систематизації пізнавально-перетворювальних методів нижчого або, якщо можна так сказати, конкретно- предметного рівня. З якою метою ми відзначаємо цей аспект? Перш за все, для того, щоб показати, як процес поглиблення економіко-кримінологічного моніторингу різних рівнів джерел тіньової економіки вимагає застосовувати притаманні предмету пізнання підпорядковані ЕК моніторингу методи нижчого рівня. Але сам ЕК моніторинг базується також як на діалектично-матеріалістичній, так і на загально- чи конкретно-науковій методології, а відповідно, відносно них є одним із методів пізнання. Виходячи з цієї схеми систематизації методологічних знань, ЕК моніторинг щодо конкретно-наукових методів, що використовуються у процесі вивчення одно- і нижче-рівневих сфер пізнання, є методологією про методи “пізнання”, “локалізації” джерел тіньової економіки та детінізації фінансово-господарських відносин. Водночас методи “пізнання” і “локалізації” тих чи інших джерел тіньової економіки чи її детінізації мають певні системи правил принципів і норм, що є методологією або відповідною системою знань про підпорядковані цій цілі конкретно-наукові економіко-кримінологічні методи. Визначаючи “горизонтальну” або “вертикальну” [28, 180] структуру ЕК моніторингу і систему його поглибленого застосування при визначенні джерел ТЕ у галузі або в тому чи іншому напрямі фінансово-господарської діяльності, ЕК моніторинг потребує відповідної класифікації (від латинського klassis – група) або групування певних одно- чи різнорівневих методів, підпорядкованих наступним цілям: “пізнання” різних аспектів ТЕ; “локалізація” різноманітних джерел тіньових відносин, а також створення інфраструктури детінізації економіки. Причому класифікація не може бути довільною. Вона відштовхується від методів і методології вищого рівня й базується на особливостях предмета дослідження і відповідних цим особливостям правил, принципів та норм, які утворюють зміст методів, що застосовуються. Виходячи з того, що ці правила при застосуванні конкретно-наукових методів пізнання є занадто різноманітними, а їх теоретичний аналіз до певної міри виходить за межі нашого дослідження, обмежимося посиланнями на те, що кожна конкретна наука, зокрема і при математичній, економічній, управлінській чи кримінологічній оцінці обсягів або інших параметрів тіньової економіки, хоч і в контексті предмета і завдань теорії детінізації економіки, інтерпретує свій клас методів, правил і принципів, необхідних для пізнання досліджуваного нами явища.

Скажімо, застосовуючи математичні, економічні, кримінологічні й інші методи обрахування чи оцінки тіньової економіки, ці науки використовують свій клас методів, принципів, правил чи законів пізнання, але при цьому повинні бути враховані методологія, методи і методики, притаманні “нашому” предмету пізнання. До яких помилок призводить недотримання правил і принципів, притаманних предмету пізнання, нами було викладено при розгляді прикладу обрахування обсягів тіньової економіки із застосуванням деякими вченими методу “сталих взаємозв’язків” [79, 64–67]. Для недопущення таких помилок процес “пізнання” (у даному випадку “обрахування” обсягів ТЕ) тих чи інших аспектів тіньових відносин має бути комплексним.

При цьому базовими методами, як у інших випадках, так і у нашому, є діалектично-матеріалістичний метод та загальнонаукові методи, а також конкретно-наукові методи тих наук, що застосовуються для дослідження різноманітних аспектів пізнання і протидії феномену “Тіньова економіка”. Щодо загальнотеоретичних засад класифікації методів боротьби зі злочинністю, тобто до певної міри однорідних явищ боротьби з ТЕ, то вони досить повно розроблені у відповідній літературі [28, 194–208]. Тому зараз, з теоретичного обґрунтування ЕК моніторингу, доцільніше перейти до розробки його прикладних можливостей, тобто формалізації, закладеної в ньому, системи знань як інструменту пізнання і побудови організаційно-правової інфраструктури попередження процесів зростання тіньової економіки.

Для наочності, більш глибокого сприйняття і усвідомленого застосування цього інструменту, формалізацію матриці ЕК моніторингу пов’яжемо з таким потужним джерелом тінізації і корупціонізації суспільно-економічних відносин, як зовнішньоекономічна діяльність (далі – ЗЕД). Зробити це на прикладі ЗЕД доцільно ще й тому, що ця сфера підприємницької діяльності нами буде опрацьована за допомогою такого складового елемента ЕК моніторингу, як інститут економіко-кримінологічної експертизи. Тому, визначаючи систему алгоритмів ЕК моніторингу, ми маємо можливість, не вдаючись до викладення повного змісту положень його класифікатора-матриці, показати, як за допомогою застосування кожного наступного елемента моніторингу як методу пізнання, розширити і поглибити свої знання про тіньові процеси чи джерела тіньової економіки, що із сконцентровані у тому чи іншому напрямі фінансово-господарської діяльності або галузі економіки.

