Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Розвиток податкової системи в перехідній економіці - Мельник
4.3. ЗМІЦНЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ ПОДАТКОВИХ ВІДНОСИН
Сьогодні українська податкова система, як було доведено вище, не є такою, що стимулює зростання соціального добробуту. Податкова система, яка має виконувати егалітарну підфункцію, насправді тільки сприяє збільшенню рівня диференціації в рівнях доходів за різними соціальним групами Це пов’язано з тим, що в Україні мінімальний неоподатковуваний мінімум є надзвичайно низьким, а податковий тиск на громадян – великим. Так, в абсолютному вираженні7 неоподатковуваний мінімум в Україні – найменший серед усіх транзитивних економік, що представлені в таблиці 4.11.Відношення величини мінімуму до ВВП на людину (ВВПЛ) також є одним із найменших – 0,1 (85/850). Майже така ж сама пропорція цього відношення у 1998 році була лише в Мексиці (395/3980), де в 4,7 раза більше показник ВВП на одну людину.
Таблиця 4.11
Порівняльний аналіз основних характеристик прибуткового податку з громадян у деяких перехідних економіках станом на 1998 рік*
Податковий тиск на громадян підсилюється тим, що середня маржинальна (гранична) ставка прибуткового податку (6,0) теж є однією з найбільших величин серед країн, наведених в таблиці 4.11. Більші середні маржинальні ставки лише в Уганді, Замбії та Чилі.
Яскраво характеризує тенденцію падіння реальної вартості неоподатковуваного річного мінімуму доходів громадян таблиця 4.12, у якій цей показник розраховано у доларах США.
Цікавим, згідно з таблицею 4.11, також є той факт, що в деяких країнах (зокрема, Кенія, Танзанія, Уганда, Замбія, Аргентина, Бразилія, Коста-Ріка та Нікарагуа) мінімальний неоподатковуваний мінімум є більшим за показник ВВПЛ. В Україні ж, ще раз акцентуємо увагу на цьому, річний неоподатковуваний мінімум у 1998 році був удесятеро менше ВВПЛ. Станом на кінець 2000 року ця пропорція зросла до 13,358.Таблиця 4.12
Динаміка зміни реальної вартості річного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян України за 1997–2000 роки
ВВПЛ є інтегральним показником, що відбиває економічні, соціальні, політичні та гуманітарні аспекти розвитку країни. За спостереженнями В. Мау, ВВПЛ тісно корелює з “індексом соціального розвитку та індексом економічної свободи, розвитком процесів політичної демократії”9. Отже, іноземні інвестори вкладають свої кошти в ті економіки, де ці показники знаходяться на прийнятному для них рівні, а їх довіра до урядів, які пригнічують соціальний розвиток своєї країни, є дуже низькою. Наведені дані ставлять завдання та формують передумови для перерозподілу доходів населення. У практичному плані це означає необхідність перебудови механізмів, що застосовуються при оподаткуванні доходів громадян, і коригування їх функціональної визначеності.
Можливі два концептуальних підходи щодо методів розв’язання цієї проблеми. Перший – це встановлення єдиної ставки оподаткування доходів громадян без застосування мінімуму доходу фізичної особи, що звільняється від оподаткування. Користь такого підходу в оподаткуванні полягає у тому, що всі верстви населення сплачують рівну частку своїх доходів на утримання уряду, але втрачається принцип соціальної справедливості, оскільки більш заможні верстви населення отримують можливість споживати у більших обсягах. Саме таким чином здійснив податкову реформу російський уряд. Як відомо, у Росії зараз існує єдина ставка прибуткового податку з громадян у розмірі 13 %. Необхідно також відзначити, що за такої системи у Росії існує і мінімально неоподатковуваний мінімум, і інші суми коштів, які звільняються від оподаткування. У такий спосіб російський уряд намагається компенсувати фізичним особам соціальні, медичні та деякі інші витрати, що здійснюють резиденти.Другий підхід – застосування прогресивної шкали податкових ставок дозволяє уникнути цієї проблеми, однак постає завдання встановлення справедливого (тобто адекватного інфляції, рівню доходів, соціальним гарантіям) неоподаткованого мінімуму, системи соціальних, медичних вирахувань тощо.
