Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
Додати книгу на сайт:
Розділ IX РОБОЧИЙ ЧАС І ЧАС ВІДПОЧИНКУ § 1. Поняття робочого часу за трудовим правом
Обов'язковою умовою трудових відносин є тривалість робочого часу, тобто часу, протягом якого працівник відповідно до законодавства, колективного договору, угоди про працю і правил внутрішнього трудового розпорядку повинен перебувати у визначеному йому місці і виконувати роботу, яка йому доручається.
Як відомо, ні рабовласницький, ні феодальний устрої не мали законодавчого обмеження робочого часу, оскільки носій робочої сили був разом з іншими знаряддями виробництва об'єктом власності.
Норми права, спрямовані на деяке регулювання тривалості робочого часу, пов'язані з розвитком капіталістичного способу виробництва на початку XIX ст. Але ще в умовах феодального суспільства в Англії, що була піонером розвитку капіталістичного виробництва, з'явилися перші законодавчі акти (в 1349, 1496 та 1582 pp.), якими встановлювався 13-годинний мінімальний робочий день. Здійснювалося обмеження не максимальної, а мінімальної тривалості робочого часу.
В дореволюційній Росії по суті не було законодавства про обмеження робочого часу аж до 1897 р. Щоправда, деяка регламентація робочого часу вводилась указом Петра І від 5 квітня 1722 р. В § 32 глави XII цього указу говорилось, що в період з 10 березня по 10 вересня бити в дзвін на роботу вранці за годину до сходу сонця, а ввечері з роботи — через годину після його заходу, за календарем (тобто бити в дзвін вранці — о 4,5 години, а ввечері — о 7 годині).
Навесні 1896 р. відбувся перший масовий страйк пітерських ткачів, які заявили вимоги про обмеження робочого часу. В січні 1897 р. масовий страйковий рух повторився з тими ж вимогами. Царський уряд відчув загрозу своєму існуванню і був змушений видати закон від 2 червня 1897 р. «Про скорочення робочого дня на фабриках і заводах і про встановлення святкового відпочинку». Законом встановлювався робочий день тривалістю в 11,5 години на добу.
Після прийняття цього закону становище трудящих не поліпшилось, оскільки загальна кількість робочих годин на рік збільшилась за рахунок зменшення кількості святкових днів.
Лютнева революція в Росії 1917 р. не вирішила питання про обмеження тривалості робочого дня. Діяльність Тимчасового уряду по введенню восьмигодинного робочого дня звелася до того, що в особливому комітеті міністерства праці було тільки обговорено, але без будь-яких наслідків, питання про порядок роботи по створенню такого законодавства.
Після більшовицького перевороту першим законодавчим актом про працю був декрет від 29 жовтня (11 листопада) 1917 р. «Про восьмигодинний робочий день». Цей декрет став прикладом для революційне настроєних мас у деяких країнах Європи, де також був уведений восьмигодинний робочий день (Німеччина, Австрія, Фінляндія, Англія, Італія).
В Україні Центральною Радою 25 січня 1918 року був прийнятий і ухвалений Закон про восьмигодинний робочий день. Закон прийнятий «в відміну та поправку» статей 64, 65, 68-70, 72-75 та 193-201 Устава о промышленном труде. Закон поширювався на всі підприємства, в яких прикладається наймана праця, незалежно від розміру цих підприємств, так і від того, кому вони належать.
Робітничим часом або часом робочих годин на добу вважається той час, в який згідно умові найму (статті 48, 60, 96, 98 і 103 Устава о промышленном труде) робітник повинен бути на промисловім підприємстві і в розпорядженні завідуючого ним для виконання роботи.
Робочий день, який встановлюється нормами внутрішнього розпорядку підприємств (п. 1 ст. 103 Устава о промышленном труде — нормальний робочий час), не повинен бути вище 8 годин на добу та 48 годин на тиждень, рахуючи сюди і час, потрібний для чистки машин та на наведення порядку в робітничому помешканні. Перед Різдвом (24 грудня) та перед Трійцею праця закінчується у 12 годин дня (наведено за мовою орігіналу — В.П.). В листопаді 1919 р. на першій міжнародній конференції Ліги Націй була досягнута загальна угода про прийняття конвенції про восьмигодинний робочий день.
В СРСР на відзначення десятиріччя жовтневої революції ЦВК СРСР маніфестом від 15 жовтня 1927 р. постановив забезпечити протягом найближчих років перехід від восьмигодинного до семигодинного робочого дня промислових працівників без зменшення їх заробітної плати.
В розвиток цього маніфесту ЦВК і РНК СРСР січня 1929 р. прийняли постанову «Про семигодинний робочий день», якою переважну більшість робітників виробничих підприємств було поступово переведено на семигодинний робочий день. Вводилася шестиденка — п'ятиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. Тривалість робочого тижня фактично встановлювалась в 35 годин. Кожний шостий день — 6, 12, 18, 24 та ЗО числа кожного місяця, незалежно від того, на який день тижня вони припадали, оголошувались вихідними днями.
