Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
Додати книгу на сайт:
§ 3. Здійснення громадянами права приватної власності
Право приватної власності передбачає наділення громадянина-власника юридичне забезпеченою можливістю здійснювати у передбачених законом межах права щодо володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Зазначені правомочності власника утворюють зміст права власності громадян. У цивільному законодавстві, інших законодавчих актах, як правило, не визначається конкретний обсяг правомочностей громадян щодо їхньої приватної власності. Лише в деяких випадках законодавець встановлює безпосередні межі здійснення громадянами правомочностей права приватної власності щодо того чи іншого конкретного майна (наприклад, стосовно земельних ділянок, приватного підприємства, зброї, валютних цінностей). Тому, визначаючи обсяг правомочностей громадянина щодо належного йому майна, слід враховувати загальні принципи здійснення цивільних прав, соціально-економічну природу власності громадян та особливості окремих її об'єктів.
Правильне визначення обсягу правомочностей та умов їх здійснення має велике значення для утвердження правового статусу громадянина-власника та захисту його прав. Порушення особою відповідних правових норм може позбавити її такого захисту або навіть призвести до припинення права власності.
Власник, як зазначається в ст. 4 Закону України "Про власність", має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону, і використовувати таке майно для господарської та іншої, не забороненої законом діяльності. При цьому власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства, не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб, адміністративно-територіальних утворень і держави. І лише у випадках і порядку, встановлених актами законодавства України, діяльність власника може бути обмежена або припинена. Недодержання власником встановлених законодавством України вимог може бути підставою для відмови у захисті права приватної власності, оскільки цивільні права охороняються законом лише за умови, що здійснення їх не суперечить призначенню цих прав у суспільстві.
У період переходу України до ринкових відносин у новому цивільному законодавстві набирає реального змісту формула:
дозволяється все, що не заборонено законом. Не заперечуючи можливість її застосування в інституті права власності, на наш погляд, слід обов'язково враховувати ту обставину, що у цивільному законодавстві, як правило, прямо не перелічуються усі неправомірні дії громадян-власників. Практично це й неможливо передбачити. Тому звернення до загальних критеріїв визначення правомірності чи неправомірності дій власників є цілком виправданим і не суперечить закону. Це стосується однаковою мірою усіх трьох елементів правомочності власника, тобто володіння, користування і розпорядження. Причому обсяг правомочності (її обмеження) може встановлюватися як щодо сукупності усіх названих елементів, так і щодо кожного з них, що зумовлено неоднаковим їх значенням для власника і оточуючих осіб.
Володіння об'єктами права приватної власності (тобто фактичне панування над річчю чи фактичне утримання її у сфері власних потреб власника) кожен громадянин здійснює самостійно або за власною волею спільно з іншими особами (як фізичними так і юридичними), зокрема членами сім'ї. Проте таке спільне володіння не породжує в останніх права власності. Власник має право передати належне йому майно у володіння інших осіб, не втрачаючи при цьому права власності. Власник не завжди може бути заінтересований мати майно у своєму фактичному володінні. Наприклад, власник кількох квартир може задовольнятися проживанням в одній з квартир, виходячи з власних потреб. Більше того, можливі ситуації, коли фактичне володіння майном для власника є недоцільним. Так, як правило, громадяни володіють грошовими сумами в межах, необхідних для задоволення власних потреб. Залишкові ж суми вкладають у кредитні установи, акції, інші цінні папери, оскільки це надає їм можливість одержувати дивіденди чи інший прибуток.
Користування майном також є для власника одним з найважливіших рушійних мотивів у набутті права власності, оскільки ця правомочність безпосередньо сприяє задоволенню його матеріальних, культурних і господарських потреб. Користування, як і володіння, власник може здійснювати самостійно або спільно з іншими особами. Він має право вимагати усунення перешкод з користування своїм майном, захищати іншим чином це право. Іноді користування власністю можливе лише при додержанні громадянином тих чи інших спеціальних умов. Так, для самостійного користування автомобілем, літаком чи іншим транспортним засобом треба мати відповідне посвідчення на право керування, для експлуатації житлового будинку, деяких його комунікацій мають бути додержані протипожежні та інші правила. Власник може бути позбавлений можливості, всупереч власній волі, користуватися своєю власністю, зокрема у разі арешту майна у зв'язку зі скоєнням злочину чи його засудженням до позбавлення волі.
