Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: БІБЛІЯ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ Переклад Олександра Гижи Книга Буття

Четверта Книга Царів

4 Царів 1

1. І відкинувся Моав від Ізраїля по смерті Ахава.

2. А сам Ахазія упав через грати зі світлиці своєї, що в Самарії, і занедужав. І послав послів, і сказав: Підіть, запитайте у Ваал-Зевува, екронського бога, чи одужаю я від цієї хвороби?

3. Тоді Ангел Господній сказав Іллі тішб'янину: Підведися, піди назустріч посланцям від царя самарійського і скажи їм: Хіба немає Бога в Ізраїлі, що ви йдете просити Ваал-Зевува, божка екронського?

4. А тому так говорить про це Господь: З постелі, на котру ти ліг, не зійдеш із неї, але помреш. І пішов Ілля.

5. І повернулися до [Ахазії] посланці. І він сказав їм: Чому це ви повернулися?

6. І сказали йому: Назустріч нам вийшов чоловік і сказав нам: Ідіть, повертайтеся до царя, котрий послав вас, і скажіть йому: Так говорить Господь: Хіба немає Бога в Ізраїлі, що ти посилаєш просити Ваал-Зевува, божка екронського? За це з постелі, на котру ти ліг, не зійдеш із неї, але помреш.

7. І сказав їм: Який на вигляд той чоловік, що вийшов вам назустріч і говорив вам слова оці?

8. Вони сказали йому: Той чоловік волохатий і шкіряним поясом підперезаний на крижах його. І сказав він: Це – Ілля тішб'янин.

9. І послав до нього п'ятдесятника з його п'ятдесятком. І він піднявся до нього, коли Ілля сидів на вершечку гори, і сказав йому: Чоловіче Божий! Цар сказав: Зійди.

10. І відповідав Ілля, і сказав п'ятдесятникові: Якщо я – чоловік Божий, то нехай зійде з неба вогонь і спалить тебе і твій п'ятдесяток! І зійшов з неба вогонь, і спалив його і п'ятдесяток його.

11. І послав до нього цар другого п'ятдесятника з його п'ятдесятком. І він почав говорити йому: Чоловіче Божий! Так сказав цар: Зійди скоріше.

12. І відповідав Ілля, і сказав йому: Якщо я – чоловік Божий, то нехай зійде вогонь з неба і спалить тебе і твій п'ятдесяток. І зійшов вогонь Божий з неба, і спалив його і п'ятдесяток його.

13. І ще послав утрете п'ятдесятника з його п'ятдесятком. І підвівся, і прийшов п'ятдесятник третій, і впав на коліна свої перед Іллею, і благав його, і говорив йому: Чоловіче Божий! Хай не буде зневажена душа моя і душа служників твоїх – оцих п'ятдесяти, – перед очима твоїми.

14. Он же, зійшов вогонь з неба і спопелив двох п'ятдесятників попередніх із їхніми п'ятдесятками; але тепер нехай не буде зневажена душа моя перед очима твоїми!

15. І сказав Ангел Господній Іллі: Піди з ним, не бійся його. І він підвівся, і пішов з ним до царя.

16. І сказав йому: Так говорить Господь: За те, що ти посилав послів просити Ваал-Зевува, екронського божка, наче в Ізраїлі немає Бога, аби просити слова Його, – із постелі, на яку ти ліг, не зійдеш із неї, але помреш.

17. І помер він за словом Господнім, котре вирік Ілля. І зацарював Єгорам замість нього, другого року Єгорама, сина Йосафата, царя Юдиного, оскільки сина у того не було.

18. А решту діянь Ахазії, котрі він учинив, описано в Літописі царів ізраїльських.

4 Царів 2

1. О тій порі, коли Господь зажадав забрати Іллю у вихорі на небо, то йшов Ілля з Єлисеєм із Ґілґалу.

2. І сказав Ілля Єлисеєві: Залишися тут, бо Господь посилає мене аж до Бет-Елу. Одначе Єлисей сказав: Живий Господь і жива душа твоя! Не залишу тебе. І пішли вони до Бет-Елу.

3. І вийшли сини пророків, котрі у Бет-Елі, до Єлисея і сказали йому: Чи відаєш ти, що нині Господь піднесе володаря твого над головою твоєю? Він сказав: Я також знаю, мовчіть.

4. І сказав йому Ілля: Єлисею, залишися тут, бо Господь посилає мене до Єрихону. І сказав він: Живий Господь і жива душа твоя! Не залишу тебе. І прийшли до Єрихону.

5. І прийшли сини пророків, котрі в Єрихоні, до Єлисея і сказали йому: Чи відаєш, що нині Господь піднесе володаря твого над головою твоєю? Він сказав: Я також знаю, мовчіть.

6. І сказав йому Ілля: Залишися тут, бо Господь посилає мене до Йордану. І сказав він: Живий Господь і жива душа твоя: Не залишу тебе. І пішли обидва.

7. П'ятдесят чоловіків із синів, які пророкують, пішли і стали віддалік супроти них, а вони обидвоє стояли біля Йордану.

8. І взяв Ілля милоть свою, згорнув її і вдарив нею по воді, і розійшлася вона туди й сюди, і перейшли обидва, наче суходолом.

9. Коли вони перейшли, Ілля сказав Єлисеєві: Проси, що вчинити тобі передніше, аніж я буду взятий від тебе. І сказав Єлисей: Дух, котрий в тобі, нехай буде на мені удвічі.

10. І сказав він: Складного ти просиш. Якщо побачиш, як я буду взятий від тебе, то буде тобі так, а якщо не побачиш, не буде.

11. Коли вони йшли і по дорозі розмовляли, раптом з'явилася колісниця вогняна і коні вогняні, і розлучили їх обидвох, і полинув Ілля у вихорі на небо.

12. А Єлисей дивився і вигукував: Батьку мій, батьку мій, колісниця Ізраїля і кіннота його! І не бачив його більше. І схопив він одежу свою, і роздер її на дві частини.

13. І підняв милоть Іллі, котра впала з нього, і пішов назад, і зупинився на березі Йордану.

14. І взяв милоть Іллі, що впала з нього, і вдарив нею по воді, і сказав: Де Господь, Бог Іллі, – Він Самий? І вдарив нею по воді, і вона розійшлася туди й сюди, і перейшов Єлисей.

15. І побачили його сини пророків, котрі в Єрихоні, здалеку, і сказали: Спочив Дух Іллі на Єлисеї. І пішли назустріч йому, і вклонилися йому до землі.

16. І сказали йому: Ось, є у нас, служників твоїх, п'ятдесят чоловіків, люди міцні; нехай вони підуть та пошукають володаря твого, може, забрав його Дух Господній і кинув на одну з гір, або ж в одну із долин. А він казав їм: Не посилайте.

17. Але вони правили своєї довго, аж надокучили йому, і він сказав: Пошліть. І послали п'ятдесятеро чоловіків, і шукали три дні, і не знайшли його.

18. І повернулися до нього, а він о тій порі мешкав у Єрихоні, і сказав їм: Чи не казав я вам: Не ходіть?

19. І сказали мешканці міста Єлисеєві: Ось, місцезнаходження цього міста добре, як бачить володар наш, але вода недобра і земля неплідна.

20. І сказав він: Подайте мені нового кухля і покладіть туди солі. І дали йому.

21. І вийшов він до джерела води, і кинув туди солі, і сказав: Так говорить Господь: Я вчинив воду оцю здоровою, не буде вже від неї ні смерти, ані непліддя.

22. І стала та вода здоровою аж донині, за словом Єлисея, котре він сказав.

23. І пішов він звідти до Бет-Елу. Коли він йшов дорогою, то малі діти вибігли з міста і кепкували з нього, і говорили йому: Іди, лисий! Іди, лисий!

24. Він озирнувся і побачив їх, і прокляв їх йменням Господнім. І вийшли дві ведмедиці з лісу і розтерзали з них сорок і двоє дітей.

25. Звідси пішов він на гору Кармел, а звідти повернувся до Самарії.

4 Царів 3

1. Єгорам, син Ахавів, зацарював над Ізраїлем у Самарії вісімнадцятого року Йосафата, царя Юдиного, і царював дванадцять років.

2. І чинив недобре в очах Господніх, хоч і не так, як батько його і матір його; Він зняв статую Ваала, котру зробив його батько.

3. Одначе гріхів Єровоама, сина Неватового, що вводив у гріх Ізраїля, він тримався, і не відступав од них.

4. А Меша, цар моавський, розводив дрібну худобу і присилав цареві ізраїльському по сто тисяч ягнят і по сто тисяч рунних баранів.

5. Але коли Ахав помер, цар моавський повстав супроти царя ізраїльського.

6. І виступив цар Єгорам того дня із Самарії, і вчинив огляд усьому Ізраїлеві.

7. І пішов, і послав до Йосафата, царя Юдиного, сказати: Цар моавський повстав супроти мене, чи підеш зі мною на війну супроти Моава? Він сказав: Піду, як ти, так і я, як твій народ, так і мій народ, як твої коні, так і мої коні.

8. І сказав: Якою дорогою просуватися нам? Він сказав: Дорогою пустелі едомської.

9. І пішов цар ізраїльський і цар Юдин, і цар едомський, і йшли вони обхідною дорогою сім днів, і не було води для війська і для худоби, котра [йшла] за ними.

10. І сказав цар ізраїльський: Ох! Скликав Господь трьох царів оцих, щоб віддати їх у руки Моава.

11. І сказав Йосафат: Чи немає тут пророка Господнього, щоб нам запитати у Господа через нього? І відповідав один із служників царя ізраїльського, і сказав: Тут Єлисей, син Шафатів, котрий подавав воду на руки Іллі.

12. І сказав Йосафат: Є у нього слово Господнє. І пішли до нього цар ізраїльський, і Йосафат, і цар едомський.

13. І сказав Єлисей цареві ізраїльському: Що мені вчинити з тобою? Піди до пророків батька твого і до пророків матері твоєї. І сказав йому цар ізраїльський: Ні, тому що Господь скликав сюди трьох царів оцих, щоб віддати їх в руку Моава.

14. І сказав Єлисей: Живий Господь Саваот, перед Котрим я стою! Якби я не поважав Йосафата, царя Юдиного, то не глянув би на тебе і не побачив би тебе.

15. Тепер покличте мені гусляра. І коли гусляр грав на гуслях, тоді рука Господня торкнулася до Єлисея.

16. І він сказав: Так говорить Господь: Понакопуйте в цій долині густо ровів;

17. Тому що так говорить Господь: Не побачите вітру і не побачите дощу, а долина оця виповниться водою, котру будете пити ви і дрібна та велика скотина ваша.

18. Але цього замало перед очима Господа; Він і Моава віддасть у ваші руки.

19. І ви завоюєте усі міста укріплені, і всі міста чільні, і всі найкращі дерева позрубуєте, і всі джерела води загатите, і всі найкращі ділянки у полях закидаєте камінням.

20. Уранці, коли підносять хлібне приношення, раптом ринула вода по шляху від Едома, і виповнилася земля водою.

21. Коли моавитяни почули, що йдуть царі воювати з ними, тоді зібрали всіх, починаючи від того, хто носить пояса, і старших, і стали на рубежі.

22. Уранці підвелися вони зарані, і, коли сонце засяяло над водою, моавитянам здалеку видилася ця вода червоною, наче кров.

23. І вони сказали: Це кров; Воювали царі між собою і винищили один одного; тепер по здобич, Моаве!

24. І прийшли вони до табору ізраїльського. І постали ізраїльтяни, і почали бити моавитян, а ті утікали від них, а вони переслідували їх і били моавитян.

25. І міста зруйнували, і на кожну кращу ділянку в полі кинули кожний свого каменя і закидали її. І всі джерела води загатили. І всі найкращі дерева зрубали, так що залишилися тільки каміння Кір-Харешеті. І оточили його тарани і зруйнували його.

26. І побачив цар моавський, що битва болісна для нього, і взяв із собою сімсот чоловіків, що оголили мечі, аби пробитися до царя едомського; але не змогли.

27. І взяв він сина свого первістка, що мав зацарювати після нього, і приніс його для всеспалення на мурі. Це викликало велике обурення в ізраїльтянах, і вони відступили від нього, і повернулися на свою землю.

4 Царів 4

1. Одна із дружин синів пророків із зойком говорила Єлисеєві: Служник твій, мій чоловік, помер. А ти відаєш, що служник твій боявся Господа. Тепер прийшов позикодавець забрати обидвох дітей моїх за служників собі.

2. І сказав їй Єлисей: Що маю зробити тобі? Скажи мені, що є у домі твоєму? Вона сказала: Немає у служниці твоєї нічогісінько в домі, окрім горняти з єлеєм.

3. І сказав він: Піди, попроси собі посудин на стороні, у всіх сусідів твоїх, посудин порожніх, набери чимало.

4. І піди, замкни двері за собою і за синами твоїми, і поналивай усі оці посудини; а повні повідставляй.

5. І пішла від нього, і замкнула двері за собою і за синами своїми. Вони подавали їй, а вона наливала.

6. Коли виповнені були посудини, вона сказала своєму синові: Подай мені ще посудину. Він сказав їй: Немає більше посудин. І перестала виливатися олива.

7. І прийшла вона і переказала чоловікові Божому. Він сказав їй: Піди, продай оливу і заплати борги твої, а що залишиться, споживатимеш із синами твоїми.

8. Одного дня прийшов Єлисей до Шунаму. Там одна заможна жінка ублагала його [до себе] їсти хліб; І коли б він не проходив, завжди заходив туди їсти хліб.

9. І сказала вона чоловікові своєму: Ось, я знаю, що чоловік Божий, котрий проходить повз нас постійно, є святий.

10. Учинимо невеличку опочивальню над стіною і поставимо йому там ліжко, і стола, і стільці, і світильника; І коли він буде приходити до нас, нехай заходить туди.

11. І одного дня він прийшов туди, і зайшов до опочивальні і ліг там.

12. І сказав Ґехазієві, служникові своєму: Поклич оцю шунамитянку. І покликав її, і вона постала перед ним.

13. І сказав йому: Скажи їй: Ось, ти так турбуєшся про нас; Що тобі зробити? Чи не треба поговорити про тебе з царем, чи з військовою старшиною? Вона сказала: Ні, серед свого народу я живу.

14. І сказав він: А що зробити їй? І сказав Ґехазі: Та ось, сина немає в неї, а чоловік її похилого віку.

15. І сказав він: Поклич її. Він прикликав її, і постала вона в дверях.

16. І сказав він: За рік, о цій порі, ти триматимеш на руках сина. І сказала вона: Ні, володарю мій, чоловіче Божий, не обманюй служниці своєї.

17. І стала жінка вагітною, і народила сина на другий рік, о тій порі, про котру сказав їй Єлисей.

18. І підростав хлопчик, і одного дня прийшов до батька свого, до женців.

19. І сказав батькові своєму: Голова моя! Голова моя болить! І сказав той служникові своєму: Віднеси його до матері його.

20. І поніс його, і приніс його до матері його. І він сидів на колінах у неї до полудня, і вмер.

21. І пішла вона, і поклала його на постелі Божого чоловіка, замкнула його і вийшла.

