Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Аудит / Савченко
Порядок створення аудиторських фірм
Аудиторська фірма - це юридична особа, створена відповідно до законодавства з питань діяльності господарських товариств, яка має право вести виключно аудиторську діяльність. Аудиторські фірми можуть створюватися у будь-яких організаційно-правових формах, за винятком відкритих акціонерних товариств.
Загальна частка засновників (учасників, акціонерів) аудиторської фірми, які не є аудиторами, у статутному капіталі не може перевищувати 30 %. Аудиторській фірмі дозволяється вести аудиторську діяльність лише за умови, що в ній працює хоча б один аудитор, та після включення її до Національного реєстру аудиторів та аудиторських фірм. Керівником аудиторської фірми може бути тільки аудитор.
У новій редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про аудиторську діяльність" аудиторська фірма визначається як юридична особа, котра має право на ведення виключно аудиторської діяльності та внесена до Національного реєстру аудиторів та аудиторських фірм.
АПУ 31 жовтня 2000 р. (протокол № 95) затвердила Положення про Реєстр суб'єктів аудиторської діяльності - офіційний загальнодержавний Реєстр аудиторських фірм і аудиторів підприємців. При включенні до Реєстру суб'єкта аудиторської діяльності видається свідоцтво встановленого АПУ зразка.
Аудиторські фірми здебільшого надають такі види послуг:
- підтверджують достовірність та повноту річного балансу і звітності фондів, бірж, банків, компаній, підприємств, кооперативів, товариств та інших суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та виду діяльності;
- перевіряють й аналізують фінансовий стан підприємств з різними формами власності, у тому числі з іноземними інвестиціями;
холдингових і страхових компаній, інвестиційних фондів, довірчих товариств та інших фінансових посередників;
- перевіряють емітентів цінних паперів при реєстрації емісії у Міністерстві фінансів України;
- оцінюють майно державних підприємств у разі здавання в оренду цілісних майнових комплексів, приватизації, корпоратизації та інших змін форм власності;
- готують висновок при порушенні питання про визнання підприємства неплатоспроможним або банкрутом;
- готують аудиторський висновок у разі ліквідації підприємств усіх форм власності;
- аналізують господарську, фінансову та спільну діяльність;
- консультують з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування та інших видів економіко-правового забезпечення, підприємницької діяльності юридичних та фізичних осіб;
- складають бізнес-плани тощо.
До аудиторських послуг належать:
здійснення оперативних перевірок;
компіляція даних бухгалтерської інформації;
послуги консультативного та інформативного характеру;
бухгалтерська та економіко-правова експертизи;
ведення бухгалтерського обліку;
інші види економіко-правового забезпечення суб'єктів господарювання.
Аудиторські послуги у вигляді консультацій можуть надаватись усно або письмово з оформленням довідки та інших офіційних документів. Аудиторські послуги у вигляді експертиз оформляються експертним висновком або актом.
Згідно з порядком, установленим Законом України про аудиторську діяльність та іншими нормативно-правовими документами проведення аудиту є обов'язковим для таких суб'єктів господарювання:
1) відкритих акціонерних товариств та підприємств - емітентів облігацій на підставі "Положення про надання особливої інформації відкритими акціонерними товариствами та підприємствами-емітентами облігацій", затверджене в комісії з цінних паперів та фондового ринку та зареєстроване в Міністерстві України.
2) банків інвестиційних фондів, інвестиційних компаній, інших небанківських фінансових установ, які залучають кошти громадян або залучають чи здійснюють торгівлю іншими цінними таперами (крім операцій з випуску (емісії) власних корпоративних прав), бірж, страхових компаній, кредитних спілок недержавний пенсійних фондів - Постанова Верховної Ради України № 544/97-ВР "Про внесення зміни до п. 7 Постанови Верховної" Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про аудиторську діяльність".
3) суб'єктів господарювання, що ліквідуються, за винятком товариств з річним господарським оборотом не менше, ніж 250 неоподатковуваних мінімумів, та тих організацій, що повністю утримають частку в загальному оголошеному статутному фонді менше 5 % - "Положення про порядок проведення зовнішнього аудиту юридичних осіб - акціонерів (учасників), про перевірки правильності формування статутних фондів комерційних банків", затверджене Постановою Правління Національного банку України.