Залежно від обраної стратегії розвитку, а також соціально-економічної ситуації в країні, уряд має зробити вибір між цими альтернативами. Водночас, як ми бачили на прикладі Росії, може буде певне поєднання елементів тієї чи іншої системи оподаткування доходів громадян, хоча переважає саме перший підхід. Щодо ефективності прибуткового податку за єдиною ставкою, то саме російські науковці відзначають його негативні соціальні наслідки. “Єдина ставка прибуткового податку рівнозначна повній відмові від його розподільчої функції, що може підсилити і без того неприпустимо велику соціальну диференціацію населення”10.Відштовхуючись від цих положень та враховуючи специфіку вітчизняних податкових відносин, в Україні необхідно реалізувати другий підхід до оподаткування доходів громадян. Про збереження прогресії ставок прибуткового податку з громадян та впровадження дієвої системи вирахувань мова йшла вище, а тут стоїть завдання оцінити можливі наслідки збільшення неоподатковуваного мінімуму. Воно поставлене таким чином.
1. Здійснити кількісну оцінку фінансового ресурсу, що звільняється від оподаткування, у випадку зменшення податкового тиску на доходи громадян для двох альтернативних систем. Це дасть можливість зробити порівняльну оцінку приросту сукупного попиту в економіці, а також приріст непрямих податків, що компенсують втрати доходів державного бюджету при однаковому зменшенні податкового тиску на доходи фізичних осіб.2. При здійсненні розрахунків виходити з припущення, що зменшення податкового тиску на доходи громадян збільшує сукупний попит, а відтак зростатимуть доходи бюджету за рахунок непрямих податків (ПДВ, акциз, мито) і опосередковано – за рахунок прямих корпоративних податків (податок на прибуток підприємств). Це фіскальний аспект проблеми. Крім того, збільшення сукупного попиту в економіці є позитивним макроекономічним стимулом для економіки у цілому, оскільки ВВП отримує стимули до зростання через вплив двох головних чинників: з одного боку, зростання сукупного попиту, а з іншого – інвестиції у вигляді заощаджень громадян.
3. Оцінку вільного фінансового ресурсу для прогресивної податкової шкали оподаткування доходів громадян, що діє нині в Україні, здійснювати на тому припущенні, що шкала ставок залишається незмінною. Варіативним чинником обрати неоподатковуваний мінімум.4. Вихідною базою для розрахунків прийняти результати найбільш ґрунтовного дослідження11 щодо розподілу населення за рівнем середньодушового сукупного доходу в Україні за різними соціальними групами (стратами). Остаточний розрахунок вільного фінансового ресурсу, що звільняється від оподаткування у цілому за рік, а також розрахунок річної суми прибуткового податку з громадян (далі – ППГ), що надходить до бюджету, було здійснено шляхом множення на 12 оцінки відповідного місячного показника.
Результати проміжних розрахунків викладені в таблиці 4.13. Як бачимо, середня ставка прибуткового податку (див. стовпчик 6 табл. 4.13) за чинної шкали ставок та величини неоподатковуваного мінімуму дорівнює 12,5 %. Це означає, що при встановленні єдиної ставки ППГ, скасуванні неоподаткованого мінімуму та збереженні доходів державного бюджету від ППГ на сьогоднішньому рівні ставка ППГ має становити саме цю величину, тобто 12,5 %.Таким чином, порівнюючи чинну систему оподаткування доходів фізичних осіб України, наприклад, з російською, можна дійти висновку, що вони майже ідентичні. Єдина перевага російської системи оподаткування полягає у тому, що вона включає в себе широкий перелік соціальних вирахувань, тобто фактично не є опозитивною вітчизняній у чистому вигляді. Можливо, єдина перевага російської системи оподаткування доходів фізичних осіб полягає в тому, що величина соціальних вирахувань має більш цільовий характер. Водночас наявність єдиної ставки ППГ у Росії не зберігає принципу соціальної справедливості, тому тут перевага належить вітчизняній системі оподаткування доходів фізичних осіб.
