Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
Додати книгу на сайт:
§ 2. Поняття цивільного процесуального права і його значення
Цивільне процесуальне право — це сукупність і система правових норм, предметом регулювання яких є суспільні відносини в сфері здійснення правосуддя в цивільних справах територіальними судами загальної юрисдикції. Такі відносини визначають процесуальний порядок провадження в цивільних справах, встановлений Цивільним процесуальним кодексом та іншими законами України. Цей порядок складається з провадження по розгляду і вирішенню справ у спорах, що виникають з цивільних, сімейних, трудових та інших правовідносин, справ, що виникають з адміністративно-правових відносин, і справ окремого провадження, тобто з провадження в цивільних справах.
Процесуальний порядок провадження в цивільних справах як предмет цивільного процесуального права визначається: системою процесуальних дій, які виконуються судом, учасниками процесу; змістом, формою, умовами виконання процесуальних дій; системою цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів правовідносин, які визначають зміст цивільних процесуальних дій; гарантіями реалізації цивільних процесуальних прав і обов'язків.
Сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків та процесуальних дій по їх реалізації становить зміст процесуальної діяльності суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин: судів — по розгляду і вирішенню цивільної справи, по перевірці законності та обґрунтованості постановленого у справі рішення; осіб, які беруть участь у справі, — по захисту суб'єктивних майнових і особистих немайнових прав, державних і громадських інтересів; інших учасників процесу — по сприянню судові і особам, які беруть участь у справі, в здійсненні покладених на них процесуальних функцій.
Питання про предмет регулювання цивільного процесуального права в науці цивільного процесу вирішується неоднозначно. Положення, що таким предметом є тільки процесуальні дії суду і учасників процесу, не відповідає цивільному процесуальному законодавству, численні норми якого визначають процесуальні права і обов'язки таких осіб (статті 99, 103, 107, 108,121,122 ЦПК). Не відповідає ЦПК включення до предмета цивільного процесуального права тільки цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів правовідносин, якими визначаються також процесуальні дії (ст. 143 тощо).
Викликає заперечення концепція, за якою в предмет регулювання цивільного процесуального права включаються суспільні відносини, що виникають в процесі несудового порядку розгляду цивільних справ (в третейському, товариському судах та ін.). У діяльності по застосуванню права такими органами і організаціями реалізуються загальні із судочинством функції — правозахисна, запобіжна і виховна, але способи і методи їх реалізації різні. Численні організаційні й функціональні принципи мають специфічний характер: третейське провадження не притаманне судочинству. Процесуальний порядок судочинства в цивільних справах виступає формою здійснення правосудця, провадження в громадських судах не є правосуддям. Судочинству надано пріоритет перед іншими формами захисту права — адміністративною і громадською — суддя при розгляді заяви про видачу виконавчого листа перевіряє законність і обґрунтованість рішень третейського суду (ст. 18 Положення про третейські суди), встановлена підвідомчість судові всіх пов'язаних між собою вимог, якщо навіть деякі з них підвідомчі господарському суду (ст. 26 ЦПК).
Правовідносини, які складаються між територіальним судом загальної юрисдикції і учасниками цивільного процесу, відрізняються від правовідносин, що складаються між господарським судом (який також здійснює правосуддя) і учасниками господарського процесу. В господарському суді спори вирішуються суддею одноособово. Порядок ведення засідання визначається суддею, а в разі розгляду справи трьома суддями — суддею, головуючим у засіданні (ст. 74 ГПК). Спрощений процесуальний порядок розгляду справ, встановлений обов'язковий претензійний порядок, інші правила підсудності, тощо. Отже, система норм права, які врегульовують цивільне судочинство, і система норм права, що врегульовують порядок провадження в інших юрисдикційних органах, відрізняються за предметом
правового регулювання і не поєднані в одній галузі. Вони становлять самостійні процесуальні галузі права — цивільно-процесуальну, адміністративно-процесуальну, господарсько-процесуальну, нотаріально-процесуальну, громадсько-процесуальну.
