Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Цивільне право України: Підручник / Д.В. Боброва, О.В. Дзера

§ 5. Поняття суміжних прав

Починаючи з 1994 p. цивільно-правовому регулюванню підлягають так звані суміжні права. Дані права виникають з відносин, які вже давно існують у творчому житті нашого суспільства. Особливого значення ці відносини набули з розвитком техніки, що зумовило виникнення нових можливостей щодо виконання та розповсюдження авторських творів, а разом з тим і необхідність їх правового захисту.

Охорона суміжних прав здійснюється відповідно до Закону України "Про авторське право і суміжні права". Суб'єктів авторського права і суміжних прав об'єднує дух творчої діяльності. Правовий аспект взаємовідносин полягає в тому, що грунтом для виникнення суміжних прав є твір автора, який може бути певним шляхом розповсюджений. Носіями суміжних прав є диригент та музиканти, які виконують музичний твір композитора, студія звукозапису, яка вперше здійснила запис компактного диску виконавця, телекомпанія, яка транслює свої програми. Розділ III вищезгаданого закону забезпечує правову охорону суміжних прав виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення.

Отже, можна дати таке визначення суміжних прав. Суміжні права — це права виконавців на результати творчої діяльності, а також права виробників фонограм та організацій мовлення щодо використання творів науки, літератури і мистецтва, які охороняються авторським правом. Об'єктом суміжних прав є:

— будь-які способи виконання творів літератури і мистецтва,. включаючи твори фольклору;

— запис будь-якого виконання або інші звуки на фонограмі;

— сповіщення програм шляхом трансляції в ефір і по проводах.

Законом передбачено певні критерії для надання охорони суміжних прав, а саме:

1. Права виконавців охороняються відповідно до цього закону, якщо:

— виконання вперше відбулося на території України;

— виконання зафіксовано на фонограмі, що охороняється Законом про авторське право;

— виконання не зафіксовано на фонограмі, включено у передачу організації мовлення, що охороняється зазначеним законом.

2. Права виробників фонограм охороняються відповідно до цього закону, якщо:

— виробник є громадянином України або юридичною особою з офіційним місцезнаходженням на території України;

— фонограму вперше опубліковано на території України або опубліковано на території України протягом ЗО днів від дня її першої публікації в іншій державі;

— перша фіксація фонограми мала місце в Україні.

3. Права організацій мовлення охороняються цим законом, якщо вони мають офіційне місцезнаходження на території України і ведуть передачі з передавачів, розташованих на території України.

4. Суміжні права іноземних юридичних і фізичних осіб охороняються відповідно до міжнародних договорів України.

Суб'єкти суміжних прав. До суб'єктів суміжних прав за законом належать виконавці, виробники програм та організації мовлення.

Виконавцями можуть бути громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства незалежно від віку.

Виконавцем визнається актор (театру, кіно тощо), співак, музикант, диригент, танцюрист або інша особа, яка виконує роль, співає, читає, декламує твори літератури або мистецтва, включаючи твори фольклору, а також інші особи, які займаються такою самою творчою діяльністю, у тому числі виконують циркові, естрадні, лялькові номери.

Суб'єктом суміжних прав є виробники фонограми. Це можуть бути фізичні або юридичні особи, які вперше здійснили запис будь-якого виконання або інших звуків на фонограмі. Фонограмою визнається звуковий запис будь-якого виконання чи звуків. Запис звуку може проводитися на платівці, кіноплівці, магнітофонній стрічці тощо.

Українські та іноземні юридичні особи дістають захист своїх суміжних прав лише за умови, що їх постійне місцезнаходження — на території України. На підставі Закону України "Про приєднання України до Конвенції про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм від 29 жовтня 1971 року" від 15 червня 1999 p. Україна приєдналася до країн-учасниць Женевської конвенції. Держави-учасниці зобов'язуються охороняти інтереси виробників фонограм, що є громадянами інших держав-учасниць, від виробництва копій фонограм без згоди виробника та від ввезення таких копій, якщо зазначені виробництво та ввезення здійснюються з метою їх розповсюдження серед населення, а також від розповсюдження цих копій серед населення.

