Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
Додати книгу на сайт:
4. Матеріалізм Л.Фейєрбаха
Людвиг Фейербах (1804— 1872) — видатний німецький філософ, матеріаліст і атеїст. На перших порах поділяв погляди Гегеля, про що свідчить зокрема його дисертація ''Про єдиний всезагальний і нескінченний розум''. У 1830 році він анонімно опублікував свій твір ''Думки про смерть і безсмертя'', в якому заперечував ідею-безсмертя душі. Авторство Фейербаха було встановлено, і книгу конфіскували, а її автора позбавили права на викладацьку роботу. Проте Фейербах продовжує творчу діяльність. Він пише тритомну роботу з історії філософії XVII століття, вякій,залишаючисьзагалом на гегелівських позиціях, проявляє разом зтим велику увагу дофілософів-матеріалістів і атеїстів, високо оцінюючи їх вклад у розвиток філософської думки.
Фейербах — автор філософських праць - ''До критики філософії Гегеля'', ''Сутністьхристиянства'', ''Попередні тези до реформи філософії'', ''Основні положення філософії майбутнього''.
Значне місце у творчості Фейербаха посідає критика релігії, насамперед християнства. На відміну від Гегеля, він вважав, що філософія несумісна з релігією. Реальна причини релігії, на думку Фейербаха, криється в самій природі людини та умовах її життя. При цьому в центрі його уваги була емоційна сфера людини. Заперечуючи наявність особливого релігійного почуття, першопричину релігійних ілюзій він убачав у почутті залежності, обмеженості, безсилля людини стосовно непідвладних її волі стихій і сил. Безсилля людини шукає виходу в придуманих фантазією надіях і втіхах. Внаслідок цього і виникають образи богів. Бог, будучи проекцією людського духу, відчужується від останнього і об'єктивується, перетворюючись із творіння людини в її творця і першопричину всього сущого. Відкидаючи релігійний культ, Фейербах проповідує культ людини, піднесений до рівня її обоготворення. Його девіз ''людина людині бог''.
Критика релігії переросла у Фейербаха в критику ідеалізму, головний недолік якого він убачав у ототожненні буття з мисленням. Мислене буття, за його словами, не є дійсним буттям. Мислення — це предикат, а суб'єктом є дійсне буття.
У теорії пізнання Фейербах був прибічником матеріалістичного сенсуалізму. Предметом філософії він вважав людину: ''вона ... єдиний універсальний і вищий предмет філософії...»1 . Людина, на думку Фейербаха, — це матеріальний об'єкт і мисляча істота. Проте, виходячи з позицій антропологічного матеріалізму, він ігнорує соціальну природу людини, розглядаючи її як психофізіологічну істоту.
В розумінні суспільства Фейербах стояв на ідеалістичних засадах, а критикуючи ідеалізм Гегеля, він водночас заперечував і діалектичний метод.
Етичне вчення Фейербаха мало прогресивне значення завдяки його гуманістичному характеру, проте було гранично абстрактним, оскільки система суспільних відносин у нього підмінялася поняттям роду і міжіндивідуального спілкування.
Вчення Фейербаха мало вплив на деяких філософів, зокрема на К.Маркса і Ф.Енгельса, що вони відверто визнавали.
Книга: Філософія / Щерба
ЗМІСТ
| 1. | Філософія / Щерба
|
|
| 2. | Частина І ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТОК ФІЛОСОФІЇ Частина І ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТОК ФІЛОСОФІЇ І. ФІЛОСОФІЯ І ЇЇ ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ І. ФІЛОСОФІЯ І ЇЇ ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ 1. Філософія - світоглядне знання.
|
|
| 3. | 2. Виникнення філософії.
|
|
| 4. | 3. Основне питання і проблема методу в філософії. Матеріалізм і ідеалізм
|
|
| 5. | 4. Значення і функції філософії
|
|
| 6. | II. ФІЛОСОФІЯ ДАВНЬОГО СВІТУ
|
|
| 7. | 1. Філософія країн Сходу
|
|
| 8. | 2. Філософія Стародавньої Греції і Риму
|
|
| 9. | III. ФІЛОСОФІЯ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ І ВІДРОДЖЕННЯ III. ФІЛОСОФІЯ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ І ВІДРОДЖЕННЯ 1. Філософія Середньовіччя
|
|
| 10. | 2. Філософія Відродження
|
|
| 11. | IV. ФІЛОСОФІЯ НОВОГО ЧАСУ IV. ФІЛОСОФІЯ НОВОГО ЧАСУ 1. Загальна характеристика
|
|
| 12. | 2. Онтологія
|
|
| 13. | 3. Гносеологія
|
|
| 14. | 4. Проблема людини, суспільства, держави
|
|
| 15. | V. КЛАСИЧНА НІМЕЦЬКА ФІЛОСОФІЯ V. КЛАСИЧНА НІМЕЦЬКА ФІЛОСОФІЯ 1. Місце і роль німецької класичної філософії в розвитку світової філософської думки
|
|
| 16. | 2. Природничо-наукова картина світу і філософська система І.Канта
|
|
| 17. | 3. Філософська система і метод Гегеля
|
|
| 18. | 4. Матеріалізм Л.Фейєрбаха
|
|
| 19. | VI. МАРКСИСТСЬКА ФІЛОСОФІЯ VI. МАРКСИСТСЬКА ФІЛОСОФІЯ 1. Формування філософії марксизму
|
|
| 20. | 2. Основний зміст і особливості філософії марксизму
|
|
| 21. | VII. ВІТЧИЗНЯНА ФІЛОСОФІЯ VII. ВІТЧИЗНЯНА ФІЛОСОФІЯ 1. Становлення і розвиток філософської думки в Україні (XI-XVII ст.)