22. І покликала чоловіка свого, і сказала: Пришли мені одного із служників і одну із віслючок; Я поїду до чоловіка Божого і повернуся.

23. Він сказав: Нащо тобі їхати до нього? Сьогодні – не новомісяччя і не субота, але вона сказала: Гаразд.

24. І осідлала віслючку, і сказала служникові своєму: Веди і йди; Не зупиняйся, аж доки не скажу тобі.

25. І рушила, і прийшла до чоловіка Божого, до гори Кармел. І коли побачив чоловік Божий її здалеку, то сказав служникові своєму Ґехазі: Це ота шунамитянка.

26. Побіжи до неї назустріч, і скажи: Чи здорова ти? Чи здоровий твій чоловік? Чи здорова дитина? Вона сказала: При здоров'ї.

27. А коли прийшла до чоловіка Божого, то вхопилася за ноги його. І підійшов Ґехазі, аби перешкодити їй; але чоловік Божий сказав: Не руш її; душа в неї зажурена, а Господь приховав од мене і не відкрив мені.

28. І сказала вона: Чи просила я сина у володаря мого? Чи не говорила я: Не обманюй мене?

29. І сказав він Ґехазі: Опережи стегна свої, і візьми жезла мого в руку твою, і піди. Якщо зустрінеш когось, не вітайся з ним, і якщо хтось буде тебе вітати, не відповідай йому. І поклади жезла мого на обличчя дитини.

30. І сказала матір дитини: Живий Господь і жива душа твоя! Не залишу я тебе! І він підвівся, і пішов за нею.

31. А Ґехазі пішов перед ними і поклав жезла на обличчя дитини. Але не було ні голосу, ані відповіді. І вийшов назустріч йому, і доповів йому, і сказав: Не пробуджується хлопчик!

32. І зайшов Єлисей у дім, і ось, дитина мертва лежить на постелі його.

33. І зайшов, і замкнув двері, і помолився Господові.

34. І підвівся, і ліг на дитину, і притулив уста свої до її уст, і свої очі до її очей, і свої долоні до її долонь, і прихилився до неї, і зігрілося тіло дитини.

35. І підвівся, і пройшовся світличкою взад-уперед; потім знову підвівся і прихилився до нього. І чхнув той хлопчина аж до семи разів, і розплющив хлопчина очі свої.

36. І покликав він Ґехазі і сказав: Поклич оту шунамитянку. І той прикликав її. Вона прийшла до нього, і він сказав їй: Візьми сина свого.

37. І підійшла, і впала йому до ніг, і вклонилася до землі. І взяла сина свого, і пішла.

38. А Єлисей повернувся до Ґілґалу. І був голод у тім краю, і сини пророків сиділи перед ним. І сказав він служникові своєму: Постав великого казана і звари їжу для синів пророцьких.

39. І вийшов один із них у поле збирати овочі, і знайшов дику, в'юнку рослину, і набрав з неї диких плодів повнісіньку одежу свою. І прийшов, і накришив їх у казан з їжею, хоч вони не знали [їх].

40. І насипали їм їсти. Та тільки-но вони почали їсти ту їжу, як учинили ґвалт і кричали: Смерть у казані, чоловіче Божий! І не могли їсти.

41. І сказав він: Подайте борошна. І всипав його до казана, і сказав [Ґехазі] : Насипай людям, нехай їдять. І не стало шкідливого у казані.

42. І прийшов один чоловік із Баал-Шалішу, і приніс Божому чоловікові хліб першоплоду – двадцять ячмінних хлібців та сирі зерна в колосках. І сказав Єлисей: Віддай людям, щоб вони могли їсти.

43. І сказав служник його: Що я тут дам сотні чоловіків? І сказав він: Віддай людям, нехай їдять, бо так говорить Господь! Наїдяться, і залишиться,

44. Він подав їм, і вони наситилися, і ще залишилося, за словом Господнім.

4 Царів 5

1. Нааман, старший військовий царя сирійського, був значний чоловік у володаря свого і поважаний, тому що через нього дав Господь перемогу сиріянам. І чоловік цей був чудовий вояк, але в проказі.

2. [Одного разу] сиріяни пішли загонами і взяли у полон із краю Ізраїльського маленьку дівчинку, і вона служила дружині Наамановій.

3. І сказала вона господині своїй: О, якби володар мій та навідався до пророка, котрий у Самарії, то він зцілив би його від прокази його.

4. І пішов [Нааман], і переказав це володареві своєму, говорячи: Так і так мовить дівчинка, котра із краю Ізраїльського.

5. І сказав цар сирійський [Нааманові] : Піди, навідайся, а я надішлю листа цареві ізраїльському. Він пішов і взяв із собою десять талантів срібла і шість тисяч [шеклів] золота, і десять перемін одежі.

6. І приніс листа цареві ізраїльському, у котрому було сказано: Разом із листом оцим, ось, я посилаю до тебе Наамана, служника мого, щоб ти зняв з нього проказу його.

7. Минув час, і цар ізраїльський, прочитавши листа, розірвав одежу свою і сказав: Хіба я Бог, щоб умертвляти і оживляти, що він посилає до мене, щоб я зняв із чоловіка проказу його? Ось, відтепер знайте і придивляйтеся, я благаю вас, бо він шукає приводу ворогувати супроти мене.

8. Коли зачув Єлисей, чоловік Божий, що цар ізраїльський розірвав одежу свою, то послав сказати цареві: Для чого ти розірвав одежу свою? Нехай він прийде до мене і спізнає, що є пророк в Ізраїлі.

9. І примчав Нааман на конях своїх і на колісниці своїй, і зупинився біля входу в дім Єлисеїв.

10. І вислав до нього Єлисей служника сказати: Піди, обмийся сім разів у Йордані, і оновиться тіло твоє у тебе, і будеш чистий.

11. І розгнівався Нааман, і пішов, і сказав: Ось, я сподівався, що він вийде, стане, і прикличе ймення Господа, Бога свого, і покладе руку свою на те місце, і зніме проказу.

12. Хіба Авана і Парпар, річки Дамаські, не кращі від усіх ізраїльських вод? Хіба я не міг би обмитися в них і очиститися? І обернувся, і пішов у гніві.

13. І підійшли служники його, і говорили йому, і сказали: Батьку наш, якби що-небудь важливе сказав тобі пророк, то чи не вчинив би ти? А тим паче, коли він сказав тобі: Обмийся, і будеш чистий.

14. І пішов він і занурився в Йордан сім разів, за словом чоловіка Божого, і оновилося тіло його, як тіло малої дитини, і очистився.

15. І повернувся до чоловіка Божого – він і увесь супровід його, і прийшов, і став перед ним, і сказав: Ось, я спізнав, що на всій землі немає Бога, а лише в Ізраїля; Отож, прийми дара від служника твого.

16. І сказав він: Живий Господь, перед Котрим стою! Не прийму [дара]. А той умовляв його взяти, але він не погодився.

17. І сказав Нааман: Якщо вже не так, то нехай служникові твоєму дадуть землі, скільки понесуть два мули; тому що не буде вже твій служник приносити всеспалення і пожертви іншим богам, окрім Господа.

18. Тільки ось за що нехай простить Господь служникові твоєму: Коли піде володар мій до Ріммонового дому для поклоніння там і зіпреться на руку мою, і вклонюся я в домі Ріммоновому, то за моє поклоніння в домі Ріммона нехай простить Господь служника твого у цьому випадку.

19. І сказав йому: Іди з миром. І він поїхав від нього на невелику відстань.

20. І сказав Ґехазі, служник Єлисея, чоловіка Божого: Ось, володар мій відмовився взяти з руки Наамана, цього сиріянина, те, що він приносив. Живий Господь! Побіжу я за ним, і візьму в нього що-небудь.

21. І погнався Ґехазі за Нааманом. І побачив Нааман бігуна за собою, і зійшов із колісниці назустріч йому, і сказав: Чи з миром?

22. Він відповідав: З миром; володар мій послав мене сказати: Ось, тепер прийшли до мене з гори Єфремової двоє юнаків із синів пророцьких; дай їм талант срібла і дві переміни одежі.

23. І сказав Нааман: Візьми, мабуть, два таланти. І вмовляв його. І взяв він два таланти срібла в два мішки і дві переміни одежі, і віддав служникам своїм, і понесли перед ним.

24. Коли він прийшов до пагорба, то забрав із рук їхніх і сховав удома. І відпустив людей, і вони пішли.

25. Коли він прийшов і постав перед володарем своїм, Єлисей сказав йому: Звідки ти, Ґехазі? І сказав він: Нікуди не ходив служник твій.

26. І сказав йому: Хіба серце моє не сприяло тобі, коли обернувся назустріч тобі чоловік той із колісниці своєї? Хіба час брати срібло і брати одежу, чи оливкові дерева і виноградники, і дрібну чи велику худобу, і служників чи служниць?

27. Нехай же проказа Нааманова приліпиться до тебе і до потомства твого наповік. І вийшов він од нього [білий] від прокази, як сніг.

4 Царів 6

1. І сказали сини пророків до Єлисея: Ось, місце, де ми замешкали біля тебе, затісне для нас.

2. Ходімо до Йордану, і візьмемо кожний по одній колоді і вчинимо там собі місце для житла. Він сказав: Підіть.

3. І сказав один: Вчини люб'язність, піди ти із служниками твоїми. І сказав він: Піду.

4. І пішов з ними, і прийшли до Йордану; і почали рубати дерева.

5. І коли один порався біля дерева, упала сокира у воду. І закричав він, і сказав: Ох, володарю мій! Та ж вона позичена!

6. І сказав Божий чоловік: Де вона упала? Він показав йому те місце. І відрубав він [кусок] дерева, і кинув туди, і випливла сокира!

7. І сказав він: Візьми собі. Він простягнув руку свою і взяв її.

8. Цар Сирійський пішов війною на ізраїльтян і радився із челяддю своєю, кажучи: На такій-от і на такій-от місцині я отаборуюся.

9. І послав чоловік Божий до царя ізраїльського сказати: Бережись проходити отією місциною, бо там сиріяни засіли.

10. І посилав цар ізраїльський вивідувачів на ту місцину, про котру говорив йому чоловік Божий і застерігав його; і він остерігався там не раз і не два.

11. І затривожилося серце царя сирійського з цієї причини, і прикликав він служників своїх, і сказав їм: Скажіть мені, хто із вас [має перемови] з царем ізраїльським?

12. І сказав один з його служників: Ніхто, мій володарю царю; а Єлисей пророк, який в Ізраїля, переказує цареві ізраїльському навіть ті слова, котрі ти говориш в опочивальні своїй.

13. І сказав: Підіть, довідайтеся, де він; Я пошлю, і візьму його. І доповіли йому, і сказали: Ось, він у Дотані!

14. І послав туди коней, і колісниці, і багато війська. І прийшли вночі, і оточили місто.

15. А вранці служник чоловіка Божого підвівся і вийшов; І ось, військо довкола міста, і коні, і колісниці. І сказав йому служник його: Овва, мій володарю, що будемо робити?

16. І сказав він: Не бійся, тому що тих, хто з нами, більше, аніж тих, котрі з ними.

17. І молився Єлисей, і говорив: Господе! Розкрий йому очі, щоб він побачив. І розкрив Господь очі служникові, і він побачив: ось, уся гора повнісінька коней та вогняних колісниць навколо Єлисея!

18. Коли пішли до нього сирійці, Єлисей помолився Господові і сказав: Покарай їх сліпотою. І Він покарав їх сліпотою, за словом Єлисея.

19. І сказав їм Єлисей: Оце не та дорога і не те місто; ходіть за мною, я проведу вас до того чоловіка, якого ви шукаєте. І привів їх до Самарії.

20. Коли вони прийшли до Самарії, Єлисей сказав: Господе, відкрий очі їм, щоб вони бачили. І відкрив Господь очі їхні, і побачили, що вони в середині Самарії.

21. І сказав цар ізраїльський Єлисеєві, забачивши їх: Чи не побити їх, батьку мій?

22. І сказав він: Не вбивай. Хіба мечем своїм і луком своїм ти полонив їх, щоб убивати їх? Запропонуй їм хліба і води; нехай їдять і п'ють, і підуть до володаря свого.

23. І вчинив для них цар щедру гостину, і вони їли і пили. І відпустив їх, і пішли до володаря свого. І не ходили вже сирійські орди на ізраїльську землю.

24. Після цього зібрав Бен-Гадад, сирійський цар, все військо своє, і виступив, і вчинив облогу Самарії.

25. І був великий голод у Самарії, коли вони взяли в облогу її, аж так, що віслюкова голова продавалася за вісімдесят шеклів срібла, а четверта частина каву голубиного посліду – п'ять шеклів срібла.

26. Одного разу цар ізраїльський проходив муром, і одна жінка, зойкаючи, говорила йому: Поможи, володарю мій, царю!

27. І сказав він: Якщо не допоможе тобі Господь, яким чином я тобі допоможу? Чи з току або з чавила?

28. І сказав їй цар: Що тобі? І сказала вона: Оця жінка сказала мені: Віддай сина свого, з'їмо його сьогодні, а сина мого з'їмо завтра.

29. І зварили ми сина мого, і з'їли його. І я сказала їй другого дня: Віддай же сина твого, і з'їмо його. Але вона сховала сина свого.

30. Вислухавши слова жінки, цар розідрав одежу свою, і проходив муром, і народ бачив, що веретище на самому тілі його.

31. І сказав: Нехай те і те вчинить мені Господь, і ще більше вчинить, якщо залишиться голова Єлисеєва, сина Шафатового, на ньому сьогодні.

32. А Єлисей сидів у своєму домі, і старці сиділи в нього. І послав [цар] чоловіка від себе. Передніше, аніж прийшов посланець до нього, він сказав старцям: Чи бачите, що цей син убивника послав зняти мою голову? Дивіться, коли прийде посланець, зачиніть двері і притисніть його в дверях. Аж ось і тупотіння ніг володаря його за ним.

33. Ще говорив він з ними, аж ось, посланець прийшов до нього, і сказав: Ось яке лихо від Господа! Чого мені ще чекати від Господа?

4 Царів 7

1. І сказав Єлисей: Вислухайте слово Господнє. Так говорить Господь: Завтра о цій порі сея пшеничного борошна ліпшого [буде] за шекля, а дві сеї ячменю – за шекля біля брами Самарії.

2. І відповідав вельможа, на руку котрого цар спирався, чоловікові Божому, і сказав: Якби Господь відкрив вікна на небі, то й за таких обставин – чи сталося б так? І сказав той: Ось, побачиш своїми очима, але їсти цього не будеш.

3. Чотири чоловіки в проказі сиділи при вході до брами і говорили один одному: Чого нам отут сидіти, наджидаючи смерти?

4. Якщо наважимося і увійдимо до міста, то в місті голод, і ми там помремо; а якщо сидітимемо тут, то також помремо. Ходімо краще до табору сирійського. Якщо залишать нас живими, будемо жити; а якщо умертвлять, то помремо.

5. І звелися в сутінки, щоб рушити до табору сирійського. І прийшли до краю табору сирійського, і ось, там уже нікого.

6. Господь учинив те, що у таборі сирійському почули стукітняву колісниць та іржання коней; голос величезного війська. І сказали вони один одному: Мабуть, найняв супроти нас цар ізраїльський царів хеттейських і єгипетських, щоб ішли на нас.

