Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Всесвітня історія. Cередньовіччя і нові часи / Крип'якевич
8. Східна Європа
Слов'яни. Чехія. Де була прабатьківщина слов'ян, про це погляди істориків не є усталені: одні доказують, що найдавніші слов'янські племена заселювали простори між горішнім Дніпром і Віслою, інші шукають їх над Дунаєм. Згодом слов'яни пересунулися далі на захід, доходячи до Лаби і чеських гір, а також утвердили'' свої садиби на південь від Дунаю, і над Адріатичним морем.
Надлабські слов'яни ділилися на багато дрібних племен (ободрити, лютики, серби, поморяни, лужичани й ін.) і не змогли створити одної держави. Вони уперто трималисясвоєї дав- . ньої віри, а особливо ставилася святиня Світовида на острові ругії. Пізніше на слов'янські окраїни почали напирати німці і в часі середніх віків сколонізували значні простори.
Перша відома нам слов'янська держава постала в Чехії близько 623 p., а її засновником був купець Само, що перебував між франками. Він на західний лад зорганізував свої племена: Розвиток західних слов'ян затримали авари — монгольське плем'я, що в VH ст. зайняло угорську низину і розбійничими нападами нищило всіх сусідів. Карл Великий знищив аварську державу, й тоді частина слов'ян дісталася під франкську владу. У половині IX ст. постала так звана в е-ликом о р авська держава, якої основником був князь Ростислав (846—870). Осередок її був на Моравах, але під її владою були також чехи, частина надлабських і підкарпатських слов'ян та деякі південнослов'янські племена. Ростислав увійшов у зв'язки з Візантією і звідти запросив проповідників для поширення Христової віри. Брати Константин (Кирил) і Мефодій завели на Моравах християнство у слов'янському обряді й переклали на слов'янську мову Святе Письмо та богослужебні книги. Винайдена ними азбука, так звана глаголиця, не утрималася й уступила місце при-ступнішій кирилиці. Хоч Апостольська Столиця затвердила слов'янський обряд, другий великоморавський князь Свято-полк (871—894) під натиском німців усунув слов'янських проповідників і прийняв німецьке духовенство. Великоморавська держава упала під напором нового східного напасника, мадярів, що заснували свою державу над Тисою.
Невдовзі, на початку X ст., у чотирикутнику чеських гір постала чеська держава під династією Промиславичів. Вацлав І Святий (928—935) утвердив християнство у римському обряді, але мусив признавати зверхність німецької деряса-ви. Відношення до Німеччини було головним питанням чеської політики упродовж раннього середньовіччя. Усі могутніші
князі змагали до повної самостійності, але рідко вони цю мету осягали.
В 1029 р. з Чехією злучилася Моравія, що спочатку була самостійним князівством. Спори між членами династії довели:; Чехію до занепаду. З цього скористав польський князь Болеслав Хоробрий і зайняв Моравію та Словаччину. До більшого' значення чеську державу підняв князь Ератислав (1034— 1055). Він задумав злучити з Чехією Польщу, виправився на; Гнєзно і вивіз звідти мощі св. Войтеха, що походив із чеського'! роду. Бажав він утворити окрему чеську митрополію і таким робом звільнитися від німецьких впливів. Але німецькі війська! з трьох сторін увійшли до Чехії, і Братйслав мусив признати! себе цісарським васалом. Братйслав завів у Чехії сеньорат,! тобто устрій, згідно з яким найстарший в династії мав владу а над іншими князями. Це викликало довголітні внутрішні війни. Сильніше становище добув собі король Отакар І (1192—1230). Він зніс сеньорат і утвердив дідичення престолу в одній ліній У тих часах у Чехії збільшилася німецька колонізація і на ко-.'' ролівському дворі та по містах поширилася німецька культура. Промислав Отакар П (1253—1278) намагався поширити! чеську державу на альпійські краї. В Австрії вимерла тоді династія Бабенбергів, Отакар одружився з дідичкою престолу і захопив австрійські краї аж до Адріатичного моря. Але проти нього виступив Рудольф Габсбург, й Отакар поляг у боротьбі. Син Отакара Вацлав II (1278—1305) звернув експансію Чехії на Польщу, захопив значну частину Польщі і коронувався польським королем (1300 p.). Але невдовзі він помер, а його син Вацлав III (1305—1306) згинув з руки убивника. Так покінчилася національна чеська династія Промиславичів.
