Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
Додати книгу на сайт:
§ 2. Спільне в цивільно-правовому регулюванні відносин, пов`язаних з творчою діяльністю
Спільною істотною ознакою цих двох правових інститутів є те, що об'єктами авторських прав і прав промислової власності виступають саме результати творчої діяльності людини. Вони регулюють відносини, які складаються У зв'язку з творчою діяльністю людей. Ніяка інша діяльність не може бути предметом регулювання цих інститутів. Тому і в авторському праві, і в патентному законодавстві підкреслюється, що творцем може бути тільки людина. Тобто суб'єктом творчої діяльності може бути тільки людина або група (колектив) людей, а не організації (юридичні особи). Проте суб'єктами авторських відносин і відносин промислової власності (прав та обов'язків) можуть бути як громадяни, так юридичні особи. Суб'єктом авторських прав може бути, наприклад, кіностудія, телестудія, видавництво та інші юридичні особи. Суб'єктом прав промислової власності можуть бути підприємства будь-яких форм власності та інші юридичні особи.
Надання будь-якої технічної допомоги автору чи винахіднику (консультації, розрахунки, креслення, оформлення заявок тощо) не має творчого характеру і не відповідає поняттю "творчість", тому допомога такого роду не може вважатися творчим співавторством.
Не має творчого характеру і тому не вважається творчістю запозичення, перенесення і використання чужого, нехай навіть дуже позитивного досвіду, використання результату за ліцензією тощо.
Творчий характер діяльності означає передусім певну індивідуальність, тобто те, що відрізняє цю діяльність від інших.
Спільною рисою духовної і науково-технічної творчої діяльності є те, що кожна діяльність має завершитися певним результатом, об'єктивованим у певну матеріальну форму або зафіксованим на певному матеріальному носієві. Якщо творчий пошук не завершився певним результатом, то немає об'єкта правової охорони — немає що охороняти. Проте слід мати на увазі, що під правову охорону підпадає будь-який результат творчого пошуку, в тому числі й негативний, незалежно від його суспільної цінності.
Результати науково-технічної творчості мають бути реалізовані не просто в певну матеріальну форму (креслення, зразок опис тощо), а й у встановленому порядку визнані відповідним державним органом саме тим результатом, на досягнення якого був спрямований творчий пошук. Винахід має бути описаний у заявці чи відображений у кресленнях. Проте для надання йому правової охорони цього мало — він має бути кваліфікований відповідним відомством України як винахід. Без такого визнання і без державної реєстрації заявлена пропозиція не вважається винаходом, і їй не надається правова охорона.
Результати творчої діяльності, які охороняються авторським правом, спеціальної кваліфікації і державної реєстрації не потребують. Для одержання правової охорони таких результатів творчої діяльності досить надання їм певної матеріальної форми (рукопис, ноти, інші описи цього результату, завершена скульптура чи малюнок тощо).
Авторське право і право промислової власності єднає також те, що вони діють лише в межах України, тобто мають територіальний характер. Звідси один дуже істотний висновок — патент, виданий відповідним відомством України, має силу лише в межах України. Для того, щоб захистити патентні права українського винахідника в іншій державі, наприклад у Франції, необхідно цей же винахід запатентувати ще раз, але тепер уже у Франції. Без французького патенту винахід українського винахідника, який використовуватиметься у Франції з дозволу чи без дозволу винахідника, правового захисту у Франції не матиме.
Що стосується авторського права, то ст. 8 Закону про авторське право за громадянами України воно визнається і у тих випадках, коли їхні твори випущені в світ або перебувають у будь-якій об'єктивній формі на території іноземної держави. Проте цю норму не слід розуміти так, що авторські права громадянина України захищаються і в тій країні, де твір уперше випущений у світ або перебуває у будь-якій об'єктивній формі. Ця стаття лише проголошує норму, за якою авторські права громадянина України визнаються на території України і в тих випадках, коли твір випущений у світ уперше або перебуває в об'єктивній формі на території іноземної держави. Отже, зазначена стаття ніякою мірою не обмежує і не розширює територіального принципу дії авторського права. Питання захисту авторських прав громадян України на території іноземних держав актуальне й сьогодні. Зазначені права на території інших держав захищаються лише на основі двосторонніх договорів або міжнародних конвенцій. У решті випадків твори громадян України можуть використовуватися на території іноземних держав без спеціального на те дозволу і без виплати авторської винагороди.
Спільним у правовому регулюванні відносин, що пов'язані з творчою діяльністю, є також однакова дієздатність суб'єктів творчого процесу. Іншими словами, творцями будь-яких результатів творчої діяльності можуть бути як повнолітні громадяни, так і неповнолітні.
