Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Автоматизація оперативного обліку та контролю міжнародних економічних операцій / Ю. А. Кузьмінський
3.7. Оперативний облік продовження термінів розрахунку за окремими видами міжнародних економічних операцій
Розвиток і налагодження міжнародних відносин підприємств та організацій України посідає значне місце в їх фінансово-господарській діяльності. Позитивним явищем у цьому є розширення географії збуту товарів, виконання робіт та послуг, тобто коли український товар закріплюється на освоєних іноземних ринках збуту та завойовує нові.
Надходження нових для ринку України товарів є також позитивним явищем. Як правило, для завоювання ринку України іноземні контрагенти надають певні види знижок та відстрочення терміну платежу за свою продукцію. Але є й інша сторона. Нові іноземні ринки для нашого експорту та нові іноземні товари передбачають роботу з новими, раніше невідомими іноземними партнерами.
Якщо зовнішньоекономічний контракт укладається вперше і про ділову репутацію контрагента нічого не відомо, то можливо відразу з ним домовитись про проведення експортної операції через факторингову установу.
Коли ж уже укладено зовнішньоекономічний контракт і навіть відвантажена на експорт продукція, то, відповідно, ви дієте на свій ризик. Насамперед ризик полягає в тому, що можна несвоєчасно отримати валютну виручку.
У разі, коли українська сторона є імпортером продукції, робіт, послуг (надалі товарів) і вже здійснено попередню оплату, можна несвоєчасно отримати імпорт або не отримати взагалі.
Чинне законодавство України (Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94-ВР, від 23.09.1994 р.) передбачає, що іноземна валюта (виручка) за експортований товар має надійти і бути зарахованою в уповноважений банк на Ваш рахунок у термін зазначений у контракті, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення вантажу (з дати виписки вивізної вантажної митної декларації). Якщо ж це роботи, послуги, права інтелектуальної власності — то з дати підпису документа (акта приймання-передавання), що засвідчує факт прийняття робіт, надання послуг або передачі прав інтелектуальної власності.
Виняток. Якщо експортується за іноземну валюту фармацевтична продукція українського виробництва (відповідно кодам товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності 30.01—30.06), то тоді термін повернення валютної виручки не повинен перевищувати 180 календарних днів з моменту виписки вивізної митної декларації. Це доповнення внесено Законом України «Про внесення зміни до статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 1034-XIV від 10.09.1999 р.
При імпорті в Україну законодавством також передбачено 90-денний термін надходження товарів з моменту здійснення українським покупцем авансового платежу (дати, зазначеної у виписці уповноваженого банку).
Якщо ж умовами зовнішньоекономічного контракту на імпорт передбачена форма розрахунку — документарний акредитив, то 90 днів відліковуються з моменту фактичного здійснення платежу на користь іноземного контрагента уповноваженим банком (доповнення внесено Законом України «Про внесення змін та доповнень до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 184/96-ВР від 07.05.1996 р.).
Виняток. Надходження товарів за імпортними операціями після перерахування суб’єктами космічної діяльності авансового платежу за виконання робіт з виготовлення (розроблення) агрегатів, систем космічних ракетних комплексів (космічних ракет-носіїв), космічних апаратів, наземного сегмента космічних систем та їх агрегатів, систем і комплектуючих здійснюються у строк до 500 календарних днів (доповнення внесено Законом України «Про державну підтримку космічної діяльності» № 1559-ІІІ від 16.03.2000 р.).
У разі перевищення зазначених термінів на резидентів України буде нараховуватись та стягуватись пеня в розмірі 0,3% за кожний день прострочення від суми іноземної валюти, що не надійшла (при експорті) або від митної вартості товару, що не надійшов (при імпорті). Ці суми визначаються в іноземній валюті і перераховуються в гривню за курсом НБУ на дату виникнення заборгованості.
Якщо суд або арбітражний суд, міжнародний комерційний арбітражний суд, морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті України прийняли позовну заяву від резидента України про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом законодавчо встановлених термінів, обумовлених у зовнішньоторговельному контракті, то зупиняється нарахування та сплата пені за їх порушення.
Якщо суд відмовляє в позові повністю або частково, термін нарахування та сплати поновлюється, з урахуванням того терміну, на який нарахування було призупинено.
Якщо суд приймає рішення про задоволення позову, то пеня за порушення термінів не сплачується з дати прийняття позову до розгляду.
Державні податкові інспекції мають право за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню.
У зв’язку з цим рекомендується українським суб’єктам господарювання при опрацюванні проектів та укладанні зовнішньоекономічних договорів у розділі, який регламентує відповідальність сторін передбачати розмір штрафних санкцій не менше 0,3% за кожний календарний день від суми іноземної валюти або суми іноземного товару, що можуть несвоєчасно надходити.
Якщо ж передбачаєте, що можете перевищити законодавчо встановлений термін з вини контрагента і таке перевищення не залежить від форс-мажорних обставин, обумовлених контрактом, краще відразу звернутись до судових органів.
Але є ще один шлях. Стаття 6 Закону України № 185/94-ВР від 23.09.1994 р. (із змінами внесеними Законом №184/96-ВР від 07.05.1996 р.) зазначає, якщо резидентами виконуються зовнішньоекономічні договори, предметом яких передбачено:
виробничу кооперацію;
консигнацію;
комплексне будівництво;
оперативний і фінансовий лізинг;
поставку складних технічних виробів;
поставку товарів спеціального призначення;
то Національний банк України (надалі НБУ) може їм надавати індивідуальні ліцензії на продовження законодавчо встановлених термінів.
Відразу зауважимо, що згідно з рішенням Комісії Верховної Ради України з питань фінансів та банківської діяльності від 5 листопада 1996 р., НБУ може надавати індивідуальні ліцензії на продовження термінів лише на вищезазначені види операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності.
Визначення порядку віднесення зовнішньоекономічних операцій до вищезазначених Законом покладено на Кабінет Міністрів України, який через 3 місяці відразу видав свою Постанову «Про порядок віднесення операцій резидентів при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного та фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення» № 882 від 28.12.1994 р.
У редакції КМУ віднесення виглядає таким чином:
1. До операцій виробничої кооперації належать операції щодо поставки сировини, матеріалів, вузлів, деталей, запасних частин, заготовок напівфабрикатів, комплектуючих та інших виробів галузевого і міжгалузевого призначення, що технологічно взаємозв’язані і необхідні для спільного виготовлення кінцевої продукції, а також операції щодо виконання послуг з проектних і ремонтних робіт, технічного обслуговування та здійснення технологічних операцій.