Організацією мовлення може бути тільки юридична особа. Таким суб'єктом є телерадіоорганізація, яка використовує твори літератури і мистецтва у своїх програмах передач як в ефірі, так і по проводах. Діяльність телерадіоорганізації на території України здійснюється відповідно до Закону України "Про телебачення та радіомовлення".

Суб'єкти суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами на колективній основі організаціям, які не мають права займатися комерційною діяльністю.

Такі організації діють на основі і в межах повноважень, добровільно переданих їм автором та іншими особами, які мають авторське право та суміжні права. На їхню діяльність не поширюються обмеження, передбачені антимонопольним законодавством.

Суб'єктивні суміжні права. Виконавці здійснюють свої права за умови додержання ними прав авторів виконуваних творів. Виробники фонограм та організації мовлення повинні додержуватися прав авторів і виконавців. Організації мовлення мають додержуватися прав виробників фонограм, авторів і виконавців.

Виникнення і здійснення суміжних прав не потребує виконання будь-яких формальностей. Виробники фонограм і виконавці для сповіщення про свої права можуть на всіх примірниках фонограм або їх упаковках використовувати знак охорони суміжних прав, який складається з латинської літери Р у колі — ©, імені (найменування) особи, яка має суміжні права, і зазначення року першої публікації фонограми. Прикладом може бути напис на компактному диску: ® Музичний камертон 1999.

Права виконавців. Виконавцям належать особисті (немайнові) і майнові права. До немайнових прав виконавців належать право на ім'я, на охорону своїх виступів від спотворення, право згадування свого імені у зв'язку з використанням виконання.

Виконавцям належить виключне право дозволяти чи забороняти публічне повідомлення їх виконань, фіксацію на матеріальному носії раніше незафіксованого виконання та передачу в ефір і по проводах їх виконань, а також відтворювати, розповсюджувати способом першого продажу або іншої передачі у власність чи володіння, або способом оренди чи прокату фонограм, на яких зафіксовано їх виконання, незалежно від першого продажу або іншої передачі у власність чи володіння.

Виключні права виконавців можуть передаватися іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб використання виконань, розмір і порядок виплати винагороди, термін дії договору і використання виконань тощо.

У тому разі, коли виконання використовується в аудіовізуальному творі, вважається, що виконавець передає організації, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, або продюсеру всі майнові права на виконання, якщо інше не встановлено договором.

У разі коли виконавець при першій фіксації виконання безпосередньо дозволить виробникові фонограми її подальше відтворення, вважається, що виконавець передав виробникові фонограми право на її розповсюдження способом першого продажу або іншої передачі у власність чи володіння, а також способом здачі в найми, оренду, прокат та іншої передачі. При цьому виконавець зберігає право на одержання" винагороди за зазначені види використання виконання через організації, що управляють майновими правами на колективній основі.

Права виробників фонограм. Законом передбачено виключні права виробників фонограм, а саме: виробники фонограм мають право дозволяти чи забороняти їх відтворення, розповсюдження примірників способом першого продажу, іншого відчуження, а також шляхом здачі в найми, оренду, прокат та іншої передачі незалежно від першого продажу, а також на переробку, імпорт фонограм.

Вказані права виробники фонограми можуть передавати іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб використання фонограм, розмір і порядок виплати винагороди, термін дії договору, використання фонограм тощо.

Стаття 37 закону передбачає використання фонограм, опублікованих з комерційною метою, але з обов'язковою виплатою винагороди. Таке використання можливе у випадках:

— публічного виконання фонограм;

— сповіщення фонограми в ефір;

— сповіщення фонограми по проводах.

Збір, розподіл і виплата винагороди здійснюються однією з організацій, яка управляє правами виробників фонограм і виконавців на колективній основі, відповідно до угоди між цими організаціями. Якщо цією угодою не передбачено інше, то винагорода розподіляється між виробником фонограми та

виконавцем порівну.

Розмір винагороди та умови її виплати визначаються угодою між користувачем фонограми чи об'єднанням таких користувачів, з однієї сторони, та організаціями, які управляють правами виробників фонограм і виконавців, з другої.

Розмір винагороди встановлюється за кожний вид використання фонограми.

