Українська Банерна Мережа
UkrKniga.org.ua
Кожний отаман добрий, коли матиме добрих помічників. / Яків Гальчевський

Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate


Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:
Завантажити книгу


Скачати одним файлом. Книга: Луцій Анней Сенека Моральні листи до Луцілія Переклад А.Содомори


ПРИМІТКИ

Даний переклад - це перша повна українська інтерпретація «Моральних листів до Луцілія» Луція Аннея Сенеки. Переклад зроблено за виданням: L. Annaei Senecae Ad Lucilium epistularum moralium quae aupersunt iterum edidit O. Hense. Lipsiae, Teubneri, 1914. До уваги бралися також інші видання творів Сенеки.

Історичні постаті, що про них ішлося в передмові, у примітках не коментуються.

Тут і далі цитати подаються в інтерпретації перекладача «Моральних листів до Луцілія».

Лист І

1. В оригіналі collige: Сенека - один із перших «колекціонерів» часу - сповнених почуття й думки відтинків життя (пор. Горацієве Carpe dieml - «Лови день!»).

2. Подібну думку знаходимо у поемі Гесіода «Роботи й дні», 369: «Безглузда ощадливість, що при самому дні»*

Лист II

1. В оригіналі ingenium - сукупність уроджених внутрішніх рис людини (хист, розум, вдача, талант тощо); буквальний відповідник (калька) в нашій мові - «врода» стосується лише зовнішніх, фізичних рис людини.

2. Сенека не раз виправдовує еклектизм своїх філософських поглядів; військова метафорика тут - уже традиційна (пор. у Горація: «перебіжчиком, голяк, пориваюсь у табір невибагливих» - Оди, III, 23).

Лист III

1. Тобто в розумінні, яке притаманне істинній природі даного поняття, а не опінії (оріпіо), тобто загальній думці про нього; Сенека чітко диференціює два названі погляди на речі: проникливий філософський - і поверховий, хибний, прийнятий загалом.

2. В оригіналі vir bonus - ідеал людини й громадянина, що пов'язується із властивими староримській республіці «звичаями предків». Передається (у французьких, російських перекладах) як «людина добра»; у нашому перекладі переважно - «доброчесна людина».

3. Теофраст (372-288 до н. є.) - грецький філософ із Ересу, що на Лесбосі, учень і приятель Арістотеля. Збереглись його «Характери» - твір, особливо популярний у добу Просвітництва.

4. Помпоній (І ст. до н. є.) - очевидно, автор трагедій, а також народних комедій масок - ателлан.

Лист IV

1. Душа (mens, animus, pectus та ін.) тут традиційно уявляється як посуд, який може бути або забруднений хибними поглядами, або очищений - істинними. Пор. у Лукреція (VI, 24): «...душу людську правдомовним ученням очистив» (мова про Епікура - А. С).

2. Претекста - тога з пурпуровою облямівкою, яку носили хлопчики до зрілого віку. Після врочистого перевдягання у чоловічу тогу, без облямівки, «іменинника» вели на форум, потім - на Капітолій, де після відповідного запису він ставав повноправним громадянином.

3. Сенека суперечить тут іншому своєму поглядові - коли намагається «призвичаїти» людину до смерті: cotidie morimur (XXIV, 20) - «умираємо щодня».

4. Тобто років: у римлян кожен рік носив ім'я консула, який тоді обирався.

5. Переможений Цезарем при Фарсалі (48 p.), Помпей (106-47 до н. є.) утік до Єгипту, де був убитий з намови євнуха Потіна; Марк Ліціній Красс (115-53 до н. є.), зазнавши поразки у битві з парфянами коло Карр (53 p.), був ними підступно вбитий.

6. Гай Цезар Калігула (37-41 pp.) стратив свого зятя Емілія Лепіда, що був звинувачений у змові, але й сам упав від руки змовника - трибуна преторіанських військ Кассія Хереї.

7. Тобто з творів Епікура. У 306 р. до н. є. Епікур, приїхавши до Атен, купив сад, де й заснував свою школу - «Сад Епікура».

8. Йдеться про поширений у Римі звичай ранкових вітань (salutationes) - офіційних візитів з метою засвідчення пошани клієнтів своєму патронові.

Лист V

1. Гекатон з Родосу (І ст. до н. є.) - філософ-стоїк, учень Панеція, автор збереженого у фрагментах твору «Про обов'язки».

2. Пор. у Вергіліевій «Енеїді» (І, 18): «Вагаючись між надією та страхом»; також далі у Сенеки (ХПІ, 12): «... вибий пороком порок: надією вгамуй страх».

Лист VI

1. Пор. у Горація («Про поетичне мистецтво», 180-181): Те, що сприймається вухом, повільніше й слабше хвилює, Ніж очевидне, побачене...

2. Метродор з Атен, Гермарх із Мітілени на острові Лесбос, Полієн з Лампсака (Мала Азія) - учні Епікура.

Лист VII

1. На відміну від ранкового видовища (боротьба із звірами), під час обіднього - змагалися гладіатори; серед них були «улюблені», тобто найзнаменитіші пари, що вступали у поєдинок на вимогу глядачів. Під час перерви часом ставились міми - короткі сценки з життя.

