Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: БІБЛІЯ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ Переклад Олександра Гижи Книга Буття
Книга пророка Даниїла
Даниїла 11. Третього року царювання Йоакима, юдейського царя, прийшов Навуходоносор, цар вавилонський, до Єрусалиму, і взяв його в облогу.
2. І віддав Господь у його руки Йоакима, царя Юдейського, і частину посудин Дому Божого, і він забрав їх до краю вавилонського, в дім бога свого, і заніс ці посудини до скарбниці бога свого.
3. І сказав цар Ашпеназові, старшому своїх євнухів, щоб він із синів Ізраїлевих, з роду царського і княжого, привів
4. Юнаків, у котрих немає жодної вади тілесної, гарних з обличчя, і вдатних до всілякої науки, і здібних до наук, і тямущих, а тому здатних служити у царських палатах, і щоб навчив їх письма та мови халдейської.
5. І призначив їм цар щоденні харчі з царського столу і вино, котре пив сам, і наказав виховувати їх три роки, з плином яких вони мали постати перед царем.
6. Поміж ними були із синів Юдиних Даниїл, Ананія, Мисаїл та Азарія.
7. І дав їм старший євнухів інші ймення: Даниїла назвав Валтасаром, Ананію – Седрахом, Мисаїла – Мисахом і Азарію – Авденаго.
8. І поклав Даниїл в серце собі не сквернитися наїдками з царського столу і вином, яке п'є цар, а попросив у старшого євнухів про те, щоб не осквернитися йому.
9. Бог дарував Даниїлові милість і добре ставлення старшого євнухів.
10. І старший євнухів сказав Даниїлові: Боюся я володаря мого, царя, котрий сам призначив вам їжу і питво: якщо він побачить обличчя ваші змарнілими, не такими, як у юнаків, ровесників ваших, то ви вчините голову мою винною перед царем.
11. Тоді сказав Даниїл Амелсарові, котрого старший євнухів поставив наглядачем біля Даниїла, Ананії, Мисаїла та Азарії:
12. Випробуй цих рабів твоїх упродовж десяти днів, нехай дають їм їсти овочі та воду для пиття,
13. А відтак нехай постануть перед тобою обличчя наші і обличчя тих юнаків, що будуть харчуватися царською їжею, і потому вчини з рабами твоїми, як належить.
14. Він погодився з ними в цьому і випробовував їх десять днів.
15. По закінченні десяти днів обличчя їхні виявилися гарнішими, і тілом вони були здоровіші, аніж усі ті юнаки, що їли царську страву.
16. Тоді Амелсар брав їхні харчі та вино для пиття і давав їм овочі.
17. І дарував Бог цим чотирьом юнакам знання і добрий розум на всіляку книжку і мудрість, а Даниїлові дарував розуміти також усілякі видіння та сни.
18. По закінченні тих днів, коли цар наказав показати їх, старший євнухів поставив їх перед Навуходоносором.
19. І цар мав розмову з ними, і з усіх [юнаків ] не знайшлося схожих на Даниїла, Ананію, Мисаїла та Азарію, і почали вони служити перед царем.
20. І в усілякій справі мудрого розуміння, про що запитував у них цар, він визнавав їх удесятеро мудрішими від ясновидців і ворожбитів, які були у всьому царстві його.
21. І був там Даниїл до першого року царя Кіра.
Даниїла 21. Другого року царювання Навуходоносора снилися Навуходоносорові сни, і занепокоївся дух його, і сон його ухилився від нього.
2. І звелів цар скликати ясновидців і ворожбитів, і чаклунів, і халдеїв, щоб вони повідали цареві сновидіння його. Вони прийшли і стали перед царем.
3. І сказав їм цар: Сон приснився мені, і занепокоївся дух мій; бажаю знати, а що в тому сні.
4. І сказали халдеї цареві арамейською: Царю! Вічно живи! Повідай сон рабам твоїм, і ми розтлумачимо його суть.
5. Відповідав цар і сказав халдеям: Слово ухилилося від мене; якщо ви не розтлумачите мені сновидіння і його суті, то будете порубані на куски, і оселі ваші стануть руїною.
6. А якщо розтлумачите сон і суть його, то дістанете від мене дари, нагороду і шану велику; отож, розтлумачте мені сон і суть його.
7. Вони вдруге відповідали і сказали: Нехай же скаже цар рабам своїм сновидіння, і ми розтлумачимо його суть.
8. І відповідав цар і сказав: Напевне знаю, що ви маєте намір виграти час, тому що бачите – слово ухилилося від мене.
9. Оскільки ви не переказуєте мені сновидіння, то у вас єдиний намір: Ви зажадали сказати мені лжу і облуду, доки промине час; Отож, розкажіть мені сон, і тоді я знатиму, що ви можете розтлумачити мені сон і суть його.
10. Халдеї відповідали цареві і сказали: Немає на землі людини, котра могла б відкрити цареві цю річ, і тому жодний цар, великий і наймогутніший, не вимагав подібного від жодного-таки ясновидця, ворожбита і халдея.
11. А справа, котрої домагається цар, вельми складна, а тому ніхто не зможе відкрити її цареві, окрім богів, чиє існування поза плоттю.
12. Розгнівався цар і вельми розгнівався за це, і наказав вигубити усіх мудраків вавилонських.
13. Коли вийшла ця ухвала, щоб убивати мудраків, шукали Даниїла і друзів його, аби умертвити їх.
14. Тоді Даниїл звернувся з порадою до Арйоха, чільника царської охорони, котрий вийшов убивати мудраків вавилонських.
15. І запитав Арйоха, впливового біля царя: Чому такий грізний наказ від царя? Тоді Арйох повідав справу Даниїлові.
16. І Даниїл зайшов і вблагав царя дати йому час, і він повідає цареві розтлумачення [сну] .
17. Даниїл прийшов до свого дому і розповів суть справи Ананії, Мисаїлові та Азарії – друзям своїм.
18. Щоб вони просили милости у Бога Небесного про цю таємницю, щоб Даниїл і друзі його не загинули з іншими мудраками вавилонськими.
19. І тоді відкрита була таємниця Даниїлові у нічному видінні, і Даниїл благословив Бога Небесного.
20. І сказав Даниїл: Нехай буде благословенне ймення Господа од віку й до віку, бо в Нього мудрість і сила.
21. Він змінює час і пори року, скидає царів і настановляє царів, дає мудрість мудрим і добрий глузд розумним.
22. Він відкриває глибоке і втаємничене, відає, що в мороці, і світло перебуває з Ним.
23. Прославляю і звеличую Тебе, Боже батьків моїх, що Ти дарував мені мудрість і силу і відкрив мені те, про що ми благали Тебе; бо Ти відкрив нам справу царя.
24. По цьому Даниїл увійшов до Арйоха, котрому цар наказав умертвити мудраків вавилонських, прийшов і сказав йому: Не вбивай мудраків вавилонських; заведи мене до царя, і я розтлумачу суть [сновидіння] .
25. Тоді Арйох негайно привів Даниїла до царя і сказав йому: Я знайшов з-поміж бранців, синів Юдеї, чоловіка, котрий може розтлумачити цареві суть [сновидіння] .
26. Цар сказав Даниїлові, котрого названо було Валтасаром: Чи можеш ти оповісти мені сон, котрого я бачив, і суть його?
27. Даниїл відповідав цареві і сказав: Таємниці, про яку цар запитує, не можуть відкрити цареві ні мудраки, ні чаклуни, ні ясновидці, ні ворожбити.
