Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Менеджмент – конспект лекцій (КНЕУ)
ТЕМА 8. Комунікації. 2. Міжособові і організаційні комунікації
План лекції1. Процес комунікації.
2. Міжособові і організаційні комунікації.
3. Управління комунікаційними процесами.2. Міжособові і організаційні комунікації
Люди постійно обмінюються інформацією незалежно від того, чи знаходяться вони в організації, чи ні. Тому в загальному випадку процес комунікації стосується взаємодії поміж людьми взагалі. Для характеристики процесов комунікації між двома або більше особами застосовують термін “міжособові комунікації”.
Усередені організації її співробітники грають певні ролі, діють в умовах ієрархії влади. Все це зрештою вносить суттєві зміни в характер комунікації, ускладнює їх. Тому для позначення процесів комунікації в межах організації використовують поняття “організаційні комунікації”.Виділяють такі основні методи міжособових комунікацій:
1) усна комунікація;2) письмова комунікація;
3) невербальна комунікація.Усна комунікація – найпоширений метод обміну інформацією між людьми. До популярних форм усної комунікації відносяться:
- промови;- групові дискусії;
- розмови по телефону;- розповсюдження чуток тощо.
Перевагами усної комунікації є:1) швидкість обміну інформацією;
2) гарний зворотній зв`язок завдяки безпосередньому контакту (можливість поставити запитання, уточнити повідомлення, виявити згоду чи незгоду тощо);3) простота здійснення комунікації.
До недоліків усної комунікації слід віднести:1) використання для повідомлення недостатньо точних, неадекватних, не підходящих слів;
2) можливість пропустити у повідомлені суттєві деталі;3) велика ймовірність забування почутої слухачем інформації;
4) викривлення повідомлення при його передаванні другой, третій і т.і. особі.Письмова комунікація також широко використовується на практиці. Формами письмової комунікації виступають: накази; розпорядження, листи, звіти і багато інших засобів комунікації, які використовують письмові символи.
Переваги письмової комунікації:1) письмова інформація є незмінною впродовж тривалого часу,є такою що може зберігатися;
2) письмова інформація є відчутною (на дотик), помітною;3) письмова інформація піддається перевірці;
4) письмова інформація , як правило, ретельно сформульована, глибоко обміркована, є логічною і точною.Письмові комунікації використовують перш за все у випадках, коли потрібно щонайточніше передати зміст складної та об`ємної інформації.
Невербальна комунікація – це такий обмін інформацією, який здійснюється без використання слів (натомість застосовуються різні символи). Функціями невербальної комунікації є: доповнення і заміна мови; відображення емоційного стану партнерів по комунікаційному процесу.Класифікація невербальних засобів комунікації представлена в табл.8.1.
Таблиця 8.1.Класифікація невербальних засобів комунікації
|
Основні системи невербальних засобів комунікації |
Елементи системи |
|
1. Рухи частин тіла (“мова тіла”) |
Жести, міміка, вираз обличчя, посмішки, доторкання, пози |
|
2. Мова |
Інтонації голосу, його діапазон, прискорення або сповільнення мовлення |
|
3. Простір |
Просторові форми організації спілкування: наближеність до співробітника, розстановка меблів, розміри і місцезнаходження офісу фірми тощо |
|
4. Час |
Завчасний прихід, точний початок комунікації, запізнення |
|
5. Рух очей |
Погляди, частота поглядів, їх тривалість, зміна статики та динаміки, уникнення погляду |
В залежності від статусу комунікації (санкціоновані, чи несанкціоновані вищим керівництвом) розрізняють формальні та неформальні комунікації.
Формальні комунікації є наслідком ієрархії влади в організації, відповідають прямому ланцюгу команд і є частиною комунікацій, необхідних для виконання певної роботи в організації.Неформальні комунікації виникають спонтанно, несанкціоновано менеджментом. Вони підтримують формальні комунікації, заповнюють розриви, що існують у формальних комунікаціях і переслідують такі цілі:
– надають можливість робітникам організації задовольнити потреби в соціальній взаємодії;– здатні попрощити результати діяльності організації, створюючи альтернативні, часто більш швидкі та ефективні проти формальних, канали обміну інформацією.
За характером спрямованості розрізняють такі типи організаційних комунікацій:- міжрівневі комунікації;
- горизонтальні або бокові комунікації;- діагональні комунікації.
В рамках міжрівневих комунікацій виділяють: нисхідні і висхідні.Нисхідні комунікації – це передавання інформації з вищіх рівнів управління на нижчі. Вони використовуються для спрямування, координації і оцінки діяльності підлеглих. За допомогою нисхідних комунікацій підлеглим передається інформація про поточні завдання, прореколмендовані процедури,прийняття рішень тощо.
Висхідні комунікації – це передавання інформації з нижчих рівнів управління на вищі. За допомогою таких комунікацій керівники отримують інформацію про стан справ на нижчих рівнях управління, а саме: про поточні проблеми робітників; про хід виконання поставлених задач; про те, що може сприяти вдосконаленню діяльності організації тощо. Обмін інформацією по висхідній здійснюється у формі звітів, пропозицій, пояснювальних записок тощо. Висхідні комунікації мають тенденцію до більшого викревлення інформації проти нисхідних .Горизонтальні комунікації мають місце між членами однієї групи або співробітниками рівного рангу. Вони необхідні для того, щоб прискорити і полегшити обмін інформацією в організації, координувати і інтегрувати різні функції в організації. Горизонтальні комунікації можуть бути як формальними, так і неформальними.
Діагональні комунікації – це комунікації, які перехрещують функції і рівні управління організації, проходять крізь них. Вони важливі в ситуаціях, коли члени організації не можуть здійснювати ефективний обмін інформацією по іншим каналам.Вертикальні, горизонтальні та діагональні комунікації можуть мати різну конфігурацію. Способи поєднання окремих елементів, з яких вони складаються, конфігурацію цих елементів прийнято називати комунікаційними мережами. В теорії управління виділені п`ять базових (первинних) типів комунікаційних мереж:
1) ланцюгова мережа;2) Y- мережа;
3) розкладена мережа;4) кільцева мережа;
5) мережа повного взаємозв´язку (багатоканальна).Вибір типу комунікаційної мережі залежить від цілей, які ставить перед собою менеджер. На рис.8.2. охарактеризовані особливості відповідних типів комунікаційних мереж залежно від необхідної швидкості передавання повідомлення, необхідної точності повідомлення, ймовірності наявності лідера, морального стану підлеглих.
Мережа неформальних комунікацій отримала назву “виноградної лози”. По такій мережі розповсюджується неточна, неповна, не завжди перевірена інформація, яку прийнято називати “чутками”. Чутки є невід’ємним елементом системи комунікацій будь-якої організації. Інформація по мережі неформальних комунікацій розповсюджується набагато швидше, ніж по каналам формального зв’язку. Неформальні комунікаційні мережі мають практичний інтерес для менеджера, оскільки через них розповсюджується інформація, яку підлеглі вважають:а) важливою;
б) такою, що викликає стурбованість.Знаючи зміст чуток, менеджер може вчасно виправити ситуацію, як через канали формальних комунікацій, так і звикористанням неформальних комунікаційних мереж.
Рис.8.2. Базові типи комунікаційних мереж і критерії їх ефективності
Книга: Менеджмент – конспект лекцій (КНЕУ)
ЗМІСТ
На попередню
|
|