Формалізована матриця ЕК моніторингу, яку ми наведемо нижче, є базовою системою алгоритмів, які, з одного боку, вказують на методи визначення загального стану криміногенних тіньових процесів, а з іншого – є комплексною методологією поглиблення процесу пізнання шляхом застосування й таких елементів ЕК моніторингу, як інститут економіко-кримінологічної експертизи, інститут протидії зростанню латентності злочинів, інститут економічної безпеки підприємництва, інститут детінізації капіталообороту “режимно-облікові бланки”. Усі наведені доповнюючі елементи ЕК моніторингу, з одного боку, є цілісними системами знань, які у межах свого предмета і завдань пізнання можуть застосовуватись самостійно у будь-якій галузі економіки чи напрямі фінансово-господарської діяльності, з іншого – при їх застосуванні у межах ЕК моніторингу вони стають його методами, що дають можливість комплексно відпрацювати галузь чи напрям фінансово-господарської діяльності на предмет наявності чи відсутності у них потенційно-криміногенних джерел тіньової економіки, оцінити їх обсяги, встановити комплекс причин і умов їх відтворення, зробити прогноз про тенденції та динаміку відтворення тіньового капіталообороту і т. ін.

Перед формалізацією алгоритмів застосування ЕК моніторингу на практиці пізнання і детінізації фінансово-господарських відносин (назвемо для зручності ці алгоритми “класифікатор-матриця ЕК моніторингу тіньових відносин”) необхідно зазначити наступне: прикладні аспекти зазначеної методології ніби вимагають наповнити кожний методичний алгоритм класифікатора-матриці відповідним змістом отриманих знань у результаті проведення ЕК моніторингу.

Разом з тим, ми ще раз наголошуємо, що завданням цієї частини дослідження є розробка теоретико-методологічних засад ЕК моніторингу, а також структурна формалізація системи інтеграції управлінських, фінансово-правових, економічних, технологічних і кримінологічних знань, яка б дозволила в Особливій частині теорії детінізації економіки комплексно вивчати тіньові процеси у всіх галузях чи напрямах фінансово-господарської діяльності. Саме така практична, або прикладна мета, і є змістом предмета “Особливої частини” теорії детінізації економіки. Саме заради досягнення цієї мети, на даному етапі дослідження ми маємо спрямовувати свої наукові пошуки на розробку теоретико-методологічних засад Загальної частини теорії детінізації економіки. І лише для визначення структурних орієнтирів кінцевої мети формалізації теоретико-методологічних аспектів пізнання тіньових процесів і детінізації різноманітних фінансово-економічних відносин ми поєднуємо за своєю суттю методологічну частину розробки окремих складових ЕК моніторингу та інших елементів теорії детінізації економіки з окремими прикладами. З одного боку, це допомагає нам орієнтуватися у технологічних особливостях об’єкта пізнання, а відповідно більш якісно і скрупульозно формувати основні категорії, синтезованих у даній теорії, різноманітних управлінських, фінансово-правових, технічних і кримінологічних знань. А з іншого – це покращує сприйняття досить складного теоретичного матеріалу, оскільки орієнтує зацікавленого читача на прикладні можливості запропонованої методології. Але ще раз маємо наголосити, що базові або підпорядковані їм положення алгоритмів, які сформульовані у класифікаторі матриці ЕК моніторингу, є лише орієнтовною позначкою, необхідною для системного здобуття майбутнього змісту цих положень. Тобто сам зміст буде розроблятись в Особливій частині теорії детінізації економіки на підставі застосування запропонованих теоретико-методологічних інструментів. Однак цей блок питань виходить за межі Загальної частини теорії детінізації економіки.

Вище ми навели три визначення поняття ЕК моніторингу – етимологічне, гносеологічне і функціонально-рольове. Усі ці поняття є важливими, оскільки відображають природу, цілі, завдання і шляхи застосування ЕКМ. Етимологічний аспект поняття ЕКМ, крім пояснення і обґрунтування семантичного взаємообумовлення природи термінів і явищ, що цими термінами позначені, відображає методологічні аспекти та принцип, якими керується автор при розробці понятійного апарату в процесі формування спеціальної теорії детінізації економіки. Це єважливим, коли через об’єктивні обставини доводиться вводити значну кількість нових понять, покликаних стати підґрунтям формування нових синтезованих, конкретно-наукових гносеологічних знань у вигляді цілої системи вчень про інтерпретацію організаційно-управлінських, фінансово-правових, економічних, інформаційних, обліково-технологічних, правотворчих, правозастосовчих, правоохоронних, профілактично-попереджувальних методів пізнання, моніторингу і протидії феномену “тіньова економіка”. У процесі інтерпретації зазначених та інших конкретнонаукових методів пізнання тіньових процесів ми торкаємося різноаспектних нерозроблених питань, які потребують глибоких досліджень, визначення нових понять і термінів, які повинні точно віддзеркалювати специфіку змісту явищ, ознаки їх об’єктного, суб’єктного і причинного комплексу, специфічних методів пізнавальних процесів, їх зміст, процедуру перетворювальних, функціонально-рольових методів щодо створення економічних передумов і ефективної організаційно-правової інфраструктури детінізації економіки.

Підходячи до формалізації ЕКМ, доцільно сконцентрувати увагу на гносеології його функціонально-рольових завдань. При цьому його гносеологічна функція повинна бути закладена саме у структурі ЕКМ, у його формалізованій матриці. Саме остання і повинна стати засобом здійснення пізнавального процесу. Схематично ЕКМ можна позначити у межах елементів предмета такої інтегративно-синтезуючої складової теорії детінізації економіки, як економічної кримінології – об’єктно-технічного складу; суб’єктного та причинного комплексу, а також системи знань про методи локалізації тіньових проявів і побудови організаційно-правової інфраструктури детінізації економіки.