7. І підвелися, і побігли в сутінки, і залишили шатра свої, і коней своїх, і віслюків своїх, увесь табір, як він був, і повтікали, рятуючи себе.

8. І прийшли ті прокажені до краю табору, і зайшли до одного шатра, і їли та пили, і взяли звідти срібло і золото, і одежу, і пішли й сховали. Пішли іще до одного шатра і там узяли, і пішли й сховали.

9. І сказали один одному: Не так ми чинимо. День цей – день доброї вісті. Якщо ми не поспішимо аж до вранішнього світла, то провина впаде на нас. Отож ходімо і повідаємо царевому домові.

10. І прийшли, і покликали міських брамників, і оповіли їм, говорячи: Ми входили до табору сирійського, і ось, там ані людини, ані голосу людського, а лише коні прив'язані, і віслюки прив'язані, і шатра, як вони [були] !

11. І покликали брамників, і вони переказали вість до самого царського палацу.

12. І підвівся цар уночі, і сказав служникам своїм: Скажу вам, що чинять з нами сиріяни. Вони знають, що ми страждаємо від голоду, і вийшли з табору, щоб сховатися в полі, заміряючись он як: Коли вони вийдуть з міста, ми захопимо їх живими і увійдемо до міста.

13. І відповідав один із служників при ньому і сказав: Нехай візьмуть п'ятеро коней, що залишилися в місті (із усього війська ізраїльського, котре загинуло, вони залишилися), і пошлемо, і побачимо.

14. І взяли дві колісниці з кіньми, і послав цар їх услід за сирійським військом, говорячи: Ідіть і подивіться.

15. І їхали за ними аж до Йордану, і ось, уся дорога заслана одягом і речами, котрі покидали сирійці під час квапливої втечі. І повернулися посланці, і доповіли цареві.

16. І вийшов народ, і пограбували сирійський табір, і була сея борошна кращого по шеклю, і дві сеї ячменю по шеклю, за словом Господнім.

17. І цар поставив того вельможу, на руку котрого спирався, біля брами. І розтоптав його народ у брамі, і він помер, як сказав чоловік Божий, котрий говорив, коли приходив до нього цар.

18. Коли говорив чоловік Божий цареві отак: Дві сеї ячменю по шеклю, і сея борошна пшеничного буде о такій порі узавтра біля воріт Самарії;

19. Тоді відповідав цей вельможа чоловікові Божому і сказав: Якби Господь відкрив вікна на небі, то й за таких обставин чи сталося б так? А він сказав: Побачиш своїми очима, але їсти цього не будеш.

20. Так і справдилося з ним; і затоптав його народ, і він помер.

4 Царів 8

1. І говорив Єлисей жінці, сина котрої воскресив він, і сказав: Підведися і піди, ти і дім твій, і поживи там, де можеш замешкати, бо Господь прикликав голод, і він прийде до цього краю на сім літ.

2. І підвелася та жінка, і вчинила за словом чоловіка Божого, і пішла вона і дім її, і жила у филистимському краї сім літ.

3. А як минуло сім літ, повернулася ця жінка з краю филистимського, і прийшла просити царя про дім свій і про поле своє.

4. Цар якраз розмовляв із Ґехазі, служником Божого чоловіка, і сказав: Розкажи мені про все пречудове, що вчинив Єлисей.

5. І сталося, як він оповідав цареві, що той воскресив померлого, жінка, чийого сина воскресив він, просила царя про дім свій, і про поле своє. І сказав Ґехазі: Володарю мій царю, оце та жінка і той самий син її, котрого воскресив Єлисей.

6. І запитав цар у жінки, і вона розповіла йому. І дав їй цар одного із челяді, сказавши: Поверніть їй усе, що належало їй, і всі прибутки з поля, від того дня, як вона залишила землю, й донині.

7. І прийшов Єлисей у Дамаск, коли Бен-Гадад, цар сирійський, був недужий. І доповіли йому, кажучи: Прийшов чоловік Божий сюди.

8. І сказав цар Газаїлові: Візьми в руку твою подарунка і піди назустріч Божому чоловікові, і запитай через нього Господа, кажучи: А чи одужаю я від оцієї хвороби?

9. І пішов Газаїл назустріч йому, і взяв подарунка в руку свою і всього вартісного в Дамаску, скільки можуть нести сорок верблюдів, і прийшов, і постав перед ним, і сказав: Син твій Бен-Гадад, цар сирійський, послав мене до тебе запитати: Чи одужаю я від оцієї хвороби?

10. І сказав йому Єлисей: Піди, скажи йому: Одужаєш, однак відкрив мені Господь, що він помре.

11. І глянув на нього [Єлисей] гостро, і дивився отак довго, аж примусив його знітитися; і заплакав чоловік Божий.

12. І сказав Газаїл: Чому володар мій плаче? І сказав він: Тому, що я знаю, скільки зла ти заподієш синам ізраїлевим: фортеці їхні ти понищиш вогнем, і юнаків їхніх умертвиш мечем, і грудних дітей їхніх заб'єш, і вагітних [жінок] розітнеш.

13. І сказав Газаїл: Чи не є служник твій псом, щоб зміг учинити таке велике дійство? І сказав Єлисей: Показав мені Господь тебе царем Сирії.

14. І пішов він од Єлисея, і прийшов до царя свого. І сказав йому [цей] : Що говорив тобі Єлисей? І сказав: Він казав мені, що ти одужаєш.

15. А другого дня він узяв ковдру, намочив у воді і поклав на його обличчя, і він помер. І зацарював Газаїл замість нього.

16. П'ятого року Йорама, сина Ахавого, царя ізраїльського, за Йосафата, царя Юдиного, зацарював Єгорам, син Йосафатів, цар Юдин.

17. Він мав тридцять два роки, коли зацарював, і вісім літ царював у Єрусалимі.

18. І ходив дорогою царів ізраїльських, як чинив дім Ахавів, тому що донька Ахавова була дружиною його; і чинив він лихе перед очима Господніми.

19. Однак не хотів Господь погубити Юду, заради Давида, служника Свого, оскільки він обіцяв дати йому світильника у дітях його на всі часи.

20. За днів його вийшов Едом з-під руки Юдиної, і настановили вони над собою царя.

21. І пішов Йорам до Цаіру, і всі колісниці його з ним; і підвівся він уночі, і понищив Едома, що був оточив його і старшин над колісницями, але народ повтікав до шатрів своїх.

22. І вийшов Едом з-під руки Юдиної аж донині. Того часу вийшла й Ливна.

23. А решту діянь Йорамових, і все, що він учинив, описано в Літописі царів Юдиних.

24. І спочив Йорам із батьками своїми і похований з батьками своїми у місті Давидовому. І зацарював Ахазія, син його, замість нього.

25. Дванадцятого року Йорама, Ахавого сина, ізраїльського царя, зацарював Ахазія, син Єгорама, Юдиного царя.

26. Двадцять два роки мав Ахазія, коли зацарював, і один рік царював у Єрусалимі. А ім'я матері його – Аталія, донька Омрі, ізраїльського царя.

27. І ходив дорогою дому Ахавого, і чинив лихе в очах Господніх, так, як дім Ахавів, тому що він був родич із домом Ахавовим.

28. І пішов він з Йорамом, сином Ахавовим, на війну з Газаїлом, сирійським царем, до Ґілеадського Рамоту, і поранили сирійці Йорама.

29. І повернувся цар Йорам, щоб лікуватися в Ізреелі від ран, котрі завдали йому сирійці в Рамоті, коли воював він з Газаїлом, царем сирійським. І Ахазія, син Йорамів, прийшов провідати Йорама, сина Ахавого, до Ізрееля, оскільки він був хворий.

4 Царів 9

1. Єлисей пророк прикликав одного із синів пророцьких і сказав йому: Підпережи стегна твої, і візьми оцю посудину з єлеєм в руку твою, і піди до Рамоту Ґілеадського.

2. Як прийдеш туди, відшукай там Єгу, сина Йосафата, сина Німшієвого, і підійди, і накажи йому вийти з-поміж братів своїх, і заведи його до внутрішньої кімнати.

3. І візьми посудину з єлеєм, і вилий на голову його, і скажи: Так говорить Господь: Помазую тебе на царя над Ізраїлем. Потім відчини двері, і втікай, і не чекай.

4. І пішов юнак, служник пророка, до Рамоту Ґілеадського.

5. І прийшов, і ось, сидять старшини війська. І сказав: У мене слово до тебе, старшино війська. І сказав Єгу: До кого із усіх нас? І сказав він: До тебе, старшино війська.

6. І підвівся він, і зайшов у дім. І [юнак] вилив єлей на голову його, і сказав йому: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Помазую тебе на царя над народом Господнім, над Ізраїлем.

7. І ти винищиш дім Ахава, володаря твого, щоб Мені помститися за кров служників Моїх пророків і за кров усіх служників Господніх, [які загинули] від руки Єзавелі.

8. І загине увесь дім Ахава, і винищу в Ахава кожного, що виливає на стіну, і ув'язненого, і залишеного в Ізраїлі.

9. І вчиню дім Ахавів, як дім Єровоама, сина Неватового, і, як дім Баші, сина Ахійїного.

10. А Єзавель з'їдять пси на полі Ізреельському, і ніхто не поховає її. І прочинив двері, і втік.

11. І вийшов Єгу до служників володаря свого, і сказали йому: Чи з миром? Нащо приходив цей несамовитий до тебе? І сказав їм: Ви знаєте цього чоловіка і що він говорить.

12. І сказали: Неправда! Розкажи нам. І сказав він: Те і те він сказав мені, кажучи: Так говорить Господь: Помазую тебе на царя над Ізраїлем.

13. І поспішили вони, і взяли кожний одежу свою, і постелили йому на самих сходах, і засурмили сурмою, і сказали: Зацарював Єгу!

14. І повстав Єгу, син Йосафатів, сина Німшієвого, супроти Йорама; А Йорам був з усіма ізраїльтянами в Рамоті Ґілеадському на сторожі супроти Газаїла, сирійського царя.

15. Врешті, сам цар Йорам повернувся, щоб лікуватися в Ізраїлі від ран, котрих завдали йому сирійці, коли він воював з Газаїлом, царем сирійським. І сказав Єгу: Якщо ви згодні, то нехай ніхто не залишає міста, аби подати вістку в Ізреелі.

16. І сів Єгу на коня, і поїхав до Ізреелю, де лежав Йорам, і куди Ахазія, цар Юдин, прийшов провідати Йорама.

17. На башті в Ізреелі стояв вартовий, і побачив він військо Єгуєве, коли воно йшло, і сказав: Озброєних людей я бачу. І сказав Йорам: Візьми верхівця і пошли назустріч їм, і нехай скаже: Чи з миром?

18. І виїхав верхівець на коні назустріч йому, і сказав: Так говорить цар: Чи з миром? І сказав Єгу: Що тобі до того? Їдь за мною. І доповів вартовий, і сказав: Доїхав до них, але не повертається.

19. І послали другого верхівця, і він приїхав до них, і сказав: Так говорить цар: Чи з миром? І сказав Єгу: Що тобі до миру? Їдь за мною.

20. І доповів сторож, сказавши: Доїхав до них, і не повертається; А хода наче Єгу, Німшієвого сина, тому що він іде прудко.

21. І сказав Йорам: Запрягай! І запрягли колісницю його. І виступив Йорам, цар ізраїльський, і Ахазія, цар Юдин, кожний на колісниці своїй. І виступили супроти Єгу, і стрілися з ним на полі ізреелянина Навота.

22. І коли забачив Йорам Єгу, то сказав він: Чи з миром, Єгу? І сказав він: Який мир при любодіянні Єзавелі, матері твоєї, і за багатьох її ворожінь!

23. І повернув Йорам руки свої, і побіг, і сказав Ахазії: Зрада, Ахазіє!

24. А Єгу натягнув лука рукою своєю, і завдав урази Йорамові поміж плечима його, і пройшла стріла крізь серце його, і впав він на колісниці своїй.

25. І сказав Єгу Бідкарові, вельможі своєму: Візьми, кинь його на ділянку поля Навота ізреелянина, бо пригадай, як ми з тобою їхали удвох позаду Ахава, батька його, і як Господь вирік на нього таке пророцтво.

26. Справді, кров Навота і кров синів його бачив Я вчора, говорить Господь, і помщуся тобі на цьому полі. Отож, візьми, кинь його на поле, за словом Господнім.

27. Ахазія, цар Юдин, забачивши це, побіг дорогою на Бет-Гагган, до дому, що в саду. І погнався за ним Єгу, і сказав: І його бийте на колісниці. Це сталося на пагорбі Гур, що при Ївлеамі. І втік він до Меґіддо і загинув там.

28. І відпровадили його служники його, до Єрусалиму, і поховали його в гробниці його, з батьками його, в місті Давидовім.

29. Одинадцятого року Йорама, сина Ахавого, зацарював Ахазія в Юдеї.

30. І прийшов Єгу до Ізрееля. А Єзавель, діставши новину, підрум'янила лице своє, і прикрасила голову свою, і глянула у вікно.

31. Коли Єгу увійшов до брами, вона сказала: Чи все гаразд, Зімрі, убивнику пана свого?

32. І підніс він обличчя своє до вікна і сказав: Хто зі мною, хто? І виглянули до нього два-три євнухи.

33. А він сказав: Скиньте її. І викинули її геть, і бризнула кров її на стіну та на коней. І він топтав її.

34. І прийшов Єгу, і їв, і пив, і сказав: Знайдіть цю прокляту і поховайте її, оскільки вона є царська донька.

35. І пішли хоронити її, і не знайшли від неї анічого, окрім черепа і ніг, і зап'ясть на руках.

36. І повернулися, і доповіли йому. І сказав він: Таким було слово Господнє, котре Він вирік через служника Свого Іллю тішб'янина, кажучи: На полі Ізраїльському з'їдять пси тіло Єзавелі.

37. І буде труп Єзавелі на ділянці Ізреельській, мов гній на полі, тож ніхто не скаже: Це Єзавель.

4 Царів 10

1. У Ахава було сімдесят синів у Самарії, і написав Єгу листи, і послав до Самарії старшинам ізраїльським, старшинам і вихователям дітей Ахавових, такого змісту:

2. Коли прийде цей лист до вас, то, оскільки у вас і сини володаря нашого, а також і колісниці, і коні, і укріплене місто, і зброя,

3. То виберіть кращого і найдостойнішого серед синів володаря вашого, посадіть на троні батька його, і воюйте за дім володаря свого.

4. Вони дуже перелякалися і сказали: Ось, два царі не встояли перед ним, то яким чином устоїмо ми?

5. І послав старший над домом [царським] і старший міста, і старшина, і вихователі до Єгу сказати: Ми – служники твої, і що скажеш нам, те й учинимо. Ми нікого не настановимо царем; що тобі до вподоби, те й чини.

6. І написав він до них листа вдруге ось такого: Якщо ви мої, і слову моєму підкоряєтеся, то візьміть голови синів володаря свого і прийдіть до мене завтра о цій порі до Ізрееля. (А царських синів було сімдесят душ; виховували їх найвідоміші вельможі в місті).

