Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Кваліфікація злочинів / Коржанський М.Л.

3.7. ВИМАГАТЕЛЬСТВО ЧУЖОГО МАЙНА ЧИ ГРОШЕЙ

Вимагательство (вимагання, здирство) чужого майна чи грошей (статті 862 і 144 КК) полягає у вимозі передати винному: 1) чуже майно, гроші, 2) право на майно, або З) виконати на користь винного будь-які дії майнового характеру, що супроводиться погрозою: а) застосувати насильство до потерпілого чи володаря, охоронця майна або до близьких Їм осіб (погроза вбити, заподіяти тілесні ушкодження); б) розголосити відомості, які ганьблять потерпілого, володаря чи охоронця майна або близьких їм осіб;

в) пошкодити або знищити майно потерпілого, володаря чи охоронця або державне чи громадське майно, що перебуває у віданні їх чи під охороною.

Погроза при вимаганні чужого майна чи грошей повинна бути дійсною, а не уявною, вигаданою, і звернена в недалеке майбутнє. Форма погрози вирішального значення не має. Вона може бути зроблена письмово, усно, по телефону, через інших осіб тощо.

Насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого (ч. 2 ст. 862 і ч. 2 ст. 144 КК), визнається заподіяння йому легкого тілесного ушкодження, що не призвело до короткочасного розладу здоров'я або короткочасної втрати працездатності, а також вчинення інших насильницьких дій (нанесення ударів, побоїв, обмеження чи незаконне позбавлення волі) за умови, що вони не були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння. Такі насильницькі дії, вчинені при вимаганні, повністю охоплюються ч. 2 ст. 8б2 і ч. 2 ст. 144 КК і додаткової кваліфікації за іншими статтями КК не потребують[i].

Небезпечне для життя чи здоров'я потерпілого насильство (ч. З ст. 862 і ч. З ст. 144 КК) — це заподіяння йому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або короткочасну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження, а також Інші насильницькі дії, які не призвели до зазначених наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння. Це може бути насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, здушення шиї, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо.

Застосування до потерпілого наркотичних засобів, отруйних чи сильнодіючих речовин (газів) з метою заволодіти його майном кваліфікується як вимагання за ч. 2 чи З ст. 862 КК або ч. 2 чи 3 ст. 144 КК залежно від того, було воно небезпечним для життя або здоров'я чи не було.

Якщо застосування таких засобів було небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, але не призвело до заподіяння легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або короткочасну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження, воно кваліфікується як вимагательство за ч. З ст. 862 КК чи ч. З ст. 144 КК за умови, що винна особа усвідомлювала можливість заподіяння таких наслідків[ii].

Заподіяння в процесі вимагательства легкого тілесного ушкодження (ст. 106 КК), середньої тяжкості тілесного ушкодження (ст. 103 КК), позбавлення волі, вчинене способом, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого (ч. 2 ст. 123 КК), нанесення побоїв, що мало характер мордування (ч. 2 ст. 107 КК), повністю охоплюються ч. З ст. 862 КК чи ч. З ст. 144 КК і додаткової кваліфікації за Переліченими статтями КК не потребують.

Як зазначив Пленум Верховного Суду України, вбивство з необережності при насильницькому вимагательстві також повністю охоплюється ч. З ст. 862 КК чи ч. З ст, 114 КК за ознакою заподіяння тяжких наслідків і додаткової кваліфікації за ст. 98 КК не потребує.

Якщо в процесі вимагательства потерпілому або близьким йому особам було умисно заподіяно тяжке тілесне ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, або кого-небудь з них було умисно вбито, то дії винного утворюють сукупність злочинів, і їх кваліфікують за ч. З ст. 862 чи ч. З ст. 144 КК (за ознакою насильства, небезпечного для життя, або спричинення тяжких наслідків) та ч. 1 чи ч. З ст. 101 КК або п. "а" ст. 93 КК[iii]

Психічне насильство при вимагательстві полягає в погрозі негайно чи в майбутньому застосувати насильство до потерпілого або близьких йому осіб (родичів, інших осіб, доля яких не байдужа потерпілому).

