Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Збірник наукових праць Харківського Центру вивчення організованої злочинності. Випуск перший. Харків, 2000

2.5. КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА І ПОПЕРЕДЖЕННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ І КОРИСЛИВИХ СЛУЖБОВИХ ЗЛОЧИНІВ, УЧИНЕНИХ ОРГАНІЗОВАНИМИ ЗЛОЧИННИМИ ГРУПАМИ (О. Г. Кальман)

Сфера господарської діяльності завжди посідає головне місце у житті будь-якого суспільства. Українське суспільство, зрозуміло, не с винятком. Для нашої країни, яка переживає складний період глобальних соціальних перетворень, реформування відносин власності, ця діяльність має вирішальне значення для досягнення цілей демократизації суспільства, забезпечення прав і свобод громадян, побудови правової соціально орієнтованої держави. Основні принципи нової системи господарювання були сформовані в Конституції України (1996 p. ), згідно з якою визнаються й однаково захищаються всі форми власності - приватна, колективна, державна, гарантуються свобода підприємницької діяльності, вільне переміщення товарів, послуг і фінансів. Однак складнощі переходу від адміністративно-командної до ринкової системи господарювання породили в країні дестабілізацію соціально-політичної й економічної ситуації, яку не забарилися використати у своїх корисливих цілях організовані злочинні угруповання. Економіка, що реформується, зразу ж стала сферою пріоритетних інтересів організованої злочинності, яка постійно намагається захопити в ринковій господарській системі ключові позиції, монополізувати не тільки сферу незаконного підприємництва, але й найважливіші сектори легального бізнесу, встановити контроль над прийняттям найважливіших рішень у сфері економічної політики держави, проникнути до владних структур або використовувати її представників у своїх цілях. Тому протидія цій злочин-

ності має бути належно організованою на всіх рівнях профілактичної діяльності з урахуванням регіональних аспектів її проявів.

Організована злочинність у сфері економіки - один з найбільш небезпечних різновидів злочинності. Наслідки її діяльності вкрай негативно впливають практично на всі сфери життя суспільства й держави, загрожують національній та економічній безпеці.

Проблема боротьби з організованою злочинністю у сфері економічної діяльності набула в останні роки міжнародного характеру. Організовані злочинні формування не тільки активно впливають на різні сфери життєдіяльності держави, але й все активніше перетинають кордони, створюють, по суті, аналогії транснаціональних компаній, зайнятих злочинним бізнесом.

Питома вага злочинів, учинених організованими групами в Україні, в загальній кількості групових злочинів, починаючи з 1990 p., неухильно зростає: якщо в 1990 р. вона складала 4, 7%. то у 1995 р. - 5, 6%, у 1996 р. - 8, 0%, у 1997 р. - 9, 9%, у 1998 р. - 11, 6%, питома вага виявлених осіб, які вчинили злочини в складі організованих злочинних груп, у загальній кількості виявлених осіб, які вчинили злочини в групі, у 1995 р. становила 2, 8%, у 1996 р. -4, 3%, у 1997 р. - 4, 5%, у 1998 р. - 4, 8%.

У 1998 р. виявлено організованих злочинних груп на 7, 2% більше у порівнянні з 1997 p., якими було вчинено на 24, 7% злочинів більше. За статистичними даними відмічається зростання виявлення таких злочинів у різних сферах господарювання. У фінансово-кредитній системі зростання злочинів, учинених організованими групами, у 1998 р. порівняно з 1997 р. склало і 07, 8%, з них у банківській сфері - 140, 5%, у сфері приватизації - 59, 5%, в комерційних структурах - 74, 2%. За даними статистики органів внутрішніх справ організованими злочинними угрупованнями у фінансово-кредитній сфері в 1996 р. було вчинено 244 злочини, у 1997 р. - 361, у 1998 р. - 750, з них у банківській сфері, відповідно, 91 262 та 630 злочинів; у зовнішньоекономічній діяльності у 1996 р. було зареєстровано 64 таких злочини, а в 1997 р. - 184, у 1998 р. - 133; в комерційних структурах у 1996 р. - 187, у 1997 р. - 329, у 1998 р. - 573.