7. Коли дістали вони листа, вони взяли царських синів, і закололи їх – сімдесят чоловік, і поклали голови їхні в корзини, і послали до нього в Ізреель.

8. І прийшов посланий, і доповів йому, і сказав: Принесли голови синів царських. І сказав він: Покладіть їх на дві купи біля брами до ранку.

9. Уранці він вийшов, і став, і сказав усьому народові: Ви – невинні. Ось, я повстав супроти володаря мого і умертвив його; а їх усіх хто забив?

10. Тож знайте відтепер, що не впаде на землю жодне слово Господа, котре Він вирік про дім Ахава; Господь учинив те, що вирік через служника свого Іллю.

11. І умертвив Єгу всіх, що залишилися в домі Ахава в Ізреелі, і всіх вельмож його, і близьких його, і священиків його, аж так, що не залишилося від нього жодного зацілілого.

12. І підвівся, і пішов, і прийшов до Самарії. Знаходячись на дорозі при Бет-Екед-Гароїмі,

13. Зустрів Єгу братів Ахазії, царя Юдиного, і сказав: Хто ви? Вони сказали: Ми брати Ахазії, йдемо довідатися про здоров'я синів царя і синів володарки.

14. І сказав він: Схопіть їх живими! І схопили їх живими, і закололи їх сорок два чоловіки біля криниці Бет-Екеда, і не залишилося з них жодного.

15. І поїхав звідти, і зустрівся з Єгонадавом, сином Рехава, [котрий рухався] йому назустріч, і вітав його, і сказав йому: Чи твоє серце щире до мене так, як моє серце до твого серця? І сказав Єгонадав: Так. – Якщо так, то дай руку твою. – І подав він руку свою, і підхопив він його до себе в колісницю.

16. І сказав: Їдь зі мною і подивися на мою ревність до Господа. І посадовили його до колісниці.

17. Як приїхав він до Самарії, то забив усіх, хто залишався в Ахава у Самарії, так що зовсім винищив його, за словом Господа, котре Він вирік Іллі.

18. І зібрав Єгу увесь народ і сказав їм: Ахав замало служив Ваалові; Єгу буде служити йому більше!

19. Отож, покличте до мене всіх пророків Ваала, усіх, хто служить йому, і всіх священиків його, щоб не було відсутніх; Тому що у мене буде велика пожертва Ваалові. А кожний, хто не з'явиться, не залишиться живим. Єгу вчинив це з хитрим наміром, щоб винищити служників Ваала.

20. І сказав Єгу: Оголосіть святкове зібрання заради Ваала. І оголосили [зібрання].

21. І послав Єгу по всьому Ізраїлю. І посходилися всі, хто служив Ваалові, і не залишився ніхто, хто не прийшов би, і зайшли у дім Ваалів, і виповнився дім Ваалів цілком.

22. І сказав він доглядачеві одежі: Принеси одяг для всіх служників Ваалових. І він приніс їм одежу.

23. І зайшов Єгу та Єгонадав, Рехавів син, до Ваалового дому, і сказав до Ваалових служників: Послухайте і подивіться, чи не знаходиться у вас хто-небудь із служників Господніх, оскільки тут мають бути самі служники Ваала.

24. І коли почали вони приносити приношення всеспалення, Єгу поставив поза [домом] вісімдесят чоловіків і сказав: Якщо хтось із людей, котрих я віддав у ваші руки, втече, життя того, хто дозволить йому втекти, буде замість [його] життя.

25. Коли скінчили всеспалення, сказав Єгу скороходам і старшинам: Підіть, забийте їх, щоб жоден не втік. І повбивали їх вістрям меча, і кинули їх скороходи і старшини, і пішли до міста, де було Ваалове капище.

26. І винесли ідолів із капища Ваалового, і спалили їх.

27. І розбили вони Ваалову статую, і зруйнували капище Ваалове; і зробили з нього місце для нечистот, донині.

28. І винищив Єгу Ваала на землі ізраїльській.

29. А втім, від гріхів Єровоама, Неватового сина, що вводив Ізраїля у гріх, від них не відступив Єгу – від золотих телят, котрі у Бет-Елі і в Дані.

30. І сказав Господь Єгу: За те, що ти охоче зробив, що було праведним в очах Моїх, виконав над домом Ахавовим усе, що було на серці в Мене, сини твої до четвертого покоління будуть сидіти на троні Ізраїлевому.

31. Але Єгу не прагнув ходити в законі Господа, Бога Ізраїлевого, від усього серця. Він не відступив од гріхів Єровоама, котрий увів Ізраїля в гріх.

32. За тих днів розпочав Господь відтинати од Ізраїля частини, – і завдавав їм поразки Газаїл у всій Ізраїлевій країні.

33. На схід від Йордану, всю землю Ґілеаду, [коліно] Ґадове, Рувимове та Манасіїне, [починаючи] від Ароеру, що при потоці Арнон, і Ґілеад та Башан.

34. Решту діянь Єгу, і все, що він учинив, і лицарські подвиги його, – все це написано у Літописі царів ізраїльських.

35. І спочив Єгу з батьками своїми, і поховали його в Самарії. І зацарював Єгоахаз, син його, замість нього.

36. А часу, у який царював Єгу над Ізраїлем, у Самарії, було двадцять вісім літ.

4 Царів 11

1. Коли Аталія, матір Ахазії, побачила, що помер її син, то підвелася і вигубила все цареве насіння.

2. Але Єгошева, донька Йорама, сестра Ахазії, взяла Йоаша, сина Ахазії, і потайки вивела його з-поміж убиваних царських синів, його і няньку його, і сховала в опочивальні. І сховали його від Аталії, і він не був забитий.

3. І переховувався він нею в домі Господньому шість літ, а в цей час Аталія царювала над краєм.

4. Сьомого року послав Єгояда, і взяв сотників з охорони і скороходів, і привів їх до себе у дім Господній, і уклав з ними угоду, і взяв із них присягу у домі Господньому, і показав їм царського сина.

5. І наказав їм, сказавши: Ось, що ви учиніть: Третя частина із вас, що приходить у суботу, буде утримувати сторожу при царському домі;

6. Третя частина біля брами Сур, а третина біля брами позаду охорони. І утримуйте сторожу дому, щоб ви не зашкодили їй.

7. І дві частини з вас, із усіх, що відходять у суботу, будуть утримувати сторожу при домі Господньому для царя.

8. І оточіть царя з усіх боків, кожний зі зброєю своєю у руці своїй, і якби хтось увійшов до рядів, нехай буде забитий. І будьте біля царя, коли він виходить, і коли входить.

9. І вчинили сотники все, що наказав Єгояда, і взяли кожний людей своїх, які приходять у суботу, і які відходять у суботу, і прийшли до Єгояди священика.

10. І роздав священик сотникам списи і щити царя Давида, котрі були в домі Господньому.

11. І поставали скороходи, кожний зі зброєю в руці своїй, від правого боку дому до лівого боку дому, біля жертовника і біля дому довкола царя.

12. І вивів він царського сина, і поклав на нього [царський] вінець і прикраси, і зацарювали його, і помазали його, і аплодували і вигукували: Нехай живе цар!

13. І коли почула Аталія гамір сторожі, то прийшла до народу у Господній дім.

14. І побачила, ось, цар стоїть на помості, за звичаєм, і князі, і сурми біля царя; і увесь народ краю радіє і сурмить у сурми. І розірвала Аталія одежу свою, і закричала: Змова! Змова!

15. І наказав Єгояда священик сотникам, що очолювали військо, і сказав їм: Виведіть її за ряди; А хто піде за нею, того убивайте мечем, бо мав осторогу священик, щоб не вбили її в домі Господньому.

16. І дали їй місце, і вона пройшла кінським входом до царського дому, і була там забита.

17. І склав Єгояда заповіта між Господом, і між царем, і народом, щоб він був народом Господнім, і між царем, та народом.

18. І пішов увесь народ краю у дім Ваалів, і зруйнували жертовники його, і зображення його ущент розбили, і Маттана, Ваалового священика, забили перед жертовниками. І поставив священик варту при домі Господньому.

19. І взяв сотників і охоронців, і скороходів, і увесь народ краю, і провели царя з дому Господнього, і ввійшли вони через браму охорони у дім царський, і він сів на царському троні.

20. І тішився увесь народ краю, і місто заспокоїлося. А Аталію убили мечем у царському домі.

21. Сім літ було Єгоашеві, коли зацарював.

4 Царів 12

1. Сьомого року Єгу зацарював Єгоаш і сорок років царював у Єрусалимі. Ім'я матері його – Ців'я, з Беер-Шеви.

2. І чинив Єгоаш бажане в очах Господніх упродовж усіх днів своїх, доки наставляв його священик Єгояда.

3. Тільки узвишшя не були понищені; народ ще приносив пожертви і кадіння на узвишшях.

4. І сказав Єгоаш священикам: Усе срібло, що посвячується, котре приносять у дім Господній, срібло від мандрівників, [котре вносили] за кожну душу за оцінкою, все срібло, скільки кому спадає на серце принести в дім Господній,

5. Нехай священики беруть собі, кожний від свого знайомого, і нехай лагодять вони пошкодження у храмі, скрізь, де знайдеться пошкодження.

6. Та оскільки до двадцять третього року царя Єгоаша священики не лагодили пошкоджень у храмі,

7. То цар Єгоаш покликав священика Єгояду і священиків, і сказав їм: Чому ви не лагодите пошкоджень у храмі? Тож не беріть віднині срібла у знайомих своїх, а на [лагодження] храму віддайте його.

8. І погодилися священики не брати срібла у народу на лагодження пошкоджень у храмі.

9. І взяв священик Єгояда одну скриньку, і зробив отвір на вікові її, і поставив її біля жертовника на правому боці, де входили в дім Господній. І клали туди священики, які стояли на сторожі біля порога, все срібло, котре приносили в дім Господній.

10. І коли бачили, що багато срібла в скрині, приходив писар царський і першосвященик, і зав'язували [в мішки], і рахували срібло, знайдене в домі Господньому.

11. І віддавали пораховане срібло в руки виконавцям робіт, що були при домі Господньому, а вони витрачали його на теслярів і будівельників, які працювали в домі Господньому.

12. І мулярам, і каменярам, і на закупівлю деревини і тесаного каменя та на лагодження пошкоджень у домі Господньому, і на все, що потребувало витрат для лагодження храму.

13. Але не виготовлено було для дому Господнього срібних тарілей, ножів, чаш [для кроплення], сурм, усіляких посудин золотих і посудин срібних із срібла, яке приносили в дім Господній;

14. А виконавцям робіт віддавали його, і лагодили за нього дім Господній.

15. І не вимагали звіту від тих людей, котрим доручали срібло для видачі виконавцям робіт; тому що вони діяли чесно.

16. А срібло на пожертву за провину і срібло на пожертву за гріх не вносилося у дім Господній: священикам воно належало.

17. Тоді виступив у похід Газаїл, сирійський цар, і пішов війною на Ґат і здобув його. І мав намір Газаїл рушити на Єрусалим.

18. Але Єгоаш, цар Юдин, узяв усі пожертви, які пожертвували [храмові] Йосафат, і Єгорам, і Ахазія, батьки його, царі Юдині, і що він сам офірував, і все золото, знайдене у скарбницях дому Господнього, і дому царського, і послав Газаїлові, цареві сирійському, і він відступив од Єрусалиму.

19. Решту діянь Єгоаша про все, що він учинив, написано в Літописі царів Юдиних.

20. І збунтувалися служники його, і вчинили змову, і вбили Єгоаша в Бет-Мілло, на шляху до Сілли.

21. Його забили служники його: Йозахар, син Шім'ати, і Єгозавад, Шомерів син, його служники, забили його, і він помер. І поховали його з батьками його в Давидовім Місті, а замість нього зацарював Амація, син його.

4 Царів 13

1. Двадцять третього року Йоаша, сина Ахазії, Юдиного царя, зацарював над Ізраїлем у Самарії Єгоахаз, син Єгу, [і царював] сімнадцять літ.

2. І чинив небажане в очах Господніх, і ходив у гріхах Єровоама, сина Неватового, що вводив Ізраїля в гріх, і не відхилявся від того.

3. І спалахнув гнів Господа на Ізраїля, і Він віддав їх в руку Газаїла, царя сирійського, і в руку Бен-Гадада, Газаїлового сина, на всі ті дні.

4. І вблагав Єгоахаз Господа, – і почув його Господь, тому що бачив Він утиски на ізраїльтян, як пригнічував їх цар сирійський.

5. І дав Господь ізраїльтянам визволителя, і вийшли вони з-під руки сирійців, і жили сини Ізраїлеві в шатрах своїх, як учора і третього дня.

6. Одначе не відділялися від гріхів дому Єровоама, котрий увів Ізраїля в гріх, ходили в них, і діброва залишилася в Самарії.

7. У Єгоахаза лишилося війська тільки п'ятдесят вершників, десять колісниць і десять тисяч піших, тому що винищив їх цар сирійський і вчинив їх тліном на топтання.

8. А решту діянь Єгоахаза, і все, що він учинив, і про мужні подвиги його, написано в Літописі царів ізраїльських.

9. І спочив Єгоахаз із батьками своїми, і поховали його в Самарії. І зацарював син його Йоаш.

10. Тридцять сьомого року Єгоаша, царя Юдиного, зацарював над Ізраїлем у Самарії Йоаш, Єгоахазів син, [і царював] шістнадцять літ.

11. І чинив лихе в очах Господніх; не ухилявся від усіх гріхів Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля, і ходив у них.

12. Решту діянь Йоаша, і все, що він учинив, і про мужні подвиги його, як він воював з Амацією, Юдиним царем, – написано в Літописі царів ізраїльських.

13. І спочив Йоаш із батьками своїми, а Єровоам сів на троні його. І похований Йоаш у Самарії з царями ізраїльськими.

14. Єлисей занедужав на хворобу, від котрої [пізніше] й помер. І прийшов до нього Йоаш, цар ізраїльський, і плакав над лицем його, і говорив: Батьку мій! Батьку мій! Колісниця Ізраїля і кіннота його!

15. І сказав йому Єлисей: Візьми лука і стріли. І взяв він лука і стріли.

16. І сказав цареві ізраїльському: Поклади руку твою на лука. І поклав він руку свою. І поклав Єлисей руки свої на руки царя,

17. І сказав: Прочини вікно на схід. І він прочинив. І сказав Єлисей: Стріляй! І він вистрелив. І сказав: Це стріла визволення від Господа і стріла визволення супроти Сирії, і ти завдаси поразки сирійцям в Афеку до решти.

18. І сказав [Єлисей] : Візьми стріли І він узяв. І сказав цареві ізраїльському: Бий по землі! І вдарив він тричі і зупинився.

19. І розгнівався на нього чоловік Божий, і сказав: Треба було бити п'ять або й шість разів: тоді завдав би поразки Сирії до решти! А тепер [лише] тричі переможеш сирійців.

20. І помер Єлисей, і поховали його. І моавські полчища прийшли до краю наступного року.

21. І сталося, що коли ховали одного чоловіка, то, забачивши ці полчища, погребові [кинули] того чоловіка до Єлисеєвого гробу; і він, падаючи, торкнувся кісток Єлисея, і ожив, і звівся на ноги свої.

