Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
Додати книгу на сайт:
11.2.2. Сутність санаційного аудиту та етапи його проведення
У вітчизняній науково-практичній літературі поняттю «санаційний аудит» дотепер приділялося дуже мало уваги. Такий стан речей пояснюється тим, що багато економістів не бачать істотної різниці між звичайним аудитом та аудитом, який проводиться на підприємствах, що перебувають у фінансовій кризі. З ухваленням Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яким передбачено можливість досудової санації, а також укладання мирової угоди в ході провадження справи про банкрутство, питання проведення саме санаційного аудиту підприємств набуває надзвичайної актуальності. Адже рішення санаторів, кредиторів, арбітражного суду щодо застосування процедури санації чи мирової угоди значною мірою залежить від висновків санаційного аудиту підприємства, що перебуває у фінансовій кризі.
Які ж інституціональні й функціональні особливості санаційного аудиту?
Загалом, аудит — це незалежна експертиза публічної бухгалтерської та фінансової звітності, іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, повноти обліку і його відповідності чинному законодавству, а також формування висновків щодо реального фінансового стану підприємства.
Аудиторські послуги можуть надаватися у формі аудиторських перевірок (аудиту) та пов’язаних з ними експертиз, консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності юридичних та фізичних осіб. Звичайний аудит проводиться зовнішніми, незалежними від підприємства органами, як правило, спеціалізованими
аудиторськими фірмами або аудиторами.
Санаційний аудит є окремим напрямком діяльності аудиторських фірм. Він має свої особливості як щодо методів, так і щодо об’єктів та цілей проведення. Характерною рисою санаційного аудиту є те, що він проводиться на підприємствах, які перебувають у фінансовій кризі. Головна його мета полягає в оцінці санаційної спроможності підприємства на підставі аналізу фінансово-господарської діяльності та наявного плану фінансового оздоровлення.
Необхідність проведення санаційного аудиту зумовлена потребою користувачів у об’єктивній інформації про фінансовий стан суб’єкта господарювання та реальність санаційної концепції. Необхідність у висновку спеціаліста спричинено також і тим, що користувачі не мають доступу до джерел інформації та спеціальних знань для оцінки цієї інформації. Санаційний аудит можна розглядати як один з інструментів зменшення до прийнятного рівня інформаційного ризику для інвесторів, кредиторів та інших осіб, які бажають узяти участь у фінансовій санації неспроможного підприємства.
Замовниками санаційного аудиту підприємства, яке перебуває у фінансовій кризі можуть бути:
нинішні та потенційні власники корпоративних прав підприємства, якщо приймається рішення про збільшення статутного капіталу;
андеррайтери, якщо вирішується питання про викуп ними корпоративних прав нової емісії;
позикодавець (наприклад, банківський консорціум) — якщо вирішується питання про надання санаційного кредиту;
саме підприємство — якщо воно виходить з пропозицією про укладання мирової угоди та проведення санації в ході провадження справи про банкрутство;
потенційний санатор — якщо вирішується питання про санацію підприємства через його реорганізацію (злиття, приєднання);
державні органи — якщо вирішується питання про надання підприємству державної санаційної підтримки.
Зовнішнім замовникам аудиту необхідна обґрунтована інформація, яка свідчитиме, що:
1) дані про фінансово-майновий стан боржника є достовірними й вичерпними;
2) план санації є реальним;
3) вибрано найліпшу з наявних альтернатив розвитку підприємства.
Ці замовники дають доручення аудитору провести економіко-правову експертизу наявної санаційної концепції та зробити висновок про доцільність вкладання коштів у об’єкт санації.
Санаційний аудит проводиться зовнішніми аудиторами в тісній співпраці з внутрішніми службами підприємства, особливо з відділом контролінгу. Особи, що проводять санаційний аудит, мають бути не лише висококваліфікованими економістами, а й розумітися на галузевих особливостях діяльності того чи іншого підприємства. У правовому та в економічному плані аудитор повинен бути повністю незалежним як від підприємства, аудит якого проводиться, так і від замовника
аудиторського висновку (кредиторів та інвесторів).
