Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Аудит суб'єктів господарювання - Конспект лекцій
Економічний контроль і його класифікація
Сьогодні більшість фахівців та науковців визнає існування такої самостійної галузі контролю, як економічна (фінансово-господарська). Однак єдиної точки зору на ряд теоретичних питань економічного контролю поки що немає, а це негативно впливає на практичну організацію господарського контролю. Отже, економічний контроль, як і вся економічна наука, перебуває зараз в Україні у стадії розвитку.
Виходячи з цього, економічний контроль є динамічною системою наукових знань, спрямованих на виявлення та усунення негативних явищ у розвитку продуктивних сил та виробничих відносин з метою їх цілеспрямованого регулювання відповідно до завдань розбудови національної економіки.
Вивчаючи найважливіші проблеми розширеного відтворення суспільно-необхідного продукту економічний контроль, як галузь економічної науки, що забезпечує об'єктивною інформацією керівні органи держави про наявні трудові, матеріальні та фінансові ресурси, сприяє оптимізації економічних програм з метою раціонального їх використання.
Предметом застосування економічного контролю є комплекс господарських процесів і фінансових відносин сфери матеріальних відносин, сфери матеріального виробництва та невиробничої сфери. Таким чином, під предметом економічного контролю слід розуміти господарські процеси і фінансові операції підприємств, організацій та їх структурних підрозділів, які розглядаються з позиції законності, доцільності та економічної ефективності, забезпечення збереження власності, правильності формування та використання фондів, достовірності обліку та звітності, їх повноти та відповідності встановленим нормативам.
Об'єктом економічного контролю є центри фінансової відповідальності, тобто будь-яка з виробничо-організаційних одиниць, що має керівництво, яке відповідає за її діяльність. Таким чином, центр фінансової відповідальності — це об'єкт контролю, стан та поведінка якого вимірюються в грошових одиницях, а це дозволяє точно встановити відповідальність окремих керівників за результати господарювання.
Важливою функцією економічного контролю є і плив через систему управління на успішне виконання планів економічного і соціального розвитку, раціональне використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, оптимізацію господарських зв'язків, додержання господарського та трудового законодавства. Економічний контроль також повинен запобігати банкрутству підприємств.
Ринкові відносини ґрунтуються на розширенні прав підприємств та існуванні різних форм власності. У зв'язку з цим основним напрямком розвитку контролю у ринковій економіці є використання економічних важелів та стимулів, спрямованих на підвищення ефективності суспільного виробництва.
Отже, змістом економічного контролю в умовах ринкових відносин є система конкретних заходів, спрямованих на раціональне та ефективне господарювання підприємств усіх форм власності.
З метою успішного виконання своєї функції в системі господарського управління, контроль має бути об'єктивним, оперативним, безперервним, всеохоплюючим, науковим, економічним та дієвим.
Об'єктивність контролю передбачає незацікавлене та неупереджене виконання контрольних функцій особами, які здійснюють перевірки, точну фіксацію відхилень від установлених параметрів у діяльності перевірюваних об'єктів та правдиве висвітлення результатів контролю.
Під оперативністю контролю слід розуміти виявлення недоліків у роботі об'єктів господарювання на якомога ранній стадії з метою швидкого їх усунення.
Безперервність контролю означає систематичне виконання контрольних функцій, що зумовлюється безперервним характером господарських та виробничих процесів.
Всеохоплюючий контроль повинен поширюватися на всі сфери суспільної діяльності та на весь господарський механізм.
Науковість контролю означає використання останніх досягнень науки і техніки, передового досвіду у процесі проведення контролю. Контрольні операції в умовах науково-технічного процесу мають здійснювати висококваліфіковані фахівці, які мають глибоку професійну підготовку та спеціальні дозволи (ліцензії) на проведення окремих видів контролю.
Економічність передбачає здійснення контролю якнайменшою кількістю робітників, які мають спеціальні знання та навички контрольної діяльності.
Дієвість контролю — це активний вплив контролюючих органів на підконтрольні об'єкти шляхом прийняття ефективних рішень з метою усунення виявлених недоліків та їх попередження в майбутньому.
Важливим моментом у реалізації результатів контролю є коректне дотримання принципів конфіденційності та гласності.
З метою забезпечення законних прав та інтересів у ринкових умовах чинне законодавство України, зокрема стаття 148—7 Кримінального кодексу, передбачає карну відповідальність за розголошення комерційної таємниці для осіб, яким така інформація стала відома у зв'язку з їх професійною чи службовою діяльністю, у тому числі й під час здійснення контролю. Стаття ЗО Закону України "Про підприємства в Україні" визначає комерційну таємницю як відомості, пов'язані з виробництвом, керівництвом, фінансами та іншою діяльністю підприємства (яка не є державною таємницею), але розголошення (передача) яких може зашкодити інтересам цього підприємства. Перелік та зміст таких відомостей, які складають комерційну таємницю, і порядок їх захисту встановлює керівник підприємства.
