Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: ЕКОНОМІКО-КРИМІНОЛОГІЧНА ТЕОРІЯ ДЕТІНІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ - Попович
Розділ I Об’єкт, предмет, передумови та структуроутворюючі елементи теорії детінізації економіки 1.1. Введення у проблему детінізації економіки
1.1. Введення у проблему детінізації економіки
1.1.1. Проблеми пізнання, моніторингу та протидії феномену “тіньова економіка”
Суспільна небезпека глобалізації тіньових процесів у сфері фінансово-господарського обороту речей, прав, дій, вплив на поглиблення економічної кризи, зростання корупції і криміногенного потенціалу у сфері економічних відносин – проблеми загальновідомі. “За останні роки процеси тінізації в господарстві України набули масштабів, які загрожують нормальному розвитку легальної економіки”, – відзначають українські вчені-економісти А.В. Базелюк та В.С. Коваленко [3, 5]. Характеристика тіньових процесів надається в декількох, більш-менш значних за обсягом працях українських вчених [3; 10; 17; 59; 79; 135], оглядах зарубіжної літератури [60; 109; 110] та численних публікаціях у періодичних виданнях [14; 39; 40–42; 65; 81–84; 89; 90; 92; 94; 97–106; 108–119; 121; 125; 128–130 та ін.].
Разом із тим, у зазначеній як вітчизняній, так і зарубіжній літературі відсутнє загальноприйняте визначення явища, яке у вчених і практичних працівників отримало назву “тіньова економіка”. При його висвітленні використовується занадто широкий, інколи побутово-жаргонний спектр визначень: друга, шарова, нелегальна, протизаконна, злочинна, неврахована, деструктивна, нерегламентована, неофіційна, кримінальна, прихована, мала, фіктивна, дефективна, паралельна, чорна, сіра, брудна, підпільна, неформальна економіка [3; 14; 17; 39; 40; 41; 60; 92; 94; 97; 98; 109; 110; 111; 129; 135].Безсистемність, невизначеність гносеологічних аспектів перших досліджень тіньової економіки призвели до суперечок про сутність, структуру, причини та саме поняття “тіньова економіка”.
На думку Л. Абалкіна, тіньова економіка являє собою різні види економічної діяльності, спрямовані на отримання доходів шляхом ухилення від оподаткування [14]. При цьому він не відносить до тіньової економіки кримінальну сферу – розкрадання, наркобізнес, проституцію, корупцію та іншу злочинну діяльність. Дане визначення є близьким до визначень окремих західних спеціалістів, таких як В. Блейдс, А. Франк, В. Стін та деяких інших [60, 5]. Схоже поняття “тіньова економіка” дає Т. Корягіна, відносячи до тіньової економіки виробництво товарів і надання послуг за плату, що не фіксуються в офіційній статистичній звітності [40; 41]. Проте відносячи до цього поняття хабарництво, шахрайство, спекулятивні операції, що не є виробництвом товарів і послуг, вона певною мірою суперечить власному визначенню тіньової економіки. Ю. Козлов запропонував під поняттям “тіньова економіка” розуміти будь-яку приховану від державного обліку економічну діяльність [14]. А. Сергеєв визначив тіньову економіку як “нереєстровану в державних органах і тому неконтрольовану індивідуальну трудову діяльність” [122]. М. Єгоров вважав, що тіньова економіка – це вид економічної діяльності, яка здійснюється з порушенням закону з метою нетрудового збагачення [14].Досить розгорнуту, однак безсистемну класифікацію тіньової економіки спробував розробити О. Шохін. Структуру тіньової економіки він визначив у вигляді таких складових елементів:
неформальна економіка (функціонування механізмів “торгу” і виробництва ресурсів, що дозволяють використовувати їх у корисливих групових або особистих інтересах; фактичне існування ринкових відносин при формальній адміністративній регламентації);фіктивна економіка (фіктивна вартість – приписки та інші порушення звітності; виробництво фіктивної споживчої вартості – неякісної продукції; фіктивна, інфляційна компонента в ціні продукції);
нелегальна частина так званої “другої економіки” (нелегальне дрібне товарне виробництво і нелегальна сфера послуг, що існують внаслідок ухилення від оподаткування або побоювань легалізації, пов’язаних із можливою зміною політики держави);чорна економіка (класична економічна злочинність, у тому числі у таких формах, як заняття забороненими видами діяльності, розкрадання власності і виробництво на цій основі в рамках підпільної економіки продукції, корумпована економіка, “чорний” і “сірий” ринки тощо) [14].
У процесі подальшої класифікації складових тіньової економіки О. Шохін запропонував і такі поняття, що, на його думку, характеризували так звану чорну економіку. Зокрема, у структурі чорної економіки він виділив:підпільну економіку – діяльність необлікованих підприємств або необлікованих структурних підрозділів державних підприємств;
шарову економіку – економічну діяльність, у результаті якої частина продукції, виробленої на підприємствах, є необлікованою і підлягає розподілу через незаконні канали реалізації;корумповану економіку – зрощування незаконного виробництва з часткою держапарату, що забезпечує функціонування незаконного підприємництва;
чорний ринок – спекуляція та махінації з дефіцитним товаром (закупівля та перепродаж товарів з метою збагачення);сірий ринок – ринок неофіційного бартеру товарів і послуг [14].
Термін “друга економіка”, який часто використовується Шохіним як синонім тіньової економіки, він запропонував трактувати як малі форми економічної діяльності (артілі, кооперативи, індивідуально-трудова діяльність і т. д.). Наведена класифікація була фактично повністю використана авторами програми “500 днів”, які узагальнили в ній структуру тіньової економіки таким чином: “кримінальна економіка, фіктивна економіка, неформальна економіка, нелегалізована частина другої економіки” [135, 45].Деталізуючи структуру тіньової економіки, Т. Корягіна запропонувала поділити це явище на три блоки:
неофіційна економіка, до якої входять усі легально дозволені види економічної діяльності, у рамках яких мають місце необліковане офіційною статистикою виробництво товарів і послуг та приховування цієї діяльності від оподаткування тощо;фіктивна економіка, тобто приписки, розкрадання, спекулятивні операції, хабарництво, різного роду шахрайство і т. д.;
підпільна економіка, тобто заборонені законом види економічної діяльності. У межах останнього блоку тіньової економіки Т. Корягіна розглядала і діяльність організованої економічної злочинності [40–41].На три останні складові тіньової економіки вказував також Ю. Козлов, але при цьому вкладав у них відмінний від Т. Корягіної зміст:
- стихійна (не санкціонована державними органами) індивідуальна трудова та артільна діяльність;- чорний ринок товарів і послуг;
- діяльність організованих злочинних груп в економічній сфері [14].Поділ тіньової економіки на три блоки зустрічається в літературі найчастіше, але при цьому багато авторів змінюють лише їх назву чи визначення елементів, не змінюючи сутності самого підходу, через що складно встановити авторський пріоритет. Зокрема, у Т. Савельєвої, А. Буніча, А. Гурова, Т. Корягіної та ін. найбільш типовим є такий підхід до класифікації:
кримінальна діяльність – отримання доходів незаконним способом (кримінальний промисел, корупція і т. д.);нелегальне (приховане) підприємництво – прихована індивідуальна і колективна діяльність;
легальна негативна (фіктивна, деструктивна, дефективна) економіка – приписки, випуск бракованої продукції або такої, що не підлягає реалізації, штучні втрати і т. д. [14; 39–41].Усі наведені вище варіанти визначення поняття і класифікації структурних елементів тіньової економіки близькі один до одного і відрізняються лише окремими незначними деталями і навряд чи можуть застосовуватися для системного аналізу тіньової економіки. Вони практично не містять методологічного інструментарію, придатного для економічної чи кримінологічної класифікації та об’єктивного пізнання цього явища або конструювання норм матеріального і процесуального права чи формування організаційно-правової інфраструктури детінізації економіки.