Розробка плану санації не є безпосереднім завданням санаційного аудиту. Як уже було зазначено, підготовкою санаційної концепції займаються або внутрішні аналітичні служби підприємства, або сторонні особи: консалтингові фірми, професійні керуючі санацією тощо, хоч у деяких випадках аудитори беруть активну участь у розробці плану санації. Зауважимо, що санаційний аудит не слід ідентифікувати з причинно-наслідковим аналізом фінансового стану підприємства, який здійснюється під час розробки плану санації і є складовою частиною класичної моделі санації. Без огляду на те, що в обох випадках використовуються ті самі методи аналізу, а також на схожість цілей, між причинно-наслідковим аналізом та санаційним аудитом існує принципова різниця: у першому випадку — це складова частина процесу розробки плану санації, у другому — це перевірка достовірності та реальності відображених в плані санації даних.
Головним критерієм прийняття рішення щодо санації чи ліквідації підприємства є його санаційна спроможність. Водночас, кінцевою метою фінансової санації суб’єкта господарювання є забезпечення його життєдіяльності в довгостроковому періоді. Отже, санаційна спроможність визначається здатністю підприємства до виживання.
Санаційна спроможність — це наявність у підприємства, що перебуває у фінансовій кризі, фінансових, організаційно-технічних та правових можливостей, які визначають здатність до успішного проведення його фінансової санації. До загальних умов санаційної спроможності відносять наявність у підприємства ефективної санаційної концепції та потенціалу для майбутньої успішної діяльності, а саме:
а) стійких позицій на ринку та реальних можливостей збільшення обсягів реалізації;
б) конкурентних переваг;
в) виробничого та кадрового потенціалу.
Економічними критеріями санаційної спроможності підприємства є його здатність до забезпечення ліквідності, відновлення прибутковості та одержання конкурентних переваг. Указані кількісні та якісні величини є тісно взаємозв’язаними між собою. Так, досягнення конкурентних переваг можливе лише за наявності стійкої ліквідності та платоспроможності, водночас, орієнтація лише на забезпечення ліквідності дає можливість забезпечити життєздатність підприємства тільки в короткостроковому періоді.
Санаційно спроможним підприємство буде в тому разі, коли продисконтована очікувана вартість майбутніх активів (за умови успішної санації) буде більшою за вартість його ліквідаційної маси перед проведенням санації.
З правового погляду, санаційно спроможним підприємство буде в тому разі, якщо воно здатне підтримувати фінансову рівновагу в довгостроковому періоді, тобто коли є достатні передумови для відновлення та збереження стабільної платоспроможності з тим, щоб у кредиторів не було підстав звертатися із заявою до арбітражного суду для порушення справи про банкрутство.
З метою визначення санаційної спроможності підприємства в процесі санаційного аудиту розв’язуються такі завдання:
проводиться аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства;
визначаються причини фінансової кризи, її глибина та можливості подолання;
робиться порівняльний аналіз сильних та слабких сторін підприємства;
здійснюється економіко-правова експертиза наявної в підприємства санаційної концепції;
оцінюються ризики, пов’язані з реалізацією санаційної концепції;
робиться висновок про доцільність санації чи ліквідації суб’єкта господарювання.
У процесі проведення санаційного аудиту використовуються різноманітні методи та інструменти. До головних слід віднести такі: опитування (анкетування) співробітників; факторний аналіз відхилень; аналіз сильних та слабких місць (СОФТ-аналіз); розробка сценаріїв; портфельний аналіз; метод ланцюгових підстановок; нуль-базис бюджетування; вартісний аналіз; трендовий аналіз.
Етапи та порядок проведення санаційного аудиту характеризуються відповідною структурно-логічною схемою (рис. 11. 4).
