Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Ірина Солодченко...
- Чи у вашій компетенції з'ясовувати, в якому емоційному стані знаходився підсудний у момент здійснення злочину?
- У принципі, так.
- Чи повідомляв вам підсудний про уламки скла, якими потерпілий намагався його вразити?
- Не пам'ятаю...
- Про що це свідчить: ви не записали або він не повідомляв? Чи ви не з'ясовували ці обставини?
- Ваша честь, я все з'ясовував. Я відтворюю в медичній частині ту картину, яку зображує піддослідний.
- Ви в акті відображуєте лише ті дані, які важливі для вас як для психіатра, або тільки те, що говорить піддослідний? Тобто, чи могли ви проґавити щось таке, що не має стосунку до психіатрії?
- Ваша честь, при проведенні КСППЕ докладно з'ясовується картина криміналу.
- Якби підсудний повідомив про уламки скла, які йому загрожували, це мало б значення на висновки комісії?
- Можливо, воно не мало б значення, але воно знайшли б відображення в акті. Хоча не можна ґрунтуватися лише на моменті криміналу. Експертиза ґрунтується на розповіді піддослідного, його психологічному стані на момент криміналу й на матеріалах кримінальної справи.
- Все-таки уточніть, чи розповідав вам підсудний про уламки скла, чи ви про це не питали?
- Звичайно ми з'ясовуємо всі подробиці. Якщо він мені сам не розказав про уламок скла, то я не міг його запитати про це, як експерт.
- Питання підсудному. Ви розповідали про те, що потерпілий загрожував вам уламком скла?
- Так, я розповідав.
- Кому?
- Присутньому тут експертові.
- А психологові?
- Ні.
- Чому?
- Вона мене про це не запитувала. Я вже казав, що спілкувався з нею хвилин п'ять і лише стосовно тестів на пам'ять.
- Сідаєте, підсудний..
- Ваша честь, я повторюю, що повідомлення Забарова про уламок скла аж ніяк не вплинуло б на висновки комісії про його психічний стан.
- А психологічний?
- Не знаю... Про це повинна сказати експерт-психолог.
- У кого ще є питання до свідка? Підсудний, будь ласка.
- Маю зауваження. В акті експертизи відзначено, що я сказав так: «діяв усвідомлено». Я хочу загострити увагу, що це не відповідає дійсності. Я не міг сказати таких слів. Я сказав, що діяв інтуїтивно. Вважаю, що експерт спотворив зміст моїх слів. І усвідомленості в моїх діях бути не могло. Я був у глибокому емоційному колапсі. В моїй голові було помутніння, я дуже добре пам'ятаю цей стан, але мене про нього ніхто не запитував і не з'ясовував...
- Свідок, як ви це поясните?
- Всі члени комісії провели дослідження, вивчили матеріали справи, підписали акт, тобто вони з'ясували всі необхідні моменти.
- Все... Більше ніхто не має питань?
… А вдома — знову дзвінок від сестри. Ну коли вона вже знайде ту роботу???
- Олько, анітрохи не спрацьовує ця система набору персоналу, – стрекотала Катерина. – Загалом персонал набирають великі підприємства з плинністю кадрів й підбирають не дуже розумних, не дуже вимогливих і таких само проблемних, як і вони самі. Робота до восьми-десяти вечора, а нерідко й по суботах. Ніякий КЗОТ там не спрацьовує. Не подобається - до побачення, візьмемо іншого... Добро, що є відділ персоналу, який працює не складаючи рук…
... Вже півгодини вона сиділа у темряві, не в силах поворухнутися. Коли годинник показав пів на дев’яту, встала і пішла на кухню ставити чайник на вогонь. Їсти не хотілося, і попивши чаю пішла до своєї порожньої спальні, відкрила там книжку і дочитала кілька останніх сторінок роману «Хіба ревуть волі, як ясла повні». Потім швидко її згорнула і згадала Назара. Дивний цей художник. Чи то маляр... От Котя - теж художник. Але той не промине слушного моменту, хоча й малює лише своїх “мамі-папі” та портрети заможних городян … І не бідує... Завжди в костюмі й краватці. З галерейниками тусується... Та ні… Пейзажі теж пише! Банкіри й бізнесмени полюбляють розвішувати їх у своїх кабінетах. А потім виїжджають на пікніки й кидають сміття просто в лісі, під деревами…. Цікаво подивитися на картини Назара…. Нещодавно Котя продав за пристойну ціну копію пейзаж у Сурикова… Рита похвалялася, що за десять тисяч...А Суриков, як вона довідалася з однієї передачі, пив гірку, з безхатченками водився і на вулиці помер... Втім малював божественно!...А тепер Котя копіює його картини і при тому не бідує. А банкіри – їм байдуже: Суриков то чи Котя.