Права організації мовлення. Організації мовлення, до яких належать телерадіоорганізації, мають виключні права щодо використання своїх програм у будь-якій формі. Вони можуть дозволяти чи забороняти публічне сповіщення своїх програм шляхом їх ретрансляції, фіксації на матеріальному носії, відтворення своїх передач, сповіщення в ефір і по проводах, публічного сповіщення передач у місцях з платним входом, а також забороняти поширення на території України чи з території України сигналу, що несе програми, розповсюджуючим органом, для якого цей сигнал із супутника не призначався.

Організаціям мовлення належить право на одержання винагороди за будь-яке використання їх передач.

Строк охорони суміжних прав. Особисті (немайнові) права виконавців охороняються безстрокове. Майнові права виконавців охороняються протягом 50 років після першої фіксації виконання або постановки.

Права виробників фонограм охороняються протягом 50 років після першого опублікування фонограми, а якщо її не було опубліковано, то протягом 50 років після першої фіксації звукового запису. Організації мовлення користуються наданими цим законом правами протягом 50 років після першої передачі в ефір або по проводах.

Встановлені цією статтею терміни починаються з 1 січня року, наступного за роком, у якому мав місце юридичний факт.

До спадкоємців виконавця і правонаступників виробників фонограм і організацій мовлення переходить право дозволяти чи забороняти використання фонограми, передачі в ефір і по проводах.

§ 6. Захист авторського права та суміжних прав

Порядок захисту авторського права та суміжних прав. Захист особистих майнових прав суб'єктів авторського права і суміжних прав може здійснюватися в адміністративному, кримінально-правовому та цивільно-правовому порядку.

При захисті прав авторів значну роль відігравало Державне агентство України з авторських і суміжних прав (ДААСП). Цей державний орган представляв інтереси авторів та їх правонаступників в Україні та за кордоном. Агентство за дорученням авторів укладало договори з видавництвами, 'збирало з видовищних підприємств винагороду за публічне виконання творів літератури і мистецтва на території України і за кордоном та виплачувало її авторам, від імені авторів та їх правонаступників брало участь у розгляді судових спорів. Указом Президента України "Про зміни в системі центральних органів виконавчої влади України" від 13 березня 1999 p  Державне агентство України з авторських і суміжних прав було ліквідовано, а на його базі, Міністерства України у справах науки і технологій та Державного патентного відомства України створено Державний комітету України з питань науки та інтелектуальної власності Функції колишнього ДААСП України перебрав на себе зазначений Комітет.

Відповідно до п. З ст. 9 Закону про авторське право особа, яка має авторське право або будь-яку виключну правомочність на твір, для свідчення про авторство на обнародуваний чи необнародуваний твір, про факт і дату опублікування твору чи про договори, які зачіпають права автора на твір, у будь-який час протягом терміну охорони авторського права може його зареєструвати в офіційних державних реєстрах. Державну реєстрацію прав, автора на твори літератури, науки і мистецтва здійснює Державний комітет України з питань науки та інтелектуальної власності. Ведення реєстру є важливою охоронною компетенцією цього Комітету, оскільки у разі виникнення спору факт реєстрації визнається судом юридичною презумпцією авторства, тобто вважається дійсною, якщо в судовому порядку не буде доведено інше.

Види порушень авторського права та суміжних прав. Законом передбачено випадки, що дають підстави для судового захисту авторського права та суміжних прав:

1) відтворення, розповсюдження та інше використання, а також ввезення в Україну примірників творів, фонограм, програм мовлення без дозволу авторів та осіб, які мають суміжні права;

2) виготовлення і розповсюдження з порушенням авторського права та суміжних прав (контрафактних творів) примірників творів, фонограм;

3) ввезення на територію України примірників творів і фонограм, що охороняються на території України, із держави, в якій ці твори і фонограми не охоронялися або перестали охоронятися.

Отже, за вказані дії особи, які мають авторське право та суміжні права, можуть вимагати від порушника відшкодування збитків, завданих ним у результаті порушення авторського права та суміжних прав, включаючи упущену вигоду, вилучення та спрямування на їх користь прибутків порушника, одержаних ним у результаті порушення авторського права та суміжних прав, замість відшкодування збитків; також порушник авторського права та суміжних прав зобов'язаний відшкодувати особам, які мають авторське право та суміжні права, моральну шкоду.

