Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Кваліфікація злочинів / Коржанський М.Л.

7.4. ОСОБЛИВО ЗЛІСНЕ ХУЛІГАНСТВО

Особливо злісним називається хуліганство, передбачене ч. 1 чи ч. 2 ст. 206 КК, при вчиненні якого винний застосовував чи пробував застосувати вогнепальну зброю, ножі, кастети чи іншу холодну зброю, а також інші предмети, спеціально пристосовані для нанесення тілесних ушкоджень (ч. З ст. 206 КК).

Таким чином, особливо злісне хуліганство має всі ознаки злочинів, передбачених ч. 1 або ч. 2 ст. 206 КК, і додатково характеризується використанням або спробою використати спеціальні знаряддя вчинення злочину.

Закон виділяє три групи таких знарядь: 1) вогнепальна і холодна зброя; 2) ножі; 3) інші предмети, спеціально пристосовані для нанесення тілесних ушкоджень.

За своїми юридичними властивостями ці предмети, як знаряддя злочину, поділяються на дві групи:

— всі види вогнепальної та холодної зброї (застосування чи спроба застосувати ці предмети в процесі хуліганства завжди є підставою для кваліфікації діяння за ч. З ст. 206 КК);

— інші предмети (застосувуання чи спроба застосувати ці предмети в процесі хуліганства дає підстави для кваліфікації діяння за ч. З ст. 206 КК лише у тих випадках, коли ці предмети були винним заздалегідь спеціально пристосовані для нанесення тілесних ушкоджень).

Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що спеціально пристосованими для заподіяння тілесних ушкоджень визнаються такі предмети, які винний пристосував для цієї мети заздалегідь або під час вчинення хуліганських дій, а так само предмети, які хоч і не піддавались будь-якій попередній обробці, але були спеціально підготовлені винним для тієї ж мети.

Можуть бути визнані спеціально пристосованими для заподіяння тілесних ушкоджень і предмети господарсько-побутового призначення, спеціальні засоби, як-то: гумовий кийок, газовий пістолет з балончиком, ручна газова граната, а також інші подібні засоби, якими можна заподіяти тілесні ушкодження і застосування чи спроба застосувати які дає підстави кваліфікувати хуліганство як особливо злісне за ч. З ст. 206 КК.

Застосування або спроба застосувати предмети» знайдеш на місці злочину, які не були спеціально пристосовані для заподіяння тілесних ушкоджень, не може бути підставою для кваліфікації діяння за ч. З ст. 206 КК[i].

Застосування чи спроба застосувати при вчиненні хуліганських дій вогнепальну зброю, будь-які ножі, кастети чи іншу холодну зброю, а так само інші предмети, спеціально пристосовані для заподіяння тілесних ушкоджень, є підставою для кваліфікації злочину за ч. З ст. 206 КК не лише в тих випадках, коли винний за їх допомогою заподіяв або намагався заподіяти тілесне ушкодження, а й тоді, коли використання зазначених предметів під час хуліганських дій створювало реальну загрозу для життя чи здоров'я громадян[ii].

До першої групи належать усі види вогнепальної зброї (нарізної і гладкоствояьної) не тільки заводського, а й кустарного виробництва. Вогнепальною визнається зброя, яка призначена для ураження живої цілі з використанням енергії порохових газів і яка не має іншого господарського призначення.

Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що пневматична зброя, сигнальні, стартові, будівельні, газові пістолети, ракетниці, а також вибухові пакети та інші імітаційно-піротехнічні та освітлювальні засоби, що не містять у собі вибухових речовин і сумішей, не можуть бути віднесені до вогнепальної зброї[iii].

До першої групи належать і всі види холодної зброї — знаряддя та пристрої, які відповідають стандартним зразкам або Історично виробленим типам зброї, чи інші предмети, що мають колючий, колюче-ріжучий, рубаючий, роздроблюючий та ударний ефект (багнет, стилет, ніж, кинджал, кортик, штик, кастет, нунчаки тощо) і призначені для ураження живої цілі[iv].

