Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: БІБЛІЯ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ Переклад Олександра Гижи Книга Буття

Книга пророка Ісаї

Ісаїя 1

1. Видіння Ісаї, Амосового сина, котре він бачив про Юдею та Єрусалим, за днів Уззії, Йотама, Ахаза та Єзекії, юдейських царів.

2. Послухайте, небеса, і зважай, земле; тому що Господь говорить: Я виховав і підніс синів, а вони зчинили бунт супроти Мене

3. Віл знає свого господаря, і віслюк – ясла хазяїна свого; а Ізраїль не знає [Мене], народ Мій не розуміє.

4. Овва, народе грішний, народе, обтяжений беззаконнями, кубло злодіїв, сини погибелі! Залишили Господа, знехтували Святим Ізраїлевим, – обернулися назад.

5. По чому вас іще бити, вас, що усталюєте впертість свою? Вся голова ваша у виразках, і серце цілком вичахло.

6. Від підошви ніг до тім'я голови немає у нього живого місця; виразки, плями, гнійні рани, неочищені і не перев'язані і не зм'якшені єлеєм.

7. Земля ваша спустошена; міста ваші спалені вогнем; поля ваші у вас на очах пожирають чужинці; все спорожніло, наче поруйноване чужинцем.

8. І залишилася доня Сіону, мов шатро на винограднику, мов курінь на городі; наче місто в облозі.

9. Якби Господь Саваот не залишив нам невеличкого останку, то стали б ми, як Содом, були б схожі на Гомору.

10. Слухайте Слово Господнє, князі содомські; зважайте на закон Бога нашого, народе гоморський!

11. Нащо мені численні пожертви ваші? – говорить Господь. Я переситився усеспаленнями баранів і лоєм вгодованих телят; і крови бичків, і ягнят, і козлят не хочу.

12. Коли ви приходите, щоб постати перед лицем Моїм, – хто вимагає від вас, щоб ви топтали подвір'я Мої?

13. Не приносьте більше дарів намарних; кадіння огидне для Мене; новомісяччя і суботи, святкових зібрань не можу сприйняти: беззаконня – і святкування!

14. Новомісяччя ваші і свята ваші ненавидить душа Моя; вони тягар для Мене; Мені важко нести їх.

15. І коли ви простягаєте руки ваші, Я заплющую від вас очі Мої; і коли ви утривалюєте благання ваші, Я не чую; руки ваші закривавлені.

16. Обмийтеся, очистіться; відкиньте лихі діяння ваші з-перед очей Моїх; перестаньте чинити зло.

17. Навчіться чинити добро; шукайте правди і рятуйте пригніченого; захищайте сироту, за вдову заступайтеся.

18. Відтак приходьте, і зважимо, говорить Господь. Якщо будуть гріхи ваші, як багрець, – як сніг вибілю; якщо будуть червоні, як пурпур, – як вовну вибілю.

19. Якщо зажадаєте і дослухаєтеся, то будете споживати щедроти землі.

20. А якщо зречетеся і будете чинити спротив, то меч пожере вас: бо уста Господні говорять.

21. Як учинилася блудницею вірна столиця, виповнена правосуддям! Правда панувала в ній, а тепер – душогубці!

22. Срібло твоє стало згаром, вино твоє зіпсоване водою.

23. Князі твої порушники закону і спільники злодіїв; усі вони на гостинці ласі і за дарунками в гонах; не захищають сироти, і справу вдови не беруть до уваги.

24. А тому говорить Господь, Господь Саваот, Сильний Ізраїля: О, вдовольню Я Себе над супротивниками Моїми і помщуся ворогам Моїм.

25. І кину на тебе руку Мою, і, немов лугом, (содою) вичищу домішки з тебе, і заберу від тебе все олово.

26. І знову буду настановляти тобі суддів, як передніше, і радників, як на початку; тоді будуть казати про тебе: місто правди, столиця вірна.

27. Сіон урятується правосуддям, і навернені [сини] його – правдою.

28. А всім відступникам і грішникам – погибель, а ті, що залишили Господа, винищаться.

29. Вони будуть осоромлені за діброви, котрі аж такі бажані для вас, і посоромлені за сади, котрі ви собі вибрали.

30. Бо ви будете, мов дуб, [на якому] зів'яло листя, і як сад, у котрому немає води.

31. І потужний стане лахміттям, і справа його – іскрою; і будуть горіти разом, – і ніхто не загасить.

Ісаїя 2

1. Слово, котре було у видінні до Ісаї, сина Амосового, про Юдею і Єрусалим.

2. І станеться за останніх днів, що гора дому Господнього буде поставлена на чолі гір, і піднесеться над пагорбами, і поспішать до неї всі народи.

3. І піде сила народів, і скажуть: Приходьте, і зійдемо на гору Господню, в оселю Бога Якового, і навчить Він нас бачити Його шляхи; і будемо ходити Його стежками. Бо від Сіону вийде закон, і слово Господнє – з Єрусалиму.

4. І буде Він судити народи, і викриє багато племен; і перекують мечі свої на орала, і списи свої – на серпи; не здійме народ на народ меча, і не будуть уже навчатися воювати.

5. О, доме Якова! Прийдіть, і будемо ходити у світлі Господньому.

6. Але Ти відкинув народ Cвій, дім Якова, бо вони багато прибрали від сходу: і чародії [у них], як у филистимлян, і з синами чужинців вони спілкуються.

7. І виповнилася земля його сріблом і золотом, і безліч скарбів у нього, і виповнилася земля його кіньми, і безліч колісниць у нього;

8. І виповнилася земля його ідолами: вони поклоняються вчиненому руками своїми, т о му, що вчинили пальці їхні.

9. І поклонився чоловік, і принизився муж; і Ти не простиш їм.

10. Йди у скелю, і сховайся в землю від страху Господнього і від слави величі Його.

11. Похиляться горді погляди людини, і високе людське принизиться; і один Господь буде високим того дня.

12. Бо вже [надходить] день Господа Саваота на все пихате і зарозуміле, і на все піднесене, – і воно буде поганьбоване.

13. І на всі кедри ливанські, високі і піднесені, і на всі дуби башанські,

14. І на всі гори високі, і на всі піднесені пагорби,

15. І на кожну високу вежу, і на кожний міцний мур;

16. І на всі кораблі із Таршішу, і на всі прикраси принадні їхні.

17. І впаде гординя людська, і високе людське зганьбиться; і один Господь буде піднесений того дня.

18. І щезнуть ідоли.

19. І зайдуть [люди] в ущелини скель і в провалля землі від страху Господнього і від слави величі Його, коли Він постане спустошити землю.

20. Того дня людина кине кротам і кажанам своїх срібних ідолів і золотих своїх ідолів, котрі вчинила собі для поклоніння їм.

21. Щоб увійти до ущелини скель і в розхили гір від страху Господнього і від слави величі Його, коли Він постане спустошити землю.

22. Годі вам на людину сподіватися, котрої дихання в ніздрях її; бо що вона важить?

Ісаїя 3

1. Ось, Господь, Господь Саваот, відбере в Єрусалиму і в Юди жезло і патерицю, всіляке підкріплення хлібом, і всіляке підкріплення водою.

2. Хороброго вождя і воїна, суддю і пророка, і ясновидця, і старійшину,

3. П'ятдесятника, і вельможу, і радника, і вдатного художника і красномовного трибуна.

4. І дам їм підлітків за старшин, і діти будуть панувати над ними.

5. І в народі один буде пригнічуватися іншим, і кожний ближнім своїм; юнак буде зарозуміло величатися над старцем, і простий смерд над вельможею.

6. Тоді вхопиться чоловік за брата свого, в родині батька свого, [і скаже] : У тебе [є] одяг, будь нашим князем, і нехай будуть оці руїни під рукою твоєю.

7. А [він] з присягою скаже: Не можу зцілити [рани суспільства] ; і в домі моєму немає ні хліба, ані одежі; не вчиняйте мене князем народу.

8. Так руйнувався Єрусалим, і впала Юдея, тому що язик їхній і вчинки їхні – супроти Господа, образливі для очей слави Його.

9. Вираз їхнього обличчя свідчить проти них, і про гріхи свої вони оповідають відверто, як содомляни, не приховують: горе душі їхній! Бо самі на себе прикликають зло.

10. Скажіть праведникові, що добре [йому], бо він їстиме плоди справ своїх;

11. А беззаконному горе, бо прийде йому помста за [вчинене] руками його.

12. Гнобителі народу Мого – діти, і жінки панують над ним. Народе мій! Князі твої заводять тебе в блуд, і напрям стежок твоїх споганили.

13. Постав Господь на суд, – і стоїть, щоб судити народи.

14. Господь приходить на суд із старшинами народу Свого і з князями його; ви спустошили виноградника; пограбоване у вбогих – у ваших домах.

15. Нащо ви чините утиски народові Моєму і пригнічуєте бідних? Говорить Господь, Господь Саваот.

16. І сказав Господь: За те, що доньки Сіону пихаті і ходять з піднесеною шиєю, та зваблюють позирками, і простують величною ходою, і дзенькають ланцюжками на ногах,

17. Оголить Господь тім'я доньок Сіону і відкриє Господь ганьбу їхню.

18. Того дня відбере Господь гарні ланцюжки на ногах, і зірочки та півмісяці.

19. Сережки, і намисто, і намітки, вінці й зап'ястя, і пояси, і пляшечки з духами, і привіски гадальні,

20. Персні й каблучки для носа;

21. Дорогий одяг – верхній і нижній, і хустки, і гаманці,

22. Дорогі шати, і пов'язки, і покривала.

23. І буде замість гарних пахощів сморід, і замість пояса буде мотузка, і замість завитого волосся лисина, і замість широкого плаща – вузеньке вереття, замість вроди – тавро.

24. Мужі твої впадуть від меча, і хоробрі твої – на війні.

25. І будуть зітхати і плакати брами [столиці], і буде вона сидіти на землі спустошена.

Ісаїя 4

1. І вхопляться семеро жінок за одного чоловіка того дня, і скажуть: Свій хліб будемо їсти і свій одяг будемо носити, тільки нехай будемо називатися твоїм ім'ям, – зніми з нас ганьбу.

2. Того дня пагін Господній з'явиться у красі та честі, і плід землі – у величі та славі, для зацілілих [синів] Ізраїля

3. Тоді ті, що залишилися на Сіоні, і зацілілі в Єрусалимі будуть йменуватися святими, усі, вписані в книгу для життя в Єрусалимі,

4. Коли Господь відмиє мерзоту доньок Сіону і очистить кров Єрусалиму з-поміж нього духом суду і духом вогню.

5. І утворить Господь над усіляким місцем гори Сіон і над зібраннями її хмарину і дим за дня, і полиски палаючого вогню нічної пори; бо слава Господня буде над усім цим захистом.

6. І буде шатро для притулку – вдень від спеки, а також укриттям від негоди і дощу.

Ісаїя 5

1. Заспіваю Улюбленому Моєму пісню Улюбленого Мого про виноградник Його. В Улюбленого Мого був виноградник на вершині родючого пагорба.

2. І він обгородив його, і очистив од каміння, і посадив у ньому добірну лозу виноградну, і спорудив башту посеред нього, і викопав у ньому чавило, і наджидав, що з'являться щедрі грона, а вродилися кислі ягоди.

3. І нині, мешканці Єрусалиму і мужі Юдеї, вчиніть суд поміж Мною і виноградником Моїм.

4. Що варто було б учинити для виноградника Мого, а Я не вчинив того? Чому, коли Я очікував, що він принесе гарні грона, він уродив дикі ягоди?

5. Отож, Я скажу вам, що вчиню з виноградником Моїм: відберу в нього огорожу, і буде він спустошений; зруйную мури його, і буде потоптаний.

6. І залишу його у занепаді; не будуть його ні обтинати, ні обкопувати; і заросте він терням і будяками; і накажу хмарам не виливати на нього дощу.

7. Виноградник Господа Саваота є дім Ізраїля, і мужі Юдеї – улюблене насадження Його. І чекав Він на правосуддя, та ось – кровопролиття; [чекав] на правду, і ось – зойки.

8. Горе вам, що долучаєте дім до дому, а поле прилучаєте до поля аж так, що [іншим] не залишається місця, наче ви самітниками живете на землі.

9. У вуха мої [сказав] Господь Саваот: Численні будинки оці будуть порожні; великі і гарні – без мешканців;

10. Десять ділянок у винограднику принесуть одного бата, і хомер посіяного насіння заледве поверне ефу

11. Горе тим, котрі вдосвіта шукають сікеру і до пізнього вечора розпалюють себе вином.

12. І арфа, і гусла, тімпан і сопілка, і вино на бенкетах їхніх; а на діяння Господні вони не зважають, і про діяння рук Його не задумуються,

13. За те народ Мій стане бранцем несподівано, і вельможі його будуть голодувати, і багаті його будуть знемагати від спраги.

14. Через те шеол розширився і без міри роззявив пащу свою; і зійде [туди] слава їхня, і гамір їхній, і [все], що звеселювало їх.

15. І поклониться чоловік, і впокориться муж, і очі пихатих стануть сумними.

16. А Господь Саваот піднесеться на суді, і Бог святий явить святість Свою в правді.

17. І будуть пастися вівці за своїм звичаєм, і спустошені місця багатих будуть пожирати чужинці.

18. Горе тим, котрі тягнуть на себе беззаконня мотузками марноти і гріх – наче посторонками од воза;

19. Котрі кажуть: Нехай Він поквапиться і прискорить діяння Своє, щоб ми бачили, і нехай наблизиться і прийде до звершення порада Святого Ізраїлевого, щоб ми спізнали!

20. Горе тим, котрі зло називають добром, і добро – злом; темряву мають за світло, а світло – пітьмою; гірке вважають солодким, а солодке – гірким!

21. Горе тим, котрі мудрі у своїх очах і розумні самі перед собою!

22. Горе тим, котрі хоробрі пити вино і спритні приправляти міцні напої,

23. Котрі за дарунки виправдовують винного, а правдивих позбавляють правди закону!

24. За те, як вогонь пожирає солому, і полум'я знищує сіно, отак зітліє їхній корінь, і квіт їхній розпорошиться, мов тлін; тому що вони зневажили закон Господа Саваота і знехтували словом Святого Ізраїлевого.

25. За те спалахне гнів Господній на Його народ, і простягне Він руку Свою на нього, й уразить його аж так, що здригнуться гори, і трупи їхні будуть, мов послід на вулицях. І при всьому цьому гнів Його не опаде, і рука Його буде ще простягнута.

26. І піднесе знамено народам далеким, і подасть знати мешканцеві край землі, – і ось, він легко і швидко прийде.

27. Не буде в нього ні стомленого, ані знеможеного; жодний не задрімає і не засне, і не скинуть пояса з крижів, і не урветься реміння на взутті його.

28. Стріли його загострені, і всі луки його понатягувані; копита в коней наче з кременя, а колеса його, наче вихор.

29. Ревище його – наче рик лева; він реве, мов левенята, і зареве, і вхопить здобич, і забере, і ніхто не захистить.

30. І зареве на нього того дня, наче ревище [розлюченого] моря; і гляне він на землю, і ось, пітьма, горе, і світло потьмяніло в хмарах.

Ісаїя 6

1. У рік смерти царя Уззії бачив я Господа, що сидів на престолі високому і піднесеному, і поли Його риз виповнювали увесь храм.

2. Довкола нього стояли серафими; у кожного з них по шестеро крил; двома затуляв кожний з них обличчя своє, і двома закривав ноги свої, а двома літав.

3. І гукали один до одного, і говорили: Святий, святий, святий Господь Саваот! Уся земля в Його славі уповні!

4. І захиталися одвірки брам від отих погуків, і дім виповнився кадінням.

5. І сказав я: Горе мені! Загинув я! Бо я людина з нечистими устами, і живу поміж народом також із нечистими устами, – і очі мої бачили царя, Господа Саваота.

6. Тоді прилетів до мене один із серафимів, і в руці у нього жарина палахка, котру він узяв кліщами на жертовнику,

7. І торкнувся уст моїх, і сказав: Ось, це торкнулося уст твоїх, і беззаконня твоє забране від тебе, і гріх твій очищений.

8. І почув я голос Господа, що говорив: Кого Мені послати? І хто піде для Нас? І я сказав: Ось я, пошли мене.

9. І сказав Він: Піди і скажи усьому народові: Слухом почуєте, і не зрозумієте; і очима дивитися будете, і не побачите.

10. Тому що затужавіло серце народу цього, і вухами погано чують, і очі свої зімкнули, нехай не побачать очима, і не почують вухами, і не зрозуміють серцем, і не навернуться, щоб Я уздоровив їх.

11. І сказав я: Чи надовго, о Господе? Він сказав: Аж доки не спорожніють міста, і залишаться без мешканців, і оселі без людей, і доки земля оця зовсім не спорожніє.

12. І виведе Господь людей, і великий занепад буде на цій землі.

13. І якщо залишиться десята частка на ній, і повернеться, то вона знову буде спустошена; а [проте], як від теребинту і від дуба, коли вони зрубані, [залишається] корінь їхній, так святе насіння [буде] корінням її.

Ісаїя 7

1. І сталося за днів Ахаза, сина Йотамового, сина Уззіїного, царя юдейського: Рецін, цар сирійський, і П`еках, син Ремалії, цар Ізраїля, виступили супроти Єрусалиму, щоб завоювати його; та не могли звоювати.

2. І сповіщено Давидів дім, і сказано: Сирійці розташувалися на Єфремовій землі. І захиталося серце його і серце народу його, як хитаються од вітру дерева в лісі.

3. І сказав Господь Ісаї: Вийди ти і син твій Шеар-Яшув назустріч Ахазові, до кінця водогону горішнього ставу, на шлях, до поля шаповала,

4. І скажи йому: Спостерігай і будь спокійний; не бійся і нехай не сумує серце твоє перед отими двома задимленими головешками, від розпаленого гнівом Реціна і сирійців та сина Ремалії.

5. Сирія, Єфрем і син Ремалії змовляються супроти тебе підступно, і кажуть:

6. Ходімо на Юдею, і зворохобимо її, і заволодіємо нею, і настановимо в ній царем Тавеїлового сина.

7. Але Господь Бог так говорить: Усе це не звершиться і не справдиться;

8. Бо голова Сирії – Дамаск, і голова Дамаску – Рецін; а через шістдесят п'ять літ Єфрем перестане бути народом.

9. І голова Єфрема – Самарія, і голова Самарії – син Ремалії. Якщо ви не повірите, то через те, що ви не упевнені.

10. І продовжував Господь говорити до Ахаза, і сказав:

11. Проси собі ознаки у Господа, Бога твого; проси або в глибині, або на висоті.

12. І сказав Ахаз: Не буду просити і не буду спокушати Господа.

13. Тоді сказав [Ісая] : Слухайте, доме Давидів! Хіба замало вам утруднювати людей, що ви хочете докучати й Богові моєму?

14. Отож, Сам Господь дає вам ознаку: Се, Діва в лоно прийме, і породить Сина, і дадуть ймення Йому: Еммануїл

15. Він буде живитися молоком і медом, аж доки почне розуміти і відкидатиме лихе; а вибирати буде добре.

16. Тому що раніше, аніж це немовля буде розумно відкидати лихе і вибирати добре, земля ота, котрої ти страхаєшся, буде залишена обома царями її.

17. Але наведе Господь на тебе і на народ твій, і на дім батька твого дні, котрі не приходили від часу, коли Єфрем відпав од Юдеї, наведе царя асирійського.

18. Накличе Господь того дня мух, що в гирлі ріки єгипетської, і бджолу, яка на землі асирійській.

19. І прилетять, і всядуться усі вони на долинах спорожнілих, і в розхилах скель, і на всіх колючках, і на всіх кущах.

20. Того дня поголить Господь бритвою, що найнято її на тім боці ріки царем асирійським, голову і волосся на ногах, і навіть відітне бороду.

21. І станеться того дня: Хто буде утримувати корову і двох овечок,

22. За кількістю молока, котре вони дадуть, буде їсти масло; маслом і медом будуть харчуватися всі, що залишилися на цій землі.

23. І станеться того дня: На всілякому місці, де росла тисяча виноградної лози на тисячу срібляків, буде терня і колючий чагарник.

24. Із стрілами та луками будуть ходити туди; бо вся земля стане терням і колючим чагарником.

25. І на жодну з гір, котрі будуть мотиками копані, не зійдеш, боятимешся гострого каменя і колючого чагарнику; але туди будуть виганяти волів, – і дрібна худоба топтатиме їх.

Ісаїя 8

1. І сказав мені Господь: Візьми собі великий сувій і накресли на ньому людським письмом: "Магер-Шелал-Хаш-Баз!";

2. І взяв я собі надійних свідків: Урію священика і Захарію, сина Єверехії.

3. І ввійшов я до пророчиці, і вона завагітніла й породила сина. І сказав мені Господь: Назви його Магер-Шелал-Хаш-Баз.

4. Тому що раніше, аніж дитя навчиться вимовляти: Батьку мій, чи, мамо моя, багатства Дамаску і здобич самарійську понесуть перед царем асирійським.

5. І продовжував Господь говорити до мене, і сказав:

6. За те, що сей народ нехтує водами Сілоама, що тихо линуть, і захоплюється Реціном та сином Ремалії,

7. Наведе на нього Господь води ріки бурхливі і глибокі – царя асирійського з усією славою його; підніметься вона у всіх протоках своїх, і вийде із усіх берегів своїх;

8. І рине по Юдеї, затопить її, і високо здійметься, сягне шиї, і розкинуті крила її будуть сягати всієї ширини землі Твоєї, Еммануїле!

9. Ворогуйте, народи, й тремтіть, і зважайте всі віддалені землі! Озброюйтеся, але й тремтіть; озброюйтеся, але й тремтіть!

10. Задумуйте заміри, але вони зруйнуються; кажіть слово, але воно не справдиться: бо з нами Бог!

11. Бо так говорив мені Господь і [тримав на] мені руки й навчав не ходити шляхом цього народу, і сказав:

12. Не називайте змовою все те, що народ оцей називає змовою; і не бійтеся того, чого він боїться, і не страхайтеся.

13. Господа Саваота – Його шануйте зі святістю, бо Він – страх ваш, і Він – трепет ваш!

14. І буде він освяченням, і каменем спотикання, і скелею спокуси для обидвох домів Ізраїля, зашморгом і сіттю для мешканців Єрусалиму.

15. І багато з них спіткнуться, і впадуть, і розіб'ються, і заплутаються в сіті, і впіймаються.

16. Зав'яжи свідчення, і запечатай одкровення при учнях Моїх.

17. Тож я сподіваюся на Господа, що приховав обличчя Своє від Якового дому, і покладаюся на Нього.

18. Ось я і діти, котрих дав мені Господь, як наказ і передбачення в Ізраїлі від Господа Саваота, що мешкає на горі Сіон.

19. І коли скажуть вам: Зверніться до викликачів померлих і до чаклунів, до шептунів і черевомовців, тоді відповідайте: чи не мусить народ звертатися до свого Бога? Чи запитують мертвих про живих?

20. [Навертайтеся] до закону і одкровень. Якщо вони не говорять, як оце слово, то немає в них світла.

21. І будуть вони блукати по землі, жорстоко пригноблені і голодні; і в пору голоду будуть гніватися, обмовлятимуть царя свого і Бога свого.

22. І глянуть угору, і поглянуть на землю, і ось, горе і морок, щільна пітьма, і будуть повалені в пітьму. Але не завжди буде морок там, де тепер він затужавів.

Ісаїя 9

1. І не буде більше темряви у країні, де було горе. Як за минулих часів Він легко понизив землю Завулона і землю Нефталимову, так прославить приморську дорогу, Зайордання, Галілею поганську.

2. Народ, що ходить у пітьмі, побачить світло велике; на тих, що мешкають в країні тіні смертної, світло засяє.