Крім відшкодування збитків, стягнення прибутків, суд, арбітражний суд за порушення авторського права або суміжних прав стягує штраф у розмірі 10 відсотків від суми, присудженої судом на користь позивача.

Суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть вимагати від порушника відшкодування моральної шкоди в розмірі, який визначається судом.

Способи цивільно-правового захисту. В разі використання чужого твору без договору з суб'єктом авторського права або суміжних прав, недодержання умов використання творів та об'єктів суміжних прав, порушення особистих і майнових прав особи, які мають авторське право та суміжні права, можуть подати позов до суду, арбітражного суду, третейського суду про поновлення порушених прав шляхом внесення відповідних виправлень, публікацій у пресі про допущене порушення або іншим способом.

Якщо буде достатньо даних про порушення авторського права та суміжних прав, суд, арбітражний суд мають право ухвалити рішення про заборону випуску твору, фонограми, виконання постановки, передачі в ефір і по проводах, про припинення їх розповсюдження, про вилучення, конфіскацію всіх примірників твору або фонограми.

Суд, арбітражний суд можуть ухвалити рішення про знищення або відчуження всіх примірників твору або фонограми, щодо яких встановлено, що вони були виготовлені або розповсюджені з порушенням виключних прав суб'єктів авторського права та суміжних прав. За рішенням суду знищеними можуть бути усі кліше, матриці, форми, оригінали, магнітні стрічки, фотонегативи та інші предмети, за допомогою яких відтворюються примірники твору, фонограми, програми мовлення, а також матеріали і обладнання, що використовуються для їх відтворення.

Охорони авторського права тією чи іншою мірою стосуються також закони України "Про мови в Українській РСР" від 9 листопада 1989 p.1, "Про рекламу" від 3 серпня 1996 p.2, "Про видавничу справу" від 5 червня 1997 р.3, "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" від 23 вересня 1997 р.4, "Про професійних творчих працівників та творчі спілки" від 7 жовтня 1997 p.5, "Про кінематографію" від 13 січня 1998 р.6, "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність" від 23 грудня 1998 p.7

1 Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1989. — № 45. — Ст. 631.

2 Там само. - 1996. - № 39. - Ст. 182.

3 Там само. - 1997. - № 32. - Ст. 206.

4 Там само. — № 50. — Ст. 302.

5 Там само. — № 52. — Ст. 312.

6 Там само. - 1998. - № 15/98.

7 Там само.-№ 353/XIV.

