Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Кримінально-виконавче право України: Курс лекцій / Семаков Г. С, Гель А. П.

1.4. КЛАСИФІКАЦІЯ, РОЗПОДІЛ, ПРИЙНЯТТЯ ТА ОБЛІК ЗАСУДЖЕНИХ ДО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ В УСТАНОВАХ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ

Згідно зі ст. 39 КК України суд при призначенні покарання враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу винного і обставини справи, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, тобто здійснює індивідуалізацію покарання при його призначенні, чим створює необхідні умови для подальшої індивідуалізації покарання під час його виконання. Принцип індивідуалізації виконання покарання закріплений у ч. 2 ст. 7 ВТК України, згідно з вимогами якої засоби виправлення і перевиховання повинні застосовуватися з урахуванням характеру та ступеня суспільної небезпеки вчиненого злочину, а також поведінки засудженого і його ставлення до праці. Іншими словами, індивідуалізація виконання покарання — це застосування до кожного засудженого, з урахуванням зазначених вище обставин загальних правил режиму, встановлених нормами кримінально-виконавчого права, а також заходів і методів виправно-трудового впливу.

Проте з викладеного не випливає, що повинно бути стільки різновидів режиму, скільки є засуджених. Для того щоб індивідуалізація покарання здійснювалась у певних межах, необхідно диференціювати покарання та виправно-трудовий вплив, тобто встановити загальні вимоги не для всіх засуджених, а для більш-менш однорідних їх груп, для чого, у свою чергу, засуджених слід поділити на певні групи, категорії.

Необхідність дотримання вимог диференційованого виконання покарання у вигляді позбавлення волі зумовлює потребу класифікації засуджених. Класифікація засуджених, унаслідок якої вони поділяються за єдиними критеріями на більш-менш однорідні групи (категорії), здійснюється для того, щоб у максимально можливих межах послабити негативний вплив небезпечних злочинців, осіб, які були неодноразово засуджені, та осіб, засуджених до позбавлення волі уперше, осіб за скоєння злочинів, що не є тяжкими, і осіб молодого

4-606

49

віку. Водночас слід забезпечити здійснення карально-виховного впливу, необхідного з точки зору його характеру та ступеня інтенсивності для певної категорії (класифікаційної групи) засуджених до позбавлення волі.

Ознаки, за якими класифікуються особи, засуджені до позбавлення волі, закріплені у нормах кримінального та кримінально-виконавчого права, зокрема у ст. 25 КК України, ст. 14—18, 21 ВТК України, згідно з вимогами яких передбачається поділ засуджених у місцях позбавлення волі на категорії залежно від статі, віку, тяжкості скоєного злочину та особи засудженого.

Необхідність диференційованого застосування кари та виправно-трудового впливу зумовлює потребу класифікації засуджених і за іншими ознаками (критеріями).

Отже, з огляду на викладене, класифікація засуджених — це розподіл засуджених на більш-менш однорідні групи (категорії) за специфічними ознаками (критеріями) з метою диференціації та індивідуалізації покарання і застосування заходів виправно-трудового впливу.

Існують такі критерії класифікації засуджених:

• фізіологічні;

• юридичні;

• педагогічні;

• психологічні;

• допоміжні та ін.

До фізіологічних критеріїв класифікації засуджених належать стать, вік, стан здоров'я.

За статтю засуджені класифікуються на чоловіків і жінок, за віком — на дорослих та неповнолітніх, за станом здоров'я — на працездатних, непрацездатних, хворих на тяжкі або хронічні хвороби.

До юридичних критеріїв класифікації засуджених належать тяжкість скоєного злочину, особа засудженого, форма провини.

За тяжкістю скоєного злочину розрізняють такі категорії засуджених:

• які скоїли особливо небезпечні державні злочини;

• які скоїли тяжкі злочини;

• які скоїли нетяжкі злочини.