28. Але є на небесах Бог, що відкриває таємниці; і Він відкрив цареві Навуходоносорові, що станеться останніми днями. Сон твій і видіння голови Твоєї на ложі твоєму були такі:
29. Ти, царю, на ложі твоєму думав про те, що буде після цього? І Той, що відкриває таємниці, показав тобі те, що буде.
30. А мені таємниця оця відкрита не тому, що я був мудріший від усіх живих, але для того, щоб відкрите було цареві розуміння, і щоб ти спізнав помисли серця свого.
31. Тобі, царю, було таке видіння: Ось, якийсь великий ідол, величезний був це ідол, і в незвичайному сяєві стояв він перед тобою, і страшний був вигляд його.
32. У цього ідола голова була з чистого золота, груди і руки його – із срібла, черево його і стегна – мідні.
33. Гомілки його залізні, ноги його частково залізні, а частково глиняні.
34. Ти бачив його, аж доки камінь не відірвався од гори без підмоги рук, ударив по ідолові, в залізні і глиняні ноги його, і розбив їх
35. А тоді все заразом розламалося: залізо, глина, мідь, срібло і золото стали, наче порох на літніх токах, і вітер забрав їх, навіть сліду не лишилося від них; а камінь, що розбив ідола, став величезною горою і виповнив усю землю.
36. Оце сон! Повідаємо перед царем, що він провіщає.
37. Ти, царю, цар царів, котрому Бог Небесний дарував царство, владу, силу і славу.
38. І всіх синів людських, де б вони не жили, звірів земних і птахів небесних Він віддав у твої руки і настановив тебе володарем над ними всіма, ти – оця золота голова!
39. По тобі постане друге царство, нижче твого, і ще третє царство, мідне, котре буде володарювати над цією землею.
40. А четверте царство буде міцне, як залізо; бо, як залізо розбиває і трощить усе, так і воно, як переможне залізо, буде трощити і руйнувати.
41. А що ти бачив ноги і пальці на ногах частково з глини гончарної, а частково із заліза, то буде царство поділене, і в ньому залишиться небагато міцности заліза, бо ти бачив залізо, змішане з гончарною глиною.
42. І як пальці ніг були частково залізні, а частково з глини, так і царство буде частково міцним, а частково слабке.
43. А що ти бачив залізо, змішане з гончарною глиною, це означає, що вони змішаються через насіння людське, але не зіллються одне з одним, як залізо не змішується з глиною.
44. І за днів тих царств Бог Небесний настановить царство, котре повіки не зруйнується, і царство це не буде передане іншому народові; воно понищить і зруйнує всі царства, а саме буде стояти вічно,
45. Бо ти бачив, що камінь відокремився був від гори не руками і потовк залізо, мідь, глину, срібло і золото. Великий Бог дав знати цареві, що станеться в прийдешньому. А сон цей певний, і певне розтлумачення його!
46. Тоді цар Навуходоносор упав ницьма на лице своє і поклонився Даниїлові і наказав принести йому дари і духмяні кадіння.
47. І сказав цар Даниїлові: По правді Бог ваш є Бог богів і володар царів, що відкриває таємниці, коли ти зміг відкрити цю таємницю!
48. Тоді звеличив цар Даниїла і дав йому багато всяких подарунків, і настановив його над усім краєм вавилонським, і головним над усіма мудраками вавилонськими.
49. Але Даниїл просив царя, і він настановив Седраха, Мисаха і Авденаго над справами країни Вавилонської, а Даниїл залишився при дворі царя.
Даниїла 31. Цар Навуходоносор виготовив золотого ідола, висотою на шістдесят ліктів, шириною на шість ліктів, і поставив його в долині Деіра, у вавилонській окрузі.
2. І послав цар Навуходоносор зібрати сатрапів, намісників, військових старшин, верховних суддів, тлумачів закону, охоронців казни, наглядачів суду і всіх провінційних правителів, щоб вони прийшли на урочисте відкриття ідола, котрого поставив цар Навуходоносор.
3. І зібралися сатрапи, намісники, військові старшини, верховні судді, охоронці казни, тлумачі закону, наглядачі суду і всі провінційні правителі на відкриття ідола, котрого Навуходоносор цар поставив, і стали перед ідолом, котрого поставив Навуходоносор.
4. Тоді оповісник голосно крикнув: Оголошується вам, народи, племена і язики:
5. О тій порі, коли почуєте звук сурми, сопілки, цитри, гусел, псалтиря, флейти і всілякого роду музичних інструментів, падайте і поклоніться золотому ідолові, котрого поставив цар Навуходоносор.
6. А хто не впаде і не поклониться, тієї ж хвилі буде кинутий у піч, розжарену вогнем.
7. Тому, коли всі народи почули звук сурми, сопілки, гусел, цитри, псалтиря, і всілякого роду музичних інструментів, то попадали всі народи, племена та язики, і поклонилися золотому ідолові, котрого поставив Навуходоносор, цар.
8. А о цій саме порі надійшли деякі із халдеїв з виказами на юдеїв.
9. Вони сказали цареві Навуходоносорові: Царю, живи повіки!
10. Ти, царю, прийняв ухвалу, щоб кожна людина, яка почує звук сурми, сопілки, гусел, цитри, псалтиря, й усілякого роду музичних інструментів упала і вклонилася золотому ідолові.
11. А хто не впаде і не вклониться, той має бути кинутий у піч, розжарену вогнем.
12. Є мужі юдейські, котрих ти поставив урядувати країною вавилонською, Седрах, Мисах та Авденаго, – ці мужі не підкоряються наказові твоєму, царю, богам твоїм не служать, і золотому ідолові, котрого ти поставив, не поклоняються.
13. Тоді Навуходоносор у гніві й люті наказав привести Седраха, Мисаха і Авденаго; і приведені були ці мужі до царя.
14. Навуходоносор сказав їм: Чи з лихим наміром ви, Седрах, Мисах і Авденаго, богам моїм не служите, і золотому ідолові, котрого я поставив, не поклоняєтеся?
15. Віднині, якщо ви готові, тільки-но почуєте звук сурми, сопілки, цитри, псалтиря, гусел і флейти і всякого роду музичних інструментів, попадайте і поклоніться ідолові, котрого я витворив; якщо не захочете поклонятися, то о цій же хвилині кинуті будете у піч, розжарену вогнем, і тоді, який Бог визволить вас від руки моєї?
16. І відповідали Седрах, Мисах і Авденаго, і сказали цареві Навуходоносорові: Немає потреби нам відповідати тобі на це.
17. Бог наш, Котрому ми служимо, могутній, щоб урятувати нас від печі, розжареної вогнем, і від руки твоєї, царю, визволить.
18. А якщо й не буде того, то нехай стане відомо тобі, царю, що ми богам твоїм служити не будемо і золотому ідолові, котрого ти поставив, не поклонимося.
19. Тоді Навуходоносор спалахнув люттю, і вигляд обличчя його змінився проти Седраха, Мисаха та Авденаго, і він наказав розпалити піч у сім разів сильніше, аніж це робилося зазвичай, коли розпалювали її;
20. І найміцнішим мужам із війська свого наказав зв'язати Седраха, Мисаха і Авденаго, і кинути їх у піч, розжарену вогнем.
21. Тоді мужі ці були зв'язані в спідньому і верхньому одязі своєму, в головних пов'язках та в інших своїх шатах, і кинуті в піч, розжарену вогнем.