Книга: Цивільне право України: Підручник / Д.В. Боброва, О.В. Дзера

ЗМІСТ

1.	Цивільне право України: Підручник / Д.В. Боброва, О.В. Дзера
2.	Слово до читачів
3.	Передмова
4.	Розділ І. Загальні положення цивільного права - Глава 1. Цивільне право як галузь права. Наука цивільного права - § 1. Місце цивільного права в системі правових галузей
5.	§ 2. Предмет та метод цивільного права
6.	§ 3. Функції та принципи цивільного права
7.	§ 4. Визначення та система цивільного права
8.	§ 5. Цивільне право як наука
9.	Глава 2. Цивільне законодавство - § 1. Поняття та структура цивільного законодавства
10.	§ 2. Співвідношення галузевого і комплексного законодавства
11.	§ 3. Дія цивільного законодавства
12.	§ 4. Застосування цивільного законодавства за аналогією
13.	§ 5. Роль судової та арбітражної практики в удосконаленні, тлумаченні та застосуванні цивільного законодавства
14.	Глава 3. Система та завдання курсу "Цивільне право" як навчальної дисципліни - § 1. Система курсу "Цивільне право" — науково-методична база його вивчення
15.	§ 2. Основні завдання курсу "Цивільне право"
16.	Глава 4. Загальна характеристика цивільного права зарубіжних країн - § 1. Необхідність вивчення зарубіжного цивільного права
17.	§ 2. Предмет і система цивільного та торгового права зарубіжних країн
18.	§ 3. Джерела цивільного і торгового права зарубіжних країн
19.	§ 4. Основні інститути цивільного права зарубіжних країн
20.	Глава 5. Цивільні правовідносини - § 1. Поняття та особливості цивільних правовідносин
21.	§ 2. Елементи цивільно-правових відносин
22.	§ 3. Види цивільно-правових відносин
23.	Глава 6. Громадяни як суб`єкти цивільного права - §1. Правоздатність громадян
24.	§ 2. Дієздатність громадян
25.	§ 3. Визнання громадянина безвісно відсутнім та оголошення його померлим
26.	§ 4. Ім`я та місце проживання громадянина. Акти громадянського стану
27.	Глава 7. Юридичні особи - § 1. Поняття та ознаки юридичної особи
28.	§ 2. Правоздатність юридичної особи
29.	§ 3. Порядок виникнення і припинення юридичних осіб. Порядок виникнення юридичних осіб.
30.	§ 4. Види юридичних осіб
31.	Глава 8. Держава як суб`єкт цивільного права - § 1. Держава Україна — суб`єкт цивільного права
32.	§ 2. Участь держави у цивільних правовідносинах
33.	Глава 9. Об`єкти цивільних прав - § 1. Поняття та види об`єктів цивільних прав
34.	§ 2. Речі як об`єкти цивільних прав. Класифікація речей. Майно
35.	§ 3. Цінні папери як об`єкти цивільних прав
36.	§ 4. Вексель як об`єкт цивільних прав
37.	Глава 10. Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин - § 1. Поняття юридичних фактів
38.	§ 2. Класифікація юридичних фактів
39.	Глава 11. Угоди - § 1. Поняття та види угод
40.	§ 2. Умови дійсності угод
41.	§ 3. Недійсні угоди
42.	§ 4. Види недійсних угод
43.	§ 5. Умови і строки в угодах
44.	Глава 12. Строки (терміни). Позовна давність - § 1. Поняття та значення строків (термінів) у цивільному праві
45.	§ 2. Види цивільно-правових строків (термінів)
46.	§ 3. Позовна давність
47.	Глава 13. Представництво і довіреність - § 1. Представництво
48.	§ 2. Довіреність
49.	Глава 14. Здійснення та захист цивільних прав - § 1. Здійснення суб`єктивних прав
50.	§ 2. Виконання цивільних обов`язків
51.	§ 3. Забезпечення виконання обов`язків
52.	§ 4. Захист суб`єктивних прав
53.	Розділ II. Особисті немайнові права - Глава 15. Поняття та види особистих немайнових прав - § 1. Поняття особистих немайнових відносин, не пов`язаних з майновими
54.	§ 2. Види особистих немайнових прав, не пов`язаних з майновими
55.	Глава 16. Захист особистих немайнових прав - § 1. Поняття захисту особистих немайнових прав
56.	§ 2. Захист честі, гідності та ділової репутації
57.	Розділ III. Право власності - Глава 17. Загальна характеристика права власності - § 1. Поняття власності та права власності
58.	§ 2. Право власності в об`єктивному і суб`єктивному значенні та його елементи
59.	Глава 18. Загальна характеристика інституту права власності в умовах переходу України до ринкової економіки - § 1. Передумови реформування відносин власності та створення нового інституту права власності
60.	§ 2. Формування інституту права власності в період ринкових реформ в Україні
61.	§ 3. Зміст права власності
62.	§ 4. Способи набуття і припинення права власності
63.	§ 5. Встановлення моменту виникнення права власності
64.	§ 6. Правовстановлюючі документи власника
