Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Кримінально-виконавче право України: Курс лекцій / Семаков Г. С, Гель А. П.

1.14. Порядок та умови виконання кримінальних покарань не пов'язаних із застосуванням заходів виправно-трудового впливу

Порядок і умови виконання кримїнальних[ покарань у вигляді позбавлення права обіймати певні пос:ади ag0 займатися певною діяльністю, штрафу, громадської А^оганИі конфіскації майна, позбавлення військового або спе Пального звання, батьківських прав визначаються Положенном пр0 порядок і умови виконання в Україні кримінальних п«сэкарань не зв'язаних із за-

136

ходами виправно-трудового впливу на засуджених (затверджено Указом Президії Верховної Ради України № 7193-Х від 22.06.84).

Підставою для виконання перелічених покарань є вирок суду, що набрав законної сили. Цей вирок звертається до виконання судом, який виніс вирок, не пізніше трьох діб з дня набрання ним законної сили або повернення справи з касаційної інстанції.

Особи, які засуджені до перелічених покарань, мають обов'язки і права, встановлені законодавством для громадян України, з обмеженнями, що передбачені законодавством для засуджених, а також випливають з вироку суду і встановленого законом порядку виконання цього виду покарання.

Правове становище іноземних громадян в Україні й осіб без громадянства, засуджених до цього виду покарань, визначається законодавством України, що встановлює права та обов'язки цих осіб під час їх перебування в Україні, з обмеженнями, передбаченими законодавством для засуджених, а також випливають з вироку суду і встановленого законом порядку виконання цього виду покарання.

Нагляд за додержанням законів при виконанні зазначених покарань здійснюють Генеральний прокурор України і підпорядковані йому прокурори згідно із Законом України "Про прокуратуру".

Кримінальне покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю згідно з вимогами ст. 31 КК України може призначатися судом на строк від двох до п'яти років як основне або додаткове покарання. Це покарання призначається й тоді, коли за характером вчинених винним злочинів за посадою або при занятті певною діяльністю суд визнає неможливим збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Позбавлення права обіймати певні посади полягає у звільненні засудженого на зазначений у вироку суду строк від посади, яку він обіймав під час вчинення злочину, і позбавленні його права обіймати аналогічні посади на інших підприємствах, в установах та організаціях.

Позбавлення права займатися певною діяльністю — це заборона засудженому займатися діяльністю, у зв'язку з якою ним вчинено злочин.

Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може призначатись або як основне, якщо воно передбачене

137

як таке в санкції статті КК України, а також при застосуванні ст. 44 КК України, або як додаткове покарання, якщо воно передбачене як таке в санкції статті КК України, а також тоді, коли за характером вчинених винним за посадою або при занятті певною діяльністю суд згідно зі ст. 31 КК України визнає неможливим збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Як і кожне інше кримінальне покарання, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю встановлює певні правообмеження для засуджених. Проте характер правооб-межень у межах призначення цього виду покарання може бути різний. Зокрема, найчастіше застосування позбавлення права обмежує трудові права засудженого у разі заборони обіймати певні посади або займатися певною професійною діяльністю.

Позбавлення особи права обіймати певні посади передбачає не тільки звільнення її з обійманої посади, а й заборону обіймати її та аналогічні їй на певний строк. У разі встановлення вироком заборони займатися певною професійною діяльністю засуджений звільняється з попереднього місця роботи і, крім того, усувається зі сфери своєї професійної діяльності взагалі. Отже, якщо в першому випадку засуджений не позбавляється можливості працювати за спеціальністю, то другий випадок застосування позбавлення права характеризується більшою кількістю обмежень щодо трудових прав.

Застосування покарання у вигляді заборони на здійснення непрофесійної діяльності передбачає правообмеження іншого характеру. У цьому разі призначене покарання не стосується сфери трудових прав засудженого. Нині така заборона стосується права на керування транспортними засобами та права на полювання.

Порядок та умови виконання цього покарання визначаються гл. 2 Положення про порядок і умови виконання в Україні кримінальних покарань, не пов'язаних із заходами виправно-трудового впливу на засуджених (далі — Положення).

