Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
Додати книгу на сайт:
§ 4. Негаторний позов
Поряд з віндикаційним позовом не менш ефективним речово-правовим засобом захисту є негаторний позов.
Цей засіб захисту являє собою вимогу власника (або титульного володільця) усунути порушення у здійсненні його права, які не пов'язані з позбавленням володіння майном.
Право на такий захист передбачене ч. 2 ст. 48 Закону України "Про власність", згідно з якою "власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків". Фактично наведені положення якраз і містять елементи, властиві негаторному позову. Подібна стаття містилася в чинному ЦК України (ст. 149), але Законом України від 16 грудня 1993 p. була вилучена з нього. Однак до переваг ст. 48 Закону України "Про власність" можна віднести надання власнику права вимагати також відшкодування збитків, чого не було в ЦК України.
Отже, негаторний позов пред'являється у випадках, коли власник має свою річ у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно її використовувати або розпоряджатися нею. Характерною особливістю цього позову, як правило, є відсутність спорів з приводу належності позивачеві майна на праві власності чи іншому титулі.
Позивачем цього позову може бути власник або титульний володілець, у якого перебуває річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем — лише особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користуватися чи розпоряджатися річчю.
Речово-правовий характер негаторного позову полягає в тому, що цей вид позову може бути поданий лише щодо інди-відуально-визначеного майна, яке є об'єктом права власності як абсолютного права, від порушення якого повинні утримуватися усі оточуючі особи.
Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьою особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Крім того, негаторний позов має на меті усувати тривалі порушення зазначених повноважень власника, а не ті, що мали місце у минулому, що зумовлює непоширення на вимоги за негаторним позовом строків позовної давності.
Таким чином, триваючий характер правопорушення та наявність його в момент подання позову є однією з умов подання негаторного позову. Якщо ж на час подання позову порушення припинились, то відпадає підстава для пред'явлення негаторного позову. Власник має право в даному випадку вимагати лише відшкодування збитків або застосувати інший спосіб захисту свого права.
Потреба у застосуванні власником засобів негаторного захисту виникає тоді, коли, наприклад, інші особи зводять споруди, саджають дерева, чим унеможливлюють підходи і під'їзд до будинку власника, спричиняють зсуви і обвали; одноособове займають приміщення, що мають перебувати у спільному користуванні всіх співвласників; здійснюють ремонт своєї квартири чи частини будинку таким чином, що це спричиняє перешкоди чи небезпеку для проживання інших співвласників. Безперечно, позов власника (титульного володільця) може бути задоволений лише тоді, коли такі дії відповідача є неправомірними (наприклад, коли все це вчинялося без належного дозволу, з порушенням правил забудови).
Негаторний позов може бути поданий на осіб, які самовільно зайняли нежилі чи жилі приміщення власника або які продовжують їх займати після припинення правової підстави, що раніше давала їм можливість користуватися ними.
Наприклад, ЗАТ "Надія" звернулося з позовом до Товариства покупців кафе "Україна" про усунення перешкод у користуванні приміщенням кафе. 6 травня 1995 p. Товариство покупців придбало за договором купівлі-продажу цілісний майновий комплекс кафе "Україна" в порядку приватизації. Згодом за рішенням арбітражного суду Івано-Франковської області цей договір було визнано недійсним.
4 березня 1997 p. між регіональним відділенням Фонду державного майна України і ЗАТ "Надія" було укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, щодо якого раніше угоду купівлі-продажу було визнано недійсною. Однак Товариство покупців продовжувало займати приміщення кафе, посилаючись на те, що Фонд держмайна не повернув йому кошти. Вищий арбітражний суд України перевірив рішення про визнання договору купівлі-продажу недійсним і залишив його в силі. Своєю постановою від 8 травня 1997 p. він також зобов'язав Товариство покупців звільнити займані приміщення у зв'язку з відсутністю підстав для користування ними!1
Предметом негаторного позову може бути також вимога про виселення особи, яка безпідставно займає житлові приміщення власника (співвласника). Так, у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 січня 1992 p. зазначалося, що особа, до якої перейшло за заповітом право власності на частку в спільній власності на жилий будинок, має право вимагати на підставі ст. 149 ЦК України від інших осіб усунення перешкод у користуванні приміщеннями, що відійшли до неї, у тому числі й виселення їх з цих приміщень1.
