Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: БІБЛІЯ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ Переклад Олександра Гижи Книга Буття

Третя Книга Царів

3 Царів 1

1. Коли цар Давид постарів, увійшовши у похилі літа, то вкривали його одежами, але не міг він нагрітися.

2. І сказали йому служники його: Нехай пошукають для володаря нашого, царя, молоду дівчину, щоб вона ходила перед царем, доглядала його, і лягала з ним, – то буде тепло володареві нашому цареві.

3. І шукали вродливу дівчину по всіх теренах ізраїльських, і знайшли шунаммітку Авішаг, і привели її до царя.

4. Дівчина та була дуже вродлива, і доглядала царя, прислуговуючи йому, але цар не спізнав її.

5. Адонія, син Хаґґітин, запишавшись, казав: Я буду царем. І завів собі колісниці, і вершників, і п'ятдесят скороходів.

6. Тим часом, батько ніколи не гнітив його запитанням: Для чого ти оце чиниш? І Адонія був вельми вродливий і народився йому після Авесалома.

7. І радився він з Йоавом, сином Церуї, а також із священиком Евіятаром, і вони допомагали Адонії.

8. Але священик Садок і Беная, син Єгоядин, і пророк Натан, і Шім'ї, і Реї та Давидові лицарі не були з Адонією.

9. І заколов Адонія овечок і телят біля Евен-Газзохелеті, що при Ен-Роґелі, і закликав усіх братів своїх, синів царя, і всіх Юдиних мужів, що служили у царя.

10. А пророка Натана і Бенаю, і тих сильних, і Соломона, брата свого, не запросив.

11. Тоді Натан сказав до Вірсавії, Соломонової матері, говорячи: Чи ти чула, що Адонія, син Хаґґітин, зацарював, а володар наш Давид не відає [про те] ?

12. Тепер, ось, я раджу тобі: Рятуй життя твоє, і життя сина твого Соломона.

13. Іди, і увійди до царя Давида, і скажи йому: Чи не присягався ти, володарю мій, царю, служниці твоїй, говорячи: Син твій Соломон буде царем по мені, і він сяде на троні моєму? Тоді чому ж зацарював Адонія?

14. І ось, коли ти ще будеш розмовляти там із царем, зайду я слідом за тобою, і доповню слова твої.

15. Вірсавія пішла до царя в опочивальню; цар був уже в похилих літах, і шунаммітка Авішаг прислуговувала цареві.

16. І схилилась Вірсавія і вклонилася цареві, і сказав цар: Що тобі?

17. Вона сказала йому: Володарю мій, царю! Ти присягався служниці твоїй Господом, Богом твоїм: Син твій Соломон буде царювати після мене, і він сяде на троні моїм.

18. А тепер, ось, Адонія [зацарював], а ти, володарю мій, царю, не відаєш [про те!]

19. І заколов він багато биків, телят і овець, і запросив усіх синів царських, і священика Евіятара та Йоава, старшину над військом, а служника твого Соломона не покликав.

20. Але ти, володарю мій, – цар, і очі усіх Ізраїльтян на тобі, щоб ти оголосив їм, хто сяде на троні володаря мого царя, після нього.

21. Інакше, коли володар мій, цар, спочине з батьками своїми, упаде звинувачення на мене і на сина мого Соломона.

22. Коли вона ще говорила з царем, прийшов і пророк Натан.

23. І сказали цареві, говорячи: Ось, пророк Натан. І зайшов він до царя, і уклонився цареві лицем до землі.

24. І сказав Натан: Володарю мій, царю! Чи сказав ти: Адонія буде царювати після мене, і він сяде на троні моєму?

25. Тому що він нині зійшов і заколов багато волів, телят і овець, і запросив усіх синів царських, і військових старшин, і священика Евіятара; і ось, вони їдять і п'ють у нього, і вигукують: Хай живе цар Адонія!

26. А мене, служника твого, й священика Садока, і Бенаю, сина Єгоядиного, і Соломона, служника твого, не запросив.

27. Чи не сталося це з [волі] володаря мого, царя, і чому ти не відкрив служникові твоєму, хто сяде на троні володаря мого, царя, після нього?

28. І відповідав цар Давид і сказав: Покличте до мене Вірсавію. І зайшла вона, і стала перед царем.

29. І присягався цар, і сказав: Живий Бог, який визволяє душу мою від усілякої біди.

30. Як я присягався тобі Господом, Богом Ізраїля, говорячи, що Соломон, син твій, буде царювати після мене, і він посяде трон замість мене, так я вчиню це сьогодні.

31. І нахилилася Вірсавія лицем до землі, і вклонилася цареві, і сказала: Нехай живе володар мій, цар Давид, навіки!

32. І сказав цар Давид: Покличте до мене священика Садока, і пророка Натана, і Бенаю, сина Єгоядинового. І увійшли вони до царя.

33. І сказав їм цар: Візьміть із собою служників володаря вашого і посадовіть Соломона, сина мого, на мула мого, і заведіть його до Ґіхону.

34. І нехай помаже його там Садок священик і Натан пророк на царя Ізраїля, і засурмить у сурму, і проголосіть: Хай живе цар Соломон!

35. Потім проведіть його назад, і він прийде, і сяде на троні моєму; Він буде царювати замість мене; йому заповідав я бути вождем Ізраїля та Юди.

36. І відповідав Беная, син Єгоядин, і сказав: Амінь, – нехай скаже так Господь, Бог володаря мого царя!

37. Як був Господь Бог із володарем моїм, царем, так нехай буде Він із Соломоном, і нехай піднесе трон його вище трону володаря мого, царя Давида!

38. І пішли Садок священик і Натан пророк, і Беная, син Єгоядин, і керетянин, і пелетянин, і посадовили Соломона на мула царя Давида, і повели його до Ґіхону.

39. І взяв Садок священик рога з єлеєм із скинії, і помазав Соломона. І засурмили сурмою, і увесь народ вигукував: Хай живе цар Соломон!

40. І увесь народ проводжав Соломона, і грав народ на сопілках, вельми радів, так що земля просідала від вигуків його.

41. І почув Адонія і всі запрошені ним, тільки-но перестали їсти; а Йоав, зачувши звук сурми сказав: Від чого цей крик та гамір у розбурханому місті?

42. І ще він говорив, як прийшов Йонатан, син священика Евіятара. І сказав Адонія: Увійди; ти – чесна людина, і несеш добру вість.

43. І відповідав Йонатан, і сказав Адонії: Так, володарю мій, цар Давид, настановив Соломона царем.

44. І послав цар із ним Садока священика, і Натана пророка, і Бенаю, Єгоядиного сина, і керетянина, і пелетянина, і вони посадовили його на царського мула.

45. І помазали його Садок священик і Натан пророк на царя у Ґіхоні, і звідти рушили з радістю, і зчинився гамір у місті. Ось від чого шум, котрий ви чуєте.

46. Соломон уже сів на царському троні.

47. І служники царя приходили провідати володаря нашого, царя Давида, говорячи: Бог твій нехай прославить ім'я Соломона більше, аніж твоє ім'я, і нехай звеличить трон його більше трону твого. І вклонився цар на ложі своїм.

48. І сказав цар так: Благословенний Господь, Бог Ізраїля, котрий сьогодні дав сидячого на троні моєму, і очі мої бачать це!

49. [Тоді] злякалися і підхопилися всі запрошені, котрі були в Адонії, і пішли – кожне своєю дорогою.

50. А сам Адонія, боячись Соломона, підвівся і пішов, і вхопився за роги жертовника.

51. І доповіли Соломонові, говорячи: Ось, Адонія боїться царя Соломона, і ось, він тримається за роги жертовника, говорячи: Нехай присягнеться мені цар Соломон, що він не умертвить служника свого мечем.

52. І сказав Соломон: Якщо він буде чесною людиною, то жодна волосина його не впаде на землю. А якщо знайдеться в ньому лукавство, то помре.

53. І послав цар Соломон, і привели його від жертовника. І він прийшов, і уклонився цареві Соломонові; і сказав йому Соломон: Іди в дім свій.

3 Царів 2

1. Наблизився час помирати Давидові, і заповідав він синові своєму, Соломонові, говорячи:

2. Ось, я відходжу дорогою всієї землі, а ти будь несхитним і будь мужнім.

3. І пильнуй заповіта від Господа, Бога твого, ходячи шляхами Його і дотримуючись настанов Його, виконуючи заповіді Його, і приписи Його, і настанови Його, як написано в законі Мойсеєвому, щоб тобі бути розважливим у всьому, що будеш робити, і скрізь, куди не ступиш.

4. Щоби Господь дотримався слова Свого, котре Він сказав про мене, говорячи: Якщо сини твої будуть пильнувати за шляхами своїми, щоб ходити переді Мною в істині від усього серця свого і від усієї душі своєї, то не буде переводу мужеві од тебе на троні Ізраїлевому.

5. А також ти відаєш, що вчинив мені Йоав, син Церуїн, як учинив він з двома старшинами війська ізраїльського, з Авнером, Неровим сином, та з Амасою, сином Єтеровим, як умертвив він їх, і пролив кров війни о мирній порі, закривавивши кров'ю війни свого пояса на стегнах своїх і взуття на ногах своїх.

6. Учини за мудрістю твоєю, щоб не відпустити сивини його мирно до шеолу.

7. А синам ґілеадянина Барзіллая вчини милість, щоб вони були між тими, хто насичується за твоїм столом; бо вони прийшли до мене, коли я втікав од Авесалома, брата твого.

8. Ось у тебе Шім'ї, Ґерин син, веніяминівець із Бахуріму; він лихословив мене тяжким лихослів'ям, коли я йшов до Маханаїму, але він вийшов назустріч мені біля Йордану, і я присягнувся йому Господом, говорячи: Я не заб'ю тебе мечем.

9. Тож не залиши його без покари; тому що ти людина мудра, і відаєш, що вчинити з ним, аби сивину його закривавлену звести до шеолу.

10. І спочив Давид із батьками своїми, і похований у місті Давидовім.

11. А днів царювання Давидового над Ізраїлем було сорок літ: у Хевроні царював він сім літ і тридцять три роки царював у Єрусалимі.

12. І сів Соломон на троні Давида, батька свого, і царювання його було дуже міцне.

13. І прийшов Адонія, син Хаґґітин, до Вірсавії, Соломонової матері. Вона сказала: Чи з миром твій прихід? І сказав він: З миром.

14. І сказав він: У мене є слово до тебе. Вона сказала: Говори.

15. І сказав він: Ти знаєш, що царство належало мені, і увесь Ізраїль звертав на мене погляди свої, як на майбутнього царя; але царство відійшло від мене і дісталося моєму братові; бо це від Господа було йому.

16. А тепер я прошу одного, не відмов мені. Вона сказала йому: Говори!

17. І сказав він: Скажи цареві Соломонові, – бо він тобі не відмовить, – аби дав мені шунаммітку Авішаґ за дружину.

18. І сказала Вірсавія: Гаразд, я скажу про тебе цареві.

19. І зайшла Вірсавія до царя Соломона оповісти йому про Адонію. А цар підвівся перед нею, і вклонився їй, і сів на своєму троні. І поставив він трона й для матері царевої, і вона сіла праворуч нього.

20. І сказала: Я маю до тебе незначне прохання, не відмов мені. І сказав їй цар: Проси, мамо моя; Я не відмовлю тобі.

21. І сказала вона: Віддай Авішаґ шунаммітку Адонії, братові твоєму, за дружину.

22. І відповідав цар Соломон, і сказав матері своїй: А навіщо ти просиш Авішаґ шунаммітку для Адонії? Проси йому [також] і царство; тому що він мій старший брат, і йому священик Евіятар, і Йоав, син Церуїн, [друг].

23. І присягнувся цар Соломон Господом, говорячи: те і те нехай учинить мені Господь і ще більше вчинить, якщо не на свою душу сказав Адонія таке слово.

24. А нині – живий Господь, що зміцнив мене і посадовив мене на троні Давида, батька мого, і що облаштував мені дім, як говорив Він, – сьогодні ж Адонія мусить померти.

25. І послав цар Соломон Бенаю, Єгоядиного сина, котрий уразив його (Адонію), і він помер.

26. А священикові Евіятарові цар сказав: Йди до Анатоту на твоє поле; ти заслуговуєш на смерть, але о цій порі я не порішу тебе, бо ти носив Ковчега Володаря Господа перед Давидом, батьком моїм, і витерпів усе, що терпів мій батько.

27. І позбавив Соломон Евіятара священства Господнього, і справдилося слово Господнє, котре сказав він про дім Іліїв у Шіло.

28. Чутка [про це] дійшла до Йоава, оскільки Йоав схилявся на бік Адонії, а на бік Соломона не схилявся, – то втік у скинію Господню, і вхопився за роги жертовника.

29. І доповіли цареві Соломонові, що Йоав сховався в скинію Господню, і що він біля жертовника. І послав Соломон Бенаю, сина Єгоядиного, говорячи: Йди і поріши його!

30. І прийшов Беная до скинії Господньої, і сказав йому: Так сказав цар: Виходь. І сказав той: Ні, я хочу померти тут. Беная переказав те цареві, говорячи: Отак сказав Йоав і так відповідав мені.

31. Цар сказав йому: Вчини так, як він сказав, і поріши його, і поховай його, і зніми безневинну кров, пролиту Йоавом, з мене і з дому батька мого.

32. І нехай наверне Господь кров його на голову його за те, що він забив двох мужів без вини, і кращих від нього: уразив мечем, без дозволу батька мого Давида, Авнера, Нериного сина, старшину ізраїльського війська, та Амасу, сина Єтерового, старшину Юдиного війська.

33. Нехай обернеться кров їхня на голову Йоава і на голову нащадків його навіки, а Давидові і нащадкам його, і домові його, і тронові його, нехай буде мир навіки від Господа!

34. І пішов Беная, син Єгоядинів, і вразив Йоава, і умертвив його, і він був похований в домі своєму в пустелі.

35. І настановив цар Соломон Бенаю, сина Єгоядиного, замість нього над військом; а Садока священика настановив цар замість Евіятара.

36. І послав цар і прикликав Шім'ї і сказав йому: Збудуй дім собі в Єрусалимі і мешкай тут, і нікуди не виходь звідси.

37. І знай, що того дня, котрого ти вийдеш і перейдеш потік Кедрон, неодмінно помреш; кров твоя буде на голові твоїй.

38. І сказав Шім'ї цареві: Гаразд, як наказав володар мій, цар, так і вчинить служник твій. І мешкав Шім'ї в Єрусалимі тривалий час.

39. Але за три роки сталося, що у Шім'ї двоє рабів повтікали до Ахіша, Маахіного сина, ґатського царя. І доповіли Шім'ї, говорячи: Ось, раби твої в Ґаті!

40. І підвівся Шім'ї, і осідлав свого віслюка, і подався до Ахіша в Ґату, аби пошукати рабів своїх. І повернувся Шім'ї, і привів рабів своїх із Ґату.

41. І доповіли Соломонові, що Шім'ї ходив із Єрусалиму до Ґату і повернувся.

42. Пославши, прикликав цар Шім'ї, і сказав йому: Чи не присягався я Господом і чи не зголошував тобі, говорячи: Знай, що того дня, котрого ти вийдеш і підеш куди-небудь, то неодмінно помреш? І ти сказав мені: Гаразд.

43. Чому ти знехтував наказом, котрого я дав тобі перед Господом із присягою?

44. І сказав цар Шім'ї: Ти знаєш, і відає серце твоє все лихе, що ти вчинив батькові моєму Давидові; Нехай же оберне Господь зло твоє на голову твою.

45. А цар Соломон нехай буде благословенний, і трон Давидів нехай буде несхитним перед Господом навіки!

46. І наказав цар Бенаї, синові Єгоядиному, і він пішов, і уразив Шім'ї, і той помер.

3 Царів 3

1.Соломон породичався із фараоном, царем єгипетським, і взяв за себе доньку фараонову, й увів її до міста Давидового, доки не спорудив дому свого, і дому Господнього, і мура довкола Єрусалиму.

2. Народ ще приносив пожертви на узвишшях, бо не був споруджений дім йменню Господа до того часу.

3. І полюбив Соломон Господа, ходячи за настановами Давида, батька свого; але й він приносив пожертви і кадіння на узвишшях.

