Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Історія держави і права зарубіжних країн / Шевченко О.О.

3.3. Архонти

...Стосовно ж так званих дев'яти архонтів... Тепер обирають за жеребкуванням шістьох фесмофетів і секретаря до них, окрім того, архонта, базилевса і полемарха — одного від кожної філи по черзі...

...Коли проводять докімасію (перевірка чиїхось прав на заняття посади), перш за все запитують: «Хто у тебе батько і з якого він дема, хто батько батька, хто мати, хто батько матері і з якого він дема?», ... чи виконує він свої обов'язки по відношенню до своїх батьків, чи платить податі і чи ходив у військові походи. Дізнавшись про це, голова каже: «Запроси свідків для підтвердження цього». Коли він приведе свідків, голова запитує: «Чи хоче хто-небудь виступити із звинуваченням проти нього?» І, якщо хтось виступить із звинуваченням, він надає слово і для звинувачення, і для захисту, і після того ставить питання на голосування: у Раді підняттям рук, а у суді — поданням камін-

25

чиків. Якщо ж ніхто не захоче виступити із звинуваченням, він відразу ж проводить голосування.

Архонт, базилевс і полемарх беруть собі кожен двох товаришів за своїм вибором, і вони можуть тільки тоді розпочати виконання обов'язків, коли пройдуть докімасію у суді, а після закінчення своєї служби вони дають звіт.

Архонт відразу після зайняття посади оголошує через глашатая, що усім надається володіння майном, яке кожен мав до вступу його на посаду, і володіти до кінця його правління...

...Йому подаються скарги з державних і приватних справ. Він розглядає їх і направляє до суду. Сюди входять справи про погане обходження з батьками (ці процеси не пов'язані ні з яким стягненням стосовно того, хто хоче виступити обвинувачем), про погане ставлення до сиріт (ці спрямовуються проти опікунів), про погане поводження із спадкоємицею (ці спрямовуються проти опікунів і чоловіків), про завдання збитків сирітському майну (ці теж спрямовуються проти опікунів), про божевілля, коли хтось звинувачує іншого у тому, що він божевільний і циндрить своє надбання; справи по обранню ліквідаційної комісії, коли хто-небудь не бажає розподіляти спільне майно; справи про встановлення опіки, з причин вирішення спорів про опікунство... Архонт також піклується про сиріт, про спадкоємниць і про жінок, які заявляють, що на час смерті чоловіка вони залишились вагітними. При цьому він має право на винуватців накладати дисциплінарні стягнення або притягати до суду. Він здає в оренду майно сиріт і спадкоємиць до того терміну, поки дівчині не виповниться 14 років, і бере з орендарів забезпечення. Нарешті, він же стягує з опікунів утримання, якщо вони не видають його дітям.

Ось такі обов'язки архонта. Базилевс відає перш за все містеріями спільно з наглядачами, із яких двох народ обирає підняттям рук з усіх афінян — одного із Евмолпідів і одного із Керків (Евмолпіди — шляхетний рід; Керки — рід жерців); потім Діонісіями (свята на честь бога Діоні-сія). Це свято включає процесії і змагання.

Йому подають скарги на непорядність, а також у тих випадках, коли хтось виборює у іншого право бути жерцем. Він розбирає усі спори між родами і жерцями з питань богослужіння. Нарешті, у нього порушуються усі про-

26

цеси про вбивство, і в його обов'язки входить оголошувати злочинця позбавленим захисту законів...

Полемарх приносить жертву Артеміді і Еналію (Еналій — одне із імен бога війни Арея); влаштовує надгробні змагання на честь загиблих на війні... У нього ж слухаються приватні судові процеси стосовно метеків...

Фесмофети мають повноваження перш за все призначати, які судові комісії і у які дні мають чинити суд, потім передавати керівництво цими комісіями посадовим особам: ці останні діють відповідно тому, як укажуть фесмофети. Вони повідомляють народ про надзвичайні заяви, ставлять на розгляд справи про зміщення посадових осіб через перевірочне голосування, різного роду пропозиції попередніх вироків, скарги на свавілля і заяви про те, що запропонований закон непридатний... До них же поступають скарги, при яких потрібен заклад: на протизаконне привласнення громадських прав і на звільнення від такого звинувачення через підкуп, якщо хтось, давши хабаря, виправдається у суді про привласнення громадянських прав; про злочини сікофантів (осіб, що займалися доносом і наглядом за громадянами), хабарництво, обманне внесення до списку державних боржників, неправдивий виступ на суді понятого, про умисне невиключення із списку державних боржників, так само, як і про внесення у цей список, про подружню зраду. Вони ставлять на розгляд докімасії для усіх посадових осіб, справи про осіб, не прийнятих до дему демотами, і звинувачувальні вироки Ради. Окрім того, вони призначають для розгляду і приватні позови, що стосуються великої торгівлі і рудників, а також стосовно рабів, у випадку, якщо раб образить вільну людину.