Законодавство України чітко визначає і відомості, які не можуть бути комерційною таємницею. Так, своєю постановою №611 від 09.08.93р. Кабінет Міністрів України встановив, що комерційну таємницю не становлять:
установчі документи підприємства та документи, які дозволяють займатися підприємницькою або господарською діяльністю чи окремими її видами;
інформація за всіма встановленими формами державної звітності;
дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов'язкових платежів;
відомості про чисельність і склад працюючих, їхню заробітну плату в цілому та за професіями, а також наявність вільних робочих місць;
документи про сплату податків і обов'язкових платежів;
інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, яка завдає шкоди здоров'ю, а також інші порушення законодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків;
документи про платоспроможність підприємств;
відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об'єднаннях та інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю;
відомості, що відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню.
Згідно з чинним законодавством, підприємства зобов'язані подавати перелічені вище відомості офіційним контролюючим органам на їх вимогу. Виявлення недоліків та порушень нормативно-правових актів у діяльності юридичних і фізичних осіб за результатами перевірки такої інформації і складає сутність економічного контролю.
У відповідності з принципом гласності, з метою профілактики виявлених недоліків, усунення причин, які призвели до їх скоєння, результати контролю мають бути висвітлені в періодичній та стінній пресі, про них слід інформувати як трудові колективи підприємств, що були перевірені, так і широкі маси населення. Якщо виявлені порушення мають ознаки злочинів, інформація про них, яка була одержана під час проведення контролю, має бути передана правоохоронним органам для її подальшого розслідування, юридичної оцінки та винесення відповідних рішень.
Таким чином, на сучасному етапі реформування економіки України контроль за фінансово-господарською діяльністю має бути сконцентрованим на вирішенні таких завдань:
забезпечення виконання державних замовлень, планових завдань та встановлених платежів до державного і місцевого бюджетів;
виявлення внутрішніх резервів підвищення ефективності виробництва та конкурентоспроможності продукції, що виробляється, зниження витрат трудових, матеріальних та грошових ресурсів;
зниження невиробничих витрат та збитків, попередження та виявлення нестач, випадків розкрадання і псування цінностей та нецільового використання коштів;
підвищення достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності підприємств.
Складовими елементами економічного контролю є контрольні перевірки, аудит, ревізії та судово-економічні експертизи, які досліджують один і той же предмет (фінансово-господарську діяльність підприємств і організацій), використовують ті ж самі контрольні прийоми та процедури. Вони виявляють негативні явища у практиці господарювання з метою їх усунення та недопущення в майбутньому. Окрім того, вони використовують однакові джерела інформації (первинні облікові документи, регістри бухгалтерського обліку та звітність підприємств) та опираються на ті ж самі законодавчі й нормативно-правові акти з питань фінансо- во-господарської діяльності.
Разом з тим між контрольною перевіркою, аудитом, ревізією та судово-економічною експертизою є суттєві відмінності, що обумовлені їх юридичною природою, метою та завданнями, які вони вирішують.
Контрольні перевірки проводяться з метою загального ознайомлення з фінансово-господарською діяльністю перевірюваного об'єкта або з окремими її напрямками. Вони, як правило, не потребують використання складних методик і глибинних професійних знань та навичок контрольно-ревізійної роботи (наприклад, перевірка стану складського господарства підприємства). Висновки контрольних перевірок не мають юридичної сили, а пропозиції щодо усунення виявлених недоліків носять характер рекомендацій.
Аудит є незалежною формою контролю, який досліджує тільки питання, обумовлені у договорі з замовником. Науково обґрунтовані висновки аудитора використовуються власником для поліпшення фінансово-господарської діяльності підприємства та усунення виявлених недоліків, особливо у розрахунках з державним бюджетом. Для зовнішніх контрагентів висновок незалежного аудитора є однією із гарантій достовірності та об'єктивності інформації, виявленої під час аудиторської перевірки.
Ревізії провадяться згідно з чинним законодавством державними та відомчими контролюючими органами для виявлення недоліків у сфері фінансово-господарської діяльності підприємств, які підлягають перевірці, та порушень чинних нормативно-правових актів. Висновки ревізій ґрунтуються на документально достовірних доказах, мають адресність щодо матеріальної та юридичної відповідальності обов'язкові для виконання підприємствами, які перевіряються.
Судово-економічні експертизи є засобом використання спеціальних знань у сфері бухгалтерського обліку, економічного аналізу та фінансово-господарського контролю у процесі дослідження окремих недоліків у діяльності перевірюваних підприємств, які виявлені ревізією, для документального обґрунтування позовних вимог, що подаються до слідчих або судових органів.
Економічний контроль, як самостійна функція управління, є єдиним та неподільним. Існування різних видів контролю обумовлено складністю його функцій на різних рівнях господарського управління. Кожний підрозділ має свою специфіку. Залежно від підпорядкування об'єкта та суб'єкта контролю його поділяють на два види: внутрішній і зовнішній.
Внутрішній контроль здійснюють спеціалізовані контролюючі органи конкретного відомства на підприємствах своєї системи, а також працівники економічних служб підприємства у процесі перевірки своїх структурних підрозділів.
