Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Кваліфікація злочинів / Коржанський М.Л.

6.6. ДАЧА ХАБАРА

Дачею хабара називається підкуп посадової особи шляхом передачі (вручення) Їй у власність грошей, майна або надання послуги майнового характеру за вчинення або невчинення посадовою особою дій в інтересах того, хто дає хабар.

За ст. 170 КК кваліфікуються дії як приватних, так і посадових осіб.

Як зазначив Пленум Верховного Суду України, посадова особа, яка дала хабар за одержання певних благ, пільг чи переваг для установи, організації чи підприємства, несе відповідальність за дачу хабара, а за наявності до того ж підстав — і за інший злочин (зловживання посадовим становищем, розкрадання тощо).

Склад злочину, передбаченого ст. 170 КК, в діях посадової особи наявний і тоді, коли вона дала вказівку підлеглому добиватися таких благ, пільг чи переваг шляхом підкупу інших посадових осіб, надала для цього кошти чи інші цінності або розпорядилася їх виділити, надала законного вигляду виплатам у випадках дачі хабарів у завуальованих формах тощо.

Якщо ж посадова особа лише рекомендувала підлеглому добиватися благ, пільг чи переваг за хабарі, відповідальність за дачу хабара несе той працівник, який, виконуючи таку рекомендацію, передав незаконну винагороду. Дії посадової особи в цьому випадку можна кваліфікувати як підмовництво до дачі хабара[i].

Для кваліфікації діяння за ст. 170 КК не має значення, в інтересах кого (яких осіб) дається хабар — в інтересах особи, яка дає хабар, ЇЇ рідних чи близьких або зовсім інших осіб. За ст. 170 КК кваліфікується і дача хабара в інтересах юридичних осіб — державних, громадських чи приватних підприємств, установ та організацій.

Дача хабара — це передача посадовій особі грошей чи майнових цінностей за рахунок коштів особи, яка дає хабар, або за рахунок коштів державної, громадської чи приватної організації. Якщо хабар дається за рахунок коштів державної чи громадської організації, то діяння треба кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтями 84 і 170 КК,

Злочин може кваліфікуватися за ст. 170 КК як дача хабара лише у тому випадку, коли певна сума грошей або цінностей передається посадовій особі за вчинення (або невчинення) нею в інтересах того, хто дає хабар, конкретних дій.

Передача посадовій особі грошей або матеріальних цінностей за вчинення певних дій, якщо особа, яка їх передає, вважає, що посадова особа має право на їх отримання, або частки спільно здобутого незаконно (шляхом злочину) майна чи грошей не може кваліфікуватися за ст. 170 КК як дача хабара.

Дача хабара вважається закінченим злочином з моменту, коли посадова особа прийняла хоч би частину хабара — грошової суми, майнових цінностей, а також з моменту початку надання послуг майнового характеру.

У тих випадках, коли запропонований хабар не прийнятий посадовою особою (відхилений) або не отриманий, дії особи, що намагалася дати хабар, кваліфікуються як замах на дачу хабара за статтями 17 і 170 КК.

Деякі особливості має кваліфікація дій співучасників дачі хабара — організаторів, підмовників та пособників. Якщо співучасники підмовляють дати хабар або сприяють дачі хабара, не маючи наміру передати посадовій особі одержані для цього суми чи цінності, і привласнюють їх, то кваліфікація їх дій залежить від конкретних обставин вчинення злочину. За загальним правилом, такі дії кваліфікуються за статтями 19 і 170 КК як співучасть у дачі хабара, а дії особи, що хотіла дати хабар, — за статтями 17 і 170 КК як замах на дачу хабара.

Але така кваліфікація дій осіб, які мали намір дати хабар, підмовників і пособників буде правильною за умови, що умислом цих осіб охоплювалося вчинення злочину — дача хабара посадовій особі. При цьому не має значення, чи називалася певна, конкретна особа, якій передбачалось передати хабар. Якщо такої умови немає, діяння не може кваліфікуватися як підмовлення до дачі хабара.

Якщо приватна особа отримує від хабародавця гроші (цінності) нібито для передачі посадовій особі та, не маючи наміру цього робити, привласнює Їх, вчинене кваліфікується за ст. 143 КК як шахрайство, оскільки у винного не було наміру передавати посадовій особі хабар[ii]. Дії хабародавця у такому випадку кваліфікуються як замах на дачу хабара за статтями 17 і 170 КК.