Однак у зв'язку з напруженням міжнародної обстановки указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 червня 1940 р. «Про перехід на восьмигодинний робочий день, на семиденний робочий тиждень і про заборону самовільного уходу робітників і службовців з підприємств і установ» було здійснено перехід на восьмигодинний робочий день
Книга: Трудове право України: Підручник. / Прокопенко В. I.
ЗМІСТ
| 1. | Трудове право України: Підручник. / Прокопенко В. I.
|
|
| 2. | ЗМІСТ
|
|
| 3. | ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА Розділ І. ПРЕДМЕТ ТРУДОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ § 1. Власність національних багатств України як основа суспільної організації праці
|
|
| 4. | § 2. Поняття трудового права України як галузі права. Місце трудового права в системі права України
|
|
| 5. | § 3. Суспільні відносини, що становлять предмет регулювання трудового права України
|
|
| 6. | § 4. Метод правового регулювання трудових відносин
|
|
| 7. | § 5. Функції трудового права України
|
|
| 8. | § 6. Відмежування трудового права від суміжних галузей права
|
|
| 9. | § 7. Система трудового права України
|
|
| 10. | Розділ II. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ТРУДОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ § 1. Поняття основних принципів трудового права України
|
|
| 11. | § 2. Основні права і свободи громадян, закріплені в Конституції України, що визначають принципи правового регулювання трудових відносин
|
|
| 12. | § 3. Принципи трудового права, закріплені в Кодексі законів про працю України та інших законодавчих актах про працю
|
|
| 13. | § 4. Зміст принципів трудового права
|
|
| 14. | Розділ III ДЖЕРЕЛА ТРУДОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ § 1. Поняття джерел трудового права України, їх класифікація
|
|
| 15. | § 2. Конституція України як основне джерело трудового права
|
|
| 16. | § 3. Кодекс законів про працю України та інші законодавчі акти України, що регулюють трудові відносини
|
|
| 17. | § 4. Підзаконні акти, що регулюють трудові відносини
|
|
| 18. | § 5. Локальні правові норми
|
|
| 19. | § 6. Значення керівних роз`яснень Верховного Суду України для однакового застосування судами чинного законодавства про працю
|
|
| 20. | § 7. Диференціація трудового законодавства України
|
|
| 21. | § 8. Міжнародні правові акти про працю
|
|
| 22. | Розділ IV СУБ`ЄКТИ ТРУДОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ § 1. Поняття суб`єкта трудового права України
|
|
| 23. | § 2. Громадяни як суб`єкти трудового права України
|
|
| 24. | § 3. Власник або уповноважений ним орган як суб`єкт трудового права України
|
|
| 25. | § 4. Підприємство як суб`єкт трудового права України
|
|
| 26. | § 5. Трудовий колектив як суб`єкт трудового права України
|
|
| 27. | § 6. Профспілковий орган підприємства як суб`єкт трудового права України
|
|
| 28. | § 7. Державні органи, які виступають суб`єктами трудового права України
|
|
| 29. | Розділ V КОЛЕКТИВНИЙ ДОГОВІР § 1. Історія виникнення колективних договорів і етапи їх розвитку в Україні
|
|
| 30. | § 2. Загальна характеристика міжнародних правових норм, що регулюють порядок укладення колективних договорів
|
|
| 31. | § 3. Поняття колективного договору
|
|
| 32. | § 4. Поняття колективних угод та їх види
|
|
| 33. | § 5. Колективні переговори по укладенню колективного договору
|
|
| 34. | 6. Порядок укладення колективного договору і його зміст
|
|
| 35. | § 7. Контроль за виконанням колективного договору і види відповідальності за невиконання його зобов`язань
|
|
| 36. | Розділ VI ТРУДОВІ ПРАВОВІДНОСИНИ § 1. Поняття трудових правовідносин
|
|
| 37. | § 2. Умови виникнення трудових правовідносин
|
|
| 38. | § 3. Підстави виникнення трудових правовідносин
|
|
| 39. | § 4. Зміст трудових правовідносин
|
|
| 40. | Розділ VII. ПРАВОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ ГРОМАДЯН § 1. Поняття зайнятості населення. Правове регулювання працевлаштування громадян України
|
|
| 41. | § 2. Міжнародні правові акти про зайнятість
|
|
| 42. | § 3. Державні гарантії права на вибір виду зайнятості в Україні
|
|
| 43. | § 4. Поняття працевлаштування та його правові форми
|
|
| 44. | § 5. Правові відносини органів державної служби зайнятості з підприємствами
|
|
| 45. | § 6. Поняття безробітного і його правове становище