Водночас необхідно акцентувати увагу на важливому факті. Система оподаткування доходів фізичних осіб має бути елементом загальної податкової системи країни. Тому її цілі і завдання слід підпорядкувати загальним макроекономічним та соціальним цілям розвитку суспільства. Отже, не можна здійснювати порівняльний аналіз підсистем без огляду на всю податкову систему країни. Дотримання цього правила фактично гарантує уникнення структурних проблем усередині системи податків.Повертаючись до тлумачення таблиці 4.13, необхідно прокоментувати також інші важливі цифри. Зокрема, ми розглянули, яким чином будуть зменшуватися доходи бюджету від ППГ та, відповідно, зростатиме сукупний попит, оскільки більша частка доходів громадян залишатиметься у їхн розпорядженні, якщо збільшити неоподатковуваний мінімум у 5 та 10 раз, тобто з 17 до 85 та до 170 гривень.
Сценарний аналіз дозволив отримати цифри, які наочно представлені на рисунку 4.5.Як бачимо, при збільшенні величини неоподаткованого мінімуму у 5 раз сума неоподатковуваного мінімуму, що залишається у розпорядженні фізичних осіб України, відповідно також зростає у 5 раз, доходи бюджету від ППГ падають приблизно у 1,7 раза.
Якщо збільшити величину неоподаткованого мінімуму в 10 раз, на стільки ж відповідно збільшиться дохід громадян, а доходи державного бюджету від ППГ зменшаться лише в 2,9 раза.
*1) Cтовпчики 2–6 – Азаров Н., Лекарь С., Лощинин М., Чушкал Д. Эконометрия физических лиц Украины // Экономист. – 2001. – № 1. – С. 48.
2) Cтовпчики 7–10 – розрахунки автора.
Рис. 4.5. Залежність величин прибуткового податку з громадян та неоподатковуваного доходу, що залишається у розпорядженні резидентів, від зміни розміру неоподатковуваного мінімуму
Неважко побачити, що при обчисленні всіх показників у річному еквіваленті при десятитикратному збільшенні величини неоподатковуваного мінімуму дефіцит державного бюджету за статтею ППГ складатиме 3,1 млрд. гривень. На перший погляд, ця величина здається занадто великою, щоб уряд міг вдатися до таких заходів. Втім необхідно підходити до розгляду цієї проблеми комплексно і брати до уваги не лише ймовірну нестачу коштів за приблизними арифметичними підрахунками13, а й здійснювати оцінку переваг від таких дій з урахуванням більш складних макроекономічних ефектів.
До проблеми компенсації дефіциту коштів бюджету за статею ППГ ми повернемося нижче, а тут розглянемо, які вигоди може отримати уряд та економіка у цілому.Оскільки немає необхідності доводити основні постулати сучасної макроекономічної теорії, то почнемо аналіз з констатації того факту, що збільшення величини неоподатковуваного мінімуму призводить до пропорційного зростання сукупного попиту в економіці. У нашому аналізі дуже важливу роль відіграє величина неоподатковуваного доходу, що залишається у розпорядженні громадян при збільшенні величини мінімуму.
Виходячи із проведених розрахунків, при зростанні мінімуму до 85 гривень неоподатковуваний дохід у розпорядженні фізичних осіб збільшується з 314,4 млн. гривень на місяць до 1572 млн. гривень. У річному еквіваленті ці показники складають відповідно 3772,8 млн. гривень на рік та 18864 млн. гривень.При величині мінімуму у 170 гривень річна сума неоподатковуваного доходу у “кишенях” громадян України буде становити 37728 млн. гривень. Для більш наочного сприйняття цих цифр представимо їх таким чином. При 17 гривнях мінімуму держава залишає у розпорядження громадян неоподатковуваними 2,2 % ВВП, при 85 гривнях мінімуму – 10,8 % ВВП, при 170 гривнях – 21,6 % ВВП (2000 року). Тобто ефективний сукупний попит в економіці зростає відповідно майже в 5 чи 10 разів, що не лише сприятиме розв’язанню соціальних проблем, але й стане через зростання платоспроможного попиту потужним імпульсом до зростання виробництва.