22. А Газаїл, цар сирійський, тіснив Ізраїля упродовж усіх днів Єгоахаза.

23. Але Господь змилосердився над ними, і помилував їх, і прихилився до них заради заповіту Свого з Авраамом, Ісааком та Яковом, і не хотів винищити їх, і не відкинув їх від Себе донині.

24. І помер Газаїл, цар сирійський, і зацарював син його Бен-Гадад.

25. І взяв Йоаш, Єгоахазів син, назад ті міста з руки Бен-Гадада, Газаїлового сина, котрі він захопив війною з руки батька його Єгоахаза. Тричі розгромив його Йоаш і повернув міста Ізраїлеві.

4 Царів 14

1. Другого року Єгоаша, сина Єгоахазового, царя ізраїльського, зацарював Амація, син Єгоашу, цар Юдин.

2. Двадцять п'ять років було йому, коли він зацарював, і двадцять дев'ять років царював у Єрусалимі. Ім'я матері його – Єгоаддан, з Єрусалиму.

3. І чинив він бажане в очах Господніх, а втім, не так, як батько його Давид. Він у всьому чинив так, як батько його Йоаш.

4. Тільки узвишшя не були знищені, – народ усе ще приносив пожертви і кадіння на узвишшях.

5. Коли зміцнилося царство в руках його, тоді він забив служників своїх, які вбили батька його.

6. Але дітей убивників не забив, оскільки написано у книзі закону Мойсейового, у котрій заповідав Господь, кажучи: Не мусять бути покарані смертю батьки за дітей, і діти не мусять бути покарані смертю за батьків; але кожний за свій злочин [мусить бути зрокований] на смерть.

7. Він понищив Едома в долині Соляній, десять тисяч, і захопив у війні Селу, і назвав їй ім'я Йоктеїл, котре [залишається] й донині.

8. Тоді послав Амація послів до Йоаша, сина Єгоахаза, сина Єгу, Ізраїлевого царя, сказати: Вийди, зустрінемося лицем до лиця.

9. І послав Йоаш, цар ізраїльський, до Амації, царя Юдиного, сказати: Терен, котрий на Ливані, послав до кедра, котрий також на Ливані, сказати: Віддай доньку свою за дружину моєму синові. Але прийшли дикі звірі, що на Ливані, і затоптали цей терен.

10. Ти завдав поразки Едомові, і запишалося серце твоє! Звеличуйся і сиди собі вдома. Для чого тобі затівати сварку на своє лихо? Упадеш ти і Юда з тобою.

11. Але не дослухався Амація. І виступив Йоаш, цар ізраїльський, і зустрілися особисто він та Амація, цар Юдин, у Юдиному Бет-Шемеші.

12. І розгромлений був Юда ізраїльтянами, і повтікали кожний до свого шатра.

13. І Амацію, царя Юдиного, сина Йоаша, сина Ахазії, захопив Йоаш, цар ізраїльський, у Бет-Шемеші, і пішов до Єрусалиму, і зруйнував мури Єрусалимські, від брами Єфремової, до брам наріжних – на чотириста ліктів.

14. І захопив усе золото і срібло, і всі посудини, які знайшлися у домі Господньому і в скарбницях царського дому, і заручників, і повернувся до Самарії.

15. Решту діянь Йоаша, все, що він учинив, і про мужні подвиги його, і як він воював з Амацією, царем Юдиним, написано в Літописі царів ізраїльських.

16. І спочив Йоаш із батьками своїми, і похований в Самарії з царями ізраїльськими. І зацарював Єровоам, син його, замість нього.

17. І жив Амація, Йоашів син, цар Юдин по смерті Йоаша, Єгоахазового сина, ізраїлевого царя, п'ятнадцять літ.

18. А решта діянь Амації записана в Літописі царів Юдиних.

19. І вчинили супроти нього змову в Єрусалимі, та він утік до Лахішу. І послали за ним до Лахішу, і забили його там.

20. І привезли його на конях, і похований він був у Єрусалимі, з батьками своїми в Місті Давидовім.

21. І взяв увесь Юдин народ Азарію, котрому було шістнадцять літ, і зацарювали його замість батька його Амації.

22. Він розбудував Елат, і повернув його Юді; потому, як цар спочив із батьками своїми.

23. П'ятнадцятого року Амації, сина Єгоаша, Юдиного царя, зацарював над Ізраїлем Єровоам, син Єгоаша, Ізраїлевого царя, у Самарії, і [царював] сорок і один рік.

24. І чинив він небажане в очах Господніх; не ухилявся від усіх гріхів Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля.

25. Він поновив рубежі Ізраїля, від входу в Гамат до моря пустелі, за словом Господа, Бога Ізраїлевого, котре Він вирік через служника Свого Йону, сина пророка Амміттая, що з Ґат-Гахеферу,

26. Тому що Господь бачив лихо Ізраїля, вельми гірке, аж так, що не лишалося ні ув'язненого, ані вільного, і не було помічника в Ізраїля.

27. І не забажав Господь винищити ім'я ізраїльтян із піднебесної, і врятував їх рукою Єровоама, сина Йоаша.

28. Решту діянь Єровоама і про все, що він учинив, і про мужні подвиги його, як він воював і як повернув Ізраїлеві Дамаск і Хамат, що належали Юді, написано в Літописі царів ізраїльських.

29. І спочив Єровоам із батьками своїми, з царями ізраїльськими. І зацарював Захарія, син його, замість нього.

4 Царів 15

1. Двадцять сьомого року Єровоама, царя ізраїльського, зацарював Азарія, син Амації, Юдиного царя.

2. Шістнадцять літ було йому, коли зацарював, і п'ятдесят два роки царював у Єрусалимі. Ім'я матері його – Єхолія, з Єрусалиму.

3. Він чинив бажане в очах Господніх у всьому так, як чинив батько його, Амація.

4. Тільки узвишшя не були знищені: народ ще приносив пожертви і кадіння на підвищеннях.

5. І вразив Господь царя, і був він прокаженим до дня смерти своєї, і жив в осібному домі. А над домом був Йотам, царів син – він судив народ краю.

6. Решта діянь Азарії і все, що він учинив, написано в Літописі Юдиних царів,

7. І спочив Азарія із своїми батьками, і поховали його з батьками його в місті Давидовому. І зацарював Йотам, син його, замість нього.

8. Тридцять восьмого року Азарії, Юдиного царя, зацарював Захарія, син Єровоама, над Ізраїлем в Самарії [і царював] шість місяців.

9. І чинив він лихе в очах Господніх, як чинили батьки його: не ухилявся від гріхів Єровоама, сина Неватового, котрий увів Ізраїля в гріх.

10. І вчинив змову супроти нього Шаллум, Явешів син, і уразив його перед народом, і забив його; і зацарював замість нього.

11. Решту діянь Захарії написано в Літописі царів ізраїльських.

12. Ось таке було слово Господа, котре він вирік до Єгу, кажучи: Сини твої до четвертого покоління будуть сидіти на троні Ізраїлевому. І так сталося.

13. Шаллум, Явешів син, зацарював тридцять дев'ятого року Уззійї, Юдиного царя, і царював один місяць у Самарії.

14. І пішов Менахем, Ґадіїв син, з Тірци, і прийшов до Самарії, і уразив Шаллума, сина Явешового у Самарії, і забив його, і зацарював замість нього.

15. Решту діянь Шаллума і про змову його, котру він учинив, написано в Літописі царів ізраїльських.

16. І уразив Менахем місто Тіфсах, і всіх, котрі були в ньому і в межах його, [починаючи від] Тірци, за те, що [місто] не відчинило [брами], і розгромив [його] ; і всіх вагітних жінок у ньому розітнув.

17. Тридцять дев'ятого року Азарії, царя Юдиного, зацарював над Ізраїлем у Самарії Менахем, Ґадіїв син, [і царював] десять літ у Самарії.

18. І чинив він лихе в очах Господніх; не ухилявся від гріхів Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля, упродовж всіх днів своїх.

19. Тоді прийшов Пул, асирійський цар, на землю [Ізраїлеву]. І дав Менахем Пулові тисячу талантів срібла, щоб руки його були за нього і щоб утвердити царство в руці своїй.

20. І розклав це срібло Менахем на ізраїльтян, на всіх людей багатих, по п'ятдесят шеклів срібла на кожного чоловіка, щоб віддати цареві асирійському. І пішов назад цар асирійський, і не залишився там на землі.

21. А решту діянь Менахема і про все, що він учинив, написано в Літописі царів ізраїльських.

22. І спочив Менахем із батьками своїми. І зацарював Пекахія, син його, замість нього.

23. П'ятдесятого року Азарії, Юдиного царя, зацарював Пекахія, син Менахемів, над Ізраїлем в Самарії, [і царював] там два роки.

24. І чинив він лихе в очах Господніх; не ухилявся від гріхів Єровоама, сина Неватового, котрий увів Ізраїля в гріх.

25. І вчинив супроти нього змову Пеках, син Ремалії, старшина його, і забив його в палаті царського дому, з Арговом та з Ар'єм, маючи з собою п'ятдесят чоловік ґілеадян. І забив його, і зацарював замість нього.

26. А решту діянь Пекахії, і про все, що він учинив, написано в Літописі царів ізраїльських.

27. П'ятдесят другого року Азарії, царя Юдиного, зацарював Пеках, син Ремалії, над Ізраїлем у Самарії, [і царював] двадцять літ.

28. І чинив він лихе в очах Господніх, не ухилявся від гріхів Єровоама, сина Неватового, котрий увів Ізраїля в гріх.

29. За днів Пекаха, ізраїлевого царя, прийшов Тіґлат-Піл'есер, цар асирійський, і захопив Іййона, і Авел-Бет-Мааху, і Йоноаха, і Кедеша, і Хацора, і Ґілеада, і Ґалілею, всю землю Нефталимову, і вигнав їх до Асирії.

30. І вчинив змову Осія, син Елин, супроти Пекаха, сина Ремалії, і вразив його, і умертвив його, і зацарював замість нього двадцятого року Йотама, Уззійїного сина.

31. А решту діянь Пекаха і про все, що він чинив, написано в Літописі царів ізраїльських.

32. Другого року Пекаха, сина Ремалії, царя ізраїльського, зацарював Йотам, син Уззійї, Юдиного царя.

33. Він мав двадцять п'ять років, коли зацарював, і шістнадцять років царював у Єрусалимі. Ім'я матері його Єруша, Садокова донька.

34. І чинив він бажане в очах Господніх, – у всьому, як чинив батько його Уззійя, так учиняв і він.

35. Тільки узвишшя не були знищені: народ ще приносив пожертви і кадіння на підвищеннях. Він збудував горішню браму при домі Господньому.

36. А решту діянь Йотама і про все, що він учиняв, написано в Літописі Юдиних царів.

37. За тих днів почав Господь посилати на Юду Реціна, сирійського царя, та Пекаха, сина Ремалії,

38. І спочив Йотам із батьками своїми, і похований з батьками своїми в місті Давида, батька його. І зацарював Ахаз, син його, замість нього.

4 Царів 16

1. Сімнадцятого року Пекаха, сина Ремалії, зацарював Ахаз, син Йотама, Юдиного царя.

2. Двадцять літ було Ахазові, коли він зацарював, і шістнадцять років царював у Єрусалимі, і не чинив бажаного в очах Господа, Бога свого, як Давид, батько його.

3. Але ходив шляхом царів ізраїльських і навіть сина свого провів через вогонь, [наслідуючи] мерзоти народів, котрих прогнав Господь від синів Ізраїля.

4. І приносив пожертви і кадіння на пагорбах, і під усяким тінястим деревом.

5. Тоді пішов Рецін, цар сирійський, і Пеках, син Ремалії, Ізраїлів цар, супроти Єрусалиму, щоб звоювати його, і тримали Ахаза в облозі, але здолати не могли.

6. Того часу Рецін, цар сирійський, повернув Едомові Елата, і вигнав юдеїв з Елата. І едомляни прийшли до Елату, й мешкають там донині.

7. І послав Ахаз послів до Тіґлат-Пел'есера, асирійського царя, сказати: Служник твій і син твій я; прийди і захисти мене від руки царя сирійського, і від руки царя ізраїльського, котрі повстали супроти мене.

8. І взяв Ахаз срібло і золото, яке було знайдене в домі Господнім і в скарбницях дому царського, і послав цареві асирійському, як дара.

9. І послухав його цар асирійський; і пішов цар асирійський на Дамаск, і захопив його, і переселив мешканців його до Кіра, а Реціна забив.

10. І пішов цар Ахаз назустріч Тіґлад-Піл'есерові, асирійському цареві, до Дамаска, і побачив жертовника, котрий у Дамаску, і послав цар Ахаз до Урії священика зображення жертовника і креслення всієї його будови.

11. І спорудив священик Урія жертовника за зразком, котрого послав цар Ахаз із Дамаску; і вчинив так священик Урія до приходу царя Ахаза із Дамаску.

12. І прийшов цар із Дамаску, і побачив цар жертовника, і підійшов цар до жертовника, і приніс на ньому пожертву.

13. І спалив усеспалення своє і хлібне приношення, і звершив приношення поливне, і покропив кров'ю мирної пожертви свого жертовника.

14. А мідного жертовника, котрий перед Господом, він пересунув із переднього боку Храму, з [місця] поміж жертовником [новим] і домом Господнім, і поставив його обіч [цього] жертовника на північ.

15. І наказав цар Ахаз священикові Урії, сказавши: На більшому жертовнику спалюй вранішнє усеспалення і вечірнє хлібне приношення, і всеспалення від царя і хлібне приношення від нього, і всеспалення від усіх людей землі і хлібне приношення від них і поливне приношення від них, і всілякою кров'ю усеспалень і всілякою кров'ю пожертв покропи його; а жертовник мідний залишиться на мій розсуд.

16. І вчинив священик Урія все так, як наказав цар Ахаз,

17. І обламав цар Ахаз обіддя у підпор, і зняв з них умивальниці, і море зняв із мідних волів, котрі [були] під ним, і поставив його на кам'яну підлогу.

18. І закритий суботній перехід, споруджений при храмі, і зовнішній царський вхід до Господнього дому відмінив заради царя асирійського.

19. А про решту діянь Ахаза, котрі він звершив, повідано в Літописі Юдиних царів.

20. І спочив Ахаз із батьками своїми, і був похований з батьками своїми в місті Давидовому. І зацарював Хізкійя, син його, замість нього.

4 Царів 17

1. Дванадцятого року Ахаза, Юдиного царя, зацарював Осія, син Елин, в Самарії, над Ізраїлем, [і царював] дев'ять літ.

2. І учиняв він лихе в очах Господніх, але не так, як царі ізраїльські, котрі були перед ним.

3. Супроти нього виступив Салманасар, цар асирійський, і Осія став підданим йому і дав йому дарунки.

4. І виявив цар асирійський змову Осії, оскільки він посилав послів до Со (до Ситора) царя єгипетського і не давав асирійському цареві данини, що робив перед тим щороку. І взяв його цар асирійський під варту і ув'язнив його у в'язничному домі.

5. І пішов цар асирійський на всю землю, і наблизився до Самарії, і тримав її в облозі три роки.