Слід відзначити й активний процес зрощування представників кримінального бізнесу з посадовими особами різного рівня. За даними кримінологічних досліджень, близько 2/3 кримінальних злочинних угруповань користувалися протекцією посадових осіб різних рангів. Від 10% до 15% від вартості реалізованих товарів йде на дачу хабарів посадовим особам. Проведене нами опитування громадської думки показало, що 56, 7% опитуваних давали хабара посадовим особам, а представники комерційних структур заявили, що жодного питання неможливо вирішити в державних структурах без дачі хабара. З цього можна зробити висновок, що рівень латентності хабарництва стосовно сфери господарської діяльності багатократно перевищує рівень в інших сферах діяльності посадових осіб.

У структурі осіб, які вчинили господарські та службові корисливі злочини, слід відзначити приблизно рівне їх співвідношення за статтю (50, 6% - жінки і 49, 4% - чоловіки), що відповідає загальному співвідношенню розподілу населення країни. Серед осіб, які вчинили всі види злочинів, співвідношення між жінками й чоловіками складає 1: 12. Рівновага статевого співвідношення в економічній злочинності обумовлена тим, що жінки традиційно частіше обіймають посади, пов'язані з виконанням обліково-бухгалтерських функцій, обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей, у торгівлі, сфері побутового обслуговування. За даними судової статистики динаміка злочинності серед жінок з окремих видів злочинів неухильно зростає: якщо в 1993 р. за контрабанду не було засуджено жодної жінки, то у 1994 р. питома вага засуджених за це діяння жінок склала 6, 7%, у 1995 р. - 12, 9%, у 1996 р. - 16, 2%. За порушення правил про валютні операції 1993-1994 роках не було засуджено жодної жінки, а в 1995 р. питома вага жінок склала 26, 3%, у 1996 р. - 33, 0%. За розкрадання державного або колективного майна шляхом зловживання посадовим становищем у 1993 р. було засуджено 25% жінок, у 1996 р. -30, 9%.

В умовах дестабілізації соціально-політичної й економічної ситуації в країні, постійного зростання кризового стану в народному господарстві набули поширення злочини v сфері економіч-

ної діяльності, перш за все господарські та службові корисливі злочини. Яскравим свідченням цього є кримінальне законодавство України, яке з початку 90-х років зазнало найбільших змін у частині, що стосується встановлення кримінальної відповідальності за суспільно небезпечні посягання на відносини у сфері господарської діяльності. Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання посадовим становищем, хабарництво, ухилення від сплати податків, шахрайство з фінансовими ресурсами та інші вразили практично всі галузі народного господарства. Найбільш значне зростання злочинних проявів відбулося в тих сферах господарювання, які зайняті задоволенням першочергових, життєво необхідних потреб населення (в торгівлі й побутовому обслуговуванні, на транспорті, у сфері креднтнофінансових відносин, будівництві, зовнішньоекономічній діяльності, у комерційних структурах господарювання, у сфері приватизації).

Але, як свідчать дані публікацій, присвячених проблемам боротьби з економічною злочинністю, ці злочини майже повністю випадають з об'єкту дослідження. Аналізуються розкрадання, контрабанда, порушення правил про валютні операції, приховування валютної виручки тощо. А серед 34-х складів господарських злочинів увага звертається лише на один - ухилення від сплати податків, ніби інші й не мають особливої суспільної небезпеки і не спричиняють значних матеріальних збитків державі. Така оцінка, як вбачається, є хибною. У своїй сукупності господарські й корисливі службові злочини становлять не меншу суспільну небезпеку, завдають значних матеріальних збитків, аніж інші економічні злочини, особливо, якщо вони вчинюються організованими злочинними угрупованнями або за попередньою змовою групою осіб. А можливостей для вчинення таких злочинів у сфері господарювання достатньо, оскільки сама ця діяльність за своєю суттю має колективний, організований характер.