2. Гай Лелій - державний діяч, консул 140 р. до н. є.; за свої філософські заняття прозваний Мудрим.

3. Демокріт (460-370 pp. до н. є.) - засновник атомістичного вчення; вважав, що пізнання добра веде людину до задоволення і радості, тому його називали «філософом, який сміється», на відміну від Геракліта, «філософа, який плаче». Гераклітові приписується (Сіммах, «Листи», IX, 105) наступна в цьому абзаці цитата.

Лист VIII

1. Тогата - комедія, що черпала сюжети з римського середовища; актори виступали тут у тогах, що були одягом римських громадян.

2. Публілій Сір (І ст. до н. є.) -- родом із Сірії (звідси й прізвище), автор мімів; збереглися складені пізніше (І ст. н. є.) «Сентенції» - найпопулярніші висловлювання з його мімів.

3. Котурн - високе взуття трагічних акторів, на відміну від «сокків», низького взуття комедійних акторів та сандалів («підошов»), у яких виступали мімічні актори.

Лист IX

1. Стільпон із Мегари (IV ст. до н. є.) - один із видатних представників моральної філософії; серед його учнів був і Зенон.

2. Тут, як і в інших місцях, Сенека говорить від імені стоїків («ми», «наш мудрець» тощо); ті, від кого Сенека в даному випадку відмежовується,- кініки.

3. Повертаючись до теми дружби, Сенека орієнтується на Ев-ріпіда (дружба Ореста з Піладом) і акцентує думку про альтруїзм - безкорисливість у товаришуванні.

4. Пор. в Овідія («Скорботні елегії», І, б - 6):

Поки у щасті живеш, поти й друзів тобі не злічити: Прийдуть похмурі часи - будеш самотнім тоді.

5. Згідно з уявленнями стоїків, світ періодично гине у вогні; після «перерви» - знову йде тією ж колією.

6. Деметрій (337-283 до н. є.) - один з найвідоміших елліністичних полководців, що прославився, зокрема, вмінням брати в облогу й здобувати міста за допомогою муроломних машин.

7. Вірні Публілія Сіра (див. прим. 2 до листа VIII).

8. Пор. у Горація (Сатири, І, 1-3):

В чім, Меценате, тут річ, поясни, що немає такого, Хто б своїй долі радів...

Лист X

1. Кратет із Фів (IV-III ст. до н. є.) - філософ-кінік, най-відоміший з-поміж учнів Діогена.

2. Атенодор (І ст. до н. є.) - філософ-стоїк із Тарсу (Мала Азія), охоронець Пергамської бібліотеки. На прохання свого учня, Катона Утіцького, переїхав до Риму.

Лист XI

1. Сулла (138-78 до н. є.) - римський полководець і державний діяч, диктатор; знаний з особливої жорстокості до своїх ворогів.

Лист XII

1. Геній - у римлян бог-опікун, що народжується і помирає разом з людиною, визначає її долю і характер.

2. Пакувій - намісник провінції Сірії під час правління Ті-берія.

3. Він прожив своє (грецьк.).

4. Вергілій. «Енеїда», IV, 653.

5. Пор. у Горація (Оди, IV, 7):

Хтозна, чи зволять боги до годин, що майнули, додати Частку й наступного дня?

Лист XIII

1. Пор. прислів'я: «У страху - великі очі». Сенека не раз повернеться до аналізу почуття страху (наприклад, LVII, 6).

2. Цикута - отрута із соку однойменної рослини (болиголов).

Лист XIV

1. .3 цих жахливих «винаходів жорстокості» Середньовіччя перейняло, зокрема, спосіб спалювання людей, одягнених у просяклий живицею плащ із каптуром. Опис такої страти, що відбулась у Львові на початку XVI ст., подають львівські хроністи В. Зимо-рович (XVII ст.) та Д. Зубрицький (поч. XIX ст.).

2. Луцілій за часів Нерона був намісником того краю.

3. Сіцілійське море - частина Середземного моря при східному узбережжі Сіцілії. Харібда, за легендою, перебувала в печері біля протоки між Італією та Сіцілією.

4. Пор. у Ювенала (Сатири, X, 22):

Хто без гроша рушив в путь, той співатиме й при розбишаці.

5. Тобто Цезаря і Помпея на початку громадянської війни (49 до н. є.).

6. Йдеться про розподіл земель - аграрний закон, що його Цезар як консул провів у 59 р. Прийняттю цього законопроекту всіляко намагався перешкодити Катон, якого силоміць вивели з сенату (див. у Плутарха: Катон, XXXIII).

Лист XV

1. Тобто між змаганнями (атлети намащувались олією) та пи-ятикою.

2. Салії (від слова salire - «стрибати») - колегія жерців Марса, покровителя римлян. Щорічно у березні вони вшановували цього бога гучним святом, виконуючи босоніж старовинні танці на його честь.