Більш широку класифікацію, але не тільки безсистемну, а й занадто заідеологізовану, запропонував В. Лозовський. У статті “Про сутність, структуру та суб’єкти тіньової економіки” він визначає такі структурні складові тіньової економіки: фетишизована економіка; привілейована економіка; неформальна економіка; ідеологізована економіка; нелегальна індивідуальна і колективна діяльність; чорна економіка; мафіозна сфера (організована економічна злочинність).Автор зробив такі коментарі до запропонованих складових елементів тіньової економічної діяльності:
фетишизована економіка – економічна діяльність, спрямована на перекручення реальних економічних процесів, на їх фетишизацію і містифікацію (план – фетиш, виконання плану – міф і т. д.);привілейоване споживання – прихований від суспільства перерозподіл матеріальних цінностей в інтересах колишньої партійної і господарської еліти;
чорна економіка – розкрадання державної і суспільної власності, а також її незаконна приватизація.Необхідно зазначити, що всі ці визначення в роботі автором замінені численними безсистемними, а інколи суперечливими коментарями і переліком деталей. При цьому різницю між ідеологізованою та фетишизованою економікою зрозуміти неможливо [14].
Білоруські вчені виділили шість напрямів (складових) елементів тіньової економіки:неформальна економіка (неформальні господарські відносини між підприємствами);
розкрадання (враховані та приховані розкрадання на підприємствах, у тому числі приписки, порушення бухгалтерського обліку і т. д.);спекуляція;
антизаконна, антисуспільна діяльність (нарокобізнес, торгівля зброєю, рекет, проституція і тіньова економічна діяльність у рамках господарських структур і т. д.);тіньова економічна діяльність господарських структур;
приховане інвестування й управління коштами КПРС [14].Таким чином, незважаючи на активне обговорення цієї теми на початку 90-х років, загальноприйняте поняття тіньової економіки, яке б об’єктивно віддзеркалювало різноманітні джерела і методологічні засади їх локалізації і детінізації економіки, так і не визначено. Економісти колишнього СРСР дискутували не тільки з приводу визначення поняття тіньової економіки. Суперечності проявилися при вивченні й трактуванні причин її виникнення та існування. На підставі цих дискусій В. Рутгайзер, залежно від підходу до проблем виникнення і шляхів подолання тіньової економіки, поділив учених на два табори – “конструктивістський” і “ліквідаторський” [109]. Перші вважали, що поява тіньової економіки зумовлюється планово-адміністративною системою управління, тому її існування є закономірним. Ліквідувати тіньову економіку, за переконанням “конструктивістів”, можливо лише змінивши форми власності й існуючу систему господарювання.
Другий табір учених (переважно вчених-юристів – А. Сергеєв, А. Ларьков та ін.), названі Рутгайзером “ліквідаторським”, заперечували фатальне існування тіньової економіки в умовах планового господарювання і вважали, що окремі елементи тіньової економіки в СРСР існують переважно у вигляді злочинних проявів і нетрудових доходів, які можливо ліквідувати шляхом покращання законотворчої та правоохоронної діяльності [122].Виходячи з цієї концепції, пріоритетом досліджень цих учених стало вивчення протиправних, у тому числі і кримінальних аспектів тіньової економічної діяльності. Для вивчення проблем боротьби з нетрудовими доходами, у складі Всесоюзного науково-дослідного інституту Прокуратури СРСР було створено спеціальний підрозділ.
Інший центр досліджень був створений у складі структурних підрозділів Міністерства внутрішніх справ СРСР у формі науково-дослідної лабораторії, яка спеціалізувалась на вивченні економічних і правових аспектів боротьби з розкраданнями державної і колективної власності.Дослідники тіньової економіки “конструктивістського” напряму (А. Буніч, Т. Заславська, В. Рутгайзер, А. Шохін та ін.), як уже зазначалось, вважали, що головним джерелами і спонукальними мотивами розвитку тіньової економіки в СРСР є усуспільнений сектор народного господарства і механізм функціонування командно-адміністративної системи. Практично кожен економіст-ринковик дотримувався конструктивістського погляду на проблему тіньової економіки. На момент розпаду СРСР цей напрям став домінувати в економічній науці і був успадкований новоутвореними державами СНД. На межі 80-х і 90-х років проблема тіньової економіки сприймалася більшістю економістів-прихильників ринкового шляху розвитку – з оптимізмом і не здавалася надто складною і небезпечною. Більшість з них були переконані, що перехід до ринку неминуче легалізує основну частину видів діяльності, які належать до тіньової економіки, і зведе її до мінімуму. Так, на думку авторів програми “500 днів”, “понад 90 % обсягу операцій тіньової економіки можна усунути за допомогою заходів з формування ринку”. “Однак з централізованим директивним плануванням і монополією державної власності було покінчено, ринкові механізми стали домінувати в державах, що утворилися після розпаду СРСР, проте замість обмеження тіньової економіки спостерігається її стрімке зростання” [135, 24]. Неспроможність поглядів представників конструктивістського напряму щодо причин виникнення тіньової економіки та шляхів її локалізації через зміну форм власності і системи господарювання стала очевидною. Рівень тінізації економічних відносин і пов’язані з ними корупція, фінансові шахрайства, відмивання доходів незаконного походження, прояви організованої злочинності зросли в декілька разів [88]. Тіньовий капіталооборот речей, прав, дій стрімко зростає і, за оцінками авторів проекту Державної програми детінізації економіки, досяг рівня легальної економічної діяльності [140].
Суперечливість і неоднозначність розглянутих вище визначень і складових елементів тіньової економіки можна пояснити тим, що проблеми пізнання феномена “тіньова економіка” вивчають як економісти, так і юристи, працівники правоохоронних органів, а іноді й фахівці технічних професій – вчорашні інженери, інформатики, математики та інші спеціалісти. “Для юристів у цьому понятті ключовим словом є перша частина – “тіньова”; для досліджень економістів, безумовно, головною є друга частина – “економіка” [135, 7]. Для інших спеціалістів обидві складові частини цього поняття сприймаються як одне ціле – “брудне”, “чорне”, “протизаконне” явище, і головне – оцінити його кількісно, а проблеми протидії є завданням правоохоронних органів. Так, автори проекту Державної програми детінізації економіки (п. 1.2.) наголошують: “У Програмі не розглядаються проблеми, пов’язані з кримінальним аспектом... Боротьба з кримінальною часткою тіньової економіки (економічною злочинністю) здійснюється правоохоронними органами України...” [140, 32]. Разом із тим, як свідчить наведена нижче класифікація джерел тіньової економіки, такий підхід виключає з поля дії Програми детінізації основну за обсягами складову частину тіньової економіки – протизаконний тіньовий і псевдолегітимний фінансово-господарський капіталооборот, який суто репресивними методами в легальний сектор не повернути.Інший український вчений-економіст, дослідник тіньової економіки О. Турчинов вважає, що проблема правильного визначення тіньової економіки “... полягає в тому, що завдання економічного аналізу не співпадають із завданнями аналізу кримінологічного”. І далі автор визначення цієї проблеми продовжує: “... саме економічні дослідження тіньової економіки є нашим завданням” [135, 7].
Разом із тим, на нашу думку, завдання економістів, юристів чи інших фахівців, які беруться за дослідження тіньової економіки, є одне – призупинення тіньових процесів на засадах створення економічних та організаційно-правових передумов детінізації економіки. Однак зробити це можливо тільки спільними зусиллями як економістів, так і юристів за умов комплексного підходу. Економісти не зможуть розробити ефективну економічну модель передумов детінізації економіки, якщо не врахують особливостей організаційно-правового середовища країни. У свою чергу, юристи не зможуть сконструювати ефективні правові форми і відповідну організаційно-правову інфраструктуру превентивного впливу на економічні й організаційно-правові причини тінізації економіки без знання економічних закономірностей, фінансово-правових і організаційно-управлінських технологій фінансово-господарського обороту речей, прав, дій. З цього приводу можна заперечити, що такий підхід є екстенсивний, оскільки всього блоку економічних, організаційно-управлінських і правових наук знати неможливо. Однак інформацію, необхідну для визначення об’єктно-технологічного, суб’єктного і причинного складу тіньової економіки, містять саме ці науки. Водночас від практичних фахівців правоохоронних органів, що ведуть боротьбу з тіньовими криміногенними проявами, вимагається знання такої інформації, інакше вони просто не зможуть виявити і розкрити конкретне тіньове діяння криміногенного характеру. Відповідно, підготовка таких фахівців, а тим більше спеціалістів керівної ланки, покликаних створити економічні передумови і організаційно-правову інфраструктуру детінізації економіки, потребує саме комплексного підходу. З іншого боку, така підготовка необхідна і науковцям, що досліджують феномен “тіньова економіка”, і урядовцям, що приймають не завжди продумані рішення економічного характеру, які призводять до глобалізації тіньових процесів. По-перше, про це свідчить наведений вище аналіз тіньових процесів і проблем з питань визначення поняття і структури тіньової економіки. По-друге, дослідникам тіньової економіки важливо знати ці дисципліни саме в тій частині, що відображає економічні, організаційні, фінансово-правові аспекти субстанції “тіньова економіка”.Тобто мова йде про розробку праксологічних* засад інтерналізації напрацьованих у цих науках знань та їх інтеграції у спеціальній міждисциплінарній теорії, яка б у межах елементів свого предмета та науково-практичних завдань відображала економічний, організаційно-правовий і криміногенний аспекти цього явища і стала синтезованою методологічною основою комплексного пізнання об’єктно-технологічної сутності тіньових процесів, їх структури, суб’єктного і причинного складу. Однак “тіньова економіка” не є явищем застиглим, воно динамічно змінюється. Тому перманентний моніторинг тіньових процесів у контексті динаміки їх змін, діапазону, механізмів, взаємообумовлень і тенденцій розповсюдження тіньової економіки є другим завданням спеціальної теорії детінізації економіки. І третє. Тільки на підставі вирішення перших двох проблем можливо визначити комплекс економічних та організаційно-правових державних заходів, спрямованих на формування економічних передумов детінізації економіки і створення організаційно-правової інфраструктури превентивного впливу на усунення причин, що зумовлюють відтворення тіньових процесів і детермінують глобалізацію криміногенного потенціалу у сфері фінансово-господарського обороту речей, прав, дій.