|
|
| 22. | 2. Класична доба української філософії
|
|
| 23. | 3. Сучасна українська філософія
|
|
| 24. | VIII. РОСІЙСЬКА ФІЛОСОФІЯ VIII. РОСІЙСЬКА ФІЛОСОФІЯ 1. Вплив культурних та світоглядних традицій
|
|
| 25. | 2. Російська філософія XVII-XIX століть
|
|
| 26. | IX. СУЧАСНА СВІТОВА ФІЛОСОФІЯ IX. СУЧАСНА СВІТОВА ФІЛОСОФІЯ 1. Особливості філософської думки кінця ХІХ-ХХ ст.
|
|
| 27. | 2. Позитивізм: сутність та еволюція
|
|
| 28. | 3. Екзистенціально-антропологічна філософія
|
|
| 29. | 3. Релігійна філософія
|
|
| 30. | X. ФІЛОСОФСЬКЕ РОЗУМІННЯ СВІТУ X. ФІЛОСОФСЬКЕ РОЗУМІННЯ СВІТУ 1. Світ як сукупна реальність
|
|
| 31. | 2. Поняття буття
|
|
| 32. | 3. Форми буття та їх специфіка
|
|
| 33. | XI. МАТЕРІЯ XI. МАТЕРІЯ 1. Становлення й еволюція уявлень про матерію
|
|
| 34. | 2. Філософське поняття матерії
|
|
| 35. | 3.Сучасна наука про структуру й властивості матерії
|
|
| 36. | 4. Атрибути матерії
|
|
| 37. | XII. ЛЮДИНА XII. ЛЮДИНА 1. Природа, суспільство, людина а) Поняття природи. Біосфера і ноосфера
|
|
| 38. | 2. Сутність і походження людини
|
|
| 39. | 3. Біологічне й соціальне в людині. Спадковість і виховання
|
|
| 40. | 4. Людська діяльність
|
|
| 41. | 5. Життя, смерть і безсмертя
|
|
| 42. | XIII. СВІДОМІСТЬ XIII. СВІДОМІСТЬ 1. Науково-філософська постановка проблеми свідомості
|
|
| 43. | 2. Генезис свідомості
|
|
| 44. | 3. Сутність, особливості, структура свідомості
|
|
| 45. | 4. Матеріальне і ідеальне
|
|
| 46. | XIV. ДІАЛЕКТИКА XIV. ДІАЛЕКТИКА 1. Поняття діалектики, її основні принципи
|
|
| 47. | 2. Закони діалектики
|
|
| 48. | 3. Категорії матеріалістичної діалектики
|
|
| 49. | XV. ТЕОРІЯ ПІЗНАННЯ
|
|
| 50. | 1. Гносеологічна проблема в історії філософської думки
|
|
| 51. | 2. Діалектика суб'єкта й об'єкта пізнання. Пізнання і практика
|
|
| 52. | 3. Чуттєве і раціональне в пізнанні
|
|
| 53. | 4. Істина, умови й шляхи її досягнення
|
|
| 54. | 5. Практика - критерій істини
|
|
| 55. | XVI. ФОРМИ І МЕТОДИ НАУКОВОГО ПІЗНАННЯ XVI. ФОРМИ І МЕТОДИ НАУКОВОГО ПІЗНАННЯ 1. Наука як вища форма раціонального пізнання
|
|
| 56. | 2. Методи наукового пізнання
|
|
| 57. | 3. Методологія
|
|
| 58. | Частина III ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОЇ ФІЛОСОФІЇ Частина III ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОЇ ФІЛОСОФІЇ XVII. СУСПІЛЬСТВО ЯК СИСТЕМА XVII. СУСПІЛЬСТВО ЯК СИСТЕМА 1. Суспільство як особлива сфера дійсності
|
|
| 59. | 2. Основні сфери суспільного життя
|
|
| 60. | 3. Розвиток людського суспільства. Необхідність і свобода
|
|
| 61. | 4. Проблема прогресу і перспектив людства
|
|
| 62. | XVIII. КУЛЬТУРА І ЦИВІЛІЗАЦІЯ XVIII. КУЛЬТУРА І ЦИВІЛІЗАЦІЯ 1. Поняття культури, її зміст і головні сфери
|
|
| 63. | 2. Особливості розвитку культури. Суспільство і культура
|
|
| 64. | 3. Цивілізація — соціальна форма буття культури
|
|
| 65. | XIX. АКСІОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ ПРОБЛЕМИ ЖИТТЯ ЛЮДИНИ І СУСПІЛЬСТВА XIX. АКСІОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ ПРОБЛЕМИ ЖИТТЯ ЛЮДИНИ І СУСПІЛЬСТВА 1. Цінності, оцінка, вибір
|
|
| 66. | 2. Ціннісні орієнтації та їх роль у житті людини
|
|
На попередню
Translate