3. Сукновали (валії), щоб випрати вовняний одяг, намочували його у бочці, а потім, стрибаючи, били по ньому ногами.

4. Очевидно, маються на увазі персонажі з мімічних сцен.

5. Пор. у Горація (Сатири, І, 1, 114-116):

Так, коли в дзвоні копит, вириваючись із загороди, Мчать колісниці стрімкі, лиш переднього бачить погонич, Тільки його переслідує він, зневажаючи задніх.

Лист XVI

1. В оригіналі fatum (від fari - говорити, ректи); калька в російській «рок». Згідно із стоїчною доктриною світом керує приречення і божество; згідно з епікурейською - випадок (casus).

Лист XVII

1. Ці слова походять, очевидно, з якогось не збереженого твору Ціцерона.

2. Сенека натякає на свій поміркований спосіб життя, що його він провадив попри величезне своє багатство.

Лист XVIII

1. Сатурналії - римське свято на честь Сатурна (починалося 17 грудня і тривало п'ять днів), під час якого дозволялись усілякі вільності, всі вважались рівними на згадку про «золотий вік» на землі.

2. Під час сатурналій звичну тогу змінювали на м'який шовковий одяг, на голову напинали повстяну гостроверху шапку, яку носили вільновідпущеники.

3. Тімон - атенянин часів Пелопоннеської війни; його відлюдкуватість увійшла в прислів'я.

4. Ас - найдрібніпіа римська монета («мідяк»).

5. Тобто як воїни або гладіатори.

6. Харін - архонт (307-308 до н. є.).

7. Вергілій. «Енеїда», VIII, 364-365.

Лист XIX

1. Меценат (70-8 до н. є.) - ДРУГ і дорадник Августа, покровитель гуртка поетів (звідси й загальне значення слова «меценат»), що його очолювали Вергілій, Горацій, Проперцій. Як приватна особа дозволяв собі різні вільності (зокрема, недбалість в одязі); дивував також нетрадиційністю власних поетичних спроб. Виснажений постійною зайнятістю у політичних справах, страждав безсонням та страхом смерті.

2. Номенклатор («той, хто викрикує ім'я») - слуга, котрий підказував своєму господареві, кандидатові на державну посаду, імена виборців, коли той обходив їх, прохаючи підтримки.

Лист XX

1. Сенека знову намагається погодити своє захоплення вбогістю з багатствами, якими він володіє.

Лист XXI

1. Ідоменей з малоазійського міста Лампсака, учень і приятель Епікура, автор незбереженого твору про учнів Сократа.

2. Агріппа (62-12 до н. є.) - близький довірений і найкращий полководець Августа.

3. Вергілій. «Енеїда», IX, 446-449. Йдеться про двох троянських героїв - вірних друзів Ніса й Евріала. Капітолій - головний

із семи римських пагорбів, осередок релігійного життя; «римлян отець» - Август, який виводив свій рід від Енея. 4. Пітокл - улюблений учень Епікура.

Лист XXII

1. Очевидно, ремінісценція знаменитого вислову Гіппократа: «Життя коротке, шлях мистецтва - довгий... догідна мить - швидкоплинна (kairos oxys - occasio properana). Проза Сенеки рясніє асоціаціями медичного характеру.

2. Лектика - ноші, паланкін.

3. Роздуми Сенеки про час та життя часто пов'язані з конкретною реалією - водяним годинником (клепсидрою); пор. далі лист XXIV, 20; див. також прим. 2 до листа XLIX.

Лист XXIII

1. Сенека акцентує на тому, що шлях до справжньої радості (gaudium), джерело якої в самій людині, а не поза нею, нелегкий. Сковорода в цьому ж дусі мовить про «веселіє серця». Мотив радості, але вже в іншому, розважальному, ключі, підхопили ваганти у знаменитій пісні Gaudeamus -- «Радіймо!».

Лист XXIV

1. Підтримувані історичними прикладами заклики до здорового глузду - основний спосіб переконання, що ним послуговується Сенека.

2. Публій Рутілій Руф (близько 158-74 до н. є.) - відомий своєю непідкупністю й чесністю державний діяч, юрист, учень Панеція. Як управитель провінції Азії боровся проти зловживань з боку відкупників. За свою безкомпромісність був засуджений на вигнання, звідки згодом відмовився повернутись.

3. Квінт Цецілій Метелл - переможець у війні з Югуртою (звідси прізвище Нумідійський), консул 109 р. до н.- є. Після прийняття аграрного закону, якого він не схвалював, виїхав на острів Родос на добровільне вигнання. Через два роки, завдяки клопотанням сина, повернувся звідти. Помер у 91 р.

4. Муцій Сцевола - зразок староримської мужності, герой війни римлян з Порсеною, володарем етрусків (VI ст. до н. є.). Прокравшись у ворожий табір, помилково замість Порсени вбив його писаря. Потрапивши до рук ката, сам поклав у вогонь правицю (звідси й прізвище Сцевола - «лівша»). Вражений стійкістю юнака, Порсена відмовився від подальшої війни з Римом.