Крім того, до першої групи належать і будь-які ножі незалежно від того» чи є вони холодною зброєю. Така законодавча оцінка суспільної небезпечності застосування чи спроби застосувати в процесі хуліганських дій будь-якого ножа зумовлена тим, що, як свідчить практика, у багатьох випадках вчинення хуліганства, кваліфікованого за ч. З ст. 206 КК, використовувалися ножі, які не були визнані холодною зброєю. Та й об'єктивно суспільна небезпечність застосування ножа при вчиненні хуліганських дій не залежить від довжини його леза, зручності користування ним та інших його технічних властивостей. Тому застосування чи спроба застосувати будь-який ніж під час хуліганства дає підстави для кваліфікації злочину за ч. З ст. 206 КК. Звідси випливає висновок, що у ст. 206 КК всі ножі прирівняні до холодної зброї, тобто хуліганство, вчинене із застосуванням ножа, хоч би й не віднесеного до холодної зброї, кваліфікується за ч. З ст. 206 КК.

Разом з тим відповідальність за особливо злісне хуліганство настає за умови, що винний застосував при вчиненні цього злочину ніж чи спробував його застосувати, чим створив реальну загрозу для життя чи здоров'я громадян[v].

Якщо винний, маючи при собі ніж, його не застосував як колюче-ріжуче знаряддя і не мав наміру застосовувати, а лише демонстрував його чи погрожував ножем, то такі дії не визнаються особливо злісним хуліганством і не можуть кваліфікуватися за ч. З ст. 206 КК.

Наприклад, безпідставно були кваліфіковані за ч. З ст. 206 КК дії М., який, будучи у нетверезому стані, заважав роботі сільського сходу — стукав у двері клубу, кричав, демонстрував ніж завідуючому клубом Т., який не пускав його до клубу.

Судова колегія Верховного Суду України, розглянувши справу, вказала, що відповідальність за особливо злісне хуліганство настає за умови, якщо в ході хуліганських дій винний застосував чи намагався застосувати ніж. Як встановлено у справі, М. цього не робив і не створював реальної загрози для життя чи здоров'я Т. Демонстрація ножа не може бути підставою для кваліфікації дій винного за ч. З ст. 206 КК. Тому судова колегія перекваліфікувала дії М. на ч. 2 ст. 206 КК[vi].

Діяння кваліфікується як особливо злісне хуліганство за ч. З ст, 206 КК лише у випадках, коли винний застосував ніж як колюче-ріжуче знаряддя, тобто за його прямим призначенням. Коли ж винний не використовував і не на-магався використати колюче-ріжучі властивості ножа, а діяв, використовуючи ніж, як звичайний предмет, не відкриваючи леза, затиснувши, наприклад, ніж у руці, то немає підстав кваліфікувати його дії за ч. З ст. 206 КК. У такому випадку винний використовує ніж як будь-який інший (спеціально не пристосований) предмет для посилення удару, а не як колюче-ріжуче знаряддя, тоді як ч. З ст. 206 КК передбачає застосування ножа за його прямим призначенням.

Коли під час хуліганських дій ніж застосовував один із співучасників злочину, а інші не знали про застосування ним ножа, то за ч. З ст. 206 КК кваліфікуються дії лише того із співучасників, який сам безпосередньо застосовував ніж для заподіяння потерпілим тілесних ушкоджень, а також тих співучасників, умислом яких охоплювалося застосування ножа при вчиненні цього злочину.

Необгрунтовано, наприклад, були кваліфіковані за ч. З ст. 206 КК дії К., який спільно з Ф. побив X., причому Ф. приставляв до горла потерпілої ножа. Цими діями потерпілій були заподіяні легкі тілесні ушкодження без розладу здоров'я. Президія міського суду, розглянувши справу, вказала, що сам К. ніж під час хуліганських дій не застосовував, він навіть не знав про такий намір співучасника Ф. За таких обставин застосування ножа Ф. треба розглядати як ексцес виконавця, а дії К. кваліфікувати за ч. 2 ст. 206 КК[vii].