2.5.1. Процедури вибору замовника та укладання договору
В умовах ринкової конкуренції ділова репутація фірми має велике значення. Характер роботи аудиторських фірм вбачає глибоке вивчення і розуміння діяльності клієнта. Міжнародний стандарт аудиту № 250, визначає, що у разі виявлення порушення аудитор мусить повідомити керівництво клієнта (принаймні на один рівень вищий за той, на якому було виявлено порушення) та власників підприємства-клієнта. У стандарті зазначено, що, вирішуючи питання про повідомлення контролюючих та правоохоронних органів, необхідно виходити з вимог законодавства відповідної країни.
Обов'язок аудитора щодо конфіденційності, як правило, забороняє повідомляти будь-яку третю сторону про виявлені факти недотримання існуючих вимог та правил. Проте за певних обставин цим обов'язком можна знехтувати відповідно до закону чи рішення суду (наприклад, у деяких країнах аудитор зобов'язаний повідомляти органи контролю про виявлені порушення у фінансових установах). За таких умов у аудитора може виникнути потреба отримати юридичну консультацію, з тим щоб якнайкраще виконати свій обов'язок служити громадським інтересам.
Наступний параграф цього стандарту визначає право аудитора припинити надання послуг (виконання проекту), якщо подальша робота з таким клієнтом може завдати шкоди аудиторові. Проте і в цьому разі зазначається, що в таких випадках контролю необхідно звернутися за юридичною консультацією. Таким чином, рішення про те, чи повідомляти правоохоронні та контролюючі органи про виявлені порушення, фактично має прийняти сам аудитор. Ціна цього рішення надзвичайно висока, оскільки аудитор поділяє ризики зі своїм клієнтом, і за такої ситуації може дуже постраждати його репутація.
Ринок послуг з міжнародного аудиту в Україні ще тільки формується, і тому небагато підприємств мають досвід співпраці з міжнародними аудиторськими фірмами: наприклад, за неофіційними даними, лише близько 10-12 % комерційних банків України щороку проходять міжнародний аудит. Ураховуючи цей факт, інші економічні та юридичні особливості ринку України, а також загальну практику міжнародних аудиторських компаній, відповідно до якої зусилля спрямовуються на встановлення багаторічного співробітництва, а не на одноразові проекти, процес прийняття нового клієнта є досить складним і важливим для успіху подальшої співпраці.
Перш ніж розпочати перевірку аудиторові необхідно виконати кілька попередніх дій. Насамперед необхідно установити контакт із потенційним клієнтом, що може відбуватися по-різному. По-перше, ініціатива проведення аудиту може йти від самого аудитора. Якщо підприємство або банк є привабливим з погляду тривалої співпраці, якщо його фінансова позиція, міжнародні зв'язки та результати діяльності за минулі роки відповідно до друкованих джерел є сприятливими, а міжнародного аудитора ця компанія ще не має, уповноважений представник аудиторської фірми може сам зв'язатися з представником керівництва потенційного клієнта. По-друге, саме підприємство або банк можуть висловити своє бажання пройти міжнародний аудит (за свій рахунок).
Для того, щоб визначити, чи варто за наявних умов давати згоду на проведення аудиту фінансової звітності якоїсь компанії (або на участь у тендері на надання аудиторських послуг), аудитор повинен виконати певні процедури:
- ознайомитися з галуззю, в якій працює клієнт, та його конкретним бізнесом;
- отримати та проаналізувати фінансову інформацію потенційного клієнта та інформацію про цього ж клієнта від третіх сторін, таких як банки, юридичні компанії;
- якщо клієнт міняє аудитора, необхідно зв'язатися з попереднім аудитором, як цього вимагають стандарти аудиту;
- проаналізувати особливі обставини, через які цей проект може вважатися особливо ризикованим;
- оцінити незалежність аудиторської фірми та її здатність задовольнити потреби клієнта;
- визначити, чи прийняття клієнта не суперечитиме вимогам законів та правил і кодексу професійної поведінки.
Перед тим як прийняти нового клієнта, між ним та аудитором має відбутися зустріч, на якій необхідно визначити сутність майбутнього проекту та відповідальність кожної зі сторін. Коли йдеться про перший аудит даного клієнта, то треба поінформувати про проблеми, пов'язані з "аудитом першого року". Клієнта необхідно поінформувати про сутність аудиторської перевірки. Сторони повинні визначити, яку відповідальність братиме на себе аудитор.