Адміністрація підприємства, установи, організації за місцем роботи засудженого не пізніше наступного дня після одержання копії вироку припиняє згідно з п. 7 ст. 36 Кодексу законів про працю (КЗпП) України трудовий договір із засудженим, що обіймає посаду або займається діяльністю, права на які його позбавлено, і вносить до трудової книжки засудженого в точній відповідності з вироком суду запис про те, на якій підставі, на який строк і які посади його позбавлено права обіймати або якого роду діяльністю поз-

138

бавлено права займатися. Про це негайно повідомляється суду, який постановив вирок, і відповідному органу, що контролює виконання зазначеного виду покарання.

Адміністрація має право за згодою засудженого надати йому на тому ж підприємстві, в установі, організації іншу посаду або можливість займатися іншою трудовою діяльністю, якщо це не суперечить вироку.

При вступі на роботу особи, засудженої до позбавлення права обіймати певну посаду або займатися певною діяльністю, у трудовій книжці якої немає відповідного запису, адміністрація підприємства, установи, організації за поданням органу, що контролює виконання цього виду покарання, вносить до трудової книжки в точній відповідності з вироком суду запис про те, на якій підставі, на який строк і які посади її позбавлено права обіймати або якою діяльністю позбавлено права займатися.

Особі, яка відбула покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю або яку звільнено від цього покарання у встановленому законом порядку, на її прохання замість трудової книжки видається дублікат без внесення до нього запису про покарання.

Строк виконання позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, призначеного як основне покарання або як додаткове до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, а також при умовному засудженні або відстрочці виконання вироку особі, засудженій до позбавлення волі, якщо в цьому разі виконання додаткового покарання не відстрочено, обчислюється з моменту набрання вироком законної сили.

При призначенні позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання до позбавлення волі воно поширюється на весь час перебування засудженого в місцях позбавлення волі і, крім того, на строк, встановлений вироком.

При призначенні додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю особі, яку умовно засуджено до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, строк його обчислюється з моменту початку обов'язкового строку роботи на підприємствах (будовах) народного господарства.

Строк додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю щодо особи,

139

умовно звільненої з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, обчислюється з моменту початку обов'язкового строку роботи на підприємствах (будовах) народного господарства.

Строк додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю щодо особи, засудженої до позбавлення волі, до якої застосовано умовно-дострокове звільнення або заміну покарання на більш м'яке, обчислюється з моменту звільнення з місць позбавлення волі.

Особа, яку засуджено до позбавлення права обіймати певні поса

ди або займатися певною діяльністю, а також службова особа, винна

в невиконанні вироку суду про позбавлення права обіймати певні по

сади або займатися певною діяльністю, несуть відповідальність, пе

редбачену ст. 183-2 КК України. '

Контроль за виконанням покарання про позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю здійснюється за місцем проживання засуджених ІВР разом з органами внутрішніх справ — працівниками підрозділів ДАІ (щодо осіб, засуджених до позбавлення права керувати транспортними засобами) та підрозділу ДСБЕЗ (щодо осіб, засуджених до позбавлення права обіймати матеріально-відповідальні посади). Підставою для виконання покарання є вирок суду, що надійшов до ІВР і набрав чинності.

Нині порядок здійснення контролю ІВР за виконанням цього виду покарання визначається Тимчасовою інструкцією про порядок виконання кримінального покарання у вигляді позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю, яка затверджена спільним Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та МВС України № 91/565 від 17.07.99 (далі — Інструкція).

Згідно з Інструкцією в ІВР ведеться журнал обліку засуджених та їх облікові картки.

На кожного засудженого до цього виду покарання заводиться особова справа, де зберігаються пов'язані із здійсненням контролю за вироком суду документи (копія вироку з довідкою про набрання ним чинності, копія повідомлення адміністрації підприємства, копія подання та ін.), що нумеруються та підшиваються.

Одержавши копію вироку, інспектор ІВР заповнює відповідні реквізити в журналі і направляє повідомлення до суду, який виніс вирок, про взяття засудженого на облік.

140

Після взяття на облік засудженого, якого позбавлено права на керування транспортними засобами, ІВР направляє інформацію до ДАІ або державної інспекції з маломірних суден або до Судноплавної інспекції річкового флоту.

При взятті на облік засудженого, якого позбавлено права полювати, ІВР направляє інформацію до товариства мисливців, членом якого є засуджений, для застосування заходів згідно зі Статутом товариства, а також інформацію працівнику дозвільної системи органів внутрішніх справ для вирішення питання про необхідність вилучення в засудженого мисливської зброї.

