Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Бухгалтерський облік і прийняття рішень в банках / Л. М. Кіндрацька
2.2. Структура класів Плану рахунків
Кожний клас рахунків поділяється на такі групи:
● рахунки порядку ІІ — вони мають двоцифрову нумерацію, що означає розділ;
● рахунки порядку ІІІ — нумерація трицифрова, що означає групу;
● рахунки порядку ІV — нумерація чотирицифрова, що означає номер балансового рахунка.
Отже, синтетичний облік здійснюється на рівні балансових рахунків порядків ІІ—ІV, а національний план рахунків на рівні двох цифр синтетичних рахунків дублює баланс банку за статтями активу і пасиву.
Балансові рахунки, як рахунки синтетичного обліку, забезпечують формування інформації про операції, які виконуються банком, та відображення зазначеної інформації у фінансовій звітності.
Усі балансові рахунки класифікуються за такими ознаками:
● за видами контрагентів;
● характером операцій;
● ступенем зниження ліквідності.
На прикладі структури класу 1 Плану рахунків розглянемо порядок об’єднання рахунків у розділи та групи.
У класі 1 обліковуються казначейські інструменти, які визначають розділ (рахунки двоцифрові):
● готівкові кошти 10
● банківські метали 11
● кошти комерційного банку у НБУ 12
● кошти Національного банку в комерційному банку 13
● казначейські та інші цінні папери, що рефінансую-
ться Національним банком України 14
Міжбанківські інструменти обліковуються за такими розділами балансових рахунків:
● кошти в інших банках 15
● кошти інших банків 16
● дебіторська заборгованість за операціями з банками 18
● кредиторська заборгованість за операціями з банками 19
Далі на прикладі розділу 12 розглянемо деталізацію коштів, що належать комерційному банку і перебувають у Національному банку. У цьому разі деталізація пов’язана з трицифровими балансовими рахунками, що визначають групу, а саме:
· кошти до запитання в НБУ 120
· строкові депозити в НБУ 121
Далі в кожній групі безпосередньо визначається чотирицифровий номер балансового синтетичного рахунка.
За групою 120 маємо:
· кореспондентський рахунок в НБУ 1200
· накопичувальний рахунок в НБУ 1207
· нараховані доходи за коштами до
запитання в НБУ 1208
Отже, нумерація проходить в порядку зростання чисел, як правило, за порядком. Окремі числа пропущені, так би мовити «про запас», на випадок необхідності у майбутньому відкрити нові балансові рахунки. За групою 120 це може бути у випадку появи інших коштів КБ у Національному банку України. Так, з 1 січня 1999 р. введено рахунок 1202 «Обов’язкові резерви страхування вкладів фізичних осіб».
Дуже розгалужений груповий поділ за розділом 15 та 16.
За рахунками цих розділів відповідно обліковуються кошти в інших банках та кошти інших банків, а саме:
· кошти до запитання 150,160
· строкові депозити 151,161
· кредити 152,162
· сумнівна заборгованість інших банків 158,0
За рахунками класу 2 обліковуються операції, що їх комерційний банк проводить із клієнтами.
Рахунки цього класу використовуються для обліку розрахунків з клієнтами (крім банків) — суб’єктами господарської діяльності, органами загального державного управління та фізичними особами. Суб’єктами господарської діяльності є усі юридичні особи, у тому числі неприбуткові установи й організації, а також підприємці, які здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи.
Чимало рахунків класу 2 призначено для обліку кредитів, депозитів. Інша дебіторська та кредиторська заборгованість і транзитні рахунки за операціями з клієнтами виділені в окремі розділи. Оскільки при побудові Плану рахунків узято до уваги принцип нарахування, у кожній групі рахунків і класів І і ІІ щодо обліку депозитних та кредитних операцій передбачено окремі балансові рахунки: нараховані доходи та нараховані витрати.