Потрібно також домовитися про час проведення перевірки, її оформлення (звіти, висновки, лист з рекомендаціями керівництва тощо) та суму і порядок оплати.
Після зустрічі з клієнтом аудитор мусить прийняти остаточне рішення щодо того, чи давати згоду на цю роботу. Мають бути з'ясовані такі питання:
- чи має аудитор достатні знання про діяльність клієнта та де він працює, щоб належним чином виконати свою роботу відповідно до потреб клієнта?
- чи вчасно був призначений аудитор і чи має він змогу відповідно спланувати свою роботу й отримати достатньо компетентних свідчень (доказів) для того, щоб сформулювати висновок стосовно фінансової звітності?
- чи відповідає виконання цього проекту професійним інтересам аудитора?
Якщо аудитор погоджується прийняти клієнта і надати йому аудиторські послуги, він підтверджує умови та строки виконання, про які було домовлено під час зустрічі з клієнтом, у документі, що називається "Лист-згода". Цей лист являє собою поширену в західній практиці форму контракту між аудитором та клієнтом. Його головним призначенням є попередження непорозумінь між сторонами в тому, що стосується суті виконуваного проекту та відповідальності, яку бере на себе аудитор. Типовий лист-згода містить такі положення: - мета аудиту; - очікувана дата закінчення аудиту; - відповідальність керівництва клієнта за фінансову звітність; - обсяг аудиту.
Інша інформація щодо результатів аудиту. Зауважимо, що через характер перевірки та інші неминучі обмеження системи внутрішнього контролю існує ризик того, що навіть деякі суттєві викривлення даних можуть залишитися невиявленими. Під час проведення аудиту має бути забезпечений доступ до будь-яких документів, записів та іншої інформації. В українській практиці замість листа-згоди укладається договір (чи угода) щодо надання аудиторських послуг на здійснення аудиторських послуг.
ЗАМОВНИК доручає, а ВИКОНАВЕЦЬ зобов'язується здійснити аудиторські ПОСЛУГИ (далі послуги).
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ТА ЗОБОВ' ЯЗАННЯ СТОРІН
Відповідальність ВИКОНАВЦЯ регламентується статтями 22, 23, 24, 25 та 26, а відповідальність ЗАМОВНИКА - статтями 28, 29 та 30 Закону України "Про аудиторську діяльність".
Якщо звітність ЗАМОВНИКА, організація та методологія обліку, господарська діяльність не відповідають установленим правилам, чинному законодавству або Статуту, а порушення тягнуть за собою кримінальну відповідальність, ВИКОНАВЕЦЬ має право в односторонньому порядку відмовитись від виконання цієї Угоди, про що він письмово попереджає ЗАМОВНИКА.
ЗАМОВНИК зобов'язаний на першу вимогу ВИКОНАВЦЯ надати останньому будь-яку інформацію, незалежно від рівня її конфіденційності, протягом 1-2 днів з моменту запиту у формі, визначеній ВИКОНАВЦЕМ (письмово довільною формою, на бланках з печаткою або з підписом, усно).
Умисне або ненавмисне невиконання ЗАМОВНИКОМ цього пункту Угоди підпадає під дію п. 4.2 цієї Угоди.
ВИКОНАВЕЦЬ під час надання послуг зобов'язаний: утримуватися від прилюдної оцінки діяльності окремих осіб керівництва або персоналу; зберігати незалежність та нейтральність до ЗАМОВНИКА та його персоналу; не вступати у комерційні відносини з персоналом чи клієнтами ЗАМОВНИКА;
зберігати конфіденційність та комерційну таємницю наслідків послуг та діяльності ЗАМОВНИКА; не використовувати ім'я ЗАМОВНИКА та закриті за його рішенням дані у відкритій пресі.
У разі порушення умов цього пункту ВИКОНАВЦЕМ ЗАМОВНИК має право на судове переслідування ВИКОНАВЦЯ та стягнення з останнього збитків, розмір яких визначає суд.