5. Сціпіон, Квінт Цецілій Метелл Пій - державний діяч, консул 52 р. до н. є. Після поразки помпеянців коло Тапса (Північна Африка) у 46 р. та невдалої спроби втекти кораблем до Іспанії, наклав на себе руки.

6. Сціпіон Африканський Старший (235-183 до н. є.) - консул 205 p., знаний перемогою над Ганнібалом коло Зами (Нумідія) у 202 р. (звідси прізвище Африканський). Публій Корнелій Сціпіон Еміліан Молодший (185 - 129 до н. є.), усиновлений старшим сином Сціпіона Старшого, здобув перемогу над Карфагеном у Третій Пунічній війні (146 p.).

7. Іксіон - володар міфічних лапітів. За спробу збезчестити Юнону був прикутий у підземеллі до вогненного колеса.

8. Сісіф - міфічний володар Корінфа; за спробу обдурити богів був змушений постійно котити під гору важкий камінь.

9. Йдеться про Тітія - міфічного велетня, що зневажив богиню Латону.

10. Кербер (Цербер) - триголовий потворний пес, який охороняв вхід у підземне царство.

11. Пор. у Горація (Оди, IV, 7):

Зиму змагає весна, її - переборює літо

Й гине само, як лише Осінь розсипле плоди, за нею - на сон лиш багата -

Вже наступає зима.

Лист XXV

1. Йдеться про Сціпіона Африканського Старшого (див. прим. 6 до листа XXIV).

Лист XXVII

1. Можливо, йдеться про Гая Кальвізія Сабіна, консула 26 р. н. є.

2. Відповідно до числа муз у цю дев'ятку (згідно з каноном, складеним александрійськими граматиками) увійшли: Алкман, Алкей, Сте-сіхор, Анакреонт, Сапфо, Сімонід Кеоський, Івік, Вакхілід, Піндар.

Лист XXVIII

1. Пор. у Горація (Послання, II, 1, 27):

Змінюють небо, не душу, всі ті, хто рушає за море.

2. Вергілій. «Енеїда», ПІ, 72.

3. Вергілій. «Енеїда», VI, 78-79. Йдеться про Сівіллу з Кум, що в Кампанії (Італія), яка допомогла Енеєві зійти до підземного царства.

4. Тридцять тиранів - очолюване Крітієм (460-403 до н. є.) олігархічне правління в Афінах.

Лист XXIX

1. Марцеллін - ближче не відома нам постать; непевним є, чи саме про нього йдеться у листі LXXVII, 5.

2. Арістон - один із не відомих нам ближче філософів.

3. Скавр Мамерк Емілій - оратор і поет часів Тіберія.

4. Перипатетики - філософи, послідовники Арістотеля; названі від грец. peripatos - крита галерея, що була місцем прогулянок і бесід.

Лист XXX

1. Ауфідій Басе (І ст. н. є.) - римський історик, прихильник Епікура, автор книг про війну з германцями.

2. Сенека послуговується традиційним (Горацій, Сатири, І, 1, 119; Лукрецій, ПІ, 938, 960) образом «ситої» людини, що повинна спокійно відійти з життя, як гість - з бенкету. Див. також кінцівку листа ХСІ: «Наситившись, очікую смерті».

3. Тобто на останньому: у римському цирку колісниці під час перегонів проходили дистанцію довжиною сім кругів; переможця нагороджували вінком із пальмових гілок.

Лист XXXI

1. Йдеться про те, як Улісс (Одіссей), аби проплисти повз Сирен, заліпив своїм супутникам вуха воском («Одіссея», XII, 47- 48).

2. Пеніни, Грецькі хребти - в Альпах; Кандавія - гірська область в Іллірії; Сірти - дві затоки (Велика і Мала) у Північній Африці та прибережні землі, відомі великою кількістю хижаків; Сцілла і Харібда, за легендою, знаходились у Мессінській протоці (між Італією та Сіцілією).

3. Вергілій. «Енеїда», VIII, 365.

Лист XXXII 1. Тобто із Сіцілії, де Луцілій був намісником.

Лист XXXIII

1. Тобто стоїків, на відміну від іншого «табору» на чолі з Епікуром.

2. Туніка з... рукавами...- переважно жіночий одяг.

3. Високо підперезані.- Йдеться про пояс, який носили римські воїни.

4. Тобто Епіку рові.

5. Овідій. «Метаморфози», XIII, 824.

6. Хрія - короткі, подібні до сентенцій відомості про висловлювання або вчинки видатних людей.

Лист XXXIV

1. В оригіналі stimulus (пор. «стимул») - загострений прут, яким підганяли тварин.

2. Пор. у Горація (Послання, І, 2, 40):

Хто розпочав - половину зробив. Тож візьмися за розум!

Лист XXXV

1. Можливо, ремінісценція перекладеної Катуллом знаменитої другої пісні Сапфо, де описано найвищий ступінь тієї «живої насолоди», що викликана безпосередньою присутністю (sedens ad-versus), баченням (spectat) та голосом (audit) близької поетесі особи.

Лист XXXVI 1. Йдеться про Арістояа Хіоського (III ст. до н. є.).