22. І, оскільки наказ царя був суворий, і піч розжарили неймовірно, то полум'я вогню убило тих людей, котрі кидали Седраха, Мисаха і Авденаго (в піч).
23. А оці три мужі: Седрах, Мисах і Авденаго – упали в розжарену піч зв'язаними.
24. Навуходоносор, цар, вельми здивувався і квапливо підвівся, і сказав вельможам своїм: Чи не трьох мужів кидали ми у вогонь зв'язаними? У відповідь вони сказали цареві: Правда твоя, царю!
25. На це він сказав: Ось, я бачу чотирьох мужів незв'язаних, що ходять серед вогню, і немає їм шкоди; і вигляд четвертого схожий на сина Божого.
26. Тоді підійшов Навуходоносор до вічка печі, розжареної вогнем, і сказав: Седрах, Мисах і Авденаго, служники Бога Всевишнього! Вийдіть і підійдіть! Тоді Седрах, Мисах і Авденаго вийшли з осердя вогню.
27. І підійшли сатрапи, намісники і радники царя і побачили, що над тілами мужів цих вогонь не мав сили, і волосся на головах не обгоріло, і одежа їхня не зазнала змін, і навіть запаху диму не було від них.
28. Тоді Навуходоносор сказав: Благословенний Бог Седраха, Мисаха і Авденаго, Котрий послав Ангела Свого, і визволив служників Своїх, котрі сподівалися на Нього і не підкорилися царському наказові, і віддали тіла свої [вогню] , щоб не служити і не поклонятися іншому богові, окрім Бога свого!
29. І від мене дається наказ, щоб з усякого народу, племени і язика хто погудить Бога Седраха, Мисаха і Авденаго, буде порубаний на куски, і дім його перетворений на руїну, бо немає іншого Бога, котрий міг би так рятувати.
30. Тоді цар звеличив Седраха, Мисаха і Авденаго в країні вавилонській.
31. Навуходоносор, цар усім народам, племенам і язикам, що живуть по всій землі: Мир вам нехай примножиться!
32. Ознаки та чудеса, котрі звершив наді мною Всевишній Бог, угодно мені звістити вам.
33. Які великі ознаки і які могутні чудеса Його! Царство Його – царство вічне, і володарювання Його – від роду й до роду!
Даниїла 41. Я, Навуходоносор, мав спокій у домі моєму і щасливо жив у палаці моєму.
2. Але я бачив сон, котрий настрахав мене, і роздуми на ложі моєму, і видіння голови моєї збентежили мене.
3. І складена була мною ухвала припровадити до мене усіх мудраків вавилонських, щоб вони повідали мені сенс сновидіння.
4. Тоді прийшли ясновидці, чаклуни, халдеї і ворожбити; я оповів їм сон, але вони не могли витлумачити мені сенсу його.
5. Нарешті до мене зайшов Даниїл, котрому ім'я було Валтасар – на ймення мого бога, і в котрому дух святих богів; йому розказав я сон.
6. Валтасаре, старшино віщунів! Я знаю, що в тобі дух святих богів, і жодна таємниця не завдає тобі складнощів; розтлумач мені видіння сну мого, котрий я бачив, і суть його.
7. А видіння голови моєї на ложі були такі: Я бачив: ось, серед землі дерево вельми високе.
8. Велике це було дерево і міцне, і висота його сягала неба, і його видно було аж від рубежів усієї землі.
9. Листя його пречудове, і плодів на ньому безліч, і їжа на ньому для всіх; під ним знаходили затінок польові звірі, і поміж гіллям його гніздилися птахи небесні, і від нього насичувалася всіляка плоть.
10. І бачив я у видіннях голови моєї на ложі моєму, і ось, зійшов з небес Невсипущий і Святий.
11. Він вигукував голосно, і сказав: Зрубайте це дерево, обрубайте гілки його, струсіть листя з нього і розкидайте плоди його; нехай відійдуть звірі з-під нього, і птахи з гілок його;
12. Але головний корінь його залишіть у землі, і нехай він у ланцюгах залізних і мідних серед польової трави зрошується небесною росою, і з тваринами нехай буде частка його в земній траві.
13. Серце людське відбереться в нього і надане буде йому серце звіряче, і прийде над ним сім часів.
14. Постановою Невсипущих це окреслено, і за вироком Святих призначене, щоб знали ті, які живуть, що Всевишній володарює над царством людським і дає його, кому бажає, і настановляє над ним поглумленого між людьми.
15. Такий сон бачив я, цар Навуходоносор; а ти, Валтасаре, повідай таїну його, бо ніхто з мудраків у моєму царстві не зміг розтлумачити його сенсу, а ти можеш, тому що Дух Святого Бога в тобі.
16. Тоді Даниїл, котрому ім'я Валтасар, близько години був у зачудуванні, і думки його бентежили його. Цар почав говорити і сказав: Валтасаре! Нехай не бентежить тебе цей сон і утаємничене його. Валтасар відповідав і сказав: Володарю мій! Твоїм би ненависникам цей сон, і ворогам твоїм його значення!
17. Дерево, котре ти бачив, яке було велике і міцне, висотою своєю сягало небес і його видно було з усіх кінців землі,
18. На котрому листя було пречудове і безліч плодів і харчі для всіх, під яким жили звірі польові і на гілках котрого гніздилися птахи небесні,
19. Це – ти, царю, звеличений і зміцнений, і велич твоя зросла і сягала небес, а влада твоя – до рубежів землі.
20. А що цар бачив Невсипущого і Святого, що сходив з небес, Котрий сказав: Зрубайте дерево і винищіть його, лише головного кореня його залишіть у землі, і нехай він у ланцюгах залізних та мідних серед трави польової зрошується росою небесною, і з польовими звірами нехай буде частка його, допоки не пройдуть над ним сім часів, –
21. То ось тлумачення цього, царю, і ось ухвалення Всевишнього, котре спіткає володаря мого, царя:
22. Тебе відлучать од людей, і прожиття твоє буде з польовими звірами, травою будуть годувати тебе, як вола, росою небесною ти будеш зрошуватися, і сім часів пройдуть над тобою, аж доки спізнаєш, що Всевишній володарює над царством людським і дає його, кому забажає.
23. А що наказано було залишити головний корінь дерева, то це означає, що царство твоє залишиться тобі; коли ти спізнаєш владу небесну.
24. А тому, царю, нехай буде бажана тобі моя порада: Спокутуй гріхи твої правдою, і беззаконня твої милосердям до бідних; ось, чим зможе потривати мир твій.
25. Усе це справдилося над царем Навуходоносором.
26. За дванадцять місяців потому ходив цар по царських світлицях у Вавилоні, а тоді
27. Цар сказав: Чи це не величавий Вавилон, котрого я спорудив, як дім царства силою моєї могутности і для слави моєї величі?
28. Іще мова ця була на устах царя, аж тут голос, наче з небес: Тобі говорено, царю Навуходоносоре: Царство відійшло од тебе!
29. І відлучать тебе від людей, і буде прожиття твоє з польовими звірами; травою будуть годувати тебе, як вола, і сім часів пройдуть над тобою, аж доки спізнаєш, що Всевишній володарює над царством людським і дає його, кому забажає!
30. Тут-таки й справдилося це слово над Навуходоносором, і відлучений він був од людей, їв траву, як віл, і зрошувалося його тіло росою небесною аж так, що волосся у нього виросло, наче у лева, і нігті у нього,– як у птаха.