Збільшення рівня неоподатковуваного мінімуму здатне викликати такі наслідки: по-перше, дефіцит бюджетних коштів, по-друге, зміни сукупного попиту. Щодо бюджетного дефіциту, то він можливий лише в короткостроковому періоді. Фахівці стверджують, що в середньому державі доводиться функціонувати з такою проблемою не більше ніж один-два бюджетних роки. У середньо- та довгостроковій перспективі дефіцит коштів буде повністю компенсованим не лише за рахунок збільшення доходів громадян і зростання доходів державного бюджету від надходжень непрямих податків (податків на споживання), а й через зростання бази оподаткування.Щодо змін сукупного попиту, то його величина згідно з моделлю перманентного доходу14 буде постійною протягом усіх наступних періодів
Фіскальні дії уряду здійснюють суттєвий і систематичний вплив на сукупний попит. У макроекономічному аналізі зміна сукупного попиту здебільшого розглядається як результат дії чинника державних витрат і мультиплікатора Кейнса. Водночас збільшення сукупного попиту в економіці відбувається й у разі зміни пропозиції грошей.Збільшення сукупного попиту в економіці, коли зростає пропозиція грошей, легко побачити за допомогою моделі IS-LM, запропонованої для цілей макроекономічного аналізу Джоном Хіксом (див. рис. 4.6). Сукупний попит – це функція від:
де QD – сукупний попит;
G – державні витрати;T – податки;
[Q–T]F – очікуваний дохід;MPKE – очікувана гранична продуктивність капіталу;
М – гроші;Р – ціни.
У виразі 4.1 під змінними наведені алгебраїчні знаки, що характеризують тип функціональної залежності: “+” – пряма функціональна залежність; “-” – зворотна.Отже, за даного рівня цін та обсягу випуску продукції рівноважний сукупний попит визначається під дією кривих IS (інвестиції, заощадження) та LM (пропозиція грошей). У рівноважному стані точка перетину кривих IS та LM (на рис. 4.6 це точка А) визначає сукупний попит та величину відсоткової ставки в економіці.
Виходячи з попередніх пропозицій щодо зміни частки доходу, яка не підлягає оподаткуванню, здійснимо далі за моделлю IS-LM ті зміни, які відбудуться в економіці. У нашому випадку пропозиція грошей зростає. Крива IS залишається постійною на першому етапі змін (позначимо його Т1), а крива LM пересувається праворуч до кривої LM’. Відтак точка рівноваги зміщується від А до В. Як бачимо, попит зростає у періоді Т1.Здійснюючи макроекономічний аналіз так званих “тонких “ ефектів, що виникають після збільшення величини неоподатковуваного доходу, необхідно зробити певні зауваження. Цей аналіз ґрунтується на трьох вихідних припущеннях, про які неодмінно треба сказати.
По-перше, крива LM не є вертикальною, тобто попит/пропозиція грошей не є нечутливою до зміни відсоткової ставки. Інакше кажучи, еластичність попиту грошей за чинником відсоткової ставки не є абсолютно нееластичною. Крива LM може бути вертикальною у випадку, коли грошова політика уряду дуже ефективна з точки зору впливу на сукупний попит. Можна сказати, що уряд здатен досягти економічного зростання лише монетарними заходами. Однак це припущення не збігається з нашими емпіричними спостереженнями, тому ми вилучили цей частковий випадок з аналізу.По-друге, ми виключаємо інший екстремальний випадок. Крива LM також не є абсолютно еластичною, тобто у графічному вигляді вона не є горизонтальною. Горизонтальна LM може виникнути тільки при дуже низькій відсотковій ставці. У такому разі фізичні особи можуть сподіватися, що альтернативна вартість заощадження грошей дуже низька, і тому можуть прийняти рішення не реагувати на зміну пропозиції грошей. Цей випадок також не збігається з нашими емпіричними спостереженнями.