Організація (форма, місце, методика, час виконання) послуг є виключною прерогативою ВИКОНАВЦЯ і регламентується тільки ним. Виконавець має право залучити до надання послуг окремих спеціалістів, сплачуючи їм винагороду згідно з положенням про сумісництво та договори підряду з особистих (власних) коштів. Дозволу на таке використання персоналу ЗАМОВНИКА з боку останнього не треба. У разі односторонньої відмови ЗАМОВНИКА в процесі надання послуг ВИКОНАВЦЕМ ЗАМОВНИК сплачує ВИКОНАВЦЮ 75 % від суми Угоди. У цьому випадку ЗАМОВНИК повинен попередити ВИКОНАВЦЯ про своє рішення за 12 днів до денонсації Угоди.
За невиконання або неякісне виконання взятих на себе зобов'язань ВИКОНАВЕЦЬ та ЗАМОВНИК несуть майнову відповідальність згідно з чинним законодавством, а спори між ними вирішуються судом або арбітражем.
У разі відмови від підписання акта прийому-передання виконаних послуг без конкретних указаних причин аудиторська фірма має право перераховану суму віднести на реалізацію.
Нормативом 4 в "Угоді на здійснення аудиторських послуг", ухваленій рішенням Аудиторської палати України №73 від 18 12 1998 р визначено порядок укладання договору, його зміст та структуру. Згідно з п. 1 нормативу "Угода на здійснення аудиторських послуг" чи відповідний договір є основним документом, який засвідчує факт досягнення домовленості між замовником та виконавцем про проведення аудиторської перевірки", а п. 2 наголошує: "Угода документально стверджує, що сторони дійшли згоди з усіх моментів, обумовлених у договорі. Для того, щоб уникнути неправильного розуміння сторонами своїх обов'язків, умов виконання зобов'язань та прийнятого ступеня відповідальності, необхідно максимально ясно обумовити в договорі усі суттєві аспекти взаємовідносин, які виникають у зв'язку з укладенням договору". Зокрема, це стосується ціни на аудиторські послуги. Це особливо важливо у зв'язку з особливостями аудиту, крім того., аудиторські послуги дуже складно, якщо взагалі можливо, оцінити. Тому, укладаючи договір, треба бути дуже уважним та намагатися передбачити всі можливі випадки і наслідки тих чи інших обставин та дії сторін.
Дуже важливо, щоб укладений договір мав юридичну силу і міг бути визнаним судовими органами. Для цього він повинен відповідати чинному законодавству України та бути підписаним уповноваженими на це посадовими особами. Уповноваженими на укладання договору вважаються особи, на яких покладені такі обов'язки статутом підприємства, при цьому слід враховувати обмеження, наприклад, суми, на яку мають право укладати договори ці особи.
У випадках, коли особа, яка підписує договір (угоду), діє на підставі доручення, слід перевірити правильність оформлення цього доручення. Доручення оформляється на фірмовому бланку або в лівому куті проставляється штамп підприємства; у ньому треба вказати номер, дату видачі, строк дії (оскільки доручення - терміновий документ). Якщо номера або дати немає, доручення недійсне. У дорученні мають бути зазначені конкретні повноваження особи, формулювання на зразок "представляти інтереси фірми" не тягне за собою жодних юридичних наслідків, і договір, підписаний особою, яка діє на підставі такого доручення, є недійсним. Доручення підписується виключно керівником підприємства, при цьому засвідчується підпис особи, на ім'я якої воно видано. Доручення завіряється круглою печаткою підприємства (печатка повинна мати ідентифікаційний код підприємства), і назва фірми на ній має відповідати назві фірмового бланка та назві фірми в договорі.
Підписи представників сторін за договором мають бути проставлені власноруч тими особами, які вказані у вступній частині договору. Крім того, договір має бути завірений круглими печатками сторін за договором (за винятком випадків, коли представник сторони за договором діє на підставі одноразового доручення, прикладеного до договору).
Пунктом 3 нормативу № 4 вказано, що укладенню договору на проведення аудиту має передувати обмін листами між аудитором та клієнтом. Після проведення аудиту складається Акт приймання-передавання виконаних аудиторських послуг.
Лист-зобов'язання аудитора перед замовником підтверджує згоду аудитора з умовами, запропонованими клієнтом, розуміння поставленого завдання на проведення аудиту і рівень відповідальності перед клієнтом. Лист-зобов'язання, надісланий аудиторською фірмою своєму клієнтові до початку перевірки, допомагає уникнути різних конфліктів на завершальній стадії аудиту під час формування думки аудитора про достовірність звітності і складання аудиторського висновку. Основний зміст листа охоплює:
опис об'єктів аудиту бухгалтерського обліку, внутрішнього контролю, фінансової звітності.