3. Ти примножиш народ, збільшиш радість його. Він буде веселитися перед Тобою, як веселяться в пору жнив, як радіють, ділячи здобич.

4. Бо ярмо, яке обтяжує його, і берло, яке завдає йому урази, і палицю його пригноблювача Ти знищиш, як за часів Мідіяма.

5. Бо всяке взуття воїна під час битви і одяг, облитий кров'ю, будуть спалені, вогнем будуть пожерті.

6. Бо дитятко вродилося нам; Нам Син даний; і влада на раменах Його, і дадуть Йому ймення: Чудовий Порадник, Бог міцний, Батько вічности, Князь миру.

7. Примноженню володарювання Його і миру не буде кінця на престолі Давидовім і в царстві його, щоб Йому утвердити його і зміцнити його судом і правдою віднині і до віку. Ревність Господа Сил вчинить це.

8. Слово посилає Господь на Якова, і воно сходить на Ізраїля,

9. Щоб спізнав увесь народ, Єфрем і мешканці Самарії, котрі з гордістю і пихатим серцем кажуть:

10. Цеглини попадали, збудуємо з тесаного каменя; вирубані сикомори, то замінимо їх кедрами.

11. І підніме Господь супроти нього ворогів Реціна, і супротивників його озброїть.

12. Сирійців зі сходу, а филистимлян із заходу; і будуть вони пожирати Ізраїля цілим ротом. Але при цьому не відвернеться гнів Його, і рука Його ще піднесена

13. Але народ не звертається до Того, Хто уразив його, і до Господа Саваота не поспішає.

14. І відітне Господь голову і хвоста в Ізраїля, пальму і палицю одного дня;

15. Старець і значний – це голова; а брехливий пророк – то є хвіст.

16. І князі цього народу заводять його в облуду; і ведені ними загинуть.

17. А тому юнаками його не радітиме Господь, і сиріт його і вдів не помилує; бо всі вони лицеміри і злодії, і вуста всіх говорять нечисто. І при всьому цьому не відвернеться Його гнів, і рука Його ще піднесена.

18. Тому що беззаконня, наче вогонь, розгорілося, пожирає терня і колючий чагарник, і палає в нетрищах лісу, і підносяться стовпи диму.

19. Лють Господа Саваота обпалить землю, і народ стане, мовби поживою вогню; не помилує чоловік брата свого.

20. І будуть різати праворуч, і залишаться голодні, і будуть їсти ліворуч, і не будуть ситі; кожний буде пожирати плоть тіла свого.

21. Манасія – Єфрема і Єфрем – Манасію, а обидва разом Юдею. І при всьому цьому не відвернеться гнів Його, і рука Його ще піднесена.

Ісаїя 10

1. Горе тим, котрі приймають несправедливі закони, і пишуть несправедливі вироки.

2. Щоб усунути бідних від правосуддя і вкрасти право у слабосилих із народу Мого, щоб удів зробити здобиччю своєю і пограбувати сиріт.

3. І що ви будете чинити, як прийде кара, коли надійде погибель здалеку? До кого поспішите по допомогу? І де залишите багатство ваше?

4. Без Мене зігнуться поміж в'язнями і впадуть поміж убитими. І при всьому цьому не відвернеться гнів Його, і рука Його ще піднята.

5. О, Ашшуре, жезло гніву Мого! І бич у руці його – Моє обурення!

6. Я пошлю його супроти народу нечестивого і супроти народу гніву Мого, спроваджу його пограбувати грабунком і здобути здобич і топтати його, мов грязюку на вулицях.

7. Але він не так помислить, і не такої гадки серце його; у нього буде на серці – спустошити і винищити чимало народів

8. Тому що він скаже: Чи не всі царі – князі мої?

9. Хіба Кално не те, що й Кархеміш? Або Хамат не такий, як Арпад? Хіба ж Самарія не така, як Дамаск?

10. Так, як рука моя оволоділа царствами поганськими, у котрих кумирів більше, аніж у Єрусалимі і Самарії,

11. То чи не вчиню так само й з Єрусалимом і статуями його, що вчинив із Самарією та статуями її?

12. І станеться, коли Господь звершить усе Своє діяння на горі Сіон і в Єрусалимі, то скаже: Подивлюся на успіх зарозумілого серця царя асирійського і на пихатість високо піднесених очей його.

13. Він каже: Силою руки моєї і мудрістю моєю я вчинив це; тому, що я розумний; і пересуваю межі народів, і загарбую скарби їхні, і скидаю з престолів, як велетень;

14. І рука моя захопила багатства народів, як гнізда; і, як забирають залишені в них яйця, так я забрав усесеньку землю, і ніхто не поворухнув крилом, і не розтулив рота, і не пискнув.

15. Чи хвалиться сокира перед тим, хто нею рубає? Хіба пилка пишається перед тим, хто нею рухає? Хіба ж берло постає супроти того, хто піднімає його? А палиця – чи підноситься вона так, наче вона не з дерева?

16. За те Господь, Господь Сил, пошле миршавість на тлустих його, а поміж відомими його викличе полум'я, наче полум'я вогню.

17. Світло Ізраїля буде вогнем, і Святий його – полум'ям, котре спопелить і пожере терня його і будяки його в один день;

18. І чудовий ліс його і сад його, від душі до тіла, винищить: і буде він, як миршавий, що помирає.

19. І залишки дерев лісу його будуть такі нечисленні, що дитя буде в спромозі вчинити перепис.

20. І станеться того дня: останок Ізраїля і врятовані, що з дому Якова, не будуть уже покладатися на того, хто завдав їм поразки; але будуть сподіватися на Господа, Святого Ізраїлевого, із чистим серцем.

21. Останок навернеться, останок Якова – до Бога могутнього.

22. Бо хоч би народу [було] у тебе Ізраїлю, як піску морського, тільки останок його навернеться; винищення обумовлене багатством правди.

23. Бо обумовлене винищення звершить Господь, Господь Саваот, по всій землі.

24. А тому так говорить Господь, Господь Саваот: Народе Мій, що мешкає на Сіоні! Не бійся Ашшура. Він тебе уразить берлом і палицею замахнеться на тебе, як Єгипет.

25. Бо ще трохи часу, зовсім небагато, і минеться Моє обурення, і лють Моя [постане] для винищення їхнього.

26. І підніме Господь Саваот бича на нього, як під час поразки Мідіяма біля скелі Орев, або як [простягнув] на морі жезло, і піднесе його, як на Єгипет.

27. І станеться того дня, скинеться з рамен твоїх тягар його, і ярмо його – із шиї твоєї і розпадеться ярмо від жиру ([помазання] ).

28. Він іде на Айят, проминає Мігрон, а в Міхмаші залишить свій обоз.

29. Проходять ущелини; у Геві їхня ночівля; Рама затремтіла; Ґів'а Саулова кинулася врозтіч.

30. Заголоси ти, доню Галліму; нехай почує тебе Лаїш, бідний Анатоте!

31. Мадмена порозбігалася, мешканці Гевіму втікають.

32. Ще один день простоїть він у Нові. Погрожує рукою своєю горі Сіон, пагорбові Єрусалимському.

33. Ось, Господь, Господь Саваот, страшною силою позриває гілки дерев, а ті, що пишаються зростом, будуть зрубані, високі попадають на землю.

34. І посіче нетрища лісу залізом, і Ливан упаде від Усемогутнього.

Ісаїя 11

1. І вийде пагінець від кореня Єссеєвого, і гілка проросте від кореня його.

2. І спочине на Ньому Дух Господній, Дух премудрости і розуму, Дух поради і сили, Дух ведення і страху Господнього.

3. І страхом Господнім виповниться, і буде судити не за поглядом очей Своїх, і не за слухом вух Своїх вчинить діяння.

4. Він буде судити бідних за правдою, і справи змучених краю за справедливістю; і жезлом уст своїх уразить землю, і духом уст Своїх погубить нечестивого.

5. І справедливість буде поясом у нього на крижах, а істина буде поясом на його стані.

6. Тоді вовк житиме разом з ягням, і барс лежатиме разом із козеням, і телятко, і молодий лев, і віл будуть разом, і мале дитя буде їх водити.

7. І корова буде пастися з ведмедицею, і маленькі їхні будуть вкупі; і лев, і вовк, як віл, будуть їсти солому.

8. І немовля буде бавитися над норою гадюки, і дитятко встромить руку в зміїне кубло.

9. Не будуть чинити зла і шкоди на всій святій горі Моїй; бо вся земля буде виповнена веденням Господа, як води виповнюють море.

10. І станеться того дня: корінь Єссеїв стане знаменом народів, навернуться погани – і спочин Його буде славний.

11. І станеться того дня: Господь вдруге простягне руку Свою, аби повернути собі останок народу Свого, котрий залишиться, з Ашшуру, і з Єгипту, і з Патросу, та з Ефіопії, і з Еламу, і з Шін'ару, і з Хамату, та з морських островів.

12. І піднесе знамено поганам, і збере вигнанців Ізраїля, і розпорошених юдеїв скличе від чотирьох кінців землі.

13. І вичахне заздрість Єфремова, і ворогуючі супроти Юдеї будуть винищені, Єфрем не буде заздрити Юдеї, і Юдея не буде чинити утисків Єфремові.

14. І полетять на плечі филистимлян на захід, пограбують усіх дітей сходу; на Едома і Моава накладуть руку свою; і діти Аммонові стануть підданцями їхніми.

15. І висушить Господь затоку моря Єгипетського, і простягне руку Свою на ріку у дужому вітрі Своєму, і розділить її на сім ручаїв, так що й у сандаліях зможуть перейти її.

16. Тоді для останка народу Його, котрий залишиться в Ашшура, буде великий шлях, як це було для Ізраїля, коли він виходив із краю Єгипетського.

Ісаїя 12

1. І скажеш того дня: Прославляю Тебе, Господе; Ти гнівався на мене, але відвернув гнів Твій і дарував мені втіху.

2. Ось, Бог – порятунок мій; сподіваюся на Нього і не боюся; бо Господь, Єгова – сила моя, і спів мій – Господь; і Він став мені спасінням.

3. І з радістю будете черпати воду з джерел порятунку

4. І скажете того дня: Прославляйте Господа, кличте ім'я Його; звіщайте в народах діяння Його; нагадуйте, що велике ймення Його.

5. Співайте Господові, бо Він учинив велике; нехай знають про це по всій землі.

6. Веселіться і радійте, мешканці Сіону: бо великий серед тебе Святий Ізраїлів.

Ісаїя 13

1. Пророцтво про Вавилон, котре виповів Ісая, син Амосів.

2. Підніміть знамено на відкритій горі, піднесіть голос; махніть їм рукою, щоб йшли до брами володарів.

3. Я наказав вибраним Моїм і прикликав для [звершення] гніву Мого сильних Моїх, що раді Моїй величі.

4. Значний гомін у горах, наче від велелюдного народу, бунтівний гамір царств і народів, що зібралися разом. Господь Саваот оглядає бойове військо.

5. Ідуть з віддаленої країни, від краю неба, Господь і знаряддя гніву Його, щоб спустошити всю землю.

6. Радійте; бо день Господній близько, йде як руйнівна сила від Всемогутнього.

7. А тому руки у всіх опустилися, і серце у кожної людини розтануло.

8. Вони жахнулися, судоми і біль виповнили їх; страждають, як породілля, з подивом дивляться одне на одного, обличчя у них зрожевіли.

9. Ось, приходить день Господа лютий, з гнівом і невтримною люттю, щоб учинити землю пустелею і винищити на ній грішників її.

10. Зорі небесні і світила не дають від себе світла; сонце тьмяніє, як сходить, і місяць не сяє світлом своїм.

11. Я покараю світ за зло, і лиходіїв – за беззаконня їх, і покладу край зарозумілості гордих, і знищу пихатість гнобителів.

12. Учиню те, що люди будуть дорожчі від чистого золота, і мужі дорожчі золота офірського.

13. Для цього потрясу небо, і земля зрушиться з місця свого від люті Господа Саваота, в день палаючого гніву Його.

14. Тоді кожний, мов сарна, котру переслідують, і як покинуті вівці, звернеться до народу свого, і кожний утікатиме в рідний край

15. Але кого знайдуть, того пронижуть (мечем), і кого схоплять, той упаде від меча.

16. І немовлят їхніх убиватимуть у них перед очима їхніми, оселі їхні будуть пограбовані і дружини згвалтовані.

17. Ось, Я підніму супроти них мідян, котрі не поціновують срібла, і не ласі на золото.

18. Луки їхні убиватимуть юнаків і не пощадять плоду лона; око їхнє не співчуватиме дітям.

19. І Вавилон, окраса царств, гордість халдеїв, буде зруйнований Богом, як Содом і Гомора.

20. Ніколи його не заселять, і від роду й до роду не буде мешканців у ньому. Не розіпне араб шатра свого, і пастухи із чередами не будуть там спочивати.

21. Але будуть мешкати в ньому звірі пустелі, і оселі виповняться совами, і страуси замешкають, і волохаті [козли] там скакати будуть

22. І завиють шакали в порожніх його хоромах, і гієни – в домах веселощів.

Ісаїя 14

1. Близько година його, і не зволікатимуть дні його. Тому що помилує Господь Якова, і знову полюбить Ізраїля; і оселить їх на землі їхній, і приєднаються до них чужинці, і приліпляться до Якового дому.

2. І візьмуть їх народи, і приведуть на місце їхнє, і дім Ізраїля візьме їх собі на землі Господній рабами і рабинями, і захопить у полон тих, що полонили його, і буде панувати над гнобителями своїми.

3. І буде того дня, коли Господь звільнить тебе від скорботи твоєї і від страху, і від важкого рабства, в котрому ти пригноблений був,

4. Ти заспіваєш переможну пісню над царем вавилонським і скажеш: Як тільки не стало гнобителя, відразу припинився грабунок!

5. Зламав Господь жезло лиходіїв, жезло володарів,

6. Яке люто завдавало урази народам ударами невідворотними, що у гніві панувало над племенами з невтримним переслідуванням.

7. Уся земля спочиває, у спокої, і вигукує від радощів.

8. І кипариси радіють тобою, і кедри ливанські [говорять] : Від того часу, як ти заснув, ніхто не приходив вирубувати нас.

9. Пекло безодні зрушилося заради тебе, щоб зустріти тебе, як входитимеш; розбудило для тебе рефаїмів, усіх володарів землі; підняв усіх царів поганських з їхніх престолів.

10. Усі вони будуть говорити тобі: І ти вчинився безсилим, як ми! І ти також став схожим на нас!

11. Пожбурена в шеол гординя твоя з усім гамором твоїм; під тобою вистелено червою, і черва – покриття твоє.

12. Як же ти упав з неба, блискучий сину вранішньої зорі? Розбився об землю той, що пригноблював народи.

13. А говорив у серці своєму: Зійду на небо, вище зір Божих піднесу престола мого, і сяду на горі серед багатьох богів, на межах північних.

14. Зійду понад гори хмарин, і буду схожий на Всевишнього.

15. Але тебе запроторено в пекло, в глибини безодні.

16. Ті, що бачили тебе, приглядаються до тебе, і думки їхні – також про тебе. Чи той це муж, що потрясав землею, і трусив царствами?

17. І увесь світ учинив пустелею, і зруйнував міста його, а полонених своїх не відпускав додому?

18. Усі царі народів, усі лежать у почестях, кожний у своїй усипальні;

19. А ти повалений поза гробницею своєю, як мерзенна гілка, як одяг убитих, потятих мечем, котрих опускають у кам'яні рови, – ти, як потоптаний труп,

20. Не з'єднаєшся з ними в могилі; бо ти спустошив свою землю, винищив народ твій. Повік не згадається рід лиходіїв.

21. Готуйте різню синам його за беззаконня батька їхнього, щоб не повстали і не заволоділи землею, і не виповнили світу ворогами.

22. І постану супроти них, – говорить Господь Саваот, і винищу ім'я Вавилону і увесь останок, і сина, і внука, говорить Господь.

23. І вчиню його володінням їжаків і багном, і вимету мітлою винищувальною, говорить Господь Саваот.

24. З присягою говорить Господь Саваот: Як Я задумав, так і буде; як Я визначив, так і звершиться,

25. Щоб завдати поразки Ашшурові на землі Моїй і розтоптати його на горах Моїх; і спаде з них ярмо його, і скинеться тягар з плечей їхніх.

26. Такий присуд, настанови для всієї землі, і ось рука, що простягнута на всі народи.

27. Бо Господь Саваот ухвалив, і хто може скасувати цю ухвалу? Рука Його простягнута – хто відверне її?

28. Того року, коли помер цар Ахаз, було таке пророче слово:

29. Не радій, земле филистимська, що поламане жезло, котре завдавало тобі урази; бо з кореня змії вийде гадюка, і плодом її буде крилатий дракон.

30. Тоді убогі будуть нагодовані, а жебраки будуть спочивати у безпеці; а твій корінь виморю голодом, і він уб'є останок твій.

31. Ридайте, брами! Волай голосом, місто! Розпадешся ти, вся земле филистимська; бо від півночі дим суне, і ніхто не пасе задніх у лавах їхніх.

32. А що скажуть посланці народу? Те, що Господь зміцнив Сіон, і в ньому знайдуть притулок убогі з народу Його.

Ісаїя 15

1. Пророцтво про Моава. Так! Уночі буде спустошений Ар-Моав і знищений; Так! Уночі буде спустошений Кір-Моав і знищений.

2. Він виходить до Баїту і Дивону, виходить на пагорби, щоб плакати; Моав ридає над Нево і Медевою; у всіх пострижені голови, у всіх поголені бороди.

3. На вулицях його підперізуються мотуззям; на дахах його і майданах його все ридає, потопає в сльозах.

4. І волає Хешбон та Ел'але, аж до Ягацу чутно їхній голос; за ними й вояки Моава ридають; душа його збунтувалася в ньому.

5. Ридає серце моє за Моава; утікають з нього аж до Цоару, до Еглат-Шелішійї; сходять на Лухіт із плачем, дорогою Хоронаїмською здіймають страшний лемент.

6. Тому що води Німріму вичахли, луки засохли, трава вигоріла, не стало зела.

7. Тому вони останки наживи і, що накопичено ними, переносять за ріку Аравійську.

8. Бо волання по всіх володіннях Моава, до Еглаїму голосіння його аж до Беер-Еліму ридання його!

9. Тому що води Димону виповнилися кров'ю, і Я наведу на Дивон ще одне – левів на втікачів із Моава і на тих, що лишилися в країні.

Ісаїя 16

1. Надсилайте ягнят володареві землі із Сели в пустелі на гору доньки Сіону.

2. Бо на заблуклу пташку, що випала з гнізда, будуть схожі доньки Моава біля бродів Арнонських.

3. Дай раду, прийми ухвалу; вчини нам затінок серед полудня, як уночі, тінню своєю, прихисти вигнанців, не видай заблуклих.

4. Нехай поживуть у тебе мої вигнанці моавитяни; будь їм притулком від грабіжника; бо гнобителя не стане, грабунок припиниться, а гнобителі щезнуть на землі.

5. І утвердиться престол милістю, і посяде на ньому в істині, в шатрі Давидовому, суддя, що шукає правди і прагне правосуддя.

6. Чули ми про пиху Моавову, про гордощі без міри, про зарозумілість його і пихатість, а також про несамовиття його: нещира мова його.

7. А тому заплаче Моав за Моавом, усі будуть голосити; будете ридати за підмурками Кір-Харесету – вони ущент зруйновані.

8. Поля-бо хешбонські виснажилися, а також виноградники Сівми; володарі народів понищили кращу лозу, котра сягала аж до Язеру, розпросторювалися пустелею, пагони їхні розросталися, переходили за море.

9. Тому я [також] буду плакати за лозою Сівми плачем Язера; буду обливати тебе слізьми моїми о, Хешбоне, і Ел'але, бо в пору збирання винограду твого і під час жнив твоїх немає гамірливих радощів понад ці.

10. І щезли з родючої землі веселощі і радість, у виноградниках не співають і не радіють; виноградар не топче грона в чавилах; Я зупинив погуки радости.

11. Ось чому стогне слово моє за Моава, як гусла, і серце моє за Кір-Харес.

12. І хоч з'явиться Моав і буде до втоми [працювати] на пагорбах, і прийде до святині своєї помолитися, та йому те не допоможе.

13. Ось слово, котре вирік Господь про Моава здавна.

14. А нині так говорить Господь: За три роки, рахуючи роки найму, велич Моава зазнає занепаду з усією значною велелюдністю, і останок [буде] маленький, незначний і безсилий.

Ісаїя 17

1. Пророцтво про Дамаск. – Ось, Дамаск зникне як місто, і стане купою руїн.

2. Міста Ароеру будуть покинуті, – залишаться для черед, котрі там спочиватимуть, і нікому буде їх лякати.

3. Не стане фортеці Єфремової і царства Дамаського – з рештою Сирії; з ними станеться те саме, що й зі славою синів Ізраїля, говорить Господь Саваот.

4. І станеться того дня, змаліє слава Якова, і огрядне тіло його стане худим.

5. Буде те саме, що по жнивах у женця, коли рука його пожне колоски, і коли зберуть колоски в долині Рефаїмській.

6. І залишаться в нього, як буває під час обтрушування олив: дві-три ягідки на самій верхівці, або чотири-п'ятеро на плідних гіллячках, – говорить Господь, Бог Ізраїля.

7. Того дня наверне людина погляд свій до свого Творця, і очі її будуть спрямовані до Святого Ізраїля.

8. І не гляне на жертовники, на справу рук своїх, і не подивиться на те, що вчинили пальці її, на ідолів і на Астарту.

9. Того дня укріплені міста її будуть, мов руїни в лісах і на вершинах гір, залишені перед синами Ізраїля, – і буде пустеля.

10. Бо ти забув Бога порятунку твого, і не згадував про скелю притулку твого; а тому витворив сади веселощів, і насадив живців од чужинської лози.

11. За дня насадження твого ти піклувався, щоб воно зростало, і, щоби посіяне тобою якомога швидше зацвіло, але за дня збирання не купа жн и ва буде, а журба жорстока.

12. Та ось! Гомін народів багатьох! Вони легочуть, як легоче море. Ревище племен! Вони ревуть, як ревуть могутні води.

13. Ревуть народи, як ревуть могутні води; але Він погрозив їм, і вони далеко побігли, і були гнані, мов порох по горах од вітру, як пил від вихору.

14. Вечір – і ось жах; і раніше ранку вже немає його. Така доля грабіжників наших, жереб руйнівників наших.

Ісаїя 18

1. Горе землі, де падає тінь від крила потойбіч рік ефіопських,

2. Що посилає послів морем і в папірусних човнах по водах! Ходіть швидше, посли, до народу міцного і бадьорого, до народу страшного від початку й донині, до народу високого на зріст, що [все] витоптує, котрого землю розтинають ріки.

3. Усі ви, мешканці світу і мешканці на землі! Дивіться, коли знамено здійметься на горах і коли озветься сурма, слухайте!

4. Бо так Господь сказав мені: Я спокійно дивлюся із житла Мого, як світле тепло після дощу, як хмарина роси в спеку жнивної пори.

5. Бо раніше збирання винограду, коли він відцвіте, і гроно почне дозрівати, Він відітне ножем гілки і відбере, і відрубає пагіння,

6. І залишать усе хижим птахам на горах і, звірам польовим; і птахи будуть там літувати, і вся звірота польова буде там зимувати.

7. Того часу принесуть дари Господові Саваотові від народу міцного і бадьорого, від народу страшного від початку й донині, від народу високого на зріст, що [все] топче, котрого землі розтинають ріки, – до місця ймення Господа Саваота, на гору Сіон.

Ісаїя 19

1. Пророцтво про Єгипет. – Ось, Господь вершником на легкій хмарі входить до Єгипту; і перед Ним тремтять єгипетські ідоли, і серце Єгипту в грудях тане.

2. Я озброю єгиптян супроти єгиптян; і будуть воювати брат із братом і один супроти одного, місто з містом, царство з царством.