Ольга відклала книжку убік... Назар має рацію. Панас Мирний – найвеличніший романіст України… Найвеличніший! А що про нього знають? Як шанують? На слуху - Шевченко, Леся Українка, Франко… То – великі поети.. Так… Проте не романісти. А письменник розкривається лише у великих формах... Панас Мирний і є найвеличнішим українським романістом. А як його підносять у школах? Хіба школяр спроможний осягнути цей твір? Їй, як судді, зрозуміло як Божий день, що Чіпка вже народився злочинцем…. А вчителі його виставляють, як борця за правду. Як жінці їй зрозуміло, що народився від якогось пройдисвіта. Цей роман актуальний до сьогодні... Як часто оточуючі сподіваються, що такий-ось Чіпка візьметься за розум, перетвориться у законослухняного члена суспільства. Умовляють його, панькаються, вірять, що той змінить свою поведінку. Та чи перемінюються такі люди?... Вони можуть лише затаїтися на деякий час...От і в Чіпчиних генах сиділа його злочинна сутність. У генах!...А скільки жінок народжують аби від кого? Втім, природою закладене інше. Природа передбачала, аби батька майбутньої людини обирала жінка. Щоб народити гарних, розумних, здорових дітей від найкращого чоловіка серед тих, що її оточують… Грубо кажучи, самцям нічого не варто пустити дитину у світ, тож жінці надано право бути обережною і обирати серед них щонайліпшого…. Та люди вигадали інше…. З тією демографічною ситуацією, яка склалася наразі в Україні, жінкам - аби народити... Від кого - вже неважливо. Вона сама через це пройшла... Уже тридцять, більшість подруг – заміжні, або народили аби від кого: від п’яниць, від дурнів, від наркоманів, а вона – мила, симпатична врівноважена дівчина все чогось чекає. Заміж ніхто не брав, і ніхто за все життя так і не запропонував. А сама нав'язуватися вона не вміла... Словом, хто не встиг – той спізнився... Ольга спізнилась і народила доньку від судді Лукасевича. А що цей суддя уявляв з погляду продовження роду? Стара, хвора людина... І катаракту мав, і задишку... От і Леся росла хворовитою, адже в батька вдалася... А мати Чіпки теж хотіла бути щасливою. В чому вона була винна? В тому, що бажала мати родину і дитину? І найстрашніше, що на якомусь етапі вона зрозуміла, що її син – пропаща людина. Нічого з ним не поробиш, з цим вродженим злочинцем... Бідна мати…
Вже скрізь сон вона почула дзвінок з домашнього телефону. Знехотя підійшла до апарату, який наче підстрибував від нетерплячки…. То була подруга її дитинства Валя. Навіть не намагаючись бадьоритися, подруга вилила на неї страшну новину - у неї виявили рак матки. Холодними спітнілими пальцями Ольга швидко передзвонила зятеві, і той запропонував висококваліфікованого лікаря. Бере дорого, та фахівець - супер.
З затьмареною головою вона присіла на диван... Який жах! Вона уявила собі Валю. Завжди весела, гарна, щаслива… Чоловіка має, троє дітей... Правда один син – від першого шлюбу чоловіка, та Валя виховала цього хлопчика як свого рідного. Валя – чудова, майже безгрішна людина (бо хто не без гріха?).