4. І пішов цар до Ґів'ону, аби принести там пожертву, бо там був головний жертовник. Тисячу всеспалень підніс Соломон на тому жертовнику.

5. У Ґів'оні з'явився Господь Соломонові уві сні вночі, і сказав Бог: Проси, що дати тобі.

6. І сказав Соломон: Ти вчинив служникові Твоєму Давидові, батькові моєму, велику милість; і за те, що він ходив перед тобою в істині і правді, і зі щирим серцем перед Тобою, Ти зберіг йому цю велику милість і дав йому сина, котрий сидів би на троні його, як це й сталося нині.

7. І нині, Господе, Боже мій, Ти настановив служника Твого царем замість Давида, батька мого; але я – юнак незрілий, не знаю ні мого виходу, ні входу.

8. І служник Твій – осередь народу Твого, котрого Ти вибрав, народу настільки чисельного, що за кількістю його неможливо ні порахувати його, ні оглянути.

9. То витвори служникові Твоєму серце розумне, щоб судити народ Твій, і відрізняти, що добре, а що зле, тому що хто може урядувати над цим численним народом Твоїм?

10. І до вподоби було Господові, що Соломон просив цього.

11. І сказав йому Бог: За те, що ти просив цього і не просив собі тривалого життя, не просив собі багатства, не просив життя ворогів твоїх, але просив собі розуму, щоб суди провадити, —

12. Ось, Я вчиню за словом твоїм. Ось, Я даю тобі серце мудре і розумне, так що подібного до тебе не було передніше від тебе, і по тобі не постане подібний до тебе.

13. І те, чого ти не просив, Я даю тобі, і маєтності, і славу, так що не буде подібного до тебе поміж царями упродовж всіх днів твоїх.

14. І, якщо будеш ходити дорогою Моєю, пильнуючи настанови Мої, і заповіді Мої, як ходив батько твій Давид, Я продовжу й твої дні.

15. І прокинувся Соломон, і ось, [це було] сновидіння. І пішов він до Єрусалиму, і став перед Ковчегом Господнім, і приніс усеспалення, і звершив [пожертви] мирні, і вчинив гучний бенкет для всіх служників своїх.

16. Тоді прийшли дві жінки-блудниці до царя і стали перед ним.

17. І сказала одна жінка: О, володарю мій! Я і оця жінка мешкаємо в одному домі; і я породила при ній у цім домі.

18. Третього дня після того, як я народила, породила й ця жінка; і були ми разом, і в домі нікого стороннього з нами не було: тільки ми обидві були в домі.

19. І помер син цієї жінки вночі; бо вона приспала його.

20. І підвелася вона вночі, і взяла сина мого від мене, коли я, служниця твоя, спала, і поклала його до своїх грудей, а свого мертвого сина поклала до моїх грудей.

21. Уранці я підвелася, щоб нагодувати сина мого, і ось, він був мертвий; та коли я придивилася до нього вранці, то це був не мій син, котрого я народила.

22. І сказала друга жінка: Ні, мій син живий, а твій син мертвий. А та говорила їй: Ні, твій син мертвий, а мій живий. І говорили вони отак перед царем.

23. І сказав цар: Ця говорить: мій син живий, а твій син мертвий; а та говорить: Ні, твій син мертвий, а мій син живий.

24. І сказав цар: Подайте мені меча. І принесли меча до царя.

25. І сказав цар: Розітніть живе дитя навпіл, і віддайте половину одній, а половину другій.

26. І відповідала та жінка, котрої син був живий, цареві, бо розхвилювалися всі нутрощі її од жалю за сина свого: О, володарю мій! Віддайте їй це дитя живим, і не вбивайте його. А друга говорила: Нехай же не буде ні мені, ані тобі, розтинайте!

27. І відповідав цар, і сказав: Віддайте оцій [першій] живе дитя, і не умертвляйте його; вона його матір.

28. І почув увесь Ізраїль про суд, як розсудив цар; і почали боятися царя, тому що побачили, що мудрість Божа в ньому, щоб звершувати суд.

3 Царів 4

1. І був цар Соломон царем над усім Ізраїлем.

2. І ось старшини, котрі [були] в нього: Азарія, син священика Садока.

3. Еліхореф та Ахійя, сини Шіші, писарі, Йосафат, син Ахілудів, літописець.

4. А Беная, Єгоядин син, – над військом, а Садок та Евіятар – священики.

5. Азарія, син Натанів, – над намісниками, і Завуд, син Натанів – священик, – друг царя.

6. А Ахішар – над домом [царським], і Адонірам, Авдинів син – над податками.

7. І було в Соломона дванадцять урядовців над усім Ізраїлем, і вони постачали харчі цареві і домові його; кожний мусив постачати харчів на один місяць щороку.

8. Ось ймення їхні: Бет-Гур – у Єфремових горах,

9. Бен-Декер у Макаці і в Шаалевімі, і в Бет-Шемеші, і в Елоні Бет-Ганану.

10. Бен-Гесед – в Арубботі; йому належав Сохо та увесь край Хеферу

11. Бен-Авінадав – уся околиця Дору; Тафат, Соломонова донька, була йому за жінку.

12. Баана, Ахілудів син – Таанах і Меґіддо та увесь Бет-Шеан, що при Цартані, нижче Ізреелу, від Бет-Шеану аж до Авел-Мехола, – аж до того боку Йокмеаму.

13. Бет-Ґевер – у ґілеадському Рамоті, йому належали: поселення Яїра, сина Манасії, що в Ґілеаді, у нього також околиця Аргову, що в Башані, – шістдесят міст великих, з муром і з мідним засувом.

14. Ахінадав, син Іддо, – у Маханаїмі,

15. Ахімаац – на [землі] Нефталимовій; Він узяв собі за дружину Босмат, Соломонову доньку, за дружину.

16. Баана, Хушаїв син, в Асирі та в Бе-Алоті.

17. Йосафат, Паруахів син, в Іссахарі.

18. Шім'ї, Елин син, – у Веніямині.

19. Ґевер, – син Уріїв, – у Ґілеадському краї, на землі Сигона, царя аморейського, та Ога, царя башанського. А він був одним урядовцем у всьому краї.

20. Юда та Ізраїль були численні, як пісок, що над морем, відносно чисельности. Вони їли і пили та тішилися!

21. А Соломон володів усіма царствами від ріки [Єфрат] до землі филистимської і до рубежів Єгипту. Вони приносили дари і служили Соломонові упродовж усіх днів його життя.

22. Харчування Соломона (дому його) щоденне складалося з тридцяти к о рів борошна пшеничного і шістдесяти к о рів іншого борошна;

23. З десяти волів угодованих і двадцяти волів із пасовищ, із сотні овечок, окрім оленів, і сарн, і антилоп та відгодованих птахів;

24. Тому що він володарював над усіює землею по цей бік ріки, від Тіфсаху до Аззи, над усіма царями по цей бік річки, і був у нього мир з усіма довколишніми країнами.

25. І жили Юда та Ізраїль у спокої, кожний під виноградником своїм і під смоквою своєю, від Дана до Беер-Шеви, упродовж усіх днів Соломона.

26. І було у Соломона сорок тисяч стійл для коней колісниць його, і дванадцять тисяч для кінноти.

27. І ті урядовці постачали цареві Соломонові все, що належало до столу царя, кожний свого місяця, і не допускали нестачі ані в чому.

28. І ячмінь, і солому для коней і для мулів постачали кожний у свою чергу на місце, де перебував цар.

29. І дав Бог Соломонові мудрість і вельми великий розум, і широке серце – мов пісок на березі моря.

30. І була мудрість Соломонова вище мудрости усіх синів сходу і всієї мудрости єгиптян.

31. Він був мудріший всіх людей, мудріший від Етана езрахітського, і Гемана, і Калкола й Дарди, Махолових синів. А ім'я його було славне серед усіх довколишніх народів.

32. І вирік він три тисячі притч, і пісень його була тисяча і п'ятеро;

33. І говорив він про дерева, від кедра, що в Ливані, до ісопу, що росте із муру; говорив також і про тварин, і про птахів, і про плазунів, і про рибу.

34. І приходили від усіх народів послухати мудрости Соломонової, від усіх царів земних, котрі чули про мудрість його.

3 Царів 5

1. І послав Хірам, цар Тиру, своїх служників до Соломона, коли почув, що його помазали на царя на місце батька його; тому що Хірам був другом Давидовим упродовж цілого життя.

2. І послав також і Соломон до Хірама сказати:

3. Ти відаєш, що Давид, батько мій, не зміг збудувати дім йменню Господа, Бога свого, з причини війн з довколишніми народами, аж доки Господь не підкорив їх під ступні ніг його.

4. А нині Господь, Бог мій, дарував мені спокій звідусюди: немає супротивника, і немає більше перешкод.

5. І ось, я маю намір збудувати дім Йменню Господа, Бога мого, як сказав Господь батькові моєму Давидові, говорячи: Син твій, котрого Я посаджу замість тебе на троні твоєму, він збудує дім Йменню Моєму.

6. Отож, накажи нарубати для мене кедрів з Ливану; і ось, служники мої будуть разом із твоїми служниками, і я буду сплачувати тобі за служників твоїх платню, котру ти призначиш; бо ти знаєш, що у нас немає людей, котрі уміли б рубати дерева так, як сидоняни.

7. Коли почув Хірам слова Соломонові, вельми зрадів, і сказав: Благословенний нині Господь, котрий дав Давидові сина мудрого [для урядування] цим чисельним народом!

8. І послав Хірам до Соломона сказати: Я чув те, за чим ти посилав до мене, і виконаю всі побажання твої про дерева кедрові і дерева кипарисові.

9. Служники мої звезуть їх з Ливану до моря, і я плотами відправлю морем аж до місця, котре ти призначиш мені, і там складу їх, і ти забереш. Але й ти також виконай моє бажання, щоб постачати хліб для мого дому.

10. І давав Хірам Соломонові дерева кедрові і дерева кипарисові, уповні за його бажанням.

11. А Соломон постачав Хірамові двадцять тисяч мірок пшениці, для харчування дому його, і двадцять мірок чистої оливи. Так постачав Соломон Хірамові щороку.

12. Господь дав мудрість Соломонові, як обіцяв йому. І був мир між Хірамом і Соломоном, і вони ухвалили поміж собою спілку.

13. І наклав цар Соломон повинність на увесь Ізраїль; а повинність складала тридцять тисяч чоловіків (робітників).

14. І посилав їх на Ливан, по десять тисяч щомісяця, поперемінно; місяць вони були на Ливані, а два місяці в домі своєму, а Адонірам наглядав за робітниками.

15. А ще в Соломона було сімдесят тисяч тягарових носіїв та вісімдесят тисяч каменеломів у горах;

16. Окрім трьох тисяч трьох сотень старшин, котрих настановив Соломон для нагляду за народом, котрий провадив роботу.

17. І наказав цар привозити каміння велике, каміння дороге, для підмурку дому, каміння обтесане.

18. А обтесували його робітники Соломонові, і робітники Хірамові, і гівляни, і обробляли дерева й каміння для спорудження храму.

3 Царів 6

1. Чотириста вісімдесятого року по виході синів Ізраїля із краю Єгипетського, четвертого року царювання Соломонового над Ізраїлем, в місяці зіва, котрий є другий місяць, розпочав він споруджувати храм Господові.

2. Храм, котрого спорудив Соломон Господові, мав довжину шістдесят ліктів, ширину двадцять і висоту на тридцять ліктів.

3. І притвір перед храмом на двадцять ліктів довжиною, відповідно до ширини храму, і на десять ліктів ширини перед храмом.

4. І зробив він у домі вікна вузенькі, стрілчасті.

5. І спорудив прибудову навколо стін храму, довкіл храму і девіра; і спорудив бічні кімнати навкруг.

6. Нижній [ярус] прибудови шириною на п'ять ліктів, середній шириною на шість ліктів, а третій шириною на сім ліктів; бо довкола храму зовні зроблені були виступи, аби прибудова не торкалася стін храму.

7. Коли споруджувався храм, на побудові використовувалося обтесане каміння: ні молота, ні сокири, ані будь-якого іншого залізного знаряддя не було чути в храмі при спорудженні його.

8. Вхід на середній ярус був із правого боку храму. Крученими сходами входили на середній [ярус], а вже звідси – на третій.

9. І спорудив він храм, і завершив його, і обшив храм кедровими дошками.

10. І прибудував до всього храму бічні кімнати висотою на п'ять ліктів; вони трималися храму завдяки кедровим брусам.

11. І було слово Господа до Соломона, і сказано йому:

12. Ось, ти споруджуєш храм; якщо ти будеш ходити згідно з настановами Моїми і вчинятимеш за судами Моїми, і пильнуватимеш всіх заповідей Моїх, вчиняючи згідно з ними, то Я виконаю на тобі слово Моє, котре Я сказав Давидові, батькові твоєму.

13. І буду жити серед синів Ізраїлевих, і не залишу народу Мого Ізраїля.

14. І спорудив Соломон храм, і скінчив його.

15. І обклав стіни храму всередині кедровими дошками; від купола храму до стелі всередині обшив деревом, і покрив підлогу храму кипарисовими дошками.

16. І прибудував при задньому боці храму, за двадцять ліктів од краю, стіну, і обшив стіни і стелю кедровими дошками, і спорудив девіра для Святого Святих;

17. Сорок ліктів [мав] храм; тобто передня частина храму:

18. На кедрині всередині храму були вирізьблені огірки і розпуклі квіти; усе було покрите кедром, каміння не видно було.

19. А девір всередині храму він приготував для того, щоб там поставити Ковчега заповіту Господнього.

20. І девір мав довжину на двадцять ліктів, ширину – на двадцять ліктів і висоту на двадцять ліктів; він обклав його чистим золотом, і обклав також і кедрового жертовника.

21. І покрив Соломон храм усередині чистим золотом, і протягнув золоті ланцюги перед девіром, і покрив його золотом.

22. Увесь храм він покрив золотом, увесь храм до кінця, і всього жертовника, котрий перед девіром, покрив золотом.

23. І виготовив у Святому Святих двох херувимів з оливкового дерева, – на десять ліктів висоти.

24. Одне крило херувима було на п'ять ліктів і друге крило херувима було на п'ять ліктів; десять ліктів було від кінця одного його крила й до другого кінця крила його.

25. На десять ліктів [був] також другий херувим, – один вимір і той самий вигляд [мали] обидва херувими.

26. Висота одного херувима [була] десять ліктів, також і другого херувима.

27. І поставив він херувимів осередь внутрішньої частини храму. А крила херувимів були розгорнуті, і сягало крило одного [однієї] стіни, а крило другого херувима сягало другої стіни; а інші їхні крила серед храму торкалися крило до крила.

28. І покрив він херувимів золотом.

29. І всі стіни храму навкруги оздобив різьбленими зображеннями херувимів, і пальмових дерев, і розпуклих квітів, всередині і зовні.

30. І підлогу в храмі покрив золотом у внутрішній і в передній частині.

31. Для входу до девіру вчинив двері з оливкового дерева, з п'ятикутними одвірками.

32. На двох половинках дверей з оливкового дерева він учинив різьблених херувимів, і пальми, і розпуклі квіти, і покрив золотом; покрив золотом і херувимів, і пальми.

33. І біля входу до храму зробив одвірки з оливкового дерева чотирикутні;

34. І двоє дверей із кипарисового дерева; обидві половинки одних дверей були рухливі, і обидві половинки других дверей були рухливі.

35. І вирізьбив [на них] херувимів і пальми, і розпуклі квіти, і покрив золотом по різьбленні.

36. І спорудив внутрішній двір з трьох рядів тесаного каміння та з ряду кедрових брусів.

37. Четвертого року, місяця Зів, започаткував він підмурок храму Господа;

38. А одинадцятого року, місяця Бул, – а це місяць восьмий, він завершив храм з усіма частинами його і за всіма формами його; споруджував його сім літ.

3 Царів 7

1. А свій дім Соломон будував тринадцять літ; і завершив увесь дім свій.

2. І спорудив він дім із дерева Ливанського довжиною на сто ліктів, шириною на п'ятдесят ліктів, а висотою на тридцять ліктів, на чотирьох рядах кедрових стовпів, і кедрові бруси [покладені були] на стовпах.