Таке становище, вважаємо, склалося ще й тому, що ні статистика органів внутрішніх справ, ні судова статистика у своїх показниках не дають повної постатейної характеристики господарським злочинам, учиненим за попередньою змовою групою

осіб або організованою групою. Груповий характер злочину передбачено у складах 11-ти статей (32, 3%) гл. VI КК України, і в 6-ти з них кваліфікуючою ознакою є вчинення злочину організованою групою. Це такі злочини, як порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів (ч. 4 ст. 1488), спекуляція (ч. 3 ст. 154), штучне підвищення й підтримання високих цін на товари народного споживання та послуги для населення (ч. 2 ст. 1555), незаконна торговельна діяльність (ч. З ст. 1556), зговір про фіксування цін (ч. З ст. 1557), протидія законній підприємницькій діяльності (ч. З ст. 1558). Проведене вибіркове дослідження кримінальних справ про господарські злочини, розглянуті судами м. Харкова в 1992-1997 роках, показало, що в 88, 9% справ вони були вчинені одноособово і лише в 11, 1% мали місце декілька злочинних епізодів. За даними судової статистики в Харківській області групою осіб було вчинено господарських злочинів у 1993 р. - 14, 2%, у 1994 р. - 9, 9%, у 1998 р. - 14, 1%. Однак у 1997 р. судами Харківської області не було розглянуто жодної кримінальної справи про господарські злочини, вчинені організованою групою, а в 1998 р. -лише одна; засуджено 5 осіб за ч. 3 ст. 1556 (незаконна торговельна діяльність).

Отже, ми можемо констатувати наступне: а) стосовно господарських злочинів як одного з різновидів економічних висновок про їх переважно груповий характер не підтверджується; б) статистичні дані дають вкрай обмежену інформацію для кримінологічного аналізу; в) недоліки виявлення цих злочинів і, як наслідок, відсутність кримінальних справ свідчать про високий рівень їх латентності.

Але інтенсивність злочинних проявів організованих злочинних груп у Харківській області досить висока. Виявленими 49-ма організованими злочинними групами у 1997 р. було вчинено 875 злочинів, у 1998 р. - 54-ма організованими злочинними групами було вчинено 844 злочини. Більш високі показники зафіксовано тільки в Дніпропетровській і Донецькій областях.

Слід також звернути увагу на ту обставину, що господарські злочини, вчинені організованими злочинними групами, не знаходять свого відбиття ні в показниках статистичних органів

внутрішніх справ, ні прокуратури, ні судової кримінальної статистики. У статистичних звітах цих органів дається характеристика лише найнебезпечніших злочинів, учинених організованими групами, таких, як бандитизм, убивство, розбій, грабіж, крадіжка, хабарництво. А це складає лише 42, 3% від загальної кількості зареєстрованих злочинів, учинених організованими групами в Харківській області у 1997 p., і 27, 6% - у 1998 р. Таке становище заважає повноцінному науковому аналізу нього різновиду злочинності і, на нашу думку, потребує свого вирішення в напрямку більш повного відображення в статистичних звітах злочинів, учинених організованими групами.

А взагалі, із наведених фактів напрошується висновок, що діюча система кримінальної відповідальності за господарські злочини, вчинені організованими групами, не відповідає існуючим реаліям соціально-економічного розвитку держави й нагальним потребам протидії злочинності у сфері господарювання. Глава VI чинного Кримінального кодексу України потребує докорінного перегляду, оскільки 66% її статей взагалі не застосовується у практичній діяльності правоохоронних органів. Ця обставина значно звужує можливості кримінологічної профілактики господарських злочинів і розширює можливості для діяльності організованих злочинних угруповань у сфері господарювання.