Другу групу становлять предмети (будь-які) незалежно від їх фізичних властивостей і господарського чи іншого призначення, які були заздалегідь пристосовані винним для заподіяння тілесних ушкоджень. Спеціально пристосовани-ми для заподіяння тілесних ушкоджень визнаються такі предмети, які винний пристосував для такої мети заздалегідь. або під час вчинення хуліганських дій, а так само предмети, які хоч і не піддавалися будь-якій попередній обробці, але були спеціально підготовлені винним для тієї ж мети[viii].

Пристосувати — значить зробити предмет більш зручним для його використання і надати Йому більшої ударної сили чи уражаючого ефекту. Такими, що були спеціально пристосованими, визнаються камінь чи гиря на тросі (мотузці), гумовий шланг з металевим кінцем, металевий прут, горло розбитої пляшки і т. ін.

Предмети, що їх використав винний під час хуліганських дій, але які не були спеціально пристосовані для заподіяння тілесних ушкоджень, не дають підстав кваліфікувати їх застосування як особливо злісне хуліганство. Наприклад, безпідставно були кваліфіковані за ч. З ст. 206 КК дії Ч., який на зауваження В. вдарив його піджаком по голові, в кишені якого були камінь і пляшка горілки. Потерпілому були заподіяні легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

Президія обласного суду, розглянувши справу, вказала, що камінь і пляшка горілки, що опинилися в кишені піджака винного, не були ним спеціально пристосовані для заподіяння тілесних ушкоджень. Ч. підняв камінь на дорозі не для того, щоб скористатися ним у процесі хуліганських дій, а щоб з'ясувати, хто цей камінь у нього кинув. За таких обставин хуліганські дії Ч. не можна вважати як вчинені із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, і кваліфікувати за ч. З ст. 206 КК[ix].

Застосування або спроба застосувати предмети, підібрані на місці вчинення злочину, які не були спеціально пристосовані для заподіяння тілесних ушкоджень, не можуть бути підставою для кваліфікації діяння за ч. З ст. 206 КК[x].

Підібраними на місці вчинення хуліганських дій визнаються предмети, які були поряд, у безпосередній близькості від винного, і він за ними не відлучався з місця події. Не можна визнати такими, що були підібрані на місці вчинення злочину предмети, за якими винний виходив до іншого приміщення чи з двору заходив до будинку, чи відходив від місця події на певну відстань.

Застосування вогнепальної зброї як кваліфікуюча ознака особливо злісного хуліганства є в діях винного тоді, коли така зброя застосовується за своїм прямим призначенням. Інші випадки, коли винний, наприклад, прикладом мисливської рушниці вдарив потерпілого по плечу, не можуть вважатися застосуванням вогнепальної зброї. Застосування вогнепальної зброї при вчиненні хуліганських дій є підставою для кваліфікації діяння за ч. З ст. 206 КК і в тих випадках, коли цим створюється реальна загроза для життя чи здоров'я громадян. Така загроза створюється тоді, коли винний вчинює дії, які можуть призвести до заподіяння тілесних ушкоджень (спрямовує зброю на потерпілого, замахується для нанесення удару, погрожує негайно застосувати зброю тощо).

Якщо застосування вогнепальної зброї не створило загрози для життя чи здоров'я оточуючих, то діяння не визнається особливо злісним хуліганством і не кваліфікується за ч. З ст. 206 КК.

Помилково, наприклад, були кваліфіковані за ч. З ст. 206 КК дії 3., який у стані алкогольного сп'яніння з хуліганських спонукань стріляв з обріза малокаліберної гвинтівки у легкову автомашину, в якій нікого не було.