Розпорядження є не менш важливим правом власника. Воно остаточно утверджує абсолютну владу громадянина над майном, дає можливість реалізувати цю владу шляхом тимчасової передачі майна іншим особам або відчуження його за угодами продажу, дарування, заповіту тощо. У багатьох випадках без права розпорядження право власності взагалі було б позбавлене доцільності (наприклад, щодо права власності на грошові кошти). Реалізуючи свої грошові доходи, громадяни набувають у власність чи тимчасове користування майно, отримують необхідні послуги для задоволення своїх потреб. Завдяки праву розпорядження громадяни мають можливість здійснювати підприємницьку та іншу господарську діяльність. Як правило, лише власник може визначати юридичну чи фактичну долю належної йому речі.
Наділяючи власника максимально можливими повноваженнями з володіння, користування розпорядження майном, законодавець водночас визначає певні загальні або спеціальні правила їх здійснення. Прикладом загальних правил, що встановлювалися законодавством соціалістичного періоду, була заборона громадянам одержувати від своєї власності "нетрудові доходи"1. Нині ця заборона не діє, оскільки громадянам надано право одержувати прибутки та інші плоди від своєї власності будь-яким чином, прямо не забороненим законом. Зрозуміло, що використовуючи своє майно для систематичного одержання прибутків, громадянин зобов'язаний додержуватися правил, встановлених для підприємництва чи іншої діяльності суб'єктів цивільних правовідносин. Водночас для нового законодавства ринкової орієнтації здебільшого характерне встановлення спеціального правового режиму здійснення правомочностей власника щодо окремих видів майна (валютних цінностей, зброї, земельних ділянок тощо).
Законодавство може встановлювати обмеження або заборони щодо ввезення в Україну, вивезення з України та транзит через її територію товарів та інших предметів деяких видів (ст. 51 Митного кодексу України). Так, Кабінет Міністрів України своєю Постановою від 11 вересня 1996 p. затвердив Перелік предметів промислового призначення, що застосовуються у виробничій сфері, вивезення (пересилання) яких громадянами України, іноземцями та особами без громадянства за межі території України забороняється.
Здійснюючи своє право власності, громадяни повинні додержуватись конституційних положень про те, що "власність зобов'язує" і вона "не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству" (ст. 13 Конституції України).
Книга: Цивільне право України: Підручник / Д.В. Боброва, О.В. Дзера
ЗМІСТ
| 1. | Цивільне право України: Підручник / Д.В. Боброва, О.В. Дзера
|
|
| 2. | Слово до читачів
|
|
| 3. | Передмова
|
|
| 4. | Розділ І. Загальні положення цивільного права - Глава 1. Цивільне право як галузь права. Наука цивільного права - § 1. Місце цивільного права в системі правових галузей
|
|
| 5. | § 2. Предмет та метод цивільного права
|
|
| 6. | § 3. Функції та принципи цивільного права
|
|
| 7. | § 4. Визначення та система цивільного права
|
|
| 8. | § 5. Цивільне право як наука
|
|
| 9. | Глава 2. Цивільне законодавство - § 1. Поняття та структура цивільного законодавства
|
|
| 10. | § 2. Співвідношення галузевого і комплексного законодавства
|
|
| 11. | § 3. Дія цивільного законодавства
|
|
| 12. | § 4. Застосування цивільного законодавства за аналогією
|
|
| 13. | § 5. Роль судової та арбітражної практики в удосконаленні, тлумаченні та застосуванні цивільного законодавства
|
|
| 14. | Глава 3. Система та завдання курсу "Цивільне право" як навчальної дисципліни - § 1. Система курсу "Цивільне право" — науково-методична база його вивчення
|
|
| 15. | § 2. Основні завдання курсу "Цивільне право"
|
|
| 16. | Глава 4. Загальна характеристика цивільного права зарубіжних країн - § 1. Необхідність вивчення зарубіжного цивільного права
|
|
| 17. | § 2. Предмет і система цивільного та торгового права зарубіжних країн
|
|
| 18. | § 3. Джерела цивільного і торгового права зарубіжних країн
|
|
| 19. | § 4. Основні інститути цивільного права зарубіжних країн
|
|
| 20. | Глава 5. Цивільні правовідносини - § 1. Поняття та особливості цивільних правовідносин
|
|
| 21. | § 2. Елементи цивільно-правових відносин
|
|
| 22. | § 3. Види цивільно-правових відносин
|
|
| 23. | Глава 6. Громадяни як суб`єкти цивільного права - §1. Правоздатність громадян
|
|
| 24. | § 2. Дієздатність громадян
|
|
| 25. | § 3. Визнання громадянина безвісно відсутнім та оголошення його померлим
|
|
| 26. | § 4. Ім`я та місце проживання громадянина. Акти громадянського стану
|
|
| 27. | Глава 7. Юридичні особи - § 1. Поняття та ознаки юридичної особи
|
|
| 28. | § 2. Правоздатність юридичної особи
|
|
| 29. | § 3. Порядок виникнення і припинення юридичних осіб. Порядок виникнення юридичних осіб.