Під об’єктно-технологічним комплексом тіньових відносин ми розуміємо:

– об’єкт посягання – правовідносини у тій чи іншій галузі народного господарства чи напрямі фінансово-господарської діяльності як об’єкт посягання з боку тіньовиків-делінквентів;

– предмет посягання – фінансові, матеріальні і нематеріальні активи, виведені з легального капіталообороту в нелегальний або псевдолегальний;

– технологічна складова предмета посягання – фінансово-господарські, інформаційні, організаційно-правові та облікові технології, які: використовуються при вуалюванні тіньового капіталообороту і облікового документообороту, що обслуговує капіталооборот; відображають ознаки об’єктивної сторони діянь, що посягають на об’єкт і предмет злочину чи криміногенного, але не криміналізованого тіньового діяння.

Під суб’єктним комплексом тіньових відносин ми розуміємо – учасників тіньових цивільно-оборотних відносин юридичних осіб, а також суб’єктів тіньових відносин фізичних осіб, які поділяються на тіньовиків-делінквентів, що працюють у підприємницьких структурах, установах банківської і парабанківської системи, або в “спеціальних підприємницьких” структурах, створених для “відмивання” доходів незаконного походження (фіктивні фірми, конвертаційні центри і т. ін.), а також спеціальних суб’єктів держапарату, що виконують контрольно-регулятивні функції.

До суб’єктного комплексу ми також відносимо ознаки суб’єктивної сторони тіньових діянь.

Під причинним комплексом тіньових відносин ми розуміємо макро- і мікрорівневі “причини та умови” та сам процес детермінації щодо формування і відтворення чинників, які зумовлюють тінізацію цивільно-оборотних відносин, тобто формують об’єктно-технологічний склад предмета пізнання, а також мотиваційні процеси, що формують основний і спеціальний склад тіньових відносин, тобто впливають на формування психології тіньовика-делінквента.

Виходячи з учення про рівні методології, економіко-кримінологічний моніторинг здійснюється залежно від цілей і завдань, які ставить перед собою науковець-дослідник чи фахівець-практик. Відповідно, у межах, наведених вище, об’єктного, суб’єктного і причинного комплексів, методів локалізації, принципів і засад створення інфраструктури детінізації економіки можна будувати відповідні макрорівневі і мікрорівневі схеми ЕК моніторингу. Рівень ЕКМ, тобто інтерпретація методів пізнання об’єктного, суб’єктного і причинного комплексів, буде залежати від рівня і профілю джерел тіньового капіталообороту як об’єкта пізнання (“галузь”, “підприємство”, “окрема фінансова операція” у плані об’єктно-технологічного, суб’єктного і причинного комплексу містить різний обсяг інформації і різний криміногенний потенціал, які піддаються моніторингу в цілях локалізації джерел ТЕ та побудови інфраструктури детінізації того чи іншого сегмента тіньових відносин). При цьому слід пам’ятати, що достовірність буває абсолютна і відносна. Наближення до першої вимагає застосування комплексних методів пізнання явищ дійсності, принаймні “одиничне” чи “окреме” потрібно вивчати через ЕК моніторинг взаємозв’язків і взаємообумовлень між “загальним”, “особливим” і “одиничним”, “частиною” і “цілим”, “внутрішніми” і “зовнішніми чинниками”.

Зважаючи на загальнотеоретичний характер даної роботи, доцільно розглянути комплексний класифікатор-матрицю ЕКМ, який, з одного боку, більш повно відобразив гносеологічні і функціонально-рольові можливості ЕК моніторингу, а з іншого – став базовим методологічним інструментом макрорівневих і локальних мікрорівневих схем економіко-кримінологічного моніторингу відносин у сфері фінансово-господарського обороту речей, прав, дій.

Класифікатор-матриця економіко-кримінологічного моніторингу тіньових відносин

у сфері зовнішньоекономічної діяльності

(вказується галузь народного господарства чи напрям фінансово-господарської діяльності,

________________________________________________________________________

або їх конкретне підприємство як об’єкт пізнання)

1. Предмет пізнання: наявність джерел тіньової економіки

(вказується той чи інший аспект правовідносин,

у сфері ЗЕД та їх криміногенний потенціал

визначених згідно із завданнями ЕК моніторингу об’єктом і предметом пізнання)

1.1. Суб’єкти притаманні об’єкту та предмету пізнання:

Суб’єкти ЗЕД_____________________________________________

(визначаються учасники тих чи інших правовідносин, що піддаються ЕК моніторингу)

· фізичні особи – громадяни України, особи без громадянства, іноземці;

· юридичні особи – резиденти, нерезиденти, зареєстровані на митній території України як суб’єкти ЗЕД, у т.ч. резиденти, що мають майно в іноземних суб’єктів господарської діяльності чи ведуть господарську діяльність;

· об’єднання фізичних і юридичних осіб;

· структурні підрозділи юридичних осіб, розташовані на території і за межами України;

· спільні підприємства;

· інші суб’єкти фінансово-господарської діяльності, зареєстровані як учасники ЗЕД;

· спеціальні суб’єкти, що здійснюють конкретно-регулятивні функції.

Примітка. Суб’єкти, предметно-технологічний пізнання визначаються за допомогою аналізу основних і допоміжних нормативно-правових актів, що регулюють організаційно-управлінське, облікове й інформаційно-технологічне коло правовідносин у об’єкті пізнання

у сфері ЗЕД перелік основних документів наведено

(вказується галузь або інший напрямок фінансово-господарської

у гл. 4.1 цієї роботи при проведенні економіко-кримінологічної

діяльності, наприклад ринок цінних паперів, сільське господарство, банківська діяльність і т. ін.