2. До операцій з консигнації, відносяться операції з реалізації товарів, відповідно до яких одна сторона (консигнатор) зобов’язується за дорученням другої сторони (консигнанта) протягом визначеного часу (терміну угоди консигнації) за обумовлену винагороду продати з консигнаційного складу від свого імені товари, які належать консигнанту.
3. До операцій комплексного будівництва належать операції з виконання проектних і проектно-пошукових робіт, передачі «ноу-хау» в галузі будівництва та виробництва будівельних матеріалів, конструкцій, виконання будівельних, спеціальних та будівельно-монтажних робіт, у тому числі під час виконання договорів про реалізацію проектів за схемою «будувати-експлуатувати-передавати», здійснення шефмонтажу та авторського нагляду в будівництві, виконання пусконалагоджувальних та гарантійних робіт і послуг, а також постачання машин і механізмів, матеріалів, обладнання, будівельних конструкцій та матеріалів для виконання зазначених робіт.
4. До операцій з поставки складних технічних виробів відносяться операції щодо поставки устаткування частинами або поставки складних технічних виробів, що потребують установлення, монтажу, налагодження, гарантійного обслуговування і введення їх у дію на місці експлуатації, а також поставки складних технічних виробів, термін виготовлення та транспортування яких перевищує 90 днів.
5. До операцій, які здійснюються під час виконання договорів поставки товарів спеціального призначення, відносяться операції щодо поставки продукції згідно з переліком, що визначається КМУ.
6. До операцій, які здійснюються під час виконання договорів оперативного та фінансового лізингу (у формі міжнародного лізингу), належать операції, визначені пунктом 1 статті 4 Закону України «Про лізинг».
Уважно перечитавши вищезазначену Постанову КМУ майже кожний може «знайти себе та … взяти участь».
Але слід спочатку пересвідчитись, що Ваш товар (об’єкт зовнішньоекономічної угоди) не належить:
— у разі експорту як частина бартерного контракту до переліку товарів, експорт яких забороняється за бартерними (товарообмінними) операціями, затвердженого Постановою КМУ «Про перелік товарів (продукції, робіт, послуг), експорт яких забороняється за бартерними (товарообмінними) операціями» № 854 від 12.06.1998 р.,
— до переліку товарів критичного імпорту, затвердженого Постановою КМУ «Про перелік товарів критичного імпорту» № 1145 від 27.07.1998 р.
Якщо Ви теж вважаєте, що Ваша операція в галузі зовнішньоекономічної діяльності підпадає під одну з вищезазначених (розглянемо на найпростішому прикладі — консигнація), і вже «не за горами» кінець 90-денного терміну, то Вам ще необхідно визначитись, до якого державного органу необхідно буде звертатись для отримання висновку щодо обґрунтованості причин перевищення термінів.
Наведемо приклад зовнішньоекономічної угоди.
ДОГОВІР № 0013
консигнації на продаж продукції
м. Київ, Україна 1 жовтня 2000 р.
Київський завод ялинкових прикрас АТЗТ «ЗІРКА», м. Київ, Україна, надалі Консигнант, в особі генерального директора Іванова Івана Івановича, що діє на підставі статуту свого підприємства, з однієї сторони,
та
Краківський торговий дім «ЄВРОПА», м. Краків, Польща, надалі Консигнатор, в особі комерційного директора Янушка Дмитра Івановича, що діє на підставі статуту свого підприємства, з іншої сторони, уклали цей Договір про таке:
1. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ
1.1. Консигнант зобов’язується передавати, а Консигнатор приймати на реалізацію товар (ялинкові прикраси) в асортименті, кількості і за цінами, вказаними в розрахункових накладних. Загальна вартість товару за цим Договором 10000 (десять тисяч) дол. США.
1.2. Право власності на поставлений за цим Договором товар залишається за Консигнантом до моменту надходження валютних коштів на рахунок Консигнанта.
2. УМОВИ ПОСТАВКИ І РОЗРАХУНКІВ
2.1. Строк поставки: відвантаження провадиться за накладними, протягом жовтня 2000 р.
2.2. Доставка товару здійснюється автомобільним транспортом за рахунок Консигнанта.
2.3. Оплата провадиться Консигнантом на рахунок Консигнатора в доларах США протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту продажу товару Консигнатором.
2.4. Консигнатор має право повернення Консигнанту нереалізованого товару протягом строку дії цього Договору.
3. УМОВИ ЦІН
3.1. Консигнатор має право самостійно встановлювати ціни на товар, що переданий йому на консигнацію, виходячи з ринкової кон’юнктури. Ціни, що встановлені Консигнатором, не можуть бути нижче цін, установлених Консигнантом.
4. ВИНаГОРОДА КОНСИГНАТОРА
4.1. Винагорода Консигнатора визначається як різниця між ціною реалізації товару Консигнатором і ціною Консигнанта.
4.2. Право на винагороду Консигнатор отримує з моменту фактичної реалізації одержаного товару.
4.3. Консигнатор отримує винагороду шляхом утримання сум, що належать йому з коштів, отриманих після продажу товару, поставленого на консигнацію.
5. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН
5.1. Консигнатор приймає на себе відповідальність за повне збереження товару, що перебуває на консигнації, з моменту його одержання.
5.2. Консигнатор 5 та 20 числа щомісяця після отримання товару, надає Консигнанту інформацію про реалізацію товару та перераховує валютні кошти на рахунок Консигнанта.
5.3. За несвоєчасне перерахування коштів Консигнатор сплачує Консигнанту штраф у розмірі 0,5% за кожний календарний день прострочення від суми іноземної валюти, що вчасно перерахована.
6. АРБІТРАЖ
6.1. Консигнант і Консигнатор мають намір вжити заходів для вирішення всіх спорів і суперечок, що можуть виникнути щодо цього Договору, шляхом переговорів.
6.2. Усі спори, за якими Сторони не досягли згоди, вирішуються арбітражним судом за місцем знаходження Консигнанта.
7. ІНШІ УМОВИ
7.1. Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до моменту повного виконання Сторонами своїх зобов’язань.
7.2. Договір може бути розірваний за згодою обох Сторін, або через невиконання однією Стороною своїх зобов’язань. При цьому Сторона, яка незадоволена виконанням зобов’язань за цим Договором іншою Стороною, зобов’язана направити їй не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до строку розірвання, що передбачається, письмове повідомлення з зазначенням причин, що призвели до розірвання Договору.
7.3. Усі зміни і доповнення до цього Договору дійсні, якщо вони здійснені письмово і підписані уповноваженими представниками Сторін.
7.4. Цей Договір складений у двох однакових примірниках українською мовою, по одному для кожної Сторони. Кожний екземпляр має однакову силу.
ЮРИДИЧНІ АДРЕСИ.
РЕКВІЗИТИ ТА ПІДПИСИ СТОРІН
Реалізуючи даний Договір, українська сторона виконала свої зобов’язання, тобто:
товар відвантажила (здійснено митне оформлення) 15.10.2000 р. на суму контрактної вартості — 10 000 дол. США;
сплатила мито, митний збір, вартість перевезення та страхування — усього на 4000 дол. США;
перевезла товар на склад Консигнатора;
20.10.2000 р. здали товар і підписали акт приймання-передавання товару на консигнаційному складі м. Краків, Польща.
Польська сторона теж ретельно виконувала свої зобов’язання:
сплатила всі витрати на розмитнення товару;
прийняла товар на повну відповідальність на своєму консигнаційному складі;
реалізовувала товар;
двічі на місяць (згідно з умовами договору) інформувала українського контрагента про хід реалізації товару та перераховувала йому валютні кошти.
Загалом, станом на 5 січня 2001 р. товару було реалізовано на суму 6 тис. дол. США. Валютна виручка (частками в міру реалізації товару) надійшла на рахунок Київського заводу ялинкових прикрас АТЗТ «ЗІРКА» в сумі 6000 дол. США.
Українська Сторона отримала 5 січня 2001 р. повідомлення від польської Сторони про те, що на складі фактично зберігається нашого товару на суму 4000 дол. США, ураховуючи специфіку товару, сезон продажу закінчено. Партнер просив дати вказівки щодо подальших дій з товаром.
Назад везти — дорого, викинути — жалко, податкова почне нараховувати та стягувати пеню за несвоєчасне надходження валютної виручки! Що ж робити? Слід продовжити термін надходження валютної виручки.
Передусім необхідно знати, який саме державний орган може дати висновок про обґрунтованість перевищення терміну повернення валютної виручки.
Надання таких висновків покладається за договорами:
консигнації — на МЗЕЗіТ (нині Мінекономіки);
оперативного та фінансового лізингу (у формі міжнародного лізингу) — на галузеві міністерства за погодженням з Мінекономіки;
комплексного будівництва — на Держбуд із залученням галузевих міністерств та інших центральних органів виконавчої влади;
поставки складних технічних виробів — на Мінпромполітики, Міненерго, Мінвуглепром, Мінтранс, Держнафтогазпром, Держкомзв’язку, Держкоммедбіопром;
продукції ядерного призначення — на Міненерго.
Виробничої кооперації в:
паливно-енергетичному комплексі — на Міненерго, Держнафтогазпром, Мінвуглепром;
машинобудуванні, виробництві військово-технічної продукції, металургійній промисловості, хімічній промисловості, деревообробній та меблевій промисловості, целюлозно-паперовій та легкій промисловості — на Мінпромполітики;
галузі зв’язку — на Держкомзв’язку;
галузі транспорту — на Мінтранс;
будівництві та житлово-комунальному господарстві — на Держбуд;
медичній промисловості — на Держкоммедбіопром;
сільському господарстві, харчовій і виноробній промисловості на Мінагропром;
рибному господарстві — на Держкомрибгосп.
Далі терміново необхідно звернутись до Міністерства економіки (як наступника колишнього Міністерства зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі, надалі МЗЕЗіТ) для отримання Довідки «Про відсутність (наявність) обмежень, передбачених ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» № 959-XII від 16.04.1991 р. у суб’єкта господарської діяльності і в його іноземного контрагента на здійснення зовнішньоекономічної діяльності та про відповідність зовнішньоекономічного договору (контракту) законодавству України».
Довідково: стаття 37 передбачає застосування спеціальних санкцій до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності як України, так і іноземних за порушення чинного законодавства, що регулює зовнішньоекономічну діяльність в Україні.
Відповідно до Наказу МЗЕЗіТ № 581 від 12.09.1998 р. для цього Ви повинні надати до міністерства такі документи:
лист-звернення про видачу довідки за довільною формою з обов’язковими відомостями про:
стан виконання зовнішньоекономічного договору (контракту) на момент звернення;
обґрунтування потреби продовження терміну розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) із зазначенням суми заборгованості та строку, потрібного для завершення розрахунків за ним;
центральний орган виконавчої влади, в який буде подаватись Довідка;
завірену в установленому порядку копію зовнішньоекономічного договору (контракту) з обов’язковим зазначенням юридичної адреси та банківських реквізитів іноземних контрагентів (якщо текст зовнішньоекономічного договору викладений не державною мовою, заявник додає письмовий переклад документа, виконаний і завірений установою, що має право на здійснення офіційних перекладів);
у разі наявності копії раніше отриманих довідок.
Крім переліченого, можна подати: копії документів, які підтверджують причини, що призвели до затримки в проведенні розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом), та вжиті заходи щодо своєчасного повернення валютних коштів (якщо вони вживались).
Загальний термін розгляду документів у Міністерстві економіки має не перевищувати 14 робочих днів.
Якщо через відсутність достатньої інформації в Міністерстві та наданих для отримання Довідки документах неможливо перевірити цінову інформацію зовнішньоекономічного договору (контракту) на відповідність рівню цін світової кон’юнктури ринку, на вимогу міністерства, має бути наданий експертний висновок Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків про проведену цінову експертизу, після чого робиться остаточний висновок щодо умов договору. При цьому термін розгляду документів у Міністерстві продовжується на строк, потрібний для проведення експертизи в державному інформаційно-аналітичному центрі моніторингу зовнішніх товарних ринків.
Довідка оформляється у двох примірниках, один з яких видається особисто резиденту при пред’явленні документа, що посвідчує особу, та доручення на її отримання, другий надсилається до органу виконавчої влади, який відповідно до Постанови КМУ № 882 від 28.12.1994 р. надаватиме висновки щодо обґрунтованості причин перевищення законодавчо встановлених термінів розрахунків за зовнішньоекономічними операціями.
Коли резидент отримає Довідку «Про відсутність (наявність) обмежень, передбачених ст. 37 Закону України …», наступний етап — звернення до відповідного міністерства або відомства для отримання висновків щодо обґрунтованості причин перевищення термінів. У нашому прикладі — зовнішньоекономічний договір консигнації. Відповідно звертаєтесь до Мінекономіки.
Керуючись Наказом МЗЕЗіТ № 777 від 24.11.1998 р., як консигнанту, необхідно подати такі документи до Мінекономіки:
лист-звернення з обґрунтуванням причин перевищення термінів повернення виручки в іноземній валюті за договором консигнації із зазначенням сум та термінів, на які пропонується продовжити строк розрахунків за договором консигнації;
завірену в установленому порядку копію зовнішньоекономічного договору (контракту) з обов’язковим зазначенням місцезнаходження та банківських реквізитів іноземних контрагентів (якщо текст зовнішньоекономічного договору викладений не українською або російською мовами, то заявник додає письмовий переклад документа українською, виконаний і завірений установою, що має право на здійснення офіційних перекладів);
копії документів, що засвідчують стан виконання контракту на дату звернення (копії вантажних митних декларацій, копію довідки консигнатора про залишки товару на складах на зазначену дату), довідки банку про надходження платежів;
документи, що підтверджують обґрунтування причин затримки розрахунків за договором (контрактом).
У разі виникнення потреби Мінекономіки може вимагати додаткових документів, що підтверджують існуючу ситуацію з розрахунками за договором консигнації.
Загальний термін розгляду документів у Міністерстві економіки має не перевищувати 10 робочих днів.
Зверніть увагу на суперечності!
— Наказ МЗЕЗіТ № 777 від 24.11.1998 р., стаття 7: «… У разі надання позитивних висновків головне управління з питань зовнішньої торгівлі готує проект рішення КМУ з визначенням періоду можливого перевищення терміну розрахунків за договором консигнації, що розглядається» та стаття 8: «Висновки щодо обґрунтованості перевищення термінів повернення виручки в іноземній валюті за договорами консигнації оформлюються у вигляді листа і разом з проектом рішення КМУ подаються до КМУ».
— Постанова КМУ № 882 від 28.12.1994 р., стаття 7: «… У разі надання позитивного висновку міністерство або інший центральний орган виконавчої влади подає зазначений висновок з обґрунтуванням періоду можливого перевищення терміну розрахунків державній податковій адміністрації, яка у п’ятнадцятиденний термін подає Національному банку остаточний висновок щодо можливого продовження цього терміну…»
Висновки негативного характеру оформлюються у вигляді листа, що направляється на Вашу адресу.
Особливо важливим і цікавим є те, що при аналізі обґрунтованості та визначенні потреби в продовженні термінів повернення виручки в іноземній валюті Мінекономіки керується такими критеріями:
жорстка конкуренція з боку місцевих та іноземних підприємств-виробників аналогічної продукції, які часто мають змогу поставляти її на реалізацію терміном до 180 днів і більше;
висока ціна товару, яка в разі насичення ринку аналогічним товаром призводить до зниження попиту;
зниження сезонного попиту на товари (наприклад, плодоовочеві консерви, насіння сільськогосподарських культур, сільськогосподарська техніка, хутряні вироби, медикаменти тощо);
підвищення цін на товар і відповідне зниження попиту на нього після прийняття державою-імпортером нормативно-правових актів обмежувального характеру;
погіршення якісних показників товару в процесі транспортування або зберігання (слід підтвердити довідкою незалежної організації або актом), унаслідок чого товар став неконкурентоздатним і його слід замінити або привести до кондиційного стану;
тривалий термін перебування товару в дорозі (місяць і більше), що слід підтвердити копіями товарно-транспортних на-
кладних;
потреба продажу товару дрібнооптовими партіями зі складу або в роздрібній торгівлі, унаслідок відсутності великих споживачів товару або низького попиту на нього;
невідповідність товару стандартам країни-імпортера або втрата товарного вигляду, унаслідок чого товар слід повернути або відправити на промпереробку;
неплатоспроможність кінцевих споживачів товару, що призводить до повільної його реалізації;
вузькоспеціалізоване призначення поставленого товару, що значно обмежує коло потенційних покупців і робить його дуже чутливим до запитів ринку, часто реалізація товарів спеціального призначення (наприклад, зварювального дроту, технічних тканин, сировини для заводів побутової хімії) повністю залежить від ритмічності роботи підприємства-споживача, що, у свою чергу, може визначатися затримкою фінансування з бюджету, перенесенням термінів виконання робіт тощо;
поставка товарів для будівельних та ремонтно-монтажних робіт, обсяги яких змінюються залежно від сезону (наприклад, поставка труб для житлово-комунального господарства), що впливає на попит;
економічна недоцільність повернення продукції в Україну у зв’язку з великими додатковими витратами (і відповідним зростанням ціни) або її низькою ліквідністю і неможливістю реалізації на внутрішньому ринку;
потреба укладання нових угод між консигнатором і потенційними покупцями у зв’язку з відмовою первісних покупців або їх неплатоспроможністю;
передача відвантаженої продукції (наприклад, ліків) установам і організаціям, що фінансуються за рахунок держбюджету і які внаслідок ненадходження бюджетних коштів не в змозі своєчасно розрахуватися;
потреба в проведенні обов’язкової сертифікації або лабораторного аналізу (підтверджена відповідними документами) відвантаженої продукції в країні-імпортері (наприклад, медикаментів, електронних приладів);
відвантажену продукцію (здебільшого товари народного споживання) розподілено між невеликими торговельними організаціями та торговельними організаціями, розташованими у віддалених районах;
поставка товарів сільськогосподарським підприємствам, які зможуть викупити їх лише після реалізації отриманого урожаю;
потреба в передпродажній підготовці товару, наприклад, при поставках у розібраному вигляді;
утрата товарного вигляду, унаслідок чого продукція не може бути реалізована через торговельну мережу і має бути повернена або відправлена на переробку;
виконання договорів щодо реалізації проектів за схемою Будувати-Експлуатувати-Передавати.
Було б доречним ураховувати ці критерії при поданні клопотань до міністерств та відомств щодо продовження термінів розрахунку за консигнаційними договорами з іноземними контр-
агентами.
Далі згідно з Постановою КМУ №882 від 28.12.1994 р., позитивний висновок Мінекономіки подасть разом з обґрунтуванням періоду можливого перевищення терміну розрахунків до Державної податкової адміністрації.
Вона, у свою чергу, у 15-денний термін подасть до центрального апарату НБУ остаточний висновок щодо можливого продовження цього терміну.
Керуючись Постановою правління НБУ № 136 від 24.03.1999 р. «Про затвердження інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями» необхідно подати до центрального апарату НБУ такі документи:
заяву за довільною формою з обґрунтуванням потреби в перевищенні законодавчо встановлених строків розрахунків, яка обов’язково має містити повну назву, місцезнаходження (повну адресу), код за ЄДРПОУ резидента; реквізити банку, через який здійснюються розрахунки за договором; назву, місцезнаходження (повну адресу) нерезидента; номер і дату договору, номер і дату вантажної митної декларації (ВМД) або платіжних документів (за їх наявності на день подання заяви), суму заборгованості та строк перевищення законодавчо встановленого строку розрахунків;
остаточний висновок Податкової адміністрації;
копію договору з нерезидентом, який має містити повну адресу та банківські реквізити контрагентів. Якщо договір укладений іноземною мовою, то резидент подає нотаріально засвідчений його переклад українською мовою;
копію ВМД, якщо експортується продукція (об’єкт лізингу), а в разі експорту робіт (послуг, прав інтелектуальної власності) — копію підписаного акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності (за лізинговим договором копія ВМД подається лише тоді, коли резидент — лізингодавець звертається за ліцензією на перевищення строків, установлених раніше наданими за цим договором ліцензіями). Копії ВМД, текст яких неможливо прочитати, до розгляду не приймаються;
копії документів, що засвідчують дату здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь нерезидента, або здійснення банком платежу на користь нерезидента при застосуванні розрахунків у формі документарного акредитива (при імпортних або лізингових операціях, якщо лізингоодержувачем є резидент);
копію довідки Міністерства економіки України про відсутність у резидента та нерезидента обмежень на здійснення зовнішньоекономічної діяльності, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», та про відповідність договору вимогам чинного законодавства України.
Центральний апарат НБУ розглядає документи, подані резидентом, протягом 20 робочих днів з часу отримання повного пакета документів і надає резиденту ліцензію або відмовляє у її наданні із зазначенням причин відмови в письмовій формі.
Підставами для відмови в наданні ліцензії є:
подання резидентами до центрального апарату документів, що містять недостовірну інформацію;
відсутність або невідповідність вимогам цієї інструкції хоча б одного з документів.
У разі позитивного рішення та сплати Вами послуг за надання ліцензії (згідно з Постановою Правління НБУ «Про затвердження переліків і тарифів банківських операцій (послуг), що надаються установами та управліннями НБУ за операціями (послугами), пов’язаними з діяльністю клієнтів і банків-кореспондентів НБУ» № 311 від 08.08.2000 р.) ліцензія оформляється на бланку НБУ у двох примірниках, один з яких надсилається поштою або передається уповноваженій особі під розпис, другий — береться на окремий облік центральним апаратом.
Копії ліцензії центральний апарат передає для контролю управлінню за місцем реєстрації банку та управлінню за місцем нашої реєстрації (якщо це не одне й те саме управління).
Нарешті є ліцензія на продовження терміну повернення валютних коштів в Україну за зовнішньоекономічним договором консигнації. Нехай нам продовжили термін удвічі (це ж 180 днів), а подавали найперші документи до Мінекономіки вже на 80 календарний день з дати оформлення вивізної ВМД на консигнацію.
Але, виходячи з вищенаведеного прикладу, зважте на терміни розгляду та передачі документів.
Мінекономіки: отримання довідки про відсутність обмежень на здійснення резидентом та нерезидентом зовнішньоекономічної діяльності — 14 робочих днів.
Мінекономіки: отримання висновків щодо обґрунтованості причин перевищення термінів розрахунку — 10 днів.
Мінекономіки передає висновок з обгрунтуванням періоду можливого перевищення терміну розрахунку до Державної податкової адміністрації — (приблизно 3 робочі дні на поштове пересилання).
ДПА передає в 15-денний термін до центрального апарату НБУ остаточний висновок щодо можливого продовження терміну.
НБУ розглядає і видає ліцензію — 20 робочих днів.
Разом — 62 робочі дні, додамо 18 вихідних = 80 календарних.
Тобто на 80-тий день подали + 80 = 160. Лишилось часу менше одного місяця на повернення повної суми коштів.
Як бачимо, такий процес є трудомістким і тривалим. Тому найкраще відразу передбачити при створенні підсистеми оперативного обліку та контролю за міжнародними фінансово-господарськими операціями режим роботи, який би оперативно контролював і вів оперативний облік зазначених процесів.
У програмі мають бути всі необхідні оперативні дані щодо процесу продовження терміну проведення розрахунку за конкретним контрактом. Пропонуємо її відеограму такого вигляду (див. рис. 3.7):
|
Продовження терміну розрахунку |
||||||
|
Реєстраційний № |
089 |
|||||
|
Дата відкриття |
7.06.2000 р. |
|||||
|
Контракт№ |
|
|||||
|
Від |
|
|||||
|
№ |
Установа |
Дата подачі |
Перелік |
Дата |
Наявність відповіді |
|
|
1 |
Мінекономіки |
|
|
|
|
|
|
2 |
Мінекономіки |
|
|
|
|
|
|
3 |
Державна податкова адміністрація |
|
|
|
|
|
|
4 |
Національний банк |
|
|
|
|
|
Рис. 3.7. Вигляд робочого екрана
в режимі «Продовження терміну розрахунку»
Якщо не встигли вчасно здійснити всі необхідні розрахункові операції, то це вже теж передбачено Постановою правління НБУ № 136 від 24.03.1999 р., пункт 5.8. «Якщо оформляється ліцензія на перевищення строків, установлених у раніше наданих ліцензіях, то до її тексту після інформації про підставу надання слід включити інформацію про раніше надані ліцензії на перевищення законодавчо встановлених строків розрахунків за цим договором (номер ліцензії, дата надання ліцензії, реєстраційний номер, строк дії ліцензії)».
Тому є кращий спосіб — застосування факторингових операцій.
Майже 10 років суб’єкти підприємницької діяльності України мають вільне право займатись зовнішньоекономічною діяльністю. Збільшилась кількість підприємств і організацій, що налагоджують і розвивають зовнішньоторгові відносини. У зв’язку з цим виникла необхідність розвитку та вдосконалення форм розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, які широко застосовуються у світовій практиці й можуть бути корисними в застосуванні українськими експортерами.
Вихід українських підприємств на міжнародний ринок є безумовним позитивом у зовнішньоторговій сфері економіки України. Проте їхня непідготовленість у професійному плані до цієї досить специфічної діяльності створює певні труднощі та ризики. Найзначнішими серед них є такі:
зміна ціни на товар після укладення контракту;
відмова імпортера від товару або його оплати;
помилки в документації:
помилки при оплаті товару;
неплатоспроможність покупця;
нестійкість валютних курсів;
заморожування валютної виручки;
блокування рахунків тощо.
Для окремих видів ризиків у світовій практиці торгово-фінансових відносин існують певні застереження і специфічні операції, що забезпечують їхнє зменшення або максимально можливе уникнення.
Мало хто з українських експортерів (і це не їх вина) знає свого контрагента, його господарську діяльність, фінансове становище, платоспроможність, ділову репутацію, річну фінансову звітність, підтверджену аудиторською фірмою, тощо.
Для того, щоб уникнути неплатежів, експортери вимушені працювати здебільшого на умовах попередньої оплати або за акредитивною формою розрахунків. Однак ці форми розрахунків бувають економічно невигідні імпортерам у зв’язку з необхідністю відволікання значних валютних оборотних коштів або залучення кредитів банків під проценти, що знижує фінансову ефективність зовнішньоторгових операцій.
Не треба думати, що в нас найгірше. Проблема неплатежів
є актуальною не тільки для України, а й в усьому світі. Не є винятком Франція, Великобританія, Німеччина, Італія, Фін-
ляндія.
Одним із заходів щодо уникнення ризику несвоєчасного і/або неповного платежу є експортний факторинг. Експортери застосовують його як гарантію покриття ризику неплатежу, але в Україні, на жаль, він майже не застосовується. Українські банки не мають можливості перевірити іноземних контрагентів.
У свою чергу, одна з форм міжнародних розрахунків — інкасова — цікава тим, що на її основі можна застосовувати факторингові операції і цим максимально зменшити ризик щодо повноти і своєчасності повернення в Україну валютної виручки від експортних операцій.
Проведення міжнародних розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності в Україні регламентується Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Законом України «Про банки і банківську діяльність», Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а також іншими нормативними актами та інструкціями КМУ та НБУ, які визначають строки і спеціальні режими проведення міжнародних розрахунків за експортно-імпортними операціями. Робота за пропонованою схемою ніяким чином не суперечить чинному законодавству України.
Вам, шановні експортери України, пропонується на прикладі роботи іноземної факторингової установи дізнатись про факторинг і самостійно зробити висновок про доцільність та необхідність його застосування в роботі Вашого підприємства.
Більшість факторингових компаній пропонують три основні послуги (хоча клієнти зовсім не зобов’язані користуватися всіма трьома):
а) послуги з бухгалтерського обліку, перевірки кредиту та інкасування боргів;
б) страхування кредиту від безнадійних боргів, для «схвалених» боргів;
в) надання коштів під рахунки-фактури, інші фінансові та комерційні документи включно до 100% від номінальної вартості рахунків-фактур, інших документів у зв’язку з страхуванням кредиту і з гарантією виплати залишку протягом погодженого періоду.
Щодо послуг з бухгалтерського обліку, то факторинговий банк, по суті, стає бухгалтерським відділом експортера. Він опрацьовує копії всіх рахунків-фактур, які надсилаються іноземним клієнтам, веде повний комплект торгових бухгалтерських книг для кожного замовника і відстежує всі боргові платежі. Замовник має лише одного торгового дебітора — факторинговий банк, який платить своєчасно і регулярно. Факторинговий банк дає розпорядження про інкасування платежів і використовує весь набір юридичних механізмів в інтересах клієнта у разі затримки платежу.
Послуги з бухгалтерського обліку факторинговий банк експортера надає за допомогою кореспондента або представника в країні боржника (факторинговий банк імпортера). Послуги факторингового банку з контролю за кредитом і з перевірки кредиту передбачають схвалення передбачуваних боргів. Зарубіжний представник (факторингова компанія імпортера) повинен визначити, чи варто схвалити цей борг. Борги інкасує зарубіжний представник від імені факторингового банку експортера. До боржника застосовуються юридичні санкції в країні покупця, причому представник факторингового банку надає допомогу цьому банку.
Експортер, який передає свої борги факторинговій компанії, зобов’язаний проінформувати свій банк, оскільки банківське забезпечення фінансування, що надається експортеру, може бути зменшене, і банк може переглянути джерела кредитування (наприклад, зменшити кредитування по овердрафту тощо).
Застосування факторингових операцій при експорті має свої переваги. Згідно з визначенням, сформульованим Комітетом Уілсона (Великобританія), експортний факторинг — це послуга, що дає можливість «провадити міжнародну торгівлю з 100% покриттям ризику, коли інкасування здійснюється через різні міжнародні мережі факторингових компаній. Усі можливі валютні ризики також покриваються».
Факторинг дає змогу усунути або зменшити багато витрат, а саме:
уникнути втрат за безнадійними боргами, прийнятими факторинговою компанією;
не витрачати кошти на послуги агентів з кредитів;
усунути фінансові ризики;
скоротити період кредиту, кількість та обсяг безнадійних боргів завдяки підвищенню ефективності роботи спеціалізованого персоналу;
зекономити час на розрахункових операціях, для того щоб зосередитися на виробництві й торгівлі.
Розвиток факторингу можуть стримувати такі чинники:
а) в експортерів можуть виникнути побоювання, що вторгнення факторингової компанії негативно вплине на відносини між експортером і його клієнтами, а також на думку погано інформованих клієнтів про фінансову стабільність компанії: прихований факторинг дає можливість уникнути цієї проблеми, оскільки експортна компанія інкасує платіж як агент факторингової компанії; усі три факторингові послуги в разі потреби можуть бути виконані однією факторинговою компанією;
б) існує конкуренція з боку банків, які надають послуги за більш традиційними схемами фінансування експорту.
Факторинг є об’єктом міжнародної конвенції, підписаної на дипломатичній конференції в Оттаві 28 травня 1988 р. При здійсненні зовнішньоторговельних операцій з використанням факторингу банк або фінансова установа (фактор) погоджується звільнити експортера від розрахункової частини експортної операції, що дає можливість виробнику займатися своєю основною діяльністю. Факторів може бути один (фактор з експорту в країні експортера) або два (фактор з експорту в країні експортера і фактор з імпорту в країні імпортера).
До конкретних послуг, які надають факторингові установи, можна віднести такі:
надання інформації та перевірка фінансового і господарського становища потенційного імпортера;
прийняття фактором на себе ризику до 100% за розрахунками з експорту;
купівля грошових претензій, що виникають при поставках товарів, наданні послуг, виконанні робіт;
нагадування і застереження дебіторам;
правове переслідування недисциплінованих імпортерів
тощо.
Для здійснення факторингових операцій експортери укладають відповідну угоду з фактором.
Міністерство зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України ще в 1994—1995 рр. проводило семінари в містах Київ, Харків, Одеса, Хмельницький для українських експортерів за участю представників DG Discotbank (Німеччина).
На семінарах обговорювались питання та проблеми неповернення та несвоєчасного повернення валютної виручки. Але виявилось: одних це зацікавило, їм потрібне гарантоване надходження валютних коштів за свій експорт, іншим, чомусь, зовсім ні?!
Довідково: DG Discotbank утворений в 1963 р. за участю однієї з найбільшої в Німеччині банківської групи DG. Статутний капітал понад 75 млн німецьких марок. Банк займається фінансуванням зовнішньоторговельних операцій, центральним регулюванням платежів, надає інші банківські послуги своїм клієнтам, спеціалізується на факторингових операціях. У цій галузі посідає провідне місце на ринку Німеччини. Штаб-квартира знаходиться у Франкфуркті-на-Майні.
Факторинговий банк надає такі види послуг:
збір інформації про надійність іноземного імпортера та перевірка його фінансових можливостей;
попереднє прийняття на себе ризику в розмірі до 100% у випадку несвоєчасного надходження валютних коштів за експорт;
попередня купівля грошових претензій, що можуть виникнути за умови постачання товарів;
облікове обслуговування рахунків клієнтів;
маркетинг ринків збуту (за галузями промисловості);
правове переслідування непорядних імпортерів тощо.
Зазначені та інші послуги факторинговий банк — фактор (далі на прикладі практичної роботи DG Discotbank) надає клієнтам на підставі попередньо укладеної угоди про факторинг.
Клієнт бере на себе зобов’язання передавати фактору платіжні вимоги (інкасові доручення) для їх купівлі. Тобто розрахунки здійснюються за формою документарного інкасо.
Інкасова форма розрахунку полягає в тому, що експортер після відвантаження продукції, виконання робіт, послуг дає вказівку своєму банку — інкасове доручення, у якому повністю і точно викладені всі умови розрахунку, — отримати від імпортера або від банку, що його обслуговує, згоду про сплату коштів (акцепт) чи відповідну суму грошових коштів у зазначений у контракті термін.
Інкасове доручення за документарним інкасо буває трьох видів, за якими комерційні документи видаються імпортеру: умова сплати коштів, умова акцепту, без сплати коштів.
Останній широко застосовується в розрахунках за комерційним кредитом з терміном 30—90 днів.
Для складання інкасового доручення та подання документів необхідно враховувати:
чіткість, точність та повноту зазначення адреси платника;
експортер (за попереднім узгодженням з імпортером) повинен визначити і вказати, які саме документи та в якій кількості мають бути надані;
спосіб вручення документів;
повноту та правильність заповнення документів, підписи, терміни інші обов’язкові реквізити;
хто сплачує комісійні витрати;
хто підписує інкасове доручення тощо.
Під час здійснення розрахунку за документарним інкасо експортер відвантажує товар на підставі контракту і доручає своєму банку виставити інкасове доручення, але не імпортеру, а фактору. Фактор самостійно передасть його до банку імпортера. Імпортер після отримання розрахункових документів і перевірки виконання постачальником усіх умов договору щодо кількості, вартості, терміну відвантаження, якості тощо сплачує кошти за товар. У разі порушення постачальником договору покупець може відмовитись від оплати товару. Якщо покупець порушує умови договору (контракту), наприклад затримує сплату коштів, постачальник має право застосувати щодо нього санкції обумовлені контрактом.
Якщо контрактом передбачено документарне інкасо, то мають бути передбачені та визначені такі умови:
найменування валюти;
визначення, що дане документарне інкасо підпорядковується «Уніфікованим правилам по інкасо» (редакція 1978 р., публікація Міжнародної торговельної палати № 322);
який банк виставлятиме інкасове доручення;
який банк буде фактором;
термін виставлення інкасового доручення;
умови виставлення інкасового доручення;
сума інкасо або його частка в загальному платежі;
умови виконання інкасо;
за якими документами виконується;
ким сплачуються всі банківські витрати, пов’язані з виставленням та сплатою інкасо;
штрафні санкції тощо.
Якщо фактор — це спеціалізована факторингова компанія, то вона за фінансовою схемою стає між банком ремітентом, та інкасуючим банком. Уся схема розрахункових операцій проходить саме через неї. Для цього український експортер у тексті самого доручення на документарне інкасо повинен вписати: «усі розрахунки будуть проводитись виключно через фактора, а також вказати його повну назву, адресу та рахунок».
Після надходження експортної виручки українського контрагента на дебіторський рахунок у фактора, фактор її негайно перераховує на рахунок експортера. Негайність (наступний календарний день після надходження) досягається, якщо це згідно з нашим законодавством 90-ий день з дати оформлення вивізної вантажної митної декларації в українського експортера. Якщо, наприклад, у країні основного банку-фактора вихідний, або закінчився банківський робочий день, то такої негайності можливо досягти шляхом перерахування грошових коштів з філії або з банку-кореспондента, де завдяки різниці часового поясу, ще продовжується банківський робочий день, або з тієї країни де цей день є банківським робочим.
Відносно побоювання українських експортерів з приводу того, що валютні кошти, які надійшли на їх користь до банку-фактора, будуть ним якийсь проміжок часу використані у власних цілях, зазначимо, що європейське банківське законодавство забороняє користуватись грошовими коштами своїх клієнтів. За таку провину будь-який банк можуть оштрафувати на значну суму або відібрати ліцензію на здійснення зовнішньоторговельних операцій.
Фактор, у свою чергу, зобов’язується придбати запропоновані вимоги, але в межах суми визначених лімітів. Тобто фактор зобов’язується гарантувати надходження валютної виручки на рахунок експортера в попередньо встановлених термінах і лімітах. Зазначене нагадує страхування. Приблизно так воно і є. Фінансове страхування зовнішньоторговельних ризиків.
Перед тим як фактор купить вимоги постачальника до покупця, він перевірить його (покупця) платоспроможність. Якщо це важко або неможливо зробити українському продавцю, то фактор, на підставі різних джерел (балансів, аудиторських висновків, інформації інших банків, інформації бюро фірми, досвіду попередніх платежів тощо) може перевірити платоспроможність іноземного потенційного покупця за запитом українського контрагента.
У результаті такої перевірки фактор визначить суму ліміту, в межах якої він може взяти гарантії щодо платіжної вимоги. Ліміт (кредитний ліміт) — це сума грошових коштів, у межах якої український експортер може без ризику проводити свою зовнішньоторговельну операцію з іноземним контрагентом.
Наприклад. Спершу український експортер укладає угоду з фактором. Потім він проводить попередні переговори з іноземним контрагентом і має бажання експортувати свій товар на суму 10 000 дол. США. Після цього експортер направляє фактору таку інформацію:
назва фірми потенційного імпортера;
банківські реквізити потенційного імпортера;
попередньо домовлена сума угоди.
Далі фактор (за своїми каналами, про які ми вже говорили) перевіряє фірму імпортера (можливо його філії та дочірні підприємства, а також фірми, що його заснували) щодо його ділової репутації та фінансового стану. Збір такої інформації потребує часу. Як правило від 1 до 3 тижнів. Потім фактор повідомляє українському експортеру один з можливих варіантів відповіді:
Фактор відмовляється проводити таку операцію через себе (купувати платіжні вимоги). Зазначене говорить про те, що потенційний імпортер є ненадійним з ділового чи фінансового погляду або інформація про нього у світових банківських колах взагалі відсутня.
Фактор згоден проводити (страхувати) операцію на 50% (або на будь-який інший). Тобто в нашому прикладі потенційний імпортер не має досвіду проведення торговельних операцій на суму 10 000 дол. США. І з метою запобігання ризику несплати (тобто ненадходження до української сторони) коштів, фактор погоджується на половину. Але це значить: якщо експортер та імпортер погодяться проводити зазначену зовнішньоекономічну операцію у два етапи (тобто по 5000 дол. США), то в такому випадку фактор проводитиме ці операції в повному обсязі на 100%, що дорівнює 5000 дол. США.
Фактор відразу погоджується на 100%, тобто 10 000 дол. США.
Далі експортер укладає зовнішньоекономічну угоду з іноземним контрагентом. В угоду додатково записуються два обов’язкових застереження:
розрахунки за зовнішньоторговельною операцією проводитимуться на умові документарного інкасо виключно через факторингову установу (фактор);
експортер має повне матеріальне право власності на експортовану продукцію до моменту зарахування коштів за експорт на його рахунок.
Потім у звичайному порядку експортер відвантажує свою продукцію згідно з умовами контракту і через факторингову установу надсилає інкасове доручення імпортеру.
Якщо імпортер не сплатить кошти за експортований товар у визначений контрактом термін, то фактор, за власний рахунок, їх перерахує на користь експортера. Після чого самостійно буде стягувати цю суму з імпортера.
За свої послуги фактор бере комісійну винагороду (як правило один раз на рік) з експортера в розмірі 1—3% від суми всіх контрактів (що пройшли через його установу) за календарний рік.
За цією зовнішньоекономічною операцією український експортер не відкриває окремого рахунка в банку фактора, а отже, йому не треба отримувати індивідуальний дозвіл НБУ на відкриття валютного рахунка за кордоном. Фактор або інший факторинговий банк чи факторингова установа відкриває українському експортеру тимчасовий дебіторський рахунок без визначення юридичної особи клієнта (на період здійснення експортної операції, тобто з моменту отримання копії доручення на документарне інкасо до моменту надходження валютних коштів на «його» рахунок за експорт продукції).
Чому факторинг цікавий саме для експортерів? Факторингова установа має набагато більше можливостей впливу на імпортера щодо своєчасності сплати ним коштів продавцю в повному обсязі. Якщо покупець не розрахувався вчасно (в обумовлений у контракті та в інкасовому дорученні термін), фактор почне професійний процес попередження боржника, у тому числі через судові органи. Якщо після трьох письмових попереджень, які, як свідчить практика, психологічно впливають на боржника зовсім інакше, ніж телефонний дзвінок або факс від експортера, починається юридичний процес та судове переслідування. Причому український імпортер не бере в ньому основну участь, оскільки він свою валютну виручку отримав від фактора (в межах фінансового страхування) і претензій до іноземного покупця не має.
Отже, така послуга фактора звільняє експортера від необхідності самостійного здійснення судового переслідування непорядного іноземного імпортера. За законодавством Німеччини (як у нашому прикладі) не пізніше 120 календарних днів після виставлення документарного інкасо (як правило, воно на цей час уже знаходиться в адвоката фактора) набирає чинності гарантія фактора.
Від початку терміну гарантії фактор сплачує власні валютні кошти українському експортеру. Про перебіг та результати переслідування іноземного імпортера українську сторону лише інформують.
Як бачите, існує відмінність між операціями експортного страхування та факторингу щодо покриття збитків. За умови страхування збитки відшкодовуються страховою компанією лише в разі, якщо доведено факт завдання збитків, тобто коли через судові органи (як правило іноземні) доведена неплатоспроможність іноземного імпортера. За законодавством деяких європейських країн такі процеси продовжуються роками. І при цьому попередження боржника через судові органи, судове переслідування, адвокатське супроводження експортер повинен здійснювати за власний рахунок.
Тут не можна забувати про термін 90 днів з моменту виписки вивізної вантажної митної декларації до моменту надходження валютної виручки в повному обсязі. Згідно з Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94-ВР, від 23.09.1994 р., якщо суд або арбітражний суд, міжнародний комерційний арбітражний суд, морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті України прийняли позовну заяву від резидента України про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом законодавчо встановлених термінів, обумовлених у зовнішньоторговельному контракті, то зупиняється нарахування та сплата пені за їх порушення.
Але якщо суд відмовляє в позові повністю або частково, термін нарахування та сплати поновлюється, з урахуванням того терміну, на який нарахування було призупинено; і якщо суд приймає рішення про задоволення позову, пеня за порушення термінів не сплачується з дати лише прийняття позову до розгляду.
Незалежно від цього Державна податкова адміністрація має право за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню.
Лише за умови, що експортер доведе страховій компанії (це тоді, коли товар взагалі був застрахований) факт заподіяння збитків, їх йому покриють у якомусь певному обсязі.
За умови факторингу після закінчення терміну платежу, незалежно від причин неперерахування імпортером коштів, фактор перерахує свої власні в сумі попередньо визначеного ліміту.
Підведемо деякі позитивні підсумки застосування факторингових операцій від операцій експортного страхування українськими експортерами:
Прийняття фактором на себе ризиків щодо несвоєчасності надходження валютної виручки.
Фактор самостійно перевірить платоспроможність потенційного іноземного покупця.
Фактор звільняє експортера від судових справ.
З метою перевірки потенційного контрагента необхідно лише знати його правильну назву, адресу, номер банківського
рахунка.
ЗМІСТ
На попередню
|
|