Судова колегія Верховного Суду України, розглянувши справу, вказала, що злочинний задум засудженого під час стрілянини не був спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень громадянам, а вчинені дії не створювали реальної загрози для їх життя і здоров'я. За таких обставин дії 3. як такі, що за своїм характером відзначалися особливим зухвальством (злісне хуліганство), підлягають перекваліфікації з ч. З на ч. 2 ст. 206 КК[xi].

Використання при хуліганстві ножа чи вогнепальної зброї, що створювало реальну загрозу для життя чи здоров'я людей, кваліфікується як особливо злісне хуліганство за ч. З ст. 206 КК незалежно від того, чи намагався винний нанести удар чи заподіяти тілесні ушкодження конкретному потерпілому. Згідно з диспозицією ч. З ст. 206 КК для складу передбаченого нею діяння заподіяння тілесних ушкоджень не є о6ов'язковою ознакою. Відповідальність за ч. З ст. 206 КК настає і в тому разі, коли особа, вчинюючи хуліганські дії, застосовувала будь-який із зазначених у цій нормі предметів і тим самим створювала реальну загрозу для життя чи здоров'я громадян.

Погроза словами застосувати зброю, ніж чи інші спеціально пристосовані предмети, якщо винний їх не застосовував І не використовував під час хуліганських дій, не є підставою для кваліфікації діяння за ч. З ст. 206 КК, оскільки така погроза не є спробою застосувати ці предмети і не створює реальної загрози для життя чи здоров'я потерпілих. Реальна загроза для життя чи здоров'я людей виникає лише тоді, коли винний вчинює дії, що виходять за межі погрози словами чи демонстрації зброї, ножа чи інших предметів. Тільки за цими межами починається застосування чи спроба застосувати зазначені знаряддя.

Застосування чи спроба застосувати вогнепальну зброю» ножі або інші спеціально пристосовані предмети є кваліфікуючого ознакою особливо злісного хуліганства лише в тих випадках, коли ці предмети винний використовував безпосередньо в процесі вчинення хуліганських дій.

Якщо винний застосував чи спробував застосувати будь-які з цих предметів після припинення (закінчення) хуліганських дій у зв'язку, наприклад, з його затриманням, то його дії не є особливо злісним хуліганством. Вони кваліфікуються за сукупністю з хуліганством (як злочин проти особи, проти порядку управління або ін.). Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що опір, вчинений після припинення хуліганських дій, у тому числі й у зв'язку із затриманням винної особи, не повинен розглядатися як кваліфікуюча ознака хуліганства і кваліфікується за сукупністю злочинів[xii].

Хуліганство в багатьох випадках утворює сукупність з іншими злочинами. Найчастіше за інші поряд з хуліганством вчинюються злочини, передбачені п. "б" ст. 93, ст. 100, ч. 1 ст. 101 та ст. 222 КК.

Вбивство чи замах на вбивство з хуліганських спонукань кваліфікується лише за п. "б" або за ст. 17 і п. "б" ст. 93 КК. За сукупністю з хуліганством це діяння кваліфікується лише у випадках реальної сукупності, тобто тоді, коли вбивству передувало вчинення хуліганських дій або коли вони були вчинені після вбивства.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України, у випадках, коли крім вбивства з хуліганських мотивів винний вчинив ще й інші хуліганські дії (реальна сукупність), скоєне слід кваліфікувати за відповідною частиною ст. 206 КК та статтею КК, яка передбачає відповідальність за вбивство[xiii].

Зокрема, за пунктами ''г", "е", "з" cт. 93 і ч. 2 ст. 206 КК були кваліфіковані дії П., який у дворі будинку потерпілих М. і К. вчинив особливо зухвалі хуліганські дії, а потім через деякий час вчинив вбивство М. і К.[xiv]

За ч. 2 або ч. З ст. 206 і ч. 1 ст. 101 КК діяння кваліфікується як у випадках реальної, так і ідеальної сукупності злочинів. Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України, умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень з хуліганських мотивів утворює сукупність злочинів, передбачених ч. 2 або ч. З ст. 206, та залежно від наслідків ушкодження — відповідною частиною ст. 101 КК. Заподіяння під час хуліганства смерті з необережності також кваліфікується за сукупністю — за відповідною частиною ст. 206 та за ст. 98 КК[xv].