Без сумніву, вирішення таких завдань можливе лише спільними зусиллями як юристів, так і економістів на базі інтерналізації знань, що всебічно відображають це явище.Думки про комплексний підхід до пізнання і протидію феномену “тіньова економіка” дотримуються і деякі інші українські вчені-дослідники цього явища.
“Вузькоспрямовані заходи... лише посилюють кризові явища, що сприяє розширенню масштабів тіньової економіки. У сучасному становищі необхідно застосувати комплексний підхід.., спрямований на зміну мотивацій поведінки всіх суб’єктів суспільства...”, – відзначають вчені НДІ Мінекономіки України А.В. Базелюк і С.О. Коваленко [3, 14].Разом з тим, глибинна причина існування вузькофахового підходу і широкого спектра тлумачень поняття “тіньова економіка” і шляхів її подолання зумовлена певною неоднозначністю, яку містить сам емпіричний факт – субстанція цього явища. З одного боку, в ньому міститься протиправна і в основній своїй масі криміногенна основа, з іншого – сучасна тіньова економіка – це реальна економічна субстанція, яка відображає рівнозначну або майже рівнозначну легальній економіці масу капіталів та сукупність економічних виробничих і капіталооборотних технологій, трансформованих у сукупність тіньових відносин. Останні пронизують всю макро- і мікрорівневу структуру економіки і є її суттєвою складовою частиною. Однак ця частина економіки, з одного боку, не підпорядковується нормативно-правовій регламентації, з іншого – функціонує на основі економічних інтересів, які вступають у конфлікт з наявним правовим і економічним середовищем. Якщо економічні закони, організаційно-правові методи, підходи і методологічні засади функціонування легальної економіки напрацьовуються в межах класичної економічної теорії, теорії управління і галузях правових наук, то методологію вивчення всіх цих питань щодо тіньової економіки (хоч і на засадах інтерналізації знань, напрацьованих у межах зазначених вище блоків наук) необхідно ще тільки розробляти. Наведений вище аналіз свідчить, що дослідники тіньової економіки комплексний підхід до пізнання цього явища поки що тільки декларують, тоді як у практиці проведення досліджень застосовують вузькофахові підходи, вважаючи, як правило, головним завданням свого дослідження лише кількісну оцінку основних економічних параметрів цього явища. Причому, здійснюючи обрахування обсягів тіньової економіки, її дослідники не завжди розуміють, що вони обраховують окремий сегмент тіньового капіталообороту, одне з багаточисельних джерел тіньової економіки чи загальну масу тіньового капіталообороту [10]. Тому розробка поняття тіньової економіки (яке б достеменно віддзеркалювало діапазон джерел тіньової економіки, її технологічно насичену структуру, сутність, форми, економічну і криміногенну субстанцію; охоплювало діапазон макро- і мікрорівневих причин, об’єктний і суб’єктний склад тіньової економіки; відображало вплив на легальну економіку, економічну безпеку підприємництва і держави, фактори ризиків, криміногенний потенціал суспільно-економічних відносин як в окремих сегментах економіки, так і цивільному обороті країни в цілому) є теоретико-методологічним підґрунтям визначення ефективних організаційно-правових заходів детінізації економіки. Поняття і вчення про структуру тіньової економіки повинні містити системно-логічні і економіко-кримінологічні засади, необхідні для здійснення юридично значимої класифікації різноманітних джерел тіньової економіки, розробки понятійного апарату, придатного для опису економічного, організаційно-правового і криміногенного аспектів її субстанції, а також для визначення ефективної моделі і правового конструювання норм матеріального та процесуального права як форми реалізації організаційно-правової моделі детінізації економіки. Вирішення цих проблем може стати підґрунтям науково виваженої адаптації економіко-правового середовища країни до ринкових перетворень. Бо саме це економіко-правове середовище при наявності відповідної організаційно-правової інфраструктури детінізації економіки може стати засобом перманентного визначення і превентивного усунення причин тінізації економічних відносин. Це ж саме економіко-правове середовище, при відсутності відповідної організаційно-правової інфраструктури детінізації економіки, може бути сприятливим комплексом причин і умов розширеного відтворення тіньових процесів і пов’язаною з ними подальшою глобалізацією криміногенного потенціалу у сфері суспільно-економічних відносин.
Аналіз досліджень, проведених економістами та спеціалістами інших професій, свідчить про те, що як самі дослідження, так і їх результати страждають вузькофаховими підходами і можуть бути використані лише для пояснення окремих аспектів тіньової економіки. Такі дослідження не утворюють необхідних системно-комплексних гносеологічних знань про засоби пізнання і моніторингу феномена “тіньова економіка”, а для створення комплексної науково обґрунтованої організаційно-правової системи і відповідної їй інфраструктури перманентної протидії тінізації економіки практично непридатні.Більш детальний аналіз теоретичних проблем щодо необхідності розробки спеціальної теорії детінізації економіки як комплексної системи знань про праксеологічні засади інтерпретації економічних, організаційно-правових та кримінологічних методів пізнання, моніторингу і протидії феномену “тіньова економіка” ми зробимо нижче. Водночас наведені вище аргументи вже зараз досить переконливо показують про об’єктивну життєздатність висунутої ідеї. У межах змісту елементів предмета загальної частини теорії детінізації економіки передбачається розробка:
- класифікаційно-методологічних основ визначення діапазону і структурних елементів тіньової економіки;- методів і методик пізнання технологій і способів функціонування найрізноманітніших джерел тіньового капіталообороту (у тому числі й таких, як ухилення від оподаткування, корупція, фінансові, інші економічні злочини, відмивання доходів протизаконного походження, прояви організованої злочинності і багато інших джерел тіньового капіталообороту);
матричних систем з визначенням алгоритмів економіко-кримінологічної експертизи законопроектів та економіко-кримінологічного моніторингу об’єктного, суб’єктного складу і причинного комплексу тих чи інших видів і підвидів “різнорівневих” і “різнопрофільних” джерел накопичення тіньових капіталів як матеріальної бази і мотиваційно-зумовлюючого фактора розширеного саморегулятивного відтворення корупції та інших криміногенних відносин;- економіко-кримінологічних методів і методик попередження, профілактики і локалізації різноманітних “джерел” відтворення тіньових відносин;
- методологічних засад побудови державних програм, відповідних інформаційно-аналітичних та контрольно-облікових баз даних, необхідних для створення організаційно-управлінської і правової інфраструктури детінізації фінансово-господарських відносин.Об’єктом вивчення теорії детінізації економіки є економічні, організаційно-управлінські правовідносини у сфері фінансово-господарського обороту речей, прав, дій, пов’язані з криміногенним і некриміногенним тіньовим капіталооборотом, причинами та умовами його виникнення та розповсюдження, а також стратегія, тактика і засоби детінізації економіки.