За рахунками класу 3 обліковуються операції комерційних банків із цінними паперами, а також інші активи і зобов’язання. Облік ведеться за такими розділами:
· цінні папери в портфелі банку на продаж 31
· цінні папери в портфелі банку на інвестиції 32
· цінні папери власного боргу 33
· господарські матеріали 34
· інші активи банку 35
· інші пасиви банку 36
· суми до з’ясування та транзитні рахунки 37
· позиція банку щодо іноземної валюти та
банківських металів 38
· розрахунки між філіями та іншими підві-
домчими установами банку, які розташовані в Україні 39
Зауважимо, що відповідно до нормативних документів НБУ облік цінних паперів ведеться за кожною їх складовою частиною окремо, а саме: номінал, дисконт або премія. З огляду на це за рахунками розділів 31, 32, 33 виокремлюються рахунки: неамортизована премія, неамортизований дисконт та безпосередньо рахунки цінних паперів, за якими вони обліковуються за номіналом.
За кожною групою класу 3 облік цінних паперів здійснюється щодо контрагентів — емітентів: банків, фінансових (небанківських) установ, нефінансових підприємств і організацій. Згідно з основоположними принципами методу нарахування в класі 3 також передбачено окремі балансові рахунки: нараховані доходи та нараховані витрати за цінними паперами в портфелі банку на продаж, на інвестиції, власного боргу, емітованих банком. Виокремлюються також рахунки для обліку резервів, створюваних під знецінення цінних паперів.
До речі, рахунки резервів передбачено у класах 1 і 2 відповідно для обліку резервів під заборгованість інших банків (балансові рахунки 1590, 1591) та під заборгованість за кредитами, які надані клієнтами (2400, 2401).
Введення до Плану рахунків резервів, які є контрактивними, можна віднести до особливостей його побудови. Сума контрактивних рахунків зменшує облікову вартість відповідного активу: кредитного портфеля, фінансових інвестицій у цінні папери.
Отже, створення резервів — це застосування у практичній діяльності банку принципу обережності.
На прикладі рахунків класу 3 можна простежити ще одну особливість Нового Плану рахунків. Ідеться про рахунки дебіторської та кредиторської заборгованості. Здебільшого вони враховувались як активно-пасивні. Внаслідок цього нерідко під час складання звітності заборгованість за цими рахунками взаємопогашувалася, що порушувало реальний стан коштів у розрахунках.
Принципи міжнародного обліку передбачають окреме відображення активів і пасивів. Саме тому рахунки дебіторської заборгованості є активними, а рахунки кредиторської заборгованості — пасивними. Отже, додержано вимогу МСБО, яка стосується того, що всі рахунки активів та пасивів у балансі оцінюються окремо.
У класі 3 передбачено низку рахунків за обліком внутрішньобанківських операцій. Так, за рахунками розділу 34 обліковуються господарські матеріали та малоцінні швидкозношувані предмети. За розділом 35 передбачено рахунки для обліку дебіторської заборгованості при розрахунках за податками та обов’язковими платежами (3520, 3521, 3522), розрахунками з працівниками банку (3550, 3551, 3552, 3559).
Нараховані доходи, які за їх видами не підпадають під назви конкретних рахунків класів 1—3, обліковуються за рахунками групи 357 «Інші нараховані доходи».
Аналогічними за структурою до розділу 35 є синтетичні балансові рахунки, що входять до розділу 36 «Інші пасиви банку»: це рахунки кредиторської заборгованості за господарською діяльністю банків, податками та обов’язковими платежами, розрахунками з акціонерами, працівниками банку.
Досить конкретною виглядає структура рахунків груп 390, 391 і 392. Рахунки призначені для здійснення розрахунків між філіями та підвідомчими установами банку. У балансі банку — юридичної особи залишки за активними рахунками груп 390, 391 мають дорівнювати залишкам за пасивними рахунками цих самих груп.
Рахунки класу 4 призначені для обліку довгострокових вкладів, основних засобів та нематеріальних активів.
Насамперед це вклади в асоційовані компанії (рахунки групи 410) та дочірні компанії (група 420). Саме тому балансові рахунки груп 410, 420 ведуться у розрізі емітентів: банків, фінансових (небанківських) установ, інших компаній.