Рис. 11.4. Структурно-логічна схема проведення санаційного аудиту
На першому етапі санаційного аудиту проводиться загальне ознайомлення із наявною в підприємства санаційною концепцією та планом фінансового оздоровлення. Окрім цього, збирається та систематизується інформація, що використовується в процесі санаційного аудиту. Аудитор для виконання своїх завдань, пов’язаних з оцінкою санаційної спроможності суб’єкта господарювання, одержує доступ до всієї необхідної комерційної інформації про підприємство. Перед початком проведення санаційного аудиту аудитор повинен взяти в керівника підприємства
пояснювальну записку до плану санації, яка підтверджує повноту та достовірність плану санації, експертиза котрого проводиться, фактологічного матеріалу, на якому базується план, а також визначає повноваження аудитора.
Рис.11.5. Джерела інформації, що використовуються
в процесі санаційного аудиту
Як показано на рис. 11.5., дані про підприємство збирають у розрізі його оперативного становища та стратегічних можливостей. Поряд зі звітними бухгалтерськими даними та іншою внутрішньою інформацією для оцінки санаційної спроможності підприємства слід також використовувати зовнішні джерела, а саме: статистичні дані, які характеризують діяльність тієї чи іншої галузі та народного господарства в цілому, описовий матеріал засобів масової інформації, висновки незалежних експертів, нормативні документи. Зрозуміло, що процес збирання та систематизації даних щодо стратегічних можливостей підприємства є набагато складнішим, ніж збирання інформації щодо його актуального стану.
Оцінка відображених у санаційній концепції вихідних даних про оперативне (фактичне) становище та стратегічні можливості підприємства здійснюється в процесі поглибленого аналізу його фінансово-господарського стану. При цьому послідовно розв’язуються такі завдання:
Проведення аналізу виробничо-господарської діяльності.
Проведення аналізу фінансового стану підприємства.
Дослідження ситуації підприємства на ринку факторів виробництва та збуту готової продукції.
Книга: Фінанси підприємств: Підручник / А. М. Поддєрьогін.
ЗМІСТ
| 1. | Фінанси підприємств: Підручник / А. М. Поддєрьогін.
|
|
| 2. | ВСТУП
|
|
| 3. | РОЗДІЛ 1 ОСНОВИ ФІНАНСІВ ПІДПРИЄМСТВ 1.1. СУТНІСТЬ І ФУНКЦІЇ ФІНАНСІВ ПІДПРИЄМСТВ
|
|
| 4. | 1.2. ГРОШОВІ ФОНДИ ТА ФІНАНСОВІ РЕСУРСИ
|
|
| 5. | 1.3. ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ФІНАНСІВ ПІДПРИЄМСТВ
|
|
| 6. | 1.4. ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ЗМІСТ ФІНАНСОВОЇ РОБОТИ
|
|
| 7. | 1.5. ЗМІСТ ТА ЗАВДАННЯ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ ПІДПРИЄМСТВ
|
|
| 8. | КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДО РОЗДІЛУ 1
|
|
| 9. | РОЗДІЛ 2 ГРОШОВІ РОЗРАХУНКИ ПІДПРИЄМСТВ 2.1. РОЗРАХУНКОВІ Й КАСОВІ ОПЕРАЦІЇ 2.1.1. Сутність грошових розрахунків підприємств
|
|
| 10. | 2.1.2. Безготівкові й готівкові розрахунки
|
|
| 11. | 2.1.3. Проведення касових операцій
|
|
| 12. | 2.1.4. Види банківських рахунків і порядок їх відкриття
|
|
| 13. | 2.2. ФОРМИ БЕЗГОТІВКОВИХ РОЗРАХУНКІВ 2.2.1. Принципи організації розрахунків
|
|
| 14. | 2.2.2. Розрахунки платіжними дорученнями
|
|