3. І дух Єгипту знесиліє в ньому, і перетворю на ніщо раду його, і вдадуться вони до ідолів і чаклунів, до лиходіїв, що мертвих викликають, та до ворожбитів.

4. І віддам єгиптян в руки володаря жорстокого, і лютий цар буде володарювати над ними, говорить Господь, Господь Саваот.

5. І вичахнуть води в морі, і ріка зміліє і висохне.

6. І збідніють ріки, і канали єгипетські зміліють; очерет і тростина зів'януть.

7. Поля над рікою, при березі ріки, і все посіяне біля ріки засохне, розвіється і щезне.

8. І заплачуть рибалки, і заридають усі, хто кидав у ріку вудку чи ставив сіті у воді – занепадуть духом;

9. І будуть зажурені ті, що обробляють льон, і ткачі білого полотна.

10. І будуть понищені сіті, і всі, що утримують рибники для живої риби, занепадуть духом.

11. Так! Збожеволіли князі цоанські; рада мудрих порадників фараонових стала безглуздою. Як ви скажете фараонові: Я – син мудраків, син царів старожитніх?

12. Де вони? Де твої мудраки? Нехай вони тепер скажуть тобі; нехай спізнають, що Господь Саваот ухвалив про Єгипет.

13. Збожеволіли князі цоанські, обдурили себе князі мемфіські, і звернули Єгипет зі шляху старшини племен його.

14. Господь наслав на нього духа сп'яніння; і вони завели Єгипет в облуду в усіх справах його, як ото п'яний блукає по вивертах своїх.

15. І не буде в Єгипті такого діла, котре уміли б звершити і голова, і хвіст, пальма і очеретина.

16. Того дня єгиптяни будуть схожі на жінок, і затремтять, і злякаються поруху руки Господа Саваота, котру Він піднесе на них.

17. Земля юдейська стане жахом для Єгипту; хто згадає про неї, той затремтить від ухвали Господа Саваота, котру Він ухвалив про нього.

18. Того дня п'ять міст землі єгипетської будуть говорити мовою ханаанською і присягатимуться Господом Саваотом; а одне назветься містом сонця.

19. Того дня жертовник Господові буде посеред землі єгипетської, і пам'ятник Господові – біля рубежів її.

20. І буде він ознакою і свідченням про Господа Саваота на землі єгипетській; тому що вони заволають до Господа з причини гнобителів, і Він пошле їм рятівника і захисника, і визволить їх.

21. І Господь явить Себе в Єгипті; і єгиптяни того дня спізнають Господа, і принесуть пожертви і дарунки, і дадуть обітниці Господові, і виконають.

22. І завдасть Господь урази Єгиптові; уразить, і уздоровить; вони навернуться до Господа, і Він почує їх, і зцілить їх.

23. Того дня з Єгипту до Асирії буде широкий шлях, і буде проходити Ашшур до Єгипту, і єгиптяни до Асирії; і єгиптяни разом із асирійцями будуть служити Господові.

24. Того дня Ізраїль буде третім з Єгиптом і Асирією; благословення буде серед землі,

25. Котру благословить Господь Саваот, кажучи: Благословенний народ Мій – єгиптяни, і діяння рук Моїх – асирійці, і спадок Мій – Ізраїль.

Ісаїя 20

1. Того року, коли Тартан прийшов під Ашдод, куди послав його Сарґон, цар асирійський, і воював супроти Ашдода, і захопив його,

2. Того ж часу Господь сказав Ісаї, синові Амосовому, так: Піди і скинь веретище, що в тебе на крижах, і поскидай сандалії твої з ніг твоїх. Він так і вчинив; ходив голий і босий.

3. І сказав Господь: Як служник Мій Ісая ходив голий і босий три роки на ознаку й свідчення про Єгипет і Ефіопію,

4. Так поведе цар асирійський бранців із Єгипту і вигнанців з Ефіопії, молодих і літніх, голими і босими з оголеними спинами на сором Єгиптові.

5. Тоді жахнуться і засоромляться за Ефіопію, надії своєї, і за Єгипет, котрим хвалилися.

6. І скажуть того дня мешканці цієї країни: Ось, які ті, на котрих ми сподівалися і до котрих вдавалися по допомогу, щоб урятуватися від царя асирійського! І як би ми врятувалися?

Ісаїя 21

1. Пророцтво про пустелю приморську. – Як бурі на півдні носяться, іде він від пустелі, з краю лихого.

2. Загрозливе видіння мені показане: Грабіжник грабує, спустошувач спустошує. Виходь Елам, бери в облогу, Мідіє! Усім стражданням покладу край.

3. Від цього рамена мої трясуться; страждання виповнили мене, наче муки породіллі. Я схвильований від того, що чую; я знічений від того, що бачу.

4. Серце моє тремтить; жах мене проймає; ніч, що так мені бажана, перетворилася на жахіття для мене.

5. Накривають стола; розстеляють скатертину, і їдять, п'ють. Підводьтеся, князі, намащуйте щити.

6. Бо так сказав мені Господь! Піди, постав сторожа; нехай він скаже, що побачить.

7. І побачив він вершників, що удвоконь їхали, верхівців на віслюках, верхівців на верблюдах, і дослухався він старанно, з великою увагою.

8. І закричав, [як] лев: Володарю мій! На сторожі стояв я цілий день і на місці моєму залишався упродовж ночі.

9. І ось, їдуть люди, вершники удвоконь. Потім він проголосив і сказав: Упав, упав Вавилон, і всі ідоли богів його лежать на землі розбиті.

10. О, пограсований мій і сину току мого! Що чув я від Господа Саваота, Бога Ізраїлевого, те й звістив вам.

11. Пророцтво про Думу. – Кричать мені із Сеїру: Стороже! Скільки ще ночі?

12. Сторож відповідає: Наближається ранок, але ще ніч. Якщо ви запитуєте вимогливо, то повертайтеся, і приходьте.

13. Пророцтво про Аравію. – У лісі аравійському ночуйте, каравани деданські!

14. Мешканці землі теманської! Несіть воду назустріч спраглим, із хлібом стрічайте втікачів.

15. Бо вони від мечів утікають, і від меча оголеного, і від лука натягненого, і від люті війни.

16. Бо так сказав мені Господь: Ще рік, що дорівнює рокові найманця, і вся слава Кедарова щезне.

17. І луків у хоробрих синів Кедара залишаться небагато: так сказав Господь, Бог Ізраїлів.

Ісаїя 22

1. Пророцтво про долину видіння. – Що з тобою, що ти увесь зійшов на дахи?

2. Місто гамірливе, збентежене, місто святкове! Переможені твої не мечем убиті і не в битві померли;

3. Усі вожді твої кинулися врозтіч разом, але їх пов'язали стрільці; усі знайдені в тебе зв'язані разом, хоч як вони далеко забігли.

4. А тому кажу: Залишіть мене, я буду плакати гірко; не докладайте зусиль, щоб утішити мене в спустошенні доні народу мого.

5. Бо це день збентеження, замішання і колотнечі в долині видіння від Господа, Бога Саваота. Ламають мури, і зойки по горах лунають.

6. І Елам несе сагайдака, люди на колісницях [і] вершники, і Кір виймає щита.

7. І ось, кращі долини твої виповнені колісницями, і вершники вишикувалися навпроти брам.

8. І скине він з Юдеї покривало; і ти того дня навертаєш зір на запас зброї у домі кедровім.

9. Але ви бачите, що вже багато проломів у мурах міста Давидового; і збираєте воду в нижньому ставку.

10. І позначаєте оселі в Єрусалимі, і руйнуєте будинки, щоб укріпити мури;

11. І споруджуєте поміж двома мурами сховище для води старого ставка. А на Того, Хто це чинить, ви не озираєтеся, і не дивитеся на Того, Хто здавна ухвалив це.

12. І Господь, Господь Саваот заохочує вас цього дня плакати, і журитися, і обстригти волосся, і підперезатися мотузками.

13. Та ось, веселощі і радість! Убивають волів, і ріжуть овець, їдять м'ясо, і п'ють вино: будемо їсти і пити, бо завтра помремо!

14. І відкрив мені вуха Господь Саваот: не проститься вам оце безчестя, аж доки не помрете, сказав Господь, Господь Саваот.

15. Так сказав Господь, Господь Саваот: Ходи, йди до цього царського вельможі, до Шевни, керуючому в палаці, [і скажи йому] :

16. Що це в тебе отут, і хто тут у тебе, що ти тут вирубуєш собі гробницю? Він витешує собі гробницю на підвищенні, вирубує в скелі житло собі.

17. Ось, Господь перекине тебе, як ото кидає міцний чоловік, і стисне тебе на грудку.

18. Згорне тебе в згорток, кине тебе, як меча, на землю широкополу; там ти помреш, і там пречудові колісниці твої будуть ганьбою для дому володаря твого.

19. І зіпхну тебе з місця твого, і скину тебе з чину твого.

20. І станеться того дня, прикличу служника Мого Еліякима, сина Хілкійї,

21. І зодягну його в шати твої, і поясом твоїм підпережу його, і владу твою передам в руки його; і буде він батьком для мешканців Єрусалиму і для юдейського дому.

22. І ключа від Давидового дому покладу на плечі його; відчинить він, і ніхто не замкне; зачинить він, і ніхто не відчинить.

23. І зміцню його, мов цвяха на твердому місці; і буде він, як престол слави для дому батька свого.

24. І буде висіти на ньому вся слава дому батька його, дітей і внуків, усе домашнє начиння, аж до останніх музичних інструментів.

25. Того дня, говорить Господь Саваот, похитнеться цвях, укріплений на твердому місці, і буде вибитий, упаде, і розпадеться всенька важність, котра на ньому; бо Господь каже.

Ісаїя 23

1. Пророцтво про Тир. – Ридайте, кораблі Таршішу; бо він зруйнований; немає осель; і нікому входити до осель. Так їм звіщено з краю Киттімського.

2. Замовкніть, мешканці острова, котрого залюднювали купці сидонські, що плавають морем.

3. По великих водах привозилося насіння Шіхору, жниво [великої] ріки, і був він торговищем народів.

4. Засоромся, Сидоне; [бо ось], що оповідає море, фортеця морська: Я не страждала пологами і не народжувала, і не виховувала юнаків, не вирощувала юнок.

5. Коли звістка дійде до єгиптян, здригнуться вони, зачувши про Тир.

6. Переселяйтеся до Таршішу, ридайте, мешканці острова!

7. Чи це ваше місто веселе, початок котрого від днів старожитніх? Ноги його несуть його поневірятися в країні далекій.

8. Хто ухвалив таке Тирові, котрий роздавав корони, чиї купці [були] князями, а торгівці – шанувальниками скрізь?

9. Господь Саваот ухвалив це, щоб осоромити зарозумілість всілякої слави, щоб зневажити всіх славнозвісних землі.

10. Ходи по землі твоїй, донько Таршішу, як ріка; немає більше перешкоди.

11. Він простягнув руку Свою на море, потряс царства; Господь про Ханаан наказав зруйнувати фортеці його.

12. І сказав: Ти не будеш уже веселитися, осоромлена юнко, донько Сіону! Підводься, йди до Кіттіму, [але] й там не буде тобі спокою.

13. Ось земля халдеїв. Цього народу передніше не було; Ашшур започаткував його з мешканців пустель. Вони споруджують вежі свої, руйнують оселі його, перетворюючи їх на руїни.

14. Ридайте, кораблі Таршішу! Бо твердиня ваша спустошена.

15. І станеться того дня, забудуть Тир на сімдесят літ, у плині днів одного царя. А по закінченні сімдесяти літ із Тиром буде те саме, що ото співають про блудницю.

16. Візьми гусла й ходи містом, забута блуднице! Грай зграбно, співай багато пісень, щоб пригадали тебе.

17. І станеться, як проминуть сімдесят літ, Господь відвідає Тира, і він знову почне діставати набуток свій, і буде займатися блудом з усіма царствами земними по всій землі.

18. Але торгівля його і набуток його присвячуватимуться Господові; не замкнуть його, склавши в коморах; бо набуток буде тим, що житимуть перед лицем Господнім, щоб вони їли до ситости та мали одежу приємну.

Ісаїя 24

1. Ось, Господь спустошує землю і вчиняє її неродючою; видозмінює її і розпорошує її мешканців.

2. І що буде народові, те буде й священикові; що служникові, те й панові його; що служниці, те й господині її, що тому, хто купляє, те й тому, що продає; що боржникові, те й позикодавцеві, що лихвареві, те людині, що віддає лихву.

3. Земля спустошена украй і пограбована до нитки; бо Господь вирік слово оце.

4. Стогне, зажурена; засмутилася й занепала духом земля; занепали старшини над народом землі.

5. І земля споганіла під тими, що замешкали на ній; бо вони зневажили закони, зрадили установленням, зламали вічного заповіта.

6. За це прокляття пожирає землю, і покарані мешканці її, за те спалені мешканці землі, і не багато залишилося людей.

7. Плаче сік грона; болить виноградна лоза; зітхають усі, хто був звеселений серцем.

8. Припинилися радощі з тімпанами; притих гамір веселунів, затихли звуки гусел.

9. Уже не п'ють вина з піснями, гірка стала сікера для тих, хто п'є її.

10. Зруйноване спустошене місто, а зацілілі оселі на замку – не можна зайти.

11. Плачуть за вином на вулицях; посмутніла всіляка радість; стали вигнанцями всілякі радощі на землі.

12. У місті лишився занепад, і брами зруйнувалися,

13. А осередь землі, поміж народами, станеться те ж саме, що буває при обтрушуванні олив чи під час збирання [винограду], коли зібрано врожай.

14. Вони піднесуть голос свій, будуть у захопленні від величі Господньої, голосно будуть вигукувати з моря.

15. Тож прославляйте Господа на сході, на островах морських – ймення Господа, Бога Ізраїлевого.

16. Від рубежів землі ми чуємо пісню: Слава Праведному! І сказав я: Лихо мені, лихо мені! Отакої мені! Злодії грабують, і злодіють злодії по-злодійському.

17. Жах, і яма, і пастка для тебе, мешканцю землі!

18. Тоді утікач від крику жаху впаде в яму; і хто вибереться з ями, попаде у пастку; бо вікна з [небесної] високости розчиняться, і підвалини землі затремтять.

19. Земля зазнає руйнації, земля западеться, земля буде у великому потрясінні.

20. Хитається земля, мов п'яний, і гойдається, наче колиска, і беззаконня її тяжіє на ній; вона впаде, і вже не підведеться.

21. І станеться того дня, покарає Господь військо високих, які на висоті, і царів земних на землі.

22. І будуть зібрані разом, як в'язні, до роду, і будуть замкнені в тюрмі, і за плином багатьох днів будуть покарані.

23. І почервоніє місяць, і засоромиться сонце, коли Господь Саваот зацарює на горі Сіоні і в Єрусалимі, і перед старшинами Його славетно.

Ісаїя 25

1. Господе! Ти – Бог мій; буду тебе величати, хвалитиму ймення Твоє, бо Ти звершив дивовижне; передбачення давні істинні, амінь!

2. Ти перетворив місто на купу каміння, непохитну фортецю на руїни; осель чужинців уже немає в місті; ніколи воно не буде відбудоване.

3. А тому прославлятимуть Тебе народи могутні; міста страшних племен будуть страхатися Тебе.

4. Бо Ти був притулком бідного, притулком убогого, коли його пригнічували, захистом від бурі, затінком від спеки; бо гнівне дихання тиранів було схоже на бурю супроти мурів.

5. Як спека на безводній місцині, Ти упокорив буйність ворогів; [як] спекота тінню хмари, втихомирені веселощі гнобителів.

6. І вчинив Господь Саваот на горі цій для всіх народів бенкет із жирних страв, гостину із чистого вина, із лою кісток і найчистішого вина;

7. І знищить на горі оцій покривало, що покриває всі народи, покривало, що лежить на всіх племенах.

8. Поглинена буде смерть навіки, і витре Господь Бог сльози на всіх обличчях, і зніме ганьбу з народу Свого на всій землі; бо так говорить Господь.

9. І скажуть того дня: Ось Він, Бог наш! На нього ми сподівалися, і Він урятував нас! Це є Господь; на Нього ми покладалися; потішимося і звеселіємо у спасінні Його!

10. Бо рука Господа спочине на цій горі, і Моав буде потоптаний на місці своєму, як топчуть солому в гною.

11. І хоч він розкине посеред нього руки свої, як той, що плаває, розкидає їх для плавання; [але Бог] зневажить гордість його разом з лукавством рук його.

12. І непохитність мурів твоїх зруйнує, повалить, пожбурить на землю, в порох.

Ісаїя 26

1. Того дня заспівають пісню оцю в краї Юдейському: місто міцне у нас; порятунок дав Він замість мурів і валів.

2. Прочиніть браму; нехай зайде народ праведний, що пильнує істину.

3. Твердого духом Ти зберігаєш у досконалому мирі, бо на Тебе він сподівається.

4. Сподівайтеся на Господа завжди, бо Господь Бог є скеля вічна.

5. Він скинув тих, що мешкали на висотах, місто, котре стояло зависоко, повалив його на землю, пожбурив його в порох.

6. Нога топче його, ноги бідних, ступні жебраків.

7. Шлях праведника рівний; Ти торуєш стежку праведника.

8. І на шляху судів Твоїх, Господе, ми сподівалися на Тебе! До ймення Твого і до спогадів про Тебе линула душа наша.

9. Душею моєю я линув до Тебе вночі, і духом моїм я буду шукати Тебе ревно з досвітку: бо коли суди Твої [звершуються] на землі, тоді ті, що живуть у мирі, навчаються правди.

10. Якщо лиходій буде помилуваний, то не навчиться він правди, буде чинити злочини на землі справедливих і не буде озиратися на велич Господа.

11. Господе! Рука Твоя була високо піднесена; але вони не бачили її; побачать і засоромляться ненависники народу Твого, вогонь пожере ворогів Твоїх.

12. Господе! Ти даруєш нам мир; бо навіть усі справи наші Ти влаштовуєш для нас.

13. Господе, Боже наш! Інші володарі, окрім Тебе, володарювали над нами; але через Тебе тільки ми прославляємо ймення Твоє.

14. Мертві не оживуть; Рефаїми не підведуться, тому що Ти навідав їх і вигубив їх, і винищив найменшу пам'ять про них.

15. Ти помножив народ, Господе, помножив народ, – прославив Себе, розпросторив усі межі землі.

16. Господе! У горі він шукав Тебе; виливав неголосні благання, коли покарання Твоє наздоганяло його.

17. Як вагітна жінка під час пологів страждає, волає від болю свого, так були ми перед Тобою, Господе.

18. Були вагітні, страждали, і породжували неначе вітер, порятунку не знайшли, і інші мешканці всеземлі не зарадили.

19. Оживуть мертві Твої, постануть мертві тіла! Збадьорюйтеся і святкуйте, повалені в поросі; бо роса Твоя – роса рослин, і земля викине мертвих.

20. Рушай, народе мій, зайди до покоїв твоїх, сховайся на мить, доки гнів не минеться.

21. Бо ось, Господь виходить з оселі Своєї карати мешканців землі за їхнє беззаконня, і земля відкриє кров, що її поглинула, і вже не приховає убитих своїх.

Ісаїя 27

1. Того дня уразить Господь мечем Своїм важким і великим, і міцним, левіятана, швидкого змія, і левіятана, змія верткого, і заб'є потвору, що в морі.

2. Того дня заспівайте про нього – про улюблений виноградник.

3. Я, Господь, Охоронець його, кожної миті напуваю його; вночі і вдень стережу його, щоб хтось не вдерся до нього.

4. Гніву немає в Мені. Та якби хтось поставив [у ньому] супроти Мене бур'ян і терня, Я війною піду супроти нього, випалю його зовсім.

5. Хіба що поспішить під захист Мій, і мир укладе зі Мною.

6. У прийдешні [дні] вкоріниться Яків, дасть пагін, і розквітне Ізраїль; і виповниться плодами всеземля.

7. Чи так Він завдав поразки йому, як перемагав переможців його? Чи так убивав його, як убиті убивники його?

8. Уміру Ти покарав його, коли відкидав його; викинув його потужним подувом Своїм, наче за дня східного вітру.

9. І через це зітреться беззаконня Якова; і плодом усього буде знятий гріх із нього, коли все каміння жертовників він перетворить на куски вапна, і не будуть уже стояти діброви та ідоли сонцю.

10. Бо укріплене місто спорожніє, житла [будуть] залишені і будуть в занепаді, як пустеля. Там буде пастися телятко, і там воно буде в спокої, і об'їдатиме гілки його.

11. Коли гілки його висохнуть, їх пообламують; жінки прийдуть і спалять їх. Оскільки це місто безглузде, то не змилосердиться над ним Творець його, і не помилує його Утворювач його.

12. Але станеться того дня, Господь потрясе все від великої ріки [Ніл] до потоку Єгипетського, і ви, сини Ізраїля, будете зібрані один до одного;

13. І станеться того дня: засурмить велика сурма, і прийдуть заблуклі в асирійськім краї і вигнані до краю єгипетського, і поклоняться Господові на горі святій у Єрусалимі.

Ісаїя 28

1. Горе вінкові гордині п'яних єфремлян, зав'ялій квітці гарних шатів його, котрий на вершечку родючої долини переможених вином!

2. Ось, міцний і сильний у Господа, мов злива з градом і згубний вихор, мов розлита повінь бурхливої води, з силою кидає його на землю.

3. Ногами топчуть вінок гордині п'яних єфремлян.

4. І з квіткою зів'ялою пишних шатів його, котра на верхів'ї долини родючої, чиниться те саме, що буває з дозрілою передчасно смоквою, котру, як тільки хтось побачить, тієї ж миті бере рукою і поглинає її.

5. Того дня Господь Саваот буде пречудовим вінцем і славною діадемою для останку народу Свого.

6. І духом правосуддя для сидячого в судилищі і мужністю для тих, що відбивають супротивника від брами.

7. Але й ці хитаються від вина і збиваються зі шляху від сікери; священик і пророк спотикаються від міцних напоїв; переможені вином, стали безглуздими від сікери, у видінні помиляються, а в міркуваннях спотикаються.

8. Бо всі столи виповнені вивертами гидкими, немає [чистого] місця.

9. А [кажуть] : Кого хоче він навчити веденню? І кого повчати проповіддю? Відлучених від грудного молока, відлучених від персів [матері] ?

10. Тому, що заповідь на заповідь, заповідь на заповідь, правило на правило, правило на правило, тут небагато і там небагато.

11. За те устами немічними і чужою мовою казатимуть цьому народові.

12. Їм казали: Ось, спочинок, дайте спочити знесиленому, і ось заспокоєння. Але вони не хотіли дослухатися.

13. І [стало у них за] словом Господа: що заповідь на заповідь, заповідь на заповідь, правило на правило, правило на правило, тут небагато і там небагато, – так що вони підуть, і впадуть навзнак, і розіб'ються, і попадуть у пастку, і будуть спіймані.

14. Отож, слухайте слово Господнє, глузливці, правителі народу цього, котрий у Єрусалимі.

15. Оскільки ви кажете: Ми склали спілку зі смертю, і з пеклом вчинили ухвалу: коли всекараючий бич буде проходити, він не дійде до нас, – тому що брехню ми вчинили притулком для себе, і облудою прикриємо себе.

16. А тому так говорить Господь Бог: Ось, Я кладу в підвалини на Сіоні каменя, каменя випробуваного, наріжного, коштовного, міцно поставленого: віруючий в нього не осоромиться.

17. І поставлю суд мірою і правду – вагами; і градом винищиться сховок брехні, і води затоплять місце сховку.

18. І спілка ваша зі смертю скасується, і ухвала ваша з пеклом не встоїть. Коли піде всекараючий бич, ви будете потоптані.

19. І тільки-но він піде, то схопить вас; а ходити буде щоранку, день і ніч, і навіть чутки про нього будуть викликати жах.