В судово-арбітражній практиці позивачі, як правило, не називають позов про усунення перешкод у здійсненні права власності негаторним, а лише зазначають конкретний зміст вимог, що не перешкоджає розгляду їх судом. Однак важливо, щоб позов про усунення перешкод у здійсненні власником правомочностей користування чи розпорядження відповідав вимогам цивільного процесуального законодавства, зокрема ст. 137 ЦПК України та ст. 54 АПК України, тобто щоб він відповідав усім формальним вимогам процесуального права і містив усі основні елементи цивільно-правового позову, якими, як вже зазначалося, є його предмет і підстава.
Таким чином, предмет негаторного позову становитиме вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом (шляхом звільнення виробничих приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб, виселення громадян з неправомірно займаних жилих приміщень власника, знесення неправомірно збудованих споруд, накладення заборони на вчинення неправомірних дій щодо майна власника тощо).
Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користуватися і розпоряджатися майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.
Книга: Цивільне право України: Підручник / Д.В. Боброва, О.В. Дзера
ЗМІСТ
| 1. | Цивільне право України: Підручник / Д.В. Боброва, О.В. Дзера
|
|
| 2. | Слово до читачів
|
|
| 3. | Передмова
|
|
| 4. | Розділ І. Загальні положення цивільного права - Глава 1. Цивільне право як галузь права. Наука цивільного права - § 1. Місце цивільного права в системі правових галузей
|
|
| 5. | § 2. Предмет та метод цивільного права
|
|
| 6. | § 3. Функції та принципи цивільного права
|
|
| 7. | § 4. Визначення та система цивільного права
|
|
| 8. | § 5. Цивільне право як наука
|
|
| 9. | Глава 2. Цивільне законодавство - § 1. Поняття та структура цивільного законодавства
|
|
| 10. | § 2. Співвідношення галузевого і комплексного законодавства
|
|
| 11. | § 3. Дія цивільного законодавства
|
|
| 12. | § 4. Застосування цивільного законодавства за аналогією
|
|
| 13. | § 5. Роль судової та арбітражної практики в удосконаленні, тлумаченні та застосуванні цивільного законодавства
|
|
| 14. | Глава 3. Система та завдання курсу "Цивільне право" як навчальної дисципліни - § 1. Система курсу "Цивільне право" — науково-методична база його вивчення
|
|
| 15. | § 2. Основні завдання курсу "Цивільне право"
|
|
| 16. | Глава 4. Загальна характеристика цивільного права зарубіжних країн - § 1. Необхідність вивчення зарубіжного цивільного права
|
|
| 17. | § 2. Предмет і система цивільного та торгового права зарубіжних країн
|
|
| 18. | § 3. Джерела цивільного і торгового права зарубіжних країн
|
|
| 19. | § 4. Основні інститути цивільного права зарубіжних країн
|
|
| 20. | Глава 5. Цивільні правовідносини - § 1. Поняття та особливості цивільних правовідносин
|
|
| 21. | § 2. Елементи цивільно-правових відносин
|
|
| 22. | § 3. Види цивільно-правових відносин
|
|
| 23. | Глава 6. Громадяни як суб`єкти цивільного права - §1. Правоздатність громадян
|
|
| 24. | § 2. Дієздатність громадян
|
|
| 25. | § 3. Визнання громадянина безвісно відсутнім та оголошення його померлим
|
|
| 26. | § 4. Ім`я та місце проживання громадянина. Акти громадянського стану
|
|
| 27. | Глава 7. Юридичні особи - § 1. Поняття та ознаки юридичної особи
|
|
| 28. | § 2. Правоздатність юридичної особи
|
|
| 29. | § 3. Порядок виникнення і припинення юридичних осіб. Порядок виникнення юридичних осіб.
