Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
Додати книгу на сайт:
9. Національно-визвольні рухи
Перша світова війна, революції, реформи, Версальсько-Вашингтонська система не усунули причини, які породжують національно-визвольні рухи. Головними причинами національно-визвольної боротьби народів Азії, Африки та Латинської Америки були збереження колоніальної системи, економічна і фінансова залежність навіть за умов політичної незалежності, невідповідність державних кордонів кордонам етнічного розселення народів, ігнорування прав національних меншин.
Домінуючі причини визначили характер, спрямованість, ідеологію національно-визвольних рухів.
В основній масі національно-визвольна боротьба народів Азії, Африки, Латинської Америки була спрямована проти європейського панування. Досягнення незалежності було неможливим без ліквідації архаїчних суспільних структур, без створення національних держав, національної промисловості, сучасної армії.
Таким чином, національно-визвольний рух став не засобом відновлення доколоніальних порядків, а формою утвердження цінностей, створених європейською цивілізацією, етапом на шляху становлення цілісності світу.
Боротьба за власну державність неминуче робила домінуючою ідеологію націоналізму, а партії, які її сповідували, стали в основному керівниками національно-визвольних рухів. У різних країнах національні рухи набирали і різних форм - від збройних повстань до відносно мирних акцій протесту.
Найвищою формою національно-визвольної боротьби є національна революція. Вона може відбуватися як мирними засобами, так і в результаті збройної боротьби. Національна революція - це переважно радикальні дії, спрямовані на здобуття, відновлення, об'єднання, зміну статусу держави, або відстоювання національної незалежності. На чолі революції можуть знаходитись будь-які сили, що відстоюють національну незалежність і підтримуються населенням. Від сил, що стоять на чолі революції, національного менталітету, політичної культури населення залежить політичний режим і форма правління у новоутвореній або відновленій державі.
Особливістю всіх національних революцій є наявність сильного, харйзматичного національного лідера або групи лідерів, від особистих якостей в значній мірі залежить успіх революції.
Важливим чинником національної революції є те міжнародне становище, в якому відбувається революція. При відсутності зацікавленості в існуванні нової або відновленої незалежної держави з боку впливових держав світу національна революція приречена на поразку.
У національно-визвольній боротьбі можна виділити два напрями: демократичний і тоталітарний. Через об'єктивні обставини у 20-30-ті роки домінуючим став тоталітарний напрям, носіями якого були комуністичні і націоналістичні партії. Це пояснюється загальною тенденцією 30-х років до авторитаризму, прикладом Німеччини та впливом ідеології фашизму на формування ідеї сильної національної держави. Західні держави були одночасно і колоніальними імперіями. Слід враховувати і політику СРСР щодо підтримки національно-визвольних рухів.
Національно-визвольний рух мав свої особливості.
У Латинській Америці він виражався у політиці урядів, спрямованій на завоювання економічної і фінансової незалежності. Основними засобами її досягнення стали ліквідація феодальних пережитків, націоналізація іноземної власності, індустріалізація.
Країни Азії поділялись на колонії і залежні держави. Для них першочерговими були завдання відновити свою державність (суверенітет) модернізувати існуючі політичні, соціальні та економічні структури. Це породжувало цивілізаційний шок і домінування консервативних сил у національно-визвольному русі.
У 20-30-ті роки лише починають формуватися нові тенденції у визвольному русі народів Африки. На півдні він набув організованих форм, на півночі виявлялися ті ж тенденції, що і в Азії.
Головні причини національно-визвольних рухів у Європі були пов'язані з несправедливістю Версальської системи. У більшості країн Європи щодо національних меншин проводилась імперська політика.
У складному становищі опинились українці. їхня територія була розділена між СРСР, ЧСР, Румунією, Польщею. На чолі визвольного руху стали найбільш радикальні націоналістичні сили. Вони виробили теорію інтегрованого націоналізму, згідно з якою національна держава була вищою цінністю.
Схожі ідеї були вироблені у словаків, хорватів, які в роки Другої світової війни під протекторатом Німеччини створили власні національні угруповання.
Книга: Конспект лекцій Всесвітня історія ХХ століття
ЗМІСТ
| 1. | Конспект лекцій Всесвітня історія ХХ століття
|
|
| 2. | 2. Перша світова війна
|
|
| 3. | 3. Революційні події в Російській імперії в 1917 р. Більшовицький переворот
|
|
| 4. | 4. Революційний рух в Європі 1918-1923 pp.
|
|
| 5. | 5. Встановлення більшовицької диктатури. Національно-визвольний рух і громадянська війна в Росії
|
|
| 6. | 6. Утворення основ післявоєнного світу. Версальсько-Вашингтонська система
|
|
| 7. | 7. Спроби перегляду повоєнних договорів у 20-х роках
|
|
| 8. | 8. Основні ідейно-політичні течії першої половини XX ст.
|
|
| 9. | 9. Національно-визвольні рухи
|
|
| 10. | 10. Стабілізація і ''процвітання'' в країнах Європи і США у 20-ті роки
|
|
| 11. | 11. Світова економічна криза (1929-1933 pp.)
|
|
| 12. | 12. ''Новий курс'' Ф.Рузвельта
|
|
| 13. | 13. Великобританія у 30-ті роки. Економічна криза. ''Національний уряд''
|
|
| 14. | 14. ''Народний фронт'' у Франції
|
|
| 15. | 15. Встановлення нацистської диктатури в Німеччині. А.Гітлер
|
|
| 16. | 16. Фашистська диктатура Б.Муссоліні в Італії
|
|
| 17. | 17. Революція 1931 р. в Іспанії.