|
|
| 30. | § 4. Види юридичних осіб
|
|
| 31. | Глава 8. Держава як суб`єкт цивільного права - § 1. Держава Україна — суб`єкт цивільного права
|
|
| 32. | § 2. Участь держави у цивільних правовідносинах
|
|
| 33. | Глава 9. Об`єкти цивільних прав - § 1. Поняття та види об`єктів цивільних прав
|
|
| 34. | § 2. Речі як об`єкти цивільних прав. Класифікація речей. Майно
|
|
| 35. | § 3. Цінні папери як об`єкти цивільних прав
|
|
| 36. | § 4. Вексель як об`єкт цивільних прав
|
|
| 37. | Глава 10. Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин - § 1. Поняття юридичних фактів
|
|
| 38. | § 2. Класифікація юридичних фактів
|
|
| 39. | Глава 11. Угоди - § 1. Поняття та види угод
|
|
| 40. | § 2. Умови дійсності угод
|
|
| 41. | § 3. Недійсні угоди
|
|
| 42. | § 4. Види недійсних угод
|
|
| 43. | § 5. Умови і строки в угодах
|
|
| 44. | Глава 12. Строки (терміни). Позовна давність - § 1. Поняття та значення строків (термінів) у цивільному праві
|
|
| 45. | § 2. Види цивільно-правових строків (термінів)
|
|
| 46. | § 3. Позовна давність
|
|
| 47. | Глава 13. Представництво і довіреність - § 1. Представництво
|
|
| 48. | § 2. Довіреність
|
|
| 49. | Глава 14. Здійснення та захист цивільних прав - § 1. Здійснення суб`єктивних прав
|
|
| 50. | § 2. Виконання цивільних обов`язків
|
|
| 51. | § 3. Забезпечення виконання обов`язків
|
|
| 52. | § 4. Захист суб`єктивних прав
|
|
| 53. | Розділ II. Особисті немайнові права - Глава 15. Поняття та види особистих немайнових прав - § 1. Поняття особистих немайнових відносин, не пов`язаних з майновими
|
|
| 54. | § 2. Види особистих немайнових прав, не пов`язаних з майновими
|
|
| 55. | Глава 16. Захист особистих немайнових прав - § 1. Поняття захисту особистих немайнових прав
|
|
| 56. | § 2. Захист честі, гідності та ділової репутації
|
|
| 57. | Розділ III. Право власності - Глава 17. Загальна характеристика права власності - § 1. Поняття власності та права власності
|
|
| 58. | § 2. Право власності в об`єктивному і суб`єктивному значенні та його елементи
|
|
| 59. | Глава 18. Загальна характеристика інституту права власності в умовах переходу України до ринкової економіки - § 1. Передумови реформування відносин власності та створення нового інституту права власності
|
|
| 60. | § 2. Формування інституту права власності в період ринкових реформ в Україні
|
|
| 61. | § 3. Зміст права власності
|
|
| 62. | § 4. Способи набуття і припинення права власності
|
|
| 63. | § 5. Встановлення моменту виникнення права власності
|
|
| 64. | § 6. Правовстановлюючі документи власника
|
|
| 65. | Глава 19. Право приватної власності - § 1. Загальні положення
|
|
| 66. | § 2. Умови виникнення і припинення права приватної власності громадян
|
|
| 67. | § 3. Здійснення громадянами права приватної власності
|
|
| 68. | Глава 20. Право власності юридичних осіб - § 1. Загальні положення
|
|
| 69. | § 2. Власність кооперативів
|
|
| 70. | § 3. Право власності господарських товариств
|
|
| 71. | § 4. Право власності господарських об`єднань
|
|
| 72. | § 5. Власність громадських організацій
|
|
| 73. | Глава 21. Право державної та комунальної власності - § 1. Загальні положення
|
|
| 74. | § 2, Підстави виникнення права державної та комунальної власності
|
|
| 75. | § 3. Право повного господарського відання і право оперативного управління. Основні форми здійснення права державної та комунальної власності
|
|
| 76. | § 4. Зміст інституту права повного господарського відання і права оперативного управління
|
|
| 77. | Глава 22. Право спільної власності - § 1. Поняття права спільної власності
|
|
| 78. | § 2. Право спільної часткової власності
|
|
| 79. | § 3. Право спільної сумісної власності подружжя