У листі мають бути визначені межі аудиту, включаючи джерела інформації з чинних законодавчих і нормативних документів, перелік видів аудиторських висновків, оцінка і визначення ризику невиявлення існуючих помилок в обліку, зобов'язання аудитора про дотримання комерційної таємниці тощо.
У лист можна за бажанням аудитора включити короткий план проведення аудиту, прохання про надання матеріалів перевірки, які раніше проводились.
Ваші пропозиції про проведення аудиту достовірності інформації фінансової звітності нами прийняті. Згідно з національними нормативами аудиту України перевірці підлягатимуть баланс, додатки балансу, звіти про фінансові результати та їх використання, регістри бухгалтерського обліку і первинні документи. Аудит проводиться нами відповідно до чинного законодавства України. Мета аудиту - дати оцінку повноти і достовірності обліку Вашого підприємства. Для обґрунтування своїх висновків ми використовуємо тести перевірки достовірності інформації у фінансовій звітності. Відповідальність за надану інформацію несе керівництво. Просимо підписати і повернути копію цього Листа з Вашими зауваженнями.
Для укладення договору на проведення аудиту необхідно обстежити підприємство ще до початку аудиторської перевірки. Це потрібно для того, щоб ознайомитись з особливостями його діяльності, визначити ризики, оцінити обсяг аудиторських послуг. Цю роботу, як правило, виконує директор аудиторської фірми, менеджер або досвідчений аудитор, який знає методику оцінки ризику, галузь, де працює клієнт. На місці вивчається організація бухгалтерського обліку та її відповідність стандартам, наявність і ефективність внутрішнього контролю, фах працівників бухгалтерії, документація, складена іншими аудиторами, обсяги первинної документації; вивчаються статутні та установчі документи, документи про державну реєстрацію та ліцензії, патенти, сертифікати. Досліджуються облікові регістри і встановлюється форма бухгалтерського обліку та її відповідність установленим формам, оцінюється майно.
Важливо встановити, на які структури чи на яких посадових осіб покладені функції контролю, проводився чи ні зовнішній аудит.
Аудитор ці та інші питання вивчає вибірково, але ретельно, щоб мати уявлення про особливості діяльності підприємства. За результатами попереднього обстеження складається звіт аудитора, в якому наводяться основні особливості діяльності підприємства та виявлені недоліки. Наступним етапом є планування аудиту, складання плану аудиту, який узгоджується з клієнтом. Якщо все узгоджено і клієнт готовий до проведення аудиту, то він надсилає відповідний лист, в якому вказує бажані строки перевірки. Аудиторська фірма виявляє свої можливості, визначає аудиторів, які будуть здійснювати аудит, складає відповідну програму з зазначенням у ній конкретних строків перевірки кожного напрямку аудиту та осіб, які будуть її проводити. Важливо, щоб один-два дні було виділено на підготовку аудиторам, які вивчають результати попереднього обстеження, законодавчі і нормативні документи, роблять робочі помітки для себе ' про те, на що потрібно звернути першочергову увагу. Від підготовки аудиту залежить якість та своєчасність його проведення, тому їй необхідно приділити належну увагу.
Забороняється проведення аудиту аудитором, який має прямі родинні зв'язки з керівництвом суб'єкта господарювання, що перевіряється, або особливі майнові інтереси, є членом керівництва, засновником або власником суб'єкта, де проводиться аудит.
2.5.2. Функціональні завдання аудиту
Крім основного завдання, аудит може, залежно від конкретної ситуації та конкретної потреби, вирішувати низку функціональних завдань. До них, зокрема, належать:
- коригування;
- оперативний контроль;
- стратегічні завдання.
Сутність коригування полягає в тому, що у випадку, якщо за результатами проведеної аудитором перевірки були зроблені негативні висновки (в цілому чи в будь-якій частині), він може на прохання клієнта дати рекомендації щодо виправлення виявлених помилок. До завдань коригування не входить безпосереднє виправлення помилок самим аудитором.
Оперативний контроль передбачає проведення перманентного аудиту, тобто систематичний контроль безпосередньо в процесі діяльності суб'єкта для попередження помилок та/або вибору оптимальних варіантів рішень. Діяльність аудитора щодо попередження помилок та вибору оптимальних рішень на основі даних, одержаних у процесі аудиту, зводиться до вироблення рекомендацій, правильних, або оптимальних, рішень та/або до надання на розгляд клієнта варіантів альтернативних рішень. Аудитор не може сам безпосередньо приймати рішення за клієнта.
