Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
Додати книгу на сайт:
4. Істина, умови й шляхи її досягнення
Проблема істини є однією з центральних у гносеології. Це зумовлено тим, що складний і суперечливий характер пізнання дійсності висуває проблему оцінки знань з точки зору їх адекватності чи неадекватності змісту відповідних об'єктів. Істина і хиба — основні характеристики відношення пізнавального образу до об'єкта пізнання.
Головною метою процесу пізнання є глибоке проникнення людського розуму в сутність предметів і явищ, тобто осягнення істини.
Істина — це адекватне відображення в свідомості людини об'єктивної реальності.
Основними характеристиками істини є її об'єктивність за змістом, відносність і абсолютність, конкретність і зв'язок з практикою.
Об'єктивною істиною є такий зміст людських знань, який не залежить від суб'єкта, тобто не залежить ні від людини, ні від людства.
Істину прийнято (починаючи від Гегеля) розглядати як складний, внутрішньо суперечний процес, що перебуває в постійному переборенні заблуджень. Наука — це комора готових і вичерпних істин, а процес їх досягнення — це рух від знань неточних, приблизних до знань дедалі точніших і визначені-ших. Тому істину і вважають відносною. Це означає, що мислення відображає об'єкт не повністю, а в певних межах, відношеннях, умовах, які постійно змінюються. До того ж кожен об'єкт має безліч властивостей, зв'язків тощо. Як відомо, теорії, що передували сучасним, тлумачаться вченими в системі найновіших досягнень науки як відносні істини.
Разом з тим не можна абсолютизувати відносність людських знань, бо це веде до релятивізму.
У міру прогресу пізнання людство дедалі більше і більше переборює відносність істини, хоча, зрозуміло, і не може досягти абсолютної адекватності знань об'єктивній дійсності.
У кожній відносній істині, оскільки вона об'єктивна, міститься момент абсолютної істини. Абсолютна істина — це таке знання, що є тотожним за змістом відповідному об'єктивному аналогу і не може бути спростованим при подальшому розвитку пізнання. Вона є результатом пізнання окремих сторін предметів, що вивчаються; завершеним знанням певних аспектів дійсності; тим змістом відносних істин, який зберігається в процесі подальшого пізнання. Під абсолютною істиною розуміють і повне знання про світ, тобто ідеал пізнання, до якого прямує людство. Абсолютна істина складається іздіалектичної.суми (нескінченної суми!) відносних істин.
Суттєвим для наукової теорії пізнання є визнання конкретної істини. Істина завжди конкретна, абстрактної істини немає. Це означає, що істина перебуває у зв'язку з тими умовами, в яких знаходиться об'єкт пізнання, відображає чітко визначені сторони цього об'єкта та ін. Вищий рівень конкретності істини полягає у всебічному пізнанні об'єкта із врахуванням усіх істотних моментів у їх діалектичному взаємозв'язку на відміну від механістичного підходу чи еклектичного змішування всіх сторін і ознак пізнаваних явищ.
Оскільки істина виражається в логічних формах (судженнях, умовиводах), то доводиться говорити про конкретність суджень, умовиводів, міркувань.
Іноді говорять про ''вічні'' істини. Проте ці істини є такими лише в певних межах, зокрема в розумінні застосування їх до обмеженої предметної сфери, кордони якої можуть у подальшому розсовуватися чи звужуватися. Розвитоктаких істин відбувається шляхом включення у відповідні судження (якими виражаються ці істини) повніших і точніших вказівок на необхідні умови їх істинності. Твердження про об'єктивність і конкретність істини, єдність відносної й абсолютної істин підтверджується всією історією науки і практики.
Книга: Філософія / Щерба
ЗМІСТ
| 1. | Філософія / Щерба
|
|
| 2. | Частина І ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТОК ФІЛОСОФІЇ Частина І ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТОК ФІЛОСОФІЇ І. ФІЛОСОФІЯ І ЇЇ ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ І. ФІЛОСОФІЯ І ЇЇ ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ 1. Філософія - світоглядне знання.
|
|
| 3. | 2. Виникнення філософії.
|
|
| 4. | 3. Основне питання і проблема методу в філософії. Матеріалізм і ідеалізм
|
|
| 5. | 4. Значення і функції філософії
|
|
| 6. | II. ФІЛОСОФІЯ ДАВНЬОГО СВІТУ
|
|
| 7. | 1. Філософія країн Сходу
|
|
| 8. | 2. Філософія Стародавньої Греції і Риму
|
|
| 9. | III. ФІЛОСОФІЯ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ І ВІДРОДЖЕННЯ III. ФІЛОСОФІЯ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ І ВІДРОДЖЕННЯ 1. Філософія Середньовіччя
|
|
| 10. | 2. Філософія Відродження
|
|
| 11. | IV. ФІЛОСОФІЯ НОВОГО ЧАСУ IV. ФІЛОСОФІЯ НОВОГО ЧАСУ 1. Загальна характеристика
|
|
| 12. | 2. Онтологія
|
|
| 13. | 3. Гносеологія
|
|
| 14. | 4. Проблема людини, суспільства, держави
|
|
| 15. | V. КЛАСИЧНА НІМЕЦЬКА ФІЛОСОФІЯ V. КЛАСИЧНА НІМЕЦЬКА ФІЛОСОФІЯ 1. Місце і роль німецької класичної філософії в розвитку світової філософської думки
|
|
| 16. | 2. Природничо-наукова картина світу і філософська система І.Канта
|
|
| 17. | 3. Філософська система і метод Гегеля
|
|
| 18. | 4. Матеріалізм Л.Фейєрбаха
|
|
| 19. | VI. МАРКСИСТСЬКА ФІЛОСОФІЯ VI. МАРКСИСТСЬКА ФІЛОСОФІЯ 1. Формування філософії марксизму
|
|
| 20. | 2. Основний зміст і особливості філософії марксизму
|
|
| 21. | VII. ВІТЧИЗНЯНА ФІЛОСОФІЯ VII. ВІТЧИЗНЯНА ФІЛОСОФІЯ 1. Становлення і розвиток філософської думки в Україні (XI-XVII ст.)