При взятті на облік засудженого, якого позбавлено права обіймати матеріально-відповідальні посади, ІВР інформує відділ ДСБЕЗ органів внутрішніх справ.

З метою забезпечення виконання вироку ІВР перевіряє:

• звільнення адміністрацією підприємства, установи, організації засудженого від посади або роду діяльності, права на які його позбавлено, яка зобов'язана не пізніше наступного дня після одержання із суду вироку припинити трудовий договір згідно з п. 7 ст. 36 КЗпП України або перевести засудженого на іншу роботу, виконання якої не суперечить вироку (ст. 32 КЗпП України);

• внесення до трудової книжки засудженого запису згідно з вироком про те, на якій підставі, на який строк та які посади він позбавлений права обіймати. Підставою для внесення такого запису є наказ (розпорядження) керівника підприємства, установи чи організації;

• надходження до нього з підприємства, установи чи організації повідомлення про звільнення засудженого з посади або заняття певною діяльністю, права на які він позбавлений, та внесення відповідного запису до трудової книжки.

Здійснюючи подальший контроль за виконанням вироку суду, ІВР надсилає до паспортного відділу органу внутрішніх справ контрольну картку для здійснення контролю за випискою засудженого з місця проживання, щонайменше раз у півріччя перевіряє виконання вироку суду адміністрацією та засудженим, про що складає акт.

За повідомленням ІВР контроль за виконанням вироку про позбавлення права займатися непрофесійною діяльністю здійснюють дільничні інспектори міліції за місцем проживання засудженого, а також працівники ДАІ, які інформують один раз у півріччя ІВР про виконання засудженим заборони суду.

141

Виконання покарання у вигляді заборони обіймати певні посади або займатися певною діяльністю припиняється, і засуджений знімається з обліку на таких підставах:

• у зв'язку з відбуттям строку покарання;

• у разі скасування вироку із закриттям ведення справи;

• при зміні вироку із заміною на більш м'яке покарання;

• за актом амністії чи помилуванням;

• через засудження до позбавлення волі;

• унаслідок смерті засудженого;

• у зв'язку зі зміною постійного місця проживання;

• на інших, передбачених законодавством.

Умовно-дострокове та дострокове звільнення від призначеного як основне покарання позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю законодавством не передбачається. Воно може бути здійснене лише як акт амністії або помилування. Засуджений може звільнитися від розглядуваного додаткового покарання в разі умовно-дострокового звільнення від основного покарання або заміни його на більш м'яке в порядку, передбаченому ч. 7 ст. 52 КК України.

Особа, яка відбула покарання у вигляді заборони права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, запрошується до ІВР, де їй оголошується про зняття з обліку та роз'яснюються права згідно з чинним законодавством.

Особи, які було засуджено до розглядуваного виду покарання як основного, вважаються несудимими, якщо протягом року з дня його відбуття не вчинять нового злочину.

Штраф є мірою кримінального покарання, що виражається у стягненні із засудженого в доход держави певної суми грошей.

Загальні засади призначення кримінального покарання у вигляді штрафу визначаються кримінальним законодавством України, зокрема ст. 32 КК України. Штраф застосовується як основне або додаткове покарання. Розмір штрафу встановлюється залежно від тяжкості вчиненого злочину з урахуванням майнового стану винного від 10 до 400 мінімальних розмірів заробітної плати, а у виняткових випадках, передбачених законодавчими актами України, за окремі злочини можуть встановлюватись і більші розміри штрафу.

Штраф як основне покарання призначається тоді, коли цей захід покарання передбачений санкцією відповідної статті КК України. Так само як основне покарання штраф може призначатись у поряд-

142

ку заміни виправних робіт особам, які визнано непрацездатними, та особам, які стали непрацездатними після винесення вироку, а також у разі заміни покарання на більш м'яке, якщо в останньому випадку санкція статті, за якою засуджено винного, серед основних заходів покарання передбачає й штраф. Якщо санкція статті КК України не передбачає штрафу, він може призначатись як основне покарання лише в порядку переходу до більш м'якого виду покарання за наявності підстав, передбачених ст. 44 КК України.

Штраф як додатковий захід покарання призначається лише тоді, коли він передбачений санкцією статті закону, за якою підсудного визнано винним, а також у разі застосування умовного засудження та відстрочки виконання вироку.