|
|
| 30. | § 4. Види юридичних осіб
|
|
| 31. | Глава 8. Держава як суб`єкт цивільного права - § 1. Держава Україна — суб`єкт цивільного права
|
|
| 32. | § 2. Участь держави у цивільних правовідносинах
|
|
| 33. | Глава 9. Об`єкти цивільних прав - § 1. Поняття та види об`єктів цивільних прав
|
|
| 34. | § 2. Речі як об`єкти цивільних прав. Класифікація речей. Майно
|
|
| 35. | § 3. Цінні папери як об`єкти цивільних прав
|
|
| 36. | § 4. Вексель як об`єкт цивільних прав
|
|
| 37. | Глава 10. Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин - § 1. Поняття юридичних фактів
|
|
| 38. | § 2. Класифікація юридичних фактів
|
|
| 39. | Глава 11. Угоди - § 1. Поняття та види угод
|
|
| 40. | § 2. Умови дійсності угод
|
|
| 41. | § 3. Недійсні угоди
|
|
| 42. | § 4. Види недійсних угод
|
|
| 43. | § 5. Умови і строки в угодах
|
|
| 44. | Глава 12. Строки (терміни). Позовна давність - § 1. Поняття та значення строків (термінів) у цивільному праві
|
|
| 45. | § 2. Види цивільно-правових строків (термінів)
|
|
| 46. | § 3. Позовна давність
|
|
| 47. | Глава 13. Представництво і довіреність - § 1. Представництво
|
|
| 48. | § 2. Довіреність
|
|
| 49. | Глава 14. Здійснення та захист цивільних прав - § 1. Здійснення суб`єктивних прав
|
|
| 50. | § 2. Виконання цивільних обов`язків
|
|
| 51. | § 3. Забезпечення виконання обов`язків
|
|
| 52. | § 4. Захист суб`єктивних прав
|
|
| 53. | Розділ II. Особисті немайнові права - Глава 15. Поняття та види особистих немайнових прав - § 1. Поняття особистих немайнових відносин, не пов`язаних з майновими
|
|
| 54. | § 2. Види особистих немайнових прав, не пов`язаних з майновими
|
|
| 55. | Глава 16. Захист особистих немайнових прав - § 1. Поняття захисту особистих немайнових прав
|
|
| 56. | § 2. Захист честі, гідності та ділової репутації
|
|
| 57. | Розділ III. Право власності - Глава 17. Загальна характеристика права власності - § 1. Поняття власності та права власності
|
|
| 58. | § 2. Право власності в об`єктивному і суб`єктивному значенні та його елементи
|
|
| 59. | Глава 18. Загальна характеристика інституту права власності в умовах переходу України до ринкової економіки - § 1. Передумови реформування відносин власності та створення нового інституту права власності
|
|
| 60. | § 2. Формування інституту права власності в період ринкових реформ в Україні
|
|
| 61. | § 3. Зміст права власності
|
|
| 62. | § 4. Способи набуття і припинення права власності
|
|
| 63. | § 5. Встановлення моменту виникнення права власності
|
|
| 64. | § 6. Правовстановлюючі документи власника
|
|
| 65. | Глава 19. Право приватної власності - § 1. Загальні положення
|
|
| 66. | § 2. Умови виникнення і припинення права приватної власності громадян
|
|
| 67. | § 3. Здійснення громадянами права приватної власності
|
|
| 68. | Глава 20. Право власності юридичних осіб - § 1. Загальні положення
|
|
| 69. | § 2. Власність кооперативів
|
|
| 70. | § 3. Право власності господарських товариств
|
|
| 71. | § 4. Право власності господарських об`єднань
|
|
| 72. | § 5. Власність громадських організацій
|
|
| 73. | Глава 21. Право державної та комунальної власності - § 1. Загальні положення
|
|
| 74. | § 2, Підстави виникнення права державної та комунальної власності
|
|
| 75. | § 3. Право повного господарського відання і право оперативного управління. Основні форми здійснення права державної та комунальної власності
|
|
| 76. | § 4. Зміст інституту права повного господарського відання і права оперативного управління
|
|
| 77. | Глава 22. Право спільної власності - § 1. Поняття права спільної власності
|
|
| 78. | § 2. Право спільної часткової власності
|
|
| 79. | § 3. Право спільної сумісної власності подружжя