За віщо її так покарала доля? ЗА ВІЩО???
8
Валя дивилася відсутнім поглядом у світле блакитне небо з рідкими хмаринками і розповідала про своє горе. Виглядала як і зазвичай: трошки повновида, той самий рум’янець на щоках, тільки очі сумні …
- Завтра операція... – вичавила з себе нарешті.
І не втерпіла: скривилася і заплакала. Ольга тупо дивилася на подругу, не знаючі, як її втішати. Потім озирнулася... Навкруги сновигали молоді й старі ... Всіх мастей….
- І що? Всі з ...ЦИМ? – побоялася навіть вимовити фатальне слово.
- Майже всі... Бачиш цю бабусю? Сімдесят вісім років. Лікарі відраджували від операції, а родичі з сусідами дорікали: досить, пожила своє! Та бабуся - ще старого гарту. Лягла під ніж і збирається ще пожити собі на втіху. А це моя тезка - Валентина Кирилівна. Працювала начальником цеху на металургійному заводі. Груди вже відрізані... Ти знаєш.. Спочатку це – шок. І одне-єдине питання: чому це сталося саме з тобою? Падлюче питання, та єдино справедливе для тебе… Раніше здавалося: це десь та хтось хворіє. А потім...Потім розумієш, що ти - частка цього величезного людського організму. От дивися... Наше тіло складається із клітинок. Клітинки складають органи. І якщо якісь клітинки хворі, то інші клітинки не можуть лишатися здоровими! Якщо один орган слабує, то й інші страждають. Так і люди... Один отруює навколишнє середовище, другі порушують закони природи, а треті вважають, що вони осторонь, що їх обійде, бо вони нічого поганого не зробили... А насправді ми всі порушуємо правила життя, і мабуть є така собі «колективна відповідальність»... От я під неї і потрапила… Нікуди не сховатися від неї...
Ольга оторопіло дивилася на подругу, а та з сумом додала:
– Ось таким філософом я тут стала…
І знов заревла. як мала дитина. Ольга відвела її до темного коридору, і там Валя раптом зупинила свій плач. Невисока й кругленька, вона знизу дивилася на подругу благаючими очима і питала у розпачі:
– Ну чому Я? ЧОМУ? У мене є чоловік, я народила двох дітей. В мене є статеве життя, яке тільки можливе між чоловіком і жінкою, які прожили двадцять років… Я вважала, що з цієї сторони в мене ніколи не буде проблем….
- Я запитувала зятя, Валечко... Він сказав, що це від інфекції...
- Яка інфекція? Зі мною поруч лежить жінка, яка ще ніколи не була заміжня і ніколи не мала статевого життя. Звідки в неї інфекція? Чоловікові своєму я заборонила сюди приходити... Вийдемо на вулицю, - запропонувала зненацька.
... День був теплий і сонячний, і подруги пішли вздовж алеї… Ольга з острахом вдивлялася в жінок, які проходили повз них ... Бідні... Ось іде одна і щось шепоче чоловікові. Обнялися, цілуються, жінка плаче… А в того в очах вже ... Огида-не огида, а щось чуже… Що у цього «парубка» в голові? Вже думає, як здорову шукати? А ось чорнявка в яскравій квітчастій хустці й такому самому довгому халаті.
- Це - циганка,- прокоментувала Валя. – З моєї палати. Тридцять п'ять років. Видали заміж на троюрідного брата, у школі недовчилася, дітей нема. Учора увесь табір приходив... Лементу було!... Каже, що мріє бути «руською». А Валентина Кирилівна їй і каже: «Дурна ти... Не працюєш, вдома сидиш, а мрієш про що? Цехом на металургійному заводі керувати? Мрієш на службу ходити щодня, де начальник - підла худобина, а в найкращому разі - просто дурень?». А та зітхнула й відповідає: «Хочу бути як всі...».