3. І покритий був поміст із кедра над брусами на сорока п'яти стовпах, по п'ятнадцять у ряду.

4. Віконних луток [було] три ряди, і три ряди [вікон], вікно навпроти вікна.

5. І всі двері, і дверні одвірки були чотирикутні, і вікно навпроти вікна, у три ряди.

6. І притвор із стовпів учинив він довжиною на п'ятдесят ліктів, шириною на тридцять ліктів, і перед ним ґанок, і стовпи, і поріг перед ним.

7. І ще притвор із троном, із котрого він судив, притвор для судилища учинив він і покрив всю долівку кедром.

8. У домі, де він мешкав, інший двір позаду притвора був так само налаштований. І в домі доньки фараонової, котру узяв до себе Соломон, він учинив такий самий притвор.

9. Усе це було вчинено із вартісного каменя, тесаного за розміром, утятих пилкою, з внутрішнього і зовнішнього боку, від основи до верхів'я стіни, і зовні – до великого двору.

10. І в підмурок було покладено дороге каміння, камені великі, камені на десять ліктів і камені на вісім ліктів.

11. І згори дороге каміння, тесане за розміром, і кедр.

12. Великий двір огороджений був довкола трьома рядами тесаного каміння і одним рядом тесаних брусів; також і внутрішній двір храму Господа, і притвор храму.

13. І послав цар Соломон, і взяв із Тиру Хірама, –

14. Сина однієї вдови, з коліна Нефталимового; батько його, тирянин, був мідником; він володів здатністю, мистецтвом і умінням витворювати всілякі речі з міді. І прийшов він до царя Соломона, і виконував у нього всіляку роботу.

15. І зробив він два мідних стовпи, кожний на вісімнадцять ліктів заввишки, і шнур на дванадцять ліктів обвивав його і другого стовпа.

16. І дві м а ковиці, вилитих із міді, він учинив, аби покласти на верхів'я тих стовпів: п'ять ліктів заввишки в одній м `аковиці і п'ять ліктів заввишки в другій м а ковиці.

17. Гратки плетеної роботи і шнури у вигляді ланцюжків для м а ковиць, котрі були на верхів'ях стовпів: семеро на одній м а ковиці і сім на м а ковиці другій.

18. І поробив він ті стовпи так, що два ряди гранатових яблук були навколо граток, аби покрити м а ковиці, котрі на верхівках стовпів; те саме учинив і для другої м а ковиці.

19. А в притворі м а ковиці на верхівках стовпів учинені схожими [на лілії], на чотири лікті.

20. І маковиці на обидвох стовпах угорі, просто над опуклістю, котра біля граток; і на другій м а ковиці, рядами довкола, двісті гранатових яблук.

21. І поставив стовпи до притвору храму; поставив стовпа на правім боці і дав йому ім'я Яхін; і поставив стовпа на лівому боці, і дав йому ім'я: Боаз.

22. І над стовпами поставив [м] а [ковиці], учинені [схожими] на лілії. Отак завершена робота над стовпами.

23. І вчинив вилите [з міді] море, від краю його до краю його – десять ліктів, – зовсім кругле, висотою на п'ять ліктів, і шнур на тридцять ліктів обвивав його довкола.

24. А з долу по краях його учинені були [подоби] огірків, по десять у лікті, – вони оточували море навколо. Було два ряди тих огірків, вилитих ним одним литтям.

25. Воно стояло на дванадцятьох волах, три дивилися на північ, три дивилися на захід, три дивилися на південь, а три дивилися на схід; море лежало на них, і зади їхні – досередини.

26. А грубина його – з долоню, а краї його [подібні] до краю келиха, мов квітки лілеї. Містило воно дві тисячі батів.

27. І вчинив він десять мідних підстав: довжина кожної підстави – чотири лікті, ширина – чотири лікті, і три лікті – висота.

28. А ось, як учинено основи: у них були стінки, а між стінками – лиштва виступами.

29. На стінках, котрі поміж лиштвою, [зображені] були леви, воли і херувими; і також на лиштві; а вище і нижче левів та волів, – розлогі м а ковиці.

30. У кожної підстави по чотири мідних коліс і вісі мідні. На чотирьох кутах виступи схожі на плечі, виступи литі внизу, під чашою, біля кожної м а ковиці.

31. Отвір від внутрішньої м а ковиці догори на один лікоть; отвір його круглий, схожий до підніжжя стовпів на півтора лікті, і при отворі його ліплення; але бічні стінки чотирикутні, не круглі.

32. Під стінками було четверо коліс, і вісі коліс у підставах; висота кожного колеса – півтора ліктя.

33. Опорядження коліс таке саме, як опорядження коліс у колісницях; вісі їхні і ободи їхні, і шпиці їхні, і маточини їхні, – все було вилите.

34. Чотири виступи на чотирьох кутах підстави; з підстави [виходили] виступи її.

35. А на верхівці підстави круглі підвищення на півліктя висотою; і на верхівці підстави поруччя її і стінки її з однієї з нею маси.

36. І вирізьбив він на дощечках її руків'я і на стінках її херувимів, левів і пальми, скільки і де дозволяло місце, а довкола розлогі маковиці.

37. Так учинив він десять підстав: у всіх їх одне литво, один вимір, один вигляд.

38. І зробив десять мідних умивальниць; кожна умивальниця містила сорок батів; кожна умивальниця була на чотири лікті; кожна умивальниця стояла на одній із десяти підстав.

39. І розставив підстави – п'ятеро по правий бік храму, і п'ятеро – на лівім боці храму; а море поставив на правім боці храму, на східнопівденнім боці.

40. І вчинив Хірам умивальниці, і лопатки, і чаші. І завершив Хірам всю роботу, котрою займався у царя Соломона для храму Господнього.

41. Два стовпи і дві окрайки маковиць, котрі на верхівках стовпів, і двоє граток для покриття двох окрайок м а ковиць, котрі на верхівках стовпів;

42. І чотириста гранатових яблук на двох гратках; два ряди гранатових яблук для кожної з граток, для покриття окрайок м а ковиць, котрі на стовпах.

43. І десять підстав, і десять умивальниць на підставах.

44. Одне море і дванадцять волів під морем;

45. І миски, і лопатки, і чаші. Всі речі, котрі виготовив Хірам цареві Соломонові для храму Господа, [були] із полірованої міді.

46. Цар виливав їх у глинистій землі, в околицях Йордану, між Суккотом і Царетаном.

47. І поставив Соломон всі речі [на місце]. З причини надзвичайної їхньої чисельності, вага міді не визначена.

48. І вчинив Соломон всі речі, котрі у храмі Господа: золотого жертовника і золотого стовпа, на котрому хліби приношення.

49. І світильники – п'ятеро по правий бік і п'ятеро – по лівий бік, перед Всесвятим, із чистого золота, і квіти, і лампадки, і щипчики із золота.

50. І миски, і ножі, і чаші, і лотки, і кадильниці із чистого золота, і запони дверей внутрішнього храму у Святому Святих і в дверях у храмі – також із золота.

51. Так завершилася вся робота, котру здійснював цар Соломон для храму Господнього. І приніс Соломон присвячене Давидом, батьком його, срібло і золото, і речі віддав у скарбниці храму Господнього.

3 Царів 8

1. Тоді прикликав Соломон старшин Ізраїлевих і всіх старшин колін, старшин поколінь синів Ізраїля, до царя Соломона у Єрусалим, аби принести Ковчега заповіту Господнього з міста Давидового, себто з Сіону.

2. І зібралися до царя Соломона на свято усі Ізраїльтяни, у місяці етанім, котрий є сьомий місяць.

3. І прийшли всі старшини Ізраїлеві, і підняли священики Ковчега,

4. І понесли Ковчега Господнього і скинію зібрання і всі священні речі, котрі були в скинії, і несли їх священики і левити.

5. А цар Соломон, і з ним вся громада Ізраїлева, котра зібралася до нього, йшли перед Ковчегом, приносячи пожертви з дрібної і великої худоби, яких неможливо підрахувати і визначити, за чисельністю їхньою.

6. І внесли священики Ковчега заповіту Господнього на місце його, у девір храму, у Святе Святих під крила херувимів.

7. Бо херувими розгорнули крила над місцем Ковчега, і покривали херувими згори Ковчега і держаки його.

8. І висунулися держаки так, що головки держаків видно було із святині перед девіром, але назовні не були видні, і вони так аж донині.

9. У Ковчегові нічого не було, окрім двох кам'яних скрижалів, котрі поклав туди Мойсей на Хориві, коли Господь уклав заповіта з синами Ізраїля, по виході їхньому із єгипетської землі.

10. Коли священики вийшли із Святині, хмарина виповнила дім Господній.

11. І не могли священики стояти на служінні з причини хмарини; тому що Слава Господня виповнила храм Господній.

12. Тоді повідав Соломон: Господь сказав, що воля Його – жити в імлі.

13. Я спорудив храм для житла Тобі, місце, щоб замешкати Тобі навіки.

14. І обернувся цар обличчям своїм, і благословив усе зібрання Ізраїльтян; все зібрання Ізраїльтян стояло.

15. І сказав: Благословенний Господь, Бог Ізраїля, котрий сказав Своїми устами Давидові, батькові моєму, і нині виконав рукою Своєю! Він говорив:

16. Із того дня, як Я вивів народ Мій, Ізраїля, з Єгипту, Я не вибрав міста в жодному коліні Ізраїлевому, щоб споруджений був дім, в котрому перебувало б ймення Моє; і вибрав Давида, щоб йому бути над народом Моїм Ізраїлем.

17. У Давида, батька мого, було на серці спорудити храм йменню Господа, Бога Ізраїля;

18. Але Господь сказав Давидові, батькові моєму: У тебе є на серці збудувати храм йменню Моєму; добре, що це в тебе лежить на серці.

19. Однак не ти збудуєш храм, а син твій, що вийшов із стегон твоїх, він збудує храм йменню Моєму.

20. І дотримався Господь слова Свого, котре вирік. Я став на місце батька мого Давида і сів на троні Ізраїлевім, як сказав Господь, і спорудив храм йменню Господа, Бога Ізраїлевого.

21. І приготував там місце для Ковчега, в котрому заповіт Господа, що його уклав Він із батьками нашими, коли Він вивів їх з єгипетської землі.

22. І став Соломон перед жертовником Господнім попереду всього зібрання Ізраїльтян, і підніс руки свої до неба;

23. І сказав: Господе, Боже Ізраїлів! Немає подібного до Тебе Бога на небесах угорі, і на землі внизу; Ти бережеш заповіта і милість до служників Твоїх, що ходять перед Тобою всім серцем своїм.

24. Ти вчинив служникові Твоєму Давидові, батькові моєму, що говорив йому; що вирік Ти устами Твоїми, то цього дня звершив рукою Твоєю.

25. І нині, Господе, Боже Ізраїлів, виконай служникові твоєму Давидові, батькові моєму, те, що говорив Ти йому, сказавши: Не припиниться у тебе переді Мною той, що сидітиме на троні Ізраїльському, якщо сини твої будуть триматися шляху свого, ходячи переді Мною так, як ти ходив переді Мною.

26. І нині, Боже Ізраїлів, нехай буде вірним слово Твоє, котре Ти вирік служникові Твоєму Давидові, батькові моєму!

27. Чи, по правді, Богові мешкати на землі? Небо і небо небес не уміщують Тебе, тим паче цей храм, котрого я збудував для тебе.

28. Але зглянься на молитву служника Твого і на прохання його, Господе, Боже мій; почуй благання і молитву, котрою служник Твій благає Тебе нині.

29. Нехай будуть очі Твої відкриті на храм оцей удень і вночі, на оце місце, про яке Ти сказав: Моє ім'я буде там; Почуй молитву, якою буде молитися служник Твій на місці цьому.

30. Почуй благання служника Твого і народу Твого Ізраїля, коли вони будуть молитися на місці цьому; зачуй на місці замешкання Твого на небесах, зачуй й помилуй.

31. Коли хтось згрішить супроти ближнього свого і вимагатиме від нього присяги, щоб він присягнувся, і для присяги прийдуть перед жертовника Твого, в оцей храм.

32. Тоді почуй з неба і зверши суд над служниками Твоїми, висунь звинувачення перед винним, поклавши вчинок на голову його, і виправдай безневинного, давши йому за правдою його.

33. Коли народ Твій Ізраїль буде уражений супротивником за те, що згрішив перед Тобою, і коли вони звернуться до Тебе, і сповідуватимуть ймення Твоє, і будуть просити і благати Тебе в цьому храмі,

34. Тоді Ти почуй з неба і прости гріха народу Твого Ізраїля, і поверни їх на землю, котру Ти дав батькам їхнім.

35. Коли замкнеться небо, і не буде дощу за те, що вони згрішили перед Тобою, і коли помоляться на місці оцім, і сповідуватимуть ймення Твоє, і одвернуться від гріха свого, бо Ти упокорив їх,

36. Тоді почуй з неба, і прости гріха служників Твоїх і народу твого Ізраїля, підказавши їм добрий шлях, котрим рухатися; і пошли дощ на землю Твою, котру Ти дав народові Твоєму у спадок.

37. Чи буде на землі голод, чи буде моровиця, чи буде спопеляючий вітер, іржовина, саранча, хробак, чи супротивник буде притісняти його на землі його, [чи буде] якесь лихо, якісь хворощі;

38. При всякій молитві, при всякім проханні, яке буде від якого-небудь чоловіка в усьому народі Твоєму Ізраїлі, коли вони відчують лихо в серці своєму і простягнуть руки свої до храму цього,

39. Ти почуй з неба, з місця замешкання Твого, і помилуй; вчини і дай кожному за стежками його, як Ти побачиш серце його, тому що Ти один відаєш серце усіх синів людських;

40. Щоб вони боялися Тебе упродовж усіх днів, доки житимуть на землі, котру Ти дав батькам нашим.

41. Якщо й чужоземець, котрий не від народу Твого Ізраїля, прийде із краю далекого заради ймення Твого, –

42. Бо вони також почують про Твоє велике ім'я, і про Твою руку могутню, і про Твоє рамено широке, і прийде він і помолиться біля храму цього,

43. Почуй з неба, з місця замешкання Твого, і вчини все, про що буде закликати Тебе чужоземець, щоб усі народи землі знали ймення Твоє, щоб страхалися Тебе, як народ Твій Ізраїль, щоб знали, що йменням Твоїм називається храм цей, котрого я збудував.

44. Коли вийде народ Твій на війну супроти ворога свого шляхом, котрим Ти пошлеш його, і буде молитися Господові, обернувшись до міста, котре Ти вибрав, і до храму, котрого я спорудив йменню Твоєму,

45. Тоді почуй з неба молитву їхню і прохання їхнє, і вчини, що необхідне для них.

46. Коли вони згрішать перед Тобою, – бо немає людини, котра не згрішила б, – і ти розгніваєшся на них, і віддаси їх ворогам, і ті, що вчинять їх бранцями, відведуть їх до ворожого краю далекого чи близького;

47. І коли вони в краю, в котрім будуть у полоні, отямляться в собі, і звернуться, і будуть благати Тебе у ворожому краю тих, хто вчинив їх бранцями, говорячи: Ми згрішили, вчинили беззаконня, ми завинили;

48. І коли звернуться до Тебе всім серцем своїм і всією душею своєю в краю ворогів, котрі зробили їх бранцями їхніми, і будуть молитися Тобі, обернувшися до землі своєї, котру Ти дав батькам їхнім, до міста, котре Ти вибрав, і до храму, котрого я збудував йменню Твоєму;

49. Тоді почуй з неба, з місця замешкання Твого, молитву і прохання їхнє, і вчини, що необхідне для них;

50. І прости народові Твоєму, в чому він згрішив перед Тобою, і всі провини його, котрі він учинив перед Тобою, і виклич співчуття до них у тих, хто полонив їх, щоб вони були милосердними до них.

51. Тому що вони Твій народ і Твій наділ, котрого Ти вивів з Єгипту, із залізної печі.

52. Нехай будуть Твої очі відкриті на молитву служника Твого і на молитву народу Твого Ізраїля, аби чути їх завжди, коли вони будуть прикликати Тебе.

