Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
Додати книгу на сайт:
§ 2. Суб`єкти виконання зобов`язання
Суб'єктами виконання зобов'язання є кредитор і боржник. Зазвичай вони є тими особами між якими відбувається виконання зобов'язання. Це безпосередньо випливає із визначення зобов'язання, закріпленого ст. 151 ЦК України: одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) відповідну дію. В деяких випадках характер і якість виконання певних зобов'язань залежить від особистих властивостей боржника. Так, з особистістю автора, з яким укладено договір літературного замовлення на художній або літературний твір, пов'язується і виконання зобов'язання. Необхідність особистого виконання може випливати не тільки із суті зобов'язання, а й із безпосередньої домовленості сторін або з прямої вказівки закону. Так, на підставі ст. 333 ЦК України за договором підряду, де підрядчиком виступає громадянин, останній зобов'язаний виконати роботу особистою працею. За таких обставин необхідною умовою належного виконання зобов'язання визнається виконання його особисто боржником. Це правило поширюється на випадки, коли це:
1) передбачено законом;
2) встановлено угодою сторін;
3) випливає із суті зобов'язання.
Проте, за загальним правилом, виконання зобов'язання особисто боржником не впливає ні на характер, ні на якість виконання зобов'язання. Для кредитора зазвичай не має значення, чи він отримує гроші або інше майно безпосередньо від боржника або від будь-якої іншої особи, що діє за його дорученням.
Саме на такі випадки розрахований інститут передоручення виконання зобов'язання третій особі, передбачений ст. 164 ЦК України. Боржник може покласти виконання обов'язку, який лежить на ньому, на третю особу (передоручення зобов'язання), а кредитор має право доручити третій особі право прийняти виконання (переадресування виконання). Однак цей інститут може застосовуватися за наявності однієї з названих умов, які передбачені у ст. 164 ЦК України:
1) якщо таке переадресування або передоручення передбачено безпосередньо законом;
2) якщо третя особа адміністративне підпорядкована тій стороні, яка застосовує покладення своїх обов'язків або передачу своїх прав на третю особу;
3) якщо третя особа пов'язана з однією із сторін відповідного зобов'язання договором.
Разом з тим слід підкреслити, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язання у випадках покладення відповідних прав або обов'язків на іншу (третю) особу несе та сторона, яка є учасником договору, якщо законодавством не передбачено, що ця відповідальність покладається безпосередньо на виконавця.
Від передоручення і переадресування слід відрізняти заміну осіб у зобов'язанні. Якщо при передорученні боржник залишається суб'єктом зобов'язання і відповідно несе відповідальність за дії призначеного ним виконавця, при переадресуванні виконання кредитор також залишається суб'єктом виконання, і тому призначена ним третя особа претензій до боржника пред'явити не може.
Заміна осіб у зобов'язанні пов'язана з тим, що попередні учасники зобов'язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов'язки у повному обсязі переходять до суб'єктів, які їх замінюють. Заміна осіб у зобов'язанні може набувати форми заміни кредитора або заміни боржника.
Заміна кредитора — це уступка кредитором своїх прав вимоги за зобов'язанням іншій особі. Вона має назву цесії. Кредитор, який поступається своїм правом вимоги за зобов'язанням третій особі, називається цедентом, а особа, якій кредитор поступається своїм правом вимоги за зобов'язанням — цесіонарієм. Для цесії (уступки вимоги) необхідною є угода між старим і новим кредитором, тобто між цедентом і цесіонарієм. Згоди боржника на здійснення цесії не потрібно, оскільки вона ніякою мірою не погіршує його становище. Дійсно, для боржника не має значення кому передавати виконання зобов'язання — старому чи новому кредиторові. Якщо у зв'язку з цесією (заміною кредитора) необхідні додаткові витрати боржника для виконання, ці витрати відносяться на рахунок кредитора. Крім того, на підставі ст. 200 ЦК України боржник зберігає всі заперечення проти нового кредитора, які він міг протиставити попередньому кредиторові. Так, якщо продавець продав річ покупцеві, а потім передав свої права вимоги третій особі (відбулася заміна кредитора — цесія), покупець зберігає відповідні права, які належать йому в договорі купівлі-продажу щодо нового учасника цих відносин. За умов, коли покупець знайде в придбаній речі дефекти, він вправі посилатися на них при розрахунках з новим учасником договору купівлі-продажу — цесіонарієм. Проте, хоч при уступці вимоги згоди боржника не потрібно, старий кредитор (цедент) зобов'язаний повідомити боржника про цесію, яка відбулася, а також передати документи, які засвідчують право вимоги, новому кредиторові (цесіонарію). У противному разі відповідно до ст. 199 ЦК України боржник може виконати зобов'язання старому кредиторові і не нестиме відповідальність перед цесіонарієм, який набуває права витребувати виконання лише від цедента, а не від боржника.
