Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Фінансове право (конспект лекцій ЛНУ)
Фінансове право (конспект лекцій ЛНУ)
Фінанси – це сукупність відносин, що мають розподільчий характер і опосередковуються через доходи та видатки суб’єктів фінансових правовідносин, зокрема, через фізичних та юридичних осіб, державу, міжнародні фінансові організації тощо.Ознаки фінансів:
1. це грошові відносини;
2. це економічні відносини;3. вартісний характер;
4. розподільчий характер;5. опосередковуються через доходи та видатки.
Фінанси є об’єктом фінансової діяльності.
Фінансова діяльність – це діяльність, яка проявляється у формуванні доходів та здійсненні витрат суб’єктами фінансових правовідносин.
Фінансові відносини – це відносини, що відображають рух вартості від одного суб’єкта до іншого і характеризують розподільчі, перерозподільчі та обмінні процеси і матеріально проявляються у грошових потоках.
Особливості фінансів:
1. тісно пов’язані з функціями держави;2. це відносини між державою та фізичними і юридичними особами з приводу формування, розподілу та перерозподілу централізованих та децентралізованих фондів коштів;
3. нерозривно пов’язані з існуванням товарно-грошових відносин;4. пов’язані з розподілом і перерозподілом частини національного валового продукту.
Фінанси поділяють на державні і приватні.
Переважно державні фінанси є предметом дослідження Фінансового права.Ознаки державних фінансів:
1. це економічні відносини;
2. це відносини з приводу мобілізації, розподілу та витрачання коштів;3. мета: виконання завдань та функцій держави.
Відмінності державних фінансів відповідно до д приватних:
1. держава застосовує примусовий порядок мобілізації фінансових ресурсів;2. державні фінанси дуже тісно пов’язані з грошовою системою держави;
3. значний розмір державних фінансів;4. державні фінанси спрямовані на задоволення загальносуспільних потреб;
5. пріоритет видатків над доходами.Централізовані фонди коштів – це кошти, що перебувають у розпорядженні:
1. держави як суб’єкта публічної влади;
2. органів місцевого самоврядування.Децентралізовані фонди коштів – це кошти, що перебувають у розпорядженні окремих суб’єктів господарської діяльності і створюються за рахунок їх власних прибутків.
Централізовані та децентралізовані фонди коштів у вузькому розумінні включають в себе гроші (готівкові, безготівкові).
Централізовані та децентралізовані фонди коштів у широкому розумінні включають в себе валютні цінності. Хоча деякі автори вважають, що централізовані та децентралізовані фонди коштів у широкому розумінні включають в себе гроші, цінні папери та валютні цінності.
Але відповідно до Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19.02.1993р. валютні цінності – це
1. валюта України - грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України;2. платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України;
3. іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу,кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України;
4. платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або банківських металах;5. банківські метали - це золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.
Відповідно до ч.1 ст.192 Цивільного кодексу України: цінний папір - це документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.
Фінансова діяльність держави – це планова діяльність у сфері мобілізації, розподілу та використання централізованих та децентралізованих фондів коштів з метою виконання завдань та функцій держави.
Особливості фінансової діяльності держави:
1. міжгалузевий характер;2. суб’єкти фінансової діяльності держави – це органи державної влади та органи місцевого самоврядування;
3. поєднання імперативних та диспозитивних методів управління.Фінансова діяльність держави значною мірою врегульована на законодавчому рівні. Зокрема, відповідно до п.1 ч.2 ст.92 Конституції України виключно законами України встановлюються:
- Державний бюджет України і бюджетна система України;
- система оподаткування, податки і збори;- засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків;
- статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України;- порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу;
- порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи.Принципи фінансової діяльності держави:
1. загальноправові:
- законність;- верховенство права;
- суверенітет держави;- рівність усіх форм власності:
- та ін.2. галузеві:
- публічний характер фінансової діяльності держави;- розподіл функцій між представницьким органом та органами виконавчої влади у сфері фінансової діяльності;
- пріоритет законодавчого органу над виконавчими;- пріоритет видатків над доходами;
- всебічний контроль у сфері фінансової діяльності;- плановий та цільовий характер використання фінансових ресурсів держави.
Методи фінансової діяльності держави:
· мобілізація коштів – це система заходів, які здійснюються державою для планомірного формування фондів коштів.
Види мобілізації: обов’язкова (сплата податків) і добровільна (допомоги, пожертви, дарунки).· розподіл коштів - це система заходів щодо виділення коштів за призначенням.
Завдяки розподілу коштів видно пріоритети державної політики та її співвідношення з функціями держави. Розподіл коштів здійснюється на підставі Бюджетного кодексу відповідно до Закону України про державний бюджет.
Методи розподілу коштів:
1. фінансування;2. кредитування.
Фінансування – це безповоротний, безоплатний, цільовий відпуск коштів, що здійснюється на підставі затвердженого фінансового плану з відповідного централізованого фонду кошту.
Ознаки фінансування:
1. безповоротність;2. безоплатність;
3. цільовий характер;4. підстава здійснення – закон про державний бюджет, рішення про місцевий бюджет;
5. здійснюється з бюджету відповідного рівня.Кредитування – це виділення коштів на певний строк на засадах оплатності та поворотності з додержанням цільового призначення.