Аналіз кримінологічної характеристики господарських і посадових корисливих злочинів дає підстави зробити такі висновки:

1. Рівень злочинності у сфері економіки став загрожувати

національній безпеці України, існуванню українського суспільст

ва, і ця проблема перетворилася із загальносоціальної на політичну.

2. Динаміка розвитку цієї злочинності виявляє з року в рік

неухильну загальну тенденцію до зростання. Характер динаміки

(тенденції) свідчить про зростання соціальної небезпеки й запо

діяної шкоди окремими злочинцями або злочинними угрупован

нями.

3. Економічна злочинність усе далі набуває характеру між

народної економічної злочинності.

4. У структурі економічної злочинності за розміром заподі

яної шкоди домінують злочини в банківській сфері, у сфері міжна

родних економічних відносин.

5. Статистична картина економічної злочинності не відтворює

загальних процесів, які в ній відбуваються, внаслідок її значної

неповноти.

6. Відшкодування збитків державі за результатами діяль

ності правоохоронних органів по викриттю цих злочинів ні в якій

мірі не компенсує витрати на їх утримання.

7. Причини неухильного зростання злочинів у сфері еконо

міки обумовлені перш за все глобальною соціально-економічною

й політичною кризою в державі й відсутністю реальної політичної

волі в лідерів держави протидіяти ним.

8. Організація ефективної системи протидії економічній

злочинності можлива тільки на основі єдності загальносоціаль

них, соціально-кримінологічних і кримінально-правових заходів.

Організована злочинність у сфері економічної діяльності в більшості країн світу з перехідною економікою традиційно посідає одне з перших місць і є найпоширенішим явищем, яке затьмарює навіть традиційну загальнокримінальну злочинність. Існує вона і в економічно розвинутих країнах, але стримується надійною системою протидії.

Системна криза, що охопила країну в перехідний період від адміністративно-командної економіки до ринкової, викликала бурхливий розвиток злочинності, що вкінець підірвало економіку України. Швидке зростання питомої ваги посягань на економіку в структурі всієї злочинності призвело до того, що в найближчому майбутньому статистична картина економічної злочинності в Україні буде мало чим відрізнятися від західноєвропейського або американського аналогів.

Результати проведеного сектором вивчення причин злочинності Науково-дослідного інституту вивчення проблем злочинності Академії правових наук України в 1997-1998 роках дослідження "Кримінологічна характеристика й попередження господарських і корисливих посадових злочинів в Україні", а також показники дослідження проблем боротьби з економічною злочин-

ністю інших наукових установ (наприклад, Донецького інституту економіко-правових досліджень Національної академії наук України) свідчать, що на сьогодні в державі сформувалася економіка, яку us можна назвати ні плановою, ні ринковою, ні соціально орієнтованою. "Тінізація" економічної діяльності становить понад 50% від загальної економічної. Сформувалося таке соціально-економічне й політичне середовище в суспільстві, яке, безсумнівно, молена назвати напівкримінальною корумпованою соціально-економічною політичною "тіньовою" системою. При цьому з року в рік (починаючи з 90-х років) прослідковується неухильна тенденція до її розширення.

Особливо бурхливо цей процес став розвиватися в 1994-1995 роках з початком процесів приватизації державного майна. Правоохоронна система не була готовою до цього й не змогла протистояти навалі організованої економічної злочинності, незважаючи на те, що чисельність працівників, які ведуть боротьбу з економічною злочинністю, за цей період збільшилась більше ніж у 7 разів. На нашу думку, це сталося тому, що створена за радянських часів система правоохоронних органів і форми її діяльності були пристосовані до умов роботи в адміністративно-командній економіці, а нозі соціально-економічні умови потребували і кардинально нових підходів до організації її функціонування. Але своєчасно цього зроблено не було. Неодноразові заклики до вдосконалення її діяльності ні до чого не призвели. В результаті - час було втрачено, і ми зараз маємо справу з якісно новою ситуацією, що потребує докорінного реформування всієї системи правоохоронних органів, які ведуть боротьбу з організованою економічною злочинністю на засадах нових підходів до оцінки ефективності їх діяльності, побудови й функціонування.