Предметом теорії детінізації економіки є:- діяльність наукових, законодавчих та виконавчих органів держави щодо створення економічних передумов, які б сприяли поверненню підприємницької діяльності з тіньового в легальний сектор економіки;
- діяльність установ, підприємств, а також відомчих і міжвідомчих служб економічної безпеки, правоохоронних органів щодо створення організаційної та економіко-правової інфраструктури превентивної протидії тіньовим процесам, локалізації тіньових проявів та детінізації економіки;- удосконалення правової регламентації протидії тіньовим процесам у сфері економічних відносин, які є об’єктом захисту від посягань тіньовиків-делінквентів;
- створення передумов для більш ефективного використання досягнень суміжних наук у процесі наукових розробок і практиці детінізації економіки;- моніторинг тіньових процесів і аналіз власного стану теорії з метою корегування гносеологічних і логічних елементів її предмета, визначення напрямів і перспектив розвитку теорії; виявлення нових тенденцій і закономірностей протидії тіньовим процесам у цілому і в розрізі конкретних джерел тіньової економіки.
1.1.2. Теоретичні та практичні передумови комплексного підходу до вивчення і розв’язання проблем детінізації економіки
Проведені автором попередні дослідження проблем детінізації економіки свідчать про необхідність перманентного системно-комплексного моніторингу економічної, організаційно-правової і криміногенної сутності субстанції “тіньова економіка”, оскільки вона набуває все нових форм і динамічно поширюється [79–84]. Але системно-комплексний підхід вимагає розробки гносеологічного інструментарію, відповідного категоріального апарату, придатного для об’єктивного відображення та наукового пояснення вже напрацьованих і нових знань про економічні, криміногенні чи інші юридично значимі аспекти технологічно насиченого тіньового обороту речей, прав, дій. Як відзначалось вище, всебічне комплексне відображення і системне уявлення відповідними фахівцями економічних, організаційно-правових і криміногенних аспектів субстанції цього явища у розрізі конкретних джерел тіньової економіки, їх об’єктно-технологічного, суб’єктного і причинного складу може стати підґрунтям для розробки комплексних державних заходів для локалізації цих джерел, створення економічних передумов і відповідної організаційно-правової інфраструктури детінізації економіки. Наведені висновки з приводу теоретичного обґрунтування практичної необхідності пізнання і моніторингу тіньової економіки вказують на наявність теоретичних і практичних передумов щодо інтерналізації знань з різних наук, на підставі яких можливе формування спеціальної системи знань про методологічні засади дослідження тіньових явищ і детінізації економіки. Які науки можуть стати джерелом необхідних нам знань?Структура теоретичних і практичних проблем, пов’язаних із пізнанням економічної і криміногенної сутності тіньового капіталообороту та детінізацією економіки, підтверджує нашу тезу, що в основі розробки цих проблем лежать знання про легітимні форми економічного капіталообороту, напрацьовані в ряді економічних, організаційно-управлінських і правових науках. Однак кожна із конкретних дисциплін, що входять у зазначені блоки наук, розробляє свій специфічний предмет і практично не трансформує його на проблеми детінізації економіки. Окремі дисципліни, такі як кримінологія, криміналістика, бухгалтерський облік, податкознавство та деякі інші, певною мірою торкаються проблеми протидії тіньовій економіці, але лише через попередження, виявлення і розкриття конкретних тіньових проявів, таких, наприклад, як ухилення від оподаткування, злочини у сфері економіки, корупційні діяння тощо. На перший погляд, схожі проблеми, пов’язані з тіньовими проявами, вивчає кримінологічний інститут “латентність злочинів”. Щодо конкретних тіньових проявів криміногенного характеру (злочинів, що є джерелами тіньової економіки), інститут латентності, безумовно, має методологічний потенціал для пізнання тіньових проявів і протидії їм [81]. Але коли тіньовий капіталооборот, “намивання” безготівкових фіктивних коштів, “відмивання” доходів незаконного походження і багато інших криміналізованих або суспільно небезпечних і некриміналізованих тіньових проявів набули масового характеру, а тіньовий криміногенний капіталооборот ніби перетворився у глобалізований, паралельний з легітимним, безперервний криміногенний фінансово-господарський процес, методологічні елементи інституту латентності стають безсилими. У ситуації масовидності тіньових криміногенних проявів кримінально-репресивні методи боротьби з тіньовим капіталооборотом також стають неефективними. У ситуації масовості криміногенного капіталообороту виникає необхідність визначити головні макро- і мікроекономічні, політичні, організаційні, управлінські і правові причини, що виштовхують підприємницьку діяльність у “тінь”. А розробити цей блок проблем повинні: на макрорівні – економісти, соціологи, юристи; на мікрорівні – фахівці з фінансового права, інформатики, спеціалісти, обізнані з математичним моделюванням, обліком, аудиторською діяльністю, податкознавством, правоохоронною діяльністю, спеціалісти з проблем ризик-менеджменту, економічної безпеки підприємництва і держави та інші.
Ми не помилились, включивши до переліку зацікавлених фахівців і спеціалістів з проблем управління ризиками та економічної безпеки, оскільки тіньова операція, чи то псевдолегітимна (спрямована на ухилення від оподаткування під виглядом розрахунків), чи повністю не оформлена документально (при розрахунках готівкою поза обліком), а тим більше фіктивна (спрямована на вилучення коштів контрагента), завжди зумовлює ризик для партнерів контрагента. Тому практичний інтерес ризик-менеджерів полягає, перш за все, у розробці прогнозу ризикових ситуацій, а працівника служби економічної безпеки – перевірити сумніви свого колеги і вжити запобіжних заходів для усунення потенційного ризику. Один із перших шляхів мінімізації ризику (з метою судового захисту у випадку порушення прав) – повернути тіньову операцію в поле дії чинного законодавства, а відтак – і в обліково-легальний сектор економіки. Це, з одного боку, сприятиме ефективному правовому захисту прав контрагента, а з іншого – зумовить виконання податкових та інших зобов’язань перед бюджетом. Очевидно, що інтерналізація знань, напрацьованих у різноманітних дисциплінах, що вивчають економічні, організаційно-правові та криміногенні аспекти економічного обороту речей, прав, дій, можуть і повинні застосовуватись для розробки макро- і мікрорівневих проблем з питань детінізації економіки.У зв’язку з цим виникає питання: у яких наукових напрямах або у структурі яких наукових дисциплін повинна розроблятись загальна і спеціальна проблематика, пов’язана з тіньовими процесами та детінізацією економіки?
Наведений вище аналіз різних підходів до визначення поняття та структури тіньової економіки свідчить про безперспективність вивчення цієї проблеми різними фахівцями окремо і в різних наукових дисциплінах економічної та організаційно-правової спрямованості, оскільки це, крім різночитання і неузгодження підходів до проблем детінізації економіки, призведе ще й до непродуктивного дублювання досліджень, а відповідно, – до неефективного використання наукового потенціалу і фінансових ресурсів.Включення проблеми детінізації економіки в окремий розділ економічної теорії, як це пропонується деякими авторами [135, 6], або в якусь із правових дисциплін, скажімо, криміналістику, кримінальне право або навіть у кримінологію, штучно розширить предмет цих наук. Це, відповідно, не дасть реальних результатів не тільки для розвитку цих наук, а й для вирішення самих проблем детінізації, бо загальні макрорівневі проблеми, пов’язані з пізнанням тіньових процесів і детінізацією економіки, виштовхнуть за межі предмета конкретних наук їх безпосередні теоретичні і практичні проблеми.
Наприклад, класична економічна теорія має значний потенціал щодо вивчення макрорівневих економічних аспектів субстанції “тіньова економіка”, але буде безсилою з питань банківських технологій, документообороту, облікових, інформаційних технологій та інших інститутів фінансового права і ніяким чином не проникне в мікрорівневі проблеми організаційно-управлінського, кримінально-правового та інших дисциплін зазначених нами вище блоків наук. Однак, як уже зазначалось і більш детально буде показано нижче, феномен “тіньова економіка” є не тільки економічним явищем, пронизаним фінансовими, організаційно-управлінськими і правовими технологіями. Це явище у своїй основній масі є і криміногенним. Правда, не всі тіньові прояви, що є суспільно небезпечними джерелами тіньової економіки, сьогодні криміналізовані. Однак те, що основна маса некриміналізованих тіньових капіталоутворюючих технологій є більш суспільно небезпечними, ніж значна частина вже криміналізованих діянь, для фахівця – факт очевидний.Проблема криміналізації таких і декриміналізації малонебезпечних діянь існує сьогодні саме тому, що науково-теоретична база вивчення тіньового капіталообороту, усвідомлення його технологій, що піднімають криміногенні прояви до глобалізованих капіталооборотних операцій, які містять підвищену суспільну небезпеку, знаходиться у зародковому стані.