Ознаки кредитування:
1. оплатність;
2. строковість;3. поворотність;
4. цільовий характер;5. підстава здійснення – закон про державний бюджет, рішення про місцевий бюджет;
6. здійснюється з бюджету відповідного рівня.· використання коштів – це система заходів щодо використання за призначенням бюджетних коштів.
Ознаки використання коштів:
1. плановість;
2. цільовий характер;3. ефективність;
4. економія;5. здійснюється в межах затверджених лімітів.
· фінансовий контроль - це система заходів щодо додержання законності, фінансової дисципліни і раціональності у під час здійснення фінансової діяльності держави.
Фінансова система України
Фінансова система України – це сукупність фінансових інститутів, які сприяють утворенню та використанню централізованих та децентралізованих фондів коштів для здійснення фінансової діяльності держави.
Основні ланки фінансової системи України:
1. державний бюджет; це найбільший централізований фонд коштів, що перебуває у розпорядженні уряду.Бюджет – це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду (п.1 ст.2 БК України).
2. місцеві бюджети;бюджети місцевого самоврядування – це бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань (п.2 ст.2 БК України).
місцеві бюджети – це бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування (п.26 ст.2 БК України).3. фінанси державних підприємств;
Джерелами формування майна суб'єктів господарювання, зокрема і державних підприємств, є:- грошові та матеріальні внески засновників;
- доходи від реалізації продукції (робіт, послуг);- доходи від цінних паперів;
- капітальні вкладення і дотації з бюджетів;- надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об'єктів (комплексів), що належать їм, придбання майна інших суб'єктів;
- кредити банків та інших кредиторів;- безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій і громадян;
- інші джерела, не заборонені законом (ч.1 ст. 140 ГК України).4. спеціальні цільові фонди; наприклад, Пенсійний фонд України. Специфіка спеціальних цільових фондів:
- цільове призначення;- визначена законодавча самостійність;
- відокремленість від державного бюджету;- управління ними здійснюється чітко визначеними органами державної влади;
- чітко визначені джерела формування;- чітко визначені напрями використання коштів;
- зумовлені конкретними потребами.5. кредит. Позичальником виступає держава в особі органів державної влади. Наприклад. Держава випускає облігації державної внутрішньої (зовнішньої) позики.
Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено
умовами випуску) - ст.10 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу” від 18.06.1991р.Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах.
Випускаються облігації таких видів:
а) облігації внутрішніх і місцевих позик;
б) облігації підприємств.Рішення про випуск облігацій внутрішніх і місцевих позик приймається відповідно Кабінетом Міністрів України і місцевими радами.
У рішенні повинні визначатися емітент, умови випуску і порядок розміщення облігацій.
Облігації зовнішніх державних позик України - цінні папери, що розміщуються на міжнародних та іноземних фондових ринках і підтверджують зобов'язання України відшкодувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій.
Рішення про випуск облігацій зовнішніх державних позик України в межах передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік зовнішніх джерел фінансування дефіциту Державного бюджету України приймається Кабінетом Міністрів України щодо кожного випуску.
Рішення про випуск облігацій зовнішніх державних позик України оформляється постановою Кабінету Міністрів України, якою затверджуються умови випуску. Умовами випуску облігацій зовнішніх державних позик України визначаються загальний обсяг випуску, номінальна вартість однієї облігації, валюта, в якій деномінуються облігації, строк виплати та розмір доходу, строк погашення тощо.
Рішення про випуск облігацій зовнішніх державних позик України поза межами передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік зовнішніх джерел фінансування дефіциту Державного бюджету України має визначати мету випуску, джерело погашення та підлягає затвердженню Верховною Радою України і набирає чинності після такого затвердження (ст.14-1 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу” від 18.06.1991р.).
Предмет та метод фінансового права України
Фінансове право – це публічна галузь права, яка містить сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають у процесі створення, розподілу і використання фондів коштів держави та органів місцевого самоврядування, необхідних для реалізації їх завдань і функцій.
Предмет фінансового права – це суспільні відносини, що виникають змінюються і припиняються у сфері фінансової діяльності держави.
До предмету фінансового права входять:
1. відносини щодо фінансової діяльності держави, в тому числі щодо здійснення фінансового контролю.
2. бюджетні відносини:
- бюджетний устрій;- бюджетний процес.
3. податкові відносини – це однорідні суспільні відносини, що визначають порядок надходження коштів від платників до бюджетів (державного і місцевого) у формі податків і зборів.4. грошово-кредитні відносини:
- банківські відносини – це відносини щодо здійснення банківських операцій та надання банківських послуг;- грошовий обіг та розрахунки (готівкові та безготівкові);
- відносини валютного регулювання та валютного контролю.Ознаки відносин, що становлять предмет фінансового права:
- фінансові відносини;
- виникають в результаті здійснення фінансової діяльності;- один із суб’єктів цих відносин наділений владними повноваженнями;
- владні відносини;- забезпечуються силою державного припису;
- об’єктом є грошові фонди;- майновий характер.
Метод фінансового права – імперативний, метод владних приписів.
Книга: Фінансове право (конспект лекцій ЛНУ)
ЗМІСТ
На попередню
|
|