|
|
| 46. | ОСОБЛИВА ЧАСТИНА Розділ VIII ТРУДОВИЙ ДОГОВІР § 1. Поняття трудового договору
|
|
| 47. | § 2. Зміст трудового договору
|
|
| 48. | § 3. Загальний порядок прийняття на роботу
|
|
| 49. | § 4. Види трудового договору
|
|
| 50. | § 5. Переведення на іншу роботу
|
|
| 51. | § 6. Підстави припинення трудового договору
|
|
| 52. | § 7. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника
|
|
| 53. | § 8. Загальні підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу
|
|
| 54. | § 9. Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу
|
|
| 55. | § 10. Розірвання трудового договору на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу
|
|
| 56. | § 11. Порядок звільнення з роботи
|
|
| 57. | § 12. Відсторонення працівника від роботи
|
|
| 58. | § 13. Порядок оформлення звільнення працівника з роботи
|
|
| 59. | Розділ IX РОБОЧИЙ ЧАС І ЧАС ВІДПОЧИНКУ § 1. Поняття робочого часу за трудовим правом
|
|
| 60. | § 2. Види тривалості робочого часу
|
|
| 61. | § 3. Режим роботи і облік робочого часу
|
|
| 62. | § 4. Поняття надурочних робіт і порядок їх проведення
|
|
| 63. | § 5. Поняття відпочинку та його види
|
|
| 64. | § 6. Трудові відпустки
|
|
| 65. | § 7. Додаткові відпустки у зв`язку з навчанням
|
|
| 66. | § 8. Соціальні відпустки
|
|
| 67. | § 9. Відпустки без збереження заробітної плати
|
|
| 68. | § 10. Порядок надання відпусток
|
|
| 69. | Розділ X ЗАРОБІТНА ПЛАТА § 1. Поняття заробітної плати і методи її правового регулювання
|
|
| 70. | § 2. Нормування праці
|
|
| 71. | § 3. Тарифна система та її складові елементи
|
|
| 72. | § 4. Системи оплати праці
|
|
| 73. | § 5. Оплата праці при відхиленні від умов, передбачених тарифами
|
|
| 74. | § 6. Порядок виплати заробітної плати. Обчисчлення середнього заробітку
|
|
| 75. | § 7. Гарантії і компенсації
|
|
| 76. | Розділ XI ОХОРОНА ПРАЦІ § 1. Поняття охорони праці за трудовим правом
|
|
| 77. | § 2. Норми і правила з техніки безпеки і виробничої санітарії
|
|
| 78. | § 3. Інструктаж і навчання працівників правилам техніки безпеки і виробничої санітарії
|
|
| 79. | § 4. Забезпечення працівників спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту
|
|
| 80. | § 5. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій
|
|
| 81. | § 6. Охорона праці жінок
|
|
| 82. | § 7. Охорона праці неповнолітніх
|
|
| 83. | § 8. Праця осіб зі зниженою працездатністю
|
|
| 84. | § 9. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про охорону праці
|
|
| 85. | Розділ XII. ВНУТРІШНІЙ ТРУДОВИЙ РОЗПОРЯДОК ПРИ ВИКОНАННІ ТРУДОВИХ ОБОВ`ЯЗКІВ § 1. Поняття внутрішнього трудового розпорядку як основи організації праці
|
|
| 86. | § 2. Методи забезпечення трудової дисципліни
|
|
| 87. | § 3. Правове регулювання внутрішнього трудового розпорядку
|
|
| 88. | § 4. Заходи заохочення за сумлінне виконання трудових обов`язків
|
|
| 89. | § 5. Юридична відповідальність за порушення трудових обов`язків. Поняття дисциплінарного проступку
|
|
| 90. | § 6. Заходи стягнення за порушення трудових обов`язків і порядок їх застосування
|
|
| 91. | § 7. Громадські заходи стягнення і впливу за порушення трудової дисципліни
|
|
| 92. | Розділ XIII. МАТЕРІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИН § 1. Поняття матеріальної відповідальності за трудовим правом
|
|
| 93. | § 2. Підстави і умови матеріальної відповідальності за трудовим правом
|
|
| 94. | § 3. Види матеріальної відповідальності. Обмежена матеріальна відповідальність робітників і службовців
|
|
| 95. | § 4. Повна матеріальна відповідальність
|
|
| 96. | § 5. Підвищена матеріальна відповідальність
|
|
| 97. | § 6. Порядок визначення розміру шкоди
|
|
| 98. | § 7. Порядок відшкодування шкоди
|
|
| 99. | 8. Матеріальна відповідальність підприємств, установ, організацій за шкоду, заподіяну працівникам
|
|
| 100. | Розділ XIV ПОРЯДОК РОЗГЛЯДУ ТРУДОВИХ СПОРІВ § 1. Поняття трудових спорів та їх класифікація
|
|
| 101. | § 2. Розвиток порядку розгляду трудових спорів в Україні
|
|
| 102. | § 3. Комісія по трудових спорах як обов`язковий первинний орган по розгляду трудових спорів
|
|
| 103. | § 4. Судовий порядок розгляду трудових спорів
|
|
| 104. | § 5. Розгляд судом спорів про поновлення на роботі
|
|
| 105. | § 6. Порядок розгляду колективних трудових спорів (конфліктів)
|
|
| 106. |
|
|
На попередню
Translate
