Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Кваліфікація злочинів / Коржанський М.Л.

7.3. ЗЛІСНЕ ХУЛІГАНСТВО

Злісним хуліганством називаються дії, вчинені з хуліганських спонукань, що відзначаються винятковим цинізмом чи особливою зухвалістю або поєднані з опором представникові влади, громадськості чи громадянам, що при-сікають хуліганські дії, або вчинені особою, раніше судимою за хуліганство (ч. 2 ст. 206 КК).

Діяння кваліфікується за ч. 2 ст. 206 КК, якщо воно містить хоч би одну з чотирьох визначених законом ознак:

1) винятковий цинізм;

2) особлива зухвалість;

3) опір особам, що присікають хуліганські дії (представникам влади, громадськості або окремим громадянам);

4) наявність судимості за раніше вчинене хуліганство.

Якщо хуліганські дії не мають жодної з цих кваліфікуючих ознак, то вчинене кваліфікується за ч. 1 ст. 206 КК як просте хуліганство.

Визнання тих чи інших дій винятково цинічними або особливо зухвалими проводиться на основі оцінок конкретних обставин в їх сукупності з урахуванням часу, місця та умов вчинення злочину. При цьому за ч. 2 ст. 206 КК за ознакою виняткового цинізму кваліфікуються такі дії, які супроводилися демонстративною зневагою до загальновизнаних норм моралі: проявом виняткової безсоромності, знущанням над хворим, особою похилого віку чи такою, що перебуває в безпорадному стані, тощо[i].

Цинізм — це нахабне зневажливе ставлення до норм моралі, чемності, до того, що користується особливою шаною, визнанням, загальною повагою. Винятково цинічними визнаються, зокрема, непристойні рухи тіла, оголення статевих органів, відправлення потреб у громадському місці в присутності сторонніх осіб.

Хуліганські дії у багатьох випадках бувають цинічними. Для кваліфікації діяння за ч. 2 ст. 206 КК за ознакою виняткового цинізму необхідно встановити і довести не просто цинічність тих чи інших дій, а їх винятковий, надзвичайний, найвищого ступеня цинізм.

При кваліфікації діяння за ч. 2 ст. 206 КК у всіх процесуальних документах — у постанові про притягнення обвинуваченого (ст. 132 КПК), в обвинувальному висновку (ст. 223 КПК) і вироку (ст. 333—335 КПК) повинно бути обов'язково вказано, за якою саме кваліфікуючою ознакою діяння винного визнається злісним хуліганством. Якщо діяння кваліфікується за ч. 2 ст. 206 КК за ознакою виняткового цинізму чи особливої зухвалості вчинених дій, то в процесуальних документах повинно бути зазначено, які саме конкретні дії винного визнані винятково цинічними чи особливо зухвалими.

Відсутність у постанові про притягнення як обвинуваченого, в обвинувальному висновку та вироку вказівки, за якою кваліфікуючою ознакою хуліганство визнано злісним. і повних даних про характер вчиненого злочину є підставою для скасування вироку і направлення справи на нове розслідування.

За ч. 2 ст. 206 КК за ознакою виняткового цинізму кваліфікують лише умисні дії, що дуже грубо, демонстративно і свідомо ображають моральні почуття людей. У тих випадках, коли, наприклад, особа задовольняє свої природні фізіологічні потреби хоч і в громадському місці, але вживає можливі для неї в цих конкретних обставинах заходи для того, щоб сховатися, не викликати почуття сорому у сторонніх осіб і т. ін., її дії не можуть кваліфікуватися за ч. 2 ст. 206 КК.

Злісним хуліганством за ознакою особливої зухвалості визнається таке злочинне порушення громадського порядку, яке виражало явну неповагу до суспільства і супроводилося насильством із заподіянням тілесних ушкоджень або знущанням над особою, яке тривалий час і вперто не припинялось або було пов'язане з пошкодженням чи знищенням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи, підприємства чи громадського транспорту та ін.[ii].