Вимога, що передається іншій особі в порядку цесії, переходить до нього в тому обсязі, в якому вона раніше належала цедентові. Для цесіонарія зберігають силу всі засоби забезпечення зобов'язання (застава, завдаток, порука тощо) відповідно до ч. З ст. 197 ЦК України. Якщо боржник ухиляється від виконання, то тільки до нього і може бути пред'явлена вимога з боку цесіонарія. Однак при уступці вимоги щодо фактично недійсного, неіснуючого зобов'язання перед цесіонарієм відповідатиме цедент, тобто попередній кредитор. Інакше кажучи, цедент відповідає перед цесіонарієм за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання цього зобов'язання боржником (ч. 2 ст. 197 ЦК). За загальними правилами ЦК України, цесія може застосовуватися у будь-яких зобов'язаннях, винятки встановлені лише для вимог, уступка яких суперечить закону, договору, який може виключати уступку будь-якої вимоги або якщо вимога пов'язана безпосередньо з особою кредитора (ч. 1 ст. 197 ЦК). Так, ч. 2 ст. 197 ЦК України безпосередньо забороняє уступку вимоги про відшкодування майнової шкоди, яка спричинена ушкодженням здоров'я або заподіянням смерті.
У сучасних умовах у зв'язку з активним запровадженням ринкових принципів господарювання інститут цесії значно поширився у підприємницьких відносинах.
Внаслідок переведення боргу (заміни боржника) попередній боржник вибуває із зобов'язання і замінюється новим. Для переведення боргу безперечно потрібна згода нового боржника, оскільки якщо договір як вольовий акт не може вчинятися без волевиявлення кожного із контрагентів, то тим більше не можна поза своєю волею стати боржником уже існуючого зобов'язання. Але переведення боргу не можна здійснити і без згоди кредитора. Цим переведення боргу відрізняється від цесії (уступки вимоги). Таке положення зрозуміло, оскільки для боржника зазвичай не має значення особа кредитора, якому він має вручити виконання, але для кредитора не однаково, хто буде виступати перед ним як боржник, оскільки виконання безумовно залежить і від платоспроможності боржника та від інших ознак, які характеризують особу боржника. Саме виходячи з цього, на підставі ч. З ст. 201 ЦК України і порука, і застава, встановлені третьою особою на забезпечення виконання зобов'язання, з переведенням боргу припиняються, якщо поручитель або заставодавець не висловили своєї згоди відповідати також і за нового боржника.
Новий боржник має право виставляти проти вимог кредитора всі ті заперечення, які основані на відносинах між кредитором і первісним боржником (ч. 2 ст. 201 ЦК).
Сфера застосування переведення боргу обмежується тими самими межами, що встановлені для цесії. Стосовно форми уступка вимоги і переведення боргу підпорядковуються загальним правилам, які встановлені щодо форми угод. Так, ст. 202 ЦК України передбачає, що уступка вимоги і пере^ ведення боргу, які основані на угоді, здійсненій у письмовій формі, мають бути також вчинені у простій письмовій формі Однак невиконання цієї умови не тягне за собою недійсності угоди про уступку вимоги або переведення боргу. В цьому разі застосовуються загальні правила, передбачені ст. 46 ЦК України.
Книга: Цивільне право України: Підручник / Д.В. Боброва, О.В. Дзера
ЗМІСТ
1. | Цивільне право України: Підручник / Д.В. Боброва, О.В. Дзера
|
|
2. | Слово до читачів
|
|
3. | Передмова
|
|
4. | Розділ І. Загальні положення цивільного права - Глава 1. Цивільне право як галузь права. Наука цивільного права - § 1. Місце цивільного права в системі правових галузей
|
|
5. | § 2. Предмет та метод цивільного права
|
|
6. | § 3. Функції та принципи цивільного права
|
|
7. | § 4. Визначення та система цивільного права
|
|
8. | § 5. Цивільне право як наука
|
|
9. | Глава 2. Цивільне законодавство - § 1. Поняття та структура цивільного законодавства
|
|
10. | § 2. Співвідношення галузевого і комплексного законодавства
|
|
11. | § 3. Дія цивільного законодавства
|
|
12. | § 4. Застосування цивільного законодавства за аналогією
|
|
13. | § 5. Роль судової та арбітражної практики в удосконаленні, тлумаченні та застосуванні цивільного законодавства
|
|
14. | Глава 3. Система та завдання курсу "Цивільне право" як навчальної дисципліни - § 1. Система курсу "Цивільне право" — науково-методична база його вивчення
|
|
15. | § 2. Основні завдання курсу "Цивільне право"
|
|
16. | Глава 4. Загальна характеристика цивільного права зарубіжних країн - § 1. Необхідність вивчення зарубіжного цивільного права
|
|
17. | § 2. Предмет і система цивільного та торгового права зарубіжних країн
|
|
18. | § 3. Джерела цивільного і торгового права зарубіжних країн
|
|
19. | § 4. Основні інститути цивільного права зарубіжних країн
|
|
20. | Глава 5. Цивільні правовідносини - § 1. Поняття та особливості цивільних правовідносин
|
|
21. | § 2. Елементи цивільно-правових відносин
|
|
22. | § 3. Види цивільно-правових відносин
|
|
23. | Глава 6. Громадяни як суб`єкти цивільного права - §1. Правоздатність громадян
|
|
24. | § 2. Дієздатність громадян
|
|
25. | § 3. Визнання громадянина безвісно відсутнім та оголошення його померлим
|
|
26. | § 4. Ім`я та місце проживання громадянина. Акти громадянського стану
|
|
27. | Глава 7. Юридичні особи - § 1. Поняття та ознаки юридичної особи
|
|
28. | § 2. Правоздатність юридичної особи
|
|
29. | § 3. Порядок виникнення і припинення юридичних осіб. Порядок виникнення юридичних осіб.