6. Дев'ятого року Осії захопив цар асирійський Самарію, і переселив ізраїльтян до Асирії, і оселив їх у Халаху, і в Хаворі над річкою Ґозан, і в містах Мідії.

7. Коли почали грішити сини Ізраїлеві перед Господом, Богом своїм, Котрий вивів їх із єгипетської землі, з-під руки фараона, царя єгипетського, і почали шанувати інших богів,

8. І почали вчиняти за звичаями народів, котрих прогнав Господь від синів ізраїлевих, і [за звичаями] царів ізраїльських, як учиняли вони.

9. І чинили сини Ізраїлеві небажане Господові, Богові своєму, і спорудили собі підвищення в усіх містах своїх, [починаючи] від сторожової вежі до укріпленого міста.

10. І поставили в себе статуї і зображення Астарти на всілякому високому пагорбі, і під всіляким тінявим деревом.

11. І вершили там кадіння на всіх підвищеннях, як ті народи, котрих прогнав од них Господь, і вдавалися до поганих справ, які гнівили Господа,

12. І служили ідолам, про яких говорив їм Господь: Не робіть цього!

13. Тоді Господь через усіх пророків Своїх, через усілякого ясновидця, застерігав Ізраїля і Юду, говорячи: Одверніться від лихих шляхів ваших, і дотримуйтеся заповідей Моїх, настанов Моїх, за всім ученням, котре Я заповідав батькам вашим і котре Я передав вам через служників Моїх пророків.

14. Але вони не слухали і ожорсточували шию свою, як була шия їхніх батьків, котрі не вірили в Господа, Бога свого.

15. І зневажили настанови Його, і заповіта Його, котрого Він ухвалив з батьками їхніми, і одкровення Його, котрими Він застерігав їх, і пішли за марнотами й мерзотою, і за народами довколишніми, про яких Господь заповідав їм, щоб не чинили так, як вони;

16. І залишили всі заповіді Господа, Бога свого, і зробили собі зображення двох телят з литва, і зробили Астарту, і поклонялися всьому війську небесному і служили Ваалові.

17. І переводили синів своїх і дочок своїх через вогонь, і ворожили і чарували чарами, і віддавалися тому, щоб чинити небажане в очах Господніх і гнівити Його.

18. І вельми розгнівався Господь на ізраїльтян, і відкинув їх від лиця Свого. Не лишилося жодного, окрім одного коліна Юдиного.

19. І Юда також не пильнував заповідей Господа, Бога свого, і вчиняв за звичаями ізраїльтян, як учиняли вони.

20. І відвернувся Господь від усіх нащадків Ізраїля, і упокорив їх, і віддавав їх у руки грабіжникам, і нарешті відкинув їх від лиця Свого.

21. Ізраїльтяни усамітнилися від дому Давидового, і зацарювали Єровоама, Неватового сина, а Єровоам відвернув Ізраїля від Господа, і вводив їх у великий гріх.

22. І ходили Ізраїлеві сини у всіх Єровоамових гріхах, які він чинив, не ухилялися від них.

23. Доки Господь не відвернув Ізраїля від лиця Свого, як говорив через усіх служників Своїх, пророків. І переселили Ізраїля з краю свого в Асирію, де він і донині.

24. І перевів цар асирійський людей із Вавилону, і з Кути, і з Івви, і з Гамоту, і з Сефарваїму, і оселив по містах Самарії замість Ізраїлевих синів. І вони заволоділи Самарією, і почали жити в містах її.

25. І оскільки на початку замешкання свого там вони не шанували Господа, то Господь послав на них левів, котрі убивали їх.

26. І доповіли цареві асирійському, і сказали: Народи, котрих ти переселив і оселив у містах самарійських, не відають закону Бога тієї землі, і за те Він посилає на них левів, і ось, вони убивають їх, тому що вони не знають закону Бога тієї землі.

27. І наказав цар асирійський і сказав: Відправте туди одного із священиків, яких ви виселили звідти; нехай піде і замешкає там, і він навчить їх закону Бога тієї землі.

28. І прийшов один із священиків, котрих виселили із Самарії, і мешкав у Бет-Елі, і він навчав їх, як шанувати Господа.

29. Причому, зробив кожний народ своїх богів, і поставив у капищах узвишшя, які спорудили самаряни, – кожний народ у своїх містах, де вони живуть.

30. Вавилоняни зробили Суккот-Бенота, а кутяни зробили Нереґала, а гаматяни зробили Ашіму,

31. Іввійці зробили Нівхаза і Тартака, а мешканці Сефарваїму палили синів своїх у вогні Адраммелехові і Анаммелехові, сефарваїмським богам.

32. А тим часом, шанували й Господа, і вчинили у себе священиків підвищень з-поміж себе, і вони служили в них у капищах на підвищеннях.

33. Господа вони шанували, і богам своїм вони служили за звичаями народів, з-поміж котрих оселили їх.

34. Аж донині чинять вони за давніми своїми звичаями: Не бояться Господа, і не чинять за настановами і за обрядами, і за законами, і за заповідями, котрі заповідав Господь синам Якова, котрому дав Він ім'я Ізраїля.

35. І склав Господь з ними заповіта і заповідав їм, говорячи: Не шануйте богів інших, і не поклоняйтеся їм, і не служіть їм, і не приносьте пожертви їм;

36. Але Господа, Котрий вивів вас із єгипетської землі силою великою і раменом потужним, Його шануйте, і Йому поклоняйтеся, і Йому приносьте пожертви.

37. І настанови, і приписи, і закона, і заповіді, котрі Він написав вам, прагніть виконувати упродовж усіх днів, і не шануйте богів інших.

38. І заповіта, котрого Я склав з вами, не забувайте, і не шануйте богів інших;

39. Тільки Господа, Бога вашого, шануйте, і він визволить вас від руки всіх ворогів ваших.

40. Але вони не послухали, а вчиняли за своїми попередніми звичаями.

41. Народи ці шанували Господа, але й ідолам своїм служили. Та навіть діти їхні і діти дітей їхніх донині вчиняють так само, як учиняли батьки їхні.

4 Царів 18

1. Третього року Осії, сина Елиного, ізраїльського царя, зацарював Єзекія, син Ахаза, царя Юдиного.

2. Двадцять п'ять літ було йому, коли зацарював, і двадцять дев'ять літ царював у Єрусалимі; ім'я матері його Аві, донька Захарії.

3. І чинив він бажане в очах Господніх – усе так, як чинив Давид, батько його.

4. Він понищив підвищення, розбив статуї, зрубав діброву і знищив мідного змія, котрого виготовив Мойсей, – тому що до цих днів Ізраїлеві сини кадили йому і називали його Нехуштан.

5. На Господа, Бога Ізраїлевого, покладався він, і такого, як він, не було поміж всіма царями Юдиними і після нього, і перед ним.

6. І прихилився він до Господа, і не відхилявся від Нього, і дотримувався заповідей Його, які заповідав Господь Мойсеєві.

7. І був Господь з ним: скрізь, куди він не ходив, чинив він розважливо. І відхилився він від царя асирійського, і вже не служив йому.

8. Він уразив филистимлян аж до Аззи і в межах її, від сторожової башти аж до укріпленого міста.

9. Четвертого року царя Єзекії, ізраїлевого царя, тобто сьомого року Осії, сина Елиного, – пішов Салманасар, цар асирійський, на Самарію, і взяв її в облогу.

10. І захопив її за три роки. Шостого року Єзекії, тобто дев'ятого року Осії, царя ізраїльського, звойована Самарія.

11. І переселив цар асирійський ізраїльтян до Асирії, і оселив їх у Халаху і в Хаворі, над річкою Ґозан і до мідійських міст.

12. За те, що вони не хотіли чути голосу Господнього, Бога свого і переступили заповіта Його, все що заповідав Мойсей, служник Господній; вони і не слухали, і не виконували.

13. Чотирнадцятого року царя Єзекії, пішов Санхерів, цар асирійський, супроти всіх укріплених міст Юдиних, і захопив їх.

14. І послав Єзекія, Юдин цар, до царя асирійського до Лахішу сказати: Завинив я, відійди од мене; а що накладеш на мене, я даватиму. І наклав цар асирійський на Єзекію, царя Юдиного, триста талантів срібла і тридцять талантів золота.

15. І віддав Єзекія все срібло, яке знайшлося в домі Господньому і в скарбницях дому царського.

16. Того часу зняв Єзекія [золото] з дверей дому Господнього і з дверних стовпів, котрі визолотив Єзекія, цар Юдин, і віддав його цареві асирійського.

17. І послав цар асирійський до царя Єзекії Тартана, і Рабсариса, і Рабсака з Лахішу до царя Єзекії з великим військом до Єрусалиму. І пішли, і прийшли до Єрусалиму; і стали біля водоводу горішнього ставка, котрий на битій дорозі до поля валюшників.

18. І кликали вони царя. І вийшов до них Еліяким, син Хілкійї, старший палацу, і писар Шевна, та Йоах, син Асафів, оповісник.

19. І сказав їм Рабсак: Скажіть Єзекії: Так говорить цар великий, цар асирійський: Що це за надія, на котру ти сподіваєшся?

20. Ти вимовляв лише порожні слова: Для війни необхідні порада і сила. А нині ти на кого покладаєшся, що відхилився од мене?

21. Ось, ти сподіваєшся спертися на Єгипет, на цю тростину надламану, котра, якщо хтось зіпреться на неї, увійде йому руку – прохромить її. Такий фараон, цар єгипетський для всіх, хто покладається на нього.

22. А якщо ви скажете мені: На Господа Бога нашого ми покладаємося, то чи на того, котрого підвищення і жертовника понищив Єзекія, і сказав Юді та Єрусалимові: Тільки перед цим жертовником поклоняйтеся в Єрусалимі.

23. Отож, піди на спілку з володарем моїм, царем асирійським; Я дам тобі дві тисячі коней, чи можеш дістати собі вершників для них?

24. Як тобі здолати бодай одного вождя із найменших служників володаря мого? І сподіваєшся на Єгипет заради колісниць і коней?

25. Причому, хіба я без волі Господньої пішов на місце оце, щоб спустошити його? Господь сказав мені: Піди на землю оцю і спустош її.

26. І сказав Еліяким, син Хілкійї, і Шевна та Йоах Рабсакові: Говори служникам твоїм арамейською, тому що розуміємо ми, а не говори з нами єврейською вголос перед народом, котрий на мурах.

27. І сказав їм Рабсак: Невже тільки до володаря твого і до тебе послав мене володар мій сказати ці слова? Ні, а також і до людей, котрі сидять на мурі, щоб їсти кал свій та пити свою сечу з вами.

28. І підвівся Рабсак, і проголосив гучним голосом єврейською, і говорив, і сказав: Слухайте слово царя великого, царя асирійського!

29. Так говорить цар: Нехай не спокушає вас Єзекія; бо він не може урятувати вас від руки моєї.

30. І нехай не подає вам надії Єзекія через Господа, говорячи: Порятує нас Господь, і не попаде місто це в руки царя асирійського.

31. Не слухайте Єзекії. Тому що так говорить цар асирійський: Помиріться зі мною і вийдіть до мене, і нехай кожний їсть плоди виноградної лози своєї і смоковниці свої, і пийте, і нехай кожний п'є воду із своєї криниці.

32. Доки я не прийду і не візьму вас у край такий самий, на землю хліба і вина, на землю плодів і виноградників, на землю оливкових дерев і меду, і будете жити і не помрете. Не слухайте Єзекії, котрий спокушає вас, говорячи: Господь урятує вас.

33. Чи врятували боги народів, кожний свою землю, від руки царя асирійського?

34. Де боги Гамату і Арпаду? Де боги Сефарваїму, Гени та Івви? Чи врятували вони Самарію від руки моєї?

35. Хто із усіх богів земель оцих урятував землю свою від руки моєї? То невже Господь врятує Єрусалим від руки моєї?

36. І мовчав народ, і не відповідали йому жодним словом; тому що був наказ царя: Не відповідайте йому.

37. І прийшов Еліяким, син Хілкійї, старший палат, і писар Шевна, і Йоах, Асафів син, оповісник, із роздертими шатами до Єзекії, і доповіли йому слова Рабсакові.

4 Царів 19

1. Коли почув [про це] Єзекія, то роздер одежу свою, і покрився веретищем, і пішов до Господнього дому.

2. І послав Еліякима, доглядача палацу, і писаря Шевну, і старших священиків, покритих веретищами, до пророка Ісаї, сина Амосового.

3. І вони сказали йому: Так говорить Єзекія: День скорботи і покари, і посоромлення день оцей; Бо дійшли немовлята до отвору утроби, та немає сили породити!

4. Може, почує Господь, Бог твій, усі слова Рабсакові, котрого послав цар асирійський, володар його, ганити Бога Живого і ганьбити словами, які чув Господь, Бог твій. Зверши, благаємо, молитву за тих, що залишилися, і ще живуть.

5. І прийшли служники царя Єзекії до Ісаї,

6. І сказав їм Ісая: Отак скажіть володареві вашому: Так говорить Господь: Не бійся слів, котрі ти чув, котрими ганьбили Мене служники царя асирійського.

7. Ось, Я пошлю на нього духа, і він почує вість, і повернеться на свою землю, і Я уражу його мечем у країні його.

8. І повернувся Рабсак, і знайшов царя асирійського, що воював супроти Лівни; оскільки почув, що той рушив із Лахішу.

9. І почув він про Тіргаку, царя ефіопського, таке йому сказали: Ось, він прийшов оружно супроти тебе. І знову послав він послів до Єзекії сказати:

10. Так скажіть Єзекії, цареві Юдиному: Нехай не обманює тебе Бог твій, на котрого ти покладаєш надію, гадаючи: Не зазнає Єрусалим руки царя асирійського.

11. Адже ти чув, що вчинили царі асирійські з усіма землями, поклавши на них закляття, – то чи зацілієш ти?

12. Боги народів, котрих спустошили батьки мої, чи врятували їх? [Чи врятували] Гозана і Харана, і Рецефа, і синів Едена, що в Телассарі?

13. Де цар Гамату, і цар Арпаду, і цар міста Сефарваїму, Гени та Івви?

14. І взяв Єзекія листа з руки послів, і прочитав його, і пішов у дім Господній, і розгорнув його Єзекія перед Господом.

15. І молився Єзекія перед Господом, і говорив: Господе, Боже Ізраїлів, що сидиш на херувимах! Ти єдиний Бог усіх царств землі, Ти утворив небо і землю.

16. Нахили, Господе, вухо Твоє і почуй, і розплющ, Господе, очі Свої, і поглянь, і почуєш слова Санхеріва, котрий послав ганьбити Бога Живого!

17. Справді, Господе, царі асирійські спустошили народи і землю їхню,

18. І покидали богів їхніх у вогонь; але це не боги, а витвір людських рук, дерево і камінь, а тому й винищив їх.

19. І нині, Господе, Боже наш, урятуй нас од руки його, і довідаються всі царства землі, що Ти, Господе, Бог єдиний.

20. І послав Ісая, син Амосів, до Єзекії сказати: Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Те, про що ти молився до Мене, супроти Санхеріва, царя асирійського, Я почув.