За півгодини Ольга провела подругу назад у відділення, а коли вийшла на територію лікарняного парку, сили їй відмовили… Вона притулилася до старої липи та враз і відсахнулась…. ТІ також до неї притулялися!!! Вибігла з території лікарні і стояла на зупинці хвилин з п’ятнадцять геть приголомшена… Повз неї промчала зграйка школярок…Дівчата років по шістнадцять весело неслися, мабуть запізнювались на урок якоїсь математики. «Навіщо їм та математика?», – подумала нишком. - «Навчаться там інтеграли розв’язувати… А навіщо?». І знову замислилась. Чи хотіла б вона знову стати маленькою? Ні...Не хоче вона починати своє життя спочатку… Знову проходити цю молотарку, яка може закінчитися... так страшно... Згадала своє життя: два аборти, час од часу зустрічі з якимись чоловіками, яких потрібно було, де правду діти, затягувати у своє ліжко…
А ось дівчатка з молодшої школи безжурно перебігають дорогу. Одна з них помахує портфельчиком, решта з наплічниками. Що на їх чекає? Мине час, і доведеться шукати собі пару. Доведеться примудруватися, щоб одружити його на собі, щоб народити від абикого... А не приловчиться - залишиться старою дівкою. А то – посміховисько суспільства...
Аж ось промайнула зграйка китайських студентів. Три дівчинки й десять хлопчиків. Дівчата без макіяжу, кремезненькі та широкоплечі... А поводяться – начебто королевни. І згадала: в Китаї дозволяють мати лише одну дитину, і народ призвичаївся. Довідаються, що дівчинка - і на аборт. Тепер там чоловіків втричі більше ніж жінок! Можна нічого не знати про косметику... Боже, так Україна вироджується!
…А от пливе українська красуня років вісімнадцяти. Пухкі губи, маленький носик, розкосі очі, оголений плаский засмаглий живіт. Очей не відірвати! Та щось бракує впевненості в її ході. Якась затиснута, занадто сором'язлива для своєї вроди... І Ольга відчула чому... Не родися в платтячку, а родися в щастячку. Немає поки що від вроди бажаного результату... А може дівчатко здогадується, що чекає попереду... А попереду - вагітність, пологи, фігура спотвориться і настане час, коли чоловік вперше не неї гидливо подивитися…. І почне шукати собі іншу, молодшу, із пласким животом, хоча сам собі відростить – о-го-го! Що ж, суспільство покладає на жінок занадто багато завдань: і гроші заробляй, і народжуй, і дітей виховуй, і при тому будь чарівною коханкою і дружиною хазяйновитою. А потім... Потім в очах у цієї дівчини з'явиться питання, яке вона щойно почула від Валі: «ЧОМУ Я?».
- А хто? - уголос запитала сама себе. - Я?????
І її охопив жах... Ні… Вона не хоче...Тоді нехай Валя? Так, нехай Валя...Але тільки не вона. З нею такого не трапиться...Ось Ігор зник, натомість з’явився Назар… І вона…. Майже не порушує правил життя... Бог з нею так не поведеться. Він не дозволить... А Валя?... Валя - чудова мати двох дочок і прийомного сина... Ну робила колись там аборти... Та хто їх не робив! Валя - вчителька молодших класів, діти її обожнюють, батьки з дня народження своїх чад до неї записують. За що Бог так покарав її? А може Валя має рацію: «колективна відповідальність»?
…Увечері вона поділилася з Назаром своїми жахами. Той уважно вислухав і сказав:
- Природа дійсно не обирає: заміжня-незаміжня, стара-молода... І “стріляє” вона навмання, бо просто відповідає на наругу… А в арабських країнах, де панує патріархальний уклад – там немає жіночих хвороб.... Взагалі нема.
- Як це нема?
- А так... Нема та й годі. Тому що жінки там не працюють, а сидять вдома і виховують дітей. А ми витяглися жінок з родин, і ось нам плата за фемінізм, за презервативи, за аборти – за все... Душив би цих феміністок! Колись намалюю картину на цю тему. Це буде феміністка з відрізаними грудьми та розпоротим животом!