За ознакою особливої зухвалості вчинених дій злочин кваліфікується за ч. 2 ст. 206 КК не тоді, коли винний проявив звичайну зухвалість, звичайне нахабство чи грубість або жорстокість, а лише в тих випадках, коли його дії були особливо зухвалими, тобто відзначались надмірною, найвищого ступеня зухвалістю. Тому звичайне зухвале хуліганство, що виявилося в образі, нанесенні ударів, побоїв, легких тілесних ушкоджень без розладу здоров'я або пошкодження чи знищення малоцінного майна, якщо спосіб вчинення таких дій не створює великої суспільної небезпечності для потерпілих або оточуючих, кваліфікується за ч. 1 ст. 206 КК[iii].

Необгрунтовано, наприклад, було засуджено за ч. 2 ст. 206 КК за ознакою вчинення хуліганства з особливою зухвалістю Д., який у стані сп'яніння вчинив у ресторані хуліганські дії — порушив громадський порядок, у туалеті ресторану розбив перегородку з тирсоплити. Цими діями Д. заподіяв збитки на суму 800 000 крб. Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України, розглянувши справу, вказала, що суд безпідставно визнав ці дії Д. особливо зухвалими, і перекваліфікувала їх з ч. 2 на ч. 1 ст. 206 КК[iv].

За ч. 2 ст. 206 КК хуліганство як особливо зухвале кваліфікується у тих випадках, коли хуліганські дії супроводилися заподіянням тілесних ушкоджень, пошкодженням чи знищенням майна, тяжкою образою потерпілих, застосуванням грубого насильства і т. ін. Все скоєне при цьому повністю охоплює ч. 2 ст. 206 і додаткова кваліфікація цих дій за статтями про відповідальність за злочини проти здоров'я (ст. 102 і ч. 1 ст. 106 КК), власності (ч. 1 ст. 89 і ч. 1 ст. 145 КК), честі та гідності особи (ст. 126 КК) не потрібна. Але заподіяння тілесних ушкоджень кваліфікується за ч. 2 ст. 206 КК лише у випадках, коли вони були заподіяні під час хуліганських дій. Якщо ж заподіяння тілесних ушкоджень не супроводилося порушенням громадського порядку, діяння не може кваліфікуватися за ст. 206 КК[v].

Частина 2 ст. 206 КК не охоплює вчинення більш тяжких, ніж хуліганство, злочинів. Тому вчинення під час хуліганства злочинів, передбачених ст. 101, ч. 2 та ч. З ст. 89 або ч. 2 ст. 145 КК, кваліфікується за сукупністю з хуліганством (ч. 2 чи ч. З ст. 206 КК).

Хуліганство визнається злісним і кваліфікується за ч. 2 ст. 206 КК, якщо винний вчинив опір особам, які припиняли його хуліганські дії. Припиненням хуліганства є вчинення таких дій, які здатні зупинити хулігана, покласти край його злочинним діям. Прохання припинити хуліганські дії, зауваження, умовляння, вимоги тощо не є припиненням.

Протидія, опір як кваліфікуюча ознака ч. 2 ст. 206 КК має місце лише в тих випадках, коли хуліган активно протидіє припиненню, тобто застосовує фізичну силу (відштовхує, наносить удари, побої, заподіює тілесні ушкодження тощо) або погрожує застосувати насильство.

Непокора, тобто відмова від виконання наполегливих, неодноразових вимог громадян, представників влади або громадськості припинити хуліганські дії, не є опором і не визнається кваліфікуючою ознакою ч. 2 ст. 206 КК.

Згідно зі ст. 185 КпАП злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок,

Пленум Верховного Суду України вказав, що на відміну від злісної непокори, передбаченої ст. 185 КпАП, вчинення опору полягає в активній фізичній протидії здійсненню працівником міліції, членом громадського формування з охорони громадського порядку, військовослужбовцем обов'язку по охороні громадського порядку. Такі дії утворюють склад злочину, передбачений ст. 188' КК. За цією статтею має відповідати не лише безпосередньо правопорушник, а й інша особа, яка активно перешкоджала працівникові міліції, члену громадського формування з охорони громадського порядку, військовослужбовцю виконувати покладені на них обов'язки по охороні громадського порядку.

Опір, не поєднаний з насильством чи погрозою його застосувати, якщо він був спрямований лише на те, щоб перешкодити працівникові міліції запобігти злочину чи затримати особу, яка його вчинила, утворює окремий склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 1893 КК.

Поєднаний з насильством або погрозою застосувати насильство опір військовослужбовцю або члену громадського формування з охорони громадського порядку, що перешкодив запобігти злочину чи затримати злочинця, охоплюється складом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 188' КК.