Обмеженість правових наук у частині віддзеркалення макроекономічних проблем фінансових технологій і обліково-інформаційних аспектів тіньового капіталообороту також не сприяє розробці проблем детінізації економіки в межах предмета якоїсь із існуючих юридичних дисциплін.Як перехідний, до певної міри інтегративний етап щодо визначення науки, яка б могла синтезувати і розв’язувати всі ці проблеми, доцільно розглянути і такий блок дисциплін і напрямів досліджень, як ризик-менеджмент; економічна безпека підприємництва і держави; інформаційно-облікові технології; податкознавство і кримінологія.
Науковими джерелами, а відповідно і джерелами інтерналізації знань у межах ризик-менеджменту (управління ризиками) і таких наукових напрямів, як економічна безпеки підприємництва, інформаційно-облікові технології, є ряд наукових дисциплін, що входять в економічний, організаційно-управлінський і правовий блоки наук.Предмет ризик-менеджменту, економічної безпеки та інших зазначених вище наукових напрямів синтезує системи знань з теорії управління, управління кредитними, валютними, банківськими, страховими і підприємницькими ризиками в цілому, у тому числі ризиками на фінансових, фондових ринках, ринках гарантій, боргових зобов’язань – ринку цінних паперів у цілому.
Податкознавство базується як на економічній теорії, так і на фінансовому праві, а в частині організації адміністрування податків – і на теорії управління та адміністративному праві. Податкові відносини пронизують практично всі галузі народного господарства і напрями фінансово-господарської діяльності. Податки в умовах ринкової економіки взагалі і в конкретних перехідних умовах України зокрема є майже одним із основних чинників тінізації економіки. Водночас зацікавленість держави у стабільних надходженнях до бюджету відіграє основну роль в ініціюванні державних програм детінізації економіки.Незважаючи на те, що наведені наукові дисципліни синтезують у собі економічний, фінансово-правовий, інформаційно-обліковий та інші важливі технологічні та матеріально-статичні аспекти, що відображають природу субстанції “тіньова економіка”, жодна з них (окремо або разом) не може утворити повноцінну, комплексну методологічну базу для пізнання, моніторингу і протидії феномену “тіньова економіка”. Вони можуть бути елементами в інфраструктурі детінізації економіки, однак для комплексності і завершеності теорії детінізації економіки не вистачає науки, яка б синтезувала конкретно-наукові теорії, напрацьовані в інститутах кримінально-правових дисциплін. У зв’язку з тим, що тіньова економіка – явище не тільки економічне, а більшою мірою і криміногенне, можна зробити висновок, що без синтезу наук, що вивчають ці обидва аспекти тіньової економіки, розробити комплексні методологічні засади детінізації економіки неможливо.
Як відомо, злочини, злочинність, суб’єкти скоєння злочину, причинно-детермінаційний комплекс злочинності і методи боротьби з нею вивчає наука кримінологія.Категоріальний склад, структурний устрій і спеціальна спрямованість елементів предмета кримінології на пізнання об’єктного, суб’єктного і причинного комплексу злочинності, а також на розробку заходів і методів боротьби зі злочинністю наштовхує до простого вирішення проблеми нашого дослідження – включення тіньової економіки у предмет кримінології. Однак не все так просто. Механічне включення тіньової економіки в предмет кримінології неможливе, оскільки термін “кримінологія” (у буквальному перекладі слів сrimean – злочин, logos – вчення) означає вчення про злочин. Але, як буде показано нижче злочини є лише одним видом багаточисельних джерел тіньової економіки. Тому штучне розширення предмета кримінології призведе до відволікання у вирішенні її безпосередніх проблем.
Нововведену частину предмета кримінології доведеться розкривати у вигляді приміток, зміст яких по всій структурі елементів предмета утворить паралельний текст, що буде супроводжуватись приблизно такими поясненнями: “а стосовно формування особистості тіньовика-деліквента слід зазначити таке...”, “стосовно причинного складу тіньового капіталообороту слід зазначити таке...”, і так стосовно кожного елементу предмета штучно синтезованої дисципліни. Непродуктивність і обмеженість цього варіанта вирішення проблеми є очевидними.Більш детально ці питання ми розглянемо нижче, а зараз доцільно повернутися до нашого етапу дослідження і визначитись, у структурі якої науки можна сформувати предмет, який би природно охоплював діапазон джерел феномена “тіньова економіка”, мав міждисциплінарний характер, відповідний категоріальний устрій і функціонально-рольову спрямованість складових елементів предмета, придатних до синтезу конкретно-наукових теорій, напрацьованих у спеціальних науках, що відображають економічні, інформаційно-технологічні, облікові, криміногенні та інші макро- і мікрорівневі аспекти субстанції “тіньова економіка”.
При цьому діалектична природа структури цієї науки і її предмет повинні бути оптимально широкими, тобто такими, що дозволяють розв’язувати як загальні проблеми детінізації економіки, так і мікрорівневі або спеціальні проблеми пізнання й локалізації окремих джерел тіньової економіки.З цього приводу слід зазначити, що загальні проблеми детінізації економіки за своєю якісною та кількісною визначеністю є досить самостійними, але за своїм рівнем і спрямованістю архітектоніки їх розв’язання повинні бути адекватними предмету своєї науки, інакше, як зазначалось вище, вони будуть усувати із структури дослідження або деформувати пояснення мікрорівневих проблем. Тобто мікро- і макрорівневі “проблеми предмета дослідження у своїй єдності повинні утворювати певний самостійний напрям” [63, 200] характерних підходів і методологічних засад пізнання і розв’язання проблем.
Враховуючи вище наведене, такий оптимальний предмет і адекватні функціонально-рольові можливості, на наш погляд, може мати спеціальна економіко-кримінологічна теорія детінізації економіки. У межах останньої як трансформаційно-синтезуючі елементи такі функціонально-рольові можливості можуть мати інститути економічної кримінології . Ідея започаткування економічної кримінології, правда, не як підгалузі кримінології, а самостійної науки висувалась російськими вченими: професором Колесніковим В.В. [35, 238], Осипенко О.В [14], підтримувалась українським вченим економістом Турчиновим В.О., [135], у частині інтерналізації знань у кримінологічній науці торкалась у методологічних розробках американського економіста, лауреата Нобелівської премії (1992) Г. Беккера [G. Becker], присвячених дихтомії “злочин-покарання” та “економічному аналізу і людській поведінці” [11]. Проте, як зазначає український дослідник тіньової економіки доктор економічних наук Турчинов О.В., пропозиції щодо розробки економічної кримінології “залишились тільки предметом обговорення в рамках круглих столів і темою деяких наукових публікацій. Практичних кроків у цьому напрямі не було зроблено“ [135, 16].Перед подальшим розглядом цих питань доцільно відповісти на запитання: чому ми вважаємо, що економічна кримінологія не є окремою самостійною галуззю науки, а підгалуззю кримінології? Відповімо коротко: насамперед тому, що формальна (але насамперед формальна) структура елементів предмета економічної кримінології залишається та, що і в її материнської науки. Це основний критерій, який, на нашу думку, не слід ігнорувати при визначенні того, наукою чи підгалуззю кримінологічної науки є економічна кримінологія.
У зв’язку з цим виникає питання: чи може економічна кримінологія об’єктивно містити нову теоретичну систему знань, яку доцільно виділити з кримінології в окрему підгалузь кримінологічної науки?Крім уже наведених аргументів щодо необхідності усунення непродуктивного паралелізму при описанні об’єктного, суб’єктного і причинного комплексу тіньової економіки та її криміногенних джерел через елементи предмета кримінології, слід відзначити, що “природа теоретичних передумов має гносеологічний характер, а знання, що отримуються в процесі її застосування, є змістом відповідної теорії” [28, 36]. З цього можна зробити висновок, що нові знання про економічну і криміногенну сутність субстанції “тіньова економіка”, розвиток цих знань у процесі напрацювання нового категоріального апарату при виділенні економічної кримінології в окрему підгалузь висуне на перший план розробку фундаментальних проблем, що входять у предмет економічної кримінології, у тому числі і на пізнання та моніторинг криміногенних тіньових процесів, а також на створення інфраструктури детінізації економіки. Це, безумовно, позитивно вплине і на боротьбу з економічною злочинністю, оскільки детінізація економіки може серйозно вплинути на зниження криміногенного потенціалу у сфері економічних відносин, бо очевидним є те, що тіньовий капіталооборот стимулює зростання криміногенного потенціалу. Саме тіньовий капіталооборот є чинником віктимізації економічних і організаційно-управлінських відносин, оскільки супроводжується службовими підлогами, розкраданнями, ухиленням від оподаткування, корупцією та ін.