Лист XXXVII

1. Таку присягу складали гладіатори.

2. Переможений гладіатор міг просити ласки у глядачів; коли ті простягали руку з відведеним великим пальцем донизу, це вказувало на їх вимогу добити гладіатора.

3. Вергілій. «Енеїда», II, 494.

Лист XXXVIII

1. Метафора «слова - насіння» - одна з найпоширеніших; пор. в І. Франка: Худеє жниво! Сіялось, мабуть, Замало й не найкращої пшениці. («Зів'яле листя», XIX).

Лист XXXIX

1. В оригіналі breviarium (від brevis - короткий, стислий), тобто стислий виклад чогось. Це слово Сенека вперше впроваджує в літературний обіг.

2. Йдеться про каталоги, що їх складали александрійські граматики.

Лист XL

1. Серапіон - невідомий філософ.

2. Див. «Іліада», III, 222 та І, 249,

3. Публій Вініцій, Азеллій Сабін, Варій Гемін - тогочасні оратори, яких згадує Сенека Старший.

4. Квінт Гатерій - консул-суффект 5 р. до н. є., відомий оратор; зразки його промов наводить Сенека Старший. Пор. також у Таціта («Аннали», І, 13; II, 33 та ін.).

Лист XLI 1. Вергілій. «Енеїда», VIII, 352.

Лист XLII 1. Тобто другого сорту, розряду.

Лист XLIII

1. Луцілій подався з Риму як намісник у Сіцілію, що була римською провінцією.

Лист XLIV

1. Перші чотирнадцять рядів у римському театрі займали глядачі лише з вершницького стану.

2. Подібні думки знаходимо у діалозі «Теетет» (174 є-175 а).

3. На стінах атрію (від ater - чорний, закопчений), головного приміщення римського будинку, в нішах містились воскові маски (зображення) предків; «закопчені», бо первісно у стелі атрію був отвір для диму.

Лист XLV

1. Пор. у Горація (Послання, І, 1, 14), який теж обстоює право на власну думку: «...не складав я присяги нікому».

2. Йдеться про відомий софізм: «Чого ти не втратив, те маєш; ти не втратив рогів, отже, ти маєш роги».

3. Другий, не менш відомий софізм, складений у вигляді питання: «Коли я брешу і кажу, що брешу, то чи я тоді брешу, чи кажу правду?»

Лист XLVII

1. Римляни не сідали до обіду за стіл, а прилягали на ложах.

2. Калліст - вільновідпущеник Калігули, учасник змови проти нього, впливова особа при Клавдії (див.: Таціт, «Аннали», XI, 29, 38; XII, 1, 2).

3. У перший десяток потрапляли найдешевші раби.

4. Йдеться, очевидно, про Вара, що в 9 р. н. є. був розгромлений германцями у Тевтобурзькому лісі, а не про Марія; таку поправку

латинських рукописів (Variana clade, тобто «коли був розгромлений Вар», замість Mariana clade) запропонував Юст Ліпсій.

5. Гекуба - дружина троянського володаря Пріама. Після падіння Трої та загибелі всіх своїх дітей вона потрапила у рабство до ахейців. Крез (VI ст. до н. є.) - казково багатий володар Лідії, полоняник перського царя Кіра, який підкорив Лідію. За поданою Геродотом легендою, грецький мудрець Солон попередив Креза, що нікому не варто вважати себе найщасливішим до закінчення життя. Мати Дарія III, останнього царя з династії Ахемевідів, стала полонянкою Александра Македонського, коли той завдав Дарієві поразку (331 до н. є.). Платон, перебуваючи в Сіцілії, за намір реалізувати там свою модель справедливої держави був проданий у рабство тогочасним тираном Сіракуз Діонісієм І. Морські розбійники, захопивши Діогена, продали його корінфському багачеві Ксеніаду; той, подарувавши філософові свободу, довірив йому виховання своїх дітей.

6. Курія - первісно громада римського патриціату, місце куріальних зборів (коміцій); тут - місце засідання римського сенату.

7. Консуляр - колишній консул.

Лист XLVIII

1. Пор. прислів'я: Barba non facit philosophum - «Борода ще не робить з тебе філософа».

2. Тобто для спритних правників, які за платню придумували для позваних на суд різні «викрути» (exceptiones); вони сиділи біля дошки, на якій записували розпорядження вищих урядників - преторів.

3. Вергілій. «Енеїда», IX, 641.

Лист XLIX

1. Звідки, очевидно, родом був Луцілій.

2. Сенека снує свої міркування, орієнтуючись, мабуть, на водяний годинник: перехід, або прохід (transitus) - це та горловинка, крізь яку крапля по краплі, начебто неквапливо (lenis), протискається вода (малий відтинок часу - оманливе теперішнє), щоб потрапити у збірник - нижню ампулу (минувшість, яку можемо окинути зором усю нараз, оцінивши стрімливість часу). Для увиразнення цієї думки в оригіналі застосовано антитезу: praecipitis fugae - transitus lenis - «стрімливої втечі повільний перехід». В інших перекладах, зокрема, С. А. Ошерова (М., «Наука», 1977) це місце трактується по-іншому: «Взгляд, прикованньїй к настоящему, время обмавьівает, ускользая при своей бьістроте легко и плавно».