Порядок та умови виконання покарання у вигляді штрафу визначаються гл. З Положення.

Суд, який виніс вирок, пропонує засудженому добровільно сплатити суму штрафу в місячний строк і попереджає, що в разі несплати штрафу його буде стягнуто у примусовому порядку. Якщо засуджений не має змоги сплатити штраф у цей строк, згідно зі ст. 405 КПК України його стягнення може бути відстрочене або розстрочене, але не більш як на один рік із дня набрання вироком законної сили.

У разі несплати засудженим штрафу в установлений строк покарання у вигляді штрафу здійснюється примусово в порядку і строки, передбачені ст. 362 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі виконавчого листа, виданого судом, який виніс вирок.

Стягнення штрафу звертається на особисте майно засудженого, а також на його частку у спільній власності.

Звернення стягнення на заробітну плату чи інший заробіток, пенсію або стипендію засудженого здійснюється в разі відсутності в нього майна або недостатності цього майна для повного стягнення штрафу.

Стягнення на майно засудженого не звертається, якщо розмір стягнення не перевищує 20 % місячної заробітної плати чи іншого заробітку, пенсії або стипендії, на які за законом може бути звернене стягнення.

При стягненні штрафу не може вилучатися майно, що не підлягає конфіскації відповідно до Переліку, що міститься в додатку до КК України.

Покарання у вигляді штрафу як основного покарання або як додаткового покарання за умовного засудження здійснюють державні виконавці відділу державноТ виконавчої служби відповідного

143

районного (міського) управління юстиції за місцем роботи засудженого або за місцем перебування його майна.

Покарання у вигляді штрафу як додаткового покарання до позбавлення волі, а також за умовного засудження до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці здійснюють державні виконавці відділу державної виконавчої служби районного (міського) управління юстиції за місцем проживання або за місцем роботи засудженого, або за місцем перебування його майна, або за місцем відбування засудженим основного покарання.

У разі злісного ухилення засудженого від сплати штрафу, призначеного як основне покарання, суд за поданням державної виконавчої служби або з власної ініціативи може замінити несплачену суму штрафу покаранням у вигляді виправних робіт без позбавлення волі з розрахунку один місяць виправних робіт за чотири мінімальних розміри заробітної плати штрафу, але на строк щонайбільше два роки в порядку, передбаченому законодавством України і ст. 410 КПК України. Замінювати штраф на виправні роботи непрацездатній особі заборонено.

Замінювати штраф на позбавлення волі і навпаки не допускається (ст. 32 КК України).

У ст. 15 гл. З Положення передбачається, що коли при виконанні вироку про призначення штрафу буде встановлено неможливість його сплати, суд може постановити замінити штраф на громадську догану у порядку, передбаченому ст. 410 КПК України. Але зазначена норма практично не діє, оскільки виникають певні суперечності між ст. 15 Положення і ст. 410 КПК України, з одного боку, та ст. 32 КК України — з іншого, у зв'язку з тим, що чинна редакція ст. 32 КК України не містить положення про те, що в разі неможливості сплати штрафу суд може замінити його на громадську догану.

Після стягнення штрафу виконавчий лист з позначкою про виконання вироку, пов'язаного зі стягненням штрафу, повертається до суду, який ухвалив вирок.

За правовою природою і наслідками штраф як захід кримінального покарання відрізняється від штрафу як заходу адміністративного стягнення та громадського впливу. Призначений вироком суду за вчинений злочин штраф тягне за собою судимість. Судимість вважається погашеною, якщо засуджена до штрафу особа протягом року з дня відбуття покарання не вчинить нового злочину.

144

Громадська догана полягає в публічному висловленні судом догани винному з доведенням про це в разі потреби до відома громадськості через пресу або в інший спосіб (ст. 33 КК України).

Громадська догана є різновидом основного покарання. При призначенні цього покарання додаткові покарання не застосовуються.

Порядок і умови виконання покарання у вигляді громадської догани визначаються гл. 4 Положення.

Покарання у вигляді громадської догани здійснюється судом, який ухвалив вирок, і полягає в публічному висловленні судом наявної у вироку догани винному при оголошенні вироку, тобто висловленні осуду винному від імені держави.