експертизи механізму валютного контролю.

складається перелік правових актів, здійснюється їх економіко-кримінологічна

______________________________________________________________________________________

експертиза за методикою, визначеною у главі 4.1)

2. Об’єктно-технологічний комплекс об’єкта економіко-кримінологічного моніторингу (далі – ЕКМ) включає:

2.1. Аналіз дотримання засадничих принципів, порушення яких є першою ознакою наявності тіньових операцій в об’єкті ЕКМ: для ЗЕД – еквівалентність (при експорті, імпорті, бартері) неприпустимість демпінгу (при цих же операціях).

2.1.1. Визначення видів діяльності як предмета ЕКМ: для сфери ЗЕД – експортні та імпортні операції товарів, робіт, послуг; науково-технічна, наукова, навчальна та виробнича діяльність.

2.2. Аналіз структури капіталооборотних операцій.

2.2.1. Фінансові потоки (у національній валюті) через:

а) розрахункові рахунки;

б) поточні рахунки;

в) субрахунки;

г) бюджетні рахунки;

ґ) депозитні рахунки;

д) розрахункові рахунки громадян;

е) рахунки на вклади громадян;

є) рахунки у національній валюті представництв та постійних представництв нерезидентів.

2.2.2. Фінансові потоки в іноземній валюті через банківські рахунки:

а) розрахункові;

б) суброзрахункові;

в) позабалансові;

г) позичкові;

ґ) депозитні;

д) кодовані (анонімні) – введені згідно з Указом Президента України від 1.07.1995 р. № 679/95;

е) клірингові;

є) лоро-рахунки;

ж) ностро-рахунки.

2.2.3. Рух матеріальних цінностей:

а) сировина;

б) напівфабрикати;

в) готова продукція;

г) комплектуючі;

ґ) давальницька сировина;

д) продукція з давальницької сировини.

2.3. Визначення основних видів облікових фінансових операцій та організаційно-управлінських функцій, що супроводжують типові види діяльності, піддані ЕКМ: для ЗЕД – розрахункові, кредитні, інвестиційні, експортно-імпортні операції, придбання продаж валюти, операції з цінними паперами, надання ліцензій, квот і т. ін.

2.4. ЕКМ структури тіньового капіталообороту.

2.4.1. У розрізі облікових операцій:

а) документообіг, що обслуговує грошовий обіг;

б) документообіг, що забезпечує рух матеріальних цінностей у процесі виробничого циклу;

в) документообіг, що обслуговує рух готової продукції (виробничий підрозділ, склад-надходження, відпуск);

г) документообіг, що обслуговує перевезення;

ґ) документообіг, що обслуговує надання послуг, виконання робіт;

д) документообіг нематеріальних активів;

е) документообіг, що здійснюється на бланках суворого обліку, на бланках суворої звітності.

Примітка. Цільове вивчення зазначених сегментів документообороту є основою при доказуванні фіктивності операцій, що вуалюють тіньовий капіталооборот при скоєнні розкрадань, ухилень від оподаткування та при відмиванні доходів незаконного походження (далі – ДНП).

2.5. ЕКМ структури тіньового капіталообороту у розрізі фінансових операцій.

2.5.1. Згідно з чинними формами розрахунків:

а) платіжне доручення;

б) платіжні вимоги-доручення (акцептні, безакцептні);

в) акредитив (документарний, забезпечений);

г) вексель (простий, переказний, енерговекселі);

ґ) чекових книжок;

д) пластикові картки;

е) через банківські і міжбанківські електронні мережі;

є) кіберплатежі через мережу “Інтернет”;

ж) операції з цінностями, платіжними документами, що облікуються на позабалансових рахунках;

з) валютні операції (обмін, конвертація, купівля-продаж на валютній біржі)

и) розрахунки готівкою.

2.5.2. ЕКМ структури тіньового капіталообороту у сфері кредитних та інвестиційних відносин:

а) експортні кредитні та інвестиційні операції (шахрайство, розкрадання, псевдоекспорт);

б) імпортні кредитні та інвестиційні операції (псевдоінвестиції в цілях набуття пільг із питань оподаткування);

в) реекспортні кредитні операції;

г) пролонгація кредитів;

ґ) міжбанківський кредит;

д) кредитні портфелі за балансом фінансово-господарської діяльності кредитно-фінансових установ (тіньові кредитні портфелі);

е) гарантійні операції;

є) вексельні операції у сфері кредитних відносин (аваль, акцепт, дісконт, доміціляція, інкасація векселів як інструменти тіньового капіталообороту);

ж) фіктивні векселі (дружні, зустрічні, дуті, бронзові).

2.5.3. ЕКМ структури тіньового капіталообороту на рахунку цінних паперів у розрізі:

а) видів цінних паперів (далі – ЦП (акції, облігації, казначейські зобов’язання, ощадні сертифікати, боргові цінні папери, приватизаційні цінні папери);

б) видів операцій (переуступка прав вимог-факторингові операції, переуступка боргу та ін.);

в) видів професійної діяльності на ринку цінних паперів (емісія і збут власних цінних паперів; посередницька діяльність щодо надання послуг емітентам, організації емісії і обігу; діяльність з управління ЦП; ділерська діяльність; діяльність щодо організації торгівлі; ведення реєстру власників ЦП; брокерська, депозитарна, розрахунково-клірингова діяльність із ЦП).