20. Надто коротким буде ліжко, щоб простягнутися; надто вузькою ковдра, щоб загорнутися в неї.

21. Бо постане Господь, як на горі Перацім, розгнівається, як на долині в Гів'оні, щоб учинити діяння Своє, незвичайне діло, і звершити діяння Своє, чудове Своє діяння.

22. Отож, не блюзніть, щоб кайдани ваші не стали міцніші; бо Я чув від Господа, Бога Саваота, що винищення ухвалене для всієї землі.

23. Прихиліть вухо, і дослухайтеся до мого голосу; будьте уважні, і вислухайте мою мову.

24. Чи завжди землероб оре для посіву, ралить і боронує землю свою?

25. Ні, коли зрівняє її гаразд у борознах, він не сіє укропу, а також не розсіває тмину, бо розкидає пшеницю рядочками, і ячмінь на визначеній місцині, і полбу поряд з ним.

26. І такому чинові навчає його Бог його; Він наставляє його.

27. Бо не молотять чорнуху катком зубчастим, і коліс молотильних не ганяють по тминові; але палицею вибивають чорнуху, і тмин – палицею.

28. Зерновий хліб вибивають, але не розбивають його; і тягають по ньому молотильні колеса з кіньми їхніми, але не розтирають його.

29. І це відбувається од Господа Саваота: дивовижні долі Його, величезна премудрість Його!

Ісаїя 29

1. Горе Ариїлу, Ариїлу, місту, в котрому мешкав Давид! Долучіть рік до року; нехай заколюють пожертви.

2. Але Я притисну Ариїла, і буде плач і лемент; і він залишиться у Мене, як Ариїл.

3. Я стану табором довкола тебе і обмежу сторожею пильною, і споруджу супроти тебе укріплення.

4. І будеш принижений, від землі будеш озиватися, і глухою буде мова твоя з-під пороху, і голос твій буде, немов голос черевомовця, і з-під пороху шепотіти будуть уста твої.

5. Багато ворогів твоїх буде, мов дрібний пил, і юрмища лютих, мов полова летка, і все це звершиться несподівано, в одну мить.

6. Господь Саваот відвідає тебе громом і землетрусом, і потужним голосом, бурею і вихором, і полум'ям всепоглинаючого вогню.

7. І, мов сон, як нічне сновидіння, буде вельми багато всіх народів, що воюватимуть супроти Ариїла, і всіх, що виступатимуть проти нього і укріплень його, і тих, що чинили утиски йому.

8. І, як голодному сниться, наче він їсть, але прокидається, і душа його голодна, і, як спраглому сниться, наче він п'є, але прокидається, і страждає, бо душа його спрагла: те саме буде й усім багатьом народам, що воюватимуть супроти гори Сіон.

9. Зачудовуйтеся, дивуйтеся; вони осліпили інших, і самі осліпли; вони п'яні, та не від вина, – хитаються, та не від сікери;

10. Бо навів на вас Господь духа, що присипляє, і зімкнув очі ваші, пророки, і затьмарив ваші голови, провидці!

11. І всіляке пророцтво для вас те саме, що слова у запечатаній книзі, котру дають тому, що вміє читати книжку, і кажуть: Прочитай її; і той відповідає: Не можу, тому що вона запечатана.

12. І передають книгу тому, хто читати не вміє, і кажуть: Прочитай її, і той відповідає: Я не вмію читати.

13. І сказав Господь: Оскільки цей народ наближається до Мене устами своїми, і язиком своїм вшановує Мене, а серце його задалеко від Мене, і благополуччя їхнє переді Мною є вивчення заповідей людських;

14. То ось, Я ще раз незвичайно вчиню з цим народом, пречудово і дивовижно, аж так, що мудрість мудраків його загине і розуму в розумних його не стане.

15. Горе тим, котрі гадають сховатися в глибину, щоб замір свій утаємничити від Господа, котрі вчиняють справи свої у мороці і кажуть: Хто побачить нас? І хто впізнає нас?

16. Яке безглуздя! Хіба можна вважати гончара за глину? Чи скаже виріб про виробника його: Не він витворив мене? І чи скаже витвір про художника свого: Він не розуміє?

17. Зовсім невдовзі, зовсім невдовзі, і хіба Ливан не перетвориться на сад, а хіба сад не будуть вважати лісом?

18. І того дня глухі почують слова книги, і прозріють з пітьми і мороку очі сліпих.

19. І змучені вельми й вельми будуть тішитися в Господі, і вбогі люди будуть радіти Святим Ізраїля.

20. Тому що вже не буде кривдника і огудник щезне, і будуть винищені усі прибічники неправди,

21. Котрі заплутують людину в словах, а тому, що вимагає суду, біля брами утаємничують пастки, і відштовхують правого.

22. А тому так говорить про дім Якова Господь, Котрий випробував Авраама: Тоді Яків не матиме сорому; і обличчя його вже не зблідне.

23. Бо [коли він] побачить у себе дітей своїх, діяння рук Моїх, то вони свято будуть вшановувати ймення Моє, і свято шанувати Святого Якового, і благоговітимуть перед Богом Ізраїлевим.

24. Тоді заблуклі духом спізнають мудрість, і непокірні навчаться покірности.

Ісаїя 30

1. Горе непокірним синам, говорить Господь, котрі збираються на пораду, але без Мене, і ухвалюють спілки, але не за духом Моїм, а щоб долучати гріх до гріха:

2. Не звернувшись до уст Моїх, простують до Єгипту, щоб підкріпить себе силою фараона і сховатися у затінку Єгипту.

3. Але сила фараона стане для вас ганьбою, і притулок у затінку Єгипту – безчестям.

4. Тому що князі його уже в Цоані, і посли його дійшли до Ханесу.

5. Усі вони зазнають сорому через народ, [котрий] не буде їм корисний; бо не матимуть від нього ні допомоги, ані користі; але сором і ганьбу.

6. Тягар на тваринах, що [простують] на південь, землею гноблення і тіснот, звідки [виходять] левиці і леви, гаспиди і крилаті змії; вони несуть на хребтах віслюків багатства свої і на горбах верблюдів скарби свої до народу, котрий не принесе їм користі.

7. Бо допомога Єгипту буде марною і нікчемною; бо Я сказав їм: Сила їхня – сидіти спокійно.

8. Тепер піди, напиши це на таблиці у них, і впиши це в книгу, щоб залишилося на прийдешні часи, назавжди, навіки.

9. Бо це народ бунтівливий, діти брехливі, діти, котрі не хочуть підкорятися законові Господньому.

10. Котрі провидцям кажуть: Припиніть провіщати, і пророкам: Не пророкуйте нам правди, говоріть нам принадне, провіщайте приємне;

11. Зійдіть зі шляху, ухиліться з дороги; заберіть з-перед очей наших Святого Ізраїлевого.

12. А тому отак говорить Святий Ізраїлів: Оскільки ви відкидаєте слово оце, і сподіваєтеся на облуду і неправду, і спираєтеся на це:

13. То беззаконня це буде для вас, мов небезпечний падінням через тріщину мур, котрого руйнування може статися наразі, однієї миті.

14. І Він зруйнує мури, як розбивають глиняну посудину, нищать немилосердно аж так, що в уламках її не знайдеться навіть черепка, щоб дістати з вогню жарин, чи зачерпнути води з водойми.

15. Бо так говорить Господь Бог, Святий Ізраїлів: Якби ви залишилися у спокої на місці, ви урятувалися б; у тиші і в сподіванні міцність ваша; але ви не захотіли.

16. І казали: Ні, ми на конях повтікаємо, – за те й бігтимете; ми на баских помчимося, – за те й переслідувачі ваші будуть швидкі.

17. Від загрози одного [втікатиме] тисяча, а від загрози п'ятьох – втікатимете так, що останок ваш буде, мовби віха на верхівці гори, і, як знамено на пагорбі.

18. І через те Господь не квапиться, щоб помилувати вас, і тому ще зволікає, щоб вас пожаліти; бо Господь є Бог правди; блаженні всі, хто сподівається на Нього.

19. Народ буде жити на Сіоні в Єрусалимі; ти не будеш багато плакати, – Він помилує тебе, за голосом зойку твого, і тільки-но почує його, відповість тобі.

20. І дасть вам Господь хліб у горі, і воду в нужді; і вчителі твої уже не будуть ховатися, і очі твої бачитимуть учителів твоїх.

21. І вуха твої будуть чути слово, що говоритиме позаду в тебе: Ось шлях, ідіть по ньому, якби ви відхилилися праворуч, і якби ви відхилилися ліворуч.

22. Тоді ви будете вважати мерзотою оправу ідолів із срібла твого і оправу бовванів, що з твого золота; ти кинеш їх, як бруд, ти скажеш їм: Геть звідси!

23. І Він дасть дощ на сім'я твоє, котрим засіваєш поле, і хліб, плід землі, і він буде рясний і соковитий; череди твої того дня будуть пастися на просторих пасовиськах.

24. І воли, і віслюки, що обробляють поле, будуть їсти солоний фураж, очищений лопатою та віялкою.

25. І на всілякій горі високій і на всілякому пагорбі піднесеному потечуть струмки, потоки води, у день великої поразки, коли впадуть вежі.

26. І світло місяця буде, як світло сонця, а світло сонця буде яскравішим усемеро, як світло семи днів, в той день, коли Господь перев'яже рану народу Свого і завдані йому виразки загоїть.

27. Ось, ймення Господа йде здалеку, палає гнів Його, і полум'я Його сильне, уста Його виповнені обуренням, і язик Його, мов огонь пожираючий.

28. І дихання Його, як потік, що вийшов з берегів, котрий піднімається навіть до шиї, щоб розпорошити народи до виснаження; і буде в щелепах народів вуздечка, котра спрямовує до облуди.

29. А у вас будуть пісні, як уночі, коли святкують празника, і втіха серця, як у того, що простує з сопілкою на гору Господню, до скелі Ізраїлевої.

30. І загремить Господь величавим голосом Своїм, і з'явить важке рамено Своє у великім гніві і в полум'ї пожираючого вогню, в бурі і в повені, і в кам'яному граді.

31. Бо від голосу Господа здригнеться Ашшур, жезлом уражений.

32. І всілякий порух визначеного йому жезла, котрого Господь направить на нього, буде з тімпанами і арфами, і Він піде супроти нього війною спустошувальною.

33. Бо Тофет давно вже споруджений, він приготовлений для царя, глибокий і широкий; у багатті його багато вогню і дров; п'одув Господній, мов потік сірки, підпалить його.

Ісаїя 31

1. Горе тим, котрі йдуть до Єгипту по допомогу, сподіваються на своїх коней, і покладаються на колісниці, тому що їх багато, і на вершників, бо вони вельми міцні, а на Святого Ізраїлевого не дивляться і до Господа не поспішають.

2. Але премудрий Він: і наведе лихо, і не зречеться Своїх слів; повстане супроти дому лиходіїв і супроти допомоги тим, що чинять беззаконня.

3. І єгиптяни – люди, а не Бог; і коні їхні – плоть, а не дух. І простягне руку Свою Господь, і спіткнеться захисник, і впаде той, кого захищають, і всі разом загинуть.

4. Бо так сказав мені Господь: Як лев, як барс, що реве над своєю здобиччю тоді, коли багато пастухів кричать на нього, від ґвалту їхнього не здригнеться; чисельности їхній не поступиться: так Господь Саваот зійде воювати за гору Сіон і за пагорб його.

5. Як птахи пташенят, так Господь Саваот накриє Єрусалим, захистить і визволить, помилує і врятує.

6. Зверніться до Того, від Котрого ви далеко відпали, сини Ізраїля!

7. Того дня відкине кожна людина своїх срібних ідолів і золотих своїх ідолів, котрих руки ваші вчинили вам на гріх.

8. І Ашшур упаде не від меча потужної людини, не меч посередньої людини винищить його, – бо він уникне меча, і юнаки його будуть батраками.

9. І від страху пробіжить мимо фортеці своєї; і князі його будуть лякатися знамена, говорить Господь, Котрого вогонь на Сіоні і горнило в Єрусалимі.

Ісаїя 32

1. Ось, Цар буде царювати справедливо, і князі будуть урядувати за законом.

2. І кожний з них буде, як захист од вітру і притулок від негоди, як джерела води у степу, як тінь від високої скелі на землі спраглій.

3. І очі зрячих не будуть заплющуватися, і вуха тих, що слухають, будуть завважувати.

4. І серце нерозважливих буде вміти міркувати; і недоріки розмовлятимуть гарно.

5. Невігласа вже не будуть називати шановним, а про підступного не скажуть, що він чесний.

6. Бо невіглас виповідає глупоту, і серце його виповнене беззаконням, щоб діяти лицемірно; і вимовляти облудне на Господа, душу голодного залишати без хліба і відбирати напій у спраглого.

7. У підступного і вчинки згубні: він задумує недобрі заміри, щоб погубити бідного словами неправди, хоча бідний мав би рацію.

8. А чесний і мислить про чесне і певно тримається чесноти.

9. Жінки безтурботні! Підведіться, дослухайтеся до мого голосу, доньки без клопоту! Прихиліть слух до моїх слів.

10. Мине ще кілька днів понад рік, і жахнетеся, безпечні; бо не буде збирання винограду, і пора жнив не прийде.

11. Здригніться, безтурботні! Жахніться, безпечні! Скиньте одежу, оголіться, і підпережіть крижі.

12. Будуть бити себе в груди за пречудові поля, за виноградну лозу урожайну.

13. На землі народу мого буде зростати терня і будяки, а також на всіх домах веселощів у святковому місті.

14. Бо оселі будуть залишені; гамірливе місто буде покинуте: укріплення і вежі назавжди будуть служити замість печер, притулком диких віслюків і черед, що пасуться.

15. Доки не злине на нас Дух згори, а пустеля не вчиниться садом, а сад не будуть вважати лісом.

16. Тоді суд постане в цій пустелі, і правосуддя буде провадитися на родючому полі.

17. І справою правди буде мир, і плодом правосуддя – спокій і безпека навіки.

18. Тоді народ мій буде жити в оселі миру, і в поселеннях безпечних, і в опочивальнях щасливих.

19. І град буде падати на ліс, і місто зійде в долину.

20. Блаженні ви, що сієте при всіх водах і посилаєте туди вола і віслюка.

Ісаїя 33

1. Горе тобі, спустошувачу, котрого не спустошували, і грабіжнику, котрого не грабували. Коли скінчиш спустошувати, спустошений будеш [також і] ти; коли скінчиш грабіжництво, пограбують і тебе.

2. Господе! Помилуй нас, на Тебе сподіваємося ми; будь нашим раменом з досвітку і порятунком нашим у час тіснот.

3. Від грізного голосу [Твого] утікатимуть народи; коли постанеш, розпорошаться племена.

4. І будуть збирати здобич вашу, як збирають гусінь; кинуться на неї, як кидається сарана.

5. Високий Господь, що на височині живе; Він виповнить Сіон судом і правдою.

6. І будуть у безпеці дні твої, щедрота спасіння, мудрости і ведення; страх Господній буде скарбом твоїм.

7. Ось, дужаки їхні кричать на вулицях, провісники миру гірко плачуть.

8. Спорожніли шляхи; не видно мандрівників; він зламав угоду, зруйнував місто – і зневажив людей.

9. Земля стогне, висихає; Ливан осоромлений, зів'яв; Сарон став схожий на пустелю, і оголені від листя свого Башан та Кармел.

10. Нині Я постану, каже Господь, нині підведуся, нині піднесуся.

11. Ви завагітніли сіном, а солому породите; дихання ваше – вогонь, котрий пожере вас.

12. І будуть народи, [мовби] вапно, що горить, [мов] зрубане терня, будуть спалені у вогні.

13. Слухайте, далекі, що вчиню Я; і ви, ближні, спізнайте могутність Мою.

14. Злякалися грішники на Сіоні; трепет заволодів лиходіями: хто із вас може вижити біля пожираючого вогню? Хто із вас може жити біля вічного полум'я?

15. Той, хто ходить у правді і виповідає істину; хто бридиться зиском від утисків, утримує руки свої від хабаря, затуляє вуха свої, щоб не чути про кровопролиття, і заплющує очі свої, щоб не бачити зла.

16. Той буде мешкати на височині, притулок його – недоступні скелі; і буде він з хлібом; вода у нього не висохне.

17. Очі твої побачать Царя у його красі, побачать землю віддалену.

18. Серце твоє буде [лише] пригадувати про жахіття: де ті, що чинили перепис? Де той, що зважував [данину] ? Де той, що оглядав вежі?

19. Уже не побачиш народу зухвалого, народу з глухотою, невиразною мовою, з мовою дивною, незрозумілою.

20. Поглянь на Сіон, місто святкових зібрань наших; очі твої побачать Єрусалим, житло мирне, непохитну скинію; стовпи її ніколи не будуть вирвані, і жодна мотузка її не порветься.

21. Там у нас великий Господь буде замість річок, замість широких каналів; туди не зайде жодний весельний човен, і не прийде великий корабель.

22. Бо Господь – суддя наш, Господь – законодавець наш; Господь – цар наш; Він урятує нас.

23. Послабилися мотузки твої, не можуть утримати щогли і натягнути вітрила. Тоді буде значний поділ здобичі, аж так, що й кульгавим дістанеться.

24. І жодний з мешканців не скаже: Я хворий; і народові, що мешкає там, будуть прощені гріхи.

Ісаїя 34

1. Наблизьтеся народи, слухайте і зважайте, племена! Нехай чує земля і все, що виповнює її, вся земля і всі, що народжуються на ній!

2. Бо гнів Господа на всі народи, і лють Його на всі війська їхні. Він прокляв їх, віддав їх на погибель.

3. І вбиті їхні будуть розкидані, і від трупів їхніх зчиниться сморід, і гори розмокнуть від крови їхньої.

4. І зітліє все небесне військо; і небеса згорнуться, мов сувій книжковий; і все військо їхнє попадає, як спадає листя з виноградної лози, і немов зів'ялий листок зі смоковниці.

5. Бо упився Мій меч на небесах: Ось, для суду сходить він на Едом і на народ, котрого Я прокляв.

6. Меч Господній виповниться кров'ю, стане масним від лою, від крови ягнят і козлів, від лою з нирок баранів: бо пожертва у Господа в Боцрі і заклання велике на землі едомській.

7. І буйволи упадуть з ними і телята разом із волами, і захмеліє земля від їхньої крови, і порох їхній стане жирним від лою.

8. Бо день помсти у Господа, рік відплати за Сіон.

9. І перетворяться ріки його на смолу, і порох його на сірку, і буде земля його палаючою смолою.

10. Не гаснутимуть ні вдень, ні вночі; вічно буде здійматися дим її; буде від роду й до роду спорожнілою, ніколи у віках – ніхто не перейде нею.

11. І заволодіють нею пелікан та їжак, і сова і ворон оселяться на ній; і протягнуть по ній мотузку розорення і вис'ок приниження.

12. Ніхто не залишиться там із вельможних її, кого можна було б закликати на царство, і всі князі її стануть нічим.

13. І заростуть палаци її колючим терням, кропивою і реп'яхами – фортеця її; і буде вона житлом шакалів, притулком страусів.

14. І дикі звірі пустині будуть стрічатися з дикими звірями островів, і козел буде кричати іншому козлові; там буде спочивати сова-сипуха і знаходитиме своє місце для спочину.

15. Там загніздиться крилатий змій, буде нести яйця і висиджуватиме дітей і збирати їх під затінок свій; так і коршаки будуть збиратися один до одного.

16. Відшукайте в книзі Господній і прочитайте: Жодного з них не забракне, і один одного не будуть шукати. Бо уста Його наказали, і Сам Дух Його збере їх.

17. І Сам Він кинув їм жереба, і рука Його поділила їм її мірою; вічно будуть вони володіти нею, від роду й до роду будуть мешкати на ній.

Ісаїя 35

1. Повеселішає пустеля і суха земля, і зрадіє країна безлюдна, і розквітне, як нарцис.

2. Пречудово буде квітнути і радіти, буде святкувати і вигукувати; слава Ливану дається їй; пишнота Кармелу і Сарону; вони побачать славу Господа, велич Бога нашого.

3. Зміцніть знесилені руки, і підсильте коліна тремтливі;

4. Скажіть нерішучим душею: Будьте мужні, не бійтеся; ось Бог ваш, прийде помста, відплата Божа; Він прийде, і врятує вас.

5. Тоді розтуляться очі сліпих, і вуха глухих почнуть чути.

6. Тоді кульгавий буде скакати, мов олень, і язик німого буде співати; бо зануртує вода у пустелі і в степу потече.

7. І перетвориться привид води на озеро, і спрагла земля – на джерело води; у житлі шакалів, де вони спочивають, буде місце для тростини та очерету.

8. І буде там великий шлях, і називатимуть його Дорогою Святости; нечистий не ходитиме нею; але він буде тільки для [тих], що йдуть цим шляхом, навіть недосвідчені не заблукають.

9. Лева там не буде, і хижий звір не зійде на нього; його не знайдуть там, а будуть ходити лише викуплені.

10. І повернуться визволені Господом, прийдуть на Сіон з радісними вигуками; і радість вічна буде над головою їхньою; вони знайдуть радість і втіху, а печаль і зітхання відійдуть.

Ісаїя 36

1. І сталося чотирнадцятого року царя Єзекії, пішов Санхерів, цар асирійський, супроти всіх фортечних міст юдейських, і захопив їх.

2. І послав цар асирійський із Лахішу в Єрусалим до царя Єзекії головного чашника з потужним військом; і він зупинився біля водогону горішнього ставу на битій дорозі, що біля шаповалового лану.

3. І вийшов до нього Еліяким, син Хілкії, старшина двору, і Шевна писар, та Йоах, син Асафів, головний писар.

4. І сказав їм головний чашник: "Скажіть Єзекії: Отак сказав цар великий, цар асирійський: А що це за сподівання, на котре ти покладаєшся?"

5. Я гадаю, [що] це лише порожні слова, [а] для війни потрібні рада і сила; отож, на кого ти покладаєшся, що відійшов од мене?

6. Ось, ти гадаєш собі знайти опертя в Єгипті; ця тростина надламана, якби хтось сперся на неї, увійде йому в руку й прохромить її! Такий фараон, цар єгипетський, для всіх, що сподіваються на нього.

7. А якщо скажеш мені: На Господа, Бога нашого, ми сподіваємося, то чи на Того, Котрого узвишшя і жертовники відмінив Єзекія, і сказав Юдеї та Єрусалимові: Лише перед цим жертовником поклоняйтеся.

8. Отож, учини спілку з володарем моїм, царем асирійським: я дам тобі дві тисячі коней; чи можеш знайти собі вершників для них?

9. І яким чином ти хочеш примусити відступити вождя, одного з найменших рабів володаря мого, сподіваючись на Єгипет, заради колісниць та коней?

10. Хіба ж я без Господньої волі пішов на цю землю, щоб спустошити її? Господь сказав мені: Піди на землю цю і спустош її.

11. І сказав Еліяким, і Шевна та Йоах до головного чашника: Кажи рабам своїм арамейською, бо ми розуміємо, а не говори з нами єврейською при народі, котрий на мурах.

12. І сказав головний чашник: Хіба [лише] до твого володаря і до тебе послав мене володар мій сказати оці слова? Ні, бо [ще] ж до людей, котрі сидять на мурах, щоб їсти послід свій і пити сечу свою з вами.

13. І підвівся головний чашник, і проголосив дужим голосом єврейською, і сказав: Слухайте слово царя великого, царя асирійського!

14. Так говорить цар: Нехай не спокушає вас Єзекія надією, бо він не може урятувати вас;

15. І нехай не зваблює вас Єзекія Господом, кажучи: Врятує нас Господь. Не буде це місто віддане в руки царя асирійського на поталу.