За особою засуджених розрізняють так:

• особи, які вперше відбувають покарання у ВТУ;

• особи, які раніше відбували покарання у ВТУ;

50

• особливо небезпечні рецидивісти;

• особи, яким покарання у вигляді смертної кари замінено позбавленням волі в порядку помилування або амністії.

За формою вини засуджені класифікуються на осіб, що скоїли злочини умисно, і осіб, що скоїли злочини з необережності.

До педагогічних критеріїв класифікації засуджених з позитивною чи негативною орієнтацією особи належать ступені виправлення особи, педагогічної занедбаності.

За ступенем виправлення засуджені класифікуються на групи:

• які стали на шлях виправлення;

• які твердо стали на шлях виправлення;

• які довели своє виправлення.

За ступенем педагогічної занедбаності засуджені класифікуються так:

• засуджені, які не стали на шлях виправлення;

• порушники режиму;

• злісні порушники режиму.

До психологічних критеріїв класифікації засуджених належать тип особистості, психічне ставлення засудженого до скоєного злочину.

За типом особистості на загальних психологічних підставах засуджені класифікуються на холериків, флегматиків, сангвиніків та меланхоліків.

За психічним ставленням до скоєного злочину засуджені поділяються на таких, які визнають або не визнають своєї провини у скоєному злочині.

Допоміжні або інші критерії класифікації засуджених передбачають такий їх розподіл:

• алкоголіки, наркомани, хворі на вензахворювання;

• засуджені, які не мають професії;

• за видами (складом) злочинів;

• засуджені, які не є громадянами України. Отже, класифікація засуджених:

• зумовлює окреме утримування різних груп засуджених;

• забезпечує диференціацію розміщення засуджених за ступенем їх суспільної небезпеки та соціально-педагогічної занедбаності;

• створює можливість застосування карально-виховного впливу на засуджених з урахуванням принципу індивідуалізації покарання;

4*

51

• послаблює негативний вплив з боку найнебезпечніших злочинців на інші категорії засуджених;

• є базою для створення системи ВТУ.

До системи виправно-трудових установ, які виконують покарання у вигляді позбавлення волі, згідно зі ст. 12 ВТК України входять виправно-трудові колонії, тюрми та виховно-трудові колонії.

Засуджені до позбавлення волі повнолітні особи відбувають покарання у виправно-трудовій колонії або тюрмі, а неповнолітні (віком до 18 років) — у виховно-трудовій колонії.

Розглянемо типову структуру виправно-трудової установи. Очолює її начальник, який має щонайменше п'ять заступників:

• з нагляду та безпеки (перший заступник);

• із соціально-психологічної роботи зі спецконтингентом;

• з виробництва та працевлаштування спецконтингенту;

• з інтендантського та комунально-побутового забезпечення;

• з питань охорони.

Кожному із заступників підпорядковані певні відділи та служби ВТУ, за роботу яких вони відповідають. Відділами та службами керують їх безпосередні начальники.

Заступнику начальника ВТУ з нагляду та безпеки підпорядковані:

• відділ нагляду та безпеки;

• спецвідділ (або спецчастина);

• медична частина;

• пожежна частина;

• служба чергових помічників начальника установи.

Заступнику начальника ВТУ із соціально-психологічної роботи зі

спецконтингентом підпорядковані служби:

• соціальна (старші інспектори, інспектори, начальники загонів);

• психологічна.

Заступнику начальника ВТУ з виробництва та працевлаштування спецконтингенту підпорядковані всі виробничі підрозділи та служби установи.

Заступник начальника ВТУ з інтендантського та комунально-побутового забезпечення керує всіма відповідними службами, які забезпечують нормальну життєдіяльність установи.

Заступник начальника ВТУ з охорони відповідає за організацію роботи підрозділу, який здійснює зовнішню охорону установи.