2.5.4. ЕКМ структури тіньового капіталообороту у сфері приватизації у розрізі:

а) сертифікатної приватизації;

б) корпоратизації підприємств;

в) грошової приватизації.

2.5.5. ЕКМ структури тіньового капіталообороту через технології ухилення від оподаткування у розрізі:

а) ПДВ; податку на прибуток підприємств; нарахувань на заробітну плату (соцстрах, пенсійний фонд); прибуткового податку з громадян; інших податків, зборів і обов’язкових платежів;

б) здійснення операцій із давальницькою сировиною;

в) митних зборів (псевдотранзит, заниження ввізної ціни).

2.5.6. ЕКМ структури тіньового капіталообороту у процесі господарської діяльності за кордоном (під приводом фінансування водного і повітряного транспорту, що працює за кордоном, участі в конкурсах на отримання замовлень, набуття активів за кордоном і т .ін).

2.5.7. ЕКМ структури тіньового капіталообороту при здійсненні організаційно-управлінських і регулятивних функцій у розрізі:

а) надання ліцензій;

б) надання квот;

в) кредитів комерційним структурам під гарантії Уряду;

г) держзамовлень, податкових пільг і т.ін.

3. Визначення основних тіньових технологій, наведених у контексті у п/п. 2–2. 5.7. конкретних операцій тіньового капіталообороту: Для ЗЕД – наприклад, розрахунки в експортно-імпорт(визначаються шляхом моделювання основних схем протиправних тіньових діянь, притаманних

них операціях (неповернення валютної виручки, непоставки,

кожній з родових операцій – розрахунки, ліцензування, квотування, постачання, виробничі процеси,

фіктивні поставки або фіктивні непоставки проплаченого імпорту,

електронні розрахунки, фінансування конкурсів, тендерів, робіт і т. ін. за кордоном)

анонімні валютні рахунки, кредитні та інвестиційні відносини, оподаткування, фіктивні угоди, “лоро” і “ностро” рахунки і т. ін. (див. главу 4.1 цієї роботи).

3.1. Класифікація основних і суміжних видів злочинів чи некриміналізованих криміногенних діянь, притаманних кожній наведеній вище операції чи виду діяльності:

_______________________________________________________

(здійснюються шляхом аналізу технологій у розрізі операцій, виробничих процесів і документообігу)

4. Класифікація основних і суміжних способів злочинів чи криміногенних і не криміналізованих діянь, притаманних видам злочинів чи наведеним у п. 2-2.5.7. операціям:

________________________________________________________

(здійснюються шляхом аналізу фінансово-господарських технологій у розрізі операцій, виробничих

________________________________________________________

процесів і документообігу на предмет можливих фіктивних комбінацій щодо скоєння і вуалювання

_______________________________________________________

протиправних діянь)

5. ЕКМ структури суб’єктного складу тіньових відносин у розрізі криміногенно вразливих посад підприємницьких структур та установ банківської і парабанківської системи:

(визначається шляхом аналізу криміногенної вразливості посад,

виробничих фінансово-господарських, облікових чи інформаційних технологій у

____________________________________________________

розрізі конкретних видів підприємницької діяльності і притаманних їй фінансово-господарських операцій)

5.1. Суб’єктний склад спеціальних “підприємницьких” структур, створених для вуалювання розкрадань, ухилень від оподаткування, “намивання” та “відмивання” капіталів незаконного походження.

Примітка. ця категорія суб’єктного складу визначається шляхом аналізу посад, передбачених у структурі фіктивних фірм і спеціальних конвертаційних центрів.

Типова структура посад конвертаційних центрів (далі – КЦ):

Керівник КЦ – організатор протиправних діянь (зареєстрований, як правило, під чужим прізвищем і фіктивними біографічними даними).

1. Посадові особи-реєстратори фіктивних фірм. Крім підготовки реєстраційних документів на фіктивні фірми, ці особи здійснюють їх реєстрацію:

а) держадміністраціях;

б) ДПА;

в) дозвільній системі ОВС (печатки, штампи);

г) відкриття рахунків у банках.

2. Посадові особи з підбору і обслуговування клієнтів (займаються прийомом замовлень на конвертаційні операції, підготовкою пакетів документів прикриття (контракти, рахунки-фактури, накладні, податкові накладні, транспортні документи, акти виконаних робіт, наданих послуг і т .ін.).

3. Посадові особи, що управляють фіктивними фірмами (бухгалтери операціоністи, фахівці комп’ютерних систем) вони забезпечують перерахування коштів, здійснюють управління платежами, готують виписки на рух безготівкових коштів на рахунок фіктивних фірм, через посильних передають ці виписки в підрозділи роботи з клієнтами, де замість документів на безготівку видаються готівкові кошти, отримані як від клієнтів готівкою, так і з банків-резидентів чи нерезидентів, залежно від схеми конвертації.

Наведені посади можуть складатись із функціонально-рольових посад:

Організатора – добір кадрів, розподіл ролей, прибутку, розробка схем трансакцій, забезпечення приміщеннями, технічними засобами, охорони, зв’язку, встановлення курсу валют, обсягів купівлі-продажу коштів, комісійних ставок, взаємодія з вітчизняними та зарубіжними банками, підрозділами реєстрації, фіктивних фірм та роботи з клієнтами.