Так само і дії посадової особи, яка, одержуючи гроші чи інші цінності начебто для передачі їх іншій посадовій особі як хабар, мала намір не передавати їх, а привласнити, слід кваліфікувати за відповідними частинами статей 143 і 165 КК як шахрайство і зловживання владою чи посадовим становищем, а за наявності до того підстав — і за відповідними частинами статей 19, 17 та 170 КК (підмовництво до замаху на дачу хабара). Дії особи, яка передавала гроші чи цінності, вважаючи, що вона дає хабар, хваліфікуються як замах на дачу хабара[iii],

Якщо дача хабара зумовлюється вчиненням посадовою особою злочинних дій, то дії хабародавця кваліфікують за сукупністю злочинів як дача хабара і підмовництво до вчинення злочину.

Дії особи, яка підмовляла дати хабар і одночасно була посередником у хабарництві, треба кваліфікувати лише як співучасть у дачі хабара за статтями 19 і 170 КК. Додатково кваліфікувати ці дії ще й за ст. 169 КК не потрібно.

Дача хабара повторно кваліфікується за ч. 2 ст. 170 КК. Дача хабара визнається вчиненою повторно, тобто вдруге, двічі, якщо хабар було передано двом або більше посадовим особам за вчинення різних, окремих дій в інтересах хабародавця або хоч і одній посадовій особі, але за вчинення нею (чи невчинення) окремих, різних дій.

Дача хабара визнається вчиненою повторно і у тих випадках, коли:

1) дачі хабара передувало одержання хабара (ст. 168 КК), посередництво у хабарництві (ст. 169 КК) чи дача хабара (ст. 170 КК);

2) попередній злочин, передбачений однією із статей 168—170 КК, був закінчений чи був лише готуванням або замахом на вчинення такого злочину;

3) у вчиненні будь-якого з цих злочинів особа була виконавцем чи іншим співучасником.

Не утворює повторності дача хабара посадовій особі у вигляді однієї обумовленої суми за кілька разів (прийомів). Повторна дача хабара відрізняється від дачі хабара в кілька прийомів тим, що кожна передача грошей або цінностей обумовлена вчиненням (чи невчиненням) посадовою особою в інтересах хабародавця (хабародавців) окремих, різних дій.

Не утворює повторності дача хабара кількома особами одній посадовій особі, а також підмова кількох осіб дати хабар одній посадовій особі за вчинення (чи невчинення) однієї обумовленої дії.

Дача хабара не може кваліфікуватися за ч. 2 ст. 170 КК як вчинена повторно, якщо щодо попереднього злочину закінчилися строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності (ст. 48 КК) або якщо судимість за попередній злочин знято чи погашено (ст. 55 КК), або якщо за попередній злочин особа була звільнена від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених статтями 50, 51 та ч. З ст. 170 КК.

Згідно з ч. З ст. 170 КК особа, яка дала хабар, у тому числі і валютними цінностями, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо щодо неї мало місце вимагательство хабара або якщо після дачі хабара вона добровільно заявила про це до порушення кримінальної справи щодо неї.

Частина 3 ст. 170 КК передбачає дві підстави звільнення хабародавця від кримінальної відповідальності, і він може бути звільнений на підставі будь-якої з них. Особа, яка дала хабар, може бути звільнена від кримінальної відповідальності за першою підставою у випадку, коли вона була поставлена посадовою особою в такі умови, за яких була змушена дати хабар, щоб запобігти настанню шкідливих наслідків її охоронюваних законом правам і інтересам.

За другою підставою хабародавець може бути звільнений від кримінальної відповідальності за дачу хабара, якщо він добровільно, незалежно від причин, мотивів і приводів до порушення справи щодо цього злочину заявить про його вчинення.

Особа, яка добровільно, за власною волею І рішенням заявила про дачу хабара, звільняється від кримінальної відповідальності незалежно від форми заяви (усно, письмово, по телефону, через Інших осіб тощо) і органу, якому вона заявила (в міліцію, прокуратуру, суд, у громадську організацію, в газету, державну податкову адміністрацію тощо). З моменту (з дня) порушення справи про притягнення особи до кримінальної відповідальності за дачу хабара ця підстава звільнення від відповідальності анулюється.

Звільнення особи, яка дала хабар, від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених ч. З ст. 170 КК, не означає, що в її діях немає складу злочину. У зв'язку з цим вона не може визнаватися потерпілою і претендувати на повернення їй предмета хабара[iv]. Гроші й інші цінності, які були визнані предметом хабара, на підставі п. 4 ст. 81 КПК передаються в доход держави.

Якщо гроші чи інші цінності, передані як хабар, не знайдені, безпідставно придбане стягується в доход держави на підставі ст. 470 Цивільного кодексу України. При цьому враховують офіційні дані Міністерства статистики України про показники рівня інфляції і в необхідних випадках відповідно збільшують суму, яка підлягає стягненню.

Якщо ж предметом хабара були речі і їхня вартість на час розгляду справи змінилася, розмір грошової суми, яка підлягає стягненню, визначається за новими цінами[v].