21. Ось слово, котре вирік Господь про нього: Зневажить тебе, посміється над тобою, незаймана донько Сіону; услід за тобою похитає головою дочка Єрусалиму.

22. Кого ти лаяв і ганьбив? І на Кого підвищив голос, і звів так високо очі свої? На Святого Ізраїлевого.

23. Через послів твоїх ти ганив Господа і сказав: З багатьма колісницями моїми Я зійшов на гори високі, на ребра Ливану, і зрубав кедри високі його, і найдобірніші кипариси його, і прийшов на найвіддаленіший прихисток його, в гущавину саду його.

24. І відкопував я і пив воду чужу, і повисушую стопою ніг моїх усі ріки єгипетські.

25. Хіба ти не чув, що я віддавна учинив це, за старожитніх днів започаткував це, а нині виконав тим, що ти спустошуєш укріпленні міста, [обертаєш] їх на купи руїн?

26. І мешканці їхні зробилися немічними, тремтять і залишаються в соромі. Вони стали, [мов] трава в полі і тендітне зело, [як] парості на дахах і обпалене збіжжя ще до колосіння.

27. Чи сядеш ти, чи вийдеш, Я все знаю; [відаю] і про зухвалість твою супроти Мене.

28. [За твою] зухвалість супроти Мене і за те, що пихатість твоя дійшла до вух Моїх, Я просуну кільце Моє у ніздрі твої, і вудило Моє до рота твого, і заверну тебе назад тією ж дорогою, котрою ти прийшов.

29. І ось тобі, [Єзекіє], ознака: Їжте цього року, що виросло від самосійного зерна, і другого року самосійне, а третього року сійте і жніть, і садіть виноградні сади і їжте плоди їхні.

30. І заціліле в домі Юдиному, залишене, знову пустить коріння внизу і принесе плід угорі.

31. Тому що з Єрусалиму вийде залишок, і порятунок від гори Сіону. Ревність Господа Саваота учинить це.

32. А тому так говорить Господь про царя асирійського: Не зайде він до цього міста; і не закине туди стріли, і не підступить до нього зі щитом, і вала супроти нього не зможе насипати.

33. Тією ж дорогою, котрою прийшов, повернеться, і в місто це не зайде, говорить Господь.

34. Я буду обороняти місто це, аби порятувати його заради Себе і заради Давида, служника Мого.

35. І сталося тієї ночі: пішов Ангел Господній і уразив у таборі асирійському сто вісімдесят п'ять тисяч. І підвелися вранці, і ось, усі тіла мертві.

36. І рушив, і пішов, і повернувся Санхерів, цар асирійський, і засів у Ніневії.

37. І коли він поклонявся в домі Нісхора, бога свого, то Адраммелех і Шар'ецер сини його, забили його мечем, а самі втікли до краю Араратського. І зацарював Есар-Хаддон, син його, замість нього.

4 Царів 20

1. За тих днів занедужав Єзекія смертельно; і прийшов до нього Ісая, син Амосів, пророк, і сказав йому: Так говорить Господь: Учини заповіта для дому твого, бо помреш ти і не одужаєш.

2. І відвернувся [Єзекія] лицем своїм до стіни, і молився до Господа, кажучи:

3. О, Господе! Згадай, що я ходив перед Тобою правдиво, із відданим [Тобі] серцем, і чинив бажане в очах Твоїх. І заплакав Єзекія ревним плачем.

4. Ісая ще не вийшов з міста, як було до нього слово Господнє:

5. Повернися, і скажи Єзекії, володареві народу Мого: Так говорить Господь, Бог Давида, батька твого: Я почув молитву твою, побачив сльози твої. Ось, я зцілю тебе, третього дня підеш у дім Господній.

6. І додам до днів твоїх п'ятнадцять літ, і від руки царя асирійського порятую тебе і, захищатиму місто оце заради Себе і заради Давида, служника Мого.

7. І сказав Ісая: Візьміть грудку смоковниць. І взяли, і приклали до болячки; і він одужав.

8. І сказав Єзекія Ісаї: Які ознаки того, що Господь зцілить мене, і що піду я третього дня до Господнього дому?

9. І сказав Ісая: Ось буде тобі ознака від Господа, що виконає Господь Слово, котре Він вирік; Чи вперед пройти тіні на десять сходинок, чи повернутися на десять сходинок.

10. І сказав Єзекія: Легко тіні просунутися вперед на десять сходинок; Ні, нехай повернеться тінь назад на десять сходинок.

11. І заволав Ісая пророк до Господа ревно, і завернув Він тінь назад на східцях, де вона спускалася по східцях Ахазових, на десять сходинок.

12. Того часу послав Беродах-Бал'адан, син Бал'аданів, цар вавилонський, листа і дарунок Єзекії, бо він чув, що Єзекія був недужий.

13. Єзекія вислухав посланих, показав їм комори свої, срібло і золото, і духмяності, і дорогу оливу, і всю зброярню свою, і все, що знаходилося в його скарбницях; не залишилося жодної речі, котрої не показав би їм Єзекія в домі своєму і в усьому володінні своєму.

14. І прийшов Ісая пророк до царя Єзекії, і сказав Йому: Що казали ці люди, і звідки вони приходили до тебе? І сказав Єзекія: Із краю далекого вони приходили, із Вавилону.

15. І сказав [Ісая] : Що вони бачили в домі твоєму? І сказав Єзекія: Усе що в домі моєму, вони бачили; не лишилося жодної речі, котрої я не показав би їм у скарбницях моїх.

16. І сказав Ісая Єзекії: Вислухай слово Господнє:

17. Ось, проминуть дні, і забране буде все, що в домі твоєму, і що зібрали батьки твої до цього дня, у Вавилон; нічогісінько не залишиться, говорить Господь.

18. Із синів твоїх, котрі підуть із тебе, котрих ти породиш, візьмуть, і будуть вони євнухами в палаці царя вавилонського.

19. І сказав Єзекія Ісаї: Щире слово Господнє, котре ти вирік. І продовжував: Нехай буде мир і добробут упродовж днів моїх.

20. А решту діянь Єзекії та про всі подвиги його, і про те, що він учинив ставок і водогін, і провів воду до міста, оповідано в Літописі юдиних царів.

21. І спочив Єзекія з батьками своїми, і зацарював Манасія, син його, замість нього.

4 Царів 21

1. Дванадцять років було Манасії, коли зацарював, і п'ятдесят років царював у Єрусалимі; ім'я матері його – Хевці-Ваг.

2. І учиняв він лихе в очах Господніх, [наслідуючи] мерзоти народів, котрих прогнав Господь від синів Ізраїлевих.

3. І знову спорудив підвищення, котрі понищив батько його Єзекія, і спорудив жертовники Ваалові, і вчинив діброву, як учинив був Ахав, цар ізраїльський, і поклонявся всім небесним силам і служив їм.

4. І спорудив жертовники у домі Господньому, про котрий сказав Господь: У Єрусалимі утверджу ймення Моє.

5. І спорудив жертовники всім світилам небесним на обидвох подвір'ях Господнього дому.

6. І провів сина свого через вогонь, і гадав, і ворожив, і позаводив викликувачів мертвих і чародіїв, багато вчиняв лихого в очах Господа, аби прогнівити Його.

7. І поставив карбоване зображення Астарти, котре зробив, у домі, про якого казав Господь Давидові і Соломонові, синові його: У домі цьому і в Єрусалимі, котрого Я вибрав із усіх колін Ізраїля, Я утверджую ймення Моє навіки.

8. І не дам більше мандрувати Ізраїлевій нозі з тієї землі, котру Я дав батькам їхнім, за умови, якщо вони будуть прагнути учиняти згідно з усім тим, що Я наказав їм, і з усім законом, якого заповідав їм служник Мій Мойсей.

9. Але вони не послухали; і звів їх Манасія до того, що вони чинили гірше від тих народів, котрих винищив Господь від лиця синів Ізраїля.

10. І говорив Господь через служників Своїх, пророків, і сказав:

11. За те, що учинив Манасія, цар Юдин, такі мерзоти, найгірші від того, що учиняли амореї, котрі були перед ним, і ввів Юду у гріх ідолами своїми,

12. За те, – так говорить Господь, Бог Ізраїля, – ось, Я наведу таке лихо на Єрусалим і на Юду, що в кожного, хто почує про нього, задзвенить в обох вухах!

13. І простягну на Єрусалим мірну вірьовку Самарії і вис о к дому Ахава, і витру Єрусалим так, як люди витирають чашу: витруть і перевернуть її догори дном.

14. І відкину останок спадку Мого, і віддам їх в руки ворогів їхніх, і будуть на грабунок і на здобич усім їхнім ворогам.

15. За те, що вони учиняли лихе в очах Моїх, і гнівили Мене від того дня, як вийшли батьки їхні з Єгипту, і донині.

16. А ще ж пролив Манасія вельми багато невинної крови аж так, що виповнив [нею] Єрусалим від краю й до краю, понад свій гріх, що він увів у гріх Юду – чинити лихе в очах Господніх.

17. А решту діянь Манасії, і про все, що він учинив, і про гріхи його, в чому він згрішив, написано в Літописі Юдиних царів.

18. І спочив Манасія з батьками своїми, і похований у саду при домі його, в саду Уззи. І зацарював Амон, син його, замість нього.

19. Двадцять два роки було Амонові, коли зацарював, і два роки царював у Єрусалимі; ім'я матері його – Мешуллемет, донька Харуца з Йотви.

20. І чинив він лихе в очах Господніх, так, як чинив Манасія, батько його.

21. І ходив тією ж дорогою, котрою ходив його батько, і служив ідолам, котрим служив батько його, і поклонявся їм;

22. І залишив Господа, Бога батьків своїх, не ходив шляхом Господнім.

23. І вчинили змову служники Амонові супроти нього, і умертвили царя в домі його.

24. Але народ краю перебив усіх, хто був у змові супроти царя Амона; і настановив народ краю царем Йосію, сина його, замість нього.

25. А решту діянь Амона і все, що він учинив, повідано в Літописі Юдиних царів.

26. І поховали його в гробниці його, в саду Уззи. І зацарював Йосія, син його, замість нього.

4 Царів 22

1. Вісім років було Йосії, коли зацарював, і тридцять один рік царював у Єрусалимі; ім'я матері його – Єдида, донька Адаї з Боцкату

2. І чинив він бажане в очах Господніх, і ходив у всьому шляхом Давида, батька свого, і не відхилявся ні праворуч, ні ліворуч.

3. Вісімнадцятого року царя Йосії, послав цар Шафана, сина Ацалії, Мешулламового сина, писаря, до Господнього дому, кажучи:

4. Піди до Хілкійї, першосвященика, нехай він порахує срібло, принесене в дім Господній, котре зібрали від народу сторожі брами.

5. І нехай віддадуть його в руки виконавцям робіт, що при домі Господньому; а ці нехай роздадуть його робітникам, які працюють у домі Господньому, на лагодження пошкоджень дому.

6. Теслям і мулярам, і робітникам, а також на купівлю деревини і тесане каміння для лагодження дому;

7. А втім, не вимагайте від них звіту про срібло, передане в руки їхні, тому що вони чинять чесно.

8. І сказав Хілкійя, першосвященик до писаря Шафана: Книгу Закону я знайшов у домі Господньому. І подав Хілкійя книгу Шафанові, і він читав її.

9. І прийшов Шафан писар до царя, і приніс цареві відповідь, і сказав: Узяли слуги твої срібло, знайдене в домі, і передали його в руки виконавцям робіт, що при домі Господньому.

10. І доповів Шафан-писар цареві, кажучи: Книгу дав мені Хілкійя священик. І читав її Шафан перед царем.

11. Коли почув цар слова Книги Закону, то роздер свою одежу.

12. І наказав цар Хілкійї священикові, і Ахікамові, Шафановому синові, і Ахборові, Міхаїновому синові, і писареві Шафанові, і Асаї, царевому служникові, кажучи:

13. Ідіть, зверніться до Господа, за мене, і за народ, і за всю Юдею про слова цієї знайденої Книги; тому що великий гнів Господній, котрий спалахнув на нас за те, що не слухали батьки наші слів книги цієї, щоб чинити нам згідно з приписами.

14. І пішов Хілкійя, священик, і Ахікам, і Ахбор, і Шафан, і Асая до пророчиці Хулди, дружини Шаллума, сина Тікви, сина Хархасового, сторожа шат, – вона сиділа в Єрусалимі, у Новому Місті, – і говорили до неї.

15. І вона сказала їм: Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Скажіть чоловікові, котрий послав вас до мене.

16. Так говорить Господь: Наведу лихо на оце місце і на мешканців його, – всі слова Книги, котру читав Юдин цар.

17. За те, що залишили Мене і кадили іншим богам, щоб дратувати Мене всіма ділами рук своїх, спалахнув гнів Мій, на оце місце, і не загасне.

18. А цареві Юдиному, який послав вас звернутися до Господа, скажіть: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів, про слова, котрі ти чув.

19. Оскільки зм'якшилося серце твоє, і ти упокорився перед Господом, зачувши те, що Я вирік на оце місце і на мешканців його, що вони будуть предметом жаху і прокляття, і ти роздер одежу свою, і плакав передо Мною, то Я почув тебе, говорить Господь.

20. За це, ось, Я прилучу тебе до батьків твоїх, і тебе покладуть в гробницю твою в мирі, і не побачать твої очі всього того лихоліття, котре Я наведу на місце оце. І принесли цареві відповідь.

4 Царів 23

1. І послав цар, і зібрали до нього всю старшину Юдину і Єрусалиму.

2. І пішов цар у дім Господній, і вся Юдея, і всі мешканці Єрусалиму з ним, і священики, і пророки, і увесь народ, від малого до великого, і прочитав уголос перед ними всі слова Книги Заповіту, яку знайшли в домі Господньому.

3. Потім став цар на підвищене місце і склав перед Господом заповіта – наслідувати Господа і виконувати заповіді Його і настанови Його від усього серця і від усієї душі, щоб виконати слова заповіту цього, написані у книзі цій. І увесь народ пристав до заповіту.

4. І наказав цар Хілкійї першосвященикові, та іншим священикам, і сторожі порога, винести із Храму Господнього всі речі, зроблені для Ваала і для Астарти, і для всіх небесних світил, і спалив їх за Єрусалимом, в долині Кедрон, і наказав тлін їхній віднести до Бет-Елу.

5. І поскидав жерців, котрих настановили царі Юдині, щоб звершувати кадіння на підвищеннях у містах Юдиних і на околицях Єрусалиму, – і котрі кадили Ваалові, сонцю, і місяцеві, і сузір'ям, і всім світилам небесним;

6. І виніс Астарту із дому Господнього за Єрусалим, до потоку Кедрон, і спалив її біля потоку Кедрон, і перетер на порох, і кинув порох її на цвинтар загальнолюдський.

7. І зруйнував доми блудницькі, котрі [були] при храмі Господньому, де жінки ткали одежу для Астарти.

8. І вивів усіх жерців із міст Юдиних, і опоганив підвищення, на котрих звершували кадіння жерці, від Ґеви аж до Беер-Шеви, і порозбивав підвищення перед брамами, – ту, котра біля входу до брами Ісуса, старшини міста, і ту, котра ліворуч біля міської брами.

