Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Олександр Дюма. ТРИ МУШКЕТЕРИ
XXXVI. СТРАТА
Було вже близько півночі. Щербатий місяць, закривавлений останнім відблиском грози, сходив за містечком Арманть-єр, і в його тьмяному світлі бовваніли темні силуети будинків та кістяк високої ажурної дзвіниці. Річка Ліс котила свої води, схожі на потік розтопленого олова. На тому березі видніли чорні купи дерев, що вирізнялися на тлі грозового неба, вкритого важкими мідно-червоними хмарами, які трохи розсіювали непроглядний морок ночі. Ліворуч височів старий занедбаний вітряк з нерухомими крилами, з руїн якого вряди-годи долинали пронизливі й монотонні крики сови. Тут і там на рівнині, праворуч і ліворуч од дороги, по якій рухалась зловісна процесія, чорніли низькі, присадкуваті дерева, що скидалися на потворних карликів, які присіли навпочіпки й підстерігають людей у цю лиху годину.
Час од часу широка блискавка осявала крайнебо, зміїлась над купами дерев і, наче страхітливий ятаган1, розколювала навпіл небо і воду. В задушливому повітрі не відчувалося жодного повіву вітерцю. Мертва тиша гнітила всю природу, земля була волога та слизька після недавнього дощу, а свіжі трави пахли сильніше, ніж звичайно.
Двоє слуг вели міледі, тримаючи її за руки. Кат ішов слідом за ними, а лорд Вінтер, Д'Артаньян, Атос, Портос і Араміс простували за катом.
Планше і Базен ішли останніми.
Слуги повели міледі на берег річки; її уста мовчали, але очі промовляли з властивою їм виразністю, благаючи кожного, до кого вона по черзі їх звертала.
Скориставшися з того, що вона опинилась на кілька кроків попереду всіх, міледі сказала слугам:
— Обіцяю по тисячі пістолів кожному, якщо ви допоможете мені втекти. Та коли ви наважитесь віддати мене до рук ваших панів, то знайте: я маю поблизу месників, які змусять вас дорого заплатити за мою смерть.
Грімо вагався. Мушкетон тремтів усім тілом. Почувши голос міледі, Атос підбігдо слуг; лорд Вінтер зробив те ж саме.
— Заберіть цих слуг,— сказав Атос,— вона говорила з ними; їм уже не можна довіряти.
Покликали Планше та Базена, які замінили Грімо та Мушкетона. Коли всі дісталися берега, кат підійшов до міледі і зв'язав їй руки та ноги.
Втративши останнє самовладання, вона закричала:
— Боягузи, негідні вбивці, ви вдесятьох хочете вбити одну жінку! Але стережіться, бо якщо мені не прийдуть на допомогу зараз, то за мене помстяться в майбутньому!
________________
1 Ятаган — холодна зброя, що нагадує шаблю або кинджал, з увігнутим лезом.
— Ви не жінка,— холодно відповів Атос,— ви навіть не людина — ви демон, який вирвався з пекла і якого ми примусимо повернутися туди знову.
— О доброчесні панове! — вигукнула міледі.— То знайте ж: той, хто торкнеться волосинки на моїй голові, теж стане вбивцею.
— Кат може вбивати й не бути при цьому вбивцею, пані,— відповів чоловік у червоному плащі, взявшись за свій широкий меч.— Він — останній суддя, тільки й того. Nachrichter1, як кажуть наші сусіди німці.
Промовляючи ці слова, він продовжував зв'язувати її. Міледі нестямно закричала; крик цей химерно відлунив у нічній тиші й загубився далеко за лісом.
— Коли я винна, коли я вчинила злочини, в яких ви мене звинувачуєте,— сказала міледі,— то відведіть мене до суду! Бо ви — ніякі не судді й не маєте права мене судити.
— Я пропонував вам Тайберн,— відповів лорд Вінтер.— Чому ви не схотіли поїхати туди?
— Бо я не хочу вмирати! — вигукнула міледі, намагаючись вирватися з рук ката.— Бо я надто молода, щоб померти!
— Жінка, яку ви отруїли в Бетюні, була ще молодша за вас, добродійко, і все-таки вона померла,— сказав Д'Артаньян.
— Я піду в монастир, я стану черницею,— благала міледі.
— Ви вже були в монастирі,— відповів кат,— і втекли звідти, щоб занапастити мого брата.
Міледі несамовито зойкнула і впала навколішки. Кат ухопив її попідруки, щоб віднести до човна.
— О Боже мій! — вигукнула вона.— Боже мій! Невже ви хочете втопити мене?
В цих криках вчувався такий розпач, що Д'Артаньян, який досі був найзапеклішим переслідувачем міледі, одійшов убік і сів на колоду, схиливши голову й затуливши долонями вуха. Та, незважаючи на це, він усе-таки чув її голосіння й погрози.
