Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Правознавство – Мельник
Розділ Х ЕКОЛОГІЧНЕ ПРАВО
§ 1. Правова охорона навколишнього природного середовища
Життєвий рівень людини та, в першу чергу, її здоров’я багато в чому залежать від умов навколишнього природного середовища.
На збереження і оздоровлення навколишнього природного середовища та раціональне використання природних ресурсів спрямоване природоохоронне законодавство.Охорона навколишнього природного середовища здійснюється різними засобами, у тому числі і правовими.
Правова охорона навколишнього природного середовища – це сукупність правових норм, що встановлені державою і спрямовані на виконання заходів щодо збереження і оздоровлення навколишнього середовища, раціонального використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки та інше.Завдання правової охорони навколишнього природного середовища полягає у регулюванні відносин у галузі його охорони, використання та відновлення шляхом закріплення в законодавстві обов’язкової для всіх міри належної поведінки щодо середовища проживання.
Сучасними нормативно-правовими актами, що регулюють основи організації охорони навколишнього природного середовища, є Закони України “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про тваринний світ”, “Про охорону атмосферного повітря”, “Про карантин рослин”, “Про природно-заповідний фонд України” та інші, а також відповідні кодекси (земельний, водний, лісовий).Важливе місце у системі законодавчих актів про охорону природи займає Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища”, який прийнятий 25 червня 1991 року і визначає правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища.
Домінуюче положення цього закону зумовлене тим, що він регулює екологічні відносини на базі єдиних для всього екологічного права принципів і правил. У ньому вперше в законодавчому порядку отримали самостійне закріплення екологічні права та обов’язки громадян, екологічна експертиза, засоби забезпечення екологічної безпеки. Даний закон також визначає повноваження Рад народних депутатів та органів управління у галузі охорони навколишнього природного середовища. Так, законом чітко визначені компетенцію Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим у галузі охорони навколишнього природного середовища, повноваження місцевих рад народних депутатів у цій галузі.До органів державного управління у галузі охорони навколишнього природного середовища віднесено Кабінет Міністрів України, ради народних депутатів та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи з охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів.
Громадське управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється громадськими об’єднаннями і організаціями, якщо така діяльність передбачена їх статутами, зареєстрованими відповідно до законодавства України.Державній охороні і регулюванню використання на території України підлягає навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в народному господарстві в даний період (земля, води, надра, ліси та рослинність, тваринний світ та інші природні комплекси).
Державній охороні від негативного впливу несприятливої екологічної обстановки підлягають також здоров’я і життя людей.Закон визначає державну, громадську та інші види експертизи, закріплює обов’язковість її проведення в процесі законотворчої, інвестиційної, управлінської, господарської та іншої діяльності, що впливає на стан навколишнього природного середовища.
В окремі розділи закону включені норми, які регламентують використання природних ресурсів, контроль і нагляд, а також економічний механізм забезпечення охорони навколишнього природного середовища.§ 2. Екологічні права й обов’язки громадян
Діюче законодавство передбачає, що кожний громадянин України має право на безпечне для його життя і здоров’я навколишнє природне середовище.Громадяни мають право брати участь в обговоренні проектів законодавчих актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об’єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, та внесення пропозицій до державних та господарських органів, установ та організацій з цих питань.
Кожен громадянин України має право на участь у розробці та здійсненні заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального і комплексного використання природних ресурсів.Громадяни можуть об’єднуватися у громадські природоохоронні формування, а також отримувати у встановленому законом порядку повну і достовірну інформацію про стан навколишнього природного середовища та його вплив на здоров’я населення.
Громадяни мають право на загальне і спеціальне використання природних ресурсів, на одержання екологічної освіти, подавати до суду позови до державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров’ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище.Законодавством України можуть бути визначені й інші екологічні права громадян.