Оскільки дохід від інвестицій в асоційовані компанії розподіляється за пайовим методом від суми прибутку (пропорційно до частки банку — інвестора в капіталі компанії), рахунки нарахованих доходів у класі 4 не виокремлюються.
За групами 430, 431 відображається вартість придбаних банком прав користування землею, об’єктами промислової та інтелектуальної власності, а також інших майнових прав, що визнаються об’єктом права власності банку і приносять дохід. (Ідеться про нематеріальні активи).
Рахунки розділу 44 «Операційні основні засоби» та 45 «Неопераційні основні засоби» повністю забезпечують вимоги щодо обліку придбання, руху, реалізації та списання основних фондів, які передбачено нормативними актами Національного банку України. Коли операційні основні засоби є банківськими активами, які використовуються для здійснення банківських операцій, то неопераційні являють собою активи, які не використовуються в банківській діяльності. Ті й ті обліковуються за первісною вартістю, тобто за фактичними витратами на їх придбання і доведення до робочого стану. Для нагромадження цих витрат до моменту введення основних засобів в експлуатацію призначено рахунки капітальних вкладень в основні засоби, а саме
група 443 — в операційні основні засоби;
група 453 — в неопераційні основні засоби.
Капітал, що є різницею між загальними сумами активів і зобов’язань банку, обліковується за балансовими рахунками класу 5:
|
5000 |
ІІ |
Зареєстрований статутний капітал банку |
|
5001 |
КП |
Несплачений зареєстрований статутний капітал банку |
|
5002 |
КП |
Власні акції банку, які придбані в акціонерів |
|
5003 |
ІІ |
Дивіденди, які спрямовані на збільшення статутного капіталу |
|
5010 |
ІІ |
Емісійні різниці |
|
5020 |
ІІ |
Загальні резерви |
|
5021 |
ІІ |
Резервні фонди |
|
5030 |
АП |
Прибутки та збитки минулих років |
|
5040 |
АП |
Прибуток чи збиток минулого року, що очікує на затвердження |
|
5100 |
АП |
Результати переоцінки основних засобів |
Рахунки класу 5 можуть кореспондувати з рахунками дебіторської, кредиторської заборгованості та рахунками готівкових коштів у разі сплати дивідендів та одержання внесків від акціонерів, збільшення капіталу банку переоцінюванням активів. У будь-якому іншому разі рахунки класу 5 кореспондують лише між собою. Коли обчислюють суму капіталу банківської установи, дебетове сальдо активних рахунків класу 5 береться з від’ємним значенням, тобто виключається із суми власних коштів.
Рахунки класів 6 і 7 максимально наближені до показників звіту про прибутки (збитки) банку. Усі доходи та витрати поділяються на банківські і небанківські. До банківських належать ті, що безпосередньо пов’язані з банківською діяльністю, визначеною Законом «Про банки і банківську діяльність». Небанківські доходи та витрати охоплюють решту доходів і витрат, які не стосуються основної діяльності банку, але сприяють її здійсненню.
Банківські доходи (витрати) поділяються на такі групи:
· процентні;
· комісійні;
· торговельні;
· інші банківські операційні доходи (витрати).
Процентні доходи (витрати).
До цієї категорії належать доходи (витрати), які обчислюються пропорційно до часу, впливають на фінансовий результат діяльності банку та є компенсацією банку за взятий на себе кредитний ризик.
Розглянемо такі доходи (витрати) за їх видами.
1. Доходи (витрати) за кредитами і депозитами та за іншими процентними фінансовими інструментами, у тому числі за борговими цінними паперами з фіксованим прибутком, що так чи інакше підраховані.
2. Доходи (витрати) у вигляді амортизації дисконту (премії) за цінними паперами.
3. Комісійні, подібні за природою до процентів. Наприклад, доходи (витрати) від розміщення коштів у вигляді позики або за зобов’язанням її надати, які визначаються пропорційно до часу або до суми вимоги (зобов’язання).
Комісійні доходи (витрати).
Комісійні — це доходи (витрати) за всіма послугами, наданими (отриманими) контрагентом.
До категорії комісійних можна віднести такі види доходів.