53. Бо Ти відділив їх Собі бути спадком Твоїм із усіх народів землі, як ти мовив через Мойсея, служника Твого, коли вивів батьків наших з Єгипту, Владико Господе!

54. Коли Соломон вимовив усе це благання і прохання до Господа, тоді підвівся з колін від жертовника Господнього, [а руки] його були піднесені до неба.

55. І, стоячи, благословив усе зібрання Ізраїльтян, голосно говорячи:

56. Благословенний Господь, котрий дав спокій народові Своєму Ізраїлеві, як обіцяв! Не лишилося несправдженим жодного слова із усіх добрих слів Його, котрі Він сказав через служника Свого Мойсея.

57. Нехай же буде з нами Господь, Бог наш, як був Він із батьками нашими, нехай не залишить нас, нехай не покине нас,

58. Нахиляючи до себе серце наше, щоб ми ходили всіма стежками Його і пильнували заповіді Його, і настанови Його, і закони Його, котрі Він заповідав батькам нашим.

59. І нехай будуть слова ці, котрими я молився перед Господом, близькі до Господа, Бога нашого, день і ніч, щоб Він чинив, що необхідне для служника Свого, і що необхідне для народу Свого Ізраїля кожного дня;

60. Щоб усі народи пізнали, що Господь є Бог, і немає, окрім Нього.

61. Нехай буде серце ваше уповні віддане Господові, Богові нашому, щоб ходити за настановами Його і зберігати заповіді Його, як нині.

62. І цар, і всі Ізраїльтяни з ним принесли пожертву Господові.

63. І приніс Соломон у мирну пожертву, котру приніс він Господові, – двадцять дві тисячі великої худоби і сто двадцять тисяч дрібної скотини. Так висвятив храм Господові цар і всі сини Ізраїля.

64. Того ж таки дня, освятив цар середню частину двору, котрий перед храмом Господнім, звершивши там усеспалення і хлібне приношення, і [підніс] також лій мирних пожертв, тому що мідний жертовник, котрий перед Господом, був замалим для уміщення всеспалення і хлібного приношення і лою мирних пожертв.

65. І вчинив Соломон цього часу свято, і увесь Ізраїль із ним – велике зібрання, яке [зійшлося] од Гамату аж до Єгипетського потоку, перед лицем Господа, Бога нашого; – сім днів і ще сім днів, чотирнадцять днів.

66. А восьмого дня Соломон відпустив народ. І благословили царя, і пішли в шатра свої, радіючи і звеселюючись за все добре, що вчинив Господь служникові Своєму Давидові і народові своєму Ізраїлеві.

3 Царів 9

1. Потому, як Соломон завершив спорудження храму Господнього і дому царського, і все, що Соломон бажав зробити,

2. З'явився Соломонові Господь удруге, як з'явився йому в Ґів'оні.

3. І сказав йому Господь: Я почув молитву твою і прохання твоє, про що ти просив Мене. Я освятив цей храм, котрого ти збудував, щоб ймення Моє було там навіки. І будуть очі Мої і серце Моє там у всі дні.

4. І якщо ти будеш ходити переді Мною, як батько твій Давид, у чистоті серця і в правоті, виконуючи все, що Я заповідав тобі, і якщо будеш берегти настанови Мої і закони Мої,

5. То Я поставлю царський трон твій над Ізраїлем навіки, як Я сказав батькові твоєму Давидові, говорячи: Не припиниться у тебе сидячий на троні Ізраїльському.

6. А якщо ви і сини ваші відвернетеся од Мене, і не будете дотримуватися заповідей Моїх і настанов Моїх, котрі Я дав вам, і підете, і почнете служити іншим богам і поклонятися їм,

7. То Я винищу Ізраїля на землі, котру Я дав йому, і храм, котрого Я освятив для Ймення Мого, відкину від Себе, і буде Ізраїль приповісткою і посміховиськом поміж усіх народів.

8. І про храм оцей високий кожний, хто проходитиме повз нього, жахнувшись, свисне, і скаже: А за що Господь учинив так із цією землею і з оцим храмом?

9. І скажуть: За те, що вони залишили Господа, Бога свого, котрий вивів батьків їхніх з єгипетської землі, і прийняли інших богів, і поклонялися їм, і служили їм, – за це навів на них Господь всі оці лихоліття.

10. По закінченні двадцяти літ, упродовж котрих Соломон спорудив два доми, – дім Господній і дім царський, –

11. На що Хірам, цар тирський, доставляв Соломонові дерева кедрові і дерева кипарисові і золото за його бажанням, – цар Соломон дав Хірамові двадцять міст на землі галілейській.

12. І вийшов Хірам із Тиру оглянути міста, котрі дав йому Соломон; і вони не сподобалися йому.

13. І сказав він: Що це за міста, котрі ти, брате мій, дав мені? І назвав їх землею Кавул, як називаються вони ад донині!

14. І послав Хірам цареві сто двадцять талантів золота.

15. Ось розпорядження про данину, яку наклав цар Соломон, щоб спорудити храм Господній і дім свій, і Мілло, і мур храму Єрусалимського, і Хацору, і Меґіддо, і Ґезеру.

16. Фараон, цар єгипетський, прийшов і захопив Ґезер, і спопелив його вогнем, і ханаанеїв, що жили в місті, понищив, і віддав його як віно доньці своїй, дружині Соломоновій.

17. І спорудив Соломон Ґезер і Бет-Херона – Долішнього.

18. І Баалата, і Тадмор в пустелі того краю,

19. І всі міста оці для запасів, котрі були в Соломона, і міста для колісниць, і міста для кінноти, і все те, що Соломон хотів спорудити в Єрусалимі і на Ливані і на всій землі свого володіння.

20. Увесь народ, що залишився від амореїв, хеттеїв, періззеїв, хіввеїв та євусеїв, котрі були не із синів Ізраїлевих,

21. Дітей їхніх, що залишилися після них на землі, котрих сини Ізраїля не могли винищити, Соломон зробив оброчними робітниками до цього дня.

22. А синів Ізраїлевих Соломон не вчиняв робітниками; але вони були його вояками, його служниками, його урядовцями, його старшинами над військом і провідниками його колісниць і його вершників.

23. Ось головні старшини над роботами Соломоновими, які урядували народом, котрий здійснював роботи, їх було п'ятсот п'ятдесят.

24. Дочка фараонова перейшла з міста Давидового у дім свій, котрого збудував для неї Соломон, відтак спорудив він Мілло.

25. І приносив Соломон тричі на рік усеспалення і мирні пожертви на жертовнику, котрого він спорудив Господові, і кадіння на ньому звершував перед Господом. І завершив він [побудову] дому.

26. Цар Соломон також побудував кораблі у Ецйон-Ґевері, що при Елоті на березі Червоного моря в едомському краю, на землі Едому.

27. І послав Хірам на кораблі своїх підданих моряків, що знали море, із підданими Соломоновими;

28. І рушили вони до Офіру, і взяли звідти золота чотириста двадцять талантів, і привезли цареві Соломонові.

3 Царів 10

1. А цариця Савська, зачувши про славу Соломона в ім'я Господа, прийшла випробувати його загадками.

2. І прийшла вона до Єрусалиму з вельми великим багатством: з верблюдами, що несли пахощі і великою кількістю золота та коштовного каміння; і прийшла до Соломона, і бесідувала з ним про все, що було у неї на серці.

3. І пояснив їй Соломон всі слова її, і не було нічого незнайомого цареві, чого він не розтлумачив би їй.

4. І побачила цариця Савська всю Соломонову мудрість і дім, котрого він збудував.

5. І страву за столом його, і помешкання служників його, і поставу служників його, і одежу їхню, і виночерпіїв його, і всеспалення його, котрі він приносив у храмі Господньому. І не могла вона з подиву вийти,

6. І сказала цареві: Правдиве те, що я чула у краю своєму про діяння твої і про мудрість твою.

7. Але я не повірила словам, аж доки не прийшла, і не побачили очі мої; І ось, мені й половини не сказано. Мудрости і маєтности у тебе більше, аніж я чула.

8. Блаженні люди твої і блаженні оці служники твої, котрі завжди постають перед тобою і чують мудрість твою!

9. Нехай же буде благословенний Господь, Бог твій, чия воля була посадовити тебе на трон Ізраїлів. Господь, з вічної любови Своєї до Ізраїля, настановив тебе царем, звершувати суд і правду.

10. І подарувала вона цареві сто двадцять талантів золота і велику кількість пахощів і коштовне каміння; ще ніколи не приходило такої кількості пахощів, яку подарувала цариця Савська цареві Соломонові.

11. І корабель Хірамів, котрий привозив золото з Офіру, привіз із Офіру дуже багато червоного дерева і коштовного каміння.

12. І вчинив цар із цього червоного дерева стовпи для храму Господнього і для дому царського, і псалтирі, і арфи для співаків. Ніколи не приходило стільки червоного дерева, і не бачено було аж донині.

13. І цар Соломон дав цариці Савській все, чого вона бажала і чого просила, понад те, що подарував їй цар Соломон своїми руками. І рушила вона знову у свій край, вона і всі служники її.

14. А в золоті, котре надходило Соломонові щороку, ваги було шістсот шістдесят шість талантів золотих,

15. Понад те, що [надходило] від перекупників товару і від торгівлі купців, і від усіх царів аравійських, і від усіх правителів країни.

16. І вчинив цар Соломон двісті великих щитів із кутого золота, – по шістсот [шеклів] золота пішло на кожного щита,

17. І триста менших щитів із кутого золота, по три міни золота пішло на одного щита; І поставив їх цар у домі з ливанського дерева.

18. І спорудив цар великого трона із слонової кості, і покрив його щирим золотом.

19. До трону було шість сходинок; а узголів'я трону було округле, і були з обидвох боків сидіння поруччя, і два леви стояли при поруччях.

20. І ще дванадцять левів стояло там на шести сходинках по обидва боки. Подібного до цього не було в жодному царстві.

21. І увесь посуд на пиття у царя Соломона [був] золотий, і весь посуд у палаці Ливанського дерева був із щирого золота; із срібла нічого не було; тому що срібло за днів Соломонових вважалось нічим.

22. Бо цар мав на морі таршіські кораблі разом із кораблями Хірамовими. Один раз на три роки приходили таршіські кораблі, що доправляли золото й срібло, і слонову кість, і мавп, і пав.

23. Цар Соломон звеличився над усіма царями землі багатством і мудрістю.

24. І всі [царі] земні шукали зустрічі із Соломоном, аби послухати мудрість його, котру поклав Бог у серце його.

25. І вони підносили йому, кожний від себе, подарунки: посуд срібний і посуд золотий, одежу і зброю, і пахощі, коней та мулів, – щороку.

26. І набрав Соломон колісниць і вершників; в нього було тисяча чотириста колісниць і дванадцять тисяч вершників; і розмістив їх по колісничних містах і при царі у Єрусалимі.

27. І вчинив цар срібло в Єрусалимі рівнозначним з простим камінням, а кедри, за їх численністю, учинив рівнозначними із сикоморами, що [ростуть] у долинах.

28. А коней цареві Соломонові приводили з Єгипту та з Кеве; царські купці купляли їх із Кеве за гроші.

29. А колісницю, котру припроваджували з Єгипту, постачали за шістсот [шеклів] срібла, а коня – за сто п'ятдесят; У такий самий спосіб постачали [все це] і царям хеттейським і царям сирійським.

3 Царів 11

1. І полюбив цар Соломон численних чужинських жінок, окрім доньки фараонової, моавитянок, аммоніянок, едомітянок, сидонянок і хеттеянок.

2. Із тих народів, про котрих Господь сказав синам Ізраїля: Не входьте до них, і вони нехай не входять до вас, щоб вони не схилили серця вашого до своїх богів. До них прихилився Соломон любов'ю.

3. І було в нього сімсот дружин і триста наложниць; і розбестили дружини (жінки) серце його.

4. У похилих літах Соломона дружини прихилили серце його до інших богів, і серце його не було уповні віддане Господові, Богові своєму, як серце Давида, батька його.

5. І почав Соломон служити Астарті, богині сидонській, і Мілкомові, мерзоті аммонській.

6. І чинив Соломон зле перед очима Господа, і не вповні йшов за Господом, як Давид, батько його.

7. Тоді спорудив Соломон капище Кемошу, моавській мерзоті, на горі, що навпроти Єрусалиму, і Молохові, мерзоті аммонській.

8. Так учинив він для всіх своїх чужинських дружин, котрі кадили і приносили пожертви своїм богам.

9. І розгнівався Господь на Соломона за те, що він відхилив серце своє від Господа, Бога Ізраїлевого, котрий двічі з'являвся перед ним;

10. І заповідав йому, щоб він не ходив за іншими богами; та він не виконав того, що заповідав йому Господь.

11. І сказав Господь Соломонові: За те, що так у тебе чиниться, і ти не дотримувався заповіту Мого і настанов Моїх, котрі Я заповідав тобі, Я відберу в тебе царство і віддам служникові твоєму.

12. Але за днів твоїх Я не вчиню цього заради Давида, батька твого; з руки сина твого відберу його!

13. І не все царство відберу; одне коліно дам синові твоєму заради Давида, служника Мого, і заради Єрусалиму, котрого Я вибрав.

14. І висунув Господь супротивника Соломонові, едомлянина Гадада, що із царського едомського роду.

15. Коли Давид був у Едомі, і старший військових Йоав пішов поховати вбитих, і винищив кожного чоловічої статі в Едомі;

16. Тому що шість місяців прожив там Йоав і всі Ізраїльтяни, доки не винищили кожного чоловічої статі в Едомі,

17. Тоді оцей Гадад утік до Єгипту і з ним декілька мужів едомських, які служили при батькові його; Гадад [був тоді] малим хлопцем.

18. Рушивши з Мідіяну, вони прийшли до Парану і взяли з собою людей із Парану, і прийшли до Єгипту, до фараона, царя єгипетського: Він надав йому дім, і призначив йому утримання, і дав йому землю.

19. Гадад здобув у фараона значну милість, аж так, що він дав йому за дружину сестру своєї дружини, сестру цариці Тахпенеси.

20. І народила йому сестра Тахпенеси сина його Ґенувата. Тахпенеса виховала його в домі фараоновому; і мешкав Ґенуват у домі фараоновому разом із синами фараоновими.

21. Коли Гадад зачув, що Давид спочив з батьками своїми і що старший над військом Йоав помер, то сказав фараонові: Відпусти мене, я піду в свій край.

22. І сказав йому фараон: Хіба ти маєш якусь нужду у мене, що хочеш повернутися у свій край? Він відповів: Ні! Але відпусти мене.

23. І висунув Бог супроти Соломона ще одного супротивника, Резона, сина Ел'яди, що втік від Гадад'езера, царя Цови, свого володаря.

24. І, зібравши біля себе людей, зробився старшиною ватаги, потому, як Давид розгромив [Гадад'езера] ; і пішли вони на Дамаск, і осіли там, і володарювали в Дамаску.

25. І був він супротивником Ізраїля у всі дні Соломона. Окрім зла, котрого [заподіяв] Гадад, він завжди шкодив Ізраїлю, і став царем Сирії.

26. І Єровоам, син Неватів, єфремлянин, 0673 з Цереди, а ім'я його матері – Церуа, жінки вдови, що був служником Соломоновим, підніс руку на царя.

27. І ось обставини, за якими він підніс руку на царя: Соломон будував Мілло, і ремонтував пролом у місті Давида, свого батька.

28. Єровоам був чоловіком мужнім. Соломон примітив, що цей молодий юнак умів робити діло, і настановив його доглядачем над усіма робітниками з Йосипового дому.

29. Якраз того часу довелося Єровоамові вийти з Єрусалиму; і зустрів його на дорозі пророк Ахійя, шілонянин, і на ньому була нова одежа. А в полі їх було лише двоє.

30. І взяв Ахійя нову одежу, котра була на ньому, і подер її на дванадцять частин.

31. І сказав Єровоамові: Візьми собі десять частин; бо так говорить Господь, Бог Ізраїля: Ось, Я відбираю царство з руки Соломонової і даю тобі десять колін.

32. А одне коліно залишиться йому заради служника Мого Давида і заради міста Єрусалиму, котрого Я вибрав із усіх колін Ізраїля.