Безпосередньо начальнику ВТУ підпорядковані:

• оперативний відділ;

52

• головний бухгалтер;

• помічник начальника у справах роботи з особовим складом. Виправно-трудові колонії є основним видом виправно-трудових

установ для утримування засуджених до позбавлення волі, які досяг-ли повноліття, і поділяються на такі:

• колонії-поселення для осіб, які вчинили злочини з необережності;

• колонії-поселення для осіб, які вчинили умисні злочини;

• колонії-поселення для осіб, які твердо стали на шлях виправлення;

• колонії загального режиму;

• колонії посиленого режиму;

• колонії суворого режиму;

• колонії особливого режиму.

Засуджені до позбавлення волі чоловіки відбувають покарання у ВТК загального, посиленого, суворого та особливого режимів (ст. 14 ВТК України).

У ВТК загального режиму відбувають покарання чоловіки:

• уперше засуджені до позбавлення волі за злочини, що не є тяжкими, крім перелічених в абзаці 3 ч. 4 ст. 25 КК України;

• засуджені, переведені з виховно-трудових колоній після досягнення 18 років згідно з вимогами ст. 26 ВТК України;

• засуджені, переведені з колоній-поселень для осіб, які вчинили злочини з необережності, і з колоній-поселень для осіб, які вчинили умисні злочини, у порядку, встановленому ст. 47 ВТК України. Означена категорія засуджених формується із засуджених, які злісно порушують режим у колоніях-поселеннях вказаних видів і за поданням адміністрації ВТК і винесеної на його підставі ухвали суду можуть бути переведені для подальшого відбування покарання у ВТК загального режиму;

• засуджені, яким певний вид ВТК призначено судом на підставі ч. 7 ст. 25 КК України. Згідно з ч.7 ст.25 КК України суд залежно від характеру та ступеня суспільної небезпеки вчиненого злочину, особи винного та через інші обставини справи може призначити відбування позбавлення волі засудженим уперше за злочини, вчинені з необережності, а також умисні злочини, перелічені в абзаці 3 ч. 4 ст. 25 КК України — у ВТК загального режиму; засудженим до позбавлення волі, але не визнаним особливо небезпечним рецидивістом, — у ВТК будь-якого виду,

53

крім колоній особливого режиму і колоній-поселень; засудженим неповнолітнім чоловічої статі — у виховно-трудових колоніях загального режиму. У ВТК посиленого режиму відбувають покарання:

• уперше засуджені до позбавлення волі за тяжкі злочини;

• засуджені, переведені з виховно-трудових колоній після досягнення 18 років згідно зі ст. 26 ВТК України;

• засуджені до позбавлення волі, яким цей вид установи призначено судом на підставі ч. 7 ст. 25 КК України.

У ВТК суворого режиму відбувають покарання засуджені:

• за особливо небезпечні державні злочини;

• які раніше відбували покарання у вигляді позбавлення волі;

• яким цей вид ВТК призначено судом на підставі ч. 7 ст.25 КК України;

• переведені з колоній особливого режиму після відбуття половини строку покарання згідно зі ст. 46 ВТК України.

У ВТК особливого режиму відбувають покарання засуджені:

• визнані судом особливо небезпечними рецидивістами;

• яким покарання у вигляді смертної кари замінено позбавленням волі у порядку помилування або амністії.

Засуджені до позбавлення волі жінки відбувають покарання у ВТК загального та суворого режимів (ст. 15 ВТК України).

У ВТК суворого режиму відбувають покарання жінки, засуджені:

а) за особливо небезпечні державні злочини;

б) визнані судом особливо небезпечними рецидивістами;

в) яким покарання у вигляді смертної кари замінено позбавленням

волі в порядку помилування або амністії;

г) яким цей вид призначений судом на підставі ч. 7 ст. 25 КК Ук

раїни.

У ВТК загального режиму відбувають покарання засуджені:

• усі інші, крім категорій, перелічених у п. а) —в);

• яким цей вид установи призначено судом на підставі ч. 7 ст. 25 КК України;

• переведені з виховно-трудових колоній загального режиму після досягнення 18 років на підставі ст. 26 ВТК України;

• переведені з колоній-поселень для осіб, які вчинили злочини з необережності, і з колоній-поселень для осіб, які вчинили умисні злочини, на підставі ст. 47 ВТК України.