1. Комісійні за гарантії розміщення позик від імені інших кредиторів та за операціями з цінними паперами.
2. Комісійні доходи (витрати) від операцій за розрахунково-касове обслуговування, обслуговування кредитних (депозитних) рахунків, за зберігання цінностей та здійснення операцій з цінними паперами.
3. Комісійні за проведення операцій з іноземною валютою та за продаж або купівлю монет і банківських металів для третіх сторін.
4. Інші комісійні доходи (витрати) за операціями, що визначаються Законом «Про банки і банківську діяльність». Торговельні — окремо за групою 620 плану рахунків обліковуються результати від торговельних операцій. Усі балансові синтетичні рахунки цієї групи є активно-пасивними. Отже, результати бувають як позитивними, так і негативними: вони можуть означати збільшення або доходів (позитивний результат), або видатків (результат негативний). Водночас торговельні прибутки (збитки) — це чисті прибутки (збитки) від операцій купівлі-продажу різних фінансових інструментів.
Облік отриманих результатів ведеться за такими рахунками:
· від торгівлі цінними паперами на продаж 6203
· від торгівлі іноземною валютою та банківськими
системами 6204
· від торговельних операцій з іншими фінансовими
інструментами 6209
Доходи (витрати) від банківської діяльності, що не належать переліченим групам, визначаються як «Інші доходи» та «Інші витрати».
Небанківські операційні доходи і витрати поділяються на такі групи:
· адміністративні витрати;
· інші.
Адміністративні витрати пов’язані із забезпеченням діяльності банківської установи, і облік здійснюється за такими групами:
· витрати на утримання персоналу 740
· сплата податків та інших обов’язкових плате-
жів, крім податку на прибуток 741
· витрати на утримання основних засобів та
нематеріальних активів 742
· інші експлуатаційні та господарські витрати 743
· витрати на телекомунікації 744
· супутні небанківські операційні витрати 745
Інші небанківські операційні доходи (витрати), які виникають у процесі здійснення небанківських операцій, є складовою діяльності банків.
До них належать доходи (витрати) від продажу основних засобів, нематеріальних активів, від орендних операцій, доходи, одержані від надання банківських послуг. Це насамперед аудиторські послуги, підтримка програмного забезпечення, консультації тощо.
Як уже зазначалося, результат від торговельних операцій обліковується за активно-пасивними рахунками груп 620 (6203, 6204, 6209).
Дещо інакше відображається в обліку результат від продажу основних засобів, цінних паперів на інвестиції, вкладень в асоційовані й дочірні компанії. Так, позитивний результат обліковується за рахунками класу 6 «Доходи» (відповідно 6490 та 6394), а негативний —за рахунками класу 7 «Витрати» (7490, 7394).
Отже, рахунки для фіксування позитивного результату — пасивні, а негативного — активні.
Корисною для управління банком є бухгалтерська інформація щодо створення резервів. За МСБО, резерви — це визнання витрат на врахування зниження якості активів банку або підвищення ризиковості його операцій. Відрахування до резервів обліковуються згідно з їх видами за рахунками групи 770. Коли якість активів підвищується, а ризиковість зменшується, то відрахування до резервів коригуються з відображенням скоригованих сум за кредитом рахунків групи 770 «Відрахування до резервів».
Ще одна особливість класу 7 Плану рахунків полягає ось у чому. Згідно із засадами фінансового обліку суми податку на прибуток обліковуються за рахунком 7900 А «Податок на прибуток». Інакше кажучи, за змістом операції податок на прибуток має характер видатків, а отже, облік здійснюється в класі 7 «Витрати».
Значним за обсягом є клас 9 Плану рахунків «Позабалансові рахунки». Зауважимо, що за Новим Планом рахунків позабалансовий облік запозичує низку положень міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.
Згідно з міжнародними стандартами бухгалтерського обліку елемент активу або пасиву проводиться на рахунках балансу в тому разі, якщо він задовольняє дві вимоги.
1. Імовірно, що банк отримає або втратить будь-яку майбутню економічну вигоду, пов’язану з цим елементом активу або пасиву.