|
|
30. | § 4. Види юридичних осіб
|
|
31. | Глава 8. Держава як суб`єкт цивільного права - § 1. Держава Україна — суб`єкт цивільного права
|
|
32. | § 2. Участь держави у цивільних правовідносинах
|
|
33. | Глава 9. Об`єкти цивільних прав - § 1. Поняття та види об`єктів цивільних прав
|
|
34. | § 2. Речі як об`єкти цивільних прав. Класифікація речей. Майно
|
|
35. | § 3. Цінні папери як об`єкти цивільних прав
|
|
36. | § 4. Вексель як об`єкт цивільних прав
|
|
37. | Глава 10. Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин - § 1. Поняття юридичних фактів
|
|
38. | § 2. Класифікація юридичних фактів
|
|
39. | Глава 11. Угоди - § 1. Поняття та види угод
|
|
40. | § 2. Умови дійсності угод
|
|
41. | § 3. Недійсні угоди
|
|
42. | § 4. Види недійсних угод
|
|
43. | § 5. Умови і строки в угодах
|
|
44. | Глава 12. Строки (терміни). Позовна давність - § 1. Поняття та значення строків (термінів) у цивільному праві
|
|
45. | § 2. Види цивільно-правових строків (термінів)
|
|
46. | § 3. Позовна давність
|
|
47. | Глава 13. Представництво і довіреність - § 1. Представництво
|
|
48. | § 2. Довіреність
|
|
49. | Глава 14. Здійснення та захист цивільних прав - § 1. Здійснення суб`єктивних прав
|
|
50. | § 2. Виконання цивільних обов`язків
|
|
51. | § 3. Забезпечення виконання обов`язків
|
|
52. | § 4. Захист суб`єктивних прав
|
|
53. | Розділ II. Особисті немайнові права - Глава 15. Поняття та види особистих немайнових прав - § 1. Поняття особистих немайнових відносин, не пов`язаних з майновими
|
|
54. | § 2. Види особистих немайнових прав, не пов`язаних з майновими
|
|
55. | Глава 16. Захист особистих немайнових прав - § 1. Поняття захисту особистих немайнових прав
|
|
56. | § 2. Захист честі, гідності та ділової репутації
|
|
57. | Розділ III. Право власності - Глава 17. Загальна характеристика права власності - § 1. Поняття власності та права власності
|
|
58. | § 2. Право власності в об`єктивному і суб`єктивному значенні та його елементи
|
|
59. | Глава 18. Загальна характеристика інституту права власності в умовах переходу України до ринкової економіки - § 1. Передумови реформування відносин власності та створення нового інституту права власності
|
|
60. | § 2. Формування інституту права власності в період ринкових реформ в Україні
|
|
61. | § 3. Зміст права власності
|
|
62. | § 4. Способи набуття і припинення права власності
|
|
63. | § 5. Встановлення моменту виникнення права власності
|
|
64. | § 6. Правовстановлюючі документи власника
|
|
65. | Глава 19. Право приватної власності - § 1. Загальні положення
|
|
66. | § 2. Умови виникнення і припинення права приватної власності громадян
|
|
67. | § 3. Здійснення громадянами права приватної власності
|
|
68. | Глава 20. Право власності юридичних осіб - § 1. Загальні положення
|
|
69. | § 2. Власність кооперативів
|
|
70. | § 3. Право власності господарських товариств
|
|
71. | § 4. Право власності господарських об`єднань
|
|
72. | § 5. Власність громадських організацій
|
|
73. | Глава 21. Право державної та комунальної власності - § 1. Загальні положення
|
|
74. | § 2, Підстави виникнення права державної та комунальної власності
|
|
75. | § 3. Право повного господарського відання і право оперативного управління. Основні форми здійснення права державної та комунальної власності
|
|
76. | § 4. Зміст інституту права повного господарського відання і права оперативного управління
|
|
77. | Глава 22. Право спільної власності - § 1. Поняття права спільної власності
|
|
78. | § 2. Право спільної часткової власності
|
|
79. | § 3. Право спільної сумісної власності подружжя