31. А по закінченні днів тих я, Навуходоносор, підвів очі мої до неба, і розум мій повернувся до мене; і благословив я Всевишнього, склав похвалу і прославив Вічно Живого, Котрого володарювання вічне і Котрого царство – від роду й до роду.
32. І всі ті, що живуть на землі, нічогісінько не важать; за волею Своєю Він діє, як у небесному війську, так і в тих, що живуть на землі, і немає нікого, хто міг би вчинити опір Його руці і сказати Йому: Що Ти вчинив?
33. О тій порі повернувся до мене розум мій, і для слави царства мого повернулися до мене розважливість і попередня шляхетність моя; тоді знайшли мене дорадники мої і вельможі мої, і я поновлений на престолі царства мого, і велич моя ще більше піднеслася.
34. Нині я, Навуходоносор, прославляю, підношу і звеличую царя Небесного, Котрого всі діяння справедливі і шляхи праведні, і Котрий спроможний упокорити тих, що ходять пихато.
Даниїла 51. Валтасар, цар, учинив бучний бенкет для тисячі вельможних і перед очима тисячі пив вино.
2. По тому, як посмакував вином, Валтасар наказав принести золоті й срібні посудини, котрі Навуходоносор, батько його, виніс із храму єрусалимського, аби пити з них цареві, вельможам його, дружинам його і наложницям його.
3. Тоді принесли золоті посудини, котрі взяті були із святині Дому Божого в Єрусалимі, і пили з них цар і вельможі його, дружини його і наложниці його, –
4. Пили вино і прославляли богів золотих і срібних, мідних і залізних, дерев'яних і кам'яних.
5. Під ту саму хвилю з'явилися пальці руки людської і писали навпроти свічника на стіні палацу царського, і цар бачив кисть руки, котра писала.
6. Тоді цар спаленів на обличчі своєму; думки його збентежили його, суглоби ніг йому ослабли, а коліна йому затремтіли.
7. Вельми закричав цар, аби привели чаклунів, халдеїв, і ворожбитів; цар почав говорити і сказав мудракам вавилонським: Хто прочитає оце написане і розтлумачить мені, про що воно, того одягнуть у багряницю, і золотий ланцюг буде на шиї у нього, і третім правителем стане він у царстві.
8. І зайшли всі мудраки царя, але не змогли прочитати написаного і розтлумачити цареві його змісту.
9. Цар Валтасар вельми занепокоївся, і обличчя його було стурбованим, і вельможі його збентежилися.
10. А цариця по словах царя і його вельмож, зайшла до бенкетної зали; і почала говорити цариця, і сказала: Царю, живи вічно! Нехай не бентежать тебе думки твої, і нехай не зазнає змін обличчя твоє!
11. Є у царстві твоєму чоловік, в котрому дух святих богів; за днів батька твого знайшли в ньому світло, розум і мудрість, що була такою, як мудрість богів, і цар Навуходоносор, батько твій, настановив його старшиною ясновидців, чаклунів, халдеїв і ворожбитів,– сам батько твій, царю,
12. У Даниїлові, котрому цар дав ім'я Валтасар, виявилися високий дух, видіння і розум, здатний розтлумачувати сни, розпізнавати загадкове і розв'язувати вузли. Отож, нехай покличуть Даниїла, – і він розтлумачить написане.
13. Тоді ввели Даниїла і поставили перед царем, і цар почав мовити і сказав Даниїлові: Чи ти, Даниїле, один із бранців ізраїльських, котрих батько мій, цар, привів з Юдеї?
14. Я чув про тебе, що дух богів у тобі, і світло, і висока мудрість знайдена в тобі.
15. Ось, привели до мене мудраків і чаклунів, аби прочитали оце написане і розтлумачили мені його зміст; але вони не змогли цього вчинити.
16. А про тебе я чув, що ти можеш розтлумачити зміст і розв'язати вузли; отож, якщо можеш прочитати ось це написане (на стіні) і розтлумачити мені значення його, то одягнений будеш у багряницю і золотий ланцюг буде на шиї твоїй, і третім володарем будеш у царстві.
17. Тоді відповідав Даниїл і сказав цареві: Дари твої нехай залишаться у тебе; і вшановуй іншого; а написане я прочитаю цареві і сенс його розтлумачу йому.
18. Царю! Всевишній Бог дарував батькові твоєму Навуходоносорові царство, велич, честь і славу.
19. Перед величчю, котру він надав йому, усі народи, племена і язики тремтіли і страхалися його; кого хотів, він убивав, і кого хотів, – лишав живим; кого хотів, звеличував, і кого хотів – принижував.
20. Та коли серце його запихатіло і дух його ожорсточувався до зарозумілости, він був скинутий з царського престолу свого, і позбавлений слави своєї,
21. І відлучений був від синів людських, і серце його стало подібним до звірячого, і жив він з дикими віслюками, годували його травою, як вола, а тіло його зрошувалося небесною росою, аж доки він спізнав, що над царством людським володарює Всевишній Бог, і настановляє над ним, кого захоче.
22. І ти, син його Валтасар, не упокорив серця свого, хоч відав про все це.
23. Але загордував супроти Господа небес, і посудини Дому Його принесли до тебе, і ти й вельможі твої, дружини твої і наложниці твої пили з них вино, і ти прославляв богів срібних і золотих, мідних, залізних, дерев'яних і кам'яних, котрі не бачать, не чують, не розуміють; а Бога, в руці Котрого дихання твоє, і в Котрого всі шляхи твої, ти не прославив.
24. За це й послана від Нього кисть руки, і накреслене оце письмо.
25. І ось, що накреслене: Мене, мене, текел, упарсін.
26. Ось значення слів: Мене – обчислив Бог царство твоє і поклав кінець йому;
27. Текел – ти зважений на вагах і знайдений дуже легеньким.
28. Упарсін – поділене царство твоє і віддане мідянам та персам.
29. Тоді, за наказом Валтасара, одягли Даниїла в багряницю, і повісили золотого ланцюга на шию його і проголосили його третім володарем у царстві.
30. Тієї ж самої ночі Валтасара, царя халдейського, забили.
31. І Дарій мідянин прийняв царство у шістдесят два роки.
Даниїла 61. Угодно було Дарієві настановити над царством сто двадцять сатрапів, щоб вони були у всьому царстві.
2. А над ними трьох князів, із котрих один був Даниїл, щоб сатрапи їм доповідали, і щоб цареві не було жодних турбот.
3. Даниїл переважав інших князів і сатрапів, тому що в ньому був високий дух, і цар мав намір настановити його над усім царством.
4. Тоді князі і сатрапи почали шукати приводу, щоб звинуватити Даниїла за урядування царством, але жодного приводу не могли знайти, тому що він був вірний, і ніякої провини чи хиби не виявилося в нього.
5. І ці люди сказали: Не знайти нам приводу супроти Даниїла, якщо ми не знайдемо його супроти нього в законі Бога його.
6. Тоді ці князі і сатрапи прийшли до царя і так сказали йому: Царю Дарію! Живи вічно!
7. Усі князі царства, намісники, сатрапи, радники і військові старшини погодилися між собою, щоб вийшла царська постанова і видано наказ, що коли хтось упродовж тридцяти днів буде просити якого-небудь бога, або чоловіка, окрім тебе, царю, того вкинути до рову з левами.