Якщо вироком передбачено довести громадську догану до відома громадськості через пресу чи в інший спосіб, копія вироку після набрання ним законної сили надсилається судом адміністрації підприємства, установи, організації, громадським організаціям за місцем роботи, навчання чи проживання засудженого або органу преси, які в місячний строк повідомляють суду про вжиті заходи. Вирок доводиться до відома трудового колективу на зборах, через багатотиражну чи стінну пресу або в інший спосіб.

Контроль за доведенням вироку до відома громадськості здійснює державний виконавець відділу державної виконавчоТ служби районного (міського) управління юстиціТ за місцем проживання, роботи або навчання засудженого.

За правовою природою і наслідками — наявністю судимості протягом року з дня відбуття покарання — громадська догана як захід кримінального покарання відрізняється від громадської догани як заходу громадського впливу.

Конфіскація майна (ст. 35 КК України) є різновидом додаткового кримінального покарання, який полягає в примусовому безплатному вилученні майна засудженого у власність держави. Цей вид покарання застосовується лише тоді, коли він передбачений санкцією статті закону, за якою підсудного визнано винним.

Порядок та умови виконання цього покарання зазначені у гл. 5 Положення.

Суд, який ухвалив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання до державної виконавчої служби, про що сповіщає відповідному фінансовому

10-606

145

органу. За відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка, що майно опису не піддавалося.

Покарання у вигляді конфіскації майна здійснює державна виконавча служба районних (міських) управлінь юстиції за місцем розміщення майна.

Згідно зі ст. 21 Положення конфіскації підлягає майно, що є особистою власністю засудженого, у тому числі його частка у спільній власності, а також вклади засудженого.

Не підлягає конфіскації майно, що потрібне власне засудженому та особам, які перебувають на його утриманні. Перелік такого майна встановлено в додатку до КК України.

Спори про належність майна, що підлягає конфіскації за вироком суду, вирішуються в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Державний виконавець одразу після одержання виконавчого листа перевіряє наявність майна, зазначеного в опису, виявляє інше майно, що підлягає конфіскації, і складає опис цього майна. За наявності довідки, що майно опису не піддавалося, державний виконавець вживає заходів до виявлення майна засудженого, яке підлягає конфіскації, і при його виявленні складає опис цього майна.

В опису зазначається повне й точне найменування кожного предмета, його відмітні ознаки (у тому числі маса, колір, метраж, ступінь зношеності). Описані предмети пломбуються або опечатуються, про що в опису робиться відповідна позначка.

Державний виконавець вживає необхідних заходів щодо збереження майна, яке підлягає конфіскації і піддане опису.

Частка засудженого у спільній власності визначається за поданням державного виконавця районним (міським) судом у порядку, передбаченому ст. 379 Цивільного процесуального кодексу України.

Конфісковане майно засудженого передається фінансовим органам після задоволення відповідно до законодавства України всіх висунутих до нього вимог. Щодо претензій, які підлягають задоволенню за рахунок конфіскованого майна, держава відповідає в межах активу.

Конфісковане майно передається фінансовим органам в порядку, встановленому Міністерством фінансів України і Міністерством юстиції України.

Якщо після виконання вироку в частині конфіскації всього майна, але до закінчення встановлених законом строків виконання обвину-

146

вального вироку виявляється неконфісковане майно засудженого, набуте ним до винесення вироку або після цього, але на кошти, що підлягають конфіскації, за поданням прокурора суд вирішує питання про конфіскацію додатково виявленого майна в порядку, встановленому ст. 409, 411 Кримінально-процесуального кодексу України.

Після передання конфіскованого майна фінансовим органам виконавчий лист із позначкою про виконання вироку про конфіскацію майна повертається до суду, який ухвалив вирок.

Фінансові органи передають суду, який виніс вирок, відомості, що підтверджують виконання вироку в частині конфіскації майна.

У ст. 37 КК України передбачаються підстави для позбавлення військових, спеціальних звань, рангів, чинів, кваліфікаційних класів і державних нагород щодо осіб, засуджених за вчинені злочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 КК України в разі засудження за тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена його за вироком суду.

У ч. 2 цієї самої статті КК України передбачається, що в разі засудження за тяжкий злочин особа, яка має почесне звання або відзначена державною нагородою України, суд при ухваленні вироку вирішує питання про внесення подання Президенту України про позбавлення засудженого почесного звання або державноТ нагороди України.