Варто підкреслити, що право на творчість не обмежене у віці і тому не збігається із загальною цивільною дієздатністю, яка відповідно до ст. 11 ЦК України настає по досягненні громадянином України 18-річного віку. У такому віці він має право вчиняти будь-які правові дії. Для створення твору літератури, мистецтва, промислового зразка чи для винаходу досягнення цього віку не вимагається. Відомо немало творів мистецтва, художньої літератури, досить цінних винаходів, оригінальних технічних пристроїв, авторами яких є діти. Результати їхньої творчої діяльності — об'єкти певних авторських прав і пільг.
Неповнолітні творці будь-яких творів літератури, мистецтва, об'єктів промислової власності наділяються тими самими правами, що й їхні повнолітні колеги. Вони мають право авторства, права на ім'я, на винагороду за використання їхніх творів чи об'єктів промислової власності та інші права та пільги. Розпоряджатися цими правами та пільгами неповнолітні автори можуть тільки в межах, встановлених ЦК України (статті 13 і 14).
Право авторства і право на ім'я виникають як у автора будь-якого твору літератури, науки і мистецтва, так і у автора винаходу чи будь-якого іншого об'єкта промислової власності, і при цьому незалежно від віку, про що йшлося вище. Кожний творець має право вважати себе автором свого винаходу чи іншого твору і вимагати цього від інших. Кожний автор має право випускати свій твір у світ або під власним іменем, або під псевдонімом, або анонімно. Творець об'єкта промислової власності має право просити, аби його витвору було присвоєно його ім'я чи спеціальна назва.
Автор результату творчої діяльності має право на винагороду за наявності підстави для її виплати. Такою підставою відповідно до чинного законодавства є тільки факт використання цього результату. За невикористаний твір чи винахід винагорода не виплачується. Використання будь-якого результату творчої діяльності, за загальним правилом, може мати місце лише на підставі договору. Позадоговірне використання таких об'єктів допускається лише у випадках, передбачених чинним законодавством.
У випадках, визначених законодавством, суб'єктом авторських прав і прав промислової власності може стати держава. Так, після закінчення строку дії авторського права твір стає надбанням суспільства. Винахідник може передати виключне право на використання винаходу державі та іншим юридичним особам.
Книга: Цивільне право України: Підручник / Д.В. Боброва, О.В. Дзера
ЗМІСТ
| 1. | Цивільне право України: Підручник / Д.В. Боброва, О.В. Дзера
|
|
| 2. | Слово до читачів
|
|
| 3. | Передмова
|
|
| 4. | Розділ І. Загальні положення цивільного права - Глава 1. Цивільне право як галузь права. Наука цивільного права - § 1. Місце цивільного права в системі правових галузей
|
|
| 5. | § 2. Предмет та метод цивільного права
|
|
| 6. | § 3. Функції та принципи цивільного права
|
|
| 7. | § 4. Визначення та система цивільного права
|
|
| 8. | § 5. Цивільне право як наука
|
|
| 9. | Глава 2. Цивільне законодавство - § 1. Поняття та структура цивільного законодавства
|
|
| 10. | § 2. Співвідношення галузевого і комплексного законодавства
|
|
| 11. | § 3. Дія цивільного законодавства
|
|
| 12. | § 4. Застосування цивільного законодавства за аналогією
|
|
| 13. | § 5. Роль судової та арбітражної практики в удосконаленні, тлумаченні та застосуванні цивільного законодавства
|
|
| 14. | Глава 3. Система та завдання курсу "Цивільне право" як навчальної дисципліни - § 1. Система курсу "Цивільне право" — науково-методична база його вивчення
|
|
| 15. | § 2. Основні завдання курсу "Цивільне право"
|
|
| 16. | Глава 4. Загальна характеристика цивільного права зарубіжних країн - § 1. Необхідність вивчення зарубіжного цивільного права
|
|
| 17. | § 2. Предмет і система цивільного та торгового права зарубіжних країн
|
|
| 18. | § 3. Джерела цивільного і торгового права зарубіжних країн
|
|
| 19. | § 4. Основні інститути цивільного права зарубіжних країн
|
|
| 20. | Глава 5. Цивільні правовідносини - § 1. Поняття та особливості цивільних правовідносин
|
|
| 21. | § 2. Елементи цивільно-правових відносин
|
|
| 22. | § 3. Види цивільно-правових відносин
|
|
| 23. | Глава 6. Громадяни як суб`єкти цивільного права - §1. Правоздатність громадян
|
|
| 24. | § 2. Дієздатність громадян
|
|
| 25. | § 3. Визнання громадянина безвісно відсутнім та оголошення його померлим
|
|
| 26. | § 4. Ім`я та місце проживання громадянина. Акти громадянського стану
|
|
| 27. | Глава 7. Юридичні особи - § 1. Поняття та ознаки юридичної особи
|
|
| 28. | § 2. Правоздатність юридичної особи
|
|
| 29. | § 3. Порядок виникнення і припинення юридичних осіб. Порядок виникнення юридичних осіб.