8. Отож, царю, погодься на це і підпиши указ, щоб його не можна було змінити, як закону мідян чи персів, і щоб його ніхто не порушив.
9. Цар Дарій підписав указа і цю постанову.
10. А Даниїл, коли дізнався, що підписано такого указа, пішов до свого дому; а вікна його світлиці були відчинені навпроти Єрусалиму, і він тричі на день ставав на коліна і молився своєму Богові, і прославляв Його, як це він робив передніше.
11. Тоді ці люди підгледіли і знайшли Даниїла, коли він молився перед Богом своїм.
12. Потім прийшли і повідали цареві про царський наказ; чи не ти підписав указ, щоб усілякого чоловіка, котрий упродовж тридцяти днів буде просити якого-небудь бога, або людини, крім тебе, царю, кидати до рову з левами? Цар відповідав: Це слово тверде, мов закон мідян і персів, що не допускає переміни.
13. Тоді відповідали вони і сказали цареві, що Даниїл, котрий із полонених юдеїв, не зважає ні на тебе, царю, ні на указ, тобою підписаний, але тричі на день молиться своїми молитвами.
14. Цар, коли почув це, вельми зажурився, і поклав у серце своє врятувати Даниїла, і навіть по заході сонця наполегливо прагнув урятувати його.
15. Але ті люди знову прийшли до царя і сказали йому: Відай царю, що за законом мідян та персів жодний припис чи постанова, затверджена царем, не може зазнати змін.
16. Тоді цар наказав, і привели Даниїла, і кинули до рову з левами; і при цьому цар сказав Даниїлові: Бог твій, Котрому ти незрадливо служиш, Він нехай врятує тебе.
17. І принесений був камінь, і покладений над отвором до рову, і цар запечатав його перснем своїм і перснями своїх вельможних, аби нічого не змінилося в постанові про Даниїла.
18. Затим цар пішов до свого палацу, ліг спати без вечері і навіть не звелів принести до нього їжі, і сон утікав од нього.
19. А другого дня цар підвівся на світанку і квапливо пішов до рову з левами.
20. І коли підійшов до рову, то сумним голосом гукнув Даниїла; і сказав цар Даниїлові: Даниїле, служнику Бога живого! Бог твій, Котрому ти служиш незрадливо, чи міг порятувати тебе від левів?
21. Тоді Даниїл сказав цареві: Царю! Живи вічно!
22. Бог мій послав Ангела Свого і загородив пащу левам, і вони не зашкодили мені, тому що я виявився чистим перед Ним, а також перед тобою, царю, я не вчинив злочину.
23. Тоді цар неймовірно зрадів через нього і наказав підняти Даниїла з рову, і підняли Даниїла з рову, і ніякого ушкодження не виявилося на ньому, тому що він вірував у Бога свого.
24. І наказав цар, і приведені були ті люди, котрі звинуватили Даниїла, і кинуті до рову з левами, як самі, так і діти їхні і дружини їхні; і вони не сягнули дна рову, як леви заволоділи ними і потрощили кості їхні.
25. Після цього цар Дарій написав усім народам, племенам і язикам, що жили по всій землі: Мир вам нехай примножиться!
26. Мною подається розпорядження, щоб у всякій провінції царства мого тремтіли і були побожними перед Богом Даниїловим, тому що Він є Бог живий і одвічний, і царство Його непохитне, і володарювання його нескінченне.
27. Він визволяє і рятує, і звершує чудеса і ознаки на небі і на землі; Він захистив Даниїла від сили левів.
28. І Даниїлові добре велося за царювання Дарія і за царювання Кіра перського.
Даниїла 71. Першого року Валтасара, царя вавилонського, Даниїл бачив сон і пророчі видіння голови своєї на ложі своїм. Тоді він записав цей сон, виклавши суть справи.
2. На початку розмови Даниїл сказав: Бачив я в нічному видінні моїм, і ось, чотири вітри небесних боролися на великому морі,
3. І четверо великих звірів вийшло з моря, несхожі один на одного.
4. Перший – як лев, але в нього крила орлині; я дивився, аж доки не вирвані були в нього крила, і він піднятий був від землі і став на ноги, як чоловік, і серце людське дане йому.
5. І ось, ще один звір, другий, схожий на ведмедя, стояв з одного боку, і три ікла у роті в нього, поміж зубами його; йому сказано так: Підведися, їж багато м'яса!
6. Затим бачив я: Ось, іще звір, як барс; на спині в нього четверо пташиних крил і чотири голови було у звіра цього, і владу було йому дано.
7. Після цього бачив я у нічних видіннях, і ось, – звір четвертий, страшний, жахливий і дуже сильний; у нього – великі залізні зуби; він пожирає і трощить, а останки витоптує ногами; він різниться від усіх попередніх звірів, і було десять рогів у нього.
8. Я дивився на ці роги, і ось, з'явився поміж ними ще один невеличкий ріг, і три з попередніх рогів із корінням вирвані були перед ним, і ось, у цьому розі були очі, немов очі людські, і вуста, що промовляли пихато.
9. Бачив я, нарешті, що настановлені були престоли, і всівся Прадавній днями; одежа на Ньому біла, мов сніг, і волосся на голові Його, як чиста хвиля; престол Його, наче полум'я вогню, колеса Його, як палаючий вогонь.
10. Вогненна ріка розлилася перед Ним і виходила, і проходила перед Ним; тисячі тисяч слугували йому і силенна безліч (і десять тисяч десятків тисяч) стояли перед Ним; судді присіли, і розгорнули книги.
11. Бачив я тоді, що за мовлення зарозумілих слів, котрі виповідав цей ріг, звіра вбито на моїх очах, і тіло його потоптане і зроковане на спалення вогнем.
12. А також інші звірі позбавлені влади, і тривалість життя їм тільки на час і на термін.
13. Бачив я у нічних видіннях, ось, із хмарами небесними простував неначе Син людський, наблизився до Прадавнього днями і підведений був до Нього.
14. І Йому надано владу, славу і царство, щоб усі народи, племена і язики служили Йому; володарювання Його – володарювання вічне, котре не припиниться, і царство Його не зруйнується.
15. І затремтів дух мій у мені, Даниїлі, у тілі моєму, і видіння голови моєї збентежили мене.
16. Я підійшов до одного з тих, що стояли поруч, і запитав у нього про справжнє значення всього цього, і він почав розмовляти зі мною, і розтлумачив мені сенс сказаного.
17. Оці великі звірі, котрих четверо, [означають] , що чотири царі постануть від землі.
18. Потім приймуть царство святі Всевишнього і будуть володіти царством повік і повік-віки.
19. Тоді зажадав я глибшого тлумачення про четвертого звіра, котрий різнився від усіх, і дуже страшний, із залізними зубами і пазурами мідними, пожирав і винищував, а останки витоптував ногами.
20. І про десять рогів, котрі були на голові у нього, і про ще одного, що з'явився, перед котрим випали троє, – про того самого рога, у котрого були очі і вуста, які говорили пихато, і котрий за виглядом був найбільший серед інших.
21. Я бачив, як цей ріг погрожував святим і долав їх,
22. Аж доки не прийшов Прадавній днями, і суд був наданий святим Всевишнього, і настав час, щоб царством заволоділи святі.
23. Про це він сказав: Звір четвертий – четверте царство буде на землі, що різнитися буде від усіх царств, котре буде пожирати всю землю, плюндрувати і винищувати її.