Стосовно самостійності нових теоретичних передумов, знайдених на базі існуючого теоретичного базису, В.М. Мостопатенко відзначає, що теоретичні передумови нової теорії можуть виникати “...двох видів: у вигляді екстраполяції старих понять або у вигляді принципово нових положень” [55]. Це відбувається, коли та чи інша теорія “втрачає здатність вбирати в себе і пояснювати зростаючий потік наукової інформації”, – доповнює М.Г. Чепиков у праці “Интеграция науки” [132, 18]. Стосовно проблем детінізації економіки, у кримінології відсутня девальвуюча основа, оскільки ці проблеми в частині тіньового капіталообороту не входили і не входять у її предмет. Трансформація криміногенних процесів у сфері економіки в глобалізований криміногенний тіньовий капіталооборот практично утворила новий об’єкт пізнання. Останній разом з криміногенними, але некриміналізованими діяннями та соціально-нейтральними і соціально-позитивними джерелами тіньової економіки* включає в себе також злочини і утворює нове явище, пізнання якого потребує спеціального теоретико-методологічного інструментарію, отриманого методом екстраполяції базових кримінологічних, економічних і організаційно-правових знань на засадах їх інтерналізації. Відповідно йдеться не про девальвацію, а про наявність прогалини в системі наукових знань, що і вимагає розробки спеціальної економіко-кримінологічної теорії, яка б охопила ту частину тіньової економіки, що не належить до предмета кримінології. У межах даної теорії шляхом екстраполяції наявних базових знань може бути розроблений новий категоріальний апарат, здатний розширити як гносеологічні, так і пояснювальні можливості відображення і описання фактично нового об’єкта дійсності. Ті обставини, що тіньова економіка в основній своїй масі має криміногенний характер і включає (у вигляді джерел тіньової економіки) злочини та інші суспільно небезпечні, але некриміналізовані діяння чи некриміногенні види тіньової діяльності, дають нам підстави зробити її об’єктом вивчення саме у межах спеціальної економіко-кримінологічної теорії детінізації економіки, а в частині економічної злочинності – у межах підгалузі кримінологічної науки – економічної кримінології. Але чи не буде ця спеціальна теорія чи підгалузь просто дублювати свою материнську науку. Виходячи з вище наведеного комплексу аргументів, які перекликаються зі ствердженням А.М. Коршунова, що “будь-які знання виступають і як результат, і як засіб наукового пізнання” [38, 233], то такого дублювання не буде ні в теорії детінізації економіки, ні в економічній кримінології. Розробляючи тіньові економічні процеси і проблеми детінізації економіки, поряд із вивченням змісту нового об’єкта пізнання ми будемо розвивати і гносеологічні аспекти та методологічний інструментарій економічної кримінології і зазначеної теорії та їх елементи, що утворюють нові знання про сам процес пізнання. Детальніше проблеми співвідношення теорії детінізації економіки та економічної кримінології ми розглянемо нижче.Об’єктивне існування розглянутих теоретичних і емпіричних передумов інтерналізації у спеціальний економіко-кримінологічній теорії економічних, організаційно-управлінських, правових і кримінологічних складових створює реальну можливість для розробки спеціального категоріального апарату, що відобразить сутність, структуру і зміст об’єкта пізнання, а також стане гносеологічним фундаментом самого процесу пізнання, моніторингу і протидії феномену “тіньова економіка”.
1.1.3. Структура та принципи формування елементів теорії детінізації економіки
Починаючи характеристику структури теоретико-методологічних засад дослідження проблеми детінізації економіки, насамперед слід відзначити, що “конструювання будь-якої теоретичної системи починається з висунення певної наукової ідеї” [28, 76]. “У складі теорії ідея виступає як базова думка, центральне положення, яке об’єднує всі поняття, судження в цілісну систему”, – відзначає О.М. Січивиця [126, 74]. Саме ідея “детінізації економіки” віддзеркалює сутність або основний зміст концепції даного дослідження. Розвиток ідеї створення економічних передумов, повернення підприємницької діяльності з тіньового в легальний сектор економіки, а також формування організаційно-правової інфраструктури превентивного впливу на прийняття управлінських рішень, що сприяють тінізації капіталообороту, являє собою рух від сутності ідеї до вивчення явищ. Відповідно предмет і теоретико-методологічну структуру детінізації економіки складає ідея детінізації і категоріальний апарат, що напрацьовується в процесі дослідження об’єкта пізнання – феномена “тіньова економіка”.Вище наведений аналіз різноманітних визначень поняття і структури тіньової економіки показав, що вузькофаховий підхід до пізнання цього явища зумовлює адекватні вузькофахові, як правило, непослідовні та взаємовиключні підходи і заходи його подолання [20]. Діапазон заходів протидії тіньовій економіці коливається від посилення кримінально-правової боротьби з тіньовою економікою у вигляді створення додаткових правоохоронних органів і введення кримінальної відповідальності за легалізацію (відмивання) доходів незаконного походження (тобто тіньових доходів) до ініціювання законодавчих актів про легалізацію тіньових доходів шляхом амністії. Невизначеність природи, об’єктно-технологічної структури, суб’єктного і причинно-детермінаційного комплексу тіньової економіки та багаточисельність і різноманітність її джерел призводять до спроб вирішити ці складні технологічно насичені проблеми шляхом разових акцій – амністії, дерегуляції [83, 51] чи посилення репресії [20]. Безперспективність таких поверхових і безсистемних ситуативно-кон’юнктурних підходів до вирішення проблем призупинення зростання тіньових процесів підтверджує саме життя – глобалізація тіньового капіталообороту. Обсяги тіньової економіки у зверненні Президента України до Верховної Ради України в 2001 році та проекті Державної програми детінізації економіки визнані такими, що зрівнялись з обсягами легальної економічної діяльності [140].
Слід відзначити, що ідея легалізації тіньових капіталів шляхом амністії є не тільки безперспективною в плані повернення підприємницької діяльності з тіні, а й суперечить міжнародним нормативно-правовим актам щодо боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів незаконного походження, підписаних і ратифікованих Україною [86, 84]. На відміну від ідеї “легалізації тіньових капіталів”, природа і методологічний потенціал ідеї “детінізації економіки” знімає ситуативний підхід до вирішення зазначених проблем, утворює спеціально спрямовану архітектоніку структури дослідження, всебічне розкриття якої вимагає комплексного економіко-кримінологічного підходу. Цього можна досягти шляхом застосування знань, напрацьованих в економічних, управлінських і правових дисциплінах. Отримані в процесі дослідження концептуальні і міждисциплінарні висновки, положення і категоріальний апарат у своїй єдності створюють фундаментальні теоретико-методологічні знання, за допомогою яких є можливість визначити діапазон, глибинну сутність, технології, суб’єктний і причинний склад, притаманні досліджуваному явищу. Напрацьований у процесі розробки теорії детінізації економіки гносеологічний потенціал сприятиме об’єктивізованому формуванню понятійного апарату, що послідовно відображає ключові елементи процесів тінізації економіки, а також утворює нові можливості для поглиблення теоретичних і прикладних знань щодо моніторингу та протидії феномену “тіньова економіка”.Таким чином, структура будь-якого теоретико-методологічного дослідження містить такі відносно самостійні, але об’єктивно взаємопов’язані структурні компоненти: “концептуальні міждисциплінарні і теоретично-прикладні” [28, 77].