Але господарське судочинство і цивільне судочинство згідно зі ст. 124 Конституції України здійснюються відповідно спеціальними і територіальними судами, які складають систему судів загальної юрисдикції, тому врегульований законом порядок здійснення судочинства зазначеними судами має бути уніфікований шляхом створення єдиного кодексу, який визначав би процесуальний порядок діяльності наявних і створених в майбутньому як територіальних, так і спеціальних судів загальної юрисдикції.
Це потрібно зробити ще й тому, що районні (міські) суди, військові суди гарнізонів, господарські суди Автономної Республіки Крим, обласні, міст Києва та Севастополя відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2531-ІІІ від 21 червня 2001 р. «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України» (п. 2) складають єдину систему місцевих судів.
Такі ЦПК функціонують у Азербайджанській Республіці і Угорській Республіці.
Цивільне процесуальне право України як самостійна галузь, поряд з предметом, характеризується також методом правового регулювання.
Метод цивільного процесуального права в науці визначається в загальних рисах, але вихідні їх положення можуть служити правильному розкриттю його змісту. Метод — це сукупність закріплених у нормах цивільного процесуального права способів і засобів впливу на відносини, які регулюються, і поведінку їх суб'єктів. Він обумовлюється специфічними властивостями предмета регулювання цивільного процесуального права, соціальними функціями, які виконує ця галузь права, і органічним її зв'язком з галузями матеріального права. За змістом метод цивільного процесуального права є імперативно-диспозитивним і характеризується нормативним визначенням: підстав виникнення, розвитку і припинення цивільних процесуальних правовідносин, характеру правових зв'язків між його суб'єктами; процесуально-правовим становищем суду, учасників процесу; цивільних процесуальних дій — їх змісту, форми, порядку виконання; цивільних процесуальних санкцій.
Імперативний метод впливу на поведінку суб'єктів регульованих відносин закріплений у нормах права, що встановлюють зобов'язання, заборони і примус. Зобов'язання — обов'язок конкретної активної поведінки (ст. 41 ЦПК — свідок зобов'язаний з'явитись до суду і дати правдиві показання про відомі йому обставини; статті 95, 217 та ін. ЦПК); заборони — заборона виконання певних дій і бездіяльності (ст. 135 ЦПК), заборона суперечок між судами про підсудність; примус — вплив, спрямований на забезпечення виконання правил окремих норм цивільного процесуального права (статті 44, 48 ЦПК). Диспозитивний спосіб характеризується дозволом і визначається правами суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин на активну поведінку в межах, встановлених нормами ЦПК (статті 99, 103). Імперативний спосіб проявляється в процесуально-правовому становищі суду. Він як орган держави, що здійснює правосуддя, наділений активністю і виконує керівну роль у цивільному процесі, спрямовує дії учасників процесу, які повинні підпорядковуватися судові, забезпечує здійснення ними прав і виконання обов'язків. Суд вирішує цивільну справу і окремі питання, які виникають у процесі її розгляду, виносить рішення, яке має обов'язковий характер. Перелічені та інші встановлені законом процесуальні права суду мають істотну особливість — вони водночас є його обов'язками. Разом з тим у деяких нормах права визначається дозволена поведінка суду. Від його розсуду залежить прийняття зустрічного позову з пропущенням встановленого строку для його пред'явлення (ст. 140 ЦПК), забезпечення позову (ст. 149 ЦПК), зупинення провадження (ст. 222 ЦПК).
Спосіб дозволу широко використовується в нормах цивільного процесуального права, в яких визначено процесуально-правове становище сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Сторони наділені широкими процесуальними повноваженнями для захисту суб'єктивних матеріальних прав, реалізація яких можлива за їх розсудом на основі вільного волевиявлення і забезпечується системою необхідних процесуальних гарантій.
Правове становище експертів, свідків, перекладачів, інших осіб, котрі не відносяться до осіб, які беруть участі у справі, визначається в основному не дозволеністю поведінки, а обов'язком таких осіб діяти певним чином (статті 41, 58 ЦПК).