Ордени, медалі та почесні звання є державними нагородами України за особливі заслуги перед державою і суспільством. Державні нагороди згідно з п. 5 ч. 2 ст. 92 Конституції України встановлюються виключно законами України. Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються також військові звання, дипломатичні ранги та інші спеціальні звання.

Президент України присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини (п. 24 ст. 106 Конституції України), а також нагороджує державними нагородами; встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними (п. 25 ст. 106 Конституції України).

Позбавлення військового або спеціального звання є додатковим покаранням, яке суд має право застосувати до особи, яка вчинила тяжкий злочин і тим самим зганьбила присвоєне їй звання. Суд вирішує питання про призначення цього покарання на загальних засадах

!0*

147

призначення покарання (ст. 39 КК України). Перелік тяжких злочинів міститься у ст. 7-1 КК України. У контексті положень ч. 1 ст. 37 КК України ранги, чини та кваліфікаційні класи є спеціальними званнями в широкому розумінні цього поняття.

Згідно з редакцією ст. 37 КК України суд має повноваження за наявності для того підстав позбавити особу будь-якого військового або спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу незалежно від того, ким вони були присвоєні. У такому вирішенні питання виявляється принцип рівності всіх громадян перед законом, а також принцип незалежності судової влади.

Порядок і умови виконання покарання у вигляді позбавлення військового або спеціального звання визначаються гл. 6 Положення і зокрема ст. 27.

Суд, який виніс вирок про позбавлення засудженого військового або спеціального звання, надсилає копію вироку після набрання ним законної сили органу, що його присвоїв.

Після одержання копії вироку, яким засудженого позбавлено військового або спеціального звання, орган, що присвоїв це звання, вносить у встановленому порядку до відповідних документів запис про позбавлення засудженого звання і вживає заходів позбавлення його всіх прав і пільг, пов'язаних із цим званням, про що повідомляє до суду.

Позбавлення особи, яку засуджують за скоєння тяжкого злочину, державноТ нагороди (ордену, медалі, почесноТ відзнаки чи відзнаки Президента України), почесного звання не входить до компетенції суду і не є додатковим кримінальним покаранням. Суд, встановивши, що підсудному присвоєне почесне звання або він нагороджений державною нагородою України, вирішує питання про внесення Президенту України подання про їх позбавлення. У подальшому суд повідомляється про рішення, прийняте щодо внесеного подання.

Порядок та строки внесення подання з цього питання визначаються ст. 28 Положення.

Оскільки КК України не передбачено позбавлення осіб державних нагород колишнього СРСР, суд не має права приймати таке рішення. Таке рішення суд не має права приймати також і щодо відзнак іноземних держав.

Позбавлення батьківських прав (ст. 38 КК України) є додатковим заходом покарання, яке призначається лише тоді, коли буде вста-

148

новлено, що підсудний зловживав цими правами. У санкціях Особливої частини КК України позбавлення батьківських прав не вказується. Воно може застосовуватись при засудженні за злочини, вчинення яких було пов'язане зі зловживанням цими правами.

Сутність цього покарання полягає в тому, що засуджений втрачає всі права, які грунтуються на факті спорідненості з дитиною, щодо якої він позбавлений прав, у тому числі право вимагати від неї в майбутньому надання йому утримання. Водночас позбавлення батьківських прав не звільняє батьків від обов'язку утримувати дитину.

Призначаючи позбавлення батьківських прав як додатковий захід покарання, суд не визначає строку його дії. Поновлення в батьківських правах здійснюється в порядку, передбаченому ст. 75 Кодексу про шлюб та сім'ю України.

Порядок і умови виконання цього покарання визначаються гл. 7 Положення.

Суд, який ухвалив вирок про позбавлення засудженого батьківських прав, після набрання ним законної сили надсилає копію вироку до органу опіки і піклування за місцем проживання неповнолітнього для захисту його прав і інтересів, а також до органу запису актів громадянського стану за місцем його народження для внесення відповідної позначки до книги записів актів про народження.

Якщо засудженому, якого позбавлено батьківських прав, виплачуються призначені дітям пенсії, допомога, інші платежі або стягнені на його користь аліменти, суд після набрання законної сили вироком про позбавлення батьківських прав надсилає його копію до відповідного органу, що проводить зазначені виплати, або до суду за місцем винесення рішення про виплати для обговорення питання про перерахування їх на користь дитячого закладу або особи, яким передано дитину на виховання.