54

Виправно-трудові колонії-поселення поділяються на види залежно від категорій осіб, які там утримуються.

У колоніях-поселеннях для осіб, які вчинили злочини з необережності, відбувають покарання особи, засуджені вперше до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності.

У колоніях-поселеннях для осіб, які вчинили умисні злочини, відбувають покарання особи, засуджені вперше до позбавлення волі за злочини, передбачені абзацом 3 ч. 4 ст. 25 КК України.

У колоніях-поселеннях для осіб, які твердо стали на шлях виправлення, відбувають покарання особи, переведені в ці колонії в порядку, передбаченому ст. 46 ВТК України, з колоній загального, посиленого і суворого режимів.

Тюрми на види не поділяються, і в них відбувають покарання такі особи:

• засуджені до позбавлення волі у вигляді ув'язнення в тюрмі;

• особливо небезпечні рецидивісти;

• які після досягнення 18 років вчинили особливо небезпечні державні злочини;

• які після досягнення 18 років вчинили інші тяжкі злочини і засуджені за них до позбавлення волі на строк понад 5 років;

• переведені з виправно-трудових колоній за підставами, передбаченими ст. 47 ВТК України, за злісне порушення режиму утримання;

• залишені в тюрмі для роботи, пов'язаної з господарським обслуговуванням, у порядку, встановленому ст. 24 ВТК України;

• тимчасово залишені в тюрмі чи переведені до тюрми відповідно до ст. 23 та 25 ВТК України;

• які направляються з одного місця позбавлення волі в інше тимчасово строком до 10 діб.

Виховно-трудові колоніТ поділяються на колонії загального та посиленого режимів (ст. 18 ВТК України).

Неповнолітні чоловічої статі відбувають покарання в колоніях загального та посиленого режимів. •

У виховно-трудових колоніях загального режиму відбувають покарання:

• неповнолітні особи чоловічої статі, вперше засуджені до позбавлення волі, причому засуджені за злочини, що не є тяжкими, утримуються окремо від засуджених за тяжкі злочини;

• неповнолітні чоловічої статі, яким цей вид колонії призначений судом на підставі ч. 7 ст. 25 КК України;

55

• засуджені, які досягли повноліття і на підставі ст. 27 ВТК Ук

раїни залишені в цій колонії.

У виховно-трудових колоніях посиленого режиму відбувають покарання:

• неповнолітні чоловічої статі, які раніше відбували покарання у вигляді позбавлення волі;

• неповнолітні чоловічої статі, переведені з виховно-трудових колоній загального режиму за злісне порушення режиму на підставі ст. 47 ВТК України;

• засуджені, які досягли повноліття і на підставі ст. 27 ВТК України залишені у виховно-трудовій колонії.

Усі засуджені неповнолітні жіночої статі відбувають покарання у виховно-трудових колоніях загального режиму. У цих же колоніях можуть утримуватися засуджені жіночої статі, які досягли 18 років і залишені у них відповідно до ст. 27 ВТК України.

Раніше вже було розглянуто критерії класифікації засуджених до позбавлення волі й систему виправно-трудових установ в Україні, де відбувають покарання засуджені до позбавлення волі. Розглянемо тепер, як на основі критеріїв класифікації розподіляються засуджені в системі ВТУ. Первинну класифікацію засуджених здійснює суд при винесенні вироку, визначаючи строк покарання, вид ВТУ та режим у ньому. У подальшому, у період відбування покарання адміністрація ВТУ, беручи за основу судову класифікацію, додатково класифікує засуджених в основному за педагогічними, психологічними та допоміжними критеріями.