24. А десять рогів означають, що із цього царства постануть десять царів, а після них постане інший, що буде різнитися від попередніх, і знищить трьох царів;
25. І проти Всевишнього буде промовляти слова і пригнічувати святих Всевишнього; навіть матиме замір відмінити у них [святкові ] часи і закон, і вони надані будуть в руку його до часу, і часів і половини часу.
26. Затим всядуться судді, і відберуть у нього владу нищити і винищувати аж до кінця.
27. А царство, і влада, і велич царська по всій піднебесній надано буде народові святих Всевишнього, Котрого царство – царство вічне, і всі володарі будуть слугувати і підкорятися Йому.
28. Тут закінчення слова. Мене, Даниїла, вельми бентежили роздуми мої, і обличчя моє змінилося на мені; але слово я зберіг у серці моєму.
Даниїла 81. Третього року царювання Валтасара царя, з'явилося мені, Даниїлові, видіння по тому, котре з'явилося мені передніше.
2. І бачив я у видінні, і коли бачив, я був у Сузах, престольному місті в окрузі Еламському, і бачив я у видінні, що нібито я був над потоком Улай.
3. І звів я очі мої і побачив: ось, один баран стоїть біля потоку; у нього два роги, і роги високі, але один вищий від іншого, і вищий подовжився пізніше.
4. Бачив я, як цей баран бив рогами на захід, і на південь, і не один звір не міг устояти супроти нього, і ніхто не міг урятувати від нього; він учиняв, що хотів, і величався.
5. Я уважно дивився на це, і ось, із заходу йшов козел, по всій землі простував, хоч не торкався землі; у цього козла було видно рога між його очима.
6. Він пішов на того барана, котрого я бачив біля ріки, що також мав рога, і кинувся на нього з величезною люттю своєю.
7. І я бачив, як він, коли наблизився до барана, спалахнув гнівом і уразив барана, і зламав йому обидва роги; і бракувало баранові сили устояти супроти нього, і він (козел) повалив його на землю, і розтоптав його, і не було нікого, хто б міг порятувати барана від нього.
8. Тоді козел надзвичайно звеличився; та коли він підсилився, то зламався великий ріг, і на його місці з'явилося чотири, обернені на чотири вітри, що з неба.
9. Від одного з них вийшов невеликий ріг, котрий вельми й вельми проріс на південь, і на схід, і до чудової країни.
10. І піднявся аж до війська небесного, і скинув на землю частину усього війська і зірок, і потоптав їх;
11. І він навіть звеличив себе до Вождя війська того, і відібрана була у Нього щоденна пожертва, і зневажене було місце святині Його.
12. І військо передане разом із щоденною пожертвою за нечестя, і він, кидаючи істину на землю, діяв і мав успіх.
13. І почув я одного святого, який говорив, і сказав цей святий комусь, що запитував: На який час триватиме це видіння про щоденну пожертву і про спустошливе нечестя, коли святиня і військо будуть зневажені?
14. І сказав мені: На дві тисячі триста вечорів і ранків; і тоді святиня очиститься.
15. І сталося: коли я, Даниїл, побачив це видіння, і шукав розтлумачення його, аж ось, постав переді мною, неначе образ мужа.
16. І почув я від середини потоку Улаю голос людський, котрий озвався і сказав: Гавриїле, розтлумач йому це видіння!
17. І він підійшов до того місця, де я стояв, і коли він прийшов, я жахнувся і впав на лице моє; і сказав мені він: Знай, сину людський, що видіння стосується закінчення часу!
18. І коли він говорив зі мною, я наче непритомний лежав обличчям моїм до землі; але він торкнувся до мене і поставив мене на місце моє;
19. І сказав: ось, я відкриваю тобі, що буде в останні дні гніву; бо це стосується закінчення певного часу.
20. Баран, котрого ти бачив з двома рогами, то царі мідянській і перський.
21. А козел волохатий – цар Греції, а великий ріг, котрий між очима його, – це перший її цар;
22. Він зламався, і замість нього вийшли інші чотири: це чотири царства постануть з цього народу, але не при його силі.
23. А під кінець царства їхнього, коли відступники виповнять міру беззаконня свого, постане цар нахабний і вдатний до підступу.
24. І зміцниться сила його, хоч і не його силою, і він буде здійснювати великі спустошення, і матиме успіх, і діятиме, і буде вигублювати сильних і народ святих,
25. І при розумі його підступність його матиме успіх у руці його, і серцем своїм він запихатіє, і серед світу вигубить багатьох, і супроти Володаря володарів повстане, але буде повержений – не рукою.
26. А видіння про вечір і про ранок, про яке сказано, правдиве, але ти утаємнич це видіння, бо воно зачіпає далекі часи.
27. І я, Даниїл, знемігся і хворів декілька днів; відтак підвівся і почав займатися царськими справами; я вражений був цим видінням і не розумів його
Даниїла 91. Першого року Дарія, сина Ахашверошового, з роду мідян, що настановлений був царем над царством халдейським, –
2. Першого року царювання його, я, Даниїл, зрозумів, як читав книги, число літ, про яке було слово Господнє до Єремії пророка, що Він звершить сімдесят літ спустошення Єрусалиму.
3. І обернув я обличчя моє до Господа Бога з молитвою і благанням, у пості, у веретищі, і в попелі.
4. І молився я до Господа Бога мого, і сповідався, і сказав: Благаю тебе, Господе Боже великий і дивовижний, що зберігає заповіта і милість до люблячих Тебе і до тих, що виконують повеління Твої!
5. Згрішили ми, вчинили беззаконня, діяли нечестиво, були уперті і відступили од заповідей Твоїх і від приписів Твоїх.
6. І не слухали служників Твоїх пророків, котрі йменням Твоїм говорили царям нашим, і вельможам нашим, і батькам нашим, і всьому народові країни.
7. У Тебе, Господе, правда, а в нас на лицях сором, як день цей, у кожного юдея, у мешканців Єрусалиму і в усього Ізраїля, у ближніх і далеких, в усіх країнах, куди Ти прогнав їх за відступництво їхнє, з яким вони відступили од Тебе.
8. Господе! У нас на лицях сором, у царів наших, у князів наших і в батьків наших, тому що ми згрішили перед Тобою.
9. А в Господа Бога нашого милосердя і прощення, бо ми збунтувалися супроти Нього.
10. І не слухали голосу Господа Бога нашого, щоб учиняти за Його законами, котрі Він дав нам через служників Своїх, пророків.
11. І вже Ізраїль порушив закона Твого і відвернувся, щоб не дослухатися до голосу Твого; і за це вилилися на нас прокляття і присяга, котрі записані в законі Мойсея, служника Божого: Бо ми згрішили перед Ним.
12. І Він звершив слова Свої, котрі вирік супроти нас і на суддів наших, котрі судили нас і навели на нас велике лихо, котрого не траплялося під небом, і яке звершилося над Єрусалимом.
13. Як написано в законі Мойсея, так усе це лихо спіткало нас; але ми не благали Господа Бога нашого, щоб нам відвернутися од злочинів наших і зрозуміти істину Твою.
14. Пильнував Господь те лихо і навів його на нас, бо праведний Господь Бог наш у всіх діяннях Своїх, котрі звершує, але ми не підкорялися голосові Його.
15. І нині, Господе, Боже наш, що вивів народ Свій з єгипетської землі рукою могутньою і явив славу Свою, як день оцей! Згрішили ми, чинили нечестиво.