Якщо винний погрожував потерпілому вбивством або заподіянням тяжкого тілесного ушкодження, то його ДІЇ кваліфікують за ч. 2 ст. 862 чи ч. 2 ст. 144 КК. Додаткової кваліфікації за ст. 100 КК ці дії не потребують.

Погроза має місце тоді, коли винна особа, висловлюючи її у будь-якій формі (словами, жестами, демонстрацією зброї тощо), бажає, щоб у потерпілого склалося враження» що якщо він не виконає вимоги передати майно чи гроші, то ця погроза буде реалізована.

Відомостями, що ганьблять потерпілого чи його близьких або рідних, вважаються такі дійсні чи вигадані дані про них, їхні дії і дії, вчинені щодо них, які потерпілий бажає зберегти в таємниці і розголошення яких, на його думку, принизить честь і гідність його чи близьких йому людей. Це можуть бути відомості про інтимні сторони життя, захворювання, негідні вчинки, дійсні чи вигадані фізичні або психічні вади тощо.

Погроза розголосити такі відомості — це погроза повідомити, про них тій особі (особам), якій вони невідомі і чиє ознайомлення з ними небажане для потерпілого.

Реалізація такої погрози не охоплюється статтями про відповідальність за вимагательство і потребує додаткової кваліфікації за ст. 125 КК за умови, що вигадані повідомлення і поширення їх містять склад цього злочину.

Погроза пошкодити або знищити майно стосується майна, належного потерпілому або його близьким чи рідним.

Умисне знищення або пошкодження майна при вимагательстві, якщо воно було вчинене не підпалом чи іншим загальнонебезпечним способом, кваліфікується за ч. 2 ст. 8б2 КК чи ч. 2 ст. 144 КК, а в разі настання тяжких наслідків — за ч. З ст. 862 КК чи ч. З ст. 144 КК. Додатково кваліфікувати ці дії ще й за ч. 1 ст. 89 КК або ч. 1 чи ч. 2 ст. 145 КК не потрібно[iv].

Якщо ж майно було знищено чи пошкоджено підпалом або іншим загальнонебезпечним способом, то дії винної особи додатково кваліфікуються і за ч. 2 ст. 89 чи ч. 2 ст. 145 КК.

За багатьма ознаками вимагательство майна чи грошей мас схожість з розбоєм. ЦІ злочини відрізняються тим, що:

1) при вимаганні винний може вимагати передати йому не тільки чуже майно чи гроші, але й право на чуже майно (незаконно видати ордер на квартиру, незаконно призначити пенсію, премію, передати йому право на житло, житлову площу тощо);

2) при розбої погроза спрямована тільки на особу, на яку здійснено напад, а при вимагательстві — і на інших осіб (рідних та близьких потерпілого);

3) на відміну від розбою, погроза при вимаганні полягає в застосуванні насильства не негайно, не під час вимоги передати винному майно чи гроші, а в недалекому майбутньому, якщо вимогу не буде виконано.

У постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності" від 25 грудня 1992 р. зазначається, що при відмежуванні вимагательства від грабежу чи розбою належить виходити з того, що при грабежі і розбої насильство або погроза його застосувати спрямовані на заволодіння майном у момент їх застосування. При цьому погроза являє собою такі дії чи висловлювання, які виражають намір застосувати фізичне насильство негайно. Дії, що полягають у насильстві або в погрозі його застосувати в майбутньому, а також вимога передати майно, поєднана з погрозою застосувати насильство до потерпілого або близьких йому осіб у майбутньому, кваліфікуються як вимагательство за ст. 862 КК чи ст. 144 КК. Якщо погроза насильством або саме насильство були застосовані з метою заволодіти майном потерпілого в момент нападу, але у зв'язку з відсутністю у нього майна вимога про передачу його винною особою була перенесена на майбутнє, дії такої особи кваліфікуються залежно від характеру погроз чи насильства як розбій або як замах на грабіж І за відповідною частиною ст. 862 КК чи ст. 144 КК, якщо останні дії являли собою вимагательство[v].