2. Цей елемент активу або пасиву має вартість, яку можна точно виміряти.
Елементи активу або пасиву, які не задовольняють ці дві вимоги, обліковуються на позабалансових рахунках.
На рахунках класу 9 обліковуються:
· вимоги та зобов’язання банку, які можуть виникнути в майбутні періоди та за яких банк піддається ризику;
· документи й цінності;
· рахунки за операціями з приватизації.
Бухгалтерський облік операцій за позабалансовими рахунками ведеться за системою подвійного запису. Характеристика рахунків — актив або пасив — визначається з таких міркувань.
· Позабалансовий рахунок є активним, якщо при переведенні його на баланс дебетується балансовий рахунок. Наприклад, рахунок № 9020 «Гарантії, що надані клієнтам» — активний, оскільки в неплатоспроможності клієнта банк змушений буде платити за наданою гарантією і дебетуватиме рахунок балансу № 2099 «Сумнівна заборгованість за виплаченими гарантіями, виданими суб’єктами господарської діяльності».
· Позабалансовий рахунок є пасивним, якщо при переведенні його на баланс кредитується балансовий рахунок. Наприклад, рахунок № 9110 «Зобов’язання з кредитування, які отримані від банків» — пасивний. Адже якщо банк скористається, наприклад, кредитною лінією, він кредитуватиме рахунок балансу групи 162 «Кредити, які отримані від інших банків».
Для відображення операцій за системою подвійного запису використовуються рахунки груп 990 та 991.
Усі рахунки класу 9 поділяються на три частини.
1. Рахунки розділів 90—95 використовуються для обліку операцій, які тягнуть за собою різні ризики для банку. Це насамперед:
· зобов’язання і вимоги за всіма видами гарантій;
· зобов’язання з кредитування;
· зобов’язання і вимоги за операціями з валютою;
· вимоги та зобов’язання щодо андерайтингу цінних паперів спотових та строкових фінансових інструментів.
За рахунками розділів 90—95 не обліковуються надані зобов’язання, за якими не існують кредитні або ринкові ризики (скажімо, видані гарантії або акредитиви, за якими є покриття у формі заставних депозитів або блокованих коштів клієнтів).
Такі кошти обліковуються за рахунками «Кошти в розрахунках». За рахунками (активними або пасивними) розділів 90—95 обліковуються безвідкличні операції лише за угодами, які мають юридичну силу. Відкличні зобов’язання не є ризиковими і можуть на розсуд банку обліковуватися в розділі 98 або позасистемно.
Рахунки розділів 96—98 слугують для обліку документів, цінностей та розрахунків за операціями з приватизації. Усі рахунки цих розділів активні.
Рахунки розділу 99 «Контррахунки» використовуються для обліку позабалансових операцій методом подвійного запису. Так, рахунок № 9900 є контррахунком для рахунків розділів 90—95, а рахунок № 9910 — для рахунків розділів 96—98.
Рахунок № 9920 кореспондує з відповідними рахунками при відображенні змісту позабалансових операцій в іноземній валюті. План рахунків містить у собі значний обсяг інформації щодо господарських операцій банку. Проте для створення бази даних (репозитарію) цей обсяг потрібно істотно розширити. Це можна зробити в системі аналітичного обліку.
|
Ñ |
Ключові поняття |
Безвідкличні гарантії — гарантії, що можуть бути скасовані лише за згодою особи, котра отримує гарантію.
Безвідкличні зобов’язання — зобов’язання, що можуть бути скасовані лише за угодою кредитора.
Емісійні різниці (емісійний дохід) — сума перевищення доходів, отриманих банком від первинної емісії (випуску) власних акцій та інших корпоративних прав, над номіналом таких акцій (інших корпоративних прав).
Інвестиції — грошові, майнові, інтелектуальні цінності, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку.
Капітальні вкладення — витрати на будівництво нових, розширення, реконструкцію і технічне переобладнання наявних основних фондів виробничого і невиробничого призначення.