Слід підкреслити й таку негативну тенденцію, як зрощування злочинної діяльності представників кримінальної економіки з корумпованими працівниками правоохоронних органів. Мало яка із сучасних бізнес-структур не має "стріхи" в системі правоохоронних органів різних рівнів. Як свідчать кримінологічні дослідження, в службах безпеки різних комерційних структур працює багато колишніх працівників правоохоронних органів і Служби

безпеки, розвідки, Міністерства внутрішніх справ, спецпідрозділів, досвід правоохоронної діяльності яких широко використовується різноманітними комерційними структурами з кримінальним забарвленням. У сфері кримінальної економіки склався патологічний симбіоз, особлива інфраструктура, куди входять представники органів влади й управління, правоохоронних і контролюючих органів, з одного боку, і представників мафіозних структур - з іншого. Усе це значно ускладнює організацію ефективності системи протидії організованій економічній злочинності.

Зараз засобів боротьби з економічною злочинністю, що використовувалися раніше, явно недостатньо. Слід знаходити інші рішення вже в більш складній ситуації, потрібні додаткові заходи, оскільки українська "мафія", як неодноразово підкреслював Президент України, стала однією із силових структур держави. Подальше зволікання у сфері боротьби з економічною злочинністю може призвести до створення небаченої раніше кримінально-тіньової економічної системи, до руйнування державності. Адже сформувалась патологічна економіка, яку вже повинні досліджувати не економісти, а криміналісти. І це не окремі господарські злочини, а ціла кримінально-тіньова система, що значно потіснила легальну економіку. В західній літературі ця система отримала назву "дикий східний капіталізм".

Чинники, детермінуючі організовану злочинність у сфері економічної діяльності, знаходяться, перш за все, в економічних відносинах будь-якої соціальної системи, у протиріччях її функціонування, незбалансованості господарського механізму, у вадах і недоліках економічного планування, а також у пануючій системі розподільчих відносин.

У радянській кримінології довгий час панувала точка зору, згідно з якою економічні відносини соціалізму називалися набагато досконалішими за інші суспільно-економічні формації і тому вважалося, що самі по собі вони не породжують злочинність взагалі й економічну зокрема, а причини ж її полягають у дрібнобуржуазній ідеології окремих осіб, здирництві, корисливості та ін. І лише в період перебудови, гласності радянська кримінологія звернула більш пильну увагу на недоліки, існуючі в системі економіч-

них відносин.

Економічні відносини різні. Перш за все це і відносини у сферах виробництва, обміну і розподілу матеріальних благ як між суб'єктами підприємницької діяльності, так і між громадянами. Очевидний і їх об'єктивний характер. Але не можна при цьому ігнорувати ту політичну оболонку, в якій протікає дія їх об'єктивних закономірностей і яка спрямована здійснювати зворотний вплив на їх розвиток. Соціалістична система економічних відносин вкладає в ці закономірності свій зміст, ринкова економіка -інший. Але і в тій, і в іншій існує економічна злочинність незалежно від того, знаходиться розвиток економіки на підйомі чи перебуває в занепаді й стагнації. Тут може йтися лише про більші чи менші розміри цієї злочинності. Тому всяка система економічних відносин незалежно від її політико-юридичної природи, і в силу розвитку іманентно притаманного їй протиріччя, здатна породжувати економічну злочинність, оскільки обумовлює нерівні можливості в задоволенні життєво важливих потреб людей та їх інтересів.

Ринкові економічні відносини ще більшою мірою здатні відтворювати економічну злочинність, бо з самого початку вони запрограмовані на економічну нерівність, безробіття, отримання прибутку будь-якою ціною і в найбільших розмірах. Таким чином, економічна злочинність детермінується всією системою соціальних дисфункцій розвитку держави, а не тільки дисфункціями її економічного розвитку.