16. Господе! За всією правдою Твоєю нехай відвернеться гнів Твій і обурення Твоє від міста Твого, Єрусалиму, від святої гори Твоєї; бо за гріхи наші і беззаконня батьків наших Єрусалим і народ Твій у зневазі в усіх, що оточують нас.
17. І нині почуй, Боже наш, молитву служника Твого і благання його, і подивися світлим обличчям твоїм на спустошену святиню Твою, заради Тебе, Господе.
18. Прихили, Боже мій, вухо Твоє і почуй, розплющ очі Твої і поглянь на спустошення наші і на місто, де найменоване ім'я Твоє; бо ми кидаємо благання наші перед Тобою, сподіваючись не на праведність нашу, але на Твоє велике милосердя.
19. Господе, почуй! Господе, прости! Господе, зваж і вчини, не забарися заради Тебе Самого, Боже мій, бо ймення Твоє у назві міста Твого, і в народі Твоєму.
20. І коли я ще говорив, і молився, і сповідував гріхи мої і гріхи народу мого, Ізраїля, і кидав благання моє перед Господом Богом моїм про святу гору Бога мого, –
21. Коли я ще продовжував молитися, муж Гавриїл, котрого я бачив передніше у видінні, швидко прилетів, торкнувся мене близько часу вечірньої пожертви.
22. І навчав мене, говорив зі мною і казав: Даниїле! Тепер я зійшов, щоб навчити тебе розуміння.
23. На початку благання твого вийшло слово, і я прийшов, звістити [його тобі] , бо ти – муж бажаний; отож, затям слова і зрозумій видіння.
24. Сімдесят тижнів ухвалено для народу твого і святого міста твого, щоб припинений був злочин, запечатані були гріхи, і стерті беззаконня, і щоб приведена була правда вічна і запечатані були видіння і пророк, і помазаний був Святий святих.
25. То знай і розумій: Від того часу, як вийде повеління про відбудову Єрусалиму для Месії Князя, буде сім тижнів і шістдесят два тижні; і повернеться [народ] , і відбудуються вулиці і мури, але у важкі часи.
26. І по тих шістдесяти двох тижнях буде зрокований на смерть Месія (Христос), [і не за себе] . А місто і Святиня будуть зруйновані народом вождя, котрий прийде, і кінець його буде, наче від повені, і до завершення війни будуть спустошення.
27. І підтвердить заповіта для багатьох на один тиждень, а за півтижня припиниться пожертва і приношення хлібне; і на крилі [Святині ] буде мерзота запустіння, аж доки провіщена загибель спіткає й спустошувача.
Даниїла 101. Третього року Кіра, царя перського, було одкровення Даниїлові, котрий називався ім'ям Валтасар; і справжнє це було одкровення і великої сили. Він зрозумів це одкровення і затямив це видіння.
2. За тих днів я, Даниїл, був у зажурі три тижні днів.
3. Смачного хліба я не їв, і м'ясо і вино не торкалося уст моїх, і не намащувався пахощами до виповнення цих трьох тижнів днів.
4. А двадцять четвертого дня першого місяця був я на березі великої ріки Тигр.
5. І звів очі мої, і побачив: Ось, один муж, одягнений у лляний одяг, і крижі його підперезані золотом з Уфазу.
6. Тіло його, як топаз, обличчя його – як вигляд блискавиці; очі його – мов палаючі світильники, руки його і ноги його на вигляд – немов блискуча мідь, і голос мови його – наче голос багатьох людей.
7. І лише один я, Даниїл, бачив це видіння, а люди, що були зі мною, не бачили цього видіння; але великий страх виповнив їх і вони втекли, щоб сховатися.
8. І залишився я один і дивився на це велике видіння, але в мені не залишилося сили духу, і обличчя неймовірно змінилося, і не стало в мені тривкости.
9. І почув я голос слів його; і тільки-но почув я голос слів його, як відразу заціпенів і впав на обличчя моє, і лежав ницьма до землі.
10. Та ось торкнулася до мене рука і поставила мене на коліна мої і на долоні рук моїх.
11. І сказав він мені: Даниїле, муже улюблений! Зважай на слова, котрі я тобі скажу, і стань рівно, бо я до тебе посланий нині. Коли він сказав мені ці слова, я стояв у трепеті.
12. Але він сказав мені: Не бійся, Даниїле, від першого дня, як ти відкрив серце своє, щоб сягнути розуміння і упокорити себе перед Богом твоїм, слова твої почуті, і я прийшов би заради твоїх слів.
13. Але князь царства перського стояв супроти мене двадцять один день; та ось, Михаїл, один із перших князів, прийшов допомогти мені, і я залишився там при царях перських.
14. А тепер я прийшов звістити тобі, що станеться з народом твоїм наприкінці днів, бо видіння стосується багатьох днів.
15. Коли він говорив мені такі слова, я припав обличчям моїм до землі і занімів.
16. Аж ось, хтось з вигляду схожий на синів людських, торкнувся уст моїх, і я розтулив уста мої, і почав говорити, і сказав тому, хто стояв переді мною: Володарю мій! Від цього видіння нутрощі мої перевернулися в мені, і не стало в мені сили.
17. І як може говорити слуга такого володаря мого з таким володарем моїм? Бо в мені немає сили, і дихання завмерло в мені.
18. Тоді знову торкнувся до мене той людський образ і зміцнив мене.
19. І сказав: Не бійся, муже улюблений! Мир тобі, будь мужнім, будь мужнім! І коли він говорив зі мною, я зміцнився і сказав: Говори, володарю мій; бо ти зміцнив мене.
20. І він сказав: Чи відаєш, для чого я прийшов до тебе? Тепер я повернуся, аби боротися з князем перським; а коли я вийду, то ось, прийде князь Греції.
21. А втім, я повідаю тобі, що накреслено у справжньому письмі; і немає нікого, хто підтримав би мене в тому, окрім Михаїла, князя вашого.
Даниїла 111. Таким чином, першого ж року Дарія мідянина я став йому опертям і підсиленням.
2. Тепер повідаю тобі істину: Ось, іще три царі постануть у Персії; потім четвертий переважить усіх великим багатством, і коли зміцніє багатством своїм, то підніме всіх супроти царства грецького.
3. І постане цар могутній, котрий буде володарювати з великою владою і діятиме за своєю волею.
4. Але коли він постане, царство його зруйнується і поділиться на чотири вітри небесні і не до його нащадків перейде, і не цією владою, з якою він володарював; тому що подрібниться царство його і дістанеться іншим, крім цих.
5. І посилиться південний цар, і один із князів його пересилить його і буде володарювати, і велике буде володарювання його.
6. Але за кілька літ вони зблизяться, і донька південного царя прийде до царя північного, щоб налагодити гарні стосунки між ними; але вона не втримає сили в руках своїх, не встоїть і рід її, але буде зрокована як вона, так і почет її, і народжений нею, а також ті, що допомагали їй в ті часи.
7. Проте постане пагін від коріння її, очолить військо і захопить укріплення царя північного, і буде діяти в них і переможе.
8. Навіть князів їхніх, ідолів їхніх із коштовним посудом їхнім, срібним і золотим, забере в полон до Єгипту і декілька літ стоятиме вище царя північного.
9. Хоча цей і вчинить нашестя на царство південного царя, але повернеться на свою землю.