Зовнішній контроль проводять органи державного, громадського та незалежного контролю на непідлеглих їм підприємствах.
За інформаційним забезпеченням економічний контроль розподіляють на документальний та фактичний.
Документальний контроль виявляє законність та достовірність господарських операцій тільки за даними первинної облікової документації, регістрів бухгалтерського обліку та звітності, в яких вони знайшли відбиття.
Фактичний контроль полягає у встановленні дійсного стану підконтрольного об'єкта шляхом вимірювання, зважування, лабораторних досліджень та ін.
Під формами економічного контролю слід розуміти конкретну організацію контрольних дій, направлених на здійснення функцій контролю. З цієї точки зору можна виділити такі форми контролю: попередній, поточний (оперативний) і заключний (ретроспективний).
Попередній контроль здійснюється перед виконанням господарських операцій з метою попередження незаконних дій і запобігання нераціональним витратам. Такий контроль здійснюється всіма органами державного і господарського управління, а також власниками. Функціональні служби підприємства попередньо перевіряють законність господарських операцій шляхом накладення відповідних віз на договори, кошториси, документи про витрачання товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів. Власники підприємств на стадії проектування перевіряють розрахунки щодо конкурентоспроможності продукції, а державні контролюючі органи — економічну захищеність проектів.
Поточний (оперативний) контроль, здійснюється в процесі виконання господарських операцій з метою виявлення відхилень під час виконання прийнятих рішень для оперативного усунення негативних чинників. Найбільш повно відповідає вимогам оперативного (поточного) контролю нормативний метод обліку витрат на виробництво. Його головна особливість — регулярний аналіз співвідношень фактичних витрат з діючими нормами та оперативне виявлення відхилень від норм.
Найбільш повним та глибоким підходом до вивчення виробничої та фінансової діяльності підприємства відзначається ретроспективний (остаточний) контроль, який дозволяє виявляти та усувати недоліки попереднього і поточного контролю.
Ретроспективний контроль з точки зору глибини та охоплення різних сфер діяльності підприємств можна розділити на: рахункові перевірки звітності; тематичні перевірки; ревізії.
Рахункова перевірка — це сукупність спеціальних методів контролю за достовірністю бухгалтерської звітності та балансів. Можна виділяти три основні стани контролю в процесі проведення рахункової перевірки:
1) перевірка узгодженості показників різних форм звітності;
2) відповідність звітних показників записам у регістрах бухгалтерського обліку;
3) перевірка обґрунтованості облікових записів даними первинних документів.
Така послідовність робить рахункові перевірки ефективним засобом контролю за станом бухгалтерського обліку на підприємстві, зміцненням звітної дисципліни та усунення недоліків у процесі організації обліку.
Тематичні перевірки (обстеження) проводяться з визначеного кола питань або одного питання (теми) шляхом ознайомлення на місці з окремими ланками господарської та фінансової діяльності підприємства. При цьому використовують різні прийоми контролю, не обов'язково вдаючись до перевірки первинних документів та облікових записів, з метою визначення законності та достовірності господарських операцій. Результати тематичних перевірок, як правило, оформляють довідками чи доповідними записками.
Ревізії ґрунтуються на перевірці первинних документів,
облікових регістрів, бухгалтерської, оперативної та статистичної звітності, фактичної наявності грошових коштів і товарно-матеріальних цінностей. Ревізія є методом остаточного (ретроспективного) контролю, який дає можливість здійснити всебічну оцінку виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства. Результати ревізії оформляються актом, що має юридичну силу доказу у слідчій та судовій практиці.
Економічний контроль охоплює господарську діяльність усіх напрямків народного господарства. Економічний контроль відповідно до його статусу в системі управління, який виражається в обсязі владних повноважень, можна поділити на такі типи: державний, муніципальний, громадський, контроль власника та незалежний.
Суб'єктами (органами) державного контролю є структури державної влади і управління, що мають певні контрольні повноваження, які носять законодавчий характер.
Муніципальний контроль здійснюють місцеві органи самоврядування або утворені ними комісії.
Згідно з чинним законодавством, деякі громадські організації (трудові колективи, профспілки) також мають певні повноваження у сфері економічного контролю. В умовах ринкових відносин та реальної конкуренції втручання державних та інших органів у фінансову діяльність підприємств обмежено, що призводить до все більшого розповсюдження аудиту — незалежної форми контролю.
Система контролю фінансово-господарської діяльності в Україні та відповідно його органів нині знаходиться у процесі реформування, як і вся економіка країни. Тому дати характеристику діяльності усіх органів контролю в рамках окремого підручника просто неможливо. Однак основні з них, з якими найчастіше зустрічаються підприємства у процесі своєї діяльності, будуть розглянуті у наступному розділі підручника.
Роздержавлення економіки України призводить до створення об'єднань та асоціацій, заснованих на різних формах власності (державної, колективної, змішаної). Контрольні підрозділи цих структур здійснюють контроль власника.
Книга: Аудит суб'єктів господарювання - Конспект лекцій
ЗМІСТ
На попередню
|
|