Орган опіки і піклування після одержання копії вироку про позбавлення засудженого батьківських прав у разі потреби встановлює опіку або піклування над неповнолітнім, про що повідомляє суду.

Якщо постає потреба примусового виконання вироку про позбавлення батьківських прав, пов'язаного з відібранням дитини і передачею її іншій особі, суд, який ухвалив вирок, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист і копію вироку до державної виконавчої служби. Виконання здійснюється державним виконавцем, як правило, за місцем проживання засудженого, якого позбавлено

149

батьківських прав. В окремих випадках суд, який виніс вирок, може визнати за доцільне виконати вирок за місцем перебування дитини.

Державний виконавець виконує дії, пов'язані з відібранням дитини і переданням її іншій особі з обов'язковою участю представника органу опіки та піклування, а якщо цього потребують фактичні обставини — з участю представників органу внутрішніх справ і громадських організацій.

1. Сутність покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі.

2. Порядок виконання покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі.

3. Особливості праці осіб, засуджених до виправних робіт без позбавлення волі.

4. Порядок виконання покарання у вигляді направлення військовослужбовців строкової служби до дисциплінарного батальйону та особливості його застосування.

5. Нормативні акти, якими визначаються порядок і умови виконання покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

6. Правообмеження засудженого при відбуванні покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

7. Які державні органи виконують покарання у вигляді штрафу та конфіскації майна?

8. Як чинним законодавством визначається порядок виконання покарань у вигляді штрафу та конфіскації майна?

9. Як і який орган виконує покарання у вигляді позбавлення військових, спеціальних звань, рангів, чину або кваліфікаційного класу?

10. Підстава для позбавлення особи почесного звання або державної нагороди.

Книга: Кримінально-виконавче право України: Курс лекцій / Семаков Г. С, Гель А. П.

ЗМІСТ

1.	Кримінально-виконавче право України: Курс лекцій / Семаков Г. С, Гель А. П.
2.	1.2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОРГАНІЗАЦІЇ ВИКОНАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПОКАРАНЬ В УКРАЇНІ. СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ЗАСУДЖЕНИХ
3.	1.3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПОПЕРЕДНЬОГО УВ'ЯЗНЕННЯ ПІД ВАРТУ
4.	1.4. КЛАСИФІКАЦІЯ, РОЗПОДІЛ, ПРИЙНЯТТЯ ТА ОБЛІК ЗАСУДЖЕНИХ ДО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ В УСТАНОВАХ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ
5.	1.5. ОСНОВНІ ЗАСОБИ ВИПРАВЛЕННЯ ТА РЕСОЦІАЛІЗАЦІЇ ЗАСУДЖЕНИХ, ЇХ ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ
6.	1.6. Режим у місцях позбавлення волі: правове регулювання та засоби забезпечення
7.	1.7. Праця осіб, позбавлених волі, та її правове регулювання
8.	1.8. Виховна робота з особами, позбавленими волі: завдання, форми та правове регулювання
9.	1.9. Загальноосвітнє та професійно-технічне навчання засуджених у місцях позбавлення волі, його правове регулювання
10.	1.10. МАТЕРІАЛЬНО-ПОБУТОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА МЕДИЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ЗАСУДЖЕНИХ
11.	1.11. ПОРЯДОК ТА УМОВИ ВИКОНАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПОКАРАНЬ, НЕ ПОВ'ЯЗАНИХ З ПОЗБАВЛЕННЯМ ВОЛІ
12.	1.12. Порядок та умови виконання виправних робіт без позбавлення волі
13.	1.13. Порядок та умови виконання покарання у вигляді направлення військовослужбовців строкової служби до дисциплінарного батальйону
14.	1.14. Порядок та умови виконання кримінальних покарань не пов'язаних із застосуванням заходів виправно-трудового впливу
15.	1.15. Правові підстави та порядок звільнення засуджених до позбавлення волі від подальшого відбування покарання
16.	1.16. Постпенітенціарний вплив та соціальна адаптація осіб, звільнених з місць позбавлення волі
17.	1.17. Адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі
18.	1.18. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ТА РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

На попередню



Додати в закладки

  
Переклад Translate