За загальними правилами, викладеними у ст. 25 КК України, покарання у вигляді позбавлення волі встановлюється на строк від трьох місяців до 10 років, а за особливо тяжкі злочини, що спричинили тяжкі наслідки, і для особливо небезпечних рецидивістів у випадках, передбачених КК України, — щонайбільше 15 років. При заміні в порядку помилування або амністії смертної кари на позбавлення волі воно може бути призначено і на строк понад 15, але щонайбільше 20 років. При призначенні покарання особі, яка не досягла до вчинення злочину 18 років, строк позбавлення волі не може перевищувати 10.

За фізіологічними критеріями — статтю та віком — суд призначає строк відбування покарання та вид ВТУ з огляду на те, що неповнолітні відбувають покарання у виховно-трудових колоніях, а дорослі — у виправно-трудових колоніях та тюрмах. Вид режиму ВТУ доби-

56

рається з урахуванням існуючої системи виправно-трудових установ для засуджених певної статі. Виняток щодо окремого утримування засуджених різної статі передбачений для засуджених, які відбувають покарання в колоніях-поселеннях.

Після досягнення неповнолітнім, який відбуває покарання у виховно-трудовій колонії, 18 років, він за таким фізіологічним критерієм, як вік, повинен бути переведений до виправно-трудової колонії згідно зі ст. 26 ВТК України.

Зважаючи на стан здоров'я засудженого, суд може зменшити строк покарання або призначити відбування покарання у ВТУ з менш суворим режимом. Стан здоров'я засуджених ураховується адміністрацією установи при залученні їх до праці, розподілі у певний загон чи бригаду. Хворі на тяжкі або хронічні хвороби направляються, як правило, до ВТК-лікарень.

За поданням адміністрації установи засуджені, які захворіли на хронічну душевну або іншу тяжку хворобу, можуть бути звільнені судом у порядку, передбаченому ст. 408 КПК України, від подальшого відбування покарання.

За юридичними критеріями суд, призначаючи покарання, виходить із того, що особи, які скоїли тяжчі злочини або вже відбували покарання у вигляді позбавлення волі, повинні відбувати покарання у ВТУ із суворішим режимом. Ураховуючи такий юридичний критерій, як особа засудженого, суд згідно із ч. 7 ст. 25 КК України може призначити відбування покарання засудженим, крім тих, які визнані особливо небезпечними рецидивістами, у колонії будь-якого режиму, за винятком колоній особливого режиму і колоній-поселень. Засуджені чоловіки і жінки, які судом визнані особливо небезпечними рецидивістами, направляються для відбування покарання тільки у виправно-трудові колонії особливого та суворого (жінки) режимів. Ураховується і такий юридичний критерій, як форма вини. Особи, які вперше засуджені за злочини, вчинені з необережності, направляються для відбування покарання в колонії-поселення для осіб, які вчинили злочини з необережності.

При розподілі та розміщенні засуджених у ВТУ враховуються також психологічні та допоміжні критерії. Так, засуджені, які не є громадянами України, за загальним правилом утримуються окремо від інших засуджених. При розподілі засуджених по загонах та бригадах ураховуються психологічні особливості засуджених.

57

Педагогічні критерії класифікації засуджених найбільшою мірою застосовуються у процесі виконання покарання. Так, за педагогічними критеріями адміністрація ВТУ вирішує питання про залишення засудженого, який досяг 18 років у виховно-трудовій колонії, про переведення засудженого з ВТК загального, посиленого та суворого режимів до колонії-поселення для осіб, які твердо стали на шлях виправлення, а також про переведення засудженого, який відбув половину строку покарання, з ВТК особливого режиму до ВТК суворого режиму. Іншими словами, питання про поліпшення умов утримування засуджених можна вирішувати тільки з урахуванням такого педагогічного крите-рія, як ступінь виправлення. І навпаки, якщо засуджені злісно порушують режим утримування, то це є підставою для погіршення умов їх утримування, збільшення ступеня їх ізоляції. Так, засуджені, які відбувають покарання у колоніях-поселеннях для осіб, які вчинили злочини з необережності, та колоніях-поселеннях для осіб, які вчинили умисні злочини, при злісному порушенні режиму відповідно до ст. 47 ВТК України вони можуть бути на підставі рішення суду переведені для подальшого відбування покарання у ВТК загального режиму, а особи, переведені в колонії-поселення для осіб, які твердо стали на шлях виправлення, з ВТК загального, посиленого та суворого режимів до ВТК того виду режиму, який їм був призначений за вироком суду.