| 15. | 2.2.3. Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями
|
|
| 16. | 2.2.4. Розрахунки чеками
|
|
| 17. | 2.2.5. Розрахунки акредитивами
|
|
| 18. | 2.2.6. Вексельна форма розрахунків
|
|
| 19. | 2.3. РОЗРАХУНКОВО-ПЛАТІЖНА ДИСЦИПЛІНА ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ
|
|
| 20. | ТЕСТИ ДО РОЗДІЛУ 2
|
|
| 21. | РОЗДІЛ 3 ГРОШОВІ НАДХОДЖЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ 3.1. ХАРАКТЕРИСТИКА І СКЛАД ГРОШОВИХ НАДХОДЖЕНЬ ПІДПРИЄМСТВ
|
|
| 22. | 3.2. ДОХОДИ (ВИРУЧКА) ВІД РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ, РОБІТ, ПОСЛУГ
|
|
| 23. | 3.3. ДОХОДИ ВІД ФІНАНСОВО-ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ТА ІНШОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
|
|
| 24. | 3.4. ФОРМУВАННЯ ВАЛОВОГО І ЧИСТОГО ДОХОДУ
|
|
| 25. | КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДО РОЗДІЛУ 3
|
|
| 26. | РОЗДІЛ 4 ФОРМУВАННЯ І РОЗПОДІЛ ПРИБУТКУ 4.1. ФОРМУВАННЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА 4.1.1. Прибуток як результат фінансово- господарської діяльності підприємства
|
|
| 27. | 4.1.2. Формування прибутку підприємства
|
|
| 28. | 4.1.3. Прибуток від реалізації продукції та його формування
|
|
| 29. | 4.1.4. Методи розрахунку прибутку від реалізації продукції
|
|
| 30. | 4.1.5. Сутність і методи обчислення рентабельності
|
|
| 31. | 4.2. РОЗПОДІЛ І ВИКОРИСТАННЯ ПРИБУТКУ 4.2.1. Розподіл прибутку підприємства
|
|
| 32. | 4.2.2. Використання чистого прибутку
|
|
| 33. | ТЕСТИ ДО РОЗДІЛУ 4
|
|
| 34. | РОЗДІЛ 5 ОПОДАТКУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ 5.1. СУТНІСТЬ ОПОДАТКУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ І ПОДАТКОВА СИСТЕМА 5.1.1. Сутність податків і їх функції
|
|
| 35. | 5.1.2. Система оподаткування підприємств та її становлення в Україні
|
|
| 36. | 5.2. ОПОДАТКУВАННЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВ 5.2.1. Становлення оподаткування прибутку
|
|
| 37. | 5.2.2. Чинний порядок оподаткування прибутку
|
|
| 38. | 5.3. ПЛАТЕЖІ ЗА РЕСУРСИ
|
|
| 39. | 5.3.1. Плата за землю
|
|
| 40. | 5.3.2. Фіксований сільськогосподарський податок
|
|
| 41. | 5.3.3. Податок із власників транспортних засобів
|
|
| 42. | 5.3.4. Податок на нерухоме майно (нерухомість)
|
|
| 43. | 5.4. НЕПРЯМІ ПОДАТКИ, ЯКІ СПЛАЧУЮТЬ ПІДПРИЄМСТВА 5.4.1. Вплив непрямих податків на фінансово- господарську діяльність підприємств
|
|
| 44. | 5.4.2. Мито
|
|
| 45. | 5.4.3. Акцизний збір
|
|
| 46. | 5.4.4. Податок на додану вартість
|
|
| 47. | 5.5. ЗБОРИ І ЦІЛЬОВІ ВІДРАХУВАННЯ, ЯКІ СПЛАЧУЮТЬ ПІДПРИЄМСТВА
|
|
| 48. | 5.6. МІСЦЕВІ ПОДАТКИ І ЗБОРИ
|
|
| 49. | 5.7. ОПОДАТКУВАННЯ СУБ’ЄКТІВ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА
|
|
| 50. | ТЕСТИ ДО РОЗДІЛУ 5
|
|
| 51. | РОЗДІЛ 6 ОБОРОТНІ КОШТИ ТА ЇХ ОРГАНІЗАЦІЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ 6.1. СУТНІСТЬ І ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБОРОТНИХ КОШТІВ 6.1.1. Сутність, склад і структура оборотних коштів
|
|
| 52. | 6.1.2. Класифікація і принципи організації оборотних коштів
|
|
| 53. | 6.2. ВИЗНАЧЕННЯ ПОТРЕБИ В ОБОРОТНИХ КОШТАХ 6.2.1. Необхідність і способи визначення потреби в оборотних коштах