|
|
| 22. | 2. Класична доба української філософії
|
|
| 23. | 3. Сучасна українська філософія
|
|
| 24. | VIII. РОСІЙСЬКА ФІЛОСОФІЯ VIII. РОСІЙСЬКА ФІЛОСОФІЯ 1. Вплив культурних та світоглядних традицій
|
|
| 25. | 2. Російська філософія XVII-XIX століть
|
|
| 26. | IX. СУЧАСНА СВІТОВА ФІЛОСОФІЯ IX. СУЧАСНА СВІТОВА ФІЛОСОФІЯ 1. Особливості філософської думки кінця ХІХ-ХХ ст.
|
|
| 27. | 2. Позитивізм: сутність та еволюція
|
|
| 28. | 3. Екзистенціально-антропологічна філософія
|
|
| 29. | 3. Релігійна філософія
|
|
| 30. | X. ФІЛОСОФСЬКЕ РОЗУМІННЯ СВІТУ X. ФІЛОСОФСЬКЕ РОЗУМІННЯ СВІТУ 1. Світ як сукупна реальність
|
|
| 31. | 2. Поняття буття
|
|
| 32. | 3. Форми буття та їх специфіка
|
|
| 33. | XI. МАТЕРІЯ XI. МАТЕРІЯ 1. Становлення й еволюція уявлень про матерію
|
|
| 34. | 2. Філософське поняття матерії
|
|
| 35. | 3.Сучасна наука про структуру й властивості матерії
|
|
| 36. | 4. Атрибути матерії
|
|
| 37. | XII. ЛЮДИНА XII. ЛЮДИНА 1. Природа, суспільство, людина а) Поняття природи. Біосфера і ноосфера
|
|
| 38. | 2. Сутність і походження людини
|
|
| 39. | 3. Біологічне й соціальне в людині. Спадковість і виховання
|
|
| 40. | 4. Людська діяльність
|
|
| 41. | 5. Життя, смерть і безсмертя
|
|
| 42. | XIII. СВІДОМІСТЬ XIII. СВІДОМІСТЬ 1. Науково-філософська постановка проблеми свідомості
|
|
| 43. | 2. Генезис свідомості
|
|
| 44. | 3. Сутність, особливості, структура свідомості
|
|
| 45. | 4. Матеріальне і ідеальне
|
|
| 46. | XIV. ДІАЛЕКТИКА XIV. ДІАЛЕКТИКА 1. Поняття діалектики, її основні принципи
|
|
| 47. | 2. Закони діалектики
|
|
| 48. | 3. Категорії матеріалістичної діалектики
|
|
| 49. | XV. ТЕОРІЯ ПІЗНАННЯ
|
|
| 50. | 1. Гносеологічна проблема в історії філософської думки
|
|
| 51. | 2. Діалектика суб'єкта й об'єкта пізнання. Пізнання і практика
|
|
| 52. | 3. Чуттєве і раціональне в пізнанні
|
|
| 53. | 4. Істина, умови й шляхи її досягнення
|
|
| 54. | 5. Практика - критерій істини
|
|
| 55. | XVI. ФОРМИ І МЕТОДИ НАУКОВОГО ПІЗНАННЯ XVI. ФОРМИ І МЕТОДИ НАУКОВОГО ПІЗНАННЯ 1. Наука як вища форма раціонального пізнання
|
|
| 56. | 2. Методи наукового пізнання
|
|
| 57. | 3. Методологія
|
|
| 58. | Частина III ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОЇ ФІЛОСОФІЇ Частина III ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОЇ ФІЛОСОФІЇ XVII. СУСПІЛЬСТВО ЯК СИСТЕМА XVII. СУСПІЛЬСТВО ЯК СИСТЕМА 1. Суспільство як особлива сфера дійсності
|
|
| 59. | 2. Основні сфери суспільного життя
|
|
| 60. | 3. Розвиток людського суспільства. Необхідність і свобода
|
|
| 61. | 4. Проблема прогресу і перспектив людства
|
|
| 62. | XVIII. КУЛЬТУРА І ЦИВІЛІЗАЦІЯ XVIII. КУЛЬТУРА І ЦИВІЛІЗАЦІЯ 1. Поняття культури, її зміст і головні сфери
|
|
| 63. | 2. Особливості розвитку культури. Суспільство і культура
|
|
| 64. | 3. Цивілізація — соціальна форма буття культури
|
|
| 65. | XIX. АКСІОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ ПРОБЛЕМИ ЖИТТЯ ЛЮДИНИ І СУСПІЛЬСТВА XIX. АКСІОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ ПРОБЛЕМИ ЖИТТЯ ЛЮДИНИ І СУСПІЛЬСТВА 1. Цінності, оцінка, вибір
|
|
| 66. | 2. Ціннісні орієнтації та їх роль у житті людини
|
|
На попередню
Translate