Підставою для виконання покарання є вирок суду, який набрав законної сили. Особи, засуджені до позбавлення волі, направляються до ВТУ для відбування покарання не пізніше десятиденного строку з дня набрання вироком законної сили або з дня звернення його до виконання (ст. 20 ВТК України).

Порядок направлення засуджених до ВТУ визначається наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань № 37 від 19.05.99 "Про затвердження Інструкції про порядок розподілу і направлення осіб, засуджених до позбавлення волі, зі слідчих ізоляторів (тюрем) до ВТУ та переведення засуджених з однієї установи до іншої".

Адміністрація місця попереднього ув'язнення одночасно з направленням засудженого до ВТУ зобов'язана повідомити сім'ю засудженого про місце, куди він направлений для відбування покарання.

Організація роботи, пов'язаної з прийманням та обліком засуджених, покладається на спеціальні відділи (відділення, групи, частини) виправно-трудових установ, які забезпечують виконання таких завдань:

58

• перевірка правильності оформлення документів на засуджених при їх прийманні до ВТУ;

• особистий та кількісний облік засуджених, складання звітності про їх чисельність, склад та рух;

• облік та зберігання особових справ засуджених;

• оформлення обліково-реєстраційних матеріалів на засуджених для направлення їх до обліково-інформаційних апаратів УМВС та МВС.

Ми вже зупинялися на тому, що підставою для виконання покарання є вирок суду, який набрав законної сили. Проте оскільки засуджені повинні розміщуватись у виправно-трудові установи диференційовано за наведеною раніше класифікацією, то наявності тільки одного вироку для правильного вирішення питання про доцільність та законність направлення засудженого до конкретної ВТУ недостатньо. Для цього необхідні й інші документи, а саме: особова справа засудженого з вироком суду, який набрав законної сили; наряд на етапування засудженого до конкретної ВТУ; супровідний список.

В особовій справі містяться:

• вирок суду;

• анкета засудженого з чіткими фотокартками;

• дактилоскопічна карта;

• протокол затримання;

• характеристика та інші матеріали, які відбивають його поведінку та рух у періоди попереднього ув'язнення під варту та відбування покарання.

Наряд на етапування засудженого — це наказ вищого органу управління про переведення засудженого зі слідчого ізолятора до ВТУ або з однієї ВТУ до іншої.

Супровідний список відображує, яка конкретно особа, звідки й куди направляється; вказуються також судово-установчі дані на кожного засудженого, який етапується, звідки й куди він направляється і на якій підставі.

Приймання засуджених до ВТУ здійснюється у два етапи.

На першому етапі засуджені приймаються від конвою, який доставив їх до ВТУ. Це приймання здійснюють черговий помічник начальника установи, працівник спецчастини, працівники служб охорони, нагляду та безпеки. Спочатку звіряють загальну кількість засуджених, вказану в супровідному списку, з їх фактичною наявністю та кількістю

59

особових справ. Після цього працівник спецчастини перевіряє індивідуально кожного засудженого, який прибув: ідентифікує його особу з чіткою.фотокарткою та основними судово-установчими даними, що містяться в довідці з особової справи. У разі виникнення сумніву в особі прибулого здійснюється додаткова ідентифікація по відбитках пальців рук, які звіряються з наявними відбитками в дактокарті. Засуджений опитується щодо наявності в нього претензій до конвою, заборонених до зберігання у ВТУ предметів та речей, ретельно обшукується, а його речі піддаються догляду. Після цього його заводять на територію ВТУ, де він проходить медичний огляд та санітарну обробку.