Метод цивільного процесуального права характеризується також окремим видом юридичних фактів — процесуальних дій суду і осіб, які беруть участь у справі, від яких залежить виникнення і розвиток процесуальних правовідносин і які є засобами здійснення процесуальних прав і виконання обов'язків. Гарантіями їх реалізації виступають цивільні процесуальні санкції. Ними встановлені правові наслідки за порушення прав і невиконання обов'язків. Це — примусове припинення неправомірних процесуальних дій, скасування незаконних і необґрунтованих рішень, застосування способів забезпечення доказів і позову, процесуальних штрафів, відшкодування заподіяних збитків, примусовий привід, видалення із залу судового засідання. В санкціях впроваджено позитивне зобов'язання і примушування, що характеризує їх імперативність. Таким чином, метод правового регулювання цивільного процесуального права є за змістом імперативно-диспозитивним і забезпечується такими способами впливу на правові відносини, що регулюються, і поведінку його суб'єктів, як дозвіл, зобов'язання, заборона і примус.
Як самостійна галузь цивільне процесуальне право України характеризується певною системою.
Система цивільного процесуального права — це сукупність норм та інститутів галузі права, зумовлених предметом правового регулювання. Вона визначається структурою ЦПК України та складається з двох частин — загальної і особливої. Загальна об'єднує норми й інститути цивільного процесуального права, які мають значення для всієї галузі, всіх видів провадження і стадій цивільного процесу (розділи І, II ЦПК). До особливої частини включені норми та інститути, які врегульовують порядок розгляду і вирішення справ за стадіями судочинства (розділи III-VI ЦПК).
Цивільному процесуальному праву належить значна роль в управлінні суспільством, в забезпеченні соціально-економічних і політичних перетворень у країні, оскільки ним закріплений процесуальний порядок захисту соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод громадян та їх інтересів, гарантованих Конституцією України й іншими законами, а також прав і охоронюваних законом інтересів приватних, колективних, державних підприємств, установ, організацій і держави. Цивільне процесуальне право забезпечує зміцнення законності, запобігання цивільним правопорушенням і формування в правовій свідомості громадян та посадових осіб принципу справедливості.
Книга: Цивільний процес - М. Й. Штефан
ЗМІСТ
1. | Цивільний процес - М. Й. Штефан
|
|
2. | Передмова
|
|
3. | Розділ І Загальні положення Глава 1. Поняття, завдання і джерела цивільного процесуального права України
|
|
4. | § 1. Цивільний процесуальний порядок (форма) захисту майнових і особистих немайнових прав та охоронюваних законом інтересів громадян і організацій
|
|
5. | § 2. Поняття цивільного процесуального права і його значення
|
|
6. | § 3. Місце цивільного процесуального права в правовій системі України
|
|
7. | § 4. Джерела цивільного процесуального права і межі його дії
|
|
8. | § 5. Цивільне судочинство і його стадії
|
|
9. | § 6. Наука цивільного процесуального права
|
|
10. | § 7. Цивільний процес в іноземних державах
|
|
11. | Глава 2. Принципи цивільного процесуального права § 1. Поняття принципів та їх значення
|
|
12. | § 2. Система принципів та їх класифікація
|
|
13. | § 3. Принципи, закріплені Конституцією України § 4. Принципи, закріплені законодавством про судочинство
|
|
14. | § 5. Система принципів цивільного процесу іноземних держав
|
|
15. | Глава 3. Цивільні процесуальні правовідносини § 1. Поняття цивільних процесуальних правовідносин
|
|
16. | § 2. Підстави і передумови виникнення цивільних процесуальних правовідносин
|
|
17. | § 3. Суб`єкти цивільних процесуальних правовідносин
|
|
18. | § 4. Зміст цивільних процесуальних правовідносин
|
|
19. | § 5. Об`єкт цивільних процесуальних правовідносин
|
|
20. | Глава 4. Сторони в цивільному процесі § 1. Поняття сторін у цивільному процесі, їх процесуальні права і обов`язки