Як відзначає Л.Є. Венцековський, “кожному розділу теорії притаманні свої внутрішні конституенти” [12, 16], під якими розуміють “індивідуально визначені елементи теорії, склад і специфіку взаємозв’язків, які утворюють структуру окремих розділів” [28, 77]. Такі формально-логічні і діалектичні аспекти слід враховувати при формуванні розділів конкретно-наукових теорій. Разом із тим, аналіз характеристики компонентів структури теорій на цьому не вичерпуються. Дещо детальніше доцільно зупинитися на теоретичному і прикладному аспектах структури дослідження. Як зазначалось вище, тіньова економіка, як і її багаточисельні джерела, знаходяться в постійній динаміці. Відслідковування трансформаційних характеристик тіньової економіки також потребує певного теоретико-методологічного інструментарію і відповідної організаційно-правової інфраструктури, придатних для перманентного моніторингу тіньових процесів. Тобто йдеться про напрацювання гносеологічного потенціалу в структурі нашого дослідження, покликаного орієнтувати фахівців не тільки напізнавальні процесіи, а й методологію здійснення моніторингу і змісту організаційної і правової інфраструктури моніторингу. Саме постановка такого завдання перед даним дослідженням може відвести нас від вузькофахового та ситуативно-оціночного підходу, що спостерігається у попередніх дослідників тіньової економіки. Саме необхідність напрацювання гносеологічних знань змінить разово-оціночний характер цієї роботи, закладе теоретико-методологічний фундамент для проведення майбутніх досліджень, здійснення перманентного моніторингу різноманітних джерел тіньової економіки в різних галузях економіки і напрямах фінансово-господарської діяльності і залежно від специфіки тих чи інших джерел тіньового капіталообороту вкаже на властиві їм методи локалізації шляхом створення економічних передумов і організаційно-правової інфраструктури детінізації економіки.Враховуючи, що в правознавстві майже немає фундаментальних праць, присвячених аналізу структури спеціальної теорії [12, 110], аналіз гносеологічних аспектів структури з цих питань необхідно проводити на основі наробок В.С. Зеленецького, що базуються на загальнофілософському понятті структури [28, 65]. Філософський словник (М., 1972. – С. 395) визначає структуру як “побудову і внутрішню форму організації системи, що виступає як єдність стійких взаємозв’язків між елементами”.
Провести всебічний аналіз структури тієї чи іншої теорії – “означає виявити основні її компоненти та їх зв’язки, з’ясувати, як вони діють” [12, 113]. З яких елементів складається структура дослідження проблеми детінізації економіки і який характер їх взаємозв’язків, що зумовлюють її гносеологічну конструкцію і внутрішню форму? Багатоаспектність і технологічна складність феномена “тіньова економіка” зумовлює охоплення і отримання значних за обсягом і досить складних за змістом теоретичних і прикладних знань.Прикладні знання складають зміст методологічних засад дослідження проблем детінізації економіки (у нашому випадку – відомості про зміст складових елементів феномена “тіньова економіка”). Теоретичні – являють спеціальну систему знань або конкретно-наукову теорію дослідження тіньової економіки (тобто спеціальні засоби отримання прикладних знань стосовно змісту елементів тіньової економіки).
“Закон зв’язку визначених елементів теорії, тобто прикладних і теоретичних знань, утворює її структуру, яка у повній відповідності до своєї відображувальної природи називається гносеологічною” [28, 66].При цьому, як уже зазначалось, специфіка гносеологічного знання залежить від специфіки об’єкта пізнання. Разом із тим, перше (тобто гносеологічне знання) не відображає дійсність, воно є інструментом її пізнання. Дійсність відображає знання, що складають зміст об’єкта пізнання. Останні здобуті в результаті застосування гносеологічного інструментарію, напрацьованого в теорії конкретної науки.
Отримані в результаті застосування гносеологічного інструментарію знання відображаються в тих чи інших поясненнях, висновках, твердженнях, які і є відображенням змісту об’єкта пізнання. “Закон зв’язку названих компонентів (тобто пояснення, висновки, твердження – примітка автора) і утворює логічну структуру теорії” [28, 67].Різноманітність тіньової економіки (як і будь-якого іншого однорівневого об’єкта пізнання) зумовлює багаточисельність гносеологічних і логічних елементів теорії детінізації економіки. Обидва види (гносеологічних і логічних) елементів відносно самостійні, але й об’єктивно взаємопов’язані. У системі наукового знання вони утворюють два види структур – гносеологічну і логічну [28, 68]. У нашому випадку перша – виступає як спеціальна система знань про засоби і методи пізнання, моніторингу і протидії феномену “тіньова економіка”, друга – як система знань, що відображає зміст, тобто економічно і кримінологічно значимі параметри об’єкта пізнання, зокрема динаміку змін, економічні, технологічні і кримінологічні характеристики тіньової економіки, тенденції, суб’єктний і причинний склад, методи локалізації, систему заходів та інфраструктуру детінізації.
Таким чином, у концептуальній, міждисциплінарній і науково-прикладній складових структури теоретико-прикладного дослідження слід виділяти гносеологічні і логічні структури. Перша – стане засобом проведення досліджень, друга – відобразить сутність знань, отриманих у результаті дослідження. При продуктивному гносеологічному інструментарії і його правильному застосуванні здобуті знання стануть відповідним наукововивіреним інформаційним фондом для вирішення проблем детінізації економіки.Разом із тим, характеристика структури дослідження буде неповною, якщо не висвітлити логічну послідовність, співвідношення, взаємозв’язки і взаємопроникнення його розділів. Щодо пояснення логічної послідовності і співвідношення розділів дослідження, це питання є зовсім не абстрактним. Структура тих чи інших досліджень, у тому числі і проблем детінізації економіки, характеризується саме практичними потребами. “Звідси висновок: правильна відповідь на поставлене запитання має безпосередньо практичне значення, а тому і теоретичний його розгляд є також виправданим” [28, 94]. З цього приводу слід зауважити, що кожна наука або комплексний науковий напрям дослідження складається із системи взаємопов’язаних наукових теорій, напрацьованих у зазначених вище блоках наук, у своїй єдності, по суті, утворюють концептуальну структуру і елементи синтезованої теорії детінізації економіки. Оскільки структура будь-якої наукової теорії повинна мати до певної міри завершену форму, то виникає питання про визначення назви цієї наукової теорії. З цього приводу слід зазначити, що будь-яке позначення науки повинно бути лаконічним, охоплювати предмет вивчення і по можливості бути однозначним. “Згідно з метою використовується термінологія різних мов: російської, англійської, частіше – римської і грецької, рідше – німецької мови” [28, 112]. Виходячи з предмета нашого дослідження, теорія детінізації економіки, на думку деяких учених, могла б називатись як “деліктологія тіньової економіки”, або від грецького слова “логос” – “вчення” та українського “тінь” – економічна тіzньологія, тобто вчення про тіньову економіку. Однак, з огляду на вище наведену аргументацію (щодо переважно криміногенного характеру субстанції тіньової економіки, а також інтегративною функціонально-рольового потенціалу кримінологічної науки з питань пізнання і моніторингу тіньових процесів та орієнтуючих її можливостей створення організаційно-правової інфраструктури детінізації економіки), навряд чи доцільно відмовлятись від теорії детінізації економіки на користь занадто широкого і декілька статичного поняття “деліктологія” або дещо побутово-банального “економічна тіньологія”. По-перше, криміногенна природа предмета вивчення, з одного боку, і категоріальний устрій гносеології пізнавально-перетворювальних процесів, притаманних предмету кримінології, – з іншого, у будь-якому випадку призведуть нас до застосування методологічного інструментарію кримінологічної науки. По-друге, здатність елементів та інститутів економічної кримінології до економіко-кримінологічної трансформації економічних, організаційно-управлінських, правових і кримінологічних складових елементів теорії детінізації економіки, ніби синтезує напрацьовані в них знання і вже певним чином сконцентровані у вигляді методологій, методів і методик ризик-менеджменту, економічної безпеки підприємництва, економіко-кримінологічного моніторингу інтерпретує їх з метою пізнання і протидії феномену “тіньова економіка”. Тобто сама сутнісна природа тіньової економіки ніби визначає категоріальний устрій і засади інтерналізації економічних, управлінських, правових і кримінологічних знань, формує системи інтерпретації економічних, управлінських, правових, кримінологічних та інших методів залежно від властивостей того чи іншого джерела тіньової економіки як об’єкта пізнання і перетворення. Водночас самостійна теорія детінізації не повторюючи гносеологічного устрою економічної кримінології, може розвиватися дещо екстенсивним шляхом, тобто