33. Це все за те, що вони залишили Мене, і почали поклонятися Астарті, божеству сидонському, і Кемошеві, богові моавському, і Мілкомові, богові аммонському, і не пішли Моїми шляхами, щоб чинити бажане перед очима Моїми і [дотримуватися] настанов Моїх і заповідей Моїх, так, як Давид, батько їхній.

34. Я не відбираю всього царства з руки його; але я залишаю його володарем упродовж всіх днів життя його заради Давида, служника Мого, котрого Я вибрав, котрий дотримувався заповідей Моїх і настанов Моїх.

35. Але відберу царство з руки сина його, і дам тобі з нього десять колін.

36. А синові його дам одне коліно, щоб залишився світильник Давидів, служника Мого, назавжди перед Єрусалимом, містом, котре Я вибрав Собі для утвердження там ймення Мого.

37. Тебе Я вибираю, і ти будеш володарювати над усім, чого зажадає душа твоя, і будеш царем над Ізраїлем.

38. І якщо будеш виконувати все, що Я заповідаю тобі, і будеш ходити шляхами Моїми, і чинитимеш бажане перед очима Моїми, дотримуючись настанов Моїх, як чинив те служник Мій Давид, то Я буду з тобою і споруджу тобі дім міцний, як збудував Давидові, і віддам тобі Ізраїля.

39. І впокорю рід Давидів за це, проте не на всі дні.

40. А Соломон хотів забити Єровоама; але Єровоам підвівся і втік до Єгипту, до Шішака, єгипетського царя. І прожив він там до смерти Соломонової.

41. Інші події Соломонові і все, що він чинив, і мудрість його описані у книзі діянь Соломонових.

42. А днів царювання Соломонового в Єрусалимі над усім Ізраїлем [було] сорок літ.

43. І спочив Соломон із батьками своїми, і похований був у Місті Давида, батька свого, і зацарював замість нього син його Рехав'ам.

3 Царів 12

1. І пішов Рехав'ам до Сихему, бо до Сихему прийшли всі Ізраїльтяни, щоб настановити його на царство.

2. І почув про те Єровоам, син Неватів, коли був ще в Єгипті, куди втік від царя Соломона, і повернувся Єровоам із Єгипту.

3. І послали за ним, і прикликали його. Тоді Єровоам і все зібрання Ізраїльтян прийшли і говорили до Рехав'ама, і сказали:

4. Батько твій наклав на нас важке ярмо, а ти тепер учини для нас легшою жорстоку роботу батька твого і важке ярмо, котре він поклав на нас, і тоді ми будемо служити тобі.

5. І сказав він їм: Зараз ідіть, а за три дні поверніться до мене. І пішов народ.

6. Цар Рехав'ам радився зі своїми старшинами, котрі стояли перед Соломоном, батьком його, за життя його, і говорив: Як порадите ви мені відповісти цьому народові?

7. Вони говорили йому і сказали: Якщо ти цього дня будеш слугою народові цьому, і прислужишся йому, і вдовольниш їх, і будеш говорити їм приязно, то вони будуть твоїми служниками на всі дні.

8. Але він знехтував порадою старшин, що вони порадили йому; і радився з молодими юнаками, котрі зростали разом із ним і котрі стояли перед ним.

9. І сказав їм: Що ви порадите мені відповісти народові цьому, котрий говорив мені і сказав: Учини для нас легшим ярмо, котре поклав на нас батько твій?

10. І говорили йому молоді юнаки, котрі зростали разом із ним, і сказали: Отак скажи народові цьому, котрий говорив тобі і сказав: Батько твій поклав на нас важке ярмо, то учини полегшення нам; то скажи їм: Мій мізинець грубший, аніж стегно батька мого.

11. Отож, якщо батько мій обтяжував вас важким ярмом, то я збільшу ярмо ваше; батько мій карав вас батогами, а я каратиму скорпіонами!

12. І прийшов Єровоам та увесь народ до Рехав'ама третього дня, як наказав цар, кажучи: Поверніться до мене за три дні.

13. І відповідав цар народові суворо, і знехтував порадою старшин, що вони радили йому.

14. І говорив він за порадою молодих юнаків, і сказав: Батько мій поклав на вас важке ярмо, а я збільшу ярмо ваше; батько мій карав вас батогами, а я каратиму скорпіонами.

15. І не послухав цар народу; бо такою була воля Господа, щоб справдилося слово Його, котре вирік Господь через шілонянина Ахійю до Єровоама, Неватового сина.

16. І побачили всі ізраїльтяни, що цар не послухав їх. І відповідав народ цареві, і сказав: Яка нам частка в Давиді? Немає нам спадщини у синові Єссея! До шатрів своїх, Ізраїлю! Відтепер пізнай дім свій, Давиде! І розійшовся Ізраїль по шатрах своїх.

17. Тільки над синами Ізраїлевими котрі жили в горах Юдиних, царював Рехав'ам.

18. І послав цар Рехав'ам Адонірама, урядовця над даниною; але всі Ізраїльтяни закидали його камінням, і він помер; а цар Рехав'ам кинувся до колісниці, щоб утекти до Єрусалиму.

19. І відкинувся Ізраїль від дому Давидового аж донині.

20. Коли зачули всі Ізраїльтяни, що повернувся Єровоам, то послали, і прикликали його на зібрання, і настановили його царем над усіма Ізраїльтянами, за домом Давидовим не залишилось анічого, окрім коліна Юдиного [і Веніяминового].

21. І прийшов Рехав'ам до Єрусалиму, і зібрав увесь Юдин дім, а також із коліна Веніяминового сто вісімдесят тисяч вибраних вояків, щоб воювати з Ізраїлевим домом, аби повернути царство Рехав'амові, Соломоновому синові.

22. І було слово Боже до Шемаї, чоловіка Божого, і сказано:

23. Скажи Рехав'амові, Соломоновому синові, цареві Юдиному і всьому дому Юдиному й Веніяминовому, і решті народу:

24. Так говорить Господь: Не йдіть і не воюйте з братами вашими, синами Ізраїля; поверніться кожний до свого дому, бо це від Мене було. І виявили послух вони перед словом Господнім, і повернулися назад за словом Господнім.

25. І збудував Єровоам Сихема на горі Єфремовій, і оселився в ньому: звідти пішов, і збудував Пенуїла.

26. І говорив Єровоам у серці своєму: Царство може знову перейти до дому Давидового;

27. Якщо народ цей буде ходити до Єрусалиму для приношення пожертви в домі Господньому, то серце народу цього навернеться до володаря їхнього, до Рехав'ама, царя Юдиного; і вони заб'ють мене, і повернуться до Рехав'ама, царя Юдиного.

28. І, порадившися, цар виготовив двох золотих телят і сказав [народові] : Не варто вам ходити до Єрусалиму; ось боги твої, Ізраїлю, котрі вивели тебе з єгипетської землі.

29. І поставив він одного в Бет-Елі, а другого в Дані.

30. І призвело це до гріха; бо народ почав ходити до одного [з них], навіть до Дана.

31. І спорудив він капище на пагорбі, і настановив із народу священиків, котрі не були із синів Левієвих.

32. І встановив Єровоам свято у восьмому місяці, п'ятнадцятого дня місяця, подібне до свята, що в Юді, і приносив пожертви на жертовнику; те саме чинив він і у Бет-Елі, аби приносити пожертву телятам, котрих виготовив. І настановив у Бет-Елі священиків пагорбів, котрі поробив.

33. І приніс пожертви на жертовнику, котрого він спорудив у Бет-Елі, п'ятнадцятого дня восьмого місяця, місяця, котрого він довільно призначив, і встановив свято для синів Ізраїля, і підійшов до жертовника, щоб звершити кадіння.

3 Царів 13

1. І ось, прийшов чоловік Божий із Юдеї за словом Господнім до Бет-Елу, якраз о тім часі, коли Єровоам стояв біля жертовника, щоб звершити кадіння.

2. І виголосив до жертовника слово Господнє, і сказав: Жертовнику, жертовнику! Так говорить Господь: Ось, народиться син в Давидовому домі, Йосія ім'я йому, і принесе на тобі для пожертви священиків пагорбів, що звершують на тобі кадіння, і людські кістки будуть спалені на тобі.

3. І дав того дня ознаки, сказавши: Ось ознаки того, що це вирік Господь: Ось цей жертовник розпадеться, і попіл, котрий на ньому, розпорошиться.

4. Коли цар почув слова чоловіка Божого, проголошені до жертовника у Бет-Елі, то простягнув Єровоам руку свою від жертовника, говорячи: Візьміть його! І здеревіла рука його, котру він простягнув до нього, і він не міг розігнути її до себе.

5. І жертовник розпався, і попіл із жертовника розпорошився за ознакою, котру дав Божий чоловік за словом Господнім.

6. І сказав цар Божому чоловікові: Ублагай лице Господа, Бога твого, і помолися за мене, щоб рука моя стала знову відновленою. І ублагав Божий чоловік Господа, і рука царя відновилася, як перше.

7. І сказав цар Божому чоловікові: Зайди зі мною у дім мій і попоїж, і я дам тобі подарунка.

8. Але чоловік Божий сказав цареві: А хоч би ти давав мені половину дому свого, – я не піду з тобою, і не буду їсти хліб, і не буду пити воду в цьому місці.

9. Тому що так наказано мені словом Господнім; Не їж там хліба і не пий води, і не повертайся тією дорогою, котрою ти йшов.

10. І пішов він іншою дорогою, і не пішов назад тією дорогою котрою прийшов до Бет-Елі.

11. У Бет-Елі мешкав один пророк, уже в літах. Сини його прийшли і розповіли йому про все, що вчинив сьогодні чоловік Божий у Бет-Елі; І слова, які він виповідав цареві, переповіли [сини] батькові своєму.

12. І запитав їх батько їхній: Якою дорогою він прийшов? І показали сини його, якою дорогою прийшов чоловік Божий, що приходив з Юдеї.

13. І сказав він синам своїм: Осідлайте мені віслюка. І осідлали йому віслюка, і він сів на нього.

14. І поїхав за чоловіком Божим, і знайшов його, як сидів під дубом, і сказав йому: Чи ти є чоловік Божий, що прийшов з Юдеї? І сказав той: Я.

15. І сказав йому: Зайди до мене в дім, і попоїж хліба.

16. Той сказав: Я не можу повернутися з тобою і зайти до тебе; Не буду їсти хліба і не буду пити у тебе воду на цьому місці.

17. Тому що словом Господнім сказано мені: Не їж хліба і не пий там води; і не повертайся тією дорогою, котрою ти йшов.

18. І він сказав йому: І я пророк такий самий, як ти, і Ангел говорив мені словом Господнім, і сказав: Поверни його до себе в дім; нехай попоїсть хліба і нап'ється води. Він говорив йому неправду.

19. І той повернувся з ним, і попоїв хліба і напився води.

20. Коли вони ще сиділи за столом, слово Господнє було до пророка, який завернув його.

21. І звернувся він до чоловіка Божого, що прийшов з Юдеї, і сказав: Так говорить Господь: За те, що ти не підкорився устам Господа, і не дотримався наказу, котрим застерігав тебе Господь, Бог твій,

22. А повернувся, їв хліб і пив воду на тому місці, про яке Він сказав тобі: Не їж хліба і не пий води, – тіло твоє не увійде до гробу батьків твоїх!

23. Потому, як той попоїв хліба і напився води, він осідлав віслюка для пророка, котрого він завернув.

24. І рушив той. І зустрів його на дорозі лев, і забив його. І лежало тіло його, залишене на дорозі, а віслюк стояв поруч нього, і лев стояв біля тіла.

25. І ось, люди, які проходили мимо дорогою, побачили тіло, покинуте на дорозі, і лева, який стояв біля тіла, і пішли та розповіли в місті, у котрому жив літній пророк.

26. Пророк, який завернув його з дороги, зачувши [те], сказав: Це той чоловік Божий, котрий не підкорився устам Господа; Господь віддав його левові, котрий потрощив його і забив його, за словом Господа, котре він вирік йому.

27. І сказав синам своїм: Осідлайте віслюка. І осідлали вони.

28. Він рушив і знайшов тіло, покинуте на дорозі; а віслюк і лев стояли біля тіла; а лев не зжер тіла і не потрощив віслюка.

29. І підняв той пророк тіло Божого чоловіка, і поклав його на віслюка, і повіз його назад. І пішов той старий пророк до міста [свого], щоб оплакати і поховати його.

30. І поклав тіло його у своєму гробі, і плакав над ним: Ой, брате мій!

31. Після похорону його, він сказав синам своїм: Коли я помру, поховайте мене я гробі, в котрому похований чоловік Божий; біля його кісток покладіть кості мої.

32. Бо справдиться слово, котре він за наказом Господнім виголосив проти жертовника у Бет-Елі і про всі капища, що на пагірках у містах Самарійських.

33. І після цієї події Єровоам не зійшов зі своєї лихої дороги, але продовжував наставляти з народу священиків пагірків; хто хотів, того він і посвячував, і той ставав священиком пагірків.

34. Це призвело дім Єровоамів до гріха, і до погибелі, і до винищення його з лиця землі.

3 Царів 14

1. Того часу занедужав Авійя, Єровоамів син.

2. І сказав Єровоам дружині своїй: Підведися і перевдягнися, щоб не впізнали, що ти дружина Єровоамова, і піди до Шіло. Там є пророк Ахійя, який говорив про мене, що я буду царем над цим народом.

3. І візьми з собою десять хлібів і калачів, і глечик меду, і зайди до нього. Він скаже тобі, що станеться з хлопчиком.

4. Дружина Єровоамова так і вчинила: Підвелася, пішла до Шіло і зайшла до Ахієвого дому. Ахійя уже втратив зір; бо очі його стали нерухомими через його похилий вік.

5. І сказав Господь Ахійї: Ось, іде дружина Єровоама запитати тебе про свого сина, тому що він хворий; так і так говори їй; вона прийде перевдягнена.

6. Ахійя, зачувши шурхіт від ходи її, коли вона зайшла у двері, сказав: Зайди, дружино Єровоамова; для чого тобі перевдягатися? [Передано] мені жорстоку вість для тебе.

7. Іди, скажи Єровоамові: Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Я підніс тебе з-поміж простого народу і настановив вождем народу Мого Ізраїля.

8. І відірвав царство від дому Давидового, і дав його тобі; але ти не такий, як служник Мій Давид, котрий дотримувався заповідей Моїх і котрий ходив за Мною всім серцем своїм, і чинив лише бажане перед очима Моїми.

9. Ти учиняв найгірше за всіх, котрі були перед тобою, і пішов, і зробив собі інших богів та ідолів, щоб дратувати Мене; а Мене відкинув назад;

10. За це Я наведу лихо на дім Єровоамів, і винищу у Єровоама навіть те, що виливає на стіну, невільника і вільного в Ізраїлі, і вимету дім Єровоамів, як вимітають сміття, – геть чисто.

11. Хто помре у Єровоама в місті, того зжеруть пси, а хто помре на полі, того склюють птахи небесні; так Господь сказав.

12. Підведися і повертайся до свого дому, і тільки-но нога твоя ступить до міста, помре дитя;

13. І оплакуватимуть його всі Ізраїльтяни, і поховають його; бо він один у Єровоама увійде до гробу, оскільки в ньому, з дому Єровоамового, знайшлося дещо добре перед Господом, Богом Ізраїля.

14. І настановить Собі Господь над Ізраїлем царя, який винищить дім Єровоамів того дня. І що? Навіть тепер.

15. І уразить (вдарить) Господь Ізраїля, і [буде він], мов очеретина, що хитається у воді, і викине Ізраїльтян з цієї щедрої землі, котру дав батькам їхнім, і розпорошить їх за річку, за те, що вони поробили в себе ідолів, дратуючи Господа.

16. І віддасть [Господь] Ізраїля за гріхи Єровоама, котрі він сам учиняв, і котрими спонукав до гріха Ізраїля.

17. І підвелася дружина Єровоамова, і пішла, і прийшла до Тірци. І тілько-но переступила через поріг дому, як померло дитя.

18. І поховали його, і оплакували його всі Ізраїльтяни, за словом Господа, котре Він вирік через служника Свого, Ахійю пророка.

19. Інші діяння Єровоама, як він воював, та як він царював, описані в Літописі царів ізраїльських.