9
Сьогодні через ремонт великого залу засідання по справі Забарова провадилось у малому, який у часи дитсадка слугував кабінетом завідувачки. Потерпіла сіла поруч зі своїм адвокатом Щегловою, яка була сьогодні вдягнена в брючний костюм: класичні темні широкі штани з цупкого шовку й білий піджак у темну поздовжню смужку. Адвокат Куреник, педантичний сухотілий чоловік в окулярах, рився в паперах, діставав аркуші, вивчав їх, перекладав, знов клав до портфеля і знов викладав... Тільки дівчина Забарова шепотілася крізь грати із своїм коханим, а всі інші мовчали. Раптом в дверях з'явився письменник, який окинувши оком невеличку кімнатку, спочатку присів біля дверей на місце конвойного. Та коли йому вказали на його помилку, письменник, повагавшись всівся на єдине вільне місце поміж матір'ю підсудного та потерпілою. Диспозиція - не з найкращих.. Навпроти - сам Забаров так дивиться, що нічого не лишається, як розглядати стелю в іржавих плямах і тріщинах, аби тільки не зустрічатися з ним очима, в яких читалося: «Якого дідька?».
Адвокат Куреник нарешті остаточно виклав на стіл якісь теки, папери й світлини, коли до залу ввійшли прокурор із секретарем. Подруга Забарова мимоволі повернулася до свого адвоката, проте судді усе ще не було, і Куреник почав показувати їй світлини своєї онучки. Дівчина відсторонено слухала коментарі свого адвоката і було видно, що їй геть паралельно, як онученяти Куреника плескочуться у морі за її гроші і гроші таких самих нещасниць, як вона сама. Але Куреник на це не вважав… Він і далі коментував надзвичайні розумові здібності своєї онуки, звертаючись одночасно і до своєї колеги Щеглової.
Нарешті ввійшла суддя Дорош, і всі піднялися.
- Сідайте, судове засідання триває. Сьогодні удруге допитуємо експерта Кравцову. Прошу задавати питання по суті й тільки такі, які стосуються проведеної психолого-психіатричної експертизи...Експерт Кравцова, прошу вас відповісти на додаткові питання адвоката підсудного..
- Скажіть, будь ласка, психологія - це медична галузь людських знань або спеціальна?
- Вважаю, що це питання не є у компетенції психолога.
- Чи правильно розуміє адвокат Куреник, що психологія є наукою не медичною, а соціальною?
- Знімається питання, як таке, що не стосується експертизи.
- Якими методиками ви користувалися при проведенні експертизи у відношенні мого підзахисного?
- Знімається питання, воно з'ясоване на минулому судовому засіданні.
- Чи може...
- Почекайте, зняті питання також записуються...
- Чи може експерт Кравцова надати суду інструментарій, який був нею використаний?
- Знімається питання.. З'ясовували це в минулому судовому засіданні.
- Чи має...
- Зачекайте...
- Чи має експерт Кравцова кваліфікацію у відповідності зі статтею 10 Закону України «Про судову експертизу», де вказується...
- Знімається питання. Ми з'ясовували це в минулому судовому засіданні, дозвольте вам це нагадати.
- Якими тестами й методиками користувався експерт Кравцова при дослідженні характеристичних особливостей особистості Забарова?
– У даному випадку не застосовувалися ніякі тести й методики, за винятком аналізу матеріалів кримінальної справи. Справа в тому, що в матеріалах кримінальної справи була так добре представлена особистість Забарова людьми, які знали його по роботі й дома, що ніяких додаткових тестів не знадобилося. Тести застосовуються в тому випадку, якщо є підозри на порушення психічної діяльності. Психіатри відзначили, що відхилень у психіці в Забарова не спостерігається. Тому застосування якихось методик було визнано недоцільним. Ми зробили лише перевірили пам'ять. Обсяг методик залежить від кожного конкретного випадку. Обов'язкових методик не існує. Коли я бачу, що спілкуюся із нормальною, розумною людиною, то навіщо мені його просити порахувати від двадцяти до одного у зворотному порядку?
- Питання суду: чи розмовляли ви з підсудним?
- Так, розмовляла.
- Продовжуйте, адвокат Куреник.