механічно накопичувати багаточисельні елементи свого предмета. Щоб краще зрозуміти сутність цього аргументу та водночас підійти до визначення концептуальної структури дослідження, логічної послідовності і співвідношення його розділів, необхідно пояснити, що саме ми розробляємо – окрему конкретно-наукову теорію детінізації економіки (у межах якої вже на цьому етапі дослідження проглядаються: її об’єкт – економічні відносини, пов’язані з криміногенним і некриміногенним тіньовим капіталооборотом; предмет – діяльність державних і недержавних органів щодо побудови організаційно-правової інфраструктури детінізації економіки і елементи предмета теорії детінізації економіки у формі вчень про ризик-менеджмент, економічну безпеку підприємництва, інтегративно-синтезуючі й перетворюючі елементи предмета кримінології) чи розробляємо методологічні засади інтерналізації знань, напрацьованих в економічному, організаційно-управлінському, а правовому блоках наук у цілях їх інтеграції в економічній кримінології, яка і стане конкретно-науковою теорією з дослідження проблем детінізації економіки. На це запитання слід відповісти таким чином. Гносеологічна й логічна структура дослідження проблем детінізації економіки уже в перших розділах роботи містить теоретичні та практичні передумови щодо економіко-кримінологічних засад пізнання тіньових процесів і детінізації економіки. Однак на цьому етапі усвідомлення фахівцями такого явища, як тіньова економіка, ми ставимо завдання показати сам процес формування та інтерналізації досить самостійних систем знань в окрему спеціальну наукову теорію, предмет і елементи предмета якої у підсумку, після інтеграційної і економіко-кримінологічної трансформації економічних, організаційно-правових і кримінологічних складових будуть тісно співпадати з економічною кримінологією. Остання в межах системи своєї материнської науки свого категоріального устрою, предмета й завдань, у змісті елементів свого предмета здатна інтерпретувати економічні, організаційно-управлінські, правові та кримінологічні методи пізнання і моніторингу криміналізованих тіньових процесів та детінізації економіки. З часом, коли економісти, юристи та інші фахівці-дослідники тіньової економіки та практики оволодіють економіко-кримінологічними знаннями, а економічна кримінологія більш повно напрацює свій методологічний інструментарій щодо: структури тіньової економіки, її об’єктного, суб’єктного та причинного складу; профілактики девіантної поведінки у сфері підприємництва; девіктимізації економічних і управлінських відносин; застосування економетричних методів обробки й використання економіко-кримінологічної інформації; і особливо, коли методологія інтерналізації економічних, організаційно-правових та кримінологічних знань буде застосовуватись усіма дослідниками тіньової економіки та практичними працівниками, – значна частина аргументуючої інформації щодо співвідношення криміногенних і некриміногенних джерел ТЕ буде вирішена і вона, можливо, якісно переросте в економічну кримінологію.
Однак на даному етапі пізнання фахівцями тіньової екокоміки ми розробляємо економіко-кримінологічну теорію її детінізації, покликану напрацювати теоретико-методологічну інтерналізацію різноманітних знань щодо пізнання тіньових процесів. Водночас зазначена теорія на даному етапі розвитку економіко-кримінологічної підгалузі науки може успішно замінити введену в деяких вузах навчальну дисципліну “Тіньова економіка”, виправити не зовсім коректну ситуацію щодо піднесення негативного явища в ранг науки. Таким чином, у контексті завдань, що витікають з проблем, сформульованих у першому параграфі цієї глави, метою даного дослідження є визначення наукових джерел і методологічних засад інтерналізації знань економічних, організаційно-правових і кримінологічних наук в економіко-кримінологічній теорії детінізації економіки. Виходячи із зазначеного, структура даного дослідження складається з п’яти об’єктивно пов’язаних між собою розділів.У першому розділі – “Об’єкт, предмет, передумови, структура та елементи теорії детінізації економіки”– відображено склад теоретичних і практичних проблем пізнання, моніторингу та протидії феномену “тіньова економіка”, інша загальноконцептуальна інформація, яка у своїй єдності характеризує вихідну систему поглядів на проблеми, пов’язані з тінізацією економічних відносин. Показано продуктивність, науково-практичний потенціал, теоретичні джерела та складові елементи ідеї детінізації економіки. Сформульовані не тільки проблеми, що стоять перед дослідженням, а й визначені концептуальні підходи до їх розв’язання. Серед концептуальних етапів розв’язання проблем детінізації економіки основними є ті, що формують уявлення дослідників тіньової економіки про необхідність і методологічні засади комплексного підходу до вивчення і розв’язання проблем детінізації економіки, а також ті, що забезпечують дослідників, практиків гносеологією і методологічним інструментарієм пізнання тіньових процесів перманентного моніторингу останніх, у контексті динаміки змін і відповідних цим змінам заходів детінізації економіки.
У другому розділі визначено міждисциплінарний характер тіньової економіки, роль понятійного апарату у створенні теорії детінізації, окреслено підстави і принципи формування термінології і, власне, розроблено відповідний понятійний апарат, що об’єктивно відображає різноманітні, у тому числі об’єктно-технологічні, суб’єктні і причинні аспекти глобалізованих тіньових процесів. В інших главах цього розділу висвітлено роль і трансформаційно-інтегративний характер економічної кримінології в розробці спеціальної теорії детінізації економіки, передумови її виділення з кримінологічної науки, визначено поняття, предмет, метод, функції та інші структурні елементи, що у своїй єдності утворюють категоріальний устрій економічної кримінології та спеціальної теорії детінізації економіки, спрямованої на визначення шляхів створення економічних передумов і організаційно-правової інфраструктури детінізації економічних відносин.Третій, четвертий і п’ятий розділи завершують гносеологічну структуру і зміст елементів предмета “Загальна частина” економіко-кримінологічної теорії детінізації економіки, окреслюють основний організаційно-правовий і економіко-кримінологічний інструментарій дослідження, моніторингу і протидії феномену “тіньова економіка”, гносеологічні можливості, структуру і зміст основних спеціально-кримінологічних і організаційно-управлінських інститутів у вирішенні проблем створення економічних передумов і організаційно-правової інфраструктури детінізації економіки.
У цілому в загальній частині теорії детінізації розроблено теоретико-методологічний інструментарій, за допомогою якого можна проводити дослідження різноманітних джерел тіньової економіки у розрізі конкретних галузей народного господарства, напрямах фінансово-господарської діяльності і формувати таким чином спеціальну, “особливу частину” теорії, покликану шляхом застосування теоретико-методологічних основ орієнтувати фахівців на методи і засоби детінізації капіталооборотних відносин у контексті специфіки конкретних джерел тіньової економіки.Результати кожного попереднього розділу дослідження виступають інформаційним фондом методологічних знань, на підґрунті яких планується і здійснюється дослідження проблем пізнання, моніторингу та протидії феномену “тіньова економіка” в наступних підрозділах. При цьому вихідна система знань сприймається не механічно, а оцінюється критично і перевіряється ходом процесу пізнання, що здійснюється в поточному і наступному розділах.
Гносеологічний результат дослідження кожного розділу, до припустимої в таких випадках (розробки “загальної частини” теорії) глибини, перевіряється через результат змісту безпосереднього предмета дослідження, проходячи таким чином теоретико-дослідницьку апробацію і тільки після цього включається у структуру новоотриманого наукового знання. Останні слугують підґрунтям для формування нового методологічного інструментарію, який, проходячи теоретико-осмислювальну апробацію, підтверджує праксеологічну прийнятність вихідного знання. Такий підхід витримується у процесі всього дослідження від розділу до розділу. На підставі апробованих знань здійснюється послідовне виправлення допущених помилок, накопичується новий теоретичний і практичний потенціал самого дослідницького процесу. Це сприяє розвитку праксеологічних можливостей напрацьованої системи знань, поглиблює пізнавальні процеси щодо розв’язання проблем детінізації економіки. Об’єктивний взаємозв’язок і взаємопроникнення відповідних положень з одного розділу в інший утворює відносно завершену і самостійну конкретно-наукову систему гносеологічних положень і понять, викладених у діалектично і логічно послідовному порядку, що в сукупності утворює цілісну і певним чином завершену конструкцію комплексного теоретико-методологічного підходу до пізнання, моніторингу і протидії феномену “тіньова економіка”.
Книга: ЕКОНОМІКО-КРИМІНОЛОГІЧНА ТЕОРІЯ ДЕТІНІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ - Попович
ЗМІСТ
На попередню
|
|