9. А втім, жерці підвищень не приносили пожертв на жертовнику Господньому в Єрусалимі, а опрісноки їли з братами своїми.

10. І споганив він Тофет, що в долині синів Гінномових, щоб ніхто не переводив сина свого і дочки своєї через вогонь для Молоха.

11. І відкинув коней, котрих віддавали царі Юдині сонцю перед входом до Господнього дому поблизу кімнат Нетан-Мелеха, євнуха, що у Парварімі, а колісниці сонця спалив огнем.

12. І жертовники на даху світлиці Ахазової, котрі зробили царі Юдині, і жертовники, котрі спорудив Манасія на обидвох подвір'ях дому Господнього, зруйнував цар, і скинув звідти, і пожбурив тлін їхній до потоку Кедрон.

13. І підвищення, котрі перед Єрусалимом, праворуч від гори Олив, які спорудив був Соломон, цар Ізраїля, для Астарти, мерзоти сидонської, і для Кемота, гидоти моавської, і для Мілкома, мерзоти синів аммонітських, опоганив цар.

14. І розбив статуї, і зрубав діброви, і виповнив місце їхнє кістками людськими.

15. А також і жертовника, котрий у Бет-Елі, підвищення, споруджене Єровоамом, сином Неватовим, котрий увів Ізраїля у гріх, а також і жертовника його і підвищення, зітер на порох, і спалив діброву.

16. І глянув Йосія, і побачив могили, які були на горі, і послав, і взяв кості із могил, і спалив на жертовнику, й опоганив його за словом Господнім, котре оголосив чоловік Божий, що провіщав ці події.

17. І сказав Йосія: Що це за надгробок, котрого я бачу? І сказали йому мешканці міста: Це могила чоловіка Божого, який приходив із Юди і повідав нам, що ти учиняєш над жертовником у Бет-Елі.

18. І сказав він: Дайте йому спокій; Ніхто не чіпай кісток його. І зберегли кості його і кості пророка, який приходив із Самарії.

19. А також і всі капища підвищень у містах самарійських, котрі спорудили царі ізраїльські, гнівлячи Господа, зруйнував Йосія і вчинив з ними те саме, що вчинив у Бет-Елі.

20. І заколов усіх жерців підвищень, котрі там були, на жертовниках, і спалив на них кістки людські, – і повернувся до Єрусалиму.

21. І наказав цар всьому народові, сказавши: Звершіть Пасху Господові, Богові вашому, як написано у цій Книзі Заповіту;

22. Тому що не звершували такої Пасхи від днів Суддів, котрі судили Ізраїля, і впродовж усіх днів царів ізраїльських і царів юдиних.

23. А вісімнадцятого року царя Йосії була звершена Пасха Господові у Єрусалимі.

24. І викликачів мертвих, і чародіїв, і домових божків, та ідолів, і всілякі мерзоти, котрі з'явилися на землі Юдиній, і в Єрусалимі, винищив Йосія, аби виконати слова Закону, написані в книзі, яку знайшов священик Хілкійя в Господньому домі.

25. Подібного до нього царя перед ним не було, що звернувся б до Господа всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всіма силами своїми, по всьому законові Мойсеєвому і по ньому не поставав подібний до нього.

26. Однак Господь не упокорив Свого спопеляючого гніву, котрий спалахнув у Ньому на Юду за всі гіркоти, якими гнівив Його Манасія.

27. І сказав Господь: І Юду відкину од Себе, як відкинув я Ізраїля, і відкину місто оце, Єрусалим, котрого Я вибрав, і дім, що про нього Я сказав: Буде ймення Моє там.

28. А решту про діяння Йосії, і про все, що він учинив, описано в Літописі царів Юдиних.

29. За днів його прийшов фараон Нехо, цар єгипетський, на річку Єфрат. І вийшов цар Йосія назустріч йому, і той умертвив його у Маґіддо, коли побачив його.

30. І служники його повезли його мертвого з Меґіддо, і привезли його до Єрусалиму, і поховали його у гробниці його. І взяв народ землі Єгоахаза, сина Йосії, і помазали його, і зацарювали його замість батька його.

31. Двадцять три роки мав Єгоахаз, коли зацарював, і три місяці царював у Єрусалимі; ім'я матері його – Хамуталь, дочка Єремії, з Лівни.

32. І чинив він лихе в очах Господніх – учиняв у всьому так, як чинили батьки його.

33. І затримав його фараон Нехо у Рівлі, в гаматському краї, щоб він не царював у Єрусалимі, і наклав кару на цей край: сто талантів срібла і талант золота.

34. І настановив фараон Нехо царем Ел'якима, сина Йосії, замість батька його Йосії, і змінив ім'я його на Єгояким. А Єгоахаза він узяв, і той прийшов до Єгипту і помер там.

35. І срібло, і золото давав Єгояким фараонові; він визначив вартість землі, щоб давати срібло за наказом фараона; від кожного із народу краю, за вартістю своєю; він стягав срібло і золото для того, щоб віддати фараонові Нехо.

36. Двадцять п'ять літ було Єгоякимові, коли він зацарював, і одинадцять років царював у Єрусалимі: ім'я матері його – Зевуда, донька Педаї, з Руми.

37. І чинив він лихе в очах Господніх у всьому так, як чинили батьки його.

4 Царів 24

1. За днів його виступив Навуходоносор, цар вавилонський, а Єгояким був йому три роки невільником, але потім відхилився од нього.

2. І посилав на нього Господь полчища халдеїв, і полчища сирійців, і полчища моавські, та полчища синів Аммона. І послав їх на Юду, щоб погубити його за словом Господа, котре Він вирік через служників Своїх пророків.

3. За наказом Господа сталося [це] з Юдою, щоб відкинути [його] від Себе за гріхи Манасіїні, за все, що він учинив.

4. І за кров безневинну, котру він пролив, наповнивши Єрусалим кров'ю невинною, Господь не захотів простити.

5. Решта Єгоякимових діянь, та все, що він робив, – написане в Літописі царів Юдиних.

6. І спочив Єгояким із батьками своїми, і зацарював Єгояхім, син його, замість нього.

7. Цар єгипетський не виходив більше із країни своєї, тому що взяв цар вавилонський все, від потоку єгипетського до річки Єфрат, що належало цареві єгипетському.

8. Вісімнадцять років було Єгояхінові, коли він зацарював, і царював три місяці у Єрусалимі: ім'я матері його Нехушта, донька Елнатана, з Єрусалиму.

9. І робив він лихе в Господніх очах, усе так, як робив його батько.

10. Того часу підступили служники Навуходоносора, царя вавилонського, до Єрусалиму, і зазнало місто облоги.

11. І прийшов Навуходоносор, цар вавилонський, до міста, коли служники його чинили облогу його.

12. І вийшов Єгояхін, цар Юдин, до царя вавилонського, він і матір його, і служники його, і князі його, і євнухи його, – і взяв його цар вавилонський восьмого року свого царювання.

13. І вивіз він звідти всі скарби царського дому; і поламав, як сказав Господь, всі золоті посудини, котрі Соломон, цар Ізраїля, зробив у храмі Господньому.

14. І виселив увесь Єрусалим, і всіх князів, і все хоробре військо, – десять тисяч було переселених, – і всіх теслів, і ковалів, ніхто не залишився, окрім бідного народу краю.

15. І переселив він Єгояхіна до Вавилону, і матір царя, і дружин царя, і євнухів його, і мужніх краю вивів на поселення з Єрусалиму до Вавилону.

16. І все військо, [числом] сім тисяч, і художників і будівельників тисячу, усіх хоробрих, які ходили на війну, вивів цар вавилонський на поселення до Вавилону.

17. І настановив цар вавилонський царем Маттанію, дядька [Єгояхіна], замість нього, і перемінив ім'я його на Седекію.

18. Двадцять і один рік було Седекії, коли зацарював, і одинадцять літ царював у Єрусалимі: ім'я матері його – Хамуталь, донька Єремії з Лівни.

19. І чинив він лихе в очах Господніх – у всьому так, як чинив Єгояким.

20. Гнів Господній був над Єрусалимом і над Юдою, доки Він не відкинув їх від Себе. І Седекія повстав супроти царя вавилонського.

4 Царів 25

1. Дев'ятого року царювання свого, десятого місяця, десятого дня місяця, прийшов Навуходоносор, цар вавилонський, з усім військом своїм до Єрусалиму, і взяв був в облогу його, і насипав довкола нього вала.

2. І було місто в облозі до одинадцятого року царя Седекії.

3. Дев'ятого дня місяця посилився голод у місті, і не було хліба для народу краю.

4. І захопили місто, і всі вояки [повтікали] вночі дорогою до брами, поміж двома мурами, що біля царського саду; а халдеї стояли довкола міста, і [цар] утік дорогою на рівнину.

5. І погналося військо халдеїв за царем, і наздогнали його на рівнинах Єрихонських, і все військо його розпорошилося від нього.

6. І взяли царя, і відвели його до царя вавилонського до Рівли, і там звершили над ним суд.

7. І синів Седекії закололи перед його очима; а [самому] Седекії вибрали очі, і закайданили його, і відвели його до Вавилону.

8. П'ятого місяця, сьомого дня місяця, тобто дев'ятнадцятого року Навуходоносора, царя вавилонського, прийшов до Єрусалиму Невузар'адан, старший царської охорони, служник вавилонсього царя.

9. І спалив дім Господній і дім царів, і всі доми в Єрусалимі, і всі доми великі спопелив вогнем;

10. І мури довкола Єрусалиму зруйнувало військо халдейське, яке було у старшини охоронців царя.

11. А решту народу, яка залишилася в місті, і тих, що перебігли до вавилонського царя, і решту простого люду повиганяв Невузар'адан, старший царської охорони.

12. Тільки небагатьох із бідноти краю залишив старший охоронців робітниками у виноградниках і землеробами.

13. І стовпи мідні, котрі були біля дому Господнього, і підпори, і море мідне, котре в домі Господньому, поламали халдеї, і віднесли мідь їхню до Вавилону.

14. І тарелі, і лопатки, і ножі, і ложки, і всі посудини мідні, котрі використовували під час служіння, забрали.

15. І кадильниці, і чаші, що було золоте і що було срібне, забрав старший охоронців.

16. Стовпи [числом] два, море одне, і підпори, котрі зробив Соломон у дім Господній, – міді у всіх цих речах не було ваги.

17. Вісімнадцять ліктів заввишки ці стовпи, вінець на ньому мідний, а висота вінця – три лікті, і гратки і гранатові яблука довкола вінця – все мідне. Те саме й на другому стовпі з гратками.

18. І взяв старший охорони Сераю, першосвященика, і Цефанію, другого священика, і трьох сторожів порога.

19. А з міста взяв він одного євнуха, що був старшиною над військом, та п'ять чоловіків із тих, що бачать цареве обличчя, що були знайдені в місті, і писаря, головного військових загонів, що записував народ краю до військових відділів, і шістдесят чоловіків з народу краю, що були у місті.

20. І взяв їх, забрав їх Невузар'адан, старший охорони, і відвів їх до царя вавилонського, до Рівли.

21. І вразив їх цар вавилонський, і умертвив їх у Рівлі, у гаматовому краї. І пішов Юда на вигнання зі своєї землі.

22. А над народом, який залишався на землі Юдиній, котрого лишив Навуходоносор, цар вавилонський, – над ним настановив старшиною Ґедалію, сина Ахікама, Шафанового сина.

23. Коли зачули всі військові старшини, вони і люди їхні, що цар вавилонський настановив старшиною Ґедалію, то прийшли до Ґедалії в Міцпу, [а саме] : і Ізмаїл, син Нетанії, і Йоханан, син Кареахів, і Серая, син нетофатянина Танхумета, і Яазанія, син маахатянина, вони та їхні люди.

24. І присягнув Ґедалія їм та їхнім людям, і сказав їм: Не бійтеся бути підданими халдеям, оселяйтесь на землі, і служіть цареві вавилонському, і буде вам добре.

25. Але сьомого місяця прийшов Ізмаїл, син Нетанії, Елішамового сина, з царського коліна, та десять мужів із ним, і вдарили вони Ґедалію, – і він помер, і юдеїв, і халдеїв, що були з ними в Міцпі.

26. І підвівся увесь народ, від малого аж до великого, та старшини війська, і пішов на Єгипет, тому що боявся халдеїв.

27. І сталося тридцять сьомого року неволі Єгояхіна, Юдиного царя, дванадцятого місяця, двадцять сьомого дня місяця, Евіл-Меродах, цар вавилонський, у році цього зацарювання, змилувався над Єгояхіном, Юдиним царем, і вивів його з дому ув'язнення.

28. І він говорив із ним ласкаво, і поставив трона його понад трон царів, що були з ним у Вавилоні.

29. І перемінив тюремну одежу його, і він завжди мав поживу в нього, упродовж всіх днів життя його.

30. І утримування його, утримування постійне його видавали йому від царя, день у день, упродовж днів життя його.

Книга: БІБЛІЯ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ Переклад Олександра Гижи Книга Буття

ЗМІСТ

1.	БІБЛІЯ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ Переклад Олександра Гижи Книга Буття
2.	Вихід
3.	Книга Левіт
4.	Книга Числа
5.	Книга Повторення Закону
6.	Книга Ісуса Навина
7.	Книга Суддів
8.	Книга Рут
9.	Перша Книга Царів
10.	Друга Книга Царів
11.	Третя Книга Царів
12.	Четверта Книга Царів
13.	Перша Книга Літопису
14.	Друга Книга Літопису
15.	Книга Єздри
16.	Книга Неємії
17.	Книга Естер
18.	Книга Йова
19.	Книга Псалмів
20.	Книга Притчі
21.	Книга Екклезіяста
22.	Пісня Пісней
23.	Книга пророка Ісаї
24.	Книга пророка Єремії
25.	Книга Плач Єремії
26.	Книга пророка Єзекії
27.	Книга пророка Даниїла
28.	Книга пророка Осії
29.	Книга пророка Йоїля
30.	Книга пророка Амоса
31.	Книга пророка Овдія
32.	Книга пророка Йони
33.	Книга пророка Михея
34.	Книга пророка Наума
35.	Книга пророка Авакума
36.	Книга пророка Софонії
37.	Книга пророка Огія
38.	Книга пророка Захарії
39.	Книга пророка Малахії
40.	Євангелія від Матвія
41.	Євангелія від Марка
42.	Євангелія від Луки
43.	Євангелія від Івана
44.	Діяння Святих Апостолів
45.	Послання до Римлян
46.	Перше Послання до Коринтян
47.	Друге Послання до Коринтян
48.	Послання до Галатів
49.	Послання до Ефесян
50.	Послання до Филипійців
51.	Послання до Колосян
52.	Перше Послання до Солунян
53.	Друге Послання до Солунян
54.	Перше Послання до Тимофія
55.	Друге Послання до Тимофія
56.	Послання до Тита
57.	Послання до Филимона
58.	Послання до Євреїв
59.	Послання Якова
60.	Перше Послання Петра
61.	Друге Послання Петра
62.	Перше Послання Івана
63.	Друге Послання Івана
64.	Третє Послання Івана
65.	Послання Юди
66.	Книга Святого Івана Богослова - Одкровення

На попередню



Додати в закладки

  
Переклад Translate