- Які методики використала експерт Кравцова при дослідженні стану сильного душевного хвилювання у відношенні підекспертного? І чи відомо вам про емоційні стани, які входять у термін «афект»?
- Вточніть, будь ласка.
– Кумулятивний, афект у стані алкогольного сп'яніння, стан вираженого емоційного порушення і якими методиками ви користувалися при визначенні стану мого підзахисного?
- Для того, щоб визначити емоційний стан людини в момент здійснення правопорушення необхідно по-перше, вивчити матеріали кримінальної справи, по-друге, вивчити свідчення, по-третє, провести експертизу і по-четверте, вивчити анамнестичні відомості, побесідувати з випробуваним по суті справи, тобто вивчити його версію.
- Чому експерт звужує питання про афект тільки до констатації фізіологічного афекту?
- Тому що питання ставилося однозначно: чи не перебував Забаров у стані сильного душевного хвилювання?
- Чому? Питання стояло інакше.
- Тому що «сильне душевного хвилювання» - це поняття юридичне.
- Тут написане: «сильне душевного хвилювання», а в дужках - афект.
- Нас стосується лише емоційний стан. Поняття «сильне душевне хвилювання» асоціюється з фізіологічним афектом. У Кримінальному Кодексі відсутнє поняття «афект», до вашого відома. Тому ми відповідали на таке питання: чи не перебував Забаров у стані сильного душевного хвилювання? І ми відповіли, що у стані фізіологічного афекту він не перебував.
- Чи встановлено, який з емоційних станів підекспертного істотно обмежив його здатність здійснювати характер своїх дій і контролювати себе? Або ви вважаєте, що він діяв помірковано?
- Справа в тому, що при аналізі реакцій досліджується емоційний компонент. І природно ми досліджуємо не якийсь стан, а наявність настільки сильних емоцій, які істотно б вплинули на його дії. Якщо ми виявляємо такі емоції, то потім диференційовано до них підходимо, вивчаємо моменти їхнього розвитку. Але головне тут не терміни, а чи була емоція настільки потужною, що знижувала або обмежувала його здатність у повній мірі розуміти характер своїх дій, керувати своїми вчинками. А таких емоцій у цьому випадку не було. З бесід з випробуваним стало зрозуміло, що він не мав мотиву стріляти, він лише мав бажання розрядити ситуацію й перейти до переговорів. Він сподівався, що попереджувальний постріл заспокоїть присутніх. Але потерпілий замірився його чимось вдарити, і тоді він вистрілив удруге. Він і сам відзначає, що емоції з'явилися тільки тоді, коли він довідався про смерті потерпілого. Тоді його стан став істеричним і панічним. Він не бажав смерті потерпілому.
- Скажіть, яка методика підтверджує ваші висновки?
- Конкретної методики із цифрами, дослідженнями, які б установлювали емоційний стан у момент здійснення злочину, не існує.
- Минулого разу ви сказали, що застосовували методику Векслера. Як Векслер вам допоміг оцінити емоційний стан?
- Дана методика вимірює інтелект. Вона видає тільки цифри. У даному конкретному випадку вона була недоцільна. Те саме стосується таблиць Шульца.
- Шановний суд, прошу відзначити в протоколі, що минулого разу експерт стверджувала зворотнє… Чи розглядалося експертом ймовірність виникнення когнітивного дисонансу, тобто негативного спонукального стану, що виникає…
– Суд просить адвоката перекласти все це на нормальну мову. Ви самі це ледве виговорюєте…
- Добре... Чи розглядалася пані Кравцовою ймовірність виникнення когнітивного дисонансу, тобто негативного збуджувального стану, що виникає в ситуації, коли суб'єкт має у своєму розпорядженні суперечливі знання, тому що за свідченням підсудний чекав однієї реакції, але одержав іншу?
- Ми з'ясовували тільки такий емоційний стан, який міг істотно вплинути на емоційний стан і поводження підсудного. А вивчення самого злочину, делікту не є в компетенції психолога.