Діловода – оформлення пакетів фіктивних документів (договори, рахунки-фактури, транспортні та податкові накладні, підборка цих документів, виконання фіктивних “підписів” керівників фіктивних фірм, збереження їх печаток, штампів).

Посильного (довірена особа організатора) – організація зняття готівки з рахунків фіктивних фірм у банку-резиденті, обмін готівки на ВКВ, доставка грошей з банку касирам, обмін-доставка фіктивних конвертаційних документів між підрозділами роботи з клієнтами і управління фіктивними фірмами.

Касира – прийом грошей від посильного та виписки банку про зарахування безготівки на рахунки фіктивних фірм, видача готівки клієнтам, звіту для організатора.

Диспетчера – робота з клієнтами з надання реквізитів фіктивних фірм, домовленність із клієнтами про комісійні за конвертацію, термін виконання замовлень, способи зв’язку, дату та способи передачі грошей. Ведення облік клієнтів та їх реквізитів.

6. Спеціальний суб’єктний склад держапарату, що задіяний до контрольно-регулятивних функцій: у сфері ЗЕД:

· Верховна Рада України;

· Кабінет міністрів;

· Національний банк;

· Міністерство зовнішньоекономічних відносин і торгівлі; Держмитком: внутрішнє і прикордонне розмитнення; митні збори; робота суб’єктів ЗЕД із давальницькою сировиною;

· місцеві органи управління (держадміністрації);

· територіальні органи МЗС і Т;

· Державна податкова служба та інші правоохоронні органи України

6.1. Класифікація злочинів, притаманних цим посадам:

(хабарництво, корупція за реєстрацією ЗЕД, надання ліцензій,

(здійснюється шляхом аналізу організаційно-регулятивних функцій

квот, лобіювання, протежування пільгових законів, рішень і постанов і т. ін)

посадових осіб, що належать до спеціальних суб’єктів)

6.2. Суб’єкти скоєння протиправних діянь _________________

(визначаються шляхом аналізу

_____________________________________________________________

криміногенної вразливості посад у контексті їх організаційно-регулятивних функцій, надання ліцензій, квот і т. ін.)

7. Причинно-детермінаційний комплекс, що зумовлює тінізацію відносин у сфері:

(вказується назва об’єкта ЕК моніторингу, скажімо сфера ЗЕД, банківський чи

інший напрям фінансово-господарської діяльності або якась галузь народного господарства)

7.1. Макрорівневі чинники або причини та умови, що визначаються у розрізі:

а) фінансово-господарських детермінант і економічних та криміногенних наслідків, що вони зумовлюють:

наприклад, принципи “податки на податки”, “податки на

(визначаються і аналізуються основні фінансово-економічні інститути

витрати”, що закладені в системі оподаткування України, штучно

регулювання ринкових економічних відносин, яким є система оподаткування, монетарна

збільшують собівартість продукції, вимивають оборотні кошти

і кредитна політика держави та стан основних фінансово-економічних агрегатів,

підприємств, що продукують борги, всіх учасників виробничого

що пригнічують процеси економічного відтворення і стають причинами тінізації

обороту, пригнічують процеси економічного відтворення

капіталооборотних операцій або відтоку коштів за кордон)

(детальніше п. 4.2.2–4.2.4).

Стан неплатоспроможності всіх учасників економічного циклу доповнює монетарна політика, яка демонетизувала економіку (кредиторська і дебіторська заборгованість у 1999 році, порівняно з 1998 роком, зросла у 1,5 раза і перевищила в 1,8 раза ВВП країни, прострочена кредиторська заборгованість на 1.01.2000 р. склала 105 млрд., що становить 85 % від ВВП. Ситуацію погіршує кредитна політика – понад 89 %, а в окремі роки 97 % кредитів оберталися у короткострокових формах, половина яких боржниками не поверталась. Заборгованість 1992 року, порівняно з 1991 роком, зросла в 1993 на 15 разів, 1994 у 4 рази, 1995 на 262 %, 1996–1997 рр. на 134 %, у 1998–1999 рр. на 121 % (див. Бюлетень НБУ,–№ 2/2000,–с. 8 і 46). Усе це є основними причинами криміногенної тінізації капіталообороту. Перед виробником постає дилема – працювати в тіні або зупинити роботу підприємств;

б) загально-правових детермінант і правових колізій, що зумовлюють тінізацію відносин аналіз таких чинників

(здійснюється шляхом аналізу

[79, 326-329], стосовно сфери ЗЕД [79, 87 – 89]

недоліків правотворчої діяльності, визначаються колізії законодавчих

актів, що руйнують як правове регулювання, так і правозастосовчу практику, в результаті

породжують лобізм, корупцію, протекціонізм, підкуп, шантаж та інші криміногенні тіньові

процеси як у самій правотворчій і правозастосовницькій практиці, так і у сфері економічних відносин)

в) організаційно-управлінських детермінант, що зумовлюють тінізацію відносин:

наприклад, зміна суспільно необхідних пільг окремим категоріям

(визначаються організаційно-управлінські прорахунки у сфері: адміністративних реформ;

громадян на субсидії призвела до створення відповідного апарату,

управління економікою; боротьби з латентною злочинністю; визначення засад і механізмів

непродуктивних витрат, розкрадання субсидій, хабарництва, черг

детінізації економіки)

ветеранів, корупціонізації апарату, деградації відносин. Кожне скорочення штату – закінчується появою органів із більшою чисельністю апарату (детальніше [79, 73–78]);