Екологічні права громадян забезпечуються проведенням широкомасштабних державних заходів щодо підтримки, відновлення і поліпшення стану навколишнього природного середовища; обов’язком міністерств, відомств, підприємств, установ, організацій здійснювати технічні та інші заходи для запобігання шкідливому впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, виконувати екологічні вимоги при тестуванні, розміщенні продуктивних сил, будівництві та експлуатації народногосподарських об’єктів; участю громадських об’єднань та громадян у діяльності щодо охорони навколишнього природного середовища; здійсненням державного та громадського контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища; компенсацією в установленому порядку шкоди, заподіяної здоров’ю і майну громадян внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; невідворотністю відповідальності за порушення даного законодавстваПоряд з екологічними правами громадяни мають певні обов’язки. Так, незалежно від того, чи є громадяни природокористувачами (тобто використовують природні ресурси), чи ні – вони зобов’язані берегти природу, раціонально використовувати природні ресурси, охороняти її багатства, вносити плату за спеціальне використання природних ресурсів та штрафи за екологічні правопорушення (плата за спеціальне природокористування встановлюється на основі нормативів плати і лімітів використання природних ресурсів).
Крім того, громадяни України зобов’язані не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб’єктів, а також компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище.§ 3. Загальне і спеціальне використання природних ресурсів
Громадяни використовують природні ресурси для задоволення різних потреб та інтересів. Експлуатація землі, води, надр, лісів та інших природних об’єктів здійснюється в порядку загального і спеціального їх використання.Суб’єктами права загального користування природними ресурсами можуть бути, згідно із Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища”, всі громадяни. Закон гарантує громадянам право на використання природних ресурсів для задоволення естетичних, оздоровчих, матеріальних та інших потреб. Це право здійснюється громадянами безкоштовно, без закріплення за ними певних природних ресурсів. Для його здійснення не потрібно відповідного дозволу уповноважених органів і осіб. Загальним є, наприклад, використання скверів, парків, водоймищ, лісів (збір дикорослих ягід, грибів, горіхів і т. д.).
На відміну від загального використання природних ресурсів, спеціальне природокористування здійснюється громадянами, підприємствами, установами і організаціями у випадках, коли певні природні ресурси у встановленому законодавством порядку надаються їм у володіння, користування чи в оренду. Природні ресурси для спеціального користування надаються на підставі спеціальних дозволів – державних актів на право володіння чи право постійного користування землею, лісорубських квитків, мисливських карток та інше.Спеціальне використання природних ресурсів для здійснення виробничої чи іншої діяльності можливе тільки за плату.
Природокористувачам забороняється погіршувати стан об’єктів природи, заподіювати їй шкоду. Вони зобов’язані виконувати заходи щодо раціонального використання природних ресурсів, проводити природоохоронні і відновлювальні роботи, які спрямовані на збереження і покращання навколишнього природного середовища.§ 4. Земельний кодекс України
Земельний кодекс України прийнятий Верховною Радою України 13 квітня 1993 року. Він регулює відносини у сфері використання і охорони землі.Завданням земельного законодавства є регулювання відносин з метою створення умов для раціонального використання і охорони земель, рівноправного розвитку всіх форм власності на землю і господарювання, збереження та відтворення родючості грунтів, поліпшення природного середовища, охорона прав громадян, підприємств, установ і організацій на землю.
Згідно з цільовим призначенням всі землі України поділяються на:1) землі сільськогосподарського призначення;
2) землі населених пунктів;3) землі промисловості, транспорту, зв’язку, оборони та іншого призначення;
4) землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення;5) землі лісового фонду;
6) землі водного фонду;7) землі запасу.
Власність на землю в Україні має кілька форм: державну, колективну, приватну. Вони є рівноправними. Розпоряджаються землею ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.Користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним є користування землею без раніше встановленого строку. Тимчасове користування землею може бути короткостроковим – до трьох років і довгостроковим – від трьох до двадцяти років.
У постійне користування земля надається радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності (наприклад, громадянам України для ведення селянського (фермерського) та лісового господарства і т. д.).У тимчасове користування земля передається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності (наприклад, громадянам України для городництва, сінокосіння і випасу худоби, громадським об’єднанням, релігійним організаціям і т. д.).