Вони ж затверджують угоди (договори, що забезпечують юридичний захист угодам між громадянами різних держав) з іншими державами і керують процесами, що ведуться на базі цих угод, і справами про неправдиве свідчення перед Ареопагом.

Книга: Історія держави і права зарубіжних країн / Шевченко О.О.

ЗМІСТ

1.	Історія держави і права зарубіжних країн / Шевченко О.О.
2.	1.2. Закони Ману
3.	2.1. Плутарх про виникнення спартанського суспільства і державного ладу
4.	2.2. Арістотель про спартанські установи
5.	2.3. Арістотель про реформи Клісфена
6.	2.4. Плутарх про реформи Солона
7.	3.1. Громадянські списки
8.	3.2. Порядок обрання посадових осіб. Рада п'ятисот і народні збори
9.	3.3. Архонти
10.	3.4. Посади, що заміщуються підняттям рук
11.	3.5. Організація судів
12.	4.1. Тіт Лівій про реформи Сервія Тулія
13.	4.2. Закони XII таблиць
14.	4.3. Інституції Гая
15.	5.1. Салічна правда
16.	5.2. Королівське пожалування
17.	5.3. Про людину, яка комендується під владу іншої
18.	5.4. Прекарна грамота
19.	5.5. Зобов'язання
20.	5.6. Кабальна грамота
21.	6.1. Бомануар, «Звичаї Бовезі»
22.	6.2. Нантський Едикт (1598 р.)
23.	6.3. Королівська декларація 1626 р. про знищення фортець
24.	6.4. Едикт 1641 року, що забороняє парламентам втручатись у державні справи і адміністрацію
25.	7.1. «Золота булла» 1356 р.
26.	8.1. «Земське право»
27.	8.2. «Ленне право»
28.	8.3. Кароліна
29.	8.4. Магдебурзьке право
30.	9.1. Правда короля Етельберта (VI—VII ст.ст.)
31.	9.2. Велика Хартія вільностей (1215 р.)
32.	9.3. Вестмінстерського статуту стосовно судців і шерифів (1330 р.)
33.	9.4. З Ордонансу про суддів (1346 р.)
34.	9.5. З статуту, виданого в парламенті, що засідав у Вестмінстері у 34 р. за правління Едуарда III (1360—1361 pp.)
35.	9.6. З Ордонансу про робітників і слуг (1349 р.)
36.	10.1. З Корану
37.	11.1. Соборное Уложение 1649 г.
38.	13.1. Акт про запобігання незручностям, що виникають внаслідок тривалих перерв між скликаннями парламентів (15 лютого 1641 р.)
39.	13.2. Акт про регулювання діяльності таємної ради і про знищення суду, звично йменованого «Зоряною палатою» (5 липня 1641 р.)
40.	13.3. Велика демонстрація з петицією 1641 р.
41.	13.4. Акт про позбавлення усіх осіб, що посідають духовні посади, права здійснювати яку-небудь світську юрисдикцію або повноваження (13 лютого 1642 р.)
42.	13.5. Палата громад — верховна влада англійської держави (4 січня 1649 р.)
43.	13.6. Акт про знищення палати лордів (19 березня 1649 р.)
44.	13.7. «Інструмент управління» (13 грудня 1653 р.)
45.	13.8. Акт про краще забезпечення свободи підданого і про запобігання ув'язненням за морями (26 травня 1679 р.) (Habeas Corpus Act)
46.	13.9. Білль про права (1689 р.)
47.	13.10. Бредська декларація (Карла II) (4 квітня 1660 р.)
48.	13.11. Постанова палати громад про форму правління англійського королівства (1 травня 1660 р.)
49.	13.12. Акт про забезпечення свободи парламентів через подальше встановлення умов членства для засідання у палаті громад (1710 р.)
50.	13.13. Акт про престолоуспадкування (1701 р.)
51.	13.14. Акт про народне представництво (1832 p.)
52.	13.15. Акт про народне представництво (1867 р.)
53.	13.16. Акт, що регулює працю дітей і підлітків на фабриках З'єднаного королівства (29.08.1833 р.)
54.	13.17. Акт, що обмежує години праці підлітків і жінок на фабриках (08.VI. 1847 р.)
55.	14.1. Декларація незалежності Сполучених Штатів Америки (4.VII.1776 р.)
56.	14.2. Статті конфедерації 1781 року
57.	14.3. Конституція Сполучених Штатів Америки (17.ІХ.1787 р.)
58.	14.4. Білль про права (1789—1791 pp.)
59.	14.5. Конституція Південної Конфедерації (1862 р.)
60.	14.6. Прокламація про звільнення рабів (1 січня 1863 р.)
61.	14.7. Додатки до Конституції США