г) морально-психологічні чинники формування тіньовика-делінквента:

(формуються під впливом фінансово-економічних, загально-правових і організаційно-

управлінських детермінант. Визначаються за допомогою аналізу причинно-

детермінаційного комплексу, вказаного у п.7.1, підпункти “а–г”)

7.2. Мікрорівневий причинно-детермінаційний комплекс, що сприяє тінізації відносин у сфері

вказується назва об’єкта ЕК моніторингу

а) фінансово-технологічні причини та умови, що сприяють тінізації відносин див. розділ 4, 5 цієї роботи, а також

(визначають шляхом аналізу в розрізі можливостей використання

В.М. Поповича “Управление кредитными рисками” (розд.2, 3)1.;

інформаційних технологій і технологій фінансових інструментів щодо їх застосування для

“Правові основи банківської справи та її захист від

здійснення псевдолегального фінансово-господарського обороту речей, прав, дій)

злочинних посягань”(гл. 1, 2)2;

б) спеціально-правові причини та умови, що сприяють тінізації фінансово-господарських відносин:

див. розділ 4, 5 цієї роботи, а також В.М. Поповича у збірнику

(визначаються шляхом аналізу конкретних фінансових операцій на предмет встановлення

наукових праць “Науковий вісник” Академії ДПС України3;

протиріч і прогалин у плані ефективності механізмів контролю, попередження, виявлення,

кваліфікації конкретних злочинів чи криміногенних некриміналізованих діянь, що є

джерелами накопичення тіньових капіталів та створюють матеріальну базу для корупціонізації і

розширеного відтворення тіньових процесів)

8. Об’єкти локалізації джерел ТЕ: див. розділ 4 та 5 цієї роботи

(встановлюються найбільш потужні джерела ТЕ на підставі визначення найбільш криміногенно-

вразливих технологій фінансових інструментів та інформаційних технологій, що застосовуються в

процесі різноманітних фінансово-господарських операцій, притаманних об’єкту пізнання і

локалізації, їх причини, способи та географія скоєння)

9. Методи локалізації джерел тіньової економіки поділяються на профілактично-попереджувальні та правоохоронні.

9.1. Профілактично-попереджувальні методи локалізації джерел тіньової економіки:

а) технічні: у сфері ЗЕД, що утворюють механізм

(створення відповідних інформаційних систем, баз даних (пп.”а”, п. 9.1),

валютного контролю (див. розділ 4) в оподаткуванні – система

інформації систем захисту у розрізі тих чи інших фінансово-господарських інструментів як джерел

ідентифікаційних кодів платників податків і т.ін. У вексельному

тіньової економіки. Відсутність таких інформаційних джерел призводить до прийняття ризикових

обігу – база даних опротестованих векселів (див. В.М. Попопвич.

управлінських рішень, стимулює тінізацію відносин)

“Управление кредитными рисками. Правові джерела 1”;

б) технологічні: наприклад, розробка ідентифікаційно

(програмні, облікові, контрольні, аналітичні схеми наведених вище систем

пошукової системи“Режимно облікові бланки”, підбір і переве-

баз даних (п.”а”, п. 9.1), інших об’єктів локалізації, розробляються з урахуванням конкрентних

дення в зазначену категорію бланків, що супроводжують фінан-

технологій, притаманних конкретному об’єкту локалізації)

сово-господарський оборот, базується на конкретних технологіях документообороту від видання, розповсюдження, використання, збереження і списання режимно-облікового бланку (див. п. 5.2.1; 5.2.4 цієї роботи);

в) організаційно-управлінські: прикладом прорахунків із цих

(стосовно побудови організаційно-управлінських

питань можуть бути організаційно-управлінські структури і сам

структур – достатності, виключення дублювання, раціонального використання наявних структур і т. ін.,

механізм валютного контролю (див. 4.1.4; 4.1.5.; 4.2.3 цієї

стосовно орг. управлінської діяльності – метод оптимізації, універсалізації документообороту,

роботи) та сучасний стан чинної системи бланків суворого

інтеграції функцій детінізації органам чи посадовими особами, функціональні обов’язки яких

обліку (див. 5.2.1 цієї роботи);

співпадають з технологіями документо- і капіталообороту)

г) правові методи локалізації джерел тіньової економіки:

про порушення принципів, притаманних методам комплексної

(комплексний підхід до конструювання механізмів локалізації тіньових процесів

цілісності конструкції, кореспонденції та узгодженості з чинною

(у кримінальному, цивільному, банківському, митному законодавстві, норамативно-правових актах

правовою системою (див. В.М. Попович “Тіньова економіка як

із податкових питань регулювання, податкового і бухгалтерського обліку, відомчих актах

предмет економічної кримінології”1; щодо конкретної сфери діяльності. Дотримання методу технологічної комплексності, цілісності

конструкції; узгодженості при врегулюванні технічних, технологічних, організаціійно-

управлінських і правових аспектів протидії тіньовому капіталообороту)

9.2. Правоохоронні методи локалізації джерел тіньової економіки:

а) методи виявлення криміналізованих і криміногенних, але не криміналізованих тіньових діянь: прогноз можливих

(прогнозування, аналіз і оперативно-

порушень здійснюється на підставі знання документо- і

пошукові методи виявлення криміногенних тіньових діянь. Здійснюються в контексті конкретних

капіталооборотних технологій, видів і способів їх порушення;