Тому аналіз кримінальних чинників, що детермінують економічну злочинність, потребує системно-структурного підходу до їх вивчення на різних рівнях суспільного життя. Сюди входить аналіз: а) економічних відносин у суспільстві; б) системи соціальних відносин, що склалася; в) політико-ідеологічних відносин; г) системи морально-психологічних цінностей суспільства; д) умов формування економіко-правової свідомості людини; е) конкретних ситуації й мотивів економічних злочинів. Умовно всі обставини, що сприяють антисоціальній поведінці у сфері економічних відносин, можна розділити на три групи: державно-політичні, організаційно-господарські і соціальні-психологічні.

Перша група обставин стосується економічної політики держави в складний перехідний період від адміністративно-команд-

них до ринкових відносин. Обраний шлях ринкових перетворень здійснювався непослідовно, супроводжувався прийняттям непродуманих і поспішних рішень. Цей процес взагалі відбувався стихійно, рішення часто приймалися виключно на потребу інтересам окремих соціальних груп, псевдоринкових формувань під "мудрим" керівництвом закордонних експертів і міжнародних фінансових кіл. Державні структури на перших порах майже не контролювали розвиток економічної ситуації в країні з надією на те, що ринок сам усе розставить на свої місця. Але, як свідчить світовий досвід, перехід до ринкових відносин неможливий без регулюючого впливу держави. В результаті такого регулювання соціалістичну систему було знищено, а нової не збудовано. Усе це призвело до повного розладу економічної інфраструктури держави, зупинення виробництва, безробіття, невиплати заробітної плати, непродуманої податкової політики, відставання правового регулювання.

Друга група обставин пов'язана з тим, що в умовах докорінного зламу раніше діючої соціально-економічної структури не було забезпечено належного контролю над процесом реформу-

вання з боку державних розпорядчо-управлінських структур і перш за все правоохоронних органів. Практично зникли облік і звітність, поточний контроль над розвитком економічної ситуації, процесами приватизації державного майна, реорганізації державних підприємств, сферою зовнішньоекономічних зв'язків підприємств, банківською сферою, сферою торговельно-посередницьких відносин, діяльністю приватних підприємницьких структур за участю іноземного капіталу та ін. Цим і пояснюється створення сприятливих умов для масового розкрадання державних ресурсів, сировини й матеріалів і як результат - повна дестабілізація економіки й перетворення України в одну з найвідсталіших країн світу.

Третя група обставин охоплює собою непідготовленість населення до нав'язаних йому реформ у сфері економіки. Так, за даними нашого дослідження, різко негативне ставлення до впровадження економічних реформ висловили 78% громадян, 67% вважають організаційно-господарську перебудову форм власності

"кримінальною" і "директорською", 87% мають серйозні труднощі при вирішенні своїх особистих проблем по забезпеченню належних умов існування для себе й власної родини.

Однак не тільки населення, а й управлінські структури найрізноманітніших рангів колишньої адміністративно-командної системи виявилися нездатними й непідготовленими до роботи в раціональній структурі ринкових відносин. Тому свій феодально-соціалістичний статус у системі економіко-політичних відносин вони намагалися втілити в нову економічну систему існування через особисто сімейну приватизацію державного майна при збереженні раніш існуючих форм керівництва економікою держави. А перевалена більшість населення з самого початку не сприйняла такого шляху реформування економіки, що породив у суспільній свідомості стійкий правовий нігілізм.

Ступінь впливу названих трьох груп обставин на рівень, динаміку, структуру організованої економічної злочинності різний. Вони не детермінують різноманітні форми економічної злочинності ізольовано, а в реальній дійсності тісно переплітаються, створюючи загальний фон для розвитку економічної злочинності.

Отже, головна й найскладніша проблема - це організація стійкої й ефективної системи протидії та попередження проявам злочинів з боку організованих злочинних угруповань. Її вирішення криється насамперед у багатоаспектних чинниках детермінації розглянутих злочинів - політичних, економічних, ідеологічних, соціальних, правових, організаційно-управлінських і соціально-психологічних факторах, які не піддаються алгоритмовому розрахунку й обчисленню.