|
|
| 30. | § 4. Види юридичних осіб
|
|
| 31. | Глава 8. Держава як суб`єкт цивільного права - § 1. Держава Україна — суб`єкт цивільного права
|
|
| 32. | § 2. Участь держави у цивільних правовідносинах
|
|
| 33. | Глава 9. Об`єкти цивільних прав - § 1. Поняття та види об`єктів цивільних прав
|
|
| 34. | § 2. Речі як об`єкти цивільних прав. Класифікація речей. Майно
|
|
| 35. | § 3. Цінні папери як об`єкти цивільних прав
|
|
| 36. | § 4. Вексель як об`єкт цивільних прав
|
|
| 37. | Глава 10. Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин - § 1. Поняття юридичних фактів
|
|
| 38. | § 2. Класифікація юридичних фактів
|
|
| 39. | Глава 11. Угоди - § 1. Поняття та види угод
|
|
| 40. | § 2. Умови дійсності угод
|
|
| 41. | § 3. Недійсні угоди
|
|
| 42. | § 4. Види недійсних угод
|
|
| 43. | § 5. Умови і строки в угодах
|
|
| 44. | Глава 12. Строки (терміни). Позовна давність - § 1. Поняття та значення строків (термінів) у цивільному праві
|
|
| 45. | § 2. Види цивільно-правових строків (термінів)
|
|
| 46. | § 3. Позовна давність
|
|
| 47. | Глава 13. Представництво і довіреність - § 1. Представництво
|
|
| 48. | § 2. Довіреність
|
|
| 49. | Глава 14. Здійснення та захист цивільних прав - § 1. Здійснення суб`єктивних прав
|
|
| 50. | § 2. Виконання цивільних обов`язків
|
|
| 51. | § 3. Забезпечення виконання обов`язків
|
|
| 52. | § 4. Захист суб`єктивних прав
|
|
| 53. | Розділ II. Особисті немайнові права - Глава 15. Поняття та види особистих немайнових прав - § 1. Поняття особистих немайнових відносин, не пов`язаних з майновими
|
|
| 54. | § 2. Види особистих немайнових прав, не пов`язаних з майновими
|
|
| 55. | Глава 16. Захист особистих немайнових прав - § 1. Поняття захисту особистих немайнових прав
|
|
| 56. | § 2. Захист честі, гідності та ділової репутації
|
|
| 57. | Розділ III. Право власності - Глава 17. Загальна характеристика права власності - § 1. Поняття власності та права власності
|
|
| 58. | § 2. Право власності в об`єктивному і суб`єктивному значенні та його елементи
|
|
| 59. | Глава 18. Загальна характеристика інституту права власності в умовах переходу України до ринкової економіки - § 1. Передумови реформування відносин власності та створення нового інституту права власності
|
|
| 60. | § 2. Формування інституту права власності в період ринкових реформ в Україні
|
|
| 61. | § 3. Зміст права власності
|
|
| 62. | § 4. Способи набуття і припинення права власності
|
|
| 63. | § 5. Встановлення моменту виникнення права власності
|
|
| 64. | § 6. Правовстановлюючі документи власника
|
|
| 65. | Глава 19. Право приватної власності - § 1. Загальні положення
|
|
| 66. | § 2. Умови виникнення і припинення права приватної власності громадян
|
|
| 67. | § 3. Здійснення громадянами права приватної власності
|
|
| 68. | Глава 20. Право власності юридичних осіб - § 1. Загальні положення
|
|
| 69. | § 2. Власність кооперативів
|
|
| 70. | § 3. Право власності господарських товариств
|
|
| 71. | § 4. Право власності господарських об`єднань
|
|
| 72. | § 5. Власність громадських організацій
|
|
| 73. | Глава 21. Право державної та комунальної власності - § 1. Загальні положення
|
|
| 74. | § 2, Підстави виникнення права державної та комунальної власності
|
|
| 75. | § 3. Право повного господарського відання і право оперативного управління. Основні форми здійснення права державної та комунальної власності
|
|
| 76. | § 4. Зміст інституту права повного господарського відання і права оперативного управління
|
|
| 77. | Глава 22. Право спільної власності - § 1. Поняття права спільної власності
|
|
| 78. | § 2. Право спільної часткової власності
|
|
| 79. | § 3. Право спільної сумісної власності подружжя