- Тоді скажіть, будь ласка, що вам заважало дослідити цей негативний збуджувальний стан?
- У постанові про призначення експертизи питання не ставилось.
- Чи враховувався експертом Кравцовою факт спеціальної підготовки підсудного у військах спеціального призначення і варіанти його поводження в екстремальних ситуаціях? Чи запитувалися експертом результати останньої щорічної психодіагностики Забарова, як колишнього співробітника Міністерства оборони?
- Ні, бо не вважала за потрібне. Але його підготовку я враховувала. У матеріалах справи була чудово представлена його неформальна характеристика з описом особистості.
- Питань більше немає.
- Добре, ми відпускаємо експерта й приступаємось до зачитування протоколу відтворення подій...
Всі уважно слухали деталі той події, переслухані вже багато разів. Подруга Забарова, мила, худенька, дуже втомлена дівчина сховала обличчя в долоні. Потім вона увесь час задумливо дивилася у підлогу і начебто знову переживала ті події. Напевно їй було дуже боляче... Адвокат Куреник втупися у вікно, склавши руки на грудях. Ніна колихала головою... Вона думала про гроші, які їй передав адвокат Куреник від імені цієї білявки. Спочатку сума здалася їй величезною. Але в доларах, це виявилося всього три тисячі.... Треба змінити роботу. Вона кине пошту і піде працювати продавчинею... Придбає пристойний зимовий одяг... А решту покладе на депозит. То буде синові на навчання. Вона його возитиме у іншу школу, не на слобідці. Або... Таки поїде в Італію на заробітки... І знову уявила цю сонячну країну... Європа, готичні собори... Заробить там гроші... І то буде інше життя... Життя в Європі. Згодом забере й сина, бо в Італії теж є школи...А чом не так?
Вона зиркнула на дівчину Забарова.... Без сліз на неї було дивитися неможливо… Вона була там, на місці події, там, де трапилося те, що перегорнуло їх життя так січко й так грубо. Адже збиралися одружуватися, мріяли про донечку...
«... він поставив статиста на місце Прокопчика.... Свідок поклав статиста на місце, де лежав потерпілий....Свідок пояснив...Далі слідчий дозволив поставити запитання свідкові.. ».
Опісля адвокати зажадали додатково допитати свідка Кравченко, та суддя не побачила в цьому необхідності. Всі свідки вже допитані, всі експертизи пройдено….В слуханнях знову оголошується перерва…
Та письменник усього цього вже не бачив і не чув. Він вислизнув із залу засідань півгодини тому, бо неспроможний був витримувати такої наруги над собою... В цій тісній залі не вдалося примоститися скраєчку чи на задній лаві . Природно, що сторони не воліли сидіти поруч, і порожнє місце було тільки посеред єдиної лави. Тому сьогодні він сидів між Ніною Короєдовою та матір'ю Забарова. Ледве не збожеволів за цей час...По обидва боки – нестерпний людський біль... Біль сестри, яка втратила родинну душу, з іншого боку - біль матері, син якої сидів за ґратами. На перехресті цих душевних страждань можна було здуріти. Письменник відчував, що стіни цієї кімнати просякнуті горем, лихом, бідою, нещастями... І якщо до цього він знаходився осторонь, то сьогодні опинився в епіцентрі подій. Недоброзичливі погляди учасників судового засідання: хто це? Що тут винюхує? Письменникові в якусь мить стало страшно...
Він увійшов до великого залу засідань і запитав робітників, коли закінчиться цей клятий ремонт? Йому відповіли, що за два тижні. Лишилося підмазати іржаві плями та підфарбувати стіни. Письменник зітхнув з полегшенням...
Більше такої душевної м'ясорубки він більше не витримає...
… А Ольга Володимирівна теж ледве досиділа до кінця засідання, тільки з іншої причини. Розболівся верхній кутовий зуб. Штрикало просто в око і вона ледве доповзла до свого кабінету, ковтнула там пігулку знеболюваного і зателефонувала Аллочці. Тихий домашній голос майже притупив гострий біль. Аллочка призначила на завтра. От і добре. Після роботи вона відвідає Валю, а потім одразу - до стоматологічного кабінету.