Стратегічне завдання - обґрунтування оптимальної чи пропозиція альтернативної стратегії та перспективної програми розвитку будь-якого аспекту або діяльності в цілому відповідно до запланованих чи прогнозованих обставин на основі даних, одержаних у процесі аудиту.
2.5.3. Оплата аудиторських послуг
Згідно з розділом 9 "Винагорода і комісійні" Кодексу професійної етики аудиторів України під час надання аудиторських послуг аудитор оцінює свою відповідальність перед клієнтом, яка обумовлюється обов'язком застосування ним відповідних норм і правил, що регулюють аудиторську діяльність і принципи об'єктивності. Ця відповідальність також передбачає обов'язкову наявність в аудитора професійних знань, яких він набув на відповідних курсах підготовки аудиторів, за допомогою самоосвіти й використання особистого досвіду роботи. З урахуванням цих чинників аудитор визначає винагороду за надані ним аудиторські послуги.
Розмір винагороди повинен реально відбивати вартість послуг професійного характеру, наданих клієнтові, і встановлюється з Урахуванням:
а) навичок і знань, необхідних для цього виду професійних послуг;
б) рівня підготовки і наявності практичного досвіду осіб, які безпосередньо зайняті в наданні професійних послуг;
в) часу, витраченого кожною особою, котра бере участь у наданні професійних послуг;
г) рівня відповідальності, необхідного для надання відповідних послуг.
Звичайно оплату професійних послуг встановлюють на підставі відповідних погодинних або денних розцінок для кожної особи, зайнятої наданням таких послуг. Ці розцінки повинні ґрунтуватися на принципі, згідно з яким організація роботи аудитора правильно спланована, контролюється й керується належним чином. При цьому необхідно брати до уваги положення параграфа 9.2 Кодексу професійної етики аудиторів України. Для кожного аудитора необхідно визначити відповідні розцінки за роботу.
В угодах або в листах-пропозиціях аудитор не повинен вказувати, що в даний час чи в майбутньому певні професійні послуги надаватимуться за встановлену (фіксовану) оплату, приблизну оплату або за оплату у певних межах, якщо очікується істотне зростання цієї оплати, але майбутньому клієнтові про це невідомо.
Під час надання клієнту професійних послуг може виникнути потреба конкретніше домовитися про вартість послуг заздалегідь. У такому разі аудитор повинен розрахувати оплату, беручи до уваги положення параграфів 9.2-9.4 Кодексу професійної етики.
У додатку 2 до нормативу № 5 Національних нормативів аудиту міститься приклад розрахунку погодинних робочих ставок під час аудиту складу статутного фонду банку та розрахунку винагороди за цю роботу.
2.5.4. Основні принципи, які регулюють аудит
Принципи аудиту поділяються на такі основні групи:
принципи професійної етики, методологічні принципи, правові та організаційні.
До принципів професійної етики, які є обов'язковими, відносять: незалежність, об'єктивність, професіоналізм і компетентність, цілісність, конфіденційність, доброзичливість.
Методологічні принципи - це аудиторський доказ, система обліку, внутрішній контроль, матеріальність, обґрунтованість оцінки значущості аудиторських свідчень, а також системи внутрішнього контролю; визначення критеріїв суттєвості і достовірності; дотримання методики аудиту; оцінки ризиків та вибору даних; повне інформування клієнта; відповідальність за виконану роботу. Методологічні принципи в окремих випадках можуть мати рекомендаційний характер, проте це повинно регламентуватися конкретними нормативами аудиту, у яких описуються відповідні принципи.
Правові - розсудливість, відповідальність за чужі вчинки, відсутність привілейованої інформації.
Організаційні - планування, документування процесу аудиту, звітність за підсумками аудиту, взаємодія аудиторів, поінформованість клієнта.
Аудитор зобов'язаний надавати аудиторські послуги відповідно до вимог Закону України "Про аудиторську діяльність" та затверджених аудиторською палатою України Національних нормативів аудиту в Україні і всіх офіційних роз'яснень аудиторської палати щодо окремих їх положень.
ЗМІСТ
На попередню
|
|