фінансово-господарських операцій, видів діяльності,

аналіз документів підтверджує наявність правопорушення або

галузей, притаманних їм видів і способів скоєння криміногенних діянь, визначення вразливих вузлів

дає підстави для застосування більш глибоких методів перевірки

у капітало- і документооборотних технологіях, морально-психологічного стану суб’єктного складу

(експертизи щодо підробки документів, зустрічних

(правопорушники і правоохоронці)

перевірок щодо фіктивності операцій і т. ін.); оперативно-пошукові методи можуть бути як первинними щодо виявлення протиправних діянь, так і додатковими методами поглибленої залегендованої перевірки з прогнозованої криміногенної інформації чи здобутої аналітичним шляхом;

б) методи документування криміналізованих і криміногенних, але не криміналізованих тіньових діянь:

здійснюються в контексті конкретних технологій та інших

(прогнозування, аналіз, оперативно-пошукові методи (далі – ОПМ) є підґрунтям

об’єктно-суб’єктних складових, визначених у підрядковому тексті

документування, але доповнюються різними оперативними комбінаціями щодо “створення моменту

п. “а” п. 9.2;

істини”, “залегендованими оглядами документів”, “залегендованою процесуальною фіксацією факту

злочину”, опитування, інвентаризація, документальна ревізія “другорядних” питань і т. ін.,

процесуально забезпечені спостереження, фотозйомка, зняття ксерокопій документів і т. ін.)

в) методи розкриття злочину:

(огляд місця події, документів, що свідчать

про склад злочину, порушення кримінальної справи, обшук, допит, комплексна чи тематична

документальна ревізія, судово-бухгалтерська, товарна та інші види експертизи, пред’явлення звинувачення і т. ін.)

г) методи прийняття рішень щодо криміногенних некриміналізованих діянь:

це можуть бути відмивання коштів незаконного походження,

(винесення постанови про відмову у порушенні кримінальної справи, направлення матеріалів для

незаконні емісії фіктивних безготівкових коштів та інші можливі

притягнення винних до відповідальності в адмін. порядку, накладання фінансового чи

особливо небезпечні, але не криміналізовані протиправні тіньові

дисциплінарного стягнення, обмеження або вилучення квот, ліцензій чи інше обмеження прав

діяння (див. гл. 4.3 цієї роботи);

суб’єкта правопорушення)

10. Методи створення інфраструктури детінізації економіки діапазон причин і умов тінізації відносин та методи їх

(заключаються в комплексному усуненні причин та умов тінізації відносин у контексті об’єктно-

усунення нами, що окреслені в пунктах і підпунктах 7, 7.1, 7.2, 8, 8.1, 8.2,

технологічного, організаційно-управлінського і суб’єктного комплексів, а також створення

класифікатора-матриці, а більш детально у главах 4.1; 4.2; 4.3;5.1;

технічних, технологічних, організаційно-управлінських, економічних та правових передумов щодо

5.2; 5.3 цієї роботи

повернення взаємовідносин між учасниками процесу руху речей, прав, дій з тіньового, тобто з

невраховуваного у враховуваний та оподатковуваний сектор цивільного обороту речей, прав, дій)

Книга: ЕКОНОМІКО-КРИМІНОЛОГІЧНА ТЕОРІЯ ДЕТІНІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ - Попович

ЗМІСТ

1.	ЕКОНОМІКО-КРИМІНОЛОГІЧНА ТЕОРІЯ ДЕТІНІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ - Попович
2.	Перелік використаних термінів і скорочень
3.	Розділ I Об’єкт, предмет, передумови та структуроутворюючі елементи теорії детінізації економіки 1.1. Введення у проблему детінізації економіки
4.	1.2. Управлінські, правові та кримінологічні структуроутворюючі елементи теорії детінізації економіки
5.	1.3. Економічна безпека підприємництва як структуроутворюючий елемент теорії детінізації економіки
6.	РОЗДІЛ II МІЖДИСЦИПЛІНАРНИЙ ХАРАКТЕР ТІНЬОВОЇ ЕКОНОМІКИ 2.1. Понятійний апарат як засіб відображення міждисциплінарного характеру тіньової економіки
7.	2.2. Міждисциплінарний характер та трансформаційно-синтезуюча роль економічної кримінології в теорії детінізації економіки
8.	2.3. Економічна кримінологія, її поняття, предмет та співвідношення з теорією детінізації економіки
9.	Розділ III Феномен “тіньова економіка”: формально-логічний та економіко-кримінологічний інструментарій його дослідження 3.1. Діалектика виникнення, структура та теоретико-методологічний інструментарій дослідження тіньової економіки
10.	3.2. Особливості дослідження особи-суб’єкта тіньових відносин
11.	3.3. Детермінація та причинність тінізації суспільно-економічних відносин
12.	3.4. Економіко-кримінологічний моніторинг у теорії та інфраструктурі детінізації економіки
13.	4.2. Місце інституту латентності злочинів у інфраструктурі детінізації економіки
14.	Розділ V Документооборот і обліково-інформаційні технології як елементи теорії детінізації економіки 5.1. Фінансово-господарські документи, тіньовий капіталооборот та детінізація економіки
15.	5.2. Режимно-облікові бланки документів у інфраструктурі детінізації економіки
16.	ВИСНОВКИ
17.	Додаток 1
18.	ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

На попередню



Додати в закладки

  
Переклад Translate