|
|
| 54. | 6.2.2. Нормування оборотних коштів для створення виробничих запасів
|
|
| 55. | 6.2.3. Нормування оборотних коштів у незавершеному виробництві і витратах майбутніх періодів
|
|
| 56. | 6.2.4. Нормування оборотних коштів для створення запасів готової продукції
|
|
| 57. | 6.2.5. Розрахунок нормативу оборотних коштів економічним методом
|
|
| 58. | 6.3. ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ
|
|
| 59. | 6.3.1. Власні джерела формування оборотних коштів
|
|
| 60. | 6.3.2. Використання банківських кредитів для формування оборотних коштів
|
|
| 61. | 6.3.3. Залучення коштів інших суб’єктів господарювання
|
|
| 62. | 6.4. ПОКАЗНИКИ СТАНУ І ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ 6.4.1. Показники стану власних оборотних коштів
|
|
| 63. | 6.4.2. Показники використання оборотних коштів і шляхи прискорення їх обертання
|
|
| 64. | 6.4.3. Вплив розміщення оборотних коштів на фінансовий стан підприємства
|
|
| 65. | ТЕСТИ ДО РОЗДІЛУ 6
|
|
| 66. | РОЗДІЛ 7 КРЕДИТУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ 7.1. НЕОБХІДНІСТЬ ТА СУТНІСТЬ КРЕДИТУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ 7.1.1. Кругооборот коштів підприємств та необхідність залучення кредитів
|
|
| 67. | 7.1.2. Класифікація кредитів, що надаються підприємствам
|
|
| 68. | 7.2. БАНКІВСЬКЕ КРЕДИТУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ 7.2.1. Види банківського кредиту та їх характеристика
|
|
| 69. | 7.2.2. Умови та порядок отримання банківського кредиту
|
|
| 70. | 7.2.3. Порядок погашення банківського кредиту підприємством
|
|
| 71. | 7.3. НЕБАНКІВСЬКЕ КРЕДИТУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ 7.3.1. Комерційне кредитування підприємств
|
|
| 72. | 7.3.2. Лізингове кредитування підприємств
|
|
| 73. | 7.3.3. Державне кредитування підприємств
|
|
| 74. | 7.3.4. Кредитування підприємств за рахунок коштів міжнародних фінансово-кредитних інститутів
|
|
| 75. | Ситуації і тести до розділу 7
|
|
| 76. | РОЗДІЛ 8 ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІДТВОРЕННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ 8.1. СУТНІСТЬ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ТА ЇХ ВІДТВОРЕННЯ
|
|
| 77. | 8.2. ПОКАЗНИКИ СТАНУ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ
|
|
| 78. | 8.3. ЗНОС І АМОРТИЗАЦІЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ
|
|
| 79. | 8.4. СУТНІСТЬ І СКЛАД КАПІТАЛЬНИХ ВКЛАДЕНЬ
|
|
| 80. | 8.5. ДЖЕРЕЛА І ПОРЯДОК ФІНАНСУВАННЯ КАПІТАЛЬНИХ ВКЛАДЕНЬ
|
|
| 81. | 8.6. ФІНАНСУВАННЯ РЕМОНТУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ
|
|
| 82. | ТЕСТИ ДО РОЗДІЛУ 8
|
|
| 83. | РОЗДІЛ 9 ОЦIНКА ФIНАНСОВОГО СТАНУ ПIДПРИЄМСТВА 9.1. ОЦІНКА ФIНАНСОВОГО СТАНУ ПIДПPИЄМСТВА, ЇЇ НЕОБХIДНIСТЬ I ЗНАЧЕННЯ
|
|
| 84. | 9.2. ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОЦІНКИ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВ
|
|
| 85. | 9.3. ПОКАЗНИКИ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА
|
|
| 86. | 9.4. ОЦІНКА ЛІКВІДНОСТІ ТА ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
|
|
| 87. | 9.5. ОЦІНКА ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