Вимагательство як назва злочинів, передбачених статтями 862 і 144 КК, є, на нашу думку, дуже невдалою, оскільки воно, по-перше, неповно і неточно розкриває сутність цих злочинів, а, по-друге, вимагательство чужого майна (грошей) є обов'язковою ознакою багатьох інших злочинів (статті 1552, 168 та 198 КК). Більш вдалою назвою цих злочинів було б "здирство", як їх називав М. Грушевський[vi].

Вимагательство — це незаконна вимога передати винному чуже майно чи гроші. На отримання їх винний не має ніяких підстав. Тому не являє собою злочину, передбаченого ст. 862 чи ст. 144 КК, вимога передати майно чи гроші, хоч Із застосуванням насильства чи погроз його застосувати, але з приводу того майна, на отримання якого ця особа має право.

Не вважається вимагательством також вимога, поєднана з відповідними погрозами чи насильством, повернути борг, якщо він виник на законних підставах.

Крім загальних кваліфікуючих ознак (повторність, попередня змова, група осіб, вчинене особливо небезпечним рецидивістом та ін.), вимагательство визнається кваліфікованим, якщо воно: а) вчинене організованою групою, б) завдало великої шкоди або в) спричинило інші тяжкі наслідки.

Організованою групою називається стійке об'єднання двох і більше осіб, які спеціально зорганізувалися для спільної злочинної діяльності. Про наявність цієї кваліфікуючої ознаки можуть свідчити:

а) розроблений (хоч би у загальних рисах) і схвалений учасниками групи план злочинної діяльності або вчинення конкретного злочину;

б) розподіл ролей;

в) наявність організатора (керівника) групи;

г) прикриття своєї діяльності як своїми силами, так і з допомогою сторонніх осіб, у тому числі і підкупом хабарами посадових осіб;

д) вербування нових членів;

е) наявність загальних правил поведінки;

ж) наявність матеріальної бази (транспорт, приміщення, сховища, кошти тощо).

Від банди організована група відрізняється лише ознакою озброєності. Тому, якщо організована група озброєна, відповідальність її керівника і членів, які вчинили вимагательство чужого майна чи грошей, настає за ст. 69 КК. Кваліфікувати їх дії додатково за ч. З ст. 862 чи ч. З ст. 144 КК не потрібно[vii].

При визначенні великої шкоди (ч. З ст. 862 і ч, З ст. 144 КК) враховують: а) вартість викраденого на час вчинення злочину, б) кількість викраденого майна, в) значимість викраденого майна для потерпілого, г) матеріальне становище потерпілого, д) наявність у нього утриманців тощо.

При цьому до уваги не беруться критерії, які не мають матеріального змісту (дефіцитність викрадених речей, престижність володіння ними тощо).

Велику шкоду становлять збитки, заподіяні передачею майна чи грошей винному, а також збитки, заподіяні потерпілому, його близьким або рідним знищенням або пошкодженням їхнього майна.

Розмір заподіяних потерпілому збитків визначається виходячи з вартості майна на момент вчинення злочину за державними роздрібними (закупівельними) цінами. Це стосується встановлення вартості і тих речей, які були створені чи вирощені потерпілим в результаті трудової діяльності.

Якщо потерпілий придбав майно за ринковими чи комісійними цінами, то його вартість визначається виходячи з цих цін на час вчинення злочину. За відсутності цін на майно, його вартість визначають експерти.