Попередження злочинності у сфері економічної діяльності стосується передусім вирішення проблем реалізації економічної політики держави, її стратегічних напрямків і тактичних заходів. Як один з найважливіших напрямків соціального управління, ця діяльність вимагає створення системи політичних, правових, виховних заходів, спрямованих на нейтралізацію, зниження, запобігання, припинення дії обставин, які зумовлюють злочинність у сфері економічної діяльності.

З урахуванням перелічених обставин можна зробити висновок, що найважливішого значення для попередження названого виду злочинної поведінки набувають заходи загальносоціального попередження. Вони мають бути спрямовані на: а) чітке визначення функцій держави в регулюванні економічних відносин; б) формування її економіко-правової політики; в) розподілу повноважень між центральними й місцевими органами в регулюванні економічних процесів; г) створення відповідних умов для належної правової поведінки суб'єктів економічної діяльності; д) забезпечення рівного правового захисту державного й недержавного секторів економіки; е) створення такої ринкової інфраструктури, яка забезпечила б однакові можливості для реалізації творчого потенціалу різноманітних суб'єктів підприємницької діяльності; и) налагодження демократичних принципів контролю за діяльністю підприємницьких структур тощо.

На сучасному етапі вирішення проблем боротьби з організованою злочинністю у сфері господарської діяльності може бути здійснено лише при вирішенні таких завдань, як: а) нормалізація умов господарської й комерційної діяльності; б) зменшення податкового тиску на виробників; в) посилення кримінальної відповідальності за найбільш небезпечні злочини у сфері господарювання; г) надійне правове забезпечення оперативно-розшукової діяльності; д) налагодження ефективної системи статистичного обліку й інформування відповідних контролюючих органів про такі злочини.

Список літератури

1. Злочинність в Україні// Державний Комітет статистики

України: Стат. зб. -К., 1998. -С. 41, 42.

2. Вісник Верховного Суду України. 1999. - №2(12). -С. 27.

3. Статистичний бюлетень (за січень 1999 p., №2) // Дер

жавний Комітет статистики України: Стат. зб. -К., 1999. -С. 135,

136.

4. Литвак О М. Злочинність в Україні: стан, тенденції, захо

ди протидії (1992-1995 pp. ): Автореф. дис. какд юрид. наук -Хар

ків, 1997. -С. 17.

5. Теневая экономика: опыт криминологического исследо

вания. -Луганск: РИО ЛИВД МВД Украины, 1997. -С. 64.

Книга: Збірник наукових праць Харківського Центру вивчення організованої злочинності. Випуск перший. Харків, 2000