|
|
| 88. | 9.6. КОМПЛЕКСНА ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА
|
|
| 89. | ТЕСТИ ДО РОЗДІЛУ 9
|
|
| 90. | РОЗДІЛ 10 ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВАХ 10.1. ФІНАНСОВА СТРАТЕГІЯ ПІДПРИЄМСТВ
|
|
| 91. | 10.2. ЗМІСТ, ЗАВДАННЯ ТА МЕТОДИ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ
|
|
| 92. | 10.3. ЗМІСТ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУ ТА ПОРЯДОК ЙОГО СКЛАДАННЯ
|
|
| 93. | 10.4. ЗМІСТ І ЗНАЧЕННЯ ОПЕРАТИВНОГО ФІНАНСОВОГО ПЛАНУ
|
|
| 94. | ТЕСТИ ДО РОЗДІЛУ 10
|
|
| 95. | РОЗДІЛ 11 Фінансова санація та банкрутство підприємств 11.1. ФІНАНСОВА САНАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВА, ЇЇ ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ ТА ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ 11.1.1. Фінансова криза на підприємстві: симптоми та фактори, що її спричиняють
|
|
| 96. | 11.1.2. Економічна сутність санації підприємств
|
|
| 97. | 11.1.3. Менеджмент фінансової санації підприємства
|
|
| 98. | 11.1.4. Випадки, коли приймається рішення про фінансову санацію підприємств
|
|
| 99. | 11.1.5. Класична модель фінансової санації
|
|
| 100. | 11.2. САНАЦІЙНИЙ АУДИТ 11.2.1. План санації
|
|
| 101. | 11.2.2. Сутність санаційного аудиту та етапи його проведення
|
|
| 102. | 11.2.3. Аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства, що перебуває в кризі
|
|
| 103. | 11.2.4. Аудит фінансової сфери підприємства
|
|
| 104. | 11.2.5. Ситуація підприємства на ринках факторів виробництва та збуту готової продукції
|
|
| 105. | 11.2.6. Аналіз причин кризи та сильних і слабких місць на підприємстві
|
|
| 106. | 11.2.7. Акт аудиторської перевірки
|
|
| 107. | 11. 3. ФІНАНСОВІ ДЖЕРЕЛА САНАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ 11.3.1. Форми фінансової санації
|
|
| 108. | 11.3.2. Внутрішні джерела фінансової санації
|
|
| 109. | 11.3.3. Санація балансу. Зменшення статутного фонду підприємства
|
|
| 110. | 11.3.4. Санація із залученням коштів власників підприємства
|
|
| 111. | 11.3.5. Альтернативна санація
|
|
| 112. | 11.3.6. Участь кредиторів у фінансовому оздоровленні боржника
|
|
| 113. | 11.3.7. Фінансова участь персоналу в санації підприємства
|
|
| 114. | 11.3.8. Державна фінансова підтримка санації підприємств
|
|
| 115. | 11.4. ЕКОНОМІКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ САНАЦІЇ ТА БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВ 11.4.1. Доарбітражне врегулювання господарських спорів
|
|
| 116. | 11.4.2. Арбітражне врегулювання господарських спорів
|
|
| 117. | 11.4.3. Необхідність, функції та завдання інституту банкрутства підприємств
|
|
| 118. | 11.4.4. Порядок оголошення підприємства банкрутом
|
|
| 119. | 11.4.5. Задоволення претензій кредиторів
|
|
| 120. | 11.4. Економіко-правові аспекти санації та банкрутства підприємств 11.4.6. Фінансова санація на ухвалу арбітражного суду
|
|
| 121. | 11.4.7. Мирова угода
|
|
| 122. | 11.4.8. Санація шляхом реорганізації (реструктуризації)
|
|
| 123. | 11.4.9. Приховане, фіктивне та зумисне банкрутство
|
|
| 124. | ТЕСТИ ДО РОЗДІЛУ 11
|
|
| 125. | ГЛОСАРІЙ
|
|
| 126. | ЛІТЕРАТУРА
|
|
На попередню
Translate