Цісар Генріх VII передав Чехію своєму синові Йоганнові (1310—1346), і в чеському королівстві запанував рід Люксем-бургів. Йоганн був завзятим лицарем, безнастанно їздив на турніри або виправлявся на війни до чужих країв і про свою державу не дбав цілком. Хоч він осліп на очі, але ще виправився на війну до Франції і там поляг у бою під Кресі. Чеське королівство піднялося щойно за його сина Карла IV (1347—1378). Сучасники склали про Карла приповідку, що він був батьком Чехії, а вітчимом Німеччини. Він хоч і дбав про організацію цісарства, але більшу увагу прикладав до Чехії як до своєї дідичної країни, що давала фінансову опору його ширшим планам. Він розвів опіку над чеським господарством, будував добрі дороги, засновував нові оселі (наприклад, Карлсбад), закладав збіжжеві магазини, розвів виноградники, протегував чеську торгівлю. Карл поділив Чехію на нові адміністраційні округи, упорядкував правні відно.сини і видав кодекс, званий «Маєстас Кароліна». Столичну Прагу перебудував і поставив новий замок, будував церкви, світські будови, мости. В 1348 р. заснував у Празі університет, перший на слов'янських землях. Підпирав учених і особливу увагу звернув на чеську історіографію. Але провідну роль на його дворі мали німці, і чеська культура знайшлася під сильним впливом Німеччини.
За Карлових синів Вацлава IV (1378—1419) і Жигмонта (1419—1437) чеський національний рух знайшов свій вихід у науці Гуса і гуситських війнах. Хоч повстання остаточно упало, все-таки чехи добули собі право до богослужень у народній мові, а чеський патріотизм стояв на сильних основах.
Від Люксембургів Чехія перейшла до Габсбургів (Альбрехт — 1438—1439; Володислав Постумус — 1440—1457). Але нова династія на знайшла тут прихильності, і чехи почали змагати до самостійності. Один із визначних чеських панів, Іржи з Подебрадів, проводир поміркованих утраквістів, узяв у свої руки управу держави як королівський намісник, а потім коронувався на чеського короля (1458—1471). Він старався довести свій край до миру, був посередником між релігійними партіями і дбав про піднесення господарства. Але папа кинув на нього кляття як на єретика і вислав на Чехію хрестоносний похід під проводом угорського короля Матяша Корвіна. Чехія втратила Моравію і частину Шлезька. По смерті Іржи чехи обрали королем Володислава (1471—1516), сина польського короля Казимира Ягеллоновича.
Київська держава. Східнослов'янські племена із первісного1 патріархального життя вийшли під напором войовничих сусідів, що нападали на їх територію. Від полудня, від степів наступали тюрксько-монгольські орди: авари, мадяри, хозари, печеніги; від півночі, від Балтійського моря, річними шляхами! вдиралися у слов'янські землі скандинавські нормани. Дляі оборони від чужинців слов'яни почали організуватися, витворили племінні держави і заложили могутні городи та земляні укріплення. Культурні впливи приходили від греків, що малій свої міста на Чорноморському побережжі, потім від римлян Taj з Візантії. Немале значення мав також Схід — Туреччина» Іран і арабські держави. Через Україну проходили двщ[ світових торгових шляхи: від Чорного моря до Балтійського та з Азії до Середньої Європи. Київ, положений на перехресті торгових артерій, займав провідне місце і спроквола взяв гоя свою владу всю Східну Європу.
Київська династія Рюриковичів виводила своє походження зі Скандинавії. Варязькі дружини відіграли велику роль у первісній організації держави і протерли для Києва шлях д
Книга: Всесвітня історія. Cередньовіччя і нові часи / Крип'якевич
ЗМІСТ
На попередню
|
|