За сукупністю з хуліганством кваліфікується також умисне пошкодження або знищення державного, колективного чи приватного майна за обтяжуючих обставин, вчинене з хуліганських мотивів. Такі дії кваліфікуються за ч. 2 чи ч. З ст. 89, ч. 2 ст. 145 та відповідною частиною ст. 206 КК[xvi].

Хуліганські дії, вчинені з використанням чи застосуванням вогнепальної зброї, викраденої винним або виготовленої чи придбаної ним незаконно, а так само з використанням чи застосуванням холодної зброї, яку винний виготовив або носив незаконно, кваліфікуються за сукупністю злочинів за ч. З ст. 206 і відповідними частинами статей 222 чи 223 КК.

Об'єктивно деякі злочини порушують громадський порядок і мають чимало ознак, подібних до хуліганства, зокрема масові безпорядки (ст. 71 КК), організація або активна участь у групових діях, що порушують громадський порядок (ст. 1873 КК).

Масові безпорядки, на відміну від хуліганства, припускають наявність натовпу, який керується різними мотивами. Його учасники безпосередньо вчинюють погроми, руйнування, підпали та інші подібні дії або чинять збройний опір владі і цим можуть дезорганізувати і навіть паралізувати на якийсь час діяльність органів влади і управління, створюючи загрозу для громадської безпеки.

При груповому хуліганстві цих ознак немає. Винні, діючи з хуліганських спонукань, намагаються лише грубо порушити громадський порядок.

На відміну від масових безпорядків дії, передбачені ст. 1873 КК, можуть здійснюватись не натовпом, а окремою групою людей і не супроводитися погромами, руйнуваннями, підпалами та іншими подібними діями.

Дії, передбачені ст. 1873 КК, не супроводяться явною неповагою до суспільства, а лише порушують громадський порядок, нормальну діяльність установ, підприємств і організацій, роботу транспорту або пов'язані з явною непокорою законнним вимогам представників влади. Якщо ж такі дії супроводяться вчиненням з хуліганських спонукань насильством, пошкодженням майна, безчинством, то вони додатково кваліфікуються і за ст. 206 КК[xvii].

Хуліганство відрізняється від інших подібних злочинів головним чином спрямованістю умислу, хуліганськими мотивами, незначними приводами та внутрішніми причинами вчинення дій, які грубо порушують громадський спокій і громадську мораль.

--------------------------------------------------------------------------------

[i] Див.: п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 червня 1991 р. // Постанови... — С. 172.

[ii] Див.: п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 червня 1991 р. // Там само.

[iii] Див.: п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 8 липня 1994 р. "Про судову практику в справах про розкрадання, виготовлення. зберігання та інші незаконні діяння зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами" // Там само. — С. 185.

[iv] Див.; п. 5 цієї ж постанови // Там само. — С. 195.

[v] Див.: ухвала судової колегії Верховного Суду України від 9 січня 1986 р. в справі Б. // Практика... — С. 196—197.

[vi] Див.: ухвала судової колегії Верховного Суду України від 4 грудня

1986 р. в справі М. // Там само. — С. 198—199.

[vii] Див.: постанову президії Київського міського суду від 23 лютого 1986 р. в справі К. // Практика... — С. 200. Див.: постанову президії Київського міського суду від 23 лютого 1986 р. в справі К. // Практика... — С. 200.

[viii] Див.: п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 червня 1991 р. // Постанови... — С. 172.

[ix] Див.: постанова президії Івано-Франківського обласного суду від 6 жовтня 1988 р. в справі Ч. // Практика... — С. 199—200

[x] Див.: п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 червня 1991 р. // Постанови... — С. 172.

[xi] Див.: ухвала судової колегії Верховного Суду України від 12 лютого 1976 р. в справі 3. // Практика... — С. 195—196.