20. А часу царювання Єровоамового було двадцять два роки; і спочив він з батьками своїми, і зацарював син його Надав.

21. А Рехав'ам, син Соломонів, царював у Юдеї. Сорок і один рік було Рехав'амові, коли він зацарював, і сімнадцять років царював у Єрусалимі, в місті, котре вибрав Господь із усіх колін Ізраїлевих, щоб там було ймення Його. А ім`я матері його – аммонійка Наама.

22. І вчиняв Юда лихе перед очима Господніми, і гнівив його більше від усього того, що чинили батьки їхні своїми гріхами, котрими вони грішили.

23. І спорудили вони в себе узвишшя, і статуї, і капища на всякому високому пагорбі і під всіляким тінистим деревом.

24. І блудодії були також на цій землі, і чинили всі мерзоти тих народів, котрих Господь прогнав від синів Ізраїля.

25. А п'ятого року царювання Рехав'ама, пішов Шішак, єгипетський цар, супроти Єрусалиму.

26. І забрав скарби дому Господнього і скарби дому царського – все забрав; забрав також усі золоті щити, котрі зробив Соломон.

27. І зробив цар Рехав'ам замість них мідні щити, і віддав він їх на руки старшинам охоронців, котрі охороняли вхід до царського дому.

28. Коли цар виходив у дім Господній, охоронці несли їх, і потім знову відносили їх до помешкання охорони.

29. А решту про Рехав'амові діяння і про все, що він чинив, описано в Літописі царів Юдиних.

30. Поміж Рехав'амом та Єровоамом точилася війна за всіх днів упродовж [їхнього життя].

31. І спочив Рехав'ам з батьками своїми, і похований з батьками своїми у місті Давидовому. Ймення матері його – аммонійка Наама. А замість нього зацарював його син Авійям.

3 Царів 15

1. А вісімнадцятого року царювання Єровоама, сина Неватанового, зацарював над юдеями Авійям.

2. Три роки він царював у Єрусалимі; ймення матері його Мааха, Авесаломова донька.

3. Він ходив у всіх гріхах батька свого, котрі той чинив перед ним, і серце його не було відданим Богові його, як серце Давида, його батька.

4. Але заради Давида Господь, Бог його, дав йому світильника в Єрусалимі, настановивши після нього сина його і укріпивши Єрусалим.

5. Тому що Давид чинив добре перед очима Господа і не відступав од усього того, що Він заповідав йому впродовж усіх днів життя його, окрім учинка з Урією хеттеянином.

6. І була війна між Рехав'амом і Єровоамом упродовж усіх днів життя їхнього.

7. Інші діяння Авійямові і все, що він чинив, описане в Літописі царів Юдиних. І була війна між Авійямом і Єровоамом.

8. І спочив Авійям з батьками своїми, і поховали його в місті Давидовому. І зацарював Аса, син його, замість нього.

9. Двадцятого року [царювання] Єровоама, царя ізраїльського, зацарював Аса над Юдеями,

10. І сорок один рік царював у Єрусалимі. Ім`я бабусі його Мааха, Авесаломова донька.

11. Аса чинив бажане перед очима Господніми, як Давид, батько його.

12. Він прогнав блудодіїв із краю, і відкинув усіх божків, котрих зробили батьки його;

13. І навіть матір свою Мааху позбавив він права бути царицею, за те, що вона виготовила ідола Астарти. І порубав Аса ідола її, і спалив біля потоку Кедрон.

14. А ось узвишшя не були понищені. Проте серце Аси було віддане Господові упродовж усіх днів його.

15. І вніс він до Господнього дому речі, освячені батьком його, і речі, освячені ним: срібло, і золото, і посудини.

16. І була війна поміж Асою і поміж Башою, царем Ізраїльським, упродовж усіх днів їхніх.

17. І вийшов Баша, цар ізраїльський, супроти Юдеї, і почав будувати Раму, щоб ніхто не виходив і не входив до Аси, царя Юдиного.

18. І взяв Аса все срібло і золото, що залишилося у скарбницях дому Господнього, і в скарбницях дому царського, і віддав його в руки служників своїх, і послав їх цар Аса до Бен-Гадада, сина Тавримонна, сина Хезйонового, сирійського царя, що сидів у Дамаску, і сказав:

19. Нехай буде спілка між мною і між тобою, [як була] поміж батьком моїм і поміж батьком твоїм; Ось, я посилаю тобі як дар срібло і золото; розірви спілку твою з Башею, царем ізраїльським, щоб він відійшов од мене.

20. І послухав Бен-Гадад царя Асу, і послав старшин війська свого супроти міст ізраїльських, і звоював Іййона, і Дана, і Авел-Бет-Мааху, і всього Кінерота і всю землю Нефталимову.

21. Зачувши [про це], Баша перестав будувати Раму і повернувся до Тірци.

22. А цар Аса прикликав усіх юдеїв, нікого не полишивши, і винесли вони з Рами каміння і дерева, котрі Баша використовував на будівництві. І побудував із них цар Аса Ґеву Веніяминову і Міцпу.

23. А решту діянь Аси, і всі подвиги його, і все, що він учинив, і міста, котрі він збудував, описано в Літописі царів Юдиних, окрім того, що в похилому віці він хворів ногами.

24. І спочив Аса з батьками своїми в місті Давидовому, батька свого. І зацарював Йосафат, син його, замість нього.

25. А Надав, син Єровоамів, зацарював над Ізраїлем другого року Аси, царя Юдиного, і царював над Ізраїлем два роки.

26. І чинив він лихе перед очима Господніми, ходив дорогою батька свого, і в гріхах його, котрими той втягнув Ізраїля у гріх.

27. І вчинив супроти нього змову Баша, син Ахійї, з Іссахарового дому, і забив його Баша при Ґіббетоні филистимському, коли Надав і всі Ізраїльтяни тримали в облозі Ґіббетон.

28. І забив його Баша третього року Аси, царя Юдиного, і зацарював замість нього.

29. Коли він зацарював, то винищив увесь дім Єровоамів, не залишив жодної душі в Єровоамі, аж доки не винищив його, за словом Господа, котре Він вирік через служника Свого, шілонянина Ахійю,

30. За гріхи Єровоама, котрі він сам учинив, і котрими втягнув у гріх Ізраїля, за образи, якими він прогнівив Господа, Бога Ізраїлевого.

31. Інші діяння Надава і все, що він учинив, описано в Літописі царів ізраїльських.

32. І була війна поміж Асою і поміж Башею, царем ізраїльським упродовж усіх днів їхніх.

33. Третього року Аси, царя Юдиного, зацарював Баша, син Ахійїн, над усіма Ізраїльтянами у Тірці, [і царював] двадцять чотири роки.

34. І робив він лихе перед очима Господніми, і ходив дорогою Єровоама і в гріхах його, котрими той затягнув у гріх Ізраїля.

3 Царів 16

1. І було слово Господнє до Єгу, Хананієвого сина, про Башу:

2. За те, що Я підніс тебе із тліну і настановив тебе вождем народу Мого Ізраїля, а ти пішов шляхом Єровоама і втягнув у гріх народ Мій Ізраїльтян, щоб він гнівив мене гріхами своїми,

3. Ось, Я відкину дім Баші і дім нащадків його, і вчиню з домом твоїм те саме, що з домом Єровоама, сина Неватового.

4. Хто помре у Баші в місті, того з'їдять пси, а хто помре у нього в полі, того видзьобають птахи небесні.

5. Інші діяння Баші, все, що він учинив, і подвиги його описані в Літописі царів ізраїльських.

6. І спочив Баша з батьками своїми, і похований в Тірці. І зацарював Ела, син його, замість нього.

7. Але через Єгу, сина Хананієвого, було [сказане] слово Господнє про Башу, і про дім його, і про все зло, котре він чинив перед очима Господа, дратуючи Його ділами рук своїх, наслідуючи дім Єровоамів, за що винищений був.

8. Двадцять шостого року Аси, царя Юдиного, зацарював Ела, син Баші, над Ізраїлем у Тірці [і царював] два роки.

9. І вчинив супроти нього змову слуга його Зімрі, старший над половиною колісниць. Коли він у Тірці упився в домі Арци, що був старшим над палацом в Тірці,

10. Тоді зайшов Зімрі, ударив його і забив на смерть його, в двадцять сьомому році Аси, царя Юдиного, і зацарював замість нього.

11. Коли він зацарював і сів на троні його, то винищив увесь дім Баші, не залишив йому жодного з того, що виливає на стіну, ні родичів його, ані друзів його.

12. І винищив Зімрі увесь дім Баші, за словом Господа, котре він вирік про Башу через Єгу пророка.

13. За всі гріхи Баші і за гріхи Елі, сина його, котрі вони самі вчинили і котрими вводили Ізраїля в гріх, дратуючи Господа, Бога Ізраїлевого, своєю облудністю.

14. Інші діяння, все, що він учинив, описано в Літописі царів ізраїльських.

15. На двадцять сьомому році Аси, царя Юдиного, зацарював Зімрі, і царював сім днів у Тірці, коли народ тримав в облозі филистимський Ґіббетон.

16. Коли народ, який тримав облогу, зачув, що Зімрі учинив змову і забив царя, то всі Ізраїльтяни настановили царем над Ізраїлем Омрі, старшину війська, того ж таки дня, у таборі.

17. І відступив Омрі і всі Ізраїльтяни разом із ним від Ґіббетона і взяли в облогу Тірцу.

18. Коли побачив Зімрі, що місто здобуте, зайшов він до внутрішнього помешкання царського палацу, і підпалив за собою царській дім вогнем, і загинув

19. За свої гріхи, в чому він згрішив, роблячи зле перед очима Господніми, ходячи шляхом Єровоама і в гріхах його, котрі він чинив, щоб увести Ізраїля в гріх.

20. Інші діяння Зімрі і змова його, котру він учинив, описані в Літописі царів ізраїльських.

21. Тоді розділився народ ізраїльський на дві половини: одна половина народу стояла за Тівні, Ґінатового сина, щоб зацарювати його, а друга половина – за Омрі.

22. І здобув гору народ, котрий стояв за Омрі, над народом, котрий за Тівні, Ґінатового сина, і помер Тівні, і зацарював Омрі.

23. Тридцять першого року Аси, царя Юдиного, зацарював Омрі над Ізраїлем [і] царював дванадцять літ. У Тірці царював він шість років.

24. І купив Омрі гору у Шемера, гору Шомерон за два таланти срібла, і забудував гору, і назвав ім'я міста, яке збудував, йменням володаря тієї гори: Шомерон.

25. І вчиняв Омрі зле перед очима Господніми, і вчиняв гірше від усіх, які були перед ним.

26. Він у всьому ходив шляхом Єроваома, сина Неватового, та в гріхах його, якими вводив у гріх Ізраїля, щоб гнівити Господа, Бога Ізраїлевого, ідолами своїми.

27. Інші діяння Омрі, котрі він учинив, і твердість, котру він виявив, описані в Літописі царів ізраїльських.

28. І спочив Омрі з батьками своїми, і похований в Самарії. І зацарював Ахав, син його, замість нього.

29. Ахав, син Омрі, зацарював над Ізраїлем на тридцять восьмому році Аси, царя Юдиного, і царював Ахав, син Омрі, над Ізраїлем в Самарії двадцять два роки.

30. І вчиняв Ахав, син Омрі, зле перед очима Господа більше від усіх, які були перед ним.

31. Замало було для нього ходити в гріхах Єровоама, Неватового сина, – він узяв за себе дружиною Єзавель, доньку Етбаала, сидонського царя, і почав служити Ваалові і поклонятися йому.

32. І спорудив він Ваалові жертовника у домі Вааловому, котрого спорудив у Шомерот.

33. І зробив Ахав діброву, і більше від усіх царів ізраїльських, котрі були перед ним, Ахав чинив те, що гнівило Господа, Бога Ізраїлевого.

34. За його днів Хіїл із Бет-Елу відбудував Єрихон: на первістку своєму Авірамові він заклав його підмурки, а на молодшім своїм Сеґівові, поставив браму його, за словом Господнім, котре він вирік через Ісуса, сина Навинового.

3 Царів 17

1. І сказав Ілля тішб'янин, з Ґілеадських мешканців, до Ахава: Живий Господь, Бог Ізраїля, перед Котрим я стою! Цими роками не буде ні роси, ні дощу, хіба що за словом моїм.

2. І було до нього слово Господнє.

3. Іди звідси, і заверни на схід, і сховайся біля потоку Керіті, що навпроти Йордану.

4. Із цього потоку ти будеш пити, а воронам Я накажу годувати тебе там.

5. І пішов він, і вчинив за словом Господнім, пішов і залишився біля потоку Керіті, що навпроти Йордану.

6. І ворони приносили йому хліб і м'ясо вранці, хліб і м'ясо вечорами, а пив він з потоку.

7. Але з плином часу цей потік висох, тому що не було дощу на землю.

8. І було до нього слово Господнє:

9. Підведися, і рушай до Сарепти сидонської, і залишайся там; Я наказав там жінці, вдові, годувати тебе.

10. І підвівся він, і рушив до Сарепти, і коли прийшов до брами міста, ось, там жінка, вдова, збирає дрова. І прикликав він її, і сказав: Дай мені трішки води в посудині напитися.

11. І пішла вона, щоб взяти; а він закричав навздогін їй і сказав: Візьми для мене також шматок хліба в руки свої.

12. Вона сказала: Живий Господь, Бог твій! У мене нічого немає печеного, а лише є жменя борошна у дзбанку і трохи олії в горщику. І ось, я назбираю дровець і піду, і приготую це для себе і для сина мого; з'їмо це і помремо.

13. І сказав їй Ілля: Не бійся, піди, вчини, що ти сказала, але перед цим зроби невеликого опріснока для мене, і принеси мені; а для себе і для свого сина зробиш потім,

14. Бо так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Борошно у дзбанку не скінчиться, і олії в горщику не зменшиться аж до того дня, коли Господь пошле дощ на землю.

15. І рушила вона, і вчинила так, як сказав Ілля; і їла вона, і він, і дім її деякий час.

16. Борошно у дзбанку не скінчалося і олії у горщику не зменшилося, за словом Господнім, котре він вирік через Іллю.

17. Після цього занедужав син цієї жінки, господині того дому, і хвороба його була така тяжка, що не залишилося в ньому дихання.

18. І сказала вона Іллі: Що мені в тобі, чоловіче Божий? Ти прийшов до мене пригадати гріхи мої і погубити сина мого.

19. І сказав він їй: Дай мені сина твого. І взяв його з руки її, і поніс його до світлиці, де він жив, і поклав його на свою постіль.

20. І озвався до Господа, і сказав: Господе, Боже мій! Невже Ти і вдові, у якої я мешкаю, учиниш зло, погубивши сина її?

21. І простягнувшись на підліткові тричі, він озвався до Господа і сказав: Господе, Боже мій! Я благаю Тебе, нехай повернеться душа підлітка цього в нього!

22. І почув Господь голос Іллі, і повернулася душа підлітка цього в нього, і він ожив.

23. І взяв Ілля підлітка і зніс його із світлиці вниз, і віддав його матері його, і сказав Ілля: Дивися, син твій живий.

24. І сказала та жінка Іллі: Аж тепер я спізнала, що ти – чоловік Божий, і що слово Господнє в устах твоїх правдиве.

3 Царів 18

1. Через деякий час, як минуло чимало днів, було слово Господнє до Іллі третього року: Піди і покажися Ахавові, і Я дам дощ на землю.

2. І рушив Ілля, аби показатися Ахавові. А голод був у Самарії значний.

3. І покликав Ахав Овдія, що був [старшиною] над домом, а Овдій був вельми богобоязкий,

4. І коли Єзавель винищувала пророків Господніх, Овдій узяв сто пророків, і сховав їх, по п'ятдесят чоловік, у печерах, і годував їх хлібом та водою.

5. І сказав Ахав Овдієві: Рушай по землі до всіх джерел і до всіх потоків на землі, чи не знайдемо десь трави, щоб нам прогодувати коней і лошаків і не втратити всіх тварин.

6. І поділили вони поміж собою землю, щоб обійти її; Ахав пішов однією дорогою сам, а Овдій осібно пішов другою дорогою.

7. Коли Овдій рухався дорогою, ось, назустріч йому йде Ілля. Він упізнав його, і впав на обличчя своє, і сказав: Чи це ти, володарю мій Ілля?