62.	14.8. Акт для захисту торгівлі і комерції від протизаконних обмежень і монополії («Закон Шермана» 1890 р.)
63.	14.9. «Сполучені Штати проти Дебса» (1894 р.)
64.	15.1. Декларація прав людини і громадянина
65.	15.2. Декрет від 11 серпня 1789 р. про знищення феодальних прав і привілеїв
66.	15.3. Французька Конституція 1791 р.
67.	15.4. Декрет Національного Конвенту про знищення королівської влади (21—23 вересня 1792 р.)
68.	15.5. Декрет Конвенту про створення Комітету громадського порятунку (6 квітня 1793 р.)
69.	15.6. Декрет Конвенту про створення Надзвичайного Кримінального Трибуналу в Парижі (10 березня 1793 р.)
70.	15.7. Декрет 25 березня 1793 р. про утворення Комітету Загальної безпеки і Громадського Порятунку
71.	15.8. Декрет від 9 квітня 1793 р. про відрядження народних представників в армію
72.	15.9. Декрет 23 серпня 1793 р. про масовий набір
73.	15.10. Декрет 10 червня 1794 р. (Про ворогів народу)
74.	15.11. Декрет проти спекулянтів 26 липня 1793 р.
75.	15.12. Закон 29 вересня 1793 р. про максимум
76.	15.13. Декрет 17 липня 1793 року про остаточне знищення феодальних прав
77.	15.14. Декрет Конвенту про захист власності (18 березня 1793 р.)
78.	15.15. Закон про революційний порядок управління (4 грудня 1793 р.)
79.	15.16. Декрет про встановлення єдиного максимуму на всій території Республіки (1 листопада 1793 р.)
80.	15.17. Постанова Комітету Громадського Порятунку (2 липня 1794 р.)
81.	15.18. Декрет про підозрілих (17 вересня 1793 р.)
82.	15.19. Декрет Конвенту про секвестр майна ворогів революції (26 лютого 1794 р.)
83.	15.20. Декрет про громадські землі (10—11 червня 1793 р.)
84.	15.21. Конституція (24 червня 1793 р.)
85.	15.22. Органічний сенатус-консульт 18 травня 1804 р.
86.	15.23. Кримінально-процесуальний кодекс Франції 1808 р.
87.	15.24. Кримінальний кодекс Франції 1810 р.
88.	15.25. Французький цивільний кодекс 1804 року
89.	15.26. Конституція Французької республіки (4.ХІ.1848 р.)
90.	15.27. Паризька комуна Резолюція делегатських зборів 24.02.1871 р.
91.	15.28. Декларація Комуни до французького народу
92.	15.29. Конституційний закон про організацію державних влад (25.02.1875 р.)
93.	15.30. Закон про створення сенату (24.02.1875 р.)
94.	16.1. Конституційна хартія Прусії (31 січня 1850 р.)
95.	16.2. Конституція Німеччини (16.04.1871 р.)
96.	16.3. Німецьке цивільне Уложення (1898 р.)
97.	17.1. Клятвена обіцянка імператора Муцухіто
98.	17.2. Конституція Японської імперії (11.02.1889 р.)
99.	19.1. Закон про відновлення національної економіки (16.07.1933 р.)
100.	19.2. Кодекс про справедливу конкуренцію для бавовняної текстильної промисловості (17.07.1933 р.)
101.	19.3. Закон Вагнера (5.07Л935 p.)
102.	19.4. Закон Тафта - Хартлі (23.06.1947 р.)
103.	19.5. Закон «Про внутрішню безпеку» (Закон Маккарена) (23.09.1950 р.)
104.	19.6. Виконавчий наказ 10450 (27.04.1953 р.)
105.	19.7. Закон Хемфрі — Батлера (24.08.1954 р.)
106.	19.8. Додатки до Конституції США
107.	20.1. Про утворення робітничого і селянського уряду (Декрет II Всеросійського з'їзду Рад)
108.	20.2. З Декрету про мир
109.	20.3. З Декрету про землю
110.	20.4. Про пресу (Декрет Ради Народних Комісарів 27.10.1917 р.)
111.	20.5. Декларація прав народів Росії (прийнята РНК 2.11.1917 р.)
112.	20.6. Про суд (Декрет РНК 22.11.1917 р.)
113.	20.7. Декрет ВЦВК і РНК від 2(15) грудня 1917 р. Про ВРНГ
114.	20.8. З протоколу РНК № 21 про створення ВНК (Всеросійської надзвичайної комісії) 7(20) грудня 1917 р.
115.	20.9. Декрет ВЦВК. Про суд № 2 від 7 березня 1918 р.
116.	20.10. Постанова Робітничого і Селянського Уряду 22.10.1917 р. Про восьмигодинний робочий день, тривалість і розподіл
117.	20.11. Декрет ВЦВК і РНК від 18.12.1917 р. Про шлюб і ведення книг актів громадянського стану