|
|
80. | § 4. Особливості деяких різновидів права спільної власності
|
|
81. | Глава 23. Захист права власності - § 1. Поняття цивільно-правового захисту
|
|
82. | § 2. Основні цивільно-правові засоби захисту права власності
|
|
83. | § 3. Віндикаційний позов
|
|
84. | § 4. Негаторний позов
|
|
85. | § 5. Позов про виключення майна з опису (звільнення майна з-під арешту)-
|
|
86. | § 6. Позов про визнання права власності
|
|
87. | § 7. Загальна характеристика інших засобів захисту права власності
|
|
88. | Розділ IV. Право інтелектуальної власності - Глава 24. Цивільно-правове регулювання відносин, пов`язаних з творчою діяльністю - § 1. Поняття творчої діяльності та інтелектуальної власності
|
|
89. | § 2. Спільне в цивільно-правовому регулюванні відносин, пов`язаних з творчою діяльністю
|
|
90. | § 3. Відмінності у цивільно-правовому регулюванні відносин, пов`язаних з творчою діяльністю
|
|
91. | Глава 25. Право літературно-художньої власності. Авторське право і суміжні права - § 1. Поняття та джерела авторського права
|
|
92. | § 2. Об`єкти авторського права
|
|
93. | § 3. Суб`єкти авторських відносин
|
|
94. | § 4. Суб`єктивне авторське право, його зміст та межі
|
|
95. | § 5. Поняття суміжних прав
|
|
96. | Глава 26. Право промислової власності - § 1. Право на винаходи, корисні моделі та промислові зразки § 2. Право на раціоналізаторську пропозицію
|
|
97. | § 3. Право на селекційні досягнення
|
|
98. | § 4. Право на науково-технічну інформацію
|
|
99. | Глава 27. Правові засоби індивідуалізації учасників товарного обороту, товарів і послуг
|
|
100. | § 1. Право на фірмове найменування (фірму)
|
|
101. | § 2. Право на знаки для товарів і послуг. Значення знаків для товарів і послуг.
|
|
102. | § 3. Право на найменування місця походження товару
|
|
103. | Розділ V. Загальні положення зобов`язального права - Глава 28. Загальна характеристика зобов`язальних правовідносин - § 1. Поняття та склад зобов`язання
|
|
104. | § 2. Підстави виникнення зобов`язань
|
|
105. | § 3. Система цивільних зобов`язань
|
|
106. | Глава 29. Цивільно-правовий договір - § 1. Поняття, значення та функції договору в цивільному праві
|
|
107. | § 2. Система цивільно-правових договорів
|
|
108. | § 3. Зміст і тлумачення договору
|
|
109. | § 4. Укладення, зміна та розірвання договору
|
|
110. | § 5. Особливості змісту та порядку укладення господарських договорів
|
|
111. | § 6. Особливості концесійних договорів, угод про розподіл продукції, договорів лізингу, франчайзингу та консалтингу
|
|
112. | Глава 30. Виконання зобов`язань - § 1. Поняття та принципи виконання зобов`язань
|
|
113. | § 2. Суб`єкти виконання зобов`язання
|
|
114. | § 3. Місце, строк та спосіб виконання зобов`язання
|
|
115. | § 4. Особливості виконання часткового та солідарного зобов`язання
|
|
116. | Глава 31. Способи забезпечення виконання зобов`язань - § 1, Поняття способів забезпечення виконання зобов`язань
|
|
117. | § 2. Окремі способи забезпечення виконання зобов`язань
|
|
118. | § 3. Зміст та співвідношення понять "неустойка", "штраф", "пеня"
|
|
119. | § 4. Застава як спосіб забезпечення виконання зобов`язань Глава 32. Відповідальність за порушення зобов`язань - § 1. Поняття та значення цивільно-правової відповідальності
|
|
120. | § 2. Види цивільно-правової відповідальності
|
|
121. | § 3. Умови (підстави) цивільно-правової відповідальності
|
|
122. | Глава 33. Припинення зобов`язань - § 1. Поняття та способи припинення зобов`язань
|
|
123. | § 2. Окремі способи припинення зобов`язань. Виконання зобов`язань
|
|
На попередню