ЗМІСТ

1.	Збірник наукових праць Харківського Центру вивчення організованої злочинності. Випуск перший. Харків, 2000
2.	1.2. АКТУАЛЬНЫЕ ВОПРОСЫ УГОЛОВНО-ПРАВОВОЙ БОРЬБЫ С ТЕРРОРИЗМОМ (В. П. Емельянов)
3.	1.3. НОВОЕ В УГОЛОВНОМ ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВЕ ОБ ОТВЕТСТВЕННОСТИ ЗА ХОЗЯЙСТВЕННЫЕ ПРЕСТУПЛЕНИЯ (КОММЕНТАРИЙ К ДЕЙСТВУЮЩЕМУ ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВУ) (А. И. Перепелица)
4.	1.4. ОПРЕДЕЛЕНИЕ ПОНЯТИЯ \"ЛЕГАЛИЗАЦИИ\" (\"ОТМЫВАНИЯ\") ДОХОДОВ, ПОЛУЧЕННЫХ НЕЗАКОННЫМ ПУТЕМ (А. А. Чаричанский)
5.	2.1. ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПРЕСТУПНОСТЬ* (И. Н. Даньшин)
6.	2.2. ЗЛОЧИННІСТЬ У МІСЦЯХ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ1 ТА ЇЇ ПОПЕРЕДЖЕННЯ (РОЗДІЛ ПІДРУЧНИКА) (В. В. Голіна)
7.	2.3. ФАКТОРЫ, ОБУСЛОВЛИВАЮЩИЕ РАСПРОСТРАНЕНИЕ ОРГАНИЗОВАННОЙ ПРЕСТУПНОСТИ В УКРАИНЕ (А. Г. Кулик)
8.	2.4. УПРАВЛЕНИЕ КРЕДИТНЫМИ РИСКАМИ КАК СРЕДСТВО ПРЕДУПРЕЖДЕНИЯ ОРГАНИЗОВАННОЙ ПРЕСТУПНОСТИ (В. М. Попович)
9.	2.5. КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА І ПОПЕРЕДЖЕННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ І КОРИСЛИВИХ СЛУЖБОВИХ ЗЛОЧИНІВ, УЧИНЕНИХ ОРГАНІЗОВАНИМИ ЗЛОЧИННИМИ ГРУПАМИ (О. Г. Кальман)
10.	2.6. СОЦИАЛЬНЫЕ ФАКТОРЫ КОРРУПЦИИ В УКРАИНЕ: ПУТИ УЛУЧШЕНИЯ СИТУАЦИИ (В. И. Бобырь)
11.	3.1. КРИМИНАЛИСТИЧЕСКИЕ ПРОБЛЕМЫ БОРЬБЫ С УБИЙСТВАМИ ПО ЗАКАЗУ, СОВЕРШАЕМЫМИ ОРГАНИЗОВАННЫМИ ГРУППАМИ (В. Е. Коновалова)
12.	3.2. ФОРМИРОВАНИЕ МЕТОДИКИ РАССЛЕДОВАНИЯ ЭКОНОМИЧЕСКИХ ПРЕСТУПЛЕНИЙ, СОВЕРШАЕМЫХ ОРГАНИЗОВАННЫМИ ПРЕСТУПНЫМИ ГРУППАМИ (Г. А. Матусовский)
13.	3.3. НАСИЛЬСТВЕННО-КОРЫСТНАЯ ПРЕСТУПНОСТЬ ОРГАНИЗОВАННЫХ ГРУПП: ТЕНДЕНЦИИ, ПРИЧИНЫ И УСЛОВИЯ, МЕРЫ ПРОТИВОДЕЙСТВИЯ (В. В. Петров)
14.	3.4. ПРИМЕНЕНИЕ КОМПЬЮТЕРНЫХ ТЕХНОЛОГИЙ ПРИ ИЗУЧЕНИИ СЛЕДСТВЕННЫХ СИТУАЦИЙ ПО ДЕЛАМ О ПРЕСТУПЛЕНИЯХ, СОВЕРШАЕМЫХ ОРГАНИЗОВАННЫМИ ГРУППАМИ (C. B. Великанов)
15.	3.5. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ, УЧИНЮВАНИХ У СФЕРІ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
16.	4.1. МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИЙ ДОСВІД У БОРОТЬБІ З КОРУПЦІЄЮ (Р. Г. Рябошапка)
17.	4.2. О ВОЗМОЖНОСТИ И ОСОБЕННОСТЯХ ПРИМЕНЕНИЯ В УКРАИНЕ МЕЖДУНАРОДНЫХ ДОГОВОРОВ О БОРЬБЕ С ОРГАНИЗОВАННОЙ ПРЕСТУПНОСТЬЮ (M. B. Буроменский)
18.	4.3. ПРЕДУПРЕЖДЕНИЕ ОРГАНИЗОВАННОЙ ПРЕСТУПНОСТИ В США И УКРАИНЕ: СРАВНИТЕЛЬНО-ПРАВОВОЙ ОБЗОР (Е. Ю. Шостко)

На попередню



Додати в закладки

  
Переклад Translate