Для кваліфікації дій винної особи за ч. З ст. 862 чи ч. З ст. 144 КК за ознакою заподіяння потерпілому великої шкоди необхідно довести, що така шкода дійсно мала місце. Неправильно, наприклад, за ч. З ст. 144 КК були кваліфіковані дії М. і П. Суд встановив, що засуджені, погрожуючи застосувати насильство до потерпілого та членів його сім'ї, вимагали у нього 15 тис. крб. На Їх вимогу Д. поклав в обумовленому місці грошову "куклу", в якій фактично було 100 крб. Коли М. і П. забирали пакунок, їх затримали працівники міліції.

Президія обласного суду, розглянувши справу, зазначила, що кваліфікація дій М. і П. як вимагательства, яке заподіяло потерпілому великої шкоди, є помилковою. Вимагательство є закінченим з моменту пред'явлення вимоги про передачу державного, громадського або індивідуального майна під погрозою заподіяти шкоду потерпілому або його близьким. Лише така кваліфікуюча ознака цього злочину, як заподіяння потерпілому великої шкоди, передбачає відповідно до ч. З ст. 144 КК настання реальних наслідків від злочинних дій винних осіб. Проте в даному випадку Д. матеріальної шкоди фактично не заподіяно, отже у діях засуджених немає зазначеної ознаки. На цих підставах президія обласного суду перекваліфікувала дії М. і П. на ч. 2 ст. 144 КК[viii]. Здається, що кваліфікація дій М. і П. за ч. 2 ст. 144 КК, теж неправильна. Адже суд і президія встановили, що М. і П. мали намір вчинити вимагательство із заподіянням потерпілому великої шкоди (вимагали 15 тис. крб.), але цього наслідку не досягли з причин від них незалежних, що відповідно до ч. 2 ст/ 17 КК є замахом на злочин. Твердження президії обласного суду про те, що вимагательство вважається закінченим з моменту пред'явлення вимоги передати майно, стосується лише частини 1 ст. 862 і ч. 1 ст. 144 КК. Кваліфіковані види вимагательства чужого майна, щодо яких закон передбачає настання певних наслідків (знищення майна, велика шкода, інші тяжкі наслідки — частини 2 і 3 статей 8б2 і 144 КК), можуть визнаватися закінченими лише тоді, коли такі наслідки настали. Якщо ж винні прагнули досягти цих наслідків, мали намір заподіяти потерпілому велику шкоду, але досягти цих наслідків не змогли з причини від них незалежних, то їхні дії належить кваліфікувати як замах на цей злочин за ч. 2 ст. 17 і ч. З ст. 144 КК. Кваліфікувати дії М. і П. за ч. 2 ст. 144 КК значить безпідставно звільнити Їх від відповідальності за більш тяжкий злочин, який вони вчинили.

Іншими тяжкими наслідками ч. З ст. 862 КК і ч. З ст. 144 КК визнаються: смерть або самогубство потерпілого чи близьких йому осіб, заподіяння їм тілесних ушкоджень, що спричинило втрату будь-якого органа або втрату його функцій, душевну хворобу або інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менше ніж на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя, заподіяння смерті чи таких же тілесних ушкоджень третім особам, заподіяння останнім великої шкоди, а також інші наслідки, які суд, враховуючи конкретні обставини, може визнати тяжкими.

Якщо винна особа вчинила крадіжку, грабіж, розбій, шахрайство, привласнення, розтрату або вимагательство І в ЇЇ діях є кілька кваліфікуючих ознак, передбачених різними частинами тієї чи іншої статті, вчинене кваліфікується за тією частиною, яка передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин. При цьому всі кваліфікуючі ознаки злочину повинні бути поставлені за вину особі, притягнутій до відповідальності, у всіх процесуальних документах — в постанові про притягнення як обвинуваченого, обвинувальному висновку і мотивувальній частині вироку.

--------------------------------------------------------------------------------

[i] Див.: п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р. // Постанови... — С. 114.

[ii] Див.; п. 11 цієї ж постанови // Там само.