8. Той сказав йому: Я, піди скажи володареві твоєму: Ілля тут.

9. Він сказав: У чому я завинив, що ти віддаєш служника твого в руки Ахава, щоб погубити мене?

10. Живий Господь, Бог твій! Немає жодного народу і царства, куди не посилав би володар мій шукати тебе; І коли йому говорили, [що тебе] немає, він брав присягу з того царства і народу, що не могли відшукати тебе.

11. А тепер ти кажеш: Піди, скажи володареві своєму: Ілля тут.

12. Коли я піду від тебе, тоді Дух Господній понесе тебе, не відаю куди; і якщо я піду попередити Ахава, і він не знайде тебе, то він заб'є мене; а служник твій богобоязкий від юности своєї.

13. Хіба не сказано володареві моєму, що я вчинив, коли Єзавель винищувала пророків Господніх, як я переховував сто чоловіків пророків Господніх, по п'ятдесят чоловіків, у печерах і годував їх хлібом і водою?

14. А тепер ти кажеш: Піди, скажи володареві твоєму: Ілля тут; він заб'є мене.

15. І сказав Ілля: Живий Господь Саваот, перед котрим я стою! Сьогодні я постану перед ним.

16. І пішов Овдій назустріч Ахавові, і доповів йому. І пішов Ахав назустріч Іллі.

17. Коли Ахав побачив Іллю, то сказав Ахав йому: Чи це ти, що бентежиш Ізраїля?

18. І сказав Ілля: Не я бентежу Ізраїля, але ти і дім батька твого тим, що знехтували наказами Господніми і йдете за Ваалами.

19. Тепер ходімо, і збери до мене всього Ізраїля на гору Кармел, і чотириста п'ятдесят пророків Ваалових, і чотириста пророків Астартових, що харчуються від столу Єзавелі.

20. І послав Ахав до всіх синів Ізраїля, і зібрав усіх пророків на гору Кармел.

21. І пішов Ілля до всього народу, і сказав: Чи довго вам зависати поміж двома думками? Якщо Господь є Бог, то йдіть за Ним, а якщо Ваал, то за ним ходіть. І не відповідав йому народ жодним словом.

22. І сказав Ілля народові: Я один залишився пророк Господній, а пророків Ваалових чотириста п'ятдесят чоловіків.

23. Нехай дадуть нам двох бичків і нехай вони виберуть собі одного бичка, і нехай розітнуть його, і покладуть на дрова, але вогню нехай не підкладають; А я приготую другого бичка і покладу на дрова, а вогню не підкладу.

24. І прикличите ви ім'я бога вашого, а я прикличу ймення Господа, Бога мого. Той Бог, котрий дасть відповідь засобом вогню, є Бог. І відповідав увесь народ і сказав: Гаразд!

25. І сказав Ілля пророкам Вааловим: Виберіть собі одного бичка і приготуйте ви передніше, бо вас багато; І прикличте ім'я бога вашого, але вогню не підкладайте

26. І взяли вони бичка, котрого дали їм, і приготували, і прикликали ім'я Ваала від ранку до полудня, говорячи: Ваале, почуй нас! Але не було ні голосу, ні відповіді; І скакали вони біля жертовника, котрий учинили.

27. Опівдні Ілля почав насміхатися над ними і говорив: Кричіть гучнішим голосом, бо він бог; можливо, він задумався, або чимось зайнятий, або в дорозі, а може, й спить, то він прокинеться.

28. І почали вони кричати гучним голосом, і кололи себе, своїм звичаєм, ножами і списами, аж так, що кров їм юшила.

29. Минув полудень, а вони все ще бісилися до самісінького часу вечірнього жертвоприношення; але не було ані голосу, ані відповіді, ані слуху.

30. Тоді Ілля сказав усьому народові: Підійдіть до мене. І підійшов увесь народ до нього. Він відбудував зруйнованого жертовника Господнього.

31. І взяв Ілля дванадцять каменів, за числом колін синів Якова, котрому Господь сказав так: Ізраїль буде ймення твоє.

32. І спорудив з цих каменів жертовника в ймення Господа, і вчинив довкола жертовника рів, місткістю на дві сати зерна.

33. І поклав дрова, і розтяв бичка, і поклав його на дрова.

34. І сказав: Наповніть четверо відер води, і виливайте на всеспалення та на дрова. Потім сказав: Повторіть. І вони повторили. І сказав: Учиніть [це] втретє. І вчинили втретє.

35. І вода полилася довкола жертовника, і рів наповнився водою.

36. Під час приношення вечірньої пожертви підійшов Ілля пророк [до жертовника], і сказав: Господе, Боже Авраамів, Ісааків та Ізраїлів! Нехай спізнають цього дня, що Ти один Бог в Ізраїлі, і що я служник Твій і вчинив усе за словом Твоїм.

37. Зачуй мене, Господе, почуй мене! Нехай спізнає народ оцей, що Ти Господь, Бог, і Ти навернеш серце їхнє [до Тебе].

38. І злинув вогонь Господній і пожер жертву всеспалення, і дрова, і каміння, і тлін, і висушив воду, котра у рові.

39. Забачивши [це], увесь народ упав на обличчя своє і сказав: Господь є Бог, Господь є Бог!

40. І сказав їм Ілля: Схопіть пророків Ваалових, щоб жоден з них не сховався. І схопили їх. І відвів їх Ілля до потоку Кішон, і заколов їх там.

41. І сказав Ілля Ахавові: Іди, їж і пий; бо вже чутно шум дощу.

42. І пішов Ахав їсти і пити, а Ілля зійшов на верховину Кармелу, і нахилився до землі, і поклав обличчя своє між коліна свої.

43. І сказав юнакові своєму: Піди, подивися до моря. Той пішов, і подивився, і сказав: Нічогісінько немає. Він сказав: Продовжуй [це] до семи разів.

44. Сьомого разу той сказав: Ось, невеличка хмарина підноситься від моря, завбільшки з долоню людську. Він сказав: Піди, скажи Ахавові: Запрягай [колісницю твою] і їдь, щоб не застав тебе дощ.

45. Тим часом небо спохмурніло від хмаровищ і від вітру, і пішов рясний дощ. А Ахав сів у колісницю і поїхав до Ізреелу.

46. І була на Іллі рука Господня. Він підперезав стегна свої і біг перед Ахавом до самого Ізреелу.

3 Царів 19

1. І переповів Ахав Єзавелі все, що вчинив Ілля, і те, що він забив усіх пророків мечем.

2. І послала Єзавель посланця до Іллі сказати: Нехай те і те вчинять мені боги, і ще більше вчинять, якщо я завтра до цієї пори не зроблю з твоєю душею того, що [вчинено] з душею кожного з них.

3. Забачивши це, він підвівся і пішов, щоб урятувати життя своє, і прийшов до Беер-Шеви, котра в Юдеї, і залишив юнака свого там.

4. А сам відійшов у пустелю на один день путі, і, прийшовши, сів під кущем ялівцю, і просив смерти собі, і сказав: Доволі уже, Господе; візьми душу мою, бо я не кращий від батьків моїх;

5. І ліг і заснув під кущем ялівця. І ось, Ангел торкнувся до нього і сказав йому: Підведися і попоїж.

6. І оглядівся Ілля, і ось, у головах його печений корж і глечик води. Він попоїв, і напився, і знову заснув.

7. І повернувся Ангел Господній вдруге, торкнувся до нього і сказав: Підведися, попоїж; бо далека дорога перед тобою.

8. І підвівся, і попоїв, і напився, і, підкрипившися тією їжею, йшов сорок днів і сорок ночей до гори Божої Хорив.

9. І увійшов він там до печери, і ночував у ній. І ось, було до нього слово Господнє, і сказав йому [Господь] : Чого ти тут, Ілля?

10. Він сказав: Я був дуже ревний перед Господом, Богом Сил; тому що сини Ізраїлеві залишили заповіта Твого, зруйнували Твої жертовники і пророків Твоїх забили мечем; залишився я один, але й мого життя шукають, щоб забрати його.

11. І сказав: Вийди і стань на горі перед Господом. І ось, Господь пройде, і великий і могутній вітер, який розкидає гори і нищить скелі перед Господом; але не у вітрі Господь. Після вітру – землетрус; але не в землетрусі Господь.

12. Після землетрусу вогонь; але не у вогні Господь. Після вогню віяння тихого вітру.

13. Зачувши [це], Ілля закрив лице своє милоттю своєю та й вийшов і став біля входу до печери. І був до нього голос, і сказав йому: Чого ти тут, Ілля?

14. Він сказав: Я був ревним перед Господом, Богом Саваотом; тому що сини Ізраїлеві залишили заповіта Твого, зруйнували жертовники Твої, і пророків Твоїх убили мечем; залишився я один, але й мого життя шукають, щоб забрати його.

15. І сказав йому Господь: Піди назад своєю дорогою через пустелю до Дамаску; і коли прийдеш, то помасти Хазаїла на царя над Сирією.

16. А Єгу, Німшієвого сина, помасти на царя над Ізраїлем; А Єлисея, сина Шафатового з Авел-Мехоли, помасти на пророка замість себе.

17. Хто втече від меча Хазаїлового, того заб'є Єгу, а хто втече від меча Єгу, того заб'є Єлисей.

18. А втім, Я залишив між Ізраїльтянами сім тисяч [мужів] : усі їхні коліна не схилялися перед Ваалом; і всіх цих уста не цілували його.

19. І пішов він звідти, і знайшов Єлисея, сина Шафатового, коли він орав. Дванадцять [пар волів] було в нього, і сам він був при дванадцятому. Ілля, проходячи повз нього, кинув на нього милоть свою.

20. І залишив [Єлисей] волів, і побіг за Іллею, і сказав: Дозволь мені поцілувати батька мого і матір мою, і я піду за тобою. Він сказав йому: Піди і приходь назад, бо що учинив я тобі?

21. Він повернувся од нього, взяв двох волів і заколов їх, і, підпаливши плуга волів, підсмажив м'ясо з них, і роздав людям, і вони їли. А сам підвівся, і пішов за Іллею, і почав служити йому.

3 Царів 20

1. А Бен-Гадад, цар сирійський, зібрав усе військо своє, і з ним були тридцять два царі, і коні, і колісниці, і пішов, і взяв у облогу Самарію, і воював супроти неї.

2. І послав послів до Ахава, царя ізраїльського, до міста,

3. І сказав йому: Так говорить Бен-Гадад: Срібло твоє та золото твоє – мої, і дружини твої і кращі сини твої – мої.

4. І відповідав цар ізраїльський, і сказав: Нехай буде за словом твоїм, володарю мій, царю: Я і все моє – твоє.

5. І знову прийшли посли і сказали: Так говорить Бен-Гадад: Я послав до тебе сказати: Срібло твоє та золото твоє, і дружин твоїх, і синів твоїх віддай мені;

6. А тому я завтра, о цій порі, пришлю до тебе служників моїх, щоб вони оглянули дім твій і доми твоїх служників, і все, що вельми важить перед очима твоїми, візьмуть в руки свої і заберуть.

7. І зібрав цар ізраїльський усіх старшин краю, і сказав: Зауважте і дивіться, він замислив лихе; коли він прислав до мене за дружинами моїми і синами моїми, і сріблом моїм, і золотом моїм, я йому не відмовив.

8. І сказала йому вся старшина і весь народ: Не слухай і не погоджуйся.

9. І сказав він послам Бен-Гадада: Скажіть моєму цареві: Усе, про що ти просив першого разу від служника твого, я готовий учинити; а цього вчинити не можу. І пішли посли, і віднесли йому відповідь.

10. І послав до нього Бен-Гадад сказати: Нехай те і те вчинять мені боги, і ще більше нехай учинять, якщо пороху самарійського не стане для всіх людей, що йдуть за мною.

11. І відповідав цар ізраїльський, і сказав: Скажіть, нехай не хвалиться підперезаний, як розперезаний.

12. Зачувши це слово, Бен-Гадад, котрий жив разом із царями в шатрах, сказав служникам своїм: Беріть в облогу місто. І вони взяли місто в облогу.

13. І ось, один пророк підійшов до Ахава, царя ізраїльського, і сказав: Так говорить Господь: Чи ти бачиш усе оце велике юрмище? Ось, Я сьогодні віддам його в руку твою, щоб ти знав, що Я – Господь.

14. І сказав Ахав: Через кого? Він сказав: Так говорить Господь: Через служників окружних старшин. І сказав [Ахав] : Хто розпочне битву? Він сказав: Ти.

15. [Ахав] перелічив служників старшин окружних, і виявилося їх двісті тридцять двоє; після них порахував увесь народ, всіх синів Ізраїлевих, було сім тисяч.

16. І вони виступили опівдні, а Бен-Гадад напився у шатрах разом із царями, які допомагали йому.

17. І виступили передніше служники старшин округів. І послав Бен-Гадад, і повідали йому, що люди вийшли із Самарії.

18. Він сказав: Якщо по мир вийшли вони, то схопіть їх живими; А якщо на війну вийшли, також схопіть живими.

19. І вийшли з міста служники старшин округів, і військо за ними.

20. І вбивав кожний супротивника свого; і побігли сиріяни, а ізраїльтяни погналися за ними. А Бен-Гадад, цар сирійський, порятувався на коні, з вершниками.

21. І вийшов цар Ізраїльський, і взяв коней і колісниці, і завдав великої поразки сиріянам.

22. І підійшов пророк до царя ізраїльського, і сказав йому: Піди, тримайся мужньо, укріпись, і зважай, що тобі чинити; бо за рік цар сирійський знову піде супроти тебе.

23. Служники царя сирійського сказали йому: Бог їхній є Богом гір, а тому вони подолали нас. Якщо ж ми учинимо бойовище з ними на рівнині, то напевне здолаємо їх.

24. Отож, ось що учини: Усунь тих царів, кожного з місця його, і замість них постав старшин округ.

25. І набери собі війська стільки, скільки загинуло в тебе, і коней, скільки було коней, і колісниць, скільки було колісниць; і вчинимо бій із ними на рівнині, і тоді, напевне, здолаємо їх. І дослухався він до голоса їхнього, і вчинив так.

26. За рік, який проминув, Бен-Гадад зібрав сиріян і виступив до Афеку, щоб воювати з Ізраїлем.

27. Зібрані були сини Ізраїлеві, і, взявши харчів, вийшли назустріч їм. І розташувалися сини Ізраїлеві табором перед ними, немовби двійко невеликих отар кіз, а сиріяни виповнили край.

28. І підійшов Божий чоловік, і сказав цареві ізраїльському: Так говорить Господь: За те, що сиріяни говорять: Господь є Бог гір, а не Бог долин, Я все оце велике юрмище віддам у руку твою, щоб ви знали, що Я – Господь.

29. І стояли таборами одні супроти других сім днів. Сьомого дня розпочалася битва; і сини Ізраїлеві винищили сто тисяч піших сиріян – за один день.

30. Решта втікла до міста Афека. [Там] завалився мур на решту двадцять сім тисяч чоловіків, що залишились. А Бен-Гадад утік до міста і бігав з одного внутрішнього помешкання до другого.

31. І сказали йому служники його: Ми чули, що царі дому Ізраїлевого – царі милостиві. Дозволь нам покласти веретища і мотузки на голови свої, і піти до царя ізраїльського; Можливо, він помилує душу твою.

32. І підперезали вони веретищами стегна свої, і мотузки поклали на голови свої, і прийшли до царя ізраїльського і сказали: служник твій Бен-Гадад говорить: Помилуй життя моє. Той сказав: Хіба він живий? Він брат мій.

33. Люди ці взяли це за [добрий] натяк, і квапливо підхопили слово з уст його, і сказали: Брат твій Бен-Гадад. І сказав він: Підіть, приведіть його. І вийшов до нього Бен-Гадад, і він посадовив його [з собою] на колісницю.

34. І сказав йому [Бен-Гадад] : Міста, які забрав мій батько у твого батька, я поверну, і майдани ти можеш мати в Дамаску, як батько мій мав у Самарії. [Ахав сказав] : Після угоди я відпущу тебе. І, уклавши з ним угоду, відпустив його.