|
|
| 18. | 18. Чехословаччина у 20-30-ті роки
|
|
| 19. | 19. Країни Східної і Південно-Східної Європи у 20-30-ті роки
|
|
| 20. | 20. Проголошення СРСР і встановлення сталінського режиму
|
|
| 21. | 21. Радянська модернізація СРСР
|
|
| 22. | 22. Японія між двома світовими війнами
|
|
| 23. | 23. Національна революція в Китаї. Чан Кайши. Внутрішня і зовнішня політика Гоміндану
|
|
| 24. | 24. Громадянська війна у Китаї. Проголошення КНР
|
|
| 25. | 25. Індія у 20-30-ті роки
|
|
| 26. | 26. Національні рухи і революції в Арабських країнах, Туреччині, Ірані, Афганістані. Зародження палестинської проблеми. К.Ататюрк, Резахан
|
|
| 27. | 27. Національні рухи в країнах Швденко-Східної Азії (Бірма, Індокитай, Індонезія)
|
|
| 28. | 28. Африка між двома світовими війнами
|
|
| 29. | 29. Розвиток країн Латинської Америки у 20-30-ті роки
|
|
| 30. | 30. Освіта, наука і техніка
|
|
| 31. | 31. Розвиток літератури 20-30-х років
|
|
| 32. | 32. Мистецтво 20-30-х років
|
|
| 33. | 33. Утворення вогнищ Другої світової війни. Створення блоку Берлін-Рим-Токіо
|
|
| 34. | 34. Політика ''умиротворення'' агресора
|
|
| 35. | 35. СРСР у системі міжнародних відносин
|
|
| 36. | 36. Причини, характер, періодизація Другої світової війни
|
|
| 37. | 37. Напад Німеччини на Польщу й початок Другої світової війни. Бойові дії в Європі у 1939-1941 pp.
|
|
| 38. | 38. Напад фашистської Німеччини на СРСР. Оборонні бої влітку-восени 1941 р. Битва за Москву
|
|
| 39. | 39. Воєнні дії на Східному фронті в 1942-1943 pp. Корінний перелом в ході Другої світової війни. Звільнення території СРСР
|
|
| 40. | 40. Утворення антигітлерівської коаліції. Міжнародні відносини в роки Другої світової війни
|
|
| 41. | 41. Становище у воюючих та окупованих країнах. Рух Опору в країнах Європи та Азії в роки Другої світової війни
|
|
| 42. | 42. Основні події Другої світової війни в Африці, в басейні Тихого океану (1940-1945 pp.)
|
|
| 43. | 43. Визволення країн Центральної та Східної Європи (1944-1945 pp.)
|
|
| 44. | 44. Висадка союзницьких військ у Нормандії. Звільнення країн Західної Європи. Капітуляція Німеччини та Японії
|
|
| 45. | 45. Підсумки Другої світової війни
|
|
| 46. | 46. Створення Організації Об'єднаних Націй
|
|
| 47. | 47. Підписання мирних договорів. Окупаційна політика щодо Німеччини та Японії. Нюрнберзький та Токійський судові процеси
|
|
| 48. | 48. План Маршалла та його значення для відбудови Європи
|
|
| 49. | 49. Основні тенденції соціально-економічного та політичного розвитку країн Заходу в 1945-1998 pp.
|
|
| 50. | 50. Сполучені Штати Америки
|
|
| 51. | 51. Канада
|
|
| 52. | 52. Великобританія
|
|
| 53. | 53. Франція
|
|
| 54. | 54. Німеччина
|
|
| 55. | 55. Італія
|
|
| 56. | 56. Встановлення радянського панування в країнах Східної Європи
|
|
| 57. | 57. Розвиток і криза тоталітарних режимів у Східній Європі
|
|
| 58. | 58. Демократичні революції в країнах Східної Європи (1989-1991 pp.)
|
|
| 59. | 59.Тоталітаризм як феномен XX ст., його види та ознаки. Наслідки панування тоталітарної системи в Україні
|
|
| 60. | 60. Інтеграція в сучаснім Європі. Участь України в загальноєвропейському процесі
|
|
| 61. | 61. СРСР у повоєнні роки
|
|
| 62. | 62. Відлига. Реформи М.С.Хрущова (1953-1964 pp.)
|
|
| 63. | 63. ''Застій'' в економіці СРСР (друга половина 60-х - перша половина 80-х років)
|
|
| 64. | 64. Дисидентство в СРСР в 70-80-х роках
|
|
| 65. | 65. Перебудова і розпад (1985-1991 pp.)
|
|
| 66. | 66. Нові незалежні держави: початок самостійного життя
|
|
| 67. | 67. Процес деколонізації після Другої світової війни
|
|
| 68. | 69. Японія
|
|
| 69. | 70. Політика реформ у Китаї в 80-90-х роках.
|
|
| 70. | 71. Індія
|
|
| 71. | 72. Боротьба за незалежність і об'єднання В'єтнаму
|
|
| 72. | 73. Створення держави Ізраїль. Арабо-ізраїльське протистояння
|
|
| 73. | 74. Трагедія Афганістану
|
|
| 74. | 75. Іран у повоєнні роки. Ісламська революція
|
|
| 75. | 76. Країни Африки на шляху незалежного розвитку
|
|
| 76. | 77. Країни Латинської Америки у 40-90-ті роки. Інтеграційні процеси
|
|
| 77. | 79. Міжнародні відносини наприкінці 50-х - у 60-ті роки
|
|
| 78. | 80. Розрядка 70-х років. Гельсінський процес
|
|
| 79. | 81. Перехід від конфронтації до співробітництва держав світу. Завершення ''холодної війни'' (друга половина 80-х - 90-ті роки)
|
|
| 80. | 82. Основні тенденції розвитку культури другої половини XX ст.
|
|
На попередню
Translate