Насильство, застосоване щодо працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця при опорі їм під час виконання ними службових обов'язків по охороні громадського порядку, може виявлятися в умисному нанесенні побоїв, тілесних ушкоджень тощо. При цьому заподіяння будь-якому з потерпілих легких тілесних ушкоджень, а члену громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовцю і середньої тяжкості охоплюється диспозицією ч. 2 ст. 188' КК. Якщо під час опору працівникові міліці умисно було заподіяне середньої тяжкості чи тяжке тілесне ушкодження, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2. ст. 188' та ч. 2 ст. 1892 КК.

Погроза застосувати насильство під час вчинення опору полягає у висловлюваннях або діях про наміри винної особи застосувати насильство до працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця при виконанні ними обов'язків по охороні громадського порядку. Погроза насильством щодо працівника міліці у зв'язку виконанням ним інших службових обов'язків тягне відповідальність за ст. 1892 КК[vi].

Хуліганські дії, що супроводилися опором працівникові міліції, члену громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовцю, представникові влади або громадськості при виконанні ними обов'язків по охороні громадського порядку або будь-якому громадянину, що припиняв хуліганські дії, в тому числі і поєднані з насильством чи погрозою застосувати насильство до цих осіб, повністю охоплюються диспозицією ч. 2 ст. 206 КК і додаткової кваліфікації за статтями 188 і 188' КК не потребують.

Наприклад, безпідставно були кваліфіковані за ч. 2 ст. 206 і ч. 2 ст. 188' КК дії Р. Він був визнаний винним у тому, що в стані сп'яніння з хуліганських спонукань вчинив вночі в будинку свого тестя сварку, нецензурно лаявся, погрожував розправою дружині, побив посуд, шибки у вікнах, а потім кочергою заподіяв тестеві тілесні ушкодження середньої тяжкості. Для приборкання хулігана мешканці села викликали працівника міліції, який зажадав від Р. припинити хуліганські дії. Проте Р. вчинив йому опір, поєднаний з насильством і вдарив кочергою по руці, заподіявши легкі тілесні ушкоження без розладу здоров'я. Розглянувши справу, президія обласного суду зазначила, що хуліганські дії, поєднані з опором працівникові міліції, в тому числі з насильством або погрозою його застосувати, повністю охоплюються диспозицією ч. 2 ст. 206 КК, а тому кваліфікація дій Р. за ч. 2 ст. 188' КК є зайвою[vii].

Опір особі, яка припиняла хуліганські дії, не охоплюється складом хуліганства лише в тих випадках, коли внаслідок застосування насильства винний вчинив ще й інший, більш тяжкий злочин. Ці більш тяжкі (ніж хуліганство) злочини (вбивство, умисні тяжкі тілесні ушкодження та ін.), вчинені з хуліганських спонукань, кваліфікуються лише за відповідними статтями КК (зокрема, за п. "б" ст. 93 КК), якщо законодавством передбачена відповідальність за їх вчинення з хуліганських мотивів. Якщо така відповідальність законом не передбачена або якщо є їх реальна сукупність, то такі злочини кваліфікують за сукупністю з хуліганством. Оскільки Кримінальним кодексом України кримінальна відповідальність за умисні тяжкі тілесні ушкодження, заподіяні з хуліганських мотивів, спеціально не передбачена, то їх слід кваліфікувати за сукупністю злочинів за ч. 1, 2 чи 3 ст. 101 і ч. 2 або ч. З ст. 206 КК.

Не є кваліфікуючою ознакою злісного хуліганства опір працівникові міліції, члену громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовцю або представнику влади чи громадськості, що припиняли дрібне хуліганство. Опір представнику влади, що припиняв дрібне хуліганство, кваліфікується за ст. 188 КК, а працівникові міліції, члену громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовцю — за ч. 1 ст. 188' КК.

Опір іншим громадянам, що припиняли дрібне хуліганство, залежно від конкретних обставин кваліфікується за ст. 190 КК або як злочин проти особи.