35. Тоді один чоловік із синів пророків сказав іншому, за словом Господнім: Бий мене. Але цей чоловік не погодився бити його.

36. І сказав йому: За те, що ти не послухав голосу Господнього, заб'є тебе лев, коли підеш від мене. Він пішов од нього, і лев, зустрівши його, забив його.

37. І знайшов він іншого чоловіка, і сказав: Бий мене! Цей чоловік бив його до того, що зранив його ударами.

38. І пішов пророк, і постав перед царем на дорозі, затуливши покривалом очі свої.

39. Коли цар проїздив мимо, він закричав цареві і сказав: Служник твій ходив на битву, і ось, один чоловік, який відійшов на бік, підвів до мене чоловіка і сказав: Стережи цього чоловіка; Якщо його не стане, то душа твоя буде за його душу, або ти муситимеш відважити талант срібла.

40. Коли служник твій зайнявся цими й іншими справами, його не стало. І сказав йому цар ізраїльський: Ось такий тобі вирок: Ти сам вирішив.

41. Він тут-таки скинув покривало з очей своїх, і впізнав його цар, що він із пророків.

42. І сказав йому: Так говорить Господь: За те, що ти випустив з рук своїх чоловіка, проклятого Мною, душа твоя буде замість його душі, народ твій, замість його народу.

43. І рушив цар ізраїльський додому стривожений і смутний, і прибув до Самарії.

3 Царів 21

1. І сталося після цих подій: У Навота, ізреелянина, що в Ізреелі, був виноградник біля палацу Ахава, царя самарійського.

2. І сказав Ахав Навотові, говорячи: Віддай мені свого виноградника; з нього у мене буде овочевий сад, бо він близько від мого дому; а замість нього я дам тобі виноградника кращого від цього, або, якщо тобі до вподоби, дам тобі срібла, згідно з ціною на нього.

3. Але Навот сказав Ахавові: Нехай убереже мене Господь, щоб я віддав тобі спадок батьків моїх!

4. І прийшов Ахав додому невдоволений і стурбований тим словом, котре сказав йому Навот ізреелянин, говорячи: Не віддам тобі спадку батьків моїх. І ліг у постіль свою і відвернув лице своє, і хліба не їв.

5. І зайшла до нього дружина його Єзавель, і сказала йому: Чого це дух твій утратив спокій, що ти й хліба не їси?

6. Він сказав їй: Коли я почав говорити Навотові ізреелянинові і сказав йому: Віддай мені виноградника твого за срібло, або, якщо хочеш, я дам тобі [другого] виноградника замість нього, тоді він сказав: Не віддам тобі виноградника мого.

7. І сказала йому Єзавель, дружина його: Що то за царство було б в Ізраїлі, якби ти так чинив? Підведися, їж хліб і май спокій; я надбаю тобі виноградника Навота ізреелянина.

8. І написала вона від ймення Ахава листи, і позапечатувала їх його печаткою, і послала ці листи до старшин і вельмож у його місті, які мешкали там з Навотом.

9. У листах вона писала так: Оголосіть піст, і посадіть Навота на перше місце в народі.

10. А навпроти посадіть двох негідних людей, котрі свідчили б супроти нього, кажучи: Ти зневажив Бога і царя; а потім виведіть його і забийте його камінням, щоб він помер.

11. І вчинили мужі міста його, старшини і вельможі, які мешкали у місті його, як наказала їм Єзавель, так, як написано в листах, котрі вона послала до них.

12. Оголосили піст і посадовили Навота на чолі народу.

13. І виступили два нікчемних чоловіки, і сіли навпроти нього, і свідчили на нього ці недобрі люди перед народом, і говорили: Навот зневажив Бога і царя. І вивели його за місто, і забили його камінням, і він помер.

14. І послали до Єзавелі сказати: Навота забито камінням, і він помер.

15. Зачувши, що Навота забито камінням, і він помер, Єзавель сказала Ахавові: Підведися, візьми у володіння виноградника Навота ізреелянина, котрого він не хотів тобі віддавати за срібло; тому що Навота немає серед живих, він помер.

16. Коли зачув Ахав, що Навота вбито, підвівся Ахав, щоб піти на виноградник Навота ізреелянина, і заволодіти ним.

17. І було слово Господнє до Іллі тішб'янина:

18. Підведися, піди назустріч Ахавові, цареві ізраїльському, котрий в Самарії; ось, він тепер у винограднику Навота, куди прийшов, щоб взяти [його] у володіння свої.

19. І скажи йому: Так говорить Господь: Ти забив, і після цього забираєш у спадок? І скажи йому: Так говорить Господь: На тому місці, де пси лизали Навотову кров, пси будуть лизати і твою кров.

20. І сказав Ахав Іллі: Знайшов ти мене, враже мій! Він сказав: Знайшов, тому що ти заходився чинити лихе перед очима Господа.

21. [Так говорить Господь] : Ось Я наведу на тебе лихоліття, і вимету за тобою, і винищу в Ахава кожного, хто виливає на стіну, і невільного, і того, що залишиться в Ізраїлі.

22. І вчиню з домом твоїм так, як учинив Я з домом Єровоама, Неватового сина, і з домом Баші, Ахієвого сина, за образу, котрою ти роздратував [Мене], і увів Ізраїля в гріх.

23. Також про Єзавель сказав Господь: Пси з'їдять Єзавель за мурами Ізрееля.

24. Хто помре в Ахава у місті, того з'їдять пси; а хто помре в полі, того видзьобають птахи небесні.

25. Не було ще такого, як Ахав, котрий заходився чинити лихе перед очима Господніми, до чого схиляла його дружина його Єзавель.

26. Він учиняв вельми мерзенно, ідучи за ідолами, як чинили Амореї, котрих Господь прогнав від синів Ізраїлевих.

27. Вислухавши всі слова оці, Ахав розірвав одежу свою, і зодягнув на тіло своє веретище, і постив, і спав у веретищі, і ходив зажурений.

28. І було слово Господнє до Іллі тішб'янина, і сказав Господь:

29. Бачиш, як упокорився переді Мною Ахав? За те, що він упокорився переді Мною, Я не наведу лиха в його дні. За днів сина його наведу лихо на дім його.

3 Царів 22

1. Прожили три роки, і не було війни поміж Сирією та Ізраїлем.

2. Третього року Йосафат, цар Юдин, пішов до ізраїльського царя.

3. І сказав цар ізраїльський служникам своїм: Чи відаєте, що Рамот Ґілеадський – наш? А ми так довго мовчимо і не відбираємо його з руки царя Сирійського.

4. І сказав Йосафатові: Чи підеш ти зі мною супроти Рамота Ґілеадського? І сказав Йосафат царю ізраїльському: Як ти, так і я. Як твій народ, так і мій народ; як твої коні, так і мої коні.

5. І сказав Йосафат цареві ізраїльському: Запитай сьогодні, що скаже Господь.

6. І зібрав цар ізраїльський пророків майже чотириста чоловіків, і сказав їм: Чи йти мені війною на Рамот Ґілеадський, чи ні? Вони сказали: Йди, Господь віддасть [його] в руки царя.

7. І сказав Йосафат: Чи немає тут пророка Господнього, щоб нам запитати через нього у Господа?

8. І сказав цар ізраїльський Йосафатові: Є ще один чоловік, через якого можна запитати у Господа; але я не люблю його; бо він не пророкує про мене доброго, а тільки лихе; Це Міхей, син Їмлин. А Йосафат сказав: Не говори так, царю.

9. І покликав цар ізраїльський одного євнуха, і сказав: Приведи скоріше Міхея, сина Їмлиного.

10. Цар ізраїльський і Йосафат, цар Юдин, сиділи кожний на троні своїм, повбирані в [царську] одіж, на майдані перед брамою Самарії, і всі пророки пророкували перед ними.

11. І вчинив собі Седекія, син Кенаанин, залізні роги, і сказав: Так говорить Господь: Оцим будеш бити сиріян аж до винищення їх!

12. І всі пророки пророкували те саме, кажучи: Йди на Рамот Ґілеадський, матимеш успіх, Господь віддасть [його] в руку царя.

13. Посланець, котрий пішов кликати Міхея, говорив йому: Ось, думка тих пророків – однодушно [звіщають] цареві добро; Нехай же й твоє слово буде узгодженим зі словом кожного з них. І ти не скажи інакше.

14. І сказав Міхей: Живий Господь! Я скажу те, що скаже мені Господь.

15. І прийшов він до царя. Цар сказав йому: Міхею! Чи йти нам війною на Рамот Ґілеадський, чи ні? І сказав той йому: Іди, матимеш успіх, Господь подасть [його] в руку царя.

16. І сказав йому цар: І ще, і ще заклинаю тебе, щоб ти не говорив мені анічого, окрім правди в ймення Господа!

17. І сказав він: Я бачу всіх Ізраїльтян, розпорошених по горах, як овечок, у котрих немає пастуха. І сказав Господь: Немає в них володаря, нехай повертаються з миром кожне до свого дому.

18. І сказав цар ізраїльський Йосафатові: Чи не говорив я тобі, що він не пророкує про мене доброго, а тільки лихе?

19. І сказав [Міхей] : Вислухай слово Господнє: Я бачив Господа, який сидить на троні Своєму, і все військо небесне стояло при ньому, по праву і по ліву руку Його.

20. І сказав Господь: Хто зуміє нарадити Ахавові, щоб він пішов і загинув у Рамоті Ґілеадському? І один говорив так, а другий говорив інакше.

21. І вийшов один дух, став перед Господом, і сказав: Я зваблю його. І сказав йому Господь: Чим?

22. І відповів він: Я піду і стану брехливим духом в устах усіх його пророків. [Господь] сказав: Ти звабиш його і переможеш. Піди і вчини так.

23. І ось тепер, допустив Господь духа неправди в уста всіх цих пророків твоїх; Але Господь вирік про тебе лихе.

24. І підійшов Седекія, син Кенаанів, і вдарив Міхея по щоці, сказавши: Як, невже від мене відійшов Дух Господній, щоб говорити в тобі?

25. І сказав Міхей: Ось, ти побачиш [це] того дня, коли бігатимеш із одної кімнати в іншу, щоб сховатися.

26. І сказав цар ізраїльський: Візьміть Міхея, і одведіть його до Амона, старшини міста, та до Йоаша, царевого сина.

27. І скажіть: Так говорить цар: Киньте цього до в'язниці, і годуйте його скупим хлібом і скупою водою, аж доки я не повернуся з миром.

28. І сказав Міхей: Якщо повернешся з миром, то не Господь говорив через мене. І сказав: Послухай, увесь народе!

29. І пішов цар ізраїльський і Йосафат, цар Юдин, на Рамот Ґілеадський.

30. І сказав цар ізраїльський Йосафатові: Я перевдягнуся і піду на бій, а ти одягни мої [царські] шати. І переодягнувся цар ізраїльський, і став до бою.

31. Сирійський цар наказав старшинам колісниць, котрих у нього було тридцять два, сказавши: Не ставайте до бою з малим та з великим, а тільки з одним царем ізраїльським.

32. Старшини колісниць, забачивши Йосафата, були певні, що перед ними цар ізраїльський, і повернули до нього, щоб напасти на [нього]. І закричав Йосафат.

33. Старшини колісниць побачили, врешті, що то не ізраїльський цар, завернули від нього.

34. А один чоловік випадково натягнув тятиву лука і поранив ізраїльського царя крізь шво панцера. І сказав він своєму візникові: Заверни назад і вивези мене із війська, бо я дістав рану.

35. Але битва того дня посилилася, і цар стояв на колісниці супроти сиріян, а увечері помер, і кров із рани цідилася в колісницю.

36. А коли заходило сонце, оголосили у таборі: Кожний іди до свого міста, кожний до свого краю.

37. І помер цар, і привезли його в Самарію, і поховали царя в Самарії.

38. І обмили колісницю на ставку самарійському, і пси лизали кров його, і обмивали блудниці, за словом Господнім, котре він вирік.

39. Решта Ахавових діянь, усе, що він чинив, і дім із слонової кості, котрого він спорудив, і всі міста, котрі він збудував, описані в Літописі царів ізраїльських.

40. І спочив Ахав з батьками своїми, і зацарював Ахазія, син його, замість нього.

41. А Йосафат, син Аси, зацарював над Юдеєю четвертого року Ахава, царя ізраїльського.

42. Тридцять п'ять років було Йосафатові, коли зацарював, і двадцять п'ять літ царював у Єрусалимі. Ймення матері його – Азува, донька Шілхи.

43. Він ходив у всьому шляхом батька свого Аси, не сходив з нього, роблячи до вподоби очам Господнім. Тільки узвишшя лишилися не понищені; народ усе ще звершував пожертви і кадіння на узвишшях.

44. Йосафат уклав угоду про мир із царем ізраїльським.

45. Інші діяння Йосафатові і подвиги його, котрі він звершив, і як він воював, описані в Літописі царів Юдиних.

46. А рештки блудників, котрі залишилися за днів батька його Аси, він винищив у країні.

47. А в Едомі тоді не було царя, а [був] намісник царський.

48. Йосафат збудував кораблі на морі, щоб ходити до Офіру по золото; але вони не дійшли, бо розбилися при Ецйон-Ґевері.

49. Тоді сказав Ахазія, син Ахава, Йосафатові: Нехай мої служники підуть із твоїми служниками на кораблях. Але Йосафат не погодився.

50. І спочив Йосафат з батьками своїми і був похований з батьками своїми у місті Давида, батька свого. І зацарював Єгорам, син його.

51. Ахазія, син Ахавів, зацарював над Ізраїлем в Самарії сімнадцятого року Йосафата, царя Юдиного, і царював над Ізраїлем два роки.

52. І чинив він лихе перед очима Господа, і ходив шляхом батька свого, і шляхом матері своєї, і шляхом Єровоама, сина Неватового, котрий увів Ізраїля у гріх.

53. Він слугував Ваалові, і поклонявся йому, і прогнівив Господа, Бога Ізраїлевого, всім тим, що чинив батько його.

Книга: БІБЛІЯ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ Переклад Олександра Гижи Книга Буття

ЗМІСТ

1.	БІБЛІЯ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ Переклад Олександра Гижи Книга Буття
2.	Вихід
3.	Книга Левіт
4.	Книга Числа
5.	Книга Повторення Закону
6.	Книга Ісуса Навина
7.	Книга Суддів
8.	Книга Рут
9.	Перша Книга Царів
10.	Друга Книга Царів
11.	Третя Книга Царів
12.	Четверта Книга Царів
13.	Перша Книга Літопису
14.	Друга Книга Літопису
15.	Книга Єздри
16.	Книга Неємії
17.	Книга Естер
18.	Книга Йова
19.	Книга Псалмів
20.	Книга Притчі
21.	Книга Екклезіяста
22.	Пісня Пісней
23.	Книга пророка Ісаї
24.	Книга пророка Єремії
25.	Книга Плач Єремії
26.	Книга пророка Єзекії
27.	Книга пророка Даниїла
28.	Книга пророка Осії
29.	Книга пророка Йоїля
30.	Книга пророка Амоса
31.	Книга пророка Овдія
32.	Книга пророка Йони
33.	Книга пророка Михея
34.	Книга пророка Наума
35.	Книга пророка Авакума
36.	Книга пророка Софонії
37.	Книга пророка Огія
38.	Книга пророка Захарії
39.	Книга пророка Малахії
40.	Євангелія від Матвія
41.	Євангелія від Марка
42.	Євангелія від Луки
43.	Євангелія від Івана
44.	Діяння Святих Апостолів
45.	Послання до Римлян
46.	Перше Послання до Коринтян
47.	Друге Послання до Коринтян
48.	Послання до Галатів
49.	Послання до Ефесян
50.	Послання до Филипійців
51.	Послання до Колосян
52.	Перше Послання до Солунян
53.	Друге Послання до Солунян
54.	Перше Послання до Тимофія
55.	Друге Послання до Тимофія
56.	Послання до Тита
57.	Послання до Филимона
58.	Послання до Євреїв
59.	Послання Якова
60.	Перше Послання Петра
61.	Друге Послання Петра
62.	Перше Послання Івана
63.	Друге Послання Івана
64.	Третє Послання Івана
65.	Послання Юди
66.	Книга Святого Івана Богослова - Одкровення

На попередню



Додати в закладки

  
Переклад Translate