Земельний кодекс регулює оренду землі, тобто передачу землі у тимчасове користування за плату.У тимчасове користування на умовах оренди земля надається громадянам України, підприємствам, установам і організаціям, громадським об’єднанням і релігійним організаціям, колективним підприємствам, міжнародним об’єднанням і організаціям з участю українських та іноземних юридичних осіб і громадян, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам, а також іноземним державам, міжнародним організаціям, іноземним юридичним особам та фізичним особам, особам без громадянства.
Орендодавцями землі є сільські, селищні, міські, районні Ради народних депутатів і власники землі.Умови, строки, плата за оренду землі визначаються за угодою сторін і обумовлюються у договорі.
Земельний кодекс України регулює також порядок передачі земель у власність і надання їх в користування, підстави припинення і переходу прав на землю, питання вилучення земель, права і обов’язки власників землі і землекористувачів та захист їх прав, питання охорони земель, порядок відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам та інше.§ 5. Контроль і нагляд у галузі охорони навколишнього природного середовища
Контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється шляхом перевірки, спостереження, обстеження, інвентаризації та інше.Завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні дотримання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.
Державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється радами народних депутатів та їх виконавчими і розпорядчими органами, Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, його органами на місцях та іншими спеціально уповноваженими державними органами.Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів, територіальних вод та виключної економічної зони держави, природних територій та об’єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища.
Громадський контроль у галузі навколишнього природного середовища здійснюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища. Порядок діяльності цих інспекторів визначається Положенням, яке затверджує Міністерство охорони навколишнього природного середовища.Громадські інспектори уповноважені проводити перевірки, складати протоколи про порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища і подавати їх органам державного контролю і правоохоронним органам для притягнення винних до відповідальності, подавати допомогу органам державного контролю в діяльності щодо запобігання екологічного правопорушення.
Нагляд за дотриманням законодавства про охорону навколишнього природного середовища також здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому органи прокуратури. У разі необхідності у складі органів прокуратури України можуть створюватися спеціальні екологічні підрозділи.§ 6. Відповідальність за порушення екологічного законодавства
Підставою для юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства є екологічні правопорушення. До них належать:1) порушення прав громадян на екологічно безпечне навколишнє середовище;
2) невиконання вимог екологічних експертиз;3) порушення норм екологічної безпеки;
4) порушення екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд та інших об’єктів;5) допущення наднормативних, аварійних та залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інші шкідливі впливи на навколишнє природне середовище;
6) самовільне спеціальне використання природних ресурсів;7) несвоєчасна сплата платежів за використання природних ресурсів;
8) невиконання розпоряджень органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища;9) порушення вимог законодавства України при проведенні екологічної експертизи, в тому числі поданні завідома неправдивого експертного висновку;
10) перевищення лімітів та порушенні інших вимог використання природних ресурсів;11) невжиття заходів щодо попередження та ліквідації екологічних наслідків аварії та іншого шкідливого впливу на навколишнє природнє середовище;
12) невиконання вимог охорони територій та об’єктів природно-заповідного фонду, інших територій, що підлягають особливій охороні, видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України та інші екологічні правопорушення.За скоєння екологічних правопорушень винні особи несуть адміністративну, цивільну, дисциплінарну і кримінальну відповідальність.
Дисциплінарна відповідальність застосовується у випадках порушення екологічних вимог внаслідок недотримання трудової чи виробничої дисципліни.Адміністративні стягнення накладаються на винних, якщо порушення екологічного законодавства характеризується невеликими ступенями суспільної небезпеки (наприклад, порушення правил використання земель, порушення правил використання водних ресурсів, знищення корисної для лісу фауни і т. д.).
За скоєння злочинних екологічних правопорушень, наприклад, забруднення водоймищ і атмосферного повітря, забруднення моря речовинами, шкідливими для здоров’я людей або для живих ресурсів моря та інше, накладається кримінальна відповідальність.Законом закріплений обов’язок підприємств, установ, організацій і громадян відшкодовувати збитки, заподіяну ними внаслідок порушення екологічного законодавства, тобто нести цивільну відповідальність.
Книга: Правознавство – Мельник
ЗМІСТ
На попередню
|
|