16. Не слухайте Єзекії: бо так говорить цар асирійський: Помиріться зі мною і вийдіть до мене, і нехай кожний їсть плоди виноградної лози своєї і смоковниці своєї, і нехай кожний п'є воду із своєї криниці.

17. Аж доки я не прийду і не візьму вас до краю такого ж, як і ваша земля, на землю хліба і вина, на землю плодів і виноградників.

18. [Отож], нехай не спокушає вас Єзекія, кажучи: Господь урятує нас. Чи врятували боги народів, кожний свою землю, від руки царя асирійського?

19. Де були боги Хамату і Арпаду? Де боги Сефарваїму? Чи врятували вони Самарію від руки моєї?

20. Котрий із усіх богів земель цих урятував землю свою від руки моєї? То невже врятує Господь Єрусалим від руки моєї?

21. Але вони мовчали і не відповідали йому жодним словом, тому що від царя був наказ: Не відповідайте йому!

22. І прийшов Еліяким, син Хілкійї, старшина палацу, і писар Шевна, і Йоах, син Асафів, головний писар, до Єзекії у розідраному одязі, і переказали йому слова головного чашника.

Ісаїя 37

1. Коли почув те цар Єзекія, то роздер одежу свою, і покрився веретищем, та й пішов до Господнього дому.

2. І послав Еліякима, чільника палацу, і Шевну, писаря, і старших священиків, покритих веретищем, до пророка Ісаї, сина Амосового.

3. І сказали вони йому: Так говорить Єзекія: День скорботи і покарання та осоромлення, день оцей; бо немовлята дійшли до отвору в лоні матері, а сили бракує народити.

4. Може, зачує Господь, Бог твій, слова головного чашника, котрого послав цар асирійський, володар його, ганьбити Бога живого і обмовляти словами, які чув Господь, Бог твій; піднеси ж молитву про тих, що залишилися, котрі поки що живі.

5. І прийшли служники царя Єзекії до Ісаї.

6. І сказав їм Ісая: Отак скажіть володареві своєму: Так говорить Господь: Не бійтеся слів, котрі ти чув, котрими ганьбили Мене служники царя асирійського.

7. Ось, Я пошлю на нього духа, і він почує звістку і повернеться на свою землю, а Я уражу його мечем на землі його.

8. І повернувся головний чашник, і знайшов царя асирійського, що якраз воював супроти Лівни; бо він чув, що той відійшов од Лахішу.

9. І почув він про Тіргаку, царя ефіопського, [йому] сказали: Ось, він вийшов воювати з тобою. Зачувши це, він послав послів до Єзекії, і сказав:

10. Отак скажіть Єзекії, цареві юдейському: Нехай не ошукує тебе Бог твій, на Котрого ти сподіваєшся, міркуючи: Не буде Єрусалим відданий в руки асирійського царя.

11. Ось, ти чув, що вчинили царі асирійські з усіма землями, наклавши на них закляття; чи ти зацілієш?

12. Боги народів, котрих спустошили батьки мої, чи врятували їх, [чи врятували] Ґозан, Харан, і Рецеф, і синів Едена, що в Телассарі?

13. Де – цар Хамату, і цар Арпаду, і цар міста Сефарваїму, Гени та Івви?

14. І взяв Єзекія листа з руки посланців, і прочитав його, а відтак пішов до Господнього дому, і розгорнув Єзекія листа перед лицем Господнім.

15. І молився Єзекія перед лицем Господнім, і казав:

16. Господе Саваоте, Боже Ізраїлів, що сидить на херувимах! Ти єдиний – Бог усіх царств землі; Ти утворив небо і землю.

17. Прихили, Господе, вухо Твоє, і почуй; розплющ очі Твої і подивися, і почуй слова Санхеріва, що послав ганьбити Тебе, Бога живого.

18. Правда, о Господе! Царі асирійські спустошили всі країни і землі їхні.

19. І покидали в огонь богів їхніх, але це були не боги, а витвори рук людських, дерево і камінь, тому й винищили їх.

20. І нині, Господе, Боже наш, урятуй нас від руки його; і спізнають усі царства землі, що Ти, Господе, Бог один.

21. І послав Ісая, син Амосів, до Єзекії сказати отак: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Я почув, про що ти молився до Мене супроти Санхеріва, царя асирійського, –

22. Ось слово, котре Господь вирік про нього: Зневажить тебе, поглузує з тебе юна донька Сіону, похитає тобі услід головою донька Єрусалиму.

23. Кого ти гудив і кого ганьбив? І на кого підніс голос, і підняв так високо очі твої? На Святого Ізраїлевого.

24. Через рабів твоїх ти гудив Господа і сказав: З численними колісницями моїми я зійшов на висоти гір, на ребра Ливану, і зрубав високі кедри його, пречудові кипариси його, і дістався найвищої верховини його, в гущавину саду його.

25. І відкопував я, і пив воду, і ступнями ніг моїх повисушую всі ріки єгипетські.

26. Хіба ти не чув, що Я здавна вчинив це, за старожитніх днів накреслив це, а нині виконав тим, що ти спустошуєш фортечні міста, [перетворюючи] їх на брили руїн.

27. І мешканці їхні стали слабкими, тремтять і залишаються в соромі; вони стали, як трава на полі, і лагідна зелень, як паростки на дахах, і обпалений хліб, передніше, аніж викине колос.

28. Чи сядеш ти, чи вийдеш, чи увійдеш, Я знаю [все : знаю] і зухвалість твою супроти Мене.

29. За твою зухвалість супроти Мене і за те, що зарозумілість твоя дійшла до вух Моїх, Я заправлю кільце Моє в ніздрі твої, і вудила Мої – до твого рота, і поверну тебе назад тією ж дорогою, котрою ти прийшов.

30. І ось тобі, Єзекіє, ознака: Їжте цього року самосійне від зерна, що впало, і другого року – що саме вродить; а третього року сійте і жніть та садіть виноградні сади і їжте плоди їхні.

31. І ті, що заціліють у домі юдейському, останок, знову пустить коріння внизу і принесе плід угорі.

32. Бо із Єрусалиму вийде останок, і порятунок – від гори Сіон. Ревність Господа Саваота це вчинить.

33. А тому ось так говорить Господь про царя асирійського: Не зайде він до цього міста, і не кине туди стріли, і не підступить до нього зі щитом, і не зможе насипати супроти нього валу.

34. Тією ж дорогою, котрою прийшов, повернеться, а в місто це не зайде, каже Господь.

35. Я буду охороняти це місто, щоб урятувати його заради Себе і заради Давида, служника Мого.

36. Тієї ж ночі вийшов Ангел Господній і винищив у таборі асирійському сто вісімдесят п'ять тисяч [вояків]. І підвелися уранці, і ось, усі тіла мертві.

37. І відступив, і пішов, і повернувся Санхерів, цар асирійський, і мешкав у Ніневії.

38. І коли він поклонявся в домі Нісхора, бога свого, то сини його, Адраммелех та Шар'ецер убили його мечем, а самі втекли до краю араратського. І зацарював Есар-Хаддон, син його, замість нього.

Ісаїя 38

1. За тих днів Єзекія захворів смертельно. І прийшов до нього пророк Ісая, син Амосів, і сказав йому: Так говорить Господь: Розпорядися відносно дому твого, бо ти скоро помреш, не одужаєш.

2. Тоді Єзекія обернувся обличчям до стіни і молився до Господа, кажучи:

3. О, Господе! Пригадай, що я ходив перед лицем Твоїм вірно і з відданим [Тобі] серцем, і вчиняв бажане в очах Твоїх. І заплакав Єзекія вельми.

4. І було слово Господнє до Ісаї, і сказано:

5. Піди і скажи Єзекії: Так говорить Господь, Бог Давида, батька твого: Я почув молитву твою, побачив сльози твої, і ось, Я долучу до днів твоїх п'ятнадцять літ,

6. І від царя асирійського врятую тебе і місто це, і захищу місто це.

7. І ось тобі ознака від Господа, що Господь виконає слово, котре він мовив:

8. Ось, Я заверну назад тінь сонячного годинника, що спустилася додолу на годиннику Ахаза, – назад на десять сходинок, по котрих вона вже сходила. І повернулося сонце на десять сходинок по сходинках, котрими воно сходило.

9. Молитва Єзекії, царя юдейського, коли він занедужав був і уздоровився від недуги:

10. Я сказав собі: Опівдні моїх днів мушу я йти до брами шеолу; я позбавлений останку днів моїх.

11. Я казав: Не побачу я Господа, Господа на землі живих; не побачу вже людини поміж живими на світі.

12. Житло моє вже сходить з місця і йде від мене, мовби курінь пастуха; я мушу відтяти, як ткач, життя моє; Він відітне мене від основи; вдень і вночі я наджидав, що Ти пошлеш мені смерть.

13. Я наджидав ранку; наче лев, Він ламав усі мої кості; вдень і вночі я наджидав, що Ти пошлеш мені смерть.

14. Як журавель, як ластівка, подавав я звуки, журився, мов голуб; сумно дивилися очі мої в небо: Господе! Тісно мені, урятуй мене.

15. Що скажу я? Він сказав мені, Він і вчинив. Тихо житиму всі роки життя мого, пам'ятаючи гіркоту душі моєї.

16. Господе! Так живуть; і в усьому цьому – життя мого духу; Ти уздоровиш мене, ти мене оживиш.

17. Ось, на добро мені була велика біда, і Ти визволив душу мою від рову, кинув усі гріхи мої за хребет Свій.

18. Тому що не пекло прославляє Тебе, не смерть приносить Тобі похвалу, не ті, що зійшли в могилу, сподіваються на істину Твою.

19. Живий, лише живий прославить Тебе, як оце я нині; батько звістить дітям істину Твою.

20. Господь урятує мене; і ми упродовж усіх днів життя нашого зі [звучанням] струн моїх будемо співати пісні в домі Господньому.

21. І сказав Ісая: Нехай принесуть грудку смокви і обкладуть плодами пухлину; і він одужає.

22. А Єзекія сказав: "Яка ознака, що я буду ходити до Господнього дому?"

Ісаїя 39

1. Того часу послав Меродах-Бал`адан, син Бал'аданів, цар вавилонський, листа до Єзекії і дарунки, бо чув, що він хворів, а тепер одужав.

2. І зрадів Єзекія, діставши дарунки, і показав їм (послам) скарбницю свою, срібло і золото, і пахощі, і дорогі оливи, увесь зброярський свій дім, і все, що було у скарбницях його; нічогісінько не лишилося, чого не показав би їм Єзекія у домі своєму і в усьому володінні своєму.

3. І прийшов пророк Ісая до царя Єзекії і сказав йому: Що казали ці люди? І звідки вони приходили до тебе? Єзекія сказав: З далекого краю приходили вони до мене, з Вавилону.

4. І сказав [Ісая] : Що бачили вони в домі твоєму? Єзекія сказав: Бачили все, що є в домі моєму; нічого не залишилося у скарбницях моїх, чого я не показав би їм.

5. І сказав Ісая Єзекії: Вислухай слово Господа Саваота:

6. Ось, проминуть дні, і все, що є в домі твоєму і що зібрали батьки твої до цього дня, буде забране до Вавилону; нічогісінько не залишиться, говорить Бог.

7. І візьмуть із синів твоїх, котрі від тебе, котрих ти народиш, – і вони будуть євнухами в палаці царя вавилонського.

8. І сказав Єзекія Ісаї: Добре слово Господнє, котре ти виповів; бо долучив Він [літ], тому мир і добробут будуть за днів моїх.

Ісаїя 40

1. Утішайте, втішайте народа Мого, говорить Бог ваш.

2. Промовляйте до серця Єрусалиму і звіщайте йому, що звершився час боротьби його, що за неправди його вчинено удоволення, бо він від руки Господньої прийняв удвічі за всі гріхи свої.

3. Голос волаючого в пустелі: Торуйте шлях Господові, рівняйте у степу стежки Богові нашому;

4. Нехай всілякий видолинок наповниться, і всіляка гора і пагорб нехай понизяться, кривини вирівнюються, і шляхи у вибоїнах стануть гладенькими.

5. І з'явиться слава Господня, і побачить усіляка плоть [рятунок Божий], бо уста Господні це виповіли.

6. Голос каже: Звіщай! І сказав: Що мені звіщати? Усіляка плоть – трава, і вся краса її, мов квіт польовий.

7. Засохне трава, зав'яне квіт, коли дмухне на нього подув Господній: так і народ – трава.

8. Трава засихає, квіт в'яне, а слово Бога нашого житиме вічно.

9. Вийди на високу гору, Сіоне, що благовістиш! Піднеси голос твій, Єрусалиме, що благовістиш! Піднеси, не бійся; скажи містам юдейським: Ось Бог ваш!

10. Ось, Господь Бог іде при силі, і рамено Його з владою. Ось, нагорода Його з Ним і заплата Його перед лицем Його.

11. Як пастух, Він буде пасти череду Свою; ягнят братиме на руки і пастиме на грудях Своїх, і водитиме дійних.

12. Хто вичерпав воду жменею своєю, і п'яддю виміряв небеса, і вмістив третиною міри порох земний, і зважив на вагах гори, і на шальках вагів пагорби?

13. Хто збагнув Духа Господнього і був порадником у Нього і навчав Його?

14. З ким Він радиться і хто навчає Його, і наставляє Його на добрий розум, на шлях правди, і навчає Його пізнання, і підказує Йому шлях мудрости?

15. Ось народи, – мов крапля з відра, і вважаються, як пилинка на вагах. Ось, мов пилинку, острови піднімає Він.

16. І Ливана недостатньо для жертовного вогню, і тварин на ньому – для всеспалення.

17. Усі народи перед Ним, як ніщо; менше нікчемности і порожнечі вважаються у Нього.

18. Отож, до кого ви прирівняєте Бога? І чи знайдете подібного на Нього?

19. Ідола виливає художник, і золотильник визолочує його, і чіпляє срібні ланцюжки,

20. А хто бідний для такого приношення, вибирає не гниле дерево, знаходить собі удатного художника, щоб вчинити ідола, котрий мав би стояти твердо.

21. Хіба не знаєте? Хіба ви не чули? Хіба вам не казано було від початку? Хіба ви не зрозуміли від підвалин землі?

22. Він є Той, Котрий сидить над колом землі, і ті, що мешкають на ній, – мов сарана [перед Ним] ; Він розпросторив небеса, мов тоненьку тканину, і розкинув їх, як шатро для жител.

23. Він перетворює князів на ніщо, витворює чимось порожнім суддів землі.

24. Ледве посаджені вони, ледве засіяні, ледве вкорінився в землі стовбурець їхній, і тільки-но Він дихнув на них, вони висохли, і вихор забрав їх, як солому.

25. До кого ж ви уподібните Мене, з ким порівняєте – Говорить Святий.

26. Зведіть очі ваші на висоту [небес], і погляньте, хто витворив їх? Хто виводить військо їхнім ліком? Він усіх їх називає на ім'я: за потужної могутности і великої сили у Нього ніщо не щезає.

27. То нащо говориш ти, Якове, і виповідаєш, Ізраїлю: шлях мій прихований від Господа, і справа моя в забутку Бога мого?

28. Хіба ти не знаєш? Хіба ти не чув, що вічний Господь Бог, який витворив рубежі землі; не стомлюється, і не знемагає? Розум Його недослідний.

29. Він дає змореному силу, і знесиленому дарує міцність.

30. Навіть юнаки стомлюються, і знесилюються, і молоді люди падають.

31. А ті, що сподіваються на Господа, відновлять силу, піднесуть крила, мов орли, полинуть і не знесиляться, підуть і не стомляться.

Ісаїя 41

1. Замовкніть переді Мною, острови, і народи нехай оновлять свої сили; нехай вони наблизяться і скажуть: Станемо разом на суд.

2. Хто підняв зі сходу мужа правди, покликав його йти за собою, віддав йому народи і упокорив царів? Він обернув їх мечем на порох, луком його на солому, розвихрену вітром.

3. Він жене їх, йде спокійно дорогою, котрою ніколи не ходив ногами своїми.

4. Хто вчинив і звершив це? Той, хто від початку викликає роди; Я – Господь перший, і в останніх Я – такий самий.

5. Побачили острови і жахнулися, рубежі землі затремтіли. Вони наблизилися і зійшлися.

6. Кожний допомагає своєму приятелеві і каже своєму братові: Кріпись!

7. Коваль підбадьорює ливарника, той, що рівняє листи молотом, – того, що кує на ковадлі, кажучи про спояне: Гарно; і зміцнює цвяхами, щоб трималося надійно.

8. А ти, Ізраїлю, служнику Мій, Якове, котрого Я вибрав, сім'я Авраамове, друга Мого,

9. Ти, котрого Я взяв від рубежів землі, і покликав від країв її, і сказав тобі: Ти – Мій слуга, Я вибрав тебе, і не віджену тебе;

10. Не бійся, бо Я – з тобою; не бентежся, бо Я – Бог твій; Я зміцню тебе і допоможу тобі, і підтримаю тебе правицею правди Моєї.

11. Ось, у соромі та в ганьбі залишаться всі, роздратовані супроти тебе, будуть, мов ніщо, і загинуть ті, що сперечаються з тобою.

12. Будеш їх шукати і не знайдеш їх, ворогуючих супроти тебе; а ті, що борються з тобою, стануть, як ніщо, зовсім – ніщо;

13. Бо Я – Господь Бог твій, тримаю тебе за правицю твою, говорю тобі: Не бійся, Я допомагаю тобі.

14. Не бійся, черв'яче Якове, малолюдний Ізраїлю, – Я помагаю тобі, говорить Господь і Визволитель твій, Святий Ізраїлів.

15. Ось, Я вчинив тебе гострим молотилом, новим, зубчастим; ти будеш молотити і розтиратимеш гори, і пагорби вчиниш, наче полову.

16. Ти віятимеш їх, і вітер порозкидає їх, і вихор розвіє їх; а ти радітимеш у Господі, будеш хвалитися Святим Ізраїлевим.

17. Бідні і вбогі шукають води, і немає [її] ; язик їхній висихає від спраги: Я, Господь, почую їх, Я, Бог Ізраїлів, не залишу їх.

18. Відкрию на горах ріки і поміж долин – джерела, пустелю вчиню озером і висхлу землю – джерелами води.

19. Посаджу у пустелі кедри, акацію, і мирта, й оливки; посаджу в степу кипариса, явора і бука разом;

20. Щоб побачили і пізнали, і роздивилися і зрозуміли, що рука Господня вчинила це, і Святий Ізраїлів утворив це.

21. Подавайте вашу справу, говорить Господь: наведіть ваші докази, говорить Цар Якова.

22. Нехай вони подадуть і скажуть нам, що станеться; нехай повідають про щось передніше, аніж воно сталося, і ми дослідимо умом своїм і дізнаємося, як воно скінчилося, або нехай провістять нам про прийдешнє.

23. Скажіть, що станеться в майбутньому, і ми будемо знати, що ви – боги, або ж учиніть що-небудь, добре чи лихе, щоб ми здивувалися і разом із вами побачили.

24. Але ви – ніщо, і справа ваша – нікчемна; мерзота той, хто вас вибирає.

25. Я підняв його від півночі, і він прийде; від сходу сонця буде прикликати ймення Моє і топтатиме ногами володарів, мов багно, і міситиме, як гончар глину.

26. Хто повідав про це спочатку, щоб нам знати, і задовго перед тим, щоб нам можна було сказати: Правда! Але ніхто не сказав, ніхто не звістив, ніхто не чув слів ваших.

27. Я перший сказав Сіонові: Ось воно! І дав Єрусалимові благовісника.

28. Отож, Я дивився, і не було нікого, і поміж ними не знайшлося порадника, щоб Я міг запитати їх, а вони дали відповідь.

29. Ось, усі вони – ніщо, нікчемні і справи їхні; вітер і порожнеча – ідоли їхні.

Ісаїя 42

1. Ось, Служник Мій, котрого Я тримаю за руку, Обранець Мій, Котрого вподобала душа Моя. Передам Духа Мого на Нього, і сповістить народам правду.

2. Не заволає, і не піднесе голосу Свого, і не дасть почути його на вулицях.

3. Тростини надламаної не доламає, і льону тліючого не загасить; буде звершувати суд за істиною.

4. Не ослабне і не знесиліє, доки на землі не утвердить суду, і на закон Його будуть сподіватися острови.

5. Так говорить Господь Бог, що утворив небеса і простір їхній, що розпросторив землю з усіма витворами її, що дає дихання народові на ній і духа тим, що ходять по ній.

6. Я, Господь, покликав Тебе у правду, і буду тримати Тебе за руку, і оберігати Тебе, і поставлю Тебе заповітом для народів, і світлом для поганів,

7. Щоб відкрити очі сліпим, щоб в'язнів визволити з ув'язнення, а тих, що сидять у пітьмі, – з дому темниці.

8. Я, Господь, це – ймення Моє, і не віддам слави Моєї іншому, і хвали Моєї ідолам.

9. Ось, [провіщене] передніше справдилося, і нове Я звіщу; раніше, аніж воно станеться, Я звіщу вам.

10. Співайте Господові нову пісню, хвалу Йому від рубежів землі, ви, що плаваєте морем, і всі, що виповнюєте його, острови і мешканці їхні.

11. Нехай піднесе голос пустеля; міста її, поселення, де живе Кедар! Нехай радіють ті, що мешкають на скелях, нехай проголошують з гірських верховин.

12. Нехай прославляють Господа і хвалу Його нехай повідають на островах.

13. Господь вийде, як велетень, як муж битви, спонукає ревність; викличе і піднесе військовий клич, і засвідчить Себе сильним супроти ворогів Своїх.

14. Довго мовчав Я, терпів, утримувався; тепер буду кричати, як породілля, буду руйнувати і поглинати все.

15. Спустошу гори і пагорби, і всю траву їхню висушу, і річки вчиню островами, і висушу озера.

16. І поведу сліпих дорогою, котрої вони не знають, невідомими стежками буду вести їх; морок учиню світлом перед ними, і криві стежки – рівними: ось що Я вчиню для них, і не залишу їх.

17. Тоді повернуть назад і великим соромом покриються ті, що сподіваються на ідолів, що говорять бовванам: Ви – наші боги.

18. Слухайте, глухі, і дивіться, сліпі, щоб бачити.

19. Хто аж такий сліпий, як служник Мій, і глухий, як вісник Мій, Мною посланий? Хто аж такий сліпий, як улюблений, хто такий сліпий, як служник Господа?

20. Ти бачив багато, але не завважував; вуха були відкриті, але не чули.

21. Господові бажано було заради правди Своєї звеличити і прославити Закон.

22. Але цей народ спустошений і пограбований; усі вони пов'язані в підземеллях і приховані у в'язницях; вчинилися здобиччю, і немає визволителя, пограбовані, і ніхто не каже: Віддай назад!

23. Хто з вас прихилив до цього вухо, завважив і вислухав це для майбутнього?

24. Хто віддав Якова на спустошення, а Ізраїля грабіжникам? Чи не Господь, супроти Котрого ми грішили? Не хотіли вони ходити шляхами Його і не підкорялися законові Його.

25. І Він вилив на них лють гніву Свого і несамовиття війни: вона оточила їх полум'ям зусібіч, але вони не помічали; і горіла в них, але вони не завважили цього серцем.

Ісаїя 43

1. А нині ось так говорить Господь, що утворив тебе, Якове, і упорядкував тебе, Ізраїлю: Не бійся, бо Я спокутував за тебе, назвав тебе за йменням твоїм; ти Мій.

2. Чи будеш переходити через води, – Я з тобою; через ріки – вони не втоплять тебе; чи підеш через вогонь, – не обпечешся, і полум'я не обпалить тебе.

3. Бо Я Господь, Бог твій, Святий Ізраїлів, Рятівник твій; у викуп за тебе віддав Єгипет, Ефіопію і Севу за тебе.

4. Оскільки ти дорогий в очах Моїх, вельми високої ціни, і Я полюбив тебе, то віддам [інших] людей за тебе, і народи за душу твою.