3. Пор. лист І, 4.

4. У творах Ціцерона, які збереглися, цього твердження немає.

5. Тобто тих, хто зайнятий мистецтвом розмірковування.

6. Вергілій. «Енеїда», VIII, 385-386.

7. Евріпід. «Фінікіянки», 469.

Лист L

1. В оригіналі - «формувати» (formare) - найчастіше вживане у Сенеки дієслово, що стосується морального вдосконалення людини. Важливо пам'ятати, що латинське forma включає в собі й поняття краси: formosus - гарний, прекрасний.

2. Звідси традиційна метафора: пороки - бур'ян, який треба викорінювати, випалювати (пор. у Горація: Сатири, І, 3, 34-37):

...приглянься-но ближче до себе

Оком хазяйським: ану, яка хиба й в тобі проростає... Від бур'яну лиш вогнем очищають занедбане поле.

Лист LI

1. Мессала, Марк Валерій Корвін (64 до н. є.- 8 н. є.) - покровитель мистецтв, учений і поет, прихильник Августа. Вальгій Руф, сучасник Мессали,- політичний діяч, учений і поет (належав до гуртка Мецената).

2. Байї - відоме гарячими джерелами місто в Кампанії (Італія) біля мальовничої Неаполітанської затоки, улюблене місце відпочинку заможних римлян.

3. Каноп - славне розкішним життям місто на побережжі Єгипту у гирлі Нілу, неподалік від Александрії.

4. Після перемоги над римлянами в битві коло Канн (216 до н. є.) Ганнібал розмістив свої війська на зимовий відпочинок у Кампанії, що послабило їхній гарт, який вони виявили при здійсненні нечуваного до того часу переходу з Піренейського півострова в Італію через Альпи (218 до н. є.).

5. Літерн - прибережне місто в Кампанії. Туди після безпідставного звинувачення народними трибунами добровільно подався на вигнання Сціпіон Африканський Старший, переможець Ганнібала У Другій Пунічній війні (див. лист LXXXVI).

6. Слово pheletes, що у єгиптян означало «злодій», «розбійник», вимовляється так само, як і philetes - «той, хто кохає», «коханець».

Лист LVIII

1. Партенопея - давня назва Неаполя; Несіда - острівець між Путеолами і Неаполем.

2. Вергілій. «Енеїда, VI, З і III, 277. Лист LV

1. Асіній Галл - політичний діяч, консул 8 р. до н. є., оратор. Одружився з Віпсанією, першою дружиною Тіберія, що стало причиною його ув'язнення. Помер голодною смертю у 33 р. н. є.

2. Сеян, Луцій Елій - найвпливовіший за часів Тіберія префект преторіанської гвардії. Користуючись повним довір'ям імператора, виношуючи честолюбні заміри, він спричинився до безлічі жертв, зокрема, отруїв сина Тіберія - Друза. Після викриття змови Сеяна було страчено.

3. Фавон - теплий західний вітер.

Лист LVI

1. Крісп - приятель Сенеки. Будучи на вигнанні, письменник присвятив йому одну із своїх епіграм.

2. Йдеться про подібний до «мети» (тобто конічної форми стовпа, що його на поворотах об'їжджали колісниці в цирку) фонтан у Римі.

3. Віршований рядок із не збереженої поеми «Аргонавтика» Варрона Атацинського (І ст. до н. є.).

4. Сенека торкається започаткованої ще Есхілом («Семеро проти Фів», 570) однієї з найважливіших проблем моральної філософії - «бути і видаватися» (esse - videri).

5. Вергілій. «Енеїда», II, 726-729.

6. Голос, за уявленням стоїків,- це «вдарене повітря».

Лист LVII

1. Борці перед змаганням змащували тіло олією, потім посипали його піском.

2. Йдеться про тунель завдовжки 700 кроків, який проходив крізь пагорб по дорозі з Путеол до Неаполя.

3. У цьому дотепному спостереженні - натяк на контраст (темрява - світло), яким часто послуговувались античні поети. Найяскравіший приклад - у Горація (Оди, II, 13, 27): золотосяй-ний, лункий плектр, що ним Алкей б'є у струни своєї ліри,- на тлі мовчазної темряви підземного світу.

Лист LVIII

1. Подібні клопоти, працюючи з грецьким матеріалом, мав Лукрецій (пор. І, 136-137: «...ночі проводячи... В пошуках слів...»).

2. Вергілій. «Георгіки», Ш, 146-150.

3. Вергілій. «Енеїда», XII, 707-709.

4. Вергілій. «Енеїда», XI, 467.

5. Енній, Квінт (239-169 до н. є.) - видатний римський епічний поет, творець латинського гекзаметра; найзначніший його твір - історичний епос «Аннали». Акцій (II ст. до н. є.) - видатний римський трагік, твори якого збереглись у фрагментах.