… Валю вже перевели до іншого відділення, і призначили хіміотерапію. Вона сиділа перед нею в хусточці, схудла й змарніла. Оптимізм її впав до нуля... Щодня її возять на опромінення крізь дорожні затори. Устаткування для опромінювання – 1965 року, часто ламається…. Просто жах!
- Лейкоцити 4, - наче з того світу розповідала подруга. - Якщо три, то виписують. Мені залишилося ще дві процедури. А поруч зі мною жінка лежала, так ту виписали додому. А лікарка моя - сама вагітна. Уявляєш? Ходити вагітною й лікувати таких, як ми? Намагається, бідна, абстрагуватися, щоб відгородитися від нашої негативної енергії, тож особливо не вглиблюється… Призначила лікування й – геть з очей. А співчуття - ніякого...
Від Валі негайно полетіла до Аллочки. Прибігла захекана, вмостилася в зуболікарське крісло й миттєво відчула полегшення. Аллочка, як завжди, розпитала про доньку, онука, сестру, бо була в курсі всіх її справ. Потім поговорили про те, про се. Водночас Алла дивилася рентген зуба й щось там собі розмірковувала. Потім розповіла про свої негоди... Кинулася збирати довідки для пенсії, а їй скрізь, де б не працювала, не робили відрахування до Пенсійного фонду: ні в престижній клініці, ні тут, у приватному кабінеті. Потім Аллочка розкрила зуба і виявила там в каналі якусь рожеву пасту, яка зцементувалася намертво. Пройти її дуже важко… Та що поробиш? Майже три години лікарка фактично вручну просувалася тим каналом. Із затерплими руками та шиєю... Іноді опускала зомлілу руку й відпочивала... Наприкінці Ольга спитала, скільки має сплатити за таку працю… Та знизала плечима: адже я нічого не зробила...
- Як нічого? - згадала доктора Топова і його колегу Івушкіна з якимсь причандаллям, яке за 1000 гривень чистило канал вздовж і впоперек .
- Ну... Я ж зуб не запломбувала...
Ольга поклала на стіл 50 гривень, пішла до сусіднього магазину і купила пляшку сухого вина. Після свердлення хотілося просто посидіти і погомоніти з милою доброю порядною людиною – останнім, напевно, лікарем-стоматологом у їхньому місті… Вони пили чудове вино до вечора, і Алла розповідала, що діти дорікають їй за те, що вона не вміє грошей клепати.
- Ось приходять до мене люди, переважно ті, котрим запропонували видерти зуба. А я його рятую… Лікую до останнього, і цей зуб ще довгенько людям служить. Та лікування коштує копійки! Але я інакше не можу... Адже я – лікар…. Я не можу, як мене змушували в тій престижній клініці, яка мені навіть не робила відрахуваннь до Пенсійного фонду, ставити всім поспіль вініри.
Про збори стоматологів Оля вирішила не розповідати. А на прощання сказала:
- Аллочка.... Ви – дійсно лікар... І я дуже прошу вас, залишайтеся лікарем, а.... Бог вам віддячить.
Вийшла й задумалася: а чи віддячить? Чи не «віддячить» він якоюсь мерзотою? Вона йшла яскраво освітленим проспектом і з сумом спостерігала, як з оперного виходили глядачі. Глянула на афішу й зітхнула... Коли останнього разу була в театрі?
… Засинала перед телевізором під виспівування Каретникова. Наче нічого й не сталося, наче то не в нього відбувалося рейдерське захоплення, наче то не він переступав через труни…. Хто вже пам’ятав того бідолаху Качку? Хто знає, що знімає він своє бездарне кіно на татові дивіденди? «Победитель будет прав…».
Так вона і заснула, не почувши, що коли Каретников доспівав, він повідомив глядачів, що його російськомовний фільм про вовків (чи-то ведмедів) отримав в Ялті премію за вклад в українське кіномистецтво.
10
- Заходь, Олю...
ЗМІСТ
На попередню
|
|