У випадках, коли особа, яка дала хабар, незаконно одержала за нього якісь блага, пільги чи переваги, суд окремою ухвалою (постановою) ставить перед компетентним органом чи посадовою особою питання про позбавлення цих благ, пільг чи переваг.

Добровільною вважається усна чи письмова заява в органи внутрішніх справ, прокуратуру, суд, інший державний орган з будь-яких мотивів, але не у зв'язку з тим, що про дачу хабара стало відомо органам влади чи компетентним посадовим особам.

Згідно з роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, якщо буде встановлено, що особа, яка дала хабар, звільнена від кримінальної відповідальності незаконно, зокрема якщо хабар у неї не вимагали або про дачу хабара вона заявила у зв'язку з тим, що про цей злочин стало відомо органам влади, суд вживає передбачені ст. 278 КПК заходи по притягненню її до відповідальності.

Такі ж заходи вживають суди у випадках, коли на підставі ч. З ст. 170 КК звільняються від кримінальної відповідальності організатори, пособники, підмовники та посередники в хабарництві, оскільки звільнення їх від відповідальності цим законом не передбачено.

У діях особи, яка у зв'язку з вимагательством у неї хабара до його дачі звернулася до органів влади з метою викрити того, хто вимагає хабар, складу злочину немає. Тому вона звільняється від відповідальності не на підставі ч. З ст. 170 КК, а на підставі п. 2 ст. 6 КПК. Гроші й інші цінності, які ця особа з метою викрити вимагача передала йому, на підставі п. 5 ст. 81 КПК повертаються законному власнику[vi].

--------------------------------------------------------------------------------

[i] Див.: п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 жовтня 1994 р. // Постанови... — С. 153—154.

[ii] Див.: Водженкин Б.В. Квалификация взяточничества. -- Л.. 1984 — С. 63

[iii] Див.: п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 жовтня 1994 р. // Постанови... — С 152—153.

[iv] Див.: п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 жовтня 1994 р. // Постанови... — С. 156.

[v] Див.: п. 26 цієї ж постанови // Там само. — С. 157.

[vi] Див.: пункти 23 І 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 жовтня 1994 р. // Постанови. . — С. 156—157.

Книга: Кваліфікація злочинів / Коржанський М.Л.