5. Не бійся, бо Я з тобою; від сходу приведу плем'я твоє, і від заходу зберу тебе.

6. Півночі скажу: Віддай, і півдню: Не утримуй; веди синів Моїх здалеку і дочок Моїх від рубежів землі.

7. Кожного, хто зветься Моїм йменням, кого Я витворив для слави Моєї, утворив і влаштував.

8. Виведи народ сліпий, хоч у нього є очі, і глухий, хоч у нього є вуха.

9. Нехай усі народи зберуться разом, і з'єднаються племена. Хто поміж ними провістив це? Нехай звістять, що було від початку: нехай покажуть свідків від себе і виправдаються, щоб можна було почути і сказати: Правда!

10. А Мої свідки, говорить Господь, ви і служник Мій, котрого Я вибрав, щоб ви знали і вірили Мені, і розуміли, що це Я: раніше від Мене не було Бога, і після Мене не буде.

11. Я, Я Господь, і немає Рятівника, окрім Мене.

12. Я провістив, і врятував, і сповістив; а іншого немає у вас, і ви – свідки Мої, говорить Господь, що Я Бог;

13. Від [початку] днів Я той самий, і ніхто не врятує від руки Моєї; Я вчиню, і хто відмінить це?

14. Так говорить Господь, Визволитель ваш, Святий Ізраїлів: Заради вас Я послав до Вавилону, і зруйнував усі засуви і винищив халдеїв, що хизувалися кораблями.

15. Я Господь, Святий ваш, Творець Ізраїля, Цар ваш.

16. Так говорить Господь, що відкрив у морі торованку, у глибоких водах стежку,

17. Що вивів колісниці і коней, військо і силу; всі лягли разом, не підвелися; загасли, мов світильник, загасли.

18. Але ви не пригадуєте попереднього, і про старожитнє не задумуєтеся.

19. Ось, Я утворюю нове; і нині воно постане; невже ви й цього не хочете знати? Я прокладу дорогу в степу, і ріки в пустелі.

20. Польові звірі прославлять Мене, шакали і страуси, тому що Я в пустелях дам воду, ріки у безводному степу, щоб напувати вибраний народ Мій.

21. Цей народ Я утворив для Себе; він буде сповіщати славу Мою.

22. А ти, Якове, не благав Мене; ти, Ізраїлю, не трудився для Мене.

23. Ти не приносив Мені ягнят твоїх для всеспалення і пожертвами не шанував Мене. Я не примушував тебе служити Мені хлібним приношенням і не обтяжував тебе кадінням.

24. Ти не купляв Мені духмяної тростини за срібло, і лоєм пожертв не насичував Мене; але ти гріхами твоїми утруднював Мене; беззаконнями твоїми обтяжував Мене.

25. Я, Я Сам стираю злочини твої заради Себе Самого, і гріхів твоїх не згадаю.

26. Пригадай Мені і почнемо судитися; кажи ти, щоб виправдатися.

27. Прабатько твій згрішив, і прохачі твої відступили од Мене.

28. За те Я священиків святині позбавив священства, і Якова віддав на закляття, а Ізраїля на ганьбу.

Ісаїя 44

1. А нині, послухай, Якове, служнику Мій, та Ізраїлю, котрого Я вибрав.

2. Так говорить Господь, що витворив тебе і утворив тебе, що допомагає тобі від лона матері: Не бійся, служнику Мій, Якове, і улюблений [Ізраїлю], котрого Я вибрав.

3. Бо Я виллю воду на спрагле і потоки на висохле; виллю Духа Мого на плем'я твоє і благословення Моє на твоїх нащадків.

4. І будуть зростати поміж травою, як верби при потоках води.

5. Один скаже: Я Господній; інший назветься ім'ям Якова; а ще інший напише рукою своєю: Я – Господній, і назветься йменням Ізраїля.

6. Так говорить Господь, Цар Ізраїля, і Визволитель його, Господь Саваот: Я перший, і Я останній, і, окрім Мене, немає Бога.

7. Бо хто, як Я? Нехай він розкаже, звістить і почергово покаже Мені [все] з того часу, як Я утворив народ стародавній, або нехай сповістять те, що надходить, а також майбутнє.

8. Не бійтеся і не майте страху; чи не здавна Я сповістив тобі і провіщав? І ви Мої свідки. Чи є Бог, окрім Мене? Немає іншої скелі, жодної не знаю.

9. Ті, що вчиняють ідолів, усі нікчемні, і найпожадливіші їхні не приносять жодної користі, і вони самі собі свідки в цьому. Вони не бачать і не розуміють, і тому будуть посоромлені.

10. Хто утворив бога і вилив ідола, що не приносить найменшої користі?

11. Усі, хто бере участь у цьому, будуть осоромлені: бо ті ж таки художники самі з людей; нехай вони – всі – зберуться і зупиняться; вони злякаються і всі будуть осоромлені.

12. Коваль виготовляє із заліза сокиру і працює на вугіллі, молотками обробляє її, і працює над нею дужою рукою своєю аж до того, що стає голодний і безсилий, не п'є води і знемагає.

13. Тесля [вибирає дерево], креслить на ньому лінію, гострим штихом позначає на ньому обрис, потім обтесує його стругом, округляє його, витворюючи з нього образ людини, гарної на вигляд, аби поставити його в оселі.

14. Він зрубує собі кедри, бере сосну і дуба, котрі вибирає поміж деревами в лісі, саджає ясеня, а дощ вирощує його.

15. І все це слугує людині паливом, і [частину] з цього використовує вона для того, щоб їй стало тепло, і розпалює вогонь, і випікає хліб. І з цього ж дерева витворює бога, і поклоняється йому, виготовляє ідола, і падає перед ним ницьма.

16. Частину дерева спалює на вогні, а іншою частиною варить м'ясо на їжу, смажить смаженю і їсть досхочу, а також гріється і каже: Гарно, я зігрівся і відчув вогонь.

17. А вже з решти від того виготовляє бога, ідола свого, поклоняється йому, падає перед ним ницьма; і молиться до нього, і каже: Врятуй мене, бо ти бог мій.

18. Не відають і не розуміють вони; Він затулив їм очі, щоб не бачили, [і] серця їхні, щоб не розуміли.

19. І не візьме від цього до свого серця, немає в нього стільки знання і розуму, щоб сказати: Половину його я спалив у вогні, і на жарові від нього я спік хліб, засмажив м'ясо і з'їв; а вже з решти його чи витворю я мерзоту? Чи буду поклонятися втинкові дерева?

20. Він ганяє за пилом, обдурене серце його завело його в блуд, і він не може звільнити душі своєї і сказати: Чи не обман у правій руці моїй?

21. Пам'ятай це, Якове та Ізраїлю, бо ти служник Мій; Я утворив тебе, ти служник Мій, Ізраїлю, не забувай Мене.

22. Зітру беззаконня твої, мов туман, і гріхи твої, як хмару; навернися до Мене, бо Я визволив тебе.

23. Святкуйте, небеса, бо Господь витворив це. Вигукуйте, глибини землі; гомоніть від радости гори, ліс і всі дерева в ньому; бо визволив Господь Якова, і прославиться в Ізраїлі.

24. Так говорить Господь, що визволив тебе і витворив тебе ще в лоні матері: Я Господь, Котрий утворив усе, один розпросторив небеса і Своєю силою простелив землю,

25. Котрий вчиняє нікчемними ознаки віщунів; виявляє безум ворожбитів, мудраків проганяє назад і пізнання їхні вчиняє глупотою,

26. Котрий утверджує слово служника Свого, і звершує провіщене Своїми посланцями, Котрий каже Єрусалимові: Ти будеш заселений, і містам юдейським: ви будете споруджені, і руїни його Я відбудую,

27. Котрий безодні каже: Висохни! І ріки твої Я висушу,

28. Котрий говорить про Кіра: Це пастир Мій, і він виконає всю волю Мою і скаже Єрусалимові: Ти будеш збудований! І храмові: Ти будеш заснований!

Ісаїя 45

1. Так говорить Господь помазанцеві Своєму Кіру: Я тримаю тебе за праву руку, щоб підкорити тобі народи, і розв'яжу пояси з крижів царів, щоб відчинялися для тебе двері, і брами не зачинялися.

2. Я піду перед тобою, і гори зрівняю, мідні брами потрощу, і засуви залізні зламаю.

3. І віддам тобі збережені в пітьмі скарби і утаємничені багатства, щоб ти знав, що Я Господь, що називає тебе на ім'я, Бог Ізраїлів.

4. Заради Якова, служника Мого, та Ізраїля, вибраного Мого, Я назвав тебе на ймення, ушанував тебе, хоч ти не знав Мене.

5. Я Господь, і немає іншого; немає Бога, окрім Мене; Я підперезав тебе, хоч ти не знав Мене.

6. Щоб спізнали від сходу сонця і від заходу, що нема, окрім Мене; Я Господь, і немає іншого.

7. Я утворюю світло і витворюю пітьму, вчиняю мир і проваджу лихо; Я, Господь, звершую все це.

8. Кропіть, небеса, згори, і хмари нехай проливають правду; нехай земля відкривається і приносить порятунок, і нехай зростає разом правда. Я, Господь, утворюю це.

9. Горе тому, хто сперечається з Творцем своїм, черепок із черепків земних! Чи скаже глина гончареві: Що ти робиш? І [чи скаже] твоя справа [про тебе :] У нього немає рук?

10. Горе тому, хто каже батькові: Нащо ти виплодив [мене] на світ? А матері: Нащо ти народила [мене ?

] 11. Так говорить Господь, Святий Ізраїля і Творець його: Ви запитуєте Мене про майбуття синів Моїх і хочете Мені підказувати в справі рук Моїх?

12. Я витворив землю і утворив на ній людину; Я – Мої руки розпросторили небеса; і всьому війську їхньому Я дав закона.

13. Я утворив його в правді і вирівняю всі шляхи його. Він збудує місто Моє, і відпустить бранців Моїх, не за викуп і не за дарунки, говорить Господь Саваот.

14. Так говорить Господь: Праця єгиптян і торгівля ефіопів, і севаїтяни, люди високого зросту, до тебе перейдуть і будуть твоїми; вони підуть за тобою, в ланцюгах прийдуть і впадуть перед тобою, і будуть благати тебе, [кажучи] : У тебе лише Бог, і немає іншого Бога.

15. Справді Ти Бог утаємничений, Бог Ізраїлів, Рятівник.

16. Усі вони будуть осоромлені і зневажені; разом із ними у соромі підуть також усі, що виготовляли ідолів.

17. А Ізраїль буде врятований порятунком вічним в Господі; ви не будете зневажені і осоромлені по віки вічні.

18. Бо отак говорить Господь, що утворив небеса, Він – Бог, що витворив землю і утворив її; Він утворив її; не марно витворив її; Він утворив її для замешкання; Я – Господь, і немає іншого.

19. Не таємно Я говорив, не в темному місці землі; не говорив Я родоводові Якова: марно шукаєте Мене. Я Господь, що вирікає правду і відкриває істину.

20. Зберіться і прийдіть, наблизьтеся всі, що вціліли з народів. Невігласи ті, котрі носять дерев'яного свого ідола і моляться до бога, котрий не рятує.

21. Оголосіть і скажіть, порадившися між собою: Хто звістив це із старожитніх часів, наперед сказав це? Чи не Я, ваш Господь? І немає іншого Бога, окрім Мене, – Бога праведного, що рятує, немає, окрім Мене.

22. До мене зверніться, і будете врятовані, всі рубежі землі; бо Я Бог, і немає іншого.

23. Мною присягаюся: з уст Моїх виходить правда, слово непохитне, що переді Мною зігнеться всіляке коліно, [Мною] буде присягатися всілякий язик.

24. Тільки у Господа, будуть казати про Мене, правда і сила; до Нього прийдуть і застидаються всі, хто ворогував супроти Нього.

25. Господом буде виправдане і прославлене все племено Ізраїлеве.

Ісаїя 46

1. Упав Бел, звалився Нево; ідоли їхні – на скотині і на в'ючних тваринах; ваш тягар – зробився тягарем для знесилених тварин.

2. Звалилися, упали водночас, не могли захистити людей, що носили їх, і самі пішли в полон.

3. Послухайте мене, доме Якова і весь останок дому Ізраїлевого, прийняті [Мною] від лона, що носив Я від лона [матері].

4. І до старости вашої Я той самий буду і до сивини вашої Я так само носитиму [вас] ; Я утворив і буду носити, підтримувати і охороняти вас.

5. До кого Мене прирівняєте, і [з ким] порівняєте, і з ким ототожните, щоб ми були схожі?

6. Висипають золото із гаманців і зважують срібло на вагах, і наймають ливарника, щоб він виготовив з нього божка; кланяються йому і падають ницьма перед ним

7. Піднімають його на плечі, несуть його, і ставлять його на своє місце; він стоїть, з місця свого не зрушить; кричать до нього, він не відповідає, не рятує від лиха.

8. Пригадайте це і покажіть себе мужами; прийміть це, відступники, до серця.

9. Пригадайте спочатку те, що було од віку; бо Я – Бог, і немає іншого Бога, немає схожого на Мене.

10. Я звіщаю від початку, що буде наприкінці, і від старожитніх часів те, що не вчинилося ще, говорю: Мій замір справдиться, і все, що Мені бажане, Я вчиню.

11. Я покликав орла зі сходу, з далекої країни виконавця намірів Моїх. Я сказав і приведу його до завершення; накреслив і звершу.

12. Послухайте Мене, жорстокі серцем, задалекі від правди.

13. Я наблизив правду Мою, вона недалеко, і порятунок Мій не забариться; і дам Сіонові спасіння, Ізраїлеві славу Мою.

Ісаїя 47

1. Зійди і присядь на порох, юнко, донько Вавилону; сиди на землі, престолу немає, дочко халдеїв, і вже не будуть називати тебе жінкою і розкішною.

2. Візьми жорна і мели борошно; скинь покривало твоє, підбери поділ, відкрий литки, переходь через ріки.

3. Відкриється нагота твоя, і навіть видно буде сороміцьке твоє. Звершу помсту і не помилую нікого.

4. Визволитель ваш – Господь Саваот ймення Йому, Святий Ізраїлів.

5. Сиди мовчки і відійди в темряву, дочко халдеїв: бо вже не будуть називати тебе володаркою царств.

6. Я прогнівався на народ Мій, принизив спадок Мій і віддав їх в руки твої; [а] ти не виявила їм милосердя, на старця накладала вельми тяжке ярмо.

7. І ти говорила: Вічно буду володаркою, а не уявляла того в умі своєму, не задумувалася, що станеться відтак.

8. Але нині вислухай це, випещена, що живеш безтурботно, запевняючи в серці своєму: Я, а іншої, схожої на мене, немає; не буду сидіти вдовою, і не знатиму горя від утрати дітей.

9. Але наразі, одного дня, прийде до тебе перше й друге – втрата дітей і вдовина доля; повною мірою прийдуть вони до тебе, не зважаючи на численних чаклунів твоїх і на велику силу чарів твоїх.

10. Бо ти сподівалася на злодійство твоє, казала: Ніхто не бачить мене. Мудрість твоя і пізнання твоє – вони звели тебе зі шляху, і ти казала в серці твоєму: Я, і ніхто, окрім мене.

11. І прийде до тебе лихо; ти не спізнаєш, звідки воно піднімається і нападає на тебе лихо, котрого ти не матимеш сили відвернути, і несподівано прийде на тебе згуба, про котру ти й не здогадуєшся.

12. То залишайся з твоїми чаклунствами і з численними чаруваннями, котрими ти займалася від юности твоєї; можливо, допоможеш собі; може, устоїш.

13. Ти знесиліла від численних порад твоїх; нехай же виступлять астрологи, спостерігачі зір, і віщуни за новомісяччями, і врятують тебе від того, що мусить статися з тобою.

14. Ось вони, мов солома: вогонь пожере їх; не захистили душі своєї від полум'я; не залишилося місцинки, щоб погрітися, ні вогню, щоб посидіти перед ним.

15. Такими стали для тебе ті, з котрими ти працювала, з котрими провадила торгівлю від юности твоєї. Кожний побрів своїм путівцем і ніхто тебе не рятує.

Ісаїя 48

1. Слухайте це, доме Якова, що називаєтеся йменням Ізраїля, і що вийшли із джерела юдейського, що клянетеся йменням Господнім і сповідуєте Бога Ізраїлевого, хоч не за істинного і не за правдою.

2. Бо вони називають себе [такими], що вродилися від святого міста, і спираються на Бога Ізраїлевого; Господь Саваот – ймення йому.

3. Найперше Я віддавна оголосив: із Моїх уст виходило воно, і Я повідав це, і несподівано вчиняв – і все справджувалося.

4. Я знав, що ти упертий, і що в шиї твоїй жили залізні, і лоб твій – мідний.

5. Тому й оголошував тобі віддавна, передніше ніж це приходило, і показував тобі, щоб ти не сказав: Ідол мій учинив це, і мій бовван і витворений мною, наказав, щоб те сталося.

6. Ти чув, подивися на все це; невже ви не визнаєте цього? А нині Я сповіщаю тобі нове й утаємничене, і ти не відав цього.

7. Воно сталося нині, а не давніше і не за день, і ти не чув про те, щоб ти сказав: Ось, Я знав це.

8. Ти не чув, і не відав про це, і вухо твоє не було дотепер відкрите; бо Я знав, що ти вчиниш підступно, і від самого лона [материнського] ти названий відступником.

9. Заради ймення Мого відкладав гнів Мій і заради слави Моєї утримував Себе від винищення тебе.

10. Ось, Я розплавив тебе, та не як срібло; випробував Я тебе в горні страждання.

11. Заради Себе, заради Себе Самого вчиняю це, – інакше, яке було б ремство [на ймення Моє !] Слави Моєї не дам нікому.

12. Послухай Мене, Якове та Ізраїлю, покликаний Мій: Я той самий, Я перший і Я останній.

13. Моя рука заснувала землю, і Моя правиця розпросторила небеса; покличу їх, і вони постануть водночас.

14. Зберіться всі і слухайте: Хто поміж вами провістив це? Господь полюбив його, і він виконає волю Його над Вавилоном і явить рамено Його над халдеями.

15. Я, Я сказав, і покликав його; Я привів його, і шлях його буде щасливим.

16. Підійдіть до Мене, вислухайте це: Я спочатку говорив не втаємничено; з того часу, як усе це відбувається, Я був там; і нині послав Мене Господь Бог і Дух Його.

17. Так говорить Господь, Визволитель твій, Святий Ізраїлів: Я Господь, Бог твій, що навчає тебе корисному, і веде тебе тим шляхом, котрим ти маєш ходити.

18. О, якби ти зважав на заповіді Мої! Тоді мир твій був би, як ріка, і правда твоя – як хвилі морські.

19. І насіння твого було б, як піску, і того, що походить з твого лона, – як піщинок; не затерлося б, не винищилося б ім'я його переді Мною.

20. Виходьте з Вавилону, втікайте від халдеїв, з вигуками радости звіщайте і проповідуйте це, розповсюджуйте цю вістку до рубежів землі; кажіть: Господь спокутував за служника Свого Якова.

21. І не спраглі вони в пустелях, через котрі Він їх веде. Він виджерелює воду їм з каменя; розтинає скелю, і ллється вода.

22. А нечестивим немає миру, говорить Господь.

Ісаїя 49

1. Послухайте Мене, острови, і зважайте, народи далекі: Господь покликав Мене від лона, від нутра матері моєї назвав ймення Моє.

2. І витворив уста Мої, як гострий меч; затінком руки Своєї прикрив Мене і вчинив Мене стрілою гострою, і в сагайдаку Своєму охороняв Мене.

3. І сказав Мені: Ти служник Мій, Ізраїлю, в Тобі Я прославлюся.

4. А Я сказав: Марно Я працював, на порожнечу й марноту виснажив силу Свою. Але Моє право у Господа, і нагорода Моя у Бога Мого.

5. І нині говорить Господь, той, що витворив Мене від лона в служника Собі, щоб навернути до Нього Якова, і щоб Ізраїль зібрався до Нього. Я пошанований в очах Господніх, і Бог мій – сила Моя.

6. І Він сказав: Мало того, що Ти будеш Служником Моїм для відновлення колін Якова і для повернення останків Ізраїля; але Я вчиню Тебе світлом народів, щоб спасіння Моє розпросторилося до рубежів усієї землі.

7. Так говорить Господь, Визволитель Ізраїля, Святий Його, до зневаженого людьми, до спаплюженого в народі, до служника володарів: Царі побачать і підведуться, князі кланятимуться заради Господа, Котрий незрадливий, заради Святого Ізраїлевого, Котрий вибрав Тебе.

8. Так говорить Господь: Я почув Тебе в годину сприятливу, і в день порятунку допоміг Тобі; і Я буду охороняти Тебе, і вчиню Тебе заповітом народу, щоб поновити землю, щоб повернути спадкоємцям спадщину спустошену,

9. Сказати в'язням: виходьте, і тим, котрі в пітьмі: Покажіться! Вони біля доріг будуть пасти, і по всіх пагорбах будуть пасовища їхні

10. Не знатимуть голоду і спраги, і не уразить їх спека і сонце; бо Той, що милує їх, буде їх вести, і приведе їх до джерела води.

11. І всі гори Мої вчиню торованкою, і шляхи Мої будуть підняті.

12. Ось, одні прийдуть здалека, і ось, одні від півночі й заходу, а інші з краю Сінім.

13. Радійте, небеса! І звеселюйся земле, і вигукуйте гори, від радости: бо потішив Господь народ Свій і помилував страдників Своїх.

14. А Сіон говорив: Залишив мене Господь, і Бог мій забув мене!

15. Чи забуде жінка грудне дитя своє, щоб не пожаліти сина лона свого? Та якби навіть вона забула, то Я не забуду тебе;

16. Ось, Я накреслив тебе на долонях [Моїх] ; мури твої завжди переді Мною.

17. Сини твої поспішать [до тебе], а грабіжники і спустошувачі твої підуть від тебе.

18. Піднеси очі твої і подивися довкола, – всі вони збираються, йдуть до тебе. Живу Я! – Говорить Господь, – всіма ними, немов окрасою, ти одягнешся, як у шати, і оздобишся, мовби наречений.

19. Бо руїни твої, і пустелі твої, і спустошена земля твоя будуть відтепер затісні для мешканців; і ті, що поглинали тебе, підуть далеко від тебе.

20. Діти, котрі будуть у тебе по втраті попередніх, будуть говорити уголос тобі: Затісне для мене місце, поступися мені – щоб я міг жити.

21. І ти скажеш у серці твоєму: Хто мені породив їх? Я була бездітна і неплідна, відведена в полон і була далеко; хто ж виростив їх? Ось, я залишалася самотньою; де вони були?

22. Так говорить Господь Бог: Ось, Я піднесу руку Мою до народів, і виставлю знамено Моє племенам, і принесуть синів твоїх на руках, і доньок твоїх на плечах.

23. І будуть царі годувальниками твоїми, і цариці їхні годувальницями твоїми; обличчям до землі кланятимуться тобі і лизатимуть порох на ногах твоїх, і спізнаєш, що Я Господь, що ті, котрі сподіваються на Мене, не звідають ганьби.

24. Чи можна відібрати у сильного здобич, і чи можна відібрати у переможця взятих у полон?

25. Авжеж! Так говорить Господь, і полонених сильним відберуть, і здобич тирана буде визволена; тому що Я буду змагатися із супротивниками твоїми, і синів твоїх Я врятую;

26. І гнобителів твоїх нагодую власною плоттю; і вони повпиваються своєю кров'ю, як молодим вином; і всіляка плоть спізнає, що Я Господь; Рятівник твій і Визволитель твій, Сильний Якова.

Ісаїя 50

1. Так говорить Господь: Де розлучний лист вашої матері, з котрим Я відпустив її? Чи котрому з Моїх позикодавців Я продав вас? Ось, ви продані за гріхи ваші, і за злочини ваші відпущена матір ваша.