|
|
21. | § 2. Процесуальна співучасть
|
|
22. | § 3. Заміна неналежної сторони
|
|
23. | § 4. Процесуальне правонаступництво
|
|
24. | § 5. Участь сторін у цивільному процесі іноземних держав
|
|
25. | Глава 5. Треті особи в цивільному процесі § 1. Поняття і види третіх осіб
|
|
26. | § 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги
|
|
27. | § 3. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог
|
|
28. | § 4. Участь третіх осіб в цивільному процесі іноземних держав
|
|
29. | Глава 6. Участь органів прокуратури в цивільному процесі § 1. Завдання органів прокуратури в цивільному процесі
|
|
30. | § 2. Підстави, процесуальні форми і види участі прокурора в цивільному процесі
|
|
31. | § 3. Участь прокурора в цивільному процесі у справі в суді першої інстанції
|
|
32. | § 4. Участь прокурора в провадженні по оскарженню і перегляду судових рішень і ухвал
|
|
33. | § 5. Цивільна процесуальна правосуб`єктність прокурора
|
|
34. | § 6. Участь прокурора в цивільному процесі іноземних держав
|
|
35. | Глава 7. Участь у процесі органів державної влади, органів місцевого самоврядування та осіб, яким надано законом право захищати права і свободи інших осіб § 1. Мета, підстави і процесуальні форми участі
|
|
36. | § 2. Участь органів державної влади, органів місцевого самоврядування в цивільному процесі
|
|
37. | § 3. Участь профспілок у цивільному процесі
|
|
38. | § 4. Участь у цивільному процесі підприємств, установ, організацій та окремих громадян з метою захисту прав інших осіб
|
|
39. | § 5. Цивільна процесуальна правосуб`єктність
|
|
40. | § 6. Участь у цивільному процесі країн СНД органів державного управління, місцевого самоврядування, організацій і громадян з метою захисту прав, свобод і охоронюваних законом інтересів інших осіб
|
|
41. | Глава 8. Представництво в цивільному процесі § 1. Поняття та значення процесуального представництва
|
|
42. | § 2. Види процесуального представництва
|
|
43. | § 3. Повноваження процесуального представника
|
|
44. | § 4. Процесуально-правове становище представника в провадженні цивільних справ у суді першої інстанції
|
|
45. | § 5. Процесуально-правове становище представника в провадженні по перевірці законності і обґрунтованості судових рішень та зверненні їх до виконання
|
|
46. | § 6. Представництво в цивільному процесі іноземних держав
|
|
47. | Глава 9. Цивільні процесуальні строки § 1. Поняття, значення і види процесуальних строків
|
|
48. | § 2. Обчислення, зупинення, продовження і поновлення процесуальних строків
|
|
49. | Глава 10. Підвідомчість цивільних справ § 1. Поняття і види підвідомчості
|
|
50. | § 2. Загальні правила визначення підвідомчості цивільних справ суду
|
|
51. | § 3. Підвідомчість справ, що виникають з цивільних правовідносин
|
|
52. | § 4. Підвідомчість спорів, що виникають з житлових правовідносин
|
|
53. | § 5. Підвідомчість спорів, що виникають з авторських і суміжних прав
|
|
54. | § 6. Підвідомчість спорів, що виникають з відносин, які врегульовані правом на відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки та знаки для товарів і послуг
|
|
55. | § 7. Підвідомчість спорів, що виникають з шлюбно-сімейних правовідносин
|
|
56. | § 8. Підвідомчість спорів, що виникають з трудових правовідносин
|
|
57. | § 9. Підвідомчість справ, що виникають з екологічних правовідносин
|
|
58. | § 10. Підвідомчість спорів, що виникають з кооперативних та інших правовідносин
|
|
59. | Глава 11. Підсудність цивільних справ § 1. Поняття і види підсудності
|
|
60. | § 2. Наслідки порушення правил про підсудність. Зміна підсудності
|
|
61. | Глава 12. Витрати по провадженню цивільної справи § 1. Поняття та види витрат та їх значення
|
|
62. | § 2. Державне мито
|
|
63. | § 3. Витрати, пов`язані з розглядом справи в суді
|
|
64. | § 4. Розподіл та відшкодування понесених витрат у справі
|
|