По-третє, крива IS не є вертикальною, тобто споживання та попит на інвестиції не є нечутливими до зміни відсоткової ставки.Отже, як видно з цих припущень, ми уникаємо екстремальних випадків, які, втім, мають місце, здебільшого, у теоретичному аналізі. Крім того, наведені вище випадки мають не тільки ознаки винятків із загального правила, а також короткотерміновий характер. Оцінюючи макроекономічні ефекти від збільшення величини неоподатковуваного мінімуму, ми виходили з реальних умов, які є більш адекватними економічній дійсності нашої країни. Наприклад, кореляційно-регресійний аналіз основних макроекономічних показників у довгостроковому періоді (від 5 до 10 років) доводить, що взаємозв’язок відсоткової ставки (облікової ставки НБУ) та пропозиції грошей (грошові агрегати) є дуже щільним (парні коефіцієнти кореляції більше 0,5). Подібні взаємозв’язки спостерігаються й між відсотковою ставкою, з одного боку, та споживанням і попитом на інвестиції – з іншого.
Отже, оскільки у періоді Т1 зросла пропозиція грошей, то при даному рівні випуску та цін відсоткова ставка зменшується з точки А до В. Зменшення ставки відсотка відбувається через те, що домашні господарства надлишкові залишки грошей почнуть переводити, наприклад, в облігації. Крім того, питома частка споживання у доходах громадян зменшиться, і зросте рівень заощаджень.
Рис. 4.6. Графічна інтерпретація моделі IS-LM
Зростання рівня заощаджень відбуватиметься протягом періоду Т2, що, врешті-решт, призведе до переміщення кривої IS до кривої IS’ (див. рис. 4.6).
Відсоткова ставка зросте з точки В до точки С, яка є точкою рівноваги нових кривих IS’ та LM’. Відтак на ринку знову встановиться рівновага у точці С за даного рівня цін та випуску.Як бачимо з рисунка 4.6, у результаті збільшення величини неоподатковуваного мінімуму, сукупний попит зростає (від Q0 до Q2), а відсоткова ставка залишається незмінною (I0).
Зростання величини сукупного попиту має призвести до збільшення рівноважного ВВП, який визначається під дією таких макроекономічних змінних, як сукупний попит і сукупна пропозиція.Справді, важко заперечити, що при зростанні сукупного попиту ВВП не буде зростати. Однак не можна обмежуватися тільки аналізом моделі IS-LM. При оцінці величини, на яку збільшується сукупний попит, необхідно оцінити, як цей приріст розподіляється між збільшенням цін та зростанням обсягу виробництва. Адже інфляція не є бажаним результатом макроекономічної політики уряду. Загальновідомо, що інфляція має бути підконтрольною.
Розподіл приросту сукупного попиту між цінами та виробництвом залежить від характеру кривої сукупної пропозиції.Наприклад, якщо крива сукупної пропозиції є абсолютно нееластичною (вертикальною), то єдиним наслідком приросту сукупного попиту буде зростання цін (інфляція).
В іншому екстремальному випадку, коли крива сукупної пропозиції є абсолютно еластичною (горизонтальною), єдиним наслідком збільшення сукупного попиту буде зростання виробництва (ВВП). Цей результат податкових змін є більш бажаним наслідком. Однак ці випадки практично є суто гіпотетичними. Емпіричні характеристики сукупної пропозиції будь-якої економіки відрізняються від тих, які їм притаманні в екстремальних випадках. Тому приріст реального сукупного попиту буде перерозподілятися між цінами і виробництвом у пропорціях, зумовлених індивідуальними емпіричними характеристиками сукупної пропозиції кожної окремої економічної системи.Таким чином, повертаючись від аналізу макроекономічних ефектів, що є наслідком збільшення величини неоподатковуваного мінімуму, до проблем податкової системи України, можна зробити висновок про існування шляхів їх розв’язання, які можна використати на практиці.