[iii] Див.: п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р. // Постанови... — С. 114—115.

[iv] Див.: п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р. // Постанови... — С. 116.

[v] Див.: п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р. // Постанови... — С. 116.

[vi] Див.: Грушевський М. Історія України—Руси. — К., 1995. — Т. 7. — С. 375, 393.

[vii] Див.. п 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р- // Постанови.. — С. 119—120 Докладніше про ознаки злочинної організації див Загальну частину цієї праці.

[viii] Див.: постанова президії Вінницького обласного суду у справі М. 1 П. // Практика... — С. 82—83.

Книга: Кваліфікація злочинів / Коржанський М.Л.

ЗМІСТ

1.	Кваліфікація злочинів / Коржанський М.Л.
2.	1.2. КВАЛІФІКАЦІЯ ПОВТОРНИХ ЗЛОЧИНІВ
3.	1.3. КВАЛІФІКАЦІЯ СУКУПНОСТІ ЗЛОЧИНІВ
4.	1.4. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРИ КОНКУРЕНЦІЇ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ НОРМ
5.	1.5. КВАЛІФІКАЦІЯ ГРУПОВИХ ЗЛОЧИНІВ
6.	1.6. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРИ ПОМИЛКАХ ЗЛОЧИНЦЯ
7.	2.1. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ОСОБИ
8.	3.1. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ КВАЛІФІКАЦІЇ РОЗКРАДАНЬ
9.	3.2. КРАДІЖКИ
10.	3.3. ГРАБІЖ
11.	3.4. РОЗБІЙ
12.	3.5. ПРИВЛАСНЕННЯ, РОЗТРАТИ ТА РОЗКРАДАННЯ ШЛЯХОМ ЗЛОВЖИВАННЯ ПОСАДОВИМ СТАНОВИЩЕМ
13.	3.6. ШАХРАЙСТВО
14.	3.7. ВИМАГАТЕЛЬСТВО ЧУЖОГО МАЙНА ЧИ ГРОШЕЙ
15.	4.1. ЗАПОДІЯННЯ МАЙНОВОЇ ШКОДИ
16.	4.2. ПРИВЛАСНЕННЯ ЗНАЙДЕНОГО АБО ТАКОГО. ЩО ВИПАДКОВО ОПИНИЛОСЯ У ВИННОГО, ДЕРЖАВНОГО ЧИ КОЛЕКТИВНОГО МАЙНА
17.	4.3. ЗНИЩЕННЯ АБО ПОШКОДЖЕННЯ ЧУЖОГО МАЙНА
18.	4.4. НЕДБАЛЕ СТАВЛЕННЯ ДО ОХОРОНИ ДЕРЖАВНОГО АБО КОЛЕКТИВНОГО МАЙНА
19.	5.1. ВИПУСК НА ТОВАРНИЙ РИНОК АБО ІНША РЕАЛІЗАЦІЯ СПОЖИВАЧАМ НЕДОБРОЯКІСНОЇ ПРОДУКЦІЇ
20.	5.2. ЗАНЯТТЯ ЗАБОРОНЕНИМИ ВИДАМИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІl
21.	5.3. УХИЛЕННЯ ВІД СПЛАТИ ПОДАТКІВ
22.	5.4. ПОРУШЕННЯ ПОРЯДКУ ЗАНЯТТЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ
23.	5.5. ФІКТИВНЕ ПІДПРИЄМНИЦТВО
24.	5.6. ШАХРАЙСТВО 3 ФІНАНСОВИМИ РЕСУРСАМИ