ЗМІСТ

1.	Кваліфікація злочинів / Коржанський М.Л.
2.	1.2. КВАЛІФІКАЦІЯ ПОВТОРНИХ ЗЛОЧИНІВ
3.	1.3. КВАЛІФІКАЦІЯ СУКУПНОСТІ ЗЛОЧИНІВ
4.	1.4. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРИ КОНКУРЕНЦІЇ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ НОРМ
5.	1.5. КВАЛІФІКАЦІЯ ГРУПОВИХ ЗЛОЧИНІВ
6.	1.6. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРИ ПОМИЛКАХ ЗЛОЧИНЦЯ
7.	2.1. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ОСОБИ
8.	3.1. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ КВАЛІФІКАЦІЇ РОЗКРАДАНЬ
9.	3.2. КРАДІЖКИ
10.	3.3. ГРАБІЖ
11.	3.4. РОЗБІЙ
12.	3.5. ПРИВЛАСНЕННЯ, РОЗТРАТИ ТА РОЗКРАДАННЯ ШЛЯХОМ ЗЛОВЖИВАННЯ ПОСАДОВИМ СТАНОВИЩЕМ
13.	3.6. ШАХРАЙСТВО
14.	3.7. ВИМАГАТЕЛЬСТВО ЧУЖОГО МАЙНА ЧИ ГРОШЕЙ
15.	4.1. ЗАПОДІЯННЯ МАЙНОВОЇ ШКОДИ
16.	4.2. ПРИВЛАСНЕННЯ ЗНАЙДЕНОГО АБО ТАКОГО. ЩО ВИПАДКОВО ОПИНИЛОСЯ У ВИННОГО, ДЕРЖАВНОГО ЧИ КОЛЕКТИВНОГО МАЙНА
17.	4.3. ЗНИЩЕННЯ АБО ПОШКОДЖЕННЯ ЧУЖОГО МАЙНА
18.	4.4. НЕДБАЛЕ СТАВЛЕННЯ ДО ОХОРОНИ ДЕРЖАВНОГО АБО КОЛЕКТИВНОГО МАЙНА
19.	5.1. ВИПУСК НА ТОВАРНИЙ РИНОК АБО ІНША РЕАЛІЗАЦІЯ СПОЖИВАЧАМ НЕДОБРОЯКІСНОЇ ПРОДУКЦІЇ
20.	5.2. ЗАНЯТТЯ ЗАБОРОНЕНИМИ ВИДАМИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІl
21.	5.3. УХИЛЕННЯ ВІД СПЛАТИ ПОДАТКІВ
22.	5.4. ПОРУШЕННЯ ПОРЯДКУ ЗАНЯТТЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ
23.	5.5. ФІКТИВНЕ ПІДПРИЄМНИЦТВО
24.	5.6. ШАХРАЙСТВО 3 ФІНАНСОВИМИ РЕСУРСАМИ
25.	5.7. ПІДПРИЄМНИЦЬКЕ ШПИГУНСТВО
26.	5.8. РОЗГОЛОШЕННЯ КОМЕРЦІЙНОЇ ТАЄМНИЦІ
27.	5.9. ПОРУШЕННЯ ПОРЯДКУ ВИПУСКУ (ЕМІСІЇ) ТА ОБІГУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ
28.	5.10. ВИГОТОВЛЕННЯ СПИРТНИХ НАПОЇВ І ТОРГІВЛЯ НИМИ
29.	5.11. СПЕКУЛЯЦІЯ
30.	5.12. ОБМАН ПОКУПЦІВ
31.	5.13. ОБМАН ЗАМОВНИКІВ
32.	5.14. ОДЕРЖАННЯ НЕЗАКОННОЇ ВИНАГОРОДИ ВІД ГРОМАДЯН ЗА ВИКОНАННЯ РОБІТ, ПОВ'ЯЗАНИХ 3 ОБСЛУГОВУВАННЯМ НАСЕЛЕННЯ
33.	5.15. ШТУЧНЕ ПІДВИЩЕННЯ І ПІДТРИМАННЯ ВИСОКИХ ЦІН НА ТОВАРИ НАРОДНОГО СПОЖИВАННЯ ТА ПОСЛУГИ НАСЕЛЕННЮ
34.	5.16. НЕЗАКОННА ТОРГОВЕЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ
35.	5.17. ЗГОВІР ПРО ФІКСУВАННЯ ЦІН
36.	5.18. ПРИХОВУВАННЯ БАНКРУТСТВА
37.	5.19. ФІКТИВНЕ БАНКРУТСТВО
38.	5.20. НЕЗАКОННА ПОРУБКА ЛІСУ
39.	5.21. НЕЗАКОННЕ ПОЛЮВАННЯ
40.	5.22. НЕЗАКОННЕ ЗАНЯТТЯ РИБНИМ, ЗВІРИНИМ АБО ІНШИМ ВОДНИМ ДОБУВНИМ ПРОМИСЛОМ
41.	6.1. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ КВАЛІФІКАЦІЇ ПОСАДОВИХ ЗЛОЧИНІВ
42.	6.2. ЗЛОВЖИВАННЯ ВЛАДОЮ АБО ПОСАДОВИМ СТАНОВИЩЕМ
43.	6.3. ПЕРЕВИЩЕННЯ ВЛАДИ АБО ПОСАДОВИХ ПОВНОВАЖЕНЬ
44.	6.4. ХАЛАТНІСТЬ
45.	6.5. ОДЕРЖАННЯ ХАБАРА
46.	6.6. ДАЧА ХАБАРА
47.	6.7. ПОСЕРЕДНИЦТВО В ХАБАРНИЦТВІ
48.	6.8. ПРОВОКАЦІЯ ХАБАРА
49.	6.9. ПОСАДОВИЙ ПІДЛОГ
50.	7.1. ЗАГАЛЬНЕ ПОНЯТТЯ ХУЛІГАНСТВА
51.	7.2. ПРОСТЕ ХУЛІГАНСТВО
52.	7.3. ЗЛІСНЕ ХУЛІГАНСТВО
53.	7.4. ОСОБЛИВО ЗЛІСНЕ ХУЛІГАНСТВО
54.	8.1. ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ БЕЗПЕКИ РУХУ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТРАНСПОРТУ ОСОБАМИ, ЯКІ КЕРУЮТЬ ТРАНСПОРТНИМИ ЗАСОБАМИ
55.	8.2. ВИПУСК В ЕКСПЛУАТАЦІЮ ТЕХНІЧНО НЕСПРАВНИХ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ
56.	8.3. УГОН ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ
57.	8.4. ДОПУСК ДО КЕРУВАННЯ ТРАНСПОРТНИМИ ЗАСОБАМИ ВОДІЇВ. ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ У СТАНІ СПЯНІННЯ
58.	8.5. ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ, НОРМ І СТАНДАРТІВ, ЩО СТОСУЮТЬСЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ
59.	8.6. ПОРУШЕННЯ ДІЮЧИХ НА ТРАНСПОРТІ ПРАВИЛ
60.	8.7. БІБЛІОГРАФІЯ

На попередню



Додати в закладки

  
Переклад Translate