65. | Глава 13. Санкції цивільного процесуального права § 1. Поняття, види і структура норм цивільного процесуального права
|
|
66. | § 2. Поняття, види і функції санкцій цивільного процесуального права
|
|
67. | § 3. Цивільні процесуальні штрафи
|
|
68. | § 4. Відшкодування майнових збитків
|
|
69. | Глава 14. Докази і доказування в цивільному процесі § 1. Роль доказів і доказування в цивільному процесі
|
|
70. | § 2. Поняття і види доказів
|
|
71. | § 3. Доказування
|
|
72. | § 4. Засоби доказування Пояснення сторін і третіх осіб
|
|
73. | § 5. Докази і доказування в цивільному процесі іноземних держав Розділ II. Провадження в суді першої інстанції А. Позовне провадження Глава 15. Порушення цивільної справи в суді
|
|
74. | § 1. Позов — процесуальний засіб порушення цивільної справи в суді
|
|
75. | § 2. Право на позов. Право на пред`явлення позову і процесуальний порядок його реалізації
|
|
76. | § 3. Об`єднання і роз`єднання позовів
|
|
77. | § 4. Процесуальні засоби, що забезпечують відповідачу захист своїх інтересів проти позову
|
|
78. | § 5. Зміни в позовному спорі
|
|
79. | § 6. Забезпечення позову
|
|
80. | § 7. Процесуальні засоби порушення цивільної справи в судах іноземних держав Глава 16. Підготовка цивільних справ до судового розгляду § 1. Мета і значення підготовки цивільних справ до судового розгляду
|
|
81. | § 2. Завдання, зміст і процесуальний порядок підготовки цивільних справ до судового розгляду
|
|
82. | § 3. Судові виклики і повідомлення
|
|
83. | § 4. Підготовча стадія в цивільному процесі іноземних держав
|
|
84. | Глава 17. Судовий розгляд цивільних справ § 1. Значення стадії судового розгляду цивільних справ
|
|
85. | § 2. Судове засідання — процесуальна форма розгляду цивільних справ
|
|
86. | § 3. Ускладнення в процесі судового розгляду цивільних справ
|
|
87. | § 4. фіксування цивільного процесу та протоколи
|
|
88. | § 5. Розгляд цивільних справ в судах іноземних держав
|
|
89. | Глава 18. Постанови суду першої інстанції § 1. Поняття і види судових постанов
|
|
90. | § 2. Суть судового рішення
|
|
91. | § 3. Вимоги, яким має задовольняти судове рішення
|
|
92. | § 4. Негайне виконання, визначення порядку виконання, надання відстрочки і розстрочки виконання
|
|
93. | § 5. Виправлення недоліків рішення судом, що його постановив
|
|
94. | § 6. Набрання чинності рішенням суду
|
|
95. | § 7. Ухвали суду першої інстанції
|
|
96. | § 8. Рішення суду в цивільному процесі іноземних держав
|
|
97. | Б. Непозовні провадження Глава 19. Провадження у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин § 1. Суть, значення провадження у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин
|
|
98. | § 2. Справи по скаргах на неправильності в списках виборців та в списках громадян, які мають право брати участь в референдумі
|
|
99. | § 3. Справи по скаргах на рішення і дії територіальної, окружної (територіальної) виборчої комісії по виборах депутатів і голів сільських, селищних, районних, міських, районних у містах, обласних рад і заявах про скасування рішення виборчої комісії
|
|
100. | § 4. Справи по скаргах на рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії, територіальної, дільничної виборчої комісії по виборах Президента України та заявах про скасування реєстрації кандидатом у Президенти України
|
|
101. | § 5. Справи по скаргах, заявах на рішення, дії` або бездіяльність виборчих комісій по виборах народних депутатів України
|
|
102. | § 6. Справи по скаргах на р_ішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії
|
|
103. | § 7. Справи по заявах про дострокове припинення повноважень народного депутата України у разі невиконання ним вимог щодо несумісництва депутатської діяльності з іншими видами діяльності
|
|
104. | § 8. Справи по скаргах на дії органів і посадових осіб у зв`язку з накладенням адміністративних стягнень
|
|
105. | § 9. Справи по скаргах громадян на рішення, дії або бездіяльність державних органів, юридичних чи посадових осіб у сфері управлінської діяльності