Опір особам, що припиняли хуліганські дії, визнається кваліфікуючою ознакою ч. 2 ст. 206 КК лише в тому разі, якщо опір був складовою частиною хуліганських дій, супроводився вчиненням їх. Якщо опір був застосований уже після припинення хуліганських дій, наприклад при затриманні або доставленні винного в органи міліції, то він не може визнаватися кваліфікуючою ознакою злісного хуліганства, і такі дії кваліфікують за сукупністю з хуліганством за ст. 188 чи ст. 188-1 і частинами 1, 2 чи З ст. 206 КК[viii].

Заподіяння хуліганові тяжких тілесних ушкоджень або іншої шкоди при припиненні злочину є правомірним і складу злочину не становить[ix].

Хуліганство визнається злісним за ознакою наявності минулої судимості (ч. 2 ст. 206 КК) за умови, що цю судимість не знято або не погашено у встановленому законом порядку. При цьому кваліфікуючою ознакою хуліганства є минула судимість за однією з частин ст. 206 КК, тобто коли особа була раніше судимою за частинами 1, 2 чи 3 ст. 206 КК[x].

Судимість за вбивство з хуліганських мотивів (п. "б" ст. 93 КК) не є кваліфікуючою ознакою ч. 2 ст. 206 КК.

Перелік кваліфікуючих ознак злісного хуліганства в ч. 2 ст. 206 КК є вичерпним. Ніякі інші обтяжуючі відповідальність обставини (наявність у діях винного кількох епізодів хуліганських дій, вчинення хуліганських дій групою осіб тощо) не можуть бути підставою для кваліфікації діяння за ч. 2 ст. 206 КК.

Згідно з принципом повноти осудності (інкримінування), коли скоєне характеризується кількома кваліфікуючими ознаками (наприклад, особливою зухвалістю і опором особам, які припиняли хуліганські дії), всі вони повинні бути поставлені за вину при кваліфікації діяння за ч. 2 ст. 206 КК і зазначені в процесуальних документах.

Ці вимоги особливо важливі для слідчого та для органів дізнання, якщо згідно із ст. 112 КПК у справі проводилось дізнання, оскільки суд не вправі без повернення справи на додаткове розслідування вказувати у вироку кваліфікуючі ознаки хуліганства, які не були пред'явлені особі органами попереднього слідства чи дізнання[xi].

Вчинення особою в різний час двох і більше діянь, відповідальність за які передбачена різними частинами ст. 206 КК, кваліфікується як сукупність злочинів — кожне з діянь кваліфікується окремо, самостійно. Але якщо особа вчинила два або більше злочинів, передбачених однією частиною ст. 206 КК, то діяння кваліфікується як один злочин, тобто вчинення двічі злісного хуліганства кваліфікується і карається як один злочин. Такий недолік виникає внаслідок того, що ст. 206 КК не передбачає посилення відповідальності за повторне хуліганство.

Злісне хуліганство кваліфікується у багатьох випадках за сукупністю з іншими злочинами.

Погроза вбивством, насильством чи знищенням майна щодо судді або народного засідателя, а так само щодо їх близьких родичів у зв'язку із здійсненням суддею чи народним засідателем правосуддя, якщо вона поєднана з грубим порушенням громадського порядку і явною неповагою до суспільства, кваліфікується за сукупністю статей 1762 і 206 КК.

Так само кваліфікується погроза вбивством, насильством чи знищенням майна щодо осіб, зазначених у статтях 1892 і 190 КК, у зв'язку з названою в цих статтях діяльністю, якщо вона поєднана з грубим порушенням громадського порядку і явною неповагою до суспільства.

Образа працівника правоохоронного органу (прокурора, слідчого тощо), члена громадського формування або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку, а так само образа судді» народного засідателя у зв'язку з їх діяльністю по здійсненню правосудця, якщо вона поєднана з грубим порушенням громадського порядку і явною неповагою до суспільства, слід кваліфікувати за ст. 206 КК і відповідно за статтями 1763 та 189' КК.

Публічний глум над Державним гербом. Державним прапором або Державним гімном України або офіційно встановленим або піднятим гербом чи прапором іноземної держави, глум над могилою, умисне знищення, зруйнування чи зіпсування пам'яток історії культури або природних об'єктів, узятих під охорону держави, вчинені з хуліганських спонукань, кваліфікуються відповідно за статтями 1872, 207, 212 та ч. 2 ст. 206 КК[xii].

--------------------------------------------------------------------------------

[i] Див.: п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 червня 1991 р. // Постанови... — С. 170—171.