[xii] Див.; п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 червня 1991 р. // Постанови... — С. 171

[xiii] Див.: п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від І квітня 1994 р. "Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я людини" // Там само.. — С. 89.

[xiv] Див.: Судебные приговоры. Практика Верховного Суда Украины. — К.. 1995. — С. 93—97.

[xv] Див : п. ЗО постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 квітня 1994 р. // Постанови... — С. 96.

[xvi] Див.: п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 червня 1991 р. // Там само. — С. 172.

[xvii] Див.: п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 чер-вия 1991 р. // Постанови... — С. 172—173.

Книга: Кваліфікація злочинів / Коржанський М.Л.

ЗМІСТ

1.	Кваліфікація злочинів / Коржанський М.Л.
2.	1.2. КВАЛІФІКАЦІЯ ПОВТОРНИХ ЗЛОЧИНІВ
3.	1.3. КВАЛІФІКАЦІЯ СУКУПНОСТІ ЗЛОЧИНІВ
4.	1.4. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРИ КОНКУРЕНЦІЇ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ НОРМ
5.	1.5. КВАЛІФІКАЦІЯ ГРУПОВИХ ЗЛОЧИНІВ
6.	1.6. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРИ ПОМИЛКАХ ЗЛОЧИНЦЯ
7.	2.1. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ОСОБИ
8.	3.1. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ КВАЛІФІКАЦІЇ РОЗКРАДАНЬ
9.	3.2. КРАДІЖКИ
10.	3.3. ГРАБІЖ
11.	3.4. РОЗБІЙ
12.	3.5. ПРИВЛАСНЕННЯ, РОЗТРАТИ ТА РОЗКРАДАННЯ ШЛЯХОМ ЗЛОВЖИВАННЯ ПОСАДОВИМ СТАНОВИЩЕМ
13.	3.6. ШАХРАЙСТВО
14.	3.7. ВИМАГАТЕЛЬСТВО ЧУЖОГО МАЙНА ЧИ ГРОШЕЙ
15.	4.1. ЗАПОДІЯННЯ МАЙНОВОЇ ШКОДИ
16.	4.2. ПРИВЛАСНЕННЯ ЗНАЙДЕНОГО АБО ТАКОГО. ЩО ВИПАДКОВО ОПИНИЛОСЯ У ВИННОГО, ДЕРЖАВНОГО ЧИ КОЛЕКТИВНОГО МАЙНА
17.	4.3. ЗНИЩЕННЯ АБО ПОШКОДЖЕННЯ ЧУЖОГО МАЙНА
18.	4.4. НЕДБАЛЕ СТАВЛЕННЯ ДО ОХОРОНИ ДЕРЖАВНОГО АБО КОЛЕКТИВНОГО МАЙНА
19.	5.1. ВИПУСК НА ТОВАРНИЙ РИНОК АБО ІНША РЕАЛІЗАЦІЯ СПОЖИВАЧАМ НЕДОБРОЯКІСНОЇ ПРОДУКЦІЇ
20.	5.2. ЗАНЯТТЯ ЗАБОРОНЕНИМИ ВИДАМИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІl
21.	5.3. УХИЛЕННЯ ВІД СПЛАТИ ПОДАТКІВ
22.	5.4. ПОРУШЕННЯ ПОРЯДКУ ЗАНЯТТЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ
23.	5.5. ФІКТИВНЕ ПІДПРИЄМНИЦТВО
24.	5.6. ШАХРАЙСТВО 3 ФІНАНСОВИМИ РЕСУРСАМИ