6. В оригіналі essentia; у збережених творах Ціцерона це слово не зустрічається; натомість найчастіше виступає вираз nature.

7. Камінь через свою щільність - давній символ бездушності; пор. «Кам'яна душа» Г. Хоткевича (оксиморон).

8. Справжнє ім'я Платона (що дослівно означає «широкоплечий») - Арістокл.

9. Пор. у Вергілія (Еклоги, IX, 51): Orania fers, aetas, animum quoque...- «Все берете ви, літа, навіть розум наш...»

Лист LIX

1. Вергілій. «Енеїда», VI, 278-279.

2. Вергілій. «Енеїда», VI, 513-514.

Лист LX

1. Югер - римська одиниця земельної площі - ділянка, яку два воли зорюють протягом дня (приблизно 1/4 гектара).

2. Саллюстій, Гай Крісп (86-35 до н. є.) - римський історик. Ідеться про його твір «Змова Катіліни» (І, 1).

Лист LXII

1. Сенека («Про блаженне життя», XVIII, 3) говорить про велике враження, яке справила на нього крайня вбогість, у якій жив Деметрій.

Лист LXIII

1. Йдеться про Гомера. Маються на увазі вірші з «Іліади»: XIX, 229 та XXIV, 602.

2. Анней Серен - приятель Сенеки. Про нього згадує Таціт («Аннали», XIII, 13).

Лист LXIV 1. Вергілій. «Енеїда», IV, 158-159.

Лист LXV

1. Доволі широко про чотири причини (матерія - hyle; форма - eidos; рух - to kinoun і мета - telos) Арістотель говорить у другому розділі п'ятої книги «Метафізики». 19

2. «Дорифор» («Списоносець») та «Діадумен» («Юнак, що пов'язує голову переможною стрічкою») - статуї Поліклета (V ст. до н. є.).

3. Idea значить «видиво», тобто те, що сприймаємо зором (від idem - бачити, оглядати).

4. Сенека не цитує, а лише переказує Платона («Тімей», 29 є).

б. Тобто згідно із знаменитим висловом: «Пізнай себе самого - і ти пізнаєш усесвіт».

Лист LXVI

1. Вергілій. «Енеїда», V, 344.

2. Пор. у Горація (Сатири, І, 3, 33-34):

...та в його незугарному тілі Рідкісний хист притаївсь, тут могутнього духу оселя.

3. Про душу як «частку небесного подиху» говорить і Горацій (Сатири, II, 2, 78-79).

4. Йдеться про Сціпіона Еміліана Африканського Молодшого, який у 133 р. до н. є. після тривалої облоги здобув іспанське місто Нуманцію, після чого багато жителів, щоб не потрапити в полон, покінчили самогубством.

5. Фаларід - відомий своєю жорстокістю тирая із Акраганта (Сіцілія); він, за переказом, живцем спалював свої жертви у мідному бикові.

6. Агамемнон - володар Мікен, проводир греків у троянському поході.

7. Сенека наводить у вільному викладі останній лист Епікура до Ідоменея.

Лист LXVII

1. Регул, Марк Атілій (Ш ст. до н. є.) - римський полководець. Під час поразки в Першій Пунічній війні потрапив у полон (255 р. до н. є.). Посланий на чесне слово карфагенянами в Рим для переговорів про мир, сам же переконав сенат відхилити умови миру і добровільно повернувся в Карфаген, де був закатований: його спустили з гори у скрині з повбиваними в неї цвяхами.

2. Вергілій. «Енеїда», І, 93-94.

3. Публій Децій Мус - консул 340 р. до н. є. У боротьбі з латинянами пожертвував своє життя богам, кинувшись у гущу ворогів, що принесло римлянам перемогу. У 295 р. до н. є. такий же подвиг здійснив у битві з галлами його син.

Лист LXVIII

1. Натяк на засаду епікурейців «Проживи у сховку» (Lathe biosas).

2. Пор. у Горація (Послання, І, 16, 24):

Сором - не лікар: болячку приховує він, а не гоїть.

Лист LXX

1. Вергілій. «Енеїда», III, 72.

2. Йдеться про Телесфора з Родосу, якого в такий спосіб покарав сіцілійський тиран Лісімах. Розповідь про це - у трактаті «Про гнів» (ПІ, 17).

3. Скрібонія - друга дружина імператора Августа.

4. Лібон Друз, Марк Скрібоній в 16 р. н. є. був звинувачений у підготовці державного перевороту (див.: Таціт, «Аннали», II, 27-32).

Лист LXXI

1. У 54 р. до н. є. Марк Порцій Катон (Утіцький) зазнав невдачі під час преторських виборів: переміг, вдавшись до підкупу, відомий своїми зловживаннями і нечесністю прихильник цезаріанців Публій Ватіній.

2. У 48 р. до н. є. в битві коло міста Фарсали (Північна Греція) Юлій Цезар переміг Секста Помпея; останній втік до Єгипту, де був підступно вбитий за наказом Птолемея XIII. Прихильникам Помпея, згуртованим у Північній Африці, допомагав нумідійський володар Юба. У 46 р. вони були розгромлені військами Цезаря коло міста Тапса. Катон, Сціпіон і Юба покінчили самогубством. Роком пізніше в Іспанії зазнали поразки останні з помпеянців.