2. Чому, коли Я приходив, нікого не було, і коли Я кликав, ніхто не відповідав? Хіба рука моя короткою стала для того, щоб визволяти, чи немає сили в Мені, щоб рятувати? Ось, гнівом Моїм Я висушую море, перетворюю річки на пустелю; риба в них гниє від браку води і помирає від спраги.

3. Я зодягаю небеса в морок, і веретище вчиняю покровом їхнім.

4. Господь Бог дав Мені язика мудрих, щоб Я міг словом підкріпити знеможеного; щоранку Він пробуджує, пробуджує вухо Моє, щоб Я слухав, як учні.

5. Господь Бог відкрив Мені вухо, і Я не вчинив спротиву, не відступив назад.

6. Я віддав хребет Мій тим, які Мене били, і щоки Мої тим, які завдавали ураз; обличчя Мого не затуляв від наруги і обпльовування.

7. І Господь Бог допомагає Мені; а тому Я не соромлюся, тому Я тримаю обличчя Моє, мов кремінь, і знаю, що не залишуся в соромі.

8. Близько Той, що виправдовує Мене: Хто хоче позмагатися зі Мною? Станьмо разом. Хто хоче судитися зі Мною? Нехай підійде до Мене.

9. Ось, Господь Бог допомагає Мені: хто осудить Мене? Ось, усі вони, мов одежа, зітліють, міль пожере їх.

10. Хто з вас боїться Господа, дослухається до голосу Служника Його? Хто ходить у мороці, без світла, нехай покладається на ймення Господа і нехай утверджується у Богові своєму.

11. Ось, усі ви, котрі розпалюєте вогонь, озброєні запалювальними стрілами, ідіть у полум'я вогню вашого і стріл, розпечених вами! Це буде вам від руки Моєї: у муках помрете.

Ісаїя 51

1. Послухайте Мене, хто шукає правди, хто шукає Господа! Подивіться на скелю, з котрої ви витесані, і в глибину рову, з котрого ви врятовані.

2. Подивіться на Авраама, батька вашого, і на Сарру, що народила вас; бо Я покликав його одного, і благословив його, і розмножив його.

3. Так Господь розрадить Сіона, потішить всі руїни його, і вчинить пустелі його, мов рай, і степ його, мов сад Господа; радість і втіха буде в ньому, хвала й співи пісень.

4. Послухайте Мене, народе Мій, і коліно Моє, прихиліть вухо до Мене! Бо від Мене вийде закон, і суд Мій поставлю, як світло народам.

5. Правда Моя близько; порятунок Мій сходить, і рамено Моє буде судити народи; острови будуть покладатися на Мене і сподіватися на рамено Моє.

6. Зведіть очі до неба і подивіться на землю внизу; бо небеса щезнуть, мов дим, і земля спустошиться, мов одяг, і мешканці її також повимирають; а Мій порятунок буде вічним, і правда Моя не знебудеться.

7. Послухайте Мене, що знаєте правду, народе, у котрого в серці закон Мій! Не бійтеся обмови від людей, і лихослів'я їхнього не страхайтеся.

8. Тому що, як одяг, пожере їх міль, і, мов хвилю, пожере їх черва; а правда Моя буде вічно, і порятунок Мій від роду й до роду.

9. Піднесися, піднесися, одягнися в потугу, рамено Господнє! Постань, як за днів старожитніх, за родів давніх! Чи не ти повалила Раґава, уразила крокодила?

10. Чи не ти висушила море, води великої безодні, перетворила глибини моря на шлях, щоби пройшли визволені?

11. І повернуться визволені Господом, і прийдуть на Сіон зі співами, і радість вічна буде понад головою їхньою; вони знайдуть радість і веселощі; печаль і зітхання знебудуться.

12. Я, Я Сам – Утішник ваш. Хто ти, що боїшся чоловіка, котрий помирає, і сина людського, котрий те саме, що й трава,

13. І забуваєш Господа, Творця свого, що розпросторив небеса і заснував землю; і безнастанно, всілякий день боїшся люті гнобителів, наче він готовий винищити? Але де лють гнобителя?

14. Невдовзі визволений буде полонений, і не помре в ямі, і хліба йому не забракне.

15. Я Господь, Бог твій, що збурює море, аж так, що хвилі його ревуть; Господь Саваот – ймення Його.

16. І Я вкладу Слова Мої в уста твої, і затінком руки Моєї накрию тебе, щоб утворити небеса і утворити землю і сказати Сіонові: Ти Мій народ.

17. Підведися, підведися, постань, Єрусалиме, ти, котрий з руки Господа випив чашу люті Його, випив до дна чашу сп'яніння, випорожнив.

18. Нікому було провадити його із усіх синів, народжених від нього, і нікому було підтримати його за руку із усіх синів, [котрих] він виростив.

19. Тебе спіткали дві [біди], хто тобі поспівчуває? – спустошення і винищення, голод і меч; ким я тебе розраджу?

20. Сини твої знемогли, лежать по закутках усіх вулиць, мов сарна в тенетах, виповнені гнівом Господа, обуренням Бога твого.

21. Отож, вислухай це, страднику, і сп'янілий, але не від вина.

22. Так говорить Господь твій, Господь і Бог твій, що мстить за Свій народ: ось, Я беру з руки твоєї чашу сп'яніння, 'осад із чаші люті Моєї: ти не будеш уже пити їх.

23. І подам її в руки гнобителям твоїм, котрі говорили тобі: Упади ницьма, щоб нам пройти по тобі; а ти хребта твого вчиняв схожим на землю і вулицю для перехожих.

Ісаїя 52

1. Підведися, підведися, одягнися в силу твою, Сіоне! Одягнися у шати величі твоєї, Єрусалиме, місто святе! Бо вже не буде входити до тебе необрізаний і нечистий.

2. Струси із себе порох; підведися, поневолений Ізраїлю; скинь ланцюги твої з шиї твоєї, полонена доню Сіону,

3. Бо так говорить Господь: За ніщо були ви продані, і без срібла будете викуплені.

4. Бо так говорить Господь Бог: Народ Мій передніше ходив до Єгипту, щоб там пожити, і Ашшур завдавав тіснот йому без жодної провини.

5. А зараз у Мене, які тут обстави? – Говорить Господь; народ Мій захоплений задарма, володарі їхні несамовитіють, говорить Господь, і постійно, щоденно ймення Моє безчестять.

6. Тому народ Мій спізнає ймення Моє; тому [спізнає] того дня, що Я Той Самий, Котрий сказав: Ось Я!

7. Які пречудові на горах ноги благовісника, що сповіщає мир, благовістить радість, проповідує спасіння, що повідує Сіонові: Зацарював Бог твій!

8. Слухай! Варта твоя піднесла голос, і всі разом радісно вигукують, бо своїми очима бачать, що Господь повертається на Сіон.

9. Вигукуйте радісно, співайте разом, руїни Єрусалиму; бо розрадив Господь народ Свій, визволив Єрусалим!

10. Явив Господь святе рамено Своє перед очима всіх народів; і всі кінці землі побачать рятунок Бога нашого.

11. Рушайте, йдіть, виходьте звідти; не торкайтеся нечистого; виходьте геть з-поміж нього, очистіть себе, ви, що носите посудини Господні.

12. Бо ви рушите повільно і не будете бігти; тому що попереду у вас піде Господь, і Бог Ізраїлів буде вартою позаду вас.

13. Ось, служник Мій буде мати великий успіх, підніметься і піднесеться, і знайде велич.

14. Як багато людей дивувалося, [дивлячись] на Тебе, – настільки було спотворене більше, аніж будь-якого чоловіка, обличчя Його і вигляд Його – більше синів людських!

15. Так багатьох народів Він здивує; царі затулять перед ним уста свої, бо вони побачать те, про що їм не говорили, і спізнають те, чого не чули.

Ісаїя 53

1. Хто повірив почутому від нас, і кому відкрилося рамено Господнє?

2. Бо Він зійшов перед Ним, як пагін, і як паросток із сухої землі; немає в Ньому ні виду, ні величі; і ми бачили Його, і не було в ньому виду, котрий прихиляв би нас до Нього.

3. Його зневажили і ганьбили перед людьми, мужа скорботи, що спізнав хворощів, і ми відвертали од нього обличчя своє; Його зневажали, і ми мали Його за ніщо.

4. Але Він узяв на Себе наші недуги, і поніс наші хворощі; а ми гадали собі, [що] Він покараний і зневажений Богом.

5. Але Він зазнав ураз за гріхи наші і страждав за беззаконня наші: покарання світу [нашого було] на Ньому, і ранами Його ми уздоровилися.

6. Усі ми блукали, як вівці, звернули кожний на стежку свою; і Господь поклав на Нього гріхи усіх нас.

7. Він зазнав тортур, але страждав самохіть, і не розтуляв уст Своїх: як вівцю повели Його на смерть, і, як ягня перед стригалем його безголосе, так і Він не розтулив Своїх уст.

8. Від кайданів і суду Він був узятий; але родовід Його хто відкриє? Бо він відірваний од землі живих; за злочини народу Мого зазнав страти.

9. Йому вибрали гріб із лиходіями, але Він похований у багатого, тому що не вчинив гріха, і не було облуди в устах Його.

10. Але Господові було вгодно уразити Його, і Він віддав Його на страждання; а коли душа Його принесе пожертву умилостивлення, Він побачить нащадків довговічних, і воля Господня буде вельми успішно звершуватися Його рукою.

11. На подвиг душі Своєї Він буде дивитися вдоволено; через пізнання Його Він, Праведник, Служник Мій, виправдає багатьох, і гріхи їхні понесе на Собі.

12. Тому Я дам Йому спадок поміж великими, і з сильними ділитиме здобич, за те, що віддав життя Своє на смерть, і до злочинців був зарахований в той час, як Він поніс на Собі гріхи багатьох і за злочинців учинився заступником.

Ісаїя 54

1. Звеселій, неплідна, що не народжувала; вигукни і виголоси, що не страждала в пологах; тому що в залишеної набагато більше дітей, аніж у тієї, що має чоловіка, – говорить Господь.

2. Поширюй місце шатра твого, поширюй покриття жител твоїх; не соромся, попусти довше мотузки твої і вчини твердими кілки твої.

3. Бо ти розпросторишся праворуч і ліворуч; нащадки твої заволодіють народами і заселять спустошені міста.

4. Не бійся, бо не спізнаєш сорому; не знічуйся, бо не зазнаєш ганьби; ти забудеш осоромлення юности твоєї і не будеш згадувати про ганебне вдовування твоє.

5. Бо Творець твій є муж твій; Господь Саваот – ймення Його, і Визволитель твій – Святий Ізраїлів; Богом усієї землі Він називається.

6. Бо, як дружину, залишену і зажурену духом, кличе тебе Господь, і, [як] дружині юности, котра була відкинута, говорить Бог твій.

7. На короткий час Я залишив тебе, але з великою милістю прийму тебе.

8. У вогні гніву Я утаємничив від тебе обличчя Моє на час, але вічною милістю помилую тебе, говорить Визволитель твій, Господь.

9. Бо це для Мене, наче води Ноя; як Я присягнувся, що води Ноя не прийдуть більше на землю, так поклявся не гніватися на тебе і не докоряти тобі.

10. Гори зсунуться, і пагорби захитаються; а милість Моя не відступить од тебе, і заповіт миру Мого не захитається, говорить Господь, що милує тебе.

11. Безталанна, бурею розкидана, позбавлена втіхи! Ось, Я покладу каміння твоє на рубіні, і вчиню підвалини твої на сапфірах;

12. І вчиню вікна твої із рубінів і брами твої – з перлин, і всю огорожу твою – з коштовного каміння.

13. І всі сини твої будуть навчені Господом, і великий мир буде у синів твоїх.

14. Ти утвердишся правдою, будеш задалеко від пригнічення, бо тобі боятися нічого, і від жаху, бо він не наблизиться до тебе.

15. Ось, будуть озброюватися [супроти тебе], але не від Мене; хто б не озброївся супроти тебе, загине.

16. Ось, Я витворив коваля, котрий роздмухує вугіль на вогні і виготовляє знаряддя для своєї праці; і Я витворюю згубника для винищення.

17. Жодне знаряддя, виготовлене супроти тебе, не знатиме успіху; всілякого язика, котрий буде змагатися з тобою на суді, ти звинуватиш. Це є спадок служників Господніх, виправдання їхнє від Мене, говорить Господь.

Ісаїя 55

1. Спраглі! Рушайте всі до води; навіть ви, у котрих немає срібла, ідіть, купляйте і їжте; рушайте, купляйте без срібла і без оплати вино і молоко.

2. Навіщо вам зважувати срібло за те, що не хліб, і працю вашу за те, що не насичує? Послухайте Мене уважно і смакуйте добро, і душа ваша нехай порозкошує у ситості.

3. Прихиліть вухо ваше і прийдіть до Мене; послухайте, і живою буде душа ваша; і дам вам заповіта вічного, незмінні милості, [обіцяні] Давидові.

4. Ось, Я вчинив Його свідком для народів, вождем і наставником народам.

5. Ось, ти покличеш народ, котрого ти не знав, і народи, котрі тебе не знали, поспішать до тебе заради Господа, Бога твого, і заради Святого Ізраїлевого, бо Він прославив тебе.

6. Шукайте Господа, коли можна знайти Його; кличте Його, коли Він близько.

7. Нехай залишить нечестивий шлях свій і беззаконний – помисли свої, і нехай навернеться до Господа, і Він помилує, його, і до Бога нашого, бо Він вельми милостивий.

8. Мої думки – не ваші думки, ні ваші шляхи – шляхи Мої, говорить Господь.

9. Але, як небо вище землі, так і шляхи Мої вищі шляхів ваших, і думки Мої вищі думок ваших.

10. Як дощ і сніг сходять з неба і туди не повертається, але напуває землю і вчиняє її здатною народжувати і вирощувати, щоб вона давала сім'я тому, хто сіє, і хліб тому, хто їсть.

11. Так і слово Моє, котре виходить із уст Моїх, – воно не повертається до Мене марним, але виконує те, що Мені угодно, і звершує те, для чого Я послав його.

12. Отож, ви з радістю вийдете і будете супроводжувані з миром; гори і пагорби будуть співати перед вами пісню, і всі дерева в полі аплодуватимуть вам.

13. Замість тернів виросте кипарис; замість кропиви виросте мирт; і це буде Господові на славу, на ознаку вічну, незнищенну.

Ісаїя 56

1. Так говорить Господь: Бережіть суд і чиніть правду; бо близько спасіння Моє і одкровення правди Моєї.

2. Блаженний муж, котрий чинить це, і син людський, котрий міцно тримається цього, котрий оберігає суботу від скверни і береже руку свою, щоб не вчинити жодного зла.

3. Нехай не каже син чужинця, що приєднався до Господа: Господь назовсім відділив мене від Свого народу, і нехай не говорить євнух уголос: Ось, я сухе дерево.

4. Бо Господь так говорить про євнухів, котрі оберігають Мої суботи, і вибирають бажане Мені, і міцно тримаються заповіту Мого,

5. Тим Я дам у домі Моєму і в стінах Моїх місце та ім'я достойніше, аніж синам і дочкам; дам їм вічне ім'я, котре не знищиться.

6. І синів чужинців, що приєдналися до Господа, щоб служити Йому і любити ймення Господа, бути рабами Його, усіх, що оберігають суботу від скверни і міцно тримаються заповіту Мого,

7. Я приведу на святу гору Мою і втішу їх у Моєму домі молитви; усеспалення їхні і пожертви їхні [будуть] приємні на жертовнику Моєму; бо дім Мій назветься домом молитви для всіх народів.

8. Господь Бог, Котрий збирає розпорошених ізраїльтян, говорить: До зібраних у нього Я буду ще збирати інших.

9. Усі звірі польові, всі звірі лісові! Приходьте їсти.

10. Вартові їхні сліпі всі і невігласи; всі вони німотні пси, що не можуть гавкати, а марять, лежачи, і полюбляють спати.

11. І оце пси, жадливі душею, що не відають ситости; і оце пастирі безглузді, всі дивляться на свою дорогу, кожний до останнього – на свою вигоду.

12. Приходьте, [кажуть], я дістану вина, і ми нап'ємося сікери, і завтра те саме буде, що й сьогодні, та ще й більше.

Ісаїя 57

1. Праведник помирає, і ніхто не приймає цього до серця; і мужі набожні беруться [від землі], і ніхто не помислить, що праведник береться від зла.

2. Він відходить до миру; на ложах своїх спочиватимуть ті, що ходять у правді.

3. Але наблизьтеся сюди ви, сини чаклунки, насіння перелюбника і блудниці.

4. Над ким ви збиткуєтеся? Супроти кого роззявляєте рота і висолоплюєте язика? Чи не діти ви злочину, насіння облуди,

5. Розпалені пожаданням до ідолів під кожним гіллястим деревом, протинаєте дітей біля струмків і поміж розколинами у скелях?

6. У гладенькому камінні струмків доля твоя; воно, воно жереб твій; йому ти вчиняєш поливання і приносиш пожертви: чи можу Я цим удовольнитися?

7. На високій і стрімкій горі ти ставиш ложе твоє і туди виходиш приносити пожертву.

8. За дверима також і за одвірками лишаєш пам'ятні позначки твої; бо, відвернувшись од Мене, ти оголюєшся і виходиш; поширюєш ложе твоє і домовляєшся з тими із них, з котрими любиш лежати, оглядаєш місце.

9. Ти ходила також до царя з духмяним миром, і накопичуєш пахучу оливу, і далеко посилала посланців своїх, і принижувалася до шеолу.

10. Від тривалого шляху твого стомлювалася, але не говорила: Надія утрачена! Усе ще знаходила жвавість у руці твоїй і через те не відчувала виснаження.

11. Кого ж ти злякалася і настрашилася, що стала зрадливою, і Мене перестала пам'ятати і берегти в серці твоєму? Чи не тому, що Я мовчав, і причому довго, ти перестала боятися Мене?

12. Я покажу правду твою і справи твої; і вони будуть не на користь тобі.

13. Коли ти будеш волати, чи врятує тебе збіговисько твоє? – Усіх їх розвіє вітер, розпорошить подмух; а той, що сподівається на Мене, успадкує землю і буде володіти святою горою Моєю.

14. І сказав: Прокладіть, будуйте, рівняйте дорогу, приберіть перешкоди зі шляху народу Мого.

15. Бо так говорить Високий і Всевишній, Вічно живий, – Святий імення Його: Я живу на високих [небесах] і в святині, і також із зажуреними і сумирними духом; щоб оживляти дух сумирних і оживляти серця подоланих.

16. Бо не вічно буду Я судитися і не до кінця гніватися; інакше знесиліє переді Мною дух і всіляке дихання, Мною утворене.

17. За гріх схильности до вигоди його Я гнівався, і завдавав йому урази, утаємничував обличчя і обурювався; але він одвернувся, і пішов дорогою серця свого.

18. Я бачив його шляхи, і уздоровлю його і буду водити його, і втішати його і зажурених його.

19. Я дотримаюся слова; мир, мир далекому і ближньому, говорить Господь, і уздоровлю його.

20. А лиходії – як море збурене, котре не може заспокоїтися, і котрого води викидають намул і твань.

21. Немає миру лиходіям, говорить Бог мій.

Ісаїя 58

1. Гукай голосно, не утримуйся; піднеси голос твій, мов сурма, і покажи народові Моєму на беззаконня його, і домові Якова – гріхи його.

2. Вони щодня шукають Мене і хочуть знати шляхи Мої, ніби народ, що чинить праведно і не залишає законів Бога свого; вони благають Мене судів правди, прагнуть наблизитися до Бога.

3. Нащо ми постимося, коли Ти не бачиш? Упокорюємо душі свої, а Ти не знаєш? Ось, у день посту вашого ви звершуєте волю вашу і вимагаєте важкої праці від інших.

4. Ось, ви поститеся для сварок і розбрату і для того, щоб зухвалою рукою бити інших; ви не поститеся в цей час так, щоб голос ваш був почутий угорі.

5. Чи такий той піст, котрого Я вибрав, – день, коли людина знесилює душу свою, коли згинає голову свою, мов тростина, і підстеляє під себе вереття і попіл? Чи це назвеш постом і днем, що угодний Господові?

6. Ось піст, котрого Я вибрав: Розбий кайдани неправди, розітни ланцюги ярма, і пригноблених відпусти на волю, і розламай усіляке ярмо:

7. Поділися з голодним хлібом твоїм і вбогих, що поневіряються, заведи до оселі; коли побачиш роздягнутого – одягни його; і від єдинокровного твого не ховайся.

8. Тоді засяє, мов зоря, світло твоє, і уздоровлення твоє невдовзі зросте, і правда твоя піде перед тобою, і слава Господня буде супроводжувати тебе.

9. Тоді ти покличеш, і Господь почує; заволаєш, і Він скаже: Ось Я! Коли ти викинеш із середовища твого ярмо, перестанеш піднімати пальця і говорити образливе,

10. І віддаси голодному життя твоє, і наситиш душу змученого: тоді світло твоє засяє в темряві, і морок твій [буде], мов полудень;

11. І буде Господь вождем твоїм завжди, і в пору посухи буде насичувати душу твою і виповнювати кості твої, і ти будеш, як напоєний водою сад, і як джерело, котрого вода ніколи не вичерпається.

12. І забудуються [нащадками] твоїми пустелі віковічні: ти відновиш підвалини поколінь, і будуть називати тебе відновлювачем зруйнованого та шляхів для населення.

13. Якщо ти утримаєш ногу твою заради суботи від задоволення вигадок твоїх святого дня Мого, і будеш називати суботу втіхою, святим днем Господнім, пошанованим, і вшануєш її тим, що не будеш займатися звичними твоїми клопотами, догоджати забаганці твоїй і марнословити,

14. То будеш мати радість у Господі, і Я піднесу тебе на верховини землі і дам споживати тобі спадщину Якова, батька твого: уста Господні виповіли це.

Ісаїя 59

1. Ось, рука Господа не зменшилася для того, щоб рятувати, і вухо Його не поважчало для того, щоб чути.

2. Але беззаконня ваші відлучили вас від Бога, і гріхи ваші відвертають лице [Його] од вас, щоб не чути.

3. Бо руки ваші осквернені кров'ю, а пальці ваші – беззаконням; уста ваші виповідають лжу, язик ваш проголошує неправду.

4. Ніхто не підносить голосу за правду, і ніхто не захищає істину; сподіваються на пусте і виповідають брехню, започатковують зло і породжують злочини.

5. Висиджують гадючі яйця і тчуть павутиння; хто поживу з них учинить – помре, а якщо роздушить, – виповзе гадюка.

6. Павутиння їхнє для одягу непридатне, і вони не покриються своїм витвором; справи їхні – вправи неправедні, і насильство в руках їхніх.

7. Ноги їхні біжать до зла, і вони поспішають на пролиття безневинної крови; думки їхні – думки нечисті, спустошення і загибель на стежках їхніх.

8. Шляхів миру вони не відають, і немає суду на стежках їхніх; шляхи їхні криві, і ніхто, хто рухається ними, не знає миру.

9. А тому так далеко від нас суд, і правосуддя не сягає до нас; ждемо на світло, і ось пітьма, – озорення, і ходимо в мороці.

10. Обмацуємо, наче сліпі, стіну, і, наче без очей, ходимо навпомацки в полудень, наче в сутінки, серед живих – як мертві.

11. Усі ми ревемо, як ведмеді, і стогнемо, як голуби; наджидаємо суду, і немає [його], – порятунку, але він задалеко від нас.

12. Бо злочини наші численні перед Тобою, і гріхи наші свідкують супроти нас; бо злочини наші з нами, і беззаконня наші ми знаємо.

13. Ми зрадили, і збрехали перед Господом, і відступили од Бога нашого; обмовляли наклепом і зрадою, започатковували і народжували з серця ложні слова.