118.	20.12. Декрет ВЦВК від 27(14) квітня 1918 р. Про відміну успадкування
119.	20.13. Декрет РНК від 8.05.1918 p. (про хабарництво)
120.	20.14. Декрет РНК від 22.07.1918 р. Про спекуляцію
121.	20.15. Декрет РНК від 11 січня 1919 р. Про розкладку між губерніями зернових хлібів і фуражу, що підлягають відчуженню в розпорядження держави
122.	20.16. Постанова ВРНГ від 20 листопада 1920 р. Про націоналізацію підприємств
123.	20.17. Постанова РНК від 5 вересня 1918 р. Про червоний терор
124.	20.18. Декрет ВЦВК від ЗОЛІ. 1918 р. Про народний суд РРФСР
125.	20.19. Постанова ВЦВК від 17.02.1919 р. Про ВНК
126.	20.20. Декрет ВЦВК від 12.04.1919 р.
127.	20.21. Декрет ВЦВК від 24.10.1919 р. Про ревкоми
128.	20.22. Декрет ВЦВК від 8.02.1920 р. Про РСІ
129.	20.23. Кодекс законів про акти громадянського стану, шлюбні, сімейні і опікунське право 16.09.1918 р.
130.	20.24. Постанова ВЦВК від 14.02.1919 р. Про соціалістичний землеустрій і про заходи переходу до соціалістичного землеробства (положення)
131.	20.25. Постанова наркому юстиції 4.11.1920 р. Керівні засади кримінального права РРФСР. Про кримінальне право
132.	20.26. Конституція (Основний закон) РРФСР (прийнята У Всеросійським з'їздом Рад 10.07.1918 р.)
133.	20.27. Про заміну продовольчої і сировинної розкладки натуральним податком (Декрет ВЦВК від 21.03.1921 р.)
134.	20.28. Про обмін (Декрет РНК від 21.05.1921 р.)
135.	20.29. Про відповідальність за порушення декретів про натуральний податок і обмін (Декрет РНК від 15.06.1921 р.)
136.	20.30. Про підприємства, що перейшли у власність Республіки (Декрет ВЦВК і РНК від 10.12.1921 р.)
137.	20.31. Про об'єднання Радянських республік: Росії, України, Латвії, Литви, Білорусії для боротьби з світовим імперіалізмом (Декрет ВЦВК РРФСР 1.06.1919 р.)
138.	20.32. Конституція СРСР 1924 р.
139.	21.1. Акт про народне представництво (1918 р.)
140.	21.2. Акт про народне представництво (1928 р.)
141.	21.3. Акт про народне представництво (1948 р.)
142.	21.4. Акт про міністрів корони (1937 p.)
143.	21.5. Акт про народне представництво (1983 р.)
144.	21.6. Вестмінстерський статут 1931 р.
145.	22.1. Конституція Німецької імперії (11.08.1919 р.)
146.	22.2. Закон про усунення бідувань народу і держави (1934 р.)
147.	22.3. Закон про переустрій імперії (1934 р.)
148.	22.4. Закон про верховного главу Німецької імперії (1.07.1934 р.)
149.	22.5. Закон проти утворення нових партій (1933 р.)
150.	22.6. Закон про забезпечення єдності партії і держави (1933 р.) із змінами за законом від 8.07.1934 р.
151.	23.1. Конституція Французької республіки (1946 р.)
152.	23.2. Закон про обрання Національних зборів (5.10.1946 p.)
153.	23.3. Закон від 9 травня 1951 p., що змінює закон від 5 жовтня 1946 р. про обрання членів Національних зборів
154.	23.4. Закон, що встановлює щорічну оплачувану відпустку в індустрії, торгівлі, вільних професіях, домашній службі і сільському господарстві (20 червня 1936 р.)
155.	23.5. Закон, що встановлює 40-годинний робочий тиждень на індустріальних і торговельних підприємствах і визначає тривалість праці на підземних рудниках (27 червня 1936 р.)
156.	24.1. Конституція Чехословацької Республіки (9.05.1948 р.)
157.	24.2. Румунський закон № 187 про проведення земельної реформи (23 березня 1945 р.)
158.	24.3. Декрет № 83 про доповнення деяких положень закону № 187 (1.03.1949 р.)
159.	24.4. Болгарський закон про трудову земельну власність (2.03.1946 р.)
160.	24.5. Польський закон про перехід у власність держави основних галузей народного господарства (3.01.1946 р.)
161.	24.6. Угорський закон про націоналізацію деяких промислових підприємств (1948 р.)

На попередню



Додати в закладки

  
Переклад Translate