25.	5.7. ПІДПРИЄМНИЦЬКЕ ШПИГУНСТВО
26.	5.8. РОЗГОЛОШЕННЯ КОМЕРЦІЙНОЇ ТАЄМНИЦІ
27.	5.9. ПОРУШЕННЯ ПОРЯДКУ ВИПУСКУ (ЕМІСІЇ) ТА ОБІГУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ
28.	5.10. ВИГОТОВЛЕННЯ СПИРТНИХ НАПОЇВ І ТОРГІВЛЯ НИМИ
29.	5.11. СПЕКУЛЯЦІЯ
30.	5.12. ОБМАН ПОКУПЦІВ
31.	5.13. ОБМАН ЗАМОВНИКІВ
32.	5.14. ОДЕРЖАННЯ НЕЗАКОННОЇ ВИНАГОРОДИ ВІД ГРОМАДЯН ЗА ВИКОНАННЯ РОБІТ, ПОВ'ЯЗАНИХ 3 ОБСЛУГОВУВАННЯМ НАСЕЛЕННЯ
33.	5.15. ШТУЧНЕ ПІДВИЩЕННЯ І ПІДТРИМАННЯ ВИСОКИХ ЦІН НА ТОВАРИ НАРОДНОГО СПОЖИВАННЯ ТА ПОСЛУГИ НАСЕЛЕННЮ
34.	5.16. НЕЗАКОННА ТОРГОВЕЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ
35.	5.17. ЗГОВІР ПРО ФІКСУВАННЯ ЦІН
36.	5.18. ПРИХОВУВАННЯ БАНКРУТСТВА
37.	5.19. ФІКТИВНЕ БАНКРУТСТВО
38.	5.20. НЕЗАКОННА ПОРУБКА ЛІСУ
39.	5.21. НЕЗАКОННЕ ПОЛЮВАННЯ
40.	5.22. НЕЗАКОННЕ ЗАНЯТТЯ РИБНИМ, ЗВІРИНИМ АБО ІНШИМ ВОДНИМ ДОБУВНИМ ПРОМИСЛОМ
41.	6.1. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ КВАЛІФІКАЦІЇ ПОСАДОВИХ ЗЛОЧИНІВ
42.	6.2. ЗЛОВЖИВАННЯ ВЛАДОЮ АБО ПОСАДОВИМ СТАНОВИЩЕМ
43.	6.3. ПЕРЕВИЩЕННЯ ВЛАДИ АБО ПОСАДОВИХ ПОВНОВАЖЕНЬ
44.	6.4. ХАЛАТНІСТЬ
45.	6.5. ОДЕРЖАННЯ ХАБАРА
46.	6.6. ДАЧА ХАБАРА
47.	6.7. ПОСЕРЕДНИЦТВО В ХАБАРНИЦТВІ
48.	6.8. ПРОВОКАЦІЯ ХАБАРА
49.	6.9. ПОСАДОВИЙ ПІДЛОГ
50.	7.1. ЗАГАЛЬНЕ ПОНЯТТЯ ХУЛІГАНСТВА
51.	7.2. ПРОСТЕ ХУЛІГАНСТВО
52.	7.3. ЗЛІСНЕ ХУЛІГАНСТВО
53.	7.4. ОСОБЛИВО ЗЛІСНЕ ХУЛІГАНСТВО
54.	8.1. ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ БЕЗПЕКИ РУХУ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТРАНСПОРТУ ОСОБАМИ, ЯКІ КЕРУЮТЬ ТРАНСПОРТНИМИ ЗАСОБАМИ
55.	8.2. ВИПУСК В ЕКСПЛУАТАЦІЮ ТЕХНІЧНО НЕСПРАВНИХ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ
56.	8.3. УГОН ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ
57.	8.4. ДОПУСК ДО КЕРУВАННЯ ТРАНСПОРТНИМИ ЗАСОБАМИ ВОДІЇВ. ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ У СТАНІ СПЯНІННЯ
58.	8.5. ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ, НОРМ І СТАНДАРТІВ, ЩО СТОСУЮТЬСЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ
59.	8.6. ПОРУШЕННЯ ДІЮЧИХ НА ТРАНСПОРТІ ПРАВИЛ
60.	8.7. БІБЛІОГРАФІЯ

На попередню



Додати в закладки

  
Переклад Translate