Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Бюджетування результативності / Річард Ю. Зоді
РОЗДІЛ V. Бюджетування, зв'язок між фінансовим менеджментом та управлінням результативністю
Зрозуміти та застосовувати на практиці окремі концепції, процедури та методи і навички з бюджетування, фінансового менеджменту та управління результативністю, може, й не так складно, але для того, щоб працювати ефективно, сучасний орієнтований на результат керівник має інтегрувати це розуміння та практику. Мало користі в тому, щоб розуміти та здійснювати, скажімо, бюджетні переходи без усвідомлення того, як різні формати бюджету впливають на інші правила та процедури й вимоги — світ управління результативністю не настільки простий. Світ орієнтованого на результат керівника, який працює в державній структурі, мабуть, складніший у зіставленні з керівником, що працює у приватному секторі, хоча б через те, що його робота має державний характер.
Як зазначалося вище в цій праці, контроль був і залишається однією з основних тем у державному управлінні Сполучених Штатів. Ця тема контролю, однак, вийшла за рамки елементарних ідей контролю обліку та ефективності й охопила практично всі аспекти та функції держаного управління. Моніторинг та оцінка програм, наприклад, має на меті контроль (забезпечення того, щоб плани виконувалися відповідно до намірів…) над результатами (… з бажаними наслідками). Коротко кажучи, контроль застосовується глобально до ефективності, результативності та економії, оскільки ці концепції пов’язані з конкретними напрямками державної діяльності, такими як облік, аудит, бюджетування, управління готівкою, програми та персонал.
ОБЛІК
Цілі внутрішнього контролю обліку, як правило, зосереджуються на таких моментах, як дозвіл, реєстрація, доступ до активів та підзвітність (Price Waterhouse, 1979). Оскільки бюджетне призначення являє собою дозвіл, то перевірці підлягає відповідність трансакцій цьому дозволу. Реєстрація, або, вживаючи функціональну термінологію, — звітування, здійснюється для того, щоб забезпечити існування достатньої інформації для підготовки таких речей, як фінансові звіти (напр., як це вимагається від місцевих органів влади положеннями Кодексу Вірджинії). Крім того, реєстрація забезпечує підзвітність — відповідальність за активи, — показуючи, на що використано ресурси. Мета контролю обліку полягає ще й у тому, щоб забезпечити доступ до активів лише тим особам, яким це дозволено. Наприклад, більшість працівників державних органів підписують за час своєї кар’єри ту чи іншу форму відшкодування витрат на відрядження, щоб одержати компенсацію дозволених витрат, які вони зробили під час відрядження. Більше того, особа, яка затверджує відшкодування, повинна мати дозвіл робити це. Контроль підзвітності за активи або ресурси здійснюється шляхом періодичних зіставлень записів про відповідальність за активи з даними про наявні ресурси. Ця оцінка може здійснюватися у формі моніторингу відповідності витрачених сум передбаченим у бюджеті сумам або сумам існуючих фондів.
У багатьох органах влади ці цілі обліку реалізуються через бюджетний облік (Steiss, et al., 1978). При здійсненні бюджетного обліку бюджет розглядається як дозвіл на витрачання і ліміт на видатки, а отже цикли бюджетування та обліку є ідентичними. При бюджетному обліку, акцент зазвичай робиться на “прив’язках” як механізмі контролю. “Прив’язка” — це обмеження на використання передбаченої в бюджеті суми, воно часто набуває форми зобов’язання на суму, як у випадку, коли щось придбано, але ще не одержано, або форми явно вираженої заборони, як у випадку заборони на передачу передбачених у бюджеті на персонал коштів, на статті, не пов’язані з персоналом. Системи “прив’язок” мають на меті попередити таку практику, як створення “плавучого боргу” (коли щось замовляється в одному бюджетному році, а рахунок виставляється в наступному) або “фантомних працівників” (коли вакансії не заповнюються, а невитрачені на оплату праці кошти використовуються для оплати інших операційних витрат). Оскільки мало є органів влади, які дозволяють розпорядникам коштів переносити невитрачені залишки коштів з одного бюджетного періоду на наступний, загальна практика, що її, як зазначалося вище в цьому підручнику, застосовує багато керівників, полягає в тому, щоб намагатися досягти нульового балансу на кінець фіскального періоду. Деякі органи влади прагнуть контролювати цей відомий вид зловживань, “прив’язуючи” кошти на кінець фіскального періоду. Як правило, такі “прив’язки” стосуються закупівлі цінних предметів, таких як обладнання, але вони можуть застосовуватися й до всіх рахунків. (До цієї практики “прив’язок” головні розпорядники коштів часом вдаються, щоб забезпечити наявність невитрачених коштів для повернення до загального фонду на наступний бюджетний період і/або звести баланс при закритті поточного фіскального періоду).
Ці сумнівні професійні дії є почасти плодом застосовуваної державними органами практики повернення залишків на кінець року, що пов’язано з базою їхніх систем обліку. База обліку — це спосіб, у який трактуються різні фінансові трансакції. Доходи можна обліковувати методом нарахувань (напр., коли податки зароблені, нараховані чи стягнені) або касовим методом (коли надійшли гроші). Видатки можна обліковувати на основі зобов’язань, методом нарахувань, касовим методом або методом акумульованих витрат. При обліку за зобов’язаннями видатки записуються в момент замовлення товарів/послуг. При застосуванні методу нарахувань — у момент завершення операції. В разі застосування касового методу — в момент оплати рахунку. При застосуванні методу акумульованих витрат — у момент використання товару. У більшості випадків державні органи застосовують модифікований касовий метод, тобто доходи облікуються в момент, коли вони заробляються, нараховуються чи перераховуються, а видатки — в момент замовлення товару/послуги.
Іще два типи обліку варті бодай короткої згадки через те, що вони набувають дедалі більшої популярності серед орієнтованих на результат керівників, — це облік і аналіз витрат та управлінський облік. Попри їхню популярність, ці методи обліку залишаються на стадії розробки. Враховуючи брак необхідних неелементарних даних та механізмів і обладнання для збору даних, а також нестачу кваліфікованих кадрів у багатьох державних і недержавних організаціях, той факт, що ці два методи перебувають на стадії розробки, є доволі серйозною перешкодою на шляху до їх широкого застосування.
Облік та аналіз витрат робить акцент на закріпленні необхідних коштів за конкретними програмами, проектами чи послугами. Це дозволяє створювати стандарти результативності витрат та проводити порівняння (напр., питомих витрат). Цей метод обліку дає можливість пов’язати діяльність державних органів або результати цієї діяльності з витратами на них. Управлінський облік, хоча й передбачає певні аспекти контролю, робить акцент на створенні інформації для цілей розробки програм та планування. Ця інформація часто включає дані про ефективність та результативність як з фіскального, так і з інших поглядів. Управлінський контроль створює основу для застосування методів аналізу витрат, таких як “витрати-вигоди”, “витрати-результат” та “аналіз корисності витрат”. У міру того, як зростатиме кваліфікація та забезпеченість ресурсами урядових структур, очікується дедалі більше посилення ролі та значення обліку та аналізу витрат та управлінського обліку.
Книга: Бюджетування результативності / Річард Ю. Зоді
ЗМІСТ
На попередню
|
|