65.	Глава 19. Право приватної власності - § 1. Загальні положення
66.	§ 2. Умови виникнення і припинення права приватної власності громадян
67.	§ 3. Здійснення громадянами права приватної власності
68.	Глава 20. Право власності юридичних осіб - § 1. Загальні положення
69.	§ 2. Власність кооперативів
70.	§ 3. Право власності господарських товариств
71.	§ 4. Право власності господарських об`єднань
72.	§ 5. Власність громадських організацій
73.	Глава 21. Право державної та комунальної власності - § 1. Загальні положення
74.	§ 2, Підстави виникнення права державної та комунальної власності
75.	§ 3. Право повного господарського відання і право оперативного управління. Основні форми здійснення права державної та комунальної власності
76.	§ 4. Зміст інституту права повного господарського відання і права оперативного управління
77.	Глава 22. Право спільної власності - § 1. Поняття права спільної власності
78.	§ 2. Право спільної часткової власності
79.	§ 3. Право спільної сумісної власності подружжя
80.	§ 4. Особливості деяких різновидів права спільної власності
81.	Глава 23. Захист права власності - § 1. Поняття цивільно-правового захисту
82.	§ 2. Основні цивільно-правові засоби захисту права власності
83.	§ 3. Віндикаційний позов
84.	§ 4. Негаторний позов
85.	§ 5. Позов про виключення майна з опису (звільнення майна з-під арешту)-
86.	§ 6. Позов про визнання права власності
87.	§ 7. Загальна характеристика інших засобів захисту права власності
88.	Розділ IV. Право інтелектуальної власності - Глава 24. Цивільно-правове регулювання відносин, пов`язаних з творчою діяльністю - § 1. Поняття творчої діяльності та інтелектуальної власності
89.	§ 2. Спільне в цивільно-правовому регулюванні відносин, пов`язаних з творчою діяльністю
90.	§ 3. Відмінності у цивільно-правовому регулюванні відносин, пов`язаних з творчою діяльністю
91.	Глава 25. Право літературно-художньої власності. Авторське право і суміжні права - § 1. Поняття та джерела авторського права
92.	§ 2. Об`єкти авторського права
93.	§ 3. Суб`єкти авторських відносин
94.	§ 4. Суб`єктивне авторське право, його зміст та межі
95.	§ 5. Поняття суміжних прав
96.	Глава 26. Право промислової власності - § 1. Право на винаходи, корисні моделі та промислові зразки § 2. Право на раціоналізаторську пропозицію
97.	§ 3. Право на селекційні досягнення
98.	§ 4. Право на науково-технічну інформацію
99.	Глава 27. Правові засоби індивідуалізації учасників товарного обороту, товарів і послуг
100.	§ 1. Право на фірмове найменування (фірму)
101.	§ 2. Право на знаки для товарів і послуг. Значення знаків для товарів і послуг.
102.	§ 3. Право на найменування місця походження товару
103.	Розділ V. Загальні положення зобов`язального права - Глава 28. Загальна характеристика зобов`язальних правовідносин - § 1. Поняття та склад зобов`язання
104.	§ 2. Підстави виникнення зобов`язань
105.	§ 3. Система цивільних зобов`язань
106.	Глава 29. Цивільно-правовий договір - § 1. Поняття, значення та функції договору в цивільному праві
107.	§ 2. Система цивільно-правових договорів
108.	§ 3. Зміст і тлумачення договору
109.	§ 4. Укладення, зміна та розірвання договору
110.	§ 5. Особливості змісту та порядку укладення господарських договорів
111.	§ 6. Особливості концесійних договорів, угод про розподіл продукції, договорів лізингу, франчайзингу та консалтингу
112.	Глава 30. Виконання зобов`язань - § 1. Поняття та принципи виконання зобов`язань
113.	§ 2. Суб`єкти виконання зобов`язання
114.	§ 3. Місце, строк та спосіб виконання зобов`язання
115.	§ 4. Особливості виконання часткового та солідарного зобов`язання
116.	Глава 31. Способи забезпечення виконання зобов`язань - § 1, Поняття способів забезпечення виконання зобов`язань
117.	§ 2. Окремі способи забезпечення виконання зобов`язань
118.	§ 3. Зміст та співвідношення понять "неустойка", "штраф", "пеня"
119.	§ 4. Застава як спосіб забезпечення виконання зобов`язань Глава 32. Відповідальність за порушення зобов`язань - § 1. Поняття та значення цивільно-правової відповідальності
120.	§ 2. Види цивільно-правової відповідальності
121.	§ 3. Умови (підстави) цивільно-правової відповідальності
122.	Глава 33. Припинення зобов`язань - § 1. Поняття та способи припинення зобов`язань
123.	§ 2. Окремі способи припинення зобов`язань. Виконання зобов`язань

На попередню



Додати в закладки

  
Переклад Translate