Другий етап приймання засуджених здійснюється комісією під головуванням начальника ВТУ. До складу комісії входять заступники начальника ВТУ, працівники спеціальної, оперативної, інтендантської та медичної служб, служби нагляду та безпеки. Комісія проводить бесіду з кожним прибулим персонально і на її основі з урахуванням вивчення матеріалів особової справи, стану здоров'я, спеціальності засудженого та інших даних приймає рішення, до якого загону чи бригади направити засудженого і де саме він працюватиме.

Засуджених, яких доставлено в індивідуальному порядку, приймає начальник ВТУ разом із працівником спецчастини та офіцером підрозділу охорони. У неробочий час невеликі групи засуджених приймають черговий помічник начальника установи і представник підрозділу охорони.

Розподіл засуджених по загонах закріплюється наказом начальника ВТУ.

Адміністрація ВТУ повідомляє суди, що винесли вироки, про приведення їх до виконання, а також про місце відбування покарання засудженими. Крім того, адміністрація ВТУ протягом 10 діб з дня прибуття засудженого зобов'язана направити повідомлення його сім'ї про місце відбування покарання, зазначивши адресу ВТУ, роз'яснити права засудженого щодо листування, одержання посилок, передач, бандеролей, побачень з рідними та іншими особами.

При розміщенні засуджених до ВТУ обов'язково повинні дотримуватись вимоги щодо їх окремого утримування (ст. 21 ВТК України), згідно з якими певні категорії засуджених до позбавлення волі мають утримуватись окремо, а іноді й ізольовано від інших категорій засуджених. Наприклад, за вимогами цієї статті особи, які засуджені за вчинення особливо небезпечних державних злочинів і відбувають покарання у ВТК суворого режиму, повинні утримуватись

60

ізольовано від інших категорій засуджених, які відбувають покарання у ВТК суворого режиму. Вимоги щодо ізоляції стосуються також категорій засуджених, які відбувають покарання у ВТК особливого режиму. Згідно зі ст. 21 ВТК України в окремих ВТК особливого режиму повинні утримуватися засуджені, яким покарання у вигляді смертної кари замінено на позбавлення волі в порядку помилування або амністії. У свою чергу, закон вимагає забезпечення ізольованого утримування певних категорій особливо небезпечних рецидивістів, засуджених за злочини, перелічені у ст. 21 ВТК України. Як правило, окремо від інших засуджених утримуються засуджені до позбавлення волі іноземні громадяни та особи без громадянства.

Після прибуття до ВТУ засуджений береться на облік. Під обліком засудженого у ВТУ розуміється збирання відомостей про нього, їх систематизація, зберігання та використання. За територіальною ознакою розрізняють такі види обліку:

• централізований (здійснюється відповідними обліковими апаратами Департаменту МВС України, управліннями Департаменту в областях, УМВС області);

• місцевий (здійснюється безпосередньо у ВТУ).

Кожний із зазначених видів обліку, у свою чергу, поділяється на кількісний, особистий, основний та додатковий.

Кількісний облік відображує загальну кількість засуджених, які утримуються у ВТУ, з урахуванням складу злочину, строку покарання, віку, національності, кількості судимостей, освіти тощо.

Особистий облік охоплює відомості про конкретного засудженого: його прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, вік, стать, сімейний стан, освіту, спеціальність, за якими статтями кримінального закону і коли та яким судом засуджений, на який строк, чи мав раніше судимості.

Основною формою особистого обліку є особова справа засудженого. Крім того, особистий облік здійснюється за журналом обліку руху засуджених та їх особових справ, а також згідно з обліковими картками (алфавітними та контрольно-строковими). Особова справа на кожного засудженого заводиться з моменту його взяття під варту і зберігається протягом п'яти років після його звільнення. Особова справа обов'язково пересилається в разі переведень засудженого з однієї ВТУ до іншої.

Журнал обліку руху засуджених та реєстрації їх особових справ відбиває рух засуджених за кожний день та з наростаючим підсумком окремо після прибуття та вибуття.