3. Сенека використовує тут формулу сенатської ухвали: «Хай подбають консули, аби республіка не зазнала ніякої шкоди».

4. Тобто філософської школи Платова (від місцевості в Атенах з гаєм, присвяченим героєві Академу).

5. Під час тріумфу перед повозом переможця гнали полонених вождів. Пор. у Горація («Поетичне мистецтво», 191):

Тягнуть вождів-полонеників, руки назад їм зв'язавши.

6. Даги - скіфські племена, що селились на території сучасного Дагестану, на Північному Кавказі та в Середній Азії (див.: Таціт, «Аннали», II, 3; XI, 8, 10). Х

Лист LXXIII

1. Тобто серед вільних, повноправних громадян; тога також - символ миру.

19*

2. Вергілій. «Буколіки», І, 6-7; 9-10.

3. Вергілій. «Енеїда», IX, 641.

Лист LXXIV

1. В оригіналі: in divitiis inopes. Горацій (Оди, Ш, 16, 28) цю ж саму думку акцентує ще й грою слів: magnas inter opes inops.

2. За частими у Сенеки роздумами про страх і підозріння - реалії тогочасного життя (доноси, страти, вигнання).

Лист LXXV 1. Див. лист LXXI, 4.

Лист LXXVI

1. Метронакт - невідомий нам з інших джерел філософ-стоїк; згадка про нього далі - лист ХСШ, 1, де мовиться також про його смерть.

2. Пітавлет - флейтист, що супроводжував спів актора у театрі.

3. Сенека знову повертається до морально-етичної проблеми «бути - видаватися». Не був щасливим і зодягнений у багряницю верховний вождь ахейців Агамемнон (пор. в Евріпіда: «Іфігенія в Авліді», 16-20).

4. Пор. у Вергілія («Енеїда», IX, 349):

Душу багряну тут виблював він...

5. Вергілій. «Енеїда», VI, 103-105.

6. Варто зауважити, що для римлян слово novus означало не лише «новий», але й «лихий», «поганий»: novissima exspectare - очікувати чогось найгіршого.

Лист LXXVII

1. Єгипетські судна доставляли для Риму збіжжя. Путеоли - порт в Неаполітанській затоці; при вході до нього - мис Мінерви (Паллади) з присвяченим їй храмом. Джерело наведеної цитати невідоме.

2. Вергілій. «Енеїда», VI, 376.

3. Тобто до Калігули.

4. Одна з важливих римських доріг; відгалужуючись від Ап-пієвої дороги, вона провадила до Кампанії.

5. Нестор - володар Пілосу (Пелопоннес); згідно з Гомером, найстарший з-поміж грецьких вождів під Троєю.

6. Можливо, йдеться про Статілію - римлянку, що про неї згадує Пліній Старший («Природничі історії», VII, 48).

Лист, LXXVIII

1. Вергілій. «Енеїда», І, 203.

2. З Лукрінського озера в Кампанії, славного багатством риби.

Лист LXXIX

1. Тавроменій (нині Таорміна) - місто на східному побережжі Сіцілії, на північний схід від Етни.

2. Лікія - область у Малій Азії. Йдеться, очевидно, про родовища нафти (пор. також у Плінія Старшого: «Природничі історії», II, 106; V, 27).

3. Овідій. «Метаморфози», XV, 340 і наст.

4. Вергілій. «Енеїда», III, 570 і наст.

5. Корнелій Север - поет часів імператора Августа, приятель Овідія, автор поеми (не збереглась) про сіцілійську війну.

6. За переказом, Демокріт відмовився від спадку, занехаяв належні йому землі, щоб ніщо не відвертало його від філософських занять (пор. у Горація: Послання, І, 12, 12-13).

Лист LXXX

1. Імператор Август, як свідчить Светоній (Божественний Ав-густ, 99), перед смертю запитав у друзів, чи він добре відіграв комедію життя.

2. Цитата збереженої у фрагментах трагедії Акція «Атрей»; можливо, й наступна цитата належить цьому ж авторові.

3. Денарій - срібна римська монета.

Лист LXXXII

1. Тіла страчених злочинців гаками тягнули до Тібру.

2. Вергілій. «Енеїда», VI, 261.

3. Брут - Децім Юній Брут (85-43 до н. є.) поряд з Марком Юнієм Брутом був учасником змови проти Цезаря. Відзначався непостійністю своїх політичних орієнтацій, зокрема, під час війни Октавіана з Антонієм; був убитий за наказом останнього.

4. Вергілій. «Енеїда», VIII, 296-297 і VI, 401.

5. Вергілій. «Енеїда», VI, 95-96.

6. Фобії - один із найвшіивовіших у добу Римської республіки патриціанських родів, що вели свою, навіть від держави незалежну, зовнішню політику; так, у 477 р. до н. є. в боротьбі з містом Вейї, щоб заснувати там колонію, