Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Автоматизація оперативного обліку та контролю міжнародних економічних операцій / Ю. А. Кузьмінський
Розділ 4. Організація та здійснення оперативного контролю за різними видами міжнародних економічних операцій в умовах функціонування автоматизованої системи 4.1. Економічна сутність та методологія оперативного контролю
Оперативний контроль здійснюється за тими елементами фінансово-господарських операцій, які є або незавершеними процесами локальної дії, або завершеними, але теж локальними.
Оперативно-облікова та оперативно-контрольна інформація про певні елементи міжнародної економічної діяльності може ще не мати первинного відображення в бухгалтерському обліку (статистичній звітності), але вже необхідна керівництву підприємства або відповідним державним органам виконавчої влади для оперативного керівництва (управління) економічними явищами та процесами.
Оперативний контроль насамперед здійснюється з метою виявлення відхилень та оперативного керівництва (регулювання) явищами та процесами. «Розвиток методології у сфері оперативного контролю пов’язаний з вирішенням найважливіших питань вироблення загальної логіки організації контролю, що дасть змогу перетворити його в чітку функціонуючу систему попереднього, поточного та подальшого виявлення відхилень» [262, с. 79].
З цією метою у галузі міжнародної економічної діяльності, ураховуючи специфіку кожної групи операцій за економічною сутністю, необхідно розробляти та визначати таке:
схеми оперативного контролю для різних рівнів оперативного управління діяльністю;
контрольні показники;
терміни контролю за оперативно-обліковими показниками;
форми організації контролю;
центри відповідальності;
головний координаційний центр тощо.
Слід визначити, яку роль відіграє оперативний контроль в оперативному керівництві (управлінні) підприємством за міжнародними економічними операціями.
Наступним організаційним кроком має бути визначення форм оперативного контролю. Як відомо, контроль, як і облік, завжди існував при різних суспільних формаціях. Це пояснюється суперечностями між власниками і управлінцями, власником і податківцями, державою і власником тощо.
У будь-якій країні існує контроль за фінансово-господарською діяльністю, як внутрішній для забезпечення власних інтересів, так і зовнішній з боку державних органів, фіскальних та наглядових служб, податкових інспекцій, банків для здійснення покладених на них контрольних функцій та задоволення їх потреб.
В основному всі дослідники — М. Т. Білуха, В. Г. Афанасьєв, В. І. Валуєв, Г. Х. Попов, А. Файоль, І. П. Шадрін, Г. Х. Шахназаров уважають контроль загальною функцією управління.
У працях зазначених авторів мова йде про економічний контроль і головним чином — фінансово-господарський. З метою скорочення, як це робить більшість авторів, ми обмежуємось терміном «контроль».
У спеціальній та навчальній літературі форми контролю поділяють за різними ознаками:
— професор Л. М. Крамаровський — за часом здійснення, джерелами контролю, формами реалізації;
— професори Н. Н. Новиченко, С. С. Тимошенко, І. М. Рендухов — за часом здійснення, джерелами даних;
— професори О. С. Нарінський, Н. Г. Гаджієв — за характерами суб’єктів контролю, за обсягом діяльності, за часом проведення контрольних заходів.
До речі, першим, хто висловив думку про те, що контроль може бути організовано до, під час та після здійснення певних господарських дій (фінансово-господарських операцій) був Ф. Беста. Також він перший у зв’язку з цим поділив контроль на попередній, поточний, подальший [335, с. 129].
Не проводячи детального аналізу позитивних та негативних моментів класифікації форм контролю, що запропоновані різними авторами у радянській та сучасній літературі, пропонуємо таку їх класифікацію.
Перша класифікація форм контролю — за ознаками суб’єкта та об’єкта контролю (див. рис. 4.1).
Наступна класифікація форм пропонується за цілями та сферами контролю (див. рис. 4.2).
Рис. 4.1. Класифікація форм контролю за суб’єктами та об’єктами
Рис. 4.2. Класифікація форм контролю за цілями та сферами
Далі можна навести класифікацію форм контролю за обсягом та часом проведення (рис. 4.3).
Рис. 4.3. Класифікація форм контролю
за обсягом та часом проведення
Кожний процес можна поділяти на окремі його стадії, і відповідно його контролювати. Також можна вести контроль відповідно до результатів контрольованого процесу. Тоді пропонується така класифікація (див. рис. 4.4).
Рис. 4.4. Класифікація форм контролю
за стадіями та результатами контрольованого процесу
Найбільш аргументована і детальна класифікація видів контролю наведена в підручнику з теорії фінансово-господарського контролю і аудиту професором М. Т. Білухою: за періодичністю (попередній, оперативний, заключний), за інформаційним забезпеченням (документальний, фактичний), за формами здійснення (превентивні перевірки, поточні, тематичні, ревізії) [40, с. 22—27].
Наведена класифікація форм контролю (рис. 4.1—4.4) звичайно, не повністю відображає всі його спектри. Чітко і просто класифікувати можна було б в умовах функціонування однієї форми власності. Тепер, коли існує кілька форм власності та господарювання і вони переплітаються, як це має місце в умовах міжнародної економічної діяльності: учасниками є представники державної власності, приватної; різні за формою управління суб’єкти (міністерства, державні та комерційні банки, державні підприємства, акціонерні, приватизовані тощо), форми оперативного контролю в багатьох випадках переплітаються.
Це зумовлює, по-перше, функціонування зовнішнього державного контролю щодо державних структур або структур, що виконують завдання загальнодержавного значення, а по-друге — функціонування різних форм контролю діяльності приватних структур.
Форми оперативного контролю нерозривно пов’язані з методами та прийомами. В основному автори їх поділяють на методи і прийоми фактичного та документального контролю (рис. 4.5—4.6).
Рис. 4.5. Методи та прийоми фактичного контролю
Документальний контроль має значно більше методів та прийомів. Але, як зазначав професор М. В. Кужельний, «прийоми і методи фактичного та документального контролю існують відносно, і такий поділ умовний. Але він необхідний, щоб можна було більш предметно враховувати …взаємозв’язок фактичного та документального контролю і цілеспрямовано працювати над удосконаленням його методики, визначенням функціональних обов’язків економічних та технічних служб щодо здійснення попереднього, поточного та подальшого контролю…» [160, с. 14].
Після розгляду вищезазначених форм, методів, прийомів оперативного контролю за даними оперативного обліку можна дійти висновку, що не всі вони підходять для застосування в оперативному обліку за міжнародними економічними операціями.
Це пояснюється тим, що кожний вид міжнародної економічної діяльності має свою специфіку. Відповідно будуть застосовуватись певні (специфічні) методи та прийоми як оперативного обліку, так і оперативного контролю.
Слід також ураховувати, що практичне застосування методів контролю визначається різними видами специфічних чинників «методологічного методичного, організаційного, технічного, технологічного, економічного, ергономічного …характеру» [160, с. 15].
Контроль — складова діяльності з управління економікою. Об’єктом контролю є в самому широкому розумінні цього слова поведінка (дії) людей — учасників економічного процесу. Будучи самостійною функцією управління економікою, контроль не поглинає інші функції, а проникає в них, активно впливаючи на ефективність їх використання.
Рис. 4.6. Методи та прийоми документального контролю
Зв’язок контролю з функцією регулювання і планування виражається не тільки в перевірці виконання управлінських рішень, реалізації їх господарських та фінансових планів. Одночасно контроль фактичного стану об’єкта управління дає можливість суб’єкту управління своєчасно реагувати на події, що відбуваються, при необхідності коригувати раніше прийняті управлінські рішення. Досліджуючи ступінь обґрунтованості прогнозних показників, контроль допомагає підвищенню їх оптимальності та їх прогнозуванню.
Тісне переплетіння функцій обліку та внутрішньогосподарського оперативного контролю виявляється насамперед у тому, що господарський облік у всіх трьох його видах (бухгалтерський, оперативний та податковий) слугує джерелом інформації необхідної для здійснення постійного і дійового контролю. Важливим суб’єктом обох функцій (обліку та контролю) на підприємствах та в установах є бухгалтерська служба, яка має пильно слідкувати за збереженням та законністю використання матеріальних цінностей та грошових коштів, додержанням фінансової дисципліни на всіх ланках виробництва. З іншого боку, при допомозі зовнішнього (відомчого та позавідомчого) контролю виявляються та усуваються помилки та недоліки в постановці обліку та звітності (наприклад, недостовірність звітних даних).
В умовах автоматизованих систем управління взаємозв’язок контролю з іншими функціями керівництва виражається, крім того, в організації планової, облікової, аналітичної та контрольно-ревізійної роботи на спільній інформаційній основі для різноманітних функціональних підсистем керівництва.
З урахуванням усього вищезазначеного, сутність контролю як однієї з функцій управління в найбільш загальній формі можна визначити як систему нагляду та перевірки процесу функціонування і фактичного стану об’єкта керівництва з метою оцінювання обґрунтованості та ефективності прийнятих управлінських рішень і результатів їх виконання, виявлення відхилення від вимог цих рішень.
Контроль виступає як пункт управлінського циклу на тій його стадії, коли фактичні результати впливу на об’єкт управління зіставляються з вимогами прийнятих рішень, а при виявленні від’ємних відхилень встановлюються їх причини та винуватці, уживаються заходи до поліпшення стану справ. Щоб виконувати таку роль, контроль має бути оперативним, точним, економічним. Активна роль контролю в управлінні полягає в тому, що він не обмежується тільки констатацією допущених відхилень від вимог управлінських рішень. Його дані використовуються для підтримки динамічності всієї системи управління, прийняття обґрунтованих управлінських рішень.
Сутність контролю не може бути розкрита у відриві від сфери управлінської діяльності, яку він обслуговує. Насправді нема «контролю взагалі», а є контроль конкретного змісту і конкретних форм.
Контроль зовнішньоекономічної діяльності являє собою інтегровану частину всіх вище перерахованих систем контролю.
Об’єктом оперативного контролю зовнішньоекономічної діяльності є господарські та фінансові операції і процеси підприємств, об’єднань та установ з позиції законності, достовірності, доцільності, економічної ефективності, забезпечення збереження приватної власності.
Основний напрямок розвитку контролю зовнішньоекономічної діяльності полягає в тому, щоб забезпечити органічне поєднання запобігання недолікам та порушенням, їх виявлення і ліквідацію, повніше виявляти та швидше впроваджувати в дію невикористані резерви підвищення ефективності та якості роботи на всіх ланках процесу зовнішньоекономічної діяльності.
З діалектичного принципу випливає, що економічні показники роботи підприємств необхідно контролювати не тільки в статиці, а й у динаміці, спостерігаючи за кількісними показниками процесу переходу якості.
Характерною особливістю методу фінансово-господарського контролю є використання цілої системи методичних (технічних) прийомів, що розроблені даною галуззю економічних знань чи ґрунтуються на досягненнях суміжних наук (аналізу господарської діяльності, бухгалтерського обліку, статистики та ін.).
Класифікація методичних прийомів документального контролю спирається на внутрішньо притаманну йому послідовність контрольних дій і їх логічний взаємозв’язок. Виходячи з цього критерію, серед основних способів документального контролю слід виділити такі (за даними різних авторів та науковців):
1. Формальна та арифметична перевірка документів. Під час такої перевірки з’ясовується правильність оформлення документів: заповнення необхідних реквізитів; відсутність необумовлених виправлень, підчисток, дописок тексту та цифр; справжність підписів посадових та матеріально відповідальних осіб. При необхідності підпис працівника в первинному документі зіставляють з його підписом в інших документах, а при виникненні сумнівів необхідно отримати особисте підтвердження працівника чи призначити графологічну експертизу. При арифметичній перевірці з’ясовується правильність таксировок та підрахунків у документах (точність обчислення вартості оприбуткованих та відпущених товарно-матеріальних цінностей, обгрунтованість підсумків у касових звітах тощо).
2. Юридичне (нормативне) оцінювання документально оформлених господарських операцій. Мета його — визначити відповідність відображених у документах операцій чинному законодавству і їх економічну доцільність. Господарська операція вважається законною, якщо її зміст не суперечить діючим законам та виданим на їх підставі підзаконним актам. Економічна доцільність господарських операцій визначається їх спрямованістю на виконання завдань, що стоять перед підприємством, яке ревізується, при додержанні законності. За виявленими ревізією незаконними операціями необхідно встановити винних осіб та розмір заподіяного матеріального збитку.
3. Логічна перевірка являє собою спосіб вивчення об’єктивної можливості документального оформлення господарських операцій шляхом різноманітних зіставлень взаємопов’язаних виробничих та фінансових показників. Розкриття в процесі ревізій чи перевірок логічних зв’язків між ними допомагає оперативно виявити порушення фінансової чи господарської дисципліни, запобігати неправомірному витрачанню коштів. Облікові записи з оприбуткування матеріалів доцільно порівняти з рахунками, товарними та податковими накладними постачальників, транспортними документами залізниці і автотранспортних організацій. Способами логічного контролю розкриваються випадки приписок обсягів продукції чи виконаних робіт у звітності про виконання планів виробництва.
4. Суцільне та несуцільне (вибіркове) спостереження. При суцільному спостереженні перевіряються всі документи та записи в регістрах бухгалтерського обліку. Цей спосіб застосовується при ревізіях, що призначаються за вимогою слідчих органів для перевірки збереження грошових коштів і товарно-матеріальних цінностей. Ревізію тих ланок фінансово-господарської діяльності, де найімовірнішими є порушення чи зловживання, слід проводити суцільним методом. До них належать операції з руху грошових коштів у касі, у підзвітних осіб і на рахунках у банку, дорогоцінних металів, інших особливо дорогих матеріальних цінностей. Несуцільне спостереження для перевірки масових господарських операцій щодо їх законності, відповідності і економічній доцільності, не правомірно називати використанням у ревізії вибіркового методу. У ревізійній практиці використовуються два варіанти несуцільного спостереження при ревізії масових господарських операцій: перевірка частини документів за всі місяці періоду, що ревізується; перевірка всіх документів даного виду за кілька місяців. Аналіз ревізійних матеріалів за ряд років показав, що кращим є перший варіант. При науково обґрунтованому відборі документів та облікових записів підвищується ймовірність розкриття порушень і недоліків, скорочуються терміни ревізій і знижується трудомісткість їх проведення. Проте якщо несуцільною перевіркою викриті серйозні порушення чи зловживання, то ревізія на даному етапі діяльності підприємства проводиться суцільним способом.
5. Зустрічна перевірка являє собою порівняння первинних документів чи облікових записів з однаковими чи взаємозамінними даними підприємств, установ та організацій, з якими підприємство, що ревізується, має господарські зв’язки. Наприклад, при необхідності зіставляються різноманітні екземпляри одних і тих самих первинних документів у постачальників і отримувачів товарно-матеріальних цінностей. Не менший інтерес для ревізії становить порівняння записів у картках складського обліку чи регістрах з обліку взаємних розрахунків у підприємства, що реалізується і його контрагентів. Особливо зростає роль зустрічних перевірок при ревізії діяльності виробничого об’єднання, коли дані первинного і бухгалтерського обліку руху виробничих запасів і готової продукції об’єднані у виробничих одиницях, а розрахункові відносини з постачальниками і покупцями централізовані в об’єднанні. У цих умовах виникає потреба під час ревізії порівняти показники первинних документів і облікових регістрів виробничих одиниць з даними, що є в головному підприємстві об’єднання.
6. Спосіб зворотного розрахунку полягає в попередньому експертному оцінюванні матеріальних запасів з метою наступного визначення (зворотним рахунком) величини необґрунтованого списання сировини та матеріалів на виробництво окремих видів продукції, які до часу ревізії більшою частиною чи повністю є на складах підприємства-виробника чи у його покупців. Способом зворотного розрахунку ревізори визначають кількість і вартість матеріалів, понаднормово віднесених на витрати виробництва. Для цього кількість фактично випущеної продукції даного виду за період, що передував ревізії, множать на різницю між фактичним списанням матеріалів на одиницю продукції і реальними нормами матеріальних витрат згідно з висновком експерта.
7. Оцінювання законності та обґрунтованості господарських операцій за даними кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку передбачає звіряння записів в облікових регістрах з виправдовуючими документами, а також даних облікових регістрів з показниками звітності (неправильна кореспонденція рахунків у частині обсягу здійснюваної операції; відсутність бухгалтерських записів в окремих первинних документах; зіставлення облікових записів, не підтверджених виправдовуючими документами; наявність записів в облікових документах з фальшивими документами; невідповідність облікових показників записам у головній книзі та інших облікових регістрів).
8. Порівняння являє собою зіставлення об’єктів контролю з метою визначення відповідності чи невідповідності між ними. Порівняння фактичних результатів із заздалегідь встановленими результатами — невід’ємний компонент будь-якої комплексної ревізії.
9. Методичні (технічні) прийоми економічного аналізу охоплюють прийоми аналізу, як середні та відносні величини, групування, індексний метод, розрахунок кореляційної залежності та інші економіко-математичні прийоми аналізу. Використовуються для виявлення симптомів негативних явищ, тому що навіть замасковане розкрадання та приписки завжди впливають на результати фінансово-господарської діяльності, викликаючи неузгодженість деяких взаємопов’язаних економічних показників та інші відхилення.
10. Прийоми та способи фактичного контролю — це вивчення фактичного стану об’єктів, що перевіряються за даними огляду їх в натурі (обміру, виваження, перерахунку, лабораторного аналізу та ін.). До прийомів фактичного контролю належать такі:
а) Інвентаризація — спосіб перевіряння фактичних залишків основних коштів, ТМЦ, грошових коштів та стану розрахунків, їх відповідності даним бухгалтерського обліку на певну дату. Залежно від ступеня охоплення господарських коштів розрізняють повні та часткові інвентаризації. Перші охоплюють всі види господарських коштів (основні засоби, ТМЦ, грошові кошти та розрахунки), що знаходяться як у виробничих підрозділах, так і в його непромислових господарствах; другі — тільки деякі види цих коштів чи об’єкти, що знаходяться в окремих підрозділах підприємства. За способами перевірки інвентаризація буває суцільною і несуцільною.
б) Експертне оцінювання являє собою спосіб фактичного контролю, що базується на проведенні кваліфікованими спеціалістами експертизи дійсних обсягів і якості виконаних робіт, обґрунтованості нормативів матеріальних витрат і виходу готової продукції, норм природного зменшення при зберіганні та транспортуванні ТМЦ, додержання технологічних режимів, відповідність продукції державним стандартам та технічним умовам.
в) Візуальний нагляд передбачає огляд цехів, ланок для вивчення організації праці на робочих місцях, перевірку зберігання товарно-матеріальних цінностей на складах, стану пропускної системи, контролю за ввезенням та вивезенням матеріалів.
ЗМІСТ
На попередню
|
|