|
|
| 80. | § 4. Особливості деяких різновидів права спільної власності
|
|
| 81. | Глава 23. Захист права власності - § 1. Поняття цивільно-правового захисту
|
|
| 82. | § 2. Основні цивільно-правові засоби захисту права власності
|
|
| 83. | § 3. Віндикаційний позов
|
|
| 84. | § 4. Негаторний позов
|
|
| 85. | § 5. Позов про виключення майна з опису (звільнення майна з-під арешту)-
|
|
| 86. | § 6. Позов про визнання права власності
|
|
| 87. | § 7. Загальна характеристика інших засобів захисту права власності
|
|
| 88. | Розділ IV. Право інтелектуальної власності - Глава 24. Цивільно-правове регулювання відносин, пов`язаних з творчою діяльністю - § 1. Поняття творчої діяльності та інтелектуальної власності
|
|
| 89. | § 2. Спільне в цивільно-правовому регулюванні відносин, пов`язаних з творчою діяльністю
|
|
| 90. | § 3. Відмінності у цивільно-правовому регулюванні відносин, пов`язаних з творчою діяльністю
|
|
| 91. | Глава 25. Право літературно-художньої власності. Авторське право і суміжні права - § 1. Поняття та джерела авторського права
|
|
| 92. | § 2. Об`єкти авторського права
|
|
| 93. | § 3. Суб`єкти авторських відносин
|
|
| 94. | § 4. Суб`єктивне авторське право, його зміст та межі
|
|
| 95. | § 5. Поняття суміжних прав
|
|
| 96. | Глава 26. Право промислової власності - § 1. Право на винаходи, корисні моделі та промислові зразки § 2. Право на раціоналізаторську пропозицію
|
|
| 97. | § 3. Право на селекційні досягнення
|
|
| 98. | § 4. Право на науково-технічну інформацію
|
|
| 99. | Глава 27. Правові засоби індивідуалізації учасників товарного обороту, товарів і послуг
|
|
| 100. | § 1. Право на фірмове найменування (фірму)
|
|
| 101. | § 2. Право на знаки для товарів і послуг. Значення знаків для товарів і послуг.
|
|
| 102. | § 3. Право на найменування місця походження товару
|
|
| 103. | Розділ V. Загальні положення зобов`язального права - Глава 28. Загальна характеристика зобов`язальних правовідносин - § 1. Поняття та склад зобов`язання
|
|
| 104. | § 2. Підстави виникнення зобов`язань
|
|
| 105. | § 3. Система цивільних зобов`язань
|
|
| 106. | Глава 29. Цивільно-правовий договір - § 1. Поняття, значення та функції договору в цивільному праві
|
|
| 107. | § 2. Система цивільно-правових договорів
|
|
| 108. | § 3. Зміст і тлумачення договору
|
|
| 109. | § 4. Укладення, зміна та розірвання договору
|
|
| 110. | § 5. Особливості змісту та порядку укладення господарських договорів
|
|
| 111. | § 6. Особливості концесійних договорів, угод про розподіл продукції, договорів лізингу, франчайзингу та консалтингу
|
|
| 112. | Глава 30. Виконання зобов`язань - § 1. Поняття та принципи виконання зобов`язань
|
|
| 113. | § 2. Суб`єкти виконання зобов`язання
|
|
| 114. | § 3. Місце, строк та спосіб виконання зобов`язання
|
|
| 115. | § 4. Особливості виконання часткового та солідарного зобов`язання
|
|
| 116. | Глава 31. Способи забезпечення виконання зобов`язань - § 1, Поняття способів забезпечення виконання зобов`язань
|
|
| 117. | § 2. Окремі способи забезпечення виконання зобов`язань
|
|
| 118. | § 3. Зміст та співвідношення понять "неустойка", "штраф", "пеня"
|
|
| 119. | § 4. Застава як спосіб забезпечення виконання зобов`язань Глава 32. Відповідальність за порушення зобов`язань - § 1. Поняття та значення цивільно-правової відповідальності
|
|
| 120. | § 2. Види цивільно-правової відповідальності
|
|
| 121. | § 3. Умови (підстави) цивільно-правової відповідальності
|
|
| 122. | Глава 33. Припинення зобов`язань - § 1. Поняття та способи припинення зобов`язань
|
|
| 123. | § 2. Окремі способи припинення зобов`язань. Виконання зобов`язань
|
|
На попередню
Translate