|
|
| 80. | § 4. Особливості деяких різновидів права спільної власності
|
|
| 81. | Глава 23. Захист права власності - § 1. Поняття цивільно-правового захисту
|
|
| 82. | § 2. Основні цивільно-правові засоби захисту права власності
|
|
| 83. | § 3. Віндикаційний позов
|
|
| 84. | § 4. Негаторний позов
|
|
| 85. | § 5. Позов про виключення майна з опису (звільнення майна з-під арешту)-
|
|
| 86. | § 6. Позов про визнання права власності
|
|
| 87. | § 7. Загальна характеристика інших засобів захисту права власності
|
|
| 88. | Розділ IV. Право інтелектуальної власності - Глава 24. Цивільно-правове регулювання відносин, пов`язаних з творчою діяльністю - § 1. Поняття творчої діяльності та інтелектуальної власності
|
|
| 89. | § 2. Спільне в цивільно-правовому регулюванні відносин, пов`язаних з творчою діяльністю
|
|
| 90. | § 3. Відмінності у цивільно-правовому регулюванні відносин, пов`язаних з творчою діяльністю
|
|
| 91. | Глава 25. Право літературно-художньої власності. Авторське право і суміжні права - § 1. Поняття та джерела авторського права
|
|
| 92. | § 2. Об`єкти авторського права
|
|
| 93. | § 3. Суб`єкти авторських відносин
|
|
| 94. | § 4. Суб`єктивне авторське право, його зміст та межі
|
|
| 95. | § 5. Поняття суміжних прав
|
|
| 96. | Глава 26. Право промислової власності - § 1. Право на винаходи, корисні моделі та промислові зразки § 2. Право на раціоналізаторську пропозицію
|
|
| 97. | § 3. Право на селекційні досягнення
|
|
| 98. | § 4. Право на науково-технічну інформацію
|
|
| 99. | Глава 27. Правові засоби індивідуалізації учасників товарного обороту, товарів і послуг
|
|
| 100. | § 1. Право на фірмове найменування (фірму)
|
|
| 101. | § 2. Право на знаки для товарів і послуг. Значення знаків для товарів і послуг.
|
|
| 102. | § 3. Право на найменування місця походження товару
|
|
| 103. | Розділ V. Загальні положення зобов`язального права - Глава 28. Загальна характеристика зобов`язальних правовідносин - § 1. Поняття та склад зобов`язання
|
|
| 104. | § 2. Підстави виникнення зобов`язань
|
|
| 105. | § 3. Система цивільних зобов`язань
|
|
| 106. | Глава 29. Цивільно-правовий договір - § 1. Поняття, значення та функції договору в цивільному праві
|
|
| 107. | § 2. Система цивільно-правових договорів
|
|
| 108. | § 3. Зміст і тлумачення договору
|
|
| 109. | § 4. Укладення, зміна та розірвання договору
|
|
| 110. | § 5. Особливості змісту та порядку укладення господарських договорів
|
|
| 111. | § 6. Особливості концесійних договорів, угод про розподіл продукції, договорів лізингу, франчайзингу та консалтингу
|
|
| 112. | Глава 30. Виконання зобов`язань - § 1. Поняття та принципи виконання зобов`язань
|
|
| 113. | § 2. Суб`єкти виконання зобов`язання
|
|
| 114. | § 3. Місце, строк та спосіб виконання зобов`язання
|
|
| 115. | § 4. Особливості виконання часткового та солідарного зобов`язання
|
|
| 116. | Глава 31. Способи забезпечення виконання зобов`язань - § 1, Поняття способів забезпечення виконання зобов`язань
|
|
| 117. | § 2. Окремі способи забезпечення виконання зобов`язань
|
|
| 118. | § 3. Зміст та співвідношення понять "неустойка", "штраф", "пеня"
|
|
| 119. | § 4. Застава як спосіб забезпечення виконання зобов`язань Глава 32. Відповідальність за порушення зобов`язань - § 1. Поняття та значення цивільно-правової відповідальності
|
|
| 120. | § 2. Види цивільно-правової відповідальності
|
|
| 121. | § 3. Умови (підстави) цивільно-правової відповідальності
|
|
| 122. | Глава 33. Припинення зобов`язань - § 1. Поняття та способи припинення зобов`язань
|
|
| 123. | § 2. Окремі способи припинення зобов`язань. Виконання зобов`язань
|
|
На попередню
Translate