|
|
| 80. | § 4. Особливості деяких різновидів права спільної власності
|
|
| 81. | Глава 23. Захист права власності - § 1. Поняття цивільно-правового захисту
|
|
| 82. | § 2. Основні цивільно-правові засоби захисту права власності
|
|
| 83. | § 3. Віндикаційний позов
|
|
| 84. | § 4. Негаторний позов
|
|
| 85. | § 5. Позов про виключення майна з опису (звільнення майна з-під арешту)-
|
|
| 86. | § 6. Позов про визнання права власності
|
|
| 87. | § 7. Загальна характеристика інших засобів захисту права власності
|
|
| 88. | Розділ IV. Право інтелектуальної власності - Глава 24. Цивільно-правове регулювання відносин, пов`язаних з творчою діяльністю - § 1. Поняття творчої діяльності та інтелектуальної власності
|
|
| 89. | § 2. Спільне в цивільно-правовому регулюванні відносин, пов`язаних з творчою діяльністю
|
|
| 90. | § 3. Відмінності у цивільно-правовому регулюванні відносин, пов`язаних з творчою діяльністю
|
|
| 91. | Глава 25. Право літературно-художньої власності. Авторське право і суміжні права - § 1. Поняття та джерела авторського права
|
|
| 92. | § 2. Об`єкти авторського права
|
|
| 93. | § 3. Суб`єкти авторських відносин
|
|
| 94. | § 4. Суб`єктивне авторське право, його зміст та межі
|
|
| 95. | § 5. Поняття суміжних прав
|
|
| 96. | Глава 26. Право промислової власності - § 1. Право на винаходи, корисні моделі та промислові зразки § 2. Право на раціоналізаторську пропозицію
|
|
| 97. | § 3. Право на селекційні досягнення
|
|
| 98. | § 4. Право на науково-технічну інформацію
|
|
| 99. | Глава 27. Правові засоби індивідуалізації учасників товарного обороту, товарів і послуг
|
|
| 100. | § 1. Право на фірмове найменування (фірму)
|
|
| 101. | § 2. Право на знаки для товарів і послуг. Значення знаків для товарів і послуг.
|
|
| 102. | § 3. Право на найменування місця походження товару
|
|
| 103. | Розділ V. Загальні положення зобов`язального права - Глава 28. Загальна характеристика зобов`язальних правовідносин - § 1. Поняття та склад зобов`язання
|
|
| 104. | § 2. Підстави виникнення зобов`язань
|
|
| 105. | § 3. Система цивільних зобов`язань
|
|
| 106. | Глава 29. Цивільно-правовий договір - § 1. Поняття, значення та функції договору в цивільному праві
|
|
| 107. | § 2. Система цивільно-правових договорів
|
|
| 108. | § 3. Зміст і тлумачення договору
|
|
| 109. | § 4. Укладення, зміна та розірвання договору
|
|
| 110. | § 5. Особливості змісту та порядку укладення господарських договорів
|
|
| 111. | § 6. Особливості концесійних договорів, угод про розподіл продукції, договорів лізингу, франчайзингу та консалтингу
|
|
| 112. | Глава 30. Виконання зобов`язань - § 1. Поняття та принципи виконання зобов`язань
|
|
| 113. | § 2. Суб`єкти виконання зобов`язання
|
|
| 114. | § 3. Місце, строк та спосіб виконання зобов`язання
|
|
| 115. | § 4. Особливості виконання часткового та солідарного зобов`язання
|
|
| 116. | Глава 31. Способи забезпечення виконання зобов`язань - § 1, Поняття способів забезпечення виконання зобов`язань
|
|
| 117. | § 2. Окремі способи забезпечення виконання зобов`язань
|
|
| 118. | § 3. Зміст та співвідношення понять "неустойка", "штраф", "пеня"
|
|
| 119. | § 4. Застава як спосіб забезпечення виконання зобов`язань Глава 32. Відповідальність за порушення зобов`язань - § 1. Поняття та значення цивільно-правової відповідальності
|
|
| 120. | § 2. Види цивільно-правової відповідальності
|
|
| 121. | § 3. Умови (підстави) цивільно-правової відповідальності
|
|
| 122. | Глава 33. Припинення зобов`язань - § 1. Поняття та способи припинення зобов`язань
|
|
| 123. | § 2. Окремі способи припинення зобов`язань. Виконання зобов`язань
|
|
На попередню
Translate