Контрактивні рахунки — контрарні рахунки, які використовуються для регулювання показників активних рахунків. Операції за цими рахунками відображуються методами відображення операцій за пасивними рахунками.
Контрпасивні рахунки — контрарні рахунки, які використовуються для регулювання показників пасивних рахунків. Операції за цими рахунками відображуються методами відображення операцій за активними рахунками.
Контрарні рахунки — рахунки бухгалтерського обліку, показники яких використовуються для оцінювання об’єктів, які відображені за іншими рахунками. Це регулювання здійснюється з метою визначення дійсної вартості об’єкта, що регулюється.
Міжбанківські операції (розрахунки) — система здійснення та регулювання платежів за грошовими вимогами і зобов’язаннями, які виникають між банківськими установами у процесі їхньої діяльності.
Рахунок — систематизовані записи, які відбивають вплив операцій та інших подій на конкретний актив, зобов’язання або акціонерний капітал.
Ризик — можливість відхилення (в гірший бік) фактичних результатів дії від очікуваних.
Дидактичні матеріали
Навчальні завдання
Згідно з принципом нарахування відобразити в обліку зміст господарських операцій нарахування доходів та нарахування і сплати видатків.
1. Банк нараховує проценти за кредити, одержані від НБУ.
2. Банк сплачує проценти за кредитами НБУ.
3. Банк нараховує проценти за довгостроковими депозитами банків.
4. Банк сплачує проценти за довгостроковими депозитами банків.
5. Банк нараховує проценти за короткостроковими депозитами суб’єктів господарської діяльності.
6. Банк нараховує проценти за довгостроковими депозитами суб’єктів господарської діяльності.
7. Банк сплачує проценти за депозитами суб’єктів господарської діяльності:
а) короткостроковими; б) довгостроковими.
8. Банк нараховує проценти за депозитами фізичних осіб:
а) довгостроковими; б) короткостроковими.
9. Банк сплачує проценти за депозитами фізичних осіб:
а) довгостроковими; б) короткостроковими.
10. Банк нараховує проценти за ощадними сертифікатами власного боргу.
11. Банк сплачує проценти за ощадними сертифікатами власного боргу.
12. Банк нараховує проценти за кредитами, наданими іншим банкам:
а) короткостроковими; б) довгостроковими.
13. Банк нараховує проценти за кредитами суб’єктів господарської діяльності, виданими на поточну діяльність:
а) короткостроковими; б) довгостроковими.
14. Банк нараховує заробітну плату працівникам за вересень.
15. Банк проводить нарахування на соціальне страхування.
16. Банк вираховує податок на дохід працівників.
17. Банк визначає фінансовий результат за вересень.
|
! |
Завдання для самоперевірки |
Вибрати правильний варіант бухгалтерського проведення.
1. Готівкою через касу погашено заборгованість за короткостроковою позикою, виданою фізичній особі на поточні потреби:
а) Д-т 2202 К-т 1001;
б) Д-т 1001 К-т 2202;
в) Д-т 1001 К-т 2208.
Примітка. Тут і далі (з міркувань економії обсягу посібника) усі бухгалтерські проведення записуємо спрощено, опускаючи назви рахунків і знаки їх номерів та подаючи замість слів «Дебет» і «Кредит» їх скорочені форми «Д-т»,«К-т».
2. За результатами ревізії каси оприбутковано виявлені надлишки готівки:
а) Д-т 1001 К-т 6800;
б) Д-т 1001 К-т 3552;
в) Д-т 1001 К-т 3652.
3. Нараховано проценти за короткостроковим кредитом, виданим суб’єктам господарської діяльності на поточні потреби:
а) Д-т 7702 К-т 5020;
б) Д-т 2068 К-т 6026;
в) Д-т 2600 К-т 6026.
4. Банк розмістив вільні ресурси на депозити строком на 3 місяці в іншому банку:
а) Д-т 1512 К-т 1500;
б) Д-т 1512 К-т 1200;
в) Д-т 1500 К-т 1512.
Книга: Бухгалтерський облік і прийняття рішень в банках / Л. М. Кіндрацька
ЗМІСТ
На попередню
|
|