10. Потім постануть сини його і зберуть численне військо, і один з них швидко піде, повінню розпросториться і перейде, а відтак повернеться і буде воювати з ним до укріплень його.
11. І розлютиться південний цар і виступить, і воюватиме з ним, з царем північним, і виставить велике військо, і надане буде військо в руки його.
12. І піднесеться духом військо, і серце [царя ] запишається; він винищить багато тисяч, але від цього не стане сильнішим;
13. Бо цар північний повернеться і виставить військо чисельніше від попереднього і за кілька літ швидко прийде з величезним військом і значним багатством.
14. За тих часів багато постане супроти південного царя, і бунтівники із синів твого народу піднімуться, щоб виконати видіння, і загинуть.
15. І прийде цар північний, нагорне вала і заволодіє фортечним містом, і не встоять рамена півдня, ні відбірне військо його; не стане сили чинити опір.
16. І хто вийде до нього, буде чинити за його волею, і ніхто не встоїть перед ним; і на славній землі отабориться, і вона постраждає від руки його.
17. І матиме намір увійти з усіма силами царства свого, і праведні з ним, і звершить це, і доньку дружини віддасть йому, і на погибель її, але вона не буде на його боці, і не буде користі для нього.
18. Потім оберне обличчя своє до островів і заволодіє багатьма; проте один вождь припинить завдану йому ганьбу і навіть свій поглум оберне на нього.
19. Затим він оберне обличчя своє на фортеці своєї землі; але спіткнеться, впаде і не стане його.
20. На його місце постане такий, котрий пошле збирача податків пройти царством слави; але й він після нетривалих днів загине, і не від бунту, і не від битви.
21. І постане на місце його нікчемний, і не вшанують його по-царськи; але він прийде непомітно і лестощами заволодіє царством.
22. І військо, що було схоже на повінь, буде затоплене і понищене ним, навіть сам вождь заповіту.
23. Бо потому, як він складе спілку з ним, він буде діяти обманом, і піднесеться, і здобуде перемогу з малим народом.
24. Він увійде в мирні і родючі країни, і звершить те, чого не вчиняли батьки його і батьки батьків його; здобич, награбоване майно і багатство буде роздавати своїм, і на фортеці буде мати заміри свої, а проте до часу.
25. Потім спонукає силу свою і дух свій з численним військом супроти царя південного, і південний цар рушить на війну з великим, ще численнішим військом, але не встоїть, тому що буде супроти нього підступ.
26. Навіть учасники трапези його погублять його, і військо його розіллється і впаде багато вбитих.
27. В обидвох царів цих на серці буде піступ, і за одним столом будуть говорити неправду, але успіху не буде, тому що кінець іще відсунутий до часу.
28. І відійде він до свого краю з великим багатством і ворожими намірами супроти святого заповіту, і він звершить його, і повернеться на свою землю.
29. Умовленого часу він знову піде на південь; але останній [похід ] буде не такий, як попередні.
30. Бо супроти нього прийдуть кораблі кіттімські; і тому він занепаде духом і повернеться, і озлобиться на святого заповіта, і виконає свій замір, знову змовиться з відступниками од святого заповіту.
31. І залишить частину війська, а воно опоганить святиню могутности і припинить щоденну пожертву, і покладуть мерзоту, яка спричинить запустіння.
32. Тих, що вчинятимуть нечестиво супроти заповіту, він привабить лестощами; але люди, які шанують свого Бога, посиляться і будуть діяти.
33. І розумні з народу навчать багатьох, хоч будуть деякий час страждати від меча і вогню, від полону і грабунку.
34. І під час страждань своїх будуть діставати деяку поміч, і чимало приєднається до них, але вдавано.
35. Постраждають деякі також і з розумних – для виправдання їх, очищення і для того, щоб обілити їх аж до кінцевого часу; бо ще є час до строку.
36. І буде чинити цар той за своїм підступом, і піднесеться, й звеличиться вище від усілякого божества, і про Бога богів почне говорити недобре, і матиме успіх, аж доки не звершиться гнів: бо що означене, те справдиться.
37. І про богів батьків своїх він не мислить і ні бажання дружин, ні навіть божества ніякого не вшанує; бо звеличить себе найвище від усіх.
38. Але бога фортець на місці його він буде вшановувати, і цього бога, котрого не знали його батьки, він буде вшановувати золотом, і сріблом, і коштовним камінням, і різними коштовностями,
39. І збудує міцну фортецю з чужим богом: котрі визнають його, тих шануватиме більше і дасть владу над багатьма, і землю роздаватиме як нагороду.
40. А прикінцевого часу стане з ним на битву південний цар, і цар північний кинеться на нього, мов буря, з колісницями і вершниками, і з численними кораблями і вчинить напад, як повінню, оточить їх і пройде через них.
41. І ввійде він у найчудовішу з-поміж земель (Палестину), і багато провінцій постраждають, і врятуються від руки його тільки Едом, і Моав, і значна частина синів Аммонових.
42. І простягне руку свою на різні країни; не врятується й земля єгипетська.
43. І заволодіє він скарбами золота і срібла, і різними коштовностями Єгипту; лівійці і ефіопи підуть за ним.
44. Але чутки зі сходу і від півночі збентежать його, і вийде він з неймовірною люттю, щоб винищувати і вигублювати багатьох.
45. І поставить він царські шатра свої поміж морем і горою пречудової святині; і все-таки прийде до свого кінця, і ніхто не допоможе йому.
Даниїла 121. І постане того часу Михаїл, князь великий, що стоятиме за синів народу твого; і постануть важкі часи, яких ще не було від тієї пори, як заіснували люди, аж донині; але врятуються цього часу з твого народу всі, котрі знайдені записаними в книзі.
2. І багато тих, що сплять у земному тліні, пробудяться, одні для життя вічного, інші на вічну наругу і ганьбу.
3. І розумні будуть сяяти, мов світила на небі, і ті, що навернули багатьох до правди, – мов зорі, повік, назавжди.
4. А ти, Даниїле, утаємнич слова оці і запечатай книгу цю до прикінцевого часу; численні прочитають її, і примножиться ведення.
5. Тоді я, Даниїл, подивився, і ось, стоять двоє інших, один по цей бік річки, а другий на тому березі ріки.
6. І [один ] сказав мужеві у лляній одежі, котрий стояв над водами ріки: Коли буде кінець оцих дивовижних подій?
7. І чув я, як муж в лляній одежі, що був над водами ріки, піднісши праву і ліву руку до неба, присягався вічно Живим, що до кінця часу, і часів, і півчасу, і по цілковитому занепаді сили народу святого все це звершиться.
8. Я чув це, але не зрозумів, а тому сказав: Володарю мій! А що ж буде потому?
9. І відповідав він: Йди, Даниїле, бо утаємничені і запечатані слова оці до останнього часу.
10. Багато очиститься, обілиться і переплавлені будуть у [випробуваннях] ; а нечестиві будуть чинити нечестиво, і не зрозуміє цього ніхто із нечестивих, а мудрі зрозуміють.
11. Від часу припинення щоденної пожертви і встановлення мерзоти занепаду мине тисяча двісті дев'яносто днів.
12. Блаженний, хто наджидає і досягне тисячі трьохсот тридцяти п'яти днів.
13. А ти йди до свого кінця, і спочинеш, і постанеш, щоб дістати свого жереба наприкінці тих днів.
Книга: БІБЛІЯ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ Переклад Олександра Гижи Книга Буття
ЗМІСТ
На попередню
|
|