25.	5.7. ПІДПРИЄМНИЦЬКЕ ШПИГУНСТВО
26.	5.8. РОЗГОЛОШЕННЯ КОМЕРЦІЙНОЇ ТАЄМНИЦІ
27.	5.9. ПОРУШЕННЯ ПОРЯДКУ ВИПУСКУ (ЕМІСІЇ) ТА ОБІГУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ
28.	5.10. ВИГОТОВЛЕННЯ СПИРТНИХ НАПОЇВ І ТОРГІВЛЯ НИМИ
29.	5.11. СПЕКУЛЯЦІЯ
30.	5.12. ОБМАН ПОКУПЦІВ
31.	5.13. ОБМАН ЗАМОВНИКІВ
32.	5.14. ОДЕРЖАННЯ НЕЗАКОННОЇ ВИНАГОРОДИ ВІД ГРОМАДЯН ЗА ВИКОНАННЯ РОБІТ, ПОВ'ЯЗАНИХ 3 ОБСЛУГОВУВАННЯМ НАСЕЛЕННЯ
33.	5.15. ШТУЧНЕ ПІДВИЩЕННЯ І ПІДТРИМАННЯ ВИСОКИХ ЦІН НА ТОВАРИ НАРОДНОГО СПОЖИВАННЯ ТА ПОСЛУГИ НАСЕЛЕННЮ
34.	5.16. НЕЗАКОННА ТОРГОВЕЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ
35.	5.17. ЗГОВІР ПРО ФІКСУВАННЯ ЦІН
36.	5.18. ПРИХОВУВАННЯ БАНКРУТСТВА
37.	5.19. ФІКТИВНЕ БАНКРУТСТВО
38.	5.20. НЕЗАКОННА ПОРУБКА ЛІСУ
39.	5.21. НЕЗАКОННЕ ПОЛЮВАННЯ
40.	5.22. НЕЗАКОННЕ ЗАНЯТТЯ РИБНИМ, ЗВІРИНИМ АБО ІНШИМ ВОДНИМ ДОБУВНИМ ПРОМИСЛОМ
41.	6.1. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ КВАЛІФІКАЦІЇ ПОСАДОВИХ ЗЛОЧИНІВ
42.	6.2. ЗЛОВЖИВАННЯ ВЛАДОЮ АБО ПОСАДОВИМ СТАНОВИЩЕМ
43.	6.3. ПЕРЕВИЩЕННЯ ВЛАДИ АБО ПОСАДОВИХ ПОВНОВАЖЕНЬ
44.	6.4. ХАЛАТНІСТЬ
45.	6.5. ОДЕРЖАННЯ ХАБАРА
46.	6.6. ДАЧА ХАБАРА
47.	6.7. ПОСЕРЕДНИЦТВО В ХАБАРНИЦТВІ
48.	6.8. ПРОВОКАЦІЯ ХАБАРА
49.	6.9. ПОСАДОВИЙ ПІДЛОГ
50.	7.1. ЗАГАЛЬНЕ ПОНЯТТЯ ХУЛІГАНСТВА
51.	7.2. ПРОСТЕ ХУЛІГАНСТВО
52.	7.3. ЗЛІСНЕ ХУЛІГАНСТВО
53.	7.4. ОСОБЛИВО ЗЛІСНЕ ХУЛІГАНСТВО
54.	8.1. ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ БЕЗПЕКИ РУХУ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТРАНСПОРТУ ОСОБАМИ, ЯКІ КЕРУЮТЬ ТРАНСПОРТНИМИ ЗАСОБАМИ
55.	8.2. ВИПУСК В ЕКСПЛУАТАЦІЮ ТЕХНІЧНО НЕСПРАВНИХ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ
56.	8.3. УГОН ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ
57.	8.4. ДОПУСК ДО КЕРУВАННЯ ТРАНСПОРТНИМИ ЗАСОБАМИ ВОДІЇВ. ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ У СТАНІ СПЯНІННЯ
58.	8.5. ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ, НОРМ І СТАНДАРТІВ, ЩО СТОСУЮТЬСЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ
59.	8.6. ПОРУШЕННЯ ДІЮЧИХ НА ТРАНСПОРТІ ПРАВИЛ
60.	8.7. БІБЛІОГРАФІЯ

На попередню



Додати в закладки

  
Переклад Translate