|
|
106. | § 10. Справи по скаргах на рішення, прийнятті щодо релігійних організацій
|
|
107. | §11. Справи за заявами прокурора про визнання незаконними правового акта органу, рішення чи дії службової особи
|
|
108. | § 12. Справи по скаргах на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби
|
|
109. | § 13. Справи про стягнення з громадян недоїмки по податках, самооподаткуванню сільського населення і державному обов`язковому страхуванню
|
|
110. | § 14. Справи про заборону політичної партії і про анулювання реєстраційного свідоцтва
|
|
111. | Глава 20. Окреме провадження § 1. Суть і значення окремого провадження
|
|
112. | § 2. Особи, які беруть участь у справах окремого провадження
|
|
113. | § 3. Процесуальний порядок розгляду справ окремого провадження
|
|
114. | § 4. Визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним
|
|
115. | § 5. Визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення його померлим
|
|
116. | § 6. Усиновлення дітей, які проживають на території України
|
|
117. | § 7. Встановлення неправильності запису в актах громадянського стану
|
|
118. | § 8. Встановлення фактів, що мають юридичне значення
|
|
119. | § 9. Відновлення прав на втрачені цінні папери на пред`явника
|
|
120. | § 10. Оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні
|
|
121. | Розділ III. Провадження по оскарженню і перегляду рішень, ухвал суду Глава 21. Сучасні системи оскарження і перегляду судових рішень Глава 22. Апеляційне провадження
|
|
122. | § 1. Суть і значення апеляційного оскарження і перевірки рішень і ухвал суду першої інстанції
|
|
123. | § 2. Право апеляційного оскарження рішень і ухвал суду першої інстанції та процесуальний порядок його реалізації
|
|
124. | § 3. Підготовка і розгляд справи судом апеляційної інстанції
|
|
125. | § 4. Повноваження суду апеляційної інстанції
|
|
126. | § 5. Апеляційне оскарження і перевірка ухвал суду першої інстанції
|
|
127. | § 6. Рішення і ухвали суду апеляційної інстанції
|
|
128. | Глава 23. Касаційне провадження § 1. Суть і значення касаційного оскарження і перевірки рішень і ухвал суду першої і апеляційної інстанцій
|
|
129. | § 2. Право касаційного оскарження рішень і ухвал суду та процесуальний порядок його реалізації
|
|
130. | § 3. Передача справи на касаційний розгляд складу судової палати, підготовка до розгляду і процесуальний порядок розгляду справи судом касаційної інстанції
|
|
131. | § 4. Повноваження суду касаційної інстанції, його рішення та ухвали
|
|
132. | Глава 24. Перегляд рішень, ухвал суду, що набрали законної сили, у зв`язку з нововиявленими та винятковими обставинами
|
|
133. | § 1. Суть і значення перегляду рішень, ухвал суду, що набрали законної сили, у зв`язку з нововиявленими і винятковими обставинами
|
|
134. | § 2. Підстави перегляду рішень і ухвал суду в зв`язку з нововиявленими та винятковими обставинами
|
|
135. | § 3. Процесуальний порядок перегляду справи у зв`язку з нововиявленими і винятковими обставинами
|
|
136. | Глава 25. Звернення судових рішень до виконання та поворот виконання Рішення, ухвали і постанови суду або судді в цивільних справах, що набрали зак§ 1. Рішення, які звертаються до примусового виконання, і виконавчі документи
|
|
137. | § 2. Повноваження суду, пов`язані з виконавчим провадженням по примусовому виконанню його рішень
|
|
138. | Розділ V. Міжнародний цивільний процес
|
|
139. | Глава 26. Цивільне судочинство України з іноземним елементом § 1. Правове регулювання цивільного судочинства з іноземним елементом
|
|
140. | § 2. Правове становище іноземців у цивільному процесі
|
|
141. | § 3. Підсудність справ з іноземним елементом
|
|
142. | § 4. Докази і доказування у справах з іноземним елементом
|
|
143. | § 5. Виконання доручень іноземних судів
|
|
144. | § 6. Визнання і виконання рішень іноземних судів
|
|
145. |
|
|
На попередню