61

Облікові картки складаються двох видів — алфавітні та контрольно-строкові.

Алфавітні картки складаються на кожного засудженого після прибуття його до ВТУ і містять основні судово-установчі дані. З цих карток формується алфавітна картотека, де вони розміщуються в алфавітному порядку. Кількість карток у цій картотеці повинна відповідати кількості засуджених у ВТУ та кількості особових справ.

Контрольно-строкові картки заповнюються на всіх засуджених, які підлягають звільненню в поточному році, і з них формується окрема картотека, де картки розміщуються відповідно за місяцями та днями звільнення з 1 січня по 31 грудня поточного року.

Крім розглянутих основних форм обліку у ВТУ здійснюються також додаткові обліки, які потрібні для забезпечення роботи окремих служб та частин установи.

Завдання та контрольні запитання

1. Чим обумовлена класифікація засуджених?

2. На підставі яких критеріїв здійснюється класифікація засуджених?

3. Значення класифікації засуджених.

4. Існуюча в Україні система виправно-трудових установ та їх типова структура.

5. Види виправно-трудових колоній залежно від режиму утримання.

6. В яких виправно-трудових колоніях відбувають покарання засуджені чоловіки?

7. В яких виправно-трудових колоніях відбувають покарання засуджені жінки?

8. Які категорії засуджених відбувають покарання в колоніях-посе-леннях?

9. Які категорії засуджених відбувають покарання в тюрмах?

10. Як здійснюється прийняття засуджених до ВТУ та їх розподіл?

Книга: Кримінально-виконавче право України: Курс лекцій / Семаков Г. С, Гель А. П.

ЗМІСТ

1.	Кримінально-виконавче право України: Курс лекцій / Семаков Г. С, Гель А. П.
2.	1.2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОРГАНІЗАЦІЇ ВИКОНАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПОКАРАНЬ В УКРАЇНІ. СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ЗАСУДЖЕНИХ
3.	1.3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПОПЕРЕДНЬОГО УВ'ЯЗНЕННЯ ПІД ВАРТУ
4.	1.4. КЛАСИФІКАЦІЯ, РОЗПОДІЛ, ПРИЙНЯТТЯ ТА ОБЛІК ЗАСУДЖЕНИХ ДО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ В УСТАНОВАХ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ
5.	1.5. ОСНОВНІ ЗАСОБИ ВИПРАВЛЕННЯ ТА РЕСОЦІАЛІЗАЦІЇ ЗАСУДЖЕНИХ, ЇХ ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ
6.	1.6. Режим у місцях позбавлення волі: правове регулювання та засоби забезпечення
7.	1.7. Праця осіб, позбавлених волі, та її правове регулювання
8.	1.8. Виховна робота з особами, позбавленими волі: завдання, форми та правове регулювання
9.	1.9. Загальноосвітнє та професійно-технічне навчання засуджених у місцях позбавлення волі, його правове регулювання
10.	1.10. МАТЕРІАЛЬНО-ПОБУТОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА МЕДИЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ЗАСУДЖЕНИХ
11.	1.11. ПОРЯДОК ТА УМОВИ ВИКОНАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПОКАРАНЬ, НЕ ПОВ'ЯЗАНИХ З ПОЗБАВЛЕННЯМ ВОЛІ
12.	1.12. Порядок та умови виконання виправних робіт без позбавлення волі
13.	1.13. Порядок та умови виконання покарання у вигляді направлення військовослужбовців строкової служби до дисциплінарного батальйону
14.	1.14. Порядок та умови виконання кримінальних покарань не пов'язаних із застосуванням заходів виправно-трудового впливу
15.	1.15. Правові підстави та порядок звільнення засуджених до позбавлення волі від подальшого відбування покарання
16.	1.16. Постпенітенціарний вплив та соціальна адаптація осіб, звільнених з місць позбавлення волі
17.	1.17. Адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі
18.	1.18. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ТА РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

На попередню



Додати в закладки

  
Переклад Translate