Так, ми бачимо, що запропоновані дії щодо реформи оподаткування доходів фізичних осіб лише у найближчій перспективі ставлять перед урядом проблеми покриття дефіциту бюджетних коштів. І тут уряд може використати такі неемісійні шляхи покриття дефіциту, як запозичення на фінансових ринках, приватизаційні надходження16, нові види податків (малий бізнес, податок на майно тощо).У середньо- та довгостроковій перспективі деяке недоотримання доходів бюджету за статтею ППГ буде компенсовано:
1) збільшенням надходження ППГ за рахунок приросту доходів громадян;2) збільшенням доходів бюджету від непрямих податків, оскільки зросте споживання;
3) абсолютна величина інших податків зросте, бо відбудеться збільшення ВВП.Отже, на шальках терезів переваги мають більшу вагу, ніж вади. У результаті це дало нам підстави вести мову про один з можливих напрямів подолання структурних проблем податкової системи України – через реформу ППГ.
Можна виділити й інші позитивні наслідки реформи оподаткування доходів фізичних осіб.Якщо за умов переходу від командно-адміністративної формації до ринкового укладу соціально-економічної системи егалітарна функція податків впливає, головним чином, на такий параметр, як швидкість переходу, то у сталій ринковій економіці перерозподіл національного багатства через дію податків є причиною процесу дифузії власності. Цей феномен також є головною ознакою розвиненої ринкової економіки.
Дифузія власності – це процес розширення кількості дрібних власників промислового (виробничого) капіталу шляхом залучення до реального сектора економіки заощаджень громадян. Елементарним прикладом процесу дифузії власності у розвинених ринкових економіках є акціонування промислового капіталу.Відзначимо, що цей процес є діалектичним наслідком дії егалітарної функції податків та динамічного розвитку всієї соціально-економічної системи країни. Щодо реалій українського сьогодення, то ще, звичайно, рано вести мову про виникнення цього феномена, оскільки питома вага споживання у доходах громадян є занадто великою. Тому не відбувається формування найбільш потужного і дешевого інвестиційного ресурсу в межах країни, бо сукупний рівень доходів основної маси населення України доволі низький. Незважаючи на це, не можна применшувати соціально-економічне положення середнього класу, яке для економіки країни, включаючи формування кінцевого попиту на товари і послуги, а також пропозиції робочої сили на ринку праці, має особливе значення.
Саме тому основні напрями підвищення ефективності податкової системи України ми бачимо лише у контексті соціального розвитку, коли державою будуть створені умови не лише для первісного збільшення доходів громадян, а й для появи надлишку доходів, який призведе до формування численного класу власників майна, а також матиме позитивні екстерналії в інших сферах соціального буття.З постійним і стійким збільшенням перманентного доходу наведена поточна вартість грошових надходжень буде зменшуватися, а зростатиме цінність інвестиційних альтернатив з новими властивостями, наприклад, інвестиції у приватну або корпоративну власність, що є бажаним результатом економічних реформ. Вони також розраховані на отримання доходу, але не у короткостроковій, а в довгостроковій перспективі. Подібні зміни споживчих та інвестиційних пріоритетів слугуватимуть виникненню ефекту дифузії власності. Цей феномен, у свою чергу, є головною передумовою зростання економічної культури уряду і сприятиме усталенню спадкоємності між різними політичними генераціями.
Таким чином, вимоги виваженої та послідовної урядової політики щодо доходів громадян, підпорядкованої основним макроекономічним завданням розвитку, поставили Україну перед необхідністю радикальної реформи системи оподаткування доходів фізичних осіб, окремі складові якої обґрунтовані вище. Зміни такого характеру сприятимуть збільшенню доходів громадян і формуванню середнього класу як основи стабільності суспільства в цілому.
Книга: Розвиток податкової системи в перехідній економіці - Мельник
ЗМІСТ
На попередню
|
|