Д'Артаньян був наймолодший з усіх; серце його нарешті не витримало.
— О! Я не можу бачити це страхітливе видовище! Я не можу дозволити, щоб ця жінка померла такою смертю! — вигукнув він.
Міледі почула його слова, і в неї сяйнув промінець надії.
________________
1 "Nachrichter" — дослівно — "той, хто чинить правосуддя останнім" (від нім. nach — після та richten — вирішувати, судити).
— Д'Артаньяне! Д'Артаньяне! — скрикнула вона.— Згадай, що я кохала тебе!
Юнак підвівся і ступив крок до неї. Але Атос вихопив шпагу й заступив йому дорогу.
— Якщо ви зробите ще один крок, Д'Артаньяне,— сказав він,— ми схрестимо з вами шпаги.
Д'Артаньян упав на коліна й став читати молитву.
— Ну, кате,— мовив Атос,— роби свою справу.
— З охотою, ваша світлосте,— відповів кат,— бо я ревний католик і вважаю виконання мого обов'язку щодо цієї жінки за справедливість.
— Гаразд!
Атос підійшов до міледі.
— Я прощаю вам,— сказав він,— усе зло, яке ви мені вчинили; я прощаю вам моє розбите життя, мою втрачену честь, моє скривджене кохання й муки душі, яку ви навіки занапастили зневірою. Помріть із миром.
Потім до неї підійшов лорд Вінтер.
— Я прошаю вам,— сказав він,— отруєння мого брата й убивство його світлості лорда Бекінгема; я прощаю вам смерть бідолашного Фелтона, я прощаю вам зазіхання на моє життя. Помріть із миром.
— А я, пані,— сказав Д'Артаньян,— прошу пробачити мені за те, що не гідним шляхетної людини обманом викликав ваш гнів; натомість я прощаю вам убивство моєї нещасної коханої та вашу жорстоку помсту; прощаю і оплакую вашу долю. Помріть із миром.
— І am lost1. — прошепотіла по-англійськи міледі.— І must die2! По тому вона підвелась і глянула довкола пронизливим палаючим
поглядом.
Вона нічого не побачила.
Вона прислухалась, але нічого не почула.
її оточували тільки вороги.
— Де я помру? — спитала вона.
— На тому березі,— відповів кат.
Він посадив її в човен і вже збирався відштовхнути його від берега, коли Атос простяг йому гаманець із золотом.
— Візьміть,— сказав він,— ось вам плата за виконання вироку; хай усі знають, що ми вчиняємо, як велить закон.
________________
1 "І a m lost" — "Я загинула" (англ.).
2 "І must die" — "Я мушу вмерти" (англ.).
— Гаразд,— відповів кат.— А тепер хай ця жінка теж знає, що я роблю не те, що велить моє ремесло, а те, що велить мій обов'язок.
І він кинув золото в річку.
Човен з катом і злочинницею поплив до лівого берега Лісу; всі, хто залишився на правому березі, стали на коліна.
Човен повільно рухався уздовж поромного каната в тьмяних відсвітах блякло-сірої хмари, що нависала над водою.
Нарешті він пристав до берега. Постаті ката й міледі чорними силуетами вимальовувались на червонястому тлі неба.
Поки човен переправлявся через річку, міледі пощастило розв'язати мотузку на ногах. Діставшись до берега, вона спритно скочила на землю й побігла.
Але земля була мокра; вибігши на пагорб, міледі підсковзнулась і впала на коліна.
Забобонна думка вразила її. Вона вирішила, що небо відмовляється від неї, і застигла, схиливши голову й смиренно склавши руки.
З правого берега побачили, як кат неквапно підняв обидві руки, як у сяйві місяця блиснуло лезо широкого меча й як руки раптом різко опустились. Почувся зойк жертви, і обезглавлене тіло впало на землю.
Кат скинув свій червоний плащ, розстелив його долі, поклав на нього тіло, кинув за ним голову, зв'язав плащ кінцями, взяв його на плече й пішов до човна.
Діставшись до середини Лісу, він зупинив човна, підняв над водою свою ношу й голосно мовив:
— Хай звершиться правосуддя Боже!
І він кинув тіло в самісінький вир річки, що відразу ж зімкнулася над ним.
За три дні мушкетери приїхали до Парижа. Вони вклалися в наданий для відпустки час і того ж вечора з'явилися до пана де Тревіля з візитом.
— Ну що, панове,— спитав бравий капітан,— чи весела була ваша подорож?
— Надзвичайно, — відповів Атос за себе й за товаришів.
Книга: Олександр Дюма. ТРИ МУШКЕТЕРИ
ЗМІСТ
На попередню
|
|