14. І суд відступив назад, і правда стала віддалік, бо істина спіткнулася на майдані, і чесність не може увійти.

15. І не стало істини, і той, що ухиляється від зла, зазнав образи. І Господь побачив це очима своїми і обурився, що немає суду.

16. І бачив, що немає людини, і дивувався, що немає заступника; і допомогло Йому рамено Його, і правда Його підтримала Його.

17. І Він поклав на Себе правду, мов панцера, і шолом спасіння – на голову Свою; і одягнувся в шати помсти, наче в одяг, і покрив Себе ревністю, мов плащем.

18. У міру покарання, за цією мірою Він поверне супротивникам Своїм – люттю, а ворогам Своїм – помстою, островам відплатить належним.

19. І злякаються ймення Господнього на заході і слави Його – на сході сонця. Якщо ворог прийде, мов ріка, п'одув Господній прожене Його.

20. І прийде Визволитель Сіону і [синів] Якова, що відвернуться од безчестя, говорить Господь.

21. І ось, заповіт Мій з ними, говорить Господь: Дух Мій, котрий на тобі, і слова Мої, котрі вклав Я в уста твої, не відступлять од уст твоїх і від уст нащадків твоїх, і від уст нащадків нащадків твоїх, говорить Господь, віднині і довіку.

Ісаїя 60

1. Підведися, світися, [Єрусалиме], бо прийшло світло твоє, і слава Господня зійшла над тобою.

2. Бо ось, пітьма накрила землю, і морок – народи; а над тобою засіяє Господь, і слава Його з'явиться над тобою.

3. І прийдуть народи до світла твого, і царі – до промінкого над тобою сяяння;

4. Зведи очі твої і подивися довкола: усі вони збираються, ідуть до тебе; сини твої здалеку йдуть і донечок твоїх на руках несуть.

5. Тоді побачиш і зрадієш, і затремтить і поширшає твоє серце, тому що скарби моря попливуть до тебе, і маєтність народів прийде до тебе.

6. Безліч верблюдів заполонить тебе – дромадери з Мідіяну та Ефи; всі вони із Шеви прийдуть, золото принесуть і ладан, і сповістять славу Господа.

7. Усі вівці кедарські будуть зібрані до тебе; барани невайотські послужать тобі: зійдуть на вівтар Мій пожертвою бажаною, і Я прославлю дім слави Моєї.

8. Хто вони, що летять, мов хмарини, і як голуби – до голубників своїх?

9. Так, на Мене чекають острови і попереду в них кораблі таршішські, щоб перевезти синів твоїх здалеку, і з ними срібло їхнє і золото їхнє в ім'я Господа Бога твого і Святого Ізраїлевого, тому що Він прославив тебе.

10. Тоді сини чужинців будуть споруджувати мури твої, і царі їхні – служитимуть тобі; бо у гніві Моєму Я карав тебе, але в добрій волі Моїй буду милостивим до тебе.

11. І будуть завше відчинені брами твої, не будуть зачинятися ні вдень, ні вночі, щоб до тебе принесена була маєтність народів і були приведені їхні царі.

12. Бо народ і царства, котрі не захочуть служити тобі, загинуть, і такі народи винищаться дощенту.

13. Слава Ливану прийде до тебе, кипарис і явір, і разом кедр, щоб оздобити місце святині Моєї, – і Я прославлю підніжжя ніг Моїх.

14. І прийдуть до тебе упокорені сини пригноблювачів твоїх, і впадуть до ступнів ніг твоїх всі ті, що зневажали тебе, і назвуть тебе містом Господа, Сіоном Святого Ізраїлевого.

15. Замість того, що ти був залишений і ненавиджений аж так, що ніхто не проходив [через] тебе, Я вчиню тебе величчю навіки, радістю від родів і до родів.

16. Ти будеш насичуватися молоком народів, і груди царські смоктати будеш, і спізнаєш, що Я Господь – Рятівник твій і Визволитель твій, Сильний Якова.

17. Замість міді буду привозити тобі золото, і замість заліза – срібло, і замість деревини – мідь, і замість каміння – залізо; і настановлю правителем твоїм мир, наглядачами твоїми – правду.

18. Уже не чутно буде насильства на твоїй землі, спустошення і руйнування – у володіннях твоїх; і будеш називати стіни твої порятунком і брами твої – славою.

19. Не буде вже сонце служити тобі світлом денним, і сяяння місяця – світити тобі; але Господь буде для тебе вічним світлом, і Бог твій – славою твоєю.

20. Не зайде вже сонце твоє, і місяць твій не сховається; бо Господь буде для тебе вічним світлом, і скінчаться дні жалоби твоєї.

21. І увесь народ твій буде праведний, навіки успадкує землю – паросток насадження Мого, діяння рук Моїх, для уславлення Мого.

22. Від незначного учиниться тисяча, а від малого слабкого – сильний народ. Я, Господь, покваплюся звершити це свого часу.

Ісаїя 61

1. Дух Господа Бога на Мені, бо Господь помазав Мене благовістити вбогим, послав Мене уздоровлювати скорботних серцем, проповідувати бранцям визволення і в'язням – відчинити тюрми.

2. Проповідувати літо Господнє сприятливе і день помсти Бога нашого, втішати усіх зажурених,

3. Сповістити зажуреним на Сіоні, що вони замість попелу дістануть оздоби, замість плачу – єлей радости, замість пригніченого духу – гарні шати; і назвуть їх міцними правдою, насадженням Господа на славу Йому.

4. І забудують пустелі одвічні, відбудують давні руїни і міста спустошені, що залишалися пусткою від давніх родів.

5. І прийдуть чужинці, і будуть випасати череди ваші; і сини чужинців [будуть] вашими землеробами і вашими виноградарями.

6. А ви будете називатися священиками Господа, – служниками Бога нашого будуть називати вас; будете користуватися набутком народів і славитися їхньою славою.

7. За ганьбу вам буде удвічі; за обмову вони будуть тішитися своєю долею, тому що на землі своїй дістануть удвічі; веселощі вічні будуть у них.

8. Бо Я, Господь, люблю правосуддя, ненавиджу грабіжництво з насильством, і віддам заплату їм за істиною, і заповіта вічного складу з ними.

9. І стане відомим серед народів сім'я їхнє, і нащадки їхні – серед племен; усі, що бачили їх, – спізнають, що вони – сім'я, благословенне Господом.

10. Радісно буду втішатися Господом, звеселіє душа моя Богом моїм; бо Він одягнув мене в шати порятунку; в одяг правди зодягнув мене, як на нареченого, поклав вінця, і, як наречену, прикрасив оздобами.

11. Бо, як земля вирощує рослини свої, і наче город вирощує посіяне в ньому, – так Господь Бог виявить правду і славу перед усіма народами.

Ісаїя 62

1. Не змовчу заради Сіону і заради Єрусалиму не заспокоюся, аж доки не зійде, як світло, правда його, і порятунок його – як палаючий світильник.

2. І побачать народи правду твою і всі царі – славу твою, і назвуть тебе новим ім'ям, котре вимовлять уста Господні.

3. І будеш вінцем слави в руці Господній і царською короною – на долоні Бога твого.

4. Уже не будуть називати тебе залишеною і землю твою не будуть уже називати пустелею, але називатимуть тебе: Моя в ній утіха, а землю твою – заміжня, бо Господь приязний до тебе, і земля твоя пошлюбиться.

5. Як юнак стає до шлюбу з юнкою, так пошлюбуються з тобою сини твої; і, [як] наречений радіє з нареченої, так буде радіти тобою Бог твій.

6. На стінах твоїх, Єрусалиме, Я поставив сторожу, [котра] не мовчатиме ні вночі, ні вдень. О, ви, що нагадуєте про Господа! Не замовкайте!

7. Не замовкайте перед Ним, аж доки Він не відбудує, і доки не вчинить Єрусалим славою на землі.

8. Господь присягнувся правицею Своєю і міцним раменом Своїм: Не дам уже зерна твого в страву ворогам твоїм, і сини чужинців не будуть пити вина твого, над котрим ти потрудився.

9. Але ті, що збирають його, будуть їсти його і прославлятимуть Господа, і збирачі винограду будуть пити [вино] його на подвір'ях святині Моєї.

10. Проходьте, проходьте через браму, приготуйте шлях народові: Вирівнюйте, вирівнюйте дорогу, приберіть каміння, піднесіть знамено для народів.

11. Ось, Господь оголошує до рубежів землі: Скажіть доньці Сіону: Іде Рятівник твій; нагорода Його – з Ним і відплата Його – перед Ним.

12. І назвуть їх народом святим, спокутуваним від Господа, а тебе назвуть знайденим містом не залишеним.

Ісаїя 63

1. Хто це йде від Едому, у червоних шатах із Боцри? Який величавий у Своїм одязі, що виходить у повноті сили Своєї? Я – що виповідає правду, потужний, щоб рятувати.

2. А від чого шати Твої червоні і одяг у Тебе, як у чавильника винограду?

3. Я топтав Сам у чавилі, і з народів нікого не було зі Мною; Я топтав їх у гніві Моєму і чавив їх у люті Моїй; кров їхня бризкала на шати Мої, і Я заплямував всю одежу Мою;

4. Бо день помсти – у серці Моєму, і рік Моїх спокутуваних прийшов.

5. Я дивився, – і не було помічника; дивувався, що не було того, хто підтримує; але помогло Мені рамено Моє, і лють Моя – вона підтримала Мене.

6. І потоптав Я народи у гніві Моєму, і понищив їх у люті Моїй, і вилив на землю кров їхню.

7. Пригадаю милості Господні і славу Господню за все, що Господь подарував нам, і глибоку приязнь [Його] до Ізраїлевого дому, котру виявив Він йому за милосердям Своїм і за багатьма щедротами Своїми.

8. Він сказав: Беззаперечно вони – народ Мій, діти, котрі не обдурять, і Він був для них Рятівником.

9. У всілякій журбі їхній Він не залишав їх, і Ангел Його присутности рятував їх; через любов Свою і милосердя Своє Він визволив їх, узяв і носив їх кожного дня старожитнього.

10. Але вони зворохобилися і завдали жалю Святому Духові Його; а тому Він став супротивником їхнім: Сам воював супроти них.

11. Тоді народ Його пригадав старожитні дні Мойсеєві: де Той, Котрий вивів їх з моря з пастирем овечок Своїх? Де Той, Котрий вклав у серце його Святого Духа Свого,

12. Котрий вів Мойсея за праву руку величним раменом Своїм, розділив перед ними води, щоб вчинити Собі вічне ймення.

13. Котрий вів їх через безодні, мов коня степом, [і] вони не спотикалися?

14. Як череда сходить у долину, Дух Господній вів їх до спочину. Так вів Ти народ Твій, щоб вчинити Собі уславлене ймення.

15. Поглянь з небес і подивися з оселі святині Твоєї і Слави Твоєї: де ревність Твоя і могутність Твоя? – Добре серце Твоє і милості Твої до мене притримані.

16. Лише Ти – Батько наш; бо Авраам не впізнає нас, та й Ізраїль не визнає нас за своїх; Ти, Господе, – Вітець наш, од віку ймення Твоє: Визволитель наш.

17. Нащо, Господе, Ти дозволив нам збочити зі шляхів Твоїх, ожорсточитися серцю нашому, щоб не боятися Тебе? Обернися, заради служників Твоїх, заради колін спадку Твого.

18. Недовго володів ним народ Святині Твоєї; вороги наші потоптали Святиню Твою.

19. Ми стали такими, над якими Ти начебто ніколи не володарював, і над котрими не називалося ймення Твоє.

Ісаїя 64

1. О, якби Ти роздер небеса [і] зійшов! Гори розтанули б від обличчя Твого,

2. Мов палючий вогонь, що від нього кипить вода, – щоб отак учинилося відомим ворогам Твоїм ймення Твоє; щоб від обличчя Твого здригнулися народи.

3. Коли Ти звершував грізні діяння, на котрі ми не чекали, і сходив, – гори танули від лиця Твого.

4. Бо од віку не чули, не завважували вухом, і жодне око не бачило іншого бога, окрім Тебе, котрий стільки вчинив би для тих, що сподіваються на нього.

5. Ти милостиво зустрічав зраділого і такого, що чинив правду і згадував Тебе на шляхах Твоїх. Та ось, Ти розгнівався, тому що ми здавна грішили; то хіба ми будемо врятовані?

6. Усі ми стали – мов нечистий, і вся праведність наша, – наче поплямований одяг; і всі ми зблякли, мов би листок, і беззаконня наші, наче вітер, несуть нас геть.

7. І немає нікого, хто прикликав би ймення Твоє, хто заповзявся б міцно триматися за Тебе; а тому Ти утаємничив од нас лице Твоє і залишив нас на загибель від беззаконня нашого.

8. Але нині, Господе, Ти – Батько наш; ми – глина, а Ти наш Творець, і всі ми – діяння руки Твоєї.

9. Не гнівайся, Господе, без міри, і не вічно пам'ятай беззаконня. Поглянь же, ми всі – народ Твій.

10. Міста Святині Твоєї зробилися пустелею; пустелею став Сіон і Єрусалим спустошений.

11. Дім освячення нашого і слави нашої, де батьки наші прославляли Тебе, спалений вогнем, і всі коштовності наші пограбовані.

12. Чи будеш після цього утримуватися, Господе, чи будеш мовчати і карати нас без міри?

Ісаїя 65

1. Я відкрився тим, що не запитували про Мене; Мене знайшли ті, що не шукали Мене: Ось Я! Ось Я! Говорив Я народові, що не йменувався ім'ям Моїм.

2. Щодня простягав Я руки Мої до народу непокірного, що ходив шляхом недобрим, за своїми помислами.

3. До народу, котрий постійно ображає Мене противіч, приносить пожертви у дібровах і спалює кадіння на черепках.

4. Сидить у гробницях і ночує в печерах, і їсть свиняче м'ясо, і гидке вариво у посуді в нього.

5. Котрий говорить: Зупинися, не підходь до мене, тому що я святий для тебе. Вони – дим для Мене на запах, вогонь, що горить кожного дня.

6. Ось що написано перед лицем Моїм: Не промовчу, але віддячу, віддячу в нутро їхнє.

7. За всі беззаконня ваші, та беззаконня батьків ваших, говорить Господь, котрі обкурювали кадінням гори і пагорби, обмовляли Мене, Я відміряю платню у нутрощах їхніх за попередні вчинки їхні.

8. Так говорить Господь: Коли у виноградному гроні є сік, тоді кажуть: Не пошкодь його, бо в ньому благословення; те саме вчиню я заради служників Моїх, щоб не всіх вигубити.

9. І виведу з Якова сім'я, і з Юди – спадкоємця гір Моїх, і успадкують це вибрані Мої, і служники Мої будуть там жити.

10. І буде Шарон пасовиськом для отари і долина Ахор – місцем спочину для худоби народу Мого, котрий шукав Мене.

11. А вас, котрі залишили Господа, забули святу гору Мою, готуєте трапезу для Ґада і розчиняєте повну чашу для Мені.

12. Вас прирікаю Я під меч, і всі ви схилитеся, і вас зітнуть, тому що Я кликав – а ви не відповідали, говорив – а ви не чули, проте вчиняли недобре в очах Моїх і вибирали те, що було небажане Мені.

13. А тому так говорить Господь Бог: Ось, служники Мої будуть їсти, а ви будете голодувати; слуги Мої будуть пити, а ви будете знемагати від спраги.

14. Слуги Мої будуть веселитися, а ви будете в соромі; слуги Мої будуть співати від сердечної радости, а ви будете кричати від сердечної скорботи і ридати від згніченого духу.

15. І залишите ім'я ваше вибраним Моїм для прокляття; і вб'є тебе Господь Бог, а слуг Своїх назве іншим ім'ям,

16. Котрим, якщо хтось буде благословляти себе на землі, буде благословлятися Богом істини; і хто буде присягатися на землі, буде присягатися Богом істини, – тому що попередні страждання забудуться і приховані від очей Моїх.

17. Бо ось, Я утворюю нове небо і нову землю, і попередні вже не будуть згадувані і не прийдуть на серце.

18. А ви будете веселитися і радіти у віках тим, що Я утворюю: Бо ось, Я утворюю Єрусалим веселощами і народ його радістю.

19. І буду утішатися Єрусалимом і веселитися народом Моїм; і не буде чутно в ньому більше голосу плачу і голосу волання.

20. Там уже не буде більше малолітнього і старця, котрий не сягнув би повноти днів Своїх; бо столітній буде помирати юнаком, а столітній грішник буде проклятий.

21. І будуть споруджувати будинки і жити в них, і садити виноградники і їсти плоди їхні.

22. Не будуть будувати, щоб інший замешкав, не будуть садити, щоб інший їв; бо дні народу Мого будуть, як дні дерева, і вибрані Мої довго будуть користуватися витворами рук своїх.

23. Не будуть працювати даремно і народжувати дітей на горе; тому що будуть насінням, благословенним від Господа, і, нащадки їхні з ними.

24. І станеться, раніше, аніж вони озвуться, – Я відповім; вони ще будуть говорити, і Я вже почую.

25. Вовк і ягнятко будуть пастися вкупі, і лев, як віл, буде їсти солому, а для гадини порох буде поживою: вони не завдаватимуть лиха і шкоди на всій святій горі Моїй, говорить Господь.

Ісаїя 66

1. Так говорить Господь: Небо – престол Мій, а земля – підніжжя ніг Моїх; де ж ви збудуєте дім для Мене, і де місце спочину Мого?

2. Бо все це вчинила рука Моя, і все це було, говорить Господь. А ось на кого Я подивлюся (приязно): На сумирного і пригніченого духом, і на того, хто тремтить перед словом Моїм.

3. Бо хто приносить у пожертву вола, такий самий, як убивник чоловіка; А хто приносить на пожертву ягнят, – такий самий, як убивник пса; а хто приносить дара, – такий самий, як той, що приносить свинячу кров; а хто вчиняє кадіння, – такий самий, як той, що молиться до ідола. Бо вони вибрали власні шляхи, і душа їхня знаходить задоволення в мерзотах їхніх,

4. Отак і Я використаю їхню облуду і наведу на них жахливе для них; тому що Я кликав – і не відповів жодний, говорив – і вони не чули, а чинили недобре в Моїх очах і вибирали те, що небажане Мені.

5. Вислухайте слово Господнє ті, що в трепеті перед словом Його: ваші брати, що ненавидять вас і проганяють вас за ймення Моє, говорять: Нехай явить Себе в Славі Господь, і ми подивимося на втіху вашу. Але вони будуть посоромлені.

6. Ось, гомін з міста, голос із храму, голос Господа, що віддає покаранням ворогам Своїм.

7. Іще не страждала пологами, а породила, передніше, аніж настав біль її, розродилася сином.

8. Хто чував про таке? Хто бачив схоже на це? Чи виникала країна упродовж дня? Чи народжувався народ воднораз, як Сіон: заледве почав пологами страждати, – і породив синів своїх.

9. Чи доведу Я до пологів, і не дам породити? – Говорить Господь. Або, даючи сили народити, чи замкну [лоно] ? – говорить Бог твій.

10. Звеселійте з Єрусалимом і радійте за нього всі, хто любить його! Радійте з ним радістю всі, хто журився за нього.

11. Щоб вам їсти і насичуватися від грудей втіхи його, впиватися і розкошувати повнотою слави його.

12. Бо так говорить Господь: Ось, Я спрямовую до нього мир, як ріку, і скарби народів, як потік повені, для насолоди вашої; на руках будуть вас носити і на колінах пестити.

13. Як утішає кого-небудь мати, так і Я втішатиму вас, і ви будете мати розраду в Єрусалимі.

14. І побачите це, і зрадіє серце ваше, і кості ваші розквітнуть, як молода трава, і відкриється рука Господня слугам Його, а на ворогів Своїх Він розгнівається.

15. Бо ось, прийде Господь у вогні, і колісниці Його – як вітер, щоб вилити гнів Свій з люттю і гнів Свій з палаючим вогнем.

16. Бо Господь з вогнем і мечем Своїм учинить суд над кожною плоттю, і багато буде понищених Господом.

17. Ті, котрі освячують і очищають себе в дібровах, один по одному, їдять свиняче м'ясо і мерзоту та мишей, – усі загинуть, говорить Господь.

18. Бо Я [знаю] вчинки їхні і думки їхні; і ось, прийду зібрати всі народи і всі язики, і вони прийдуть і побачать славу Мою.

19. І покладу на них ознаку, і пошлю із врятованих від них до народів: у Таршіш, Пул, і Лул, у Мешех і Кос, у Тувал та Яван, на острови далекі, котрі не чули про Мене і не бачили слави Моєї; і вони сповістять народам славу Мою.

20. І приведуть усіх братів ваших від усіх народів у дарунок Господові на конях і колісницях, і на ношах, і на мулах, і на швидких верблюдах, – на святу гору Мою, до Єрусалиму, говорить Господь, як сини Ізраїлеві приносять дарунки до Господнього дому у чистому посуді.

21. З них буду брати також за священиків і левитів, говорить Господь.

22. Бо як нове небо і нова земля, котрі Я витворю, завжди будуть перед лицем Моїм, говорить Господь, так буде і насіння ваше, і ймення ваше.

23. Тоді щонового місяця і щонової суботи буде приходити всіляка плоть перед лице Моє на поклоніння, говорить Господь.

24. І будуть виходити, і побачать трупи людей, що відступилися від Мене: бо черва їхня не помре, і вогонь їхній не загасне, і будуть вони мерзотою для всілякої плоті.

Книга: БІБЛІЯ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ Переклад Олександра Гижи Книга Буття

ЗМІСТ

1.	БІБЛІЯ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ Переклад Олександра Гижи Книга Буття
2.	Вихід
3.	Книга Левіт
4.	Книга Числа
5.	Книга Повторення Закону
6.	Книга Ісуса Навина
7.	Книга Суддів
8.	Книга Рут
9.	Перша Книга Царів
10.	Друга Книга Царів
11.	Третя Книга Царів
12.	Четверта Книга Царів
13.	Перша Книга Літопису
14.	Друга Книга Літопису
15.	Книга Єздри
16.	Книга Неємії
17.	Книга Естер
18.	Книга Йова
19.	Книга Псалмів
20.	Книга Притчі
21.	Книга Екклезіяста
22.	Пісня Пісней
23.	Книга пророка Ісаї
24.	Книга пророка Єремії
25.	Книга Плач Єремії
26.	Книга пророка Єзекії
27.	Книга пророка Даниїла
28.	Книга пророка Осії
29.	Книга пророка Йоїля
30.	Книга пророка Амоса
31.	Книга пророка Овдія
32.	Книга пророка Йони
33.	Книга пророка Михея
34.	Книга пророка Наума
35.	Книга пророка Авакума
36.	Книга пророка Софонії
37.	Книга пророка Огія
38.	Книга пророка Захарії
39.	Книга пророка Малахії
40.	Євангелія від Матвія
41.	Євангелія від Марка
42.	Євангелія від Луки
43.	Євангелія від Івана
44.	Діяння Святих Апостолів
45.	Послання до Римлян
46.	Перше Послання до Коринтян
47.	Друге Послання до Коринтян
48.	Послання до Галатів
49.	Послання до Ефесян
50.	Послання до Филипійців
51.	Послання до Колосян
52.	Перше Послання до Солунян
53.	Друге Послання до Солунян
54.	Перше Послання до Тимофія
55.	Друге Послання до Тимофія
56.	Послання до Тита
57.	Послання до Филимона
58.	Послання до Євреїв
59.	Послання Якова
60.	Перше Послання Петра
61.	Друге Послання Петра
62.	Перше Послання Івана
63.	Друге Послання Івана
64.	Третє Послання Івана
65.	Послання Юди
66.	Книга Святого Івана Богослова - Одкровення

На попередню



Додати в закладки

  
Переклад Translate