[ii] Див.: п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 червня 1991 р. // Постанови... — С. 170—171.

[iii] Див.: Матешевский П.С. Ответственность за преступления против общественной безопасности, общественного порядка и здоровья населения. — М., 1964. — С. 90.

[iv] Див : ухвала судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України від 4 липня 1995 р. в справі Д. // Практика судів України у кримінальних справах. 1993—1995. -- С. 195—197.

[v] Див.: ухвала судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України від 31 жовтня 1995 р. в справі К. і О. // Там само. — С. 134—135.

[vi] Див.: п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність працівників правоохоронних органів" від 26 червня 1992 р. // Постанови... — С. 161.

[vii] Див.: постанова президії Хмельницького обласного суду від 18 жовтня 1991 р. у справі Р. // Практика... — С. 192—193.

[viii] Див.: п. 9 постанови Пленуму верховного Суду України від 28 червня

1991 р. // Постанови... — С. 171.

[ix] Див : п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 червня

1992 р. // Там само. — С. 159.

[x] Див.; п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 червня 1991 р. // Там само. — С. 170.

[xi] Див.: п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 червня 1991 р. // Постанови... — С. 170.

[xii] Див.: пункти 10 і 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 червня 1991 р. // Постанови... — С. 171—172.

Книга: Кваліфікація злочинів / Коржанський М.Л.

ЗМІСТ

1.	Кваліфікація злочинів / Коржанський М.Л.
2.	1.2. КВАЛІФІКАЦІЯ ПОВТОРНИХ ЗЛОЧИНІВ
3.	1.3. КВАЛІФІКАЦІЯ СУКУПНОСТІ ЗЛОЧИНІВ
4.	1.4. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРИ КОНКУРЕНЦІЇ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ НОРМ
5.	1.5. КВАЛІФІКАЦІЯ ГРУПОВИХ ЗЛОЧИНІВ
6.	1.6. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРИ ПОМИЛКАХ ЗЛОЧИНЦЯ
7.	2.1. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ОСОБИ
8.	3.1. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ КВАЛІФІКАЦІЇ РОЗКРАДАНЬ
9.	3.2. КРАДІЖКИ
10.	3.3. ГРАБІЖ
11.	3.4. РОЗБІЙ
12.	3.5. ПРИВЛАСНЕННЯ, РОЗТРАТИ ТА РОЗКРАДАННЯ ШЛЯХОМ ЗЛОВЖИВАННЯ ПОСАДОВИМ СТАНОВИЩЕМ
13.	3.6. ШАХРАЙСТВО
14.	3.7. ВИМАГАТЕЛЬСТВО ЧУЖОГО МАЙНА ЧИ ГРОШЕЙ
15.	4.1. ЗАПОДІЯННЯ МАЙНОВОЇ ШКОДИ
16.	4.2. ПРИВЛАСНЕННЯ ЗНАЙДЕНОГО АБО ТАКОГО. ЩО ВИПАДКОВО ОПИНИЛОСЯ У ВИННОГО, ДЕРЖАВНОГО ЧИ КОЛЕКТИВНОГО МАЙНА
17.	4.3. ЗНИЩЕННЯ АБО ПОШКОДЖЕННЯ ЧУЖОГО МАЙНА
18.	4.4. НЕДБАЛЕ СТАВЛЕННЯ ДО ОХОРОНИ ДЕРЖАВНОГО АБО КОЛЕКТИВНОГО МАЙНА
19.	5.1. ВИПУСК НА ТОВАРНИЙ РИНОК АБО ІНША РЕАЛІЗАЦІЯ СПОЖИВАЧАМ НЕДОБРОЯКІСНОЇ ПРОДУКЦІЇ
20.	5.2. ЗАНЯТТЯ ЗАБОРОНЕНИМИ ВИДАМИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІl
21.	5.3. УХИЛЕННЯ ВІД СПЛАТИ ПОДАТКІВ
22.	5.4. ПОРУШЕННЯ ПОРЯДКУ ЗАНЯТТЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ
23.	5.5. ФІКТИВНЕ ПІДПРИЄМНИЦТВО
24.	5.6. ШАХРАЙСТВО 3 ФІНАНСОВИМИ РЕСУРСАМИ
25.	5.7. ПІДПРИЄМНИЦЬКЕ ШПИГУНСТВО
26.	5.8. РОЗГОЛОШЕННЯ КОМЕРЦІЙНОЇ ТАЄМНИЦІ
27.	5.9. ПОРУШЕННЯ ПОРЯДКУ ВИПУСКУ (ЕМІСІЇ) ТА ОБІГУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ
28.	5.10. ВИГОТОВЛЕННЯ СПИРТНИХ НАПОЇВ І ТОРГІВЛЯ НИМИ
29.	5.11. СПЕКУЛЯЦІЯ
30.	5.12. ОБМАН ПОКУПЦІВ
31.	5.13. ОБМАН ЗАМОВНИКІВ
32.	5.14. ОДЕРЖАННЯ НЕЗАКОННОЇ ВИНАГОРОДИ ВІД ГРОМАДЯН ЗА ВИКОНАННЯ РОБІТ, ПОВ'ЯЗАНИХ 3 ОБСЛУГОВУВАННЯМ НАСЕЛЕННЯ
33.	5.15. ШТУЧНЕ ПІДВИЩЕННЯ І ПІДТРИМАННЯ ВИСОКИХ ЦІН НА ТОВАРИ НАРОДНОГО СПОЖИВАННЯ ТА ПОСЛУГИ НАСЕЛЕННЮ
34.	5.16. НЕЗАКОННА ТОРГОВЕЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ
35.	5.17. ЗГОВІР ПРО ФІКСУВАННЯ ЦІН
36.	5.18. ПРИХОВУВАННЯ БАНКРУТСТВА
37.	5.19. ФІКТИВНЕ БАНКРУТСТВО
38.	5.20. НЕЗАКОННА ПОРУБКА ЛІСУ
39.	5.21. НЕЗАКОННЕ ПОЛЮВАННЯ
40.	5.22. НЕЗАКОННЕ ЗАНЯТТЯ РИБНИМ, ЗВІРИНИМ АБО ІНШИМ ВОДНИМ ДОБУВНИМ ПРОМИСЛОМ
41.	6.1. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ КВАЛІФІКАЦІЇ ПОСАДОВИХ ЗЛОЧИНІВ
42.	6.2. ЗЛОВЖИВАННЯ ВЛАДОЮ АБО ПОСАДОВИМ СТАНОВИЩЕМ
43.	6.3. ПЕРЕВИЩЕННЯ ВЛАДИ АБО ПОСАДОВИХ ПОВНОВАЖЕНЬ
44.	6.4. ХАЛАТНІСТЬ
45.	6.5. ОДЕРЖАННЯ ХАБАРА
46.	6.6. ДАЧА ХАБАРА
47.	6.7. ПОСЕРЕДНИЦТВО В ХАБАРНИЦТВІ
48.	6.8. ПРОВОКАЦІЯ ХАБАРА
49.	6.9. ПОСАДОВИЙ ПІДЛОГ
50.	7.1. ЗАГАЛЬНЕ ПОНЯТТЯ ХУЛІГАНСТВА
51.	7.2. ПРОСТЕ ХУЛІГАНСТВО
52.	7.3. ЗЛІСНЕ ХУЛІГАНСТВО
53.	7.4. ОСОБЛИВО ЗЛІСНЕ ХУЛІГАНСТВО
54.	8.1. ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ БЕЗПЕКИ РУХУ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТРАНСПОРТУ ОСОБАМИ, ЯКІ КЕРУЮТЬ ТРАНСПОРТНИМИ ЗАСОБАМИ
55.	8.2. ВИПУСК В ЕКСПЛУАТАЦІЮ ТЕХНІЧНО НЕСПРАВНИХ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ
56.	8.3. УГОН ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ
57.	8.4. ДОПУСК ДО КЕРУВАННЯ ТРАНСПОРТНИМИ ЗАСОБАМИ ВОДІЇВ. ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ У СТАНІ СПЯНІННЯ
58.	8.5. ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ, НОРМ І СТАНДАРТІВ, ЩО СТОСУЮТЬСЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ
59.	8.6. ПОРУШЕННЯ ДІЮЧИХ НА ТРАНСПОРТІ ПРАВИЛ
60.	8.7. БІБЛІОГРАФІЯ

На попередню



Додати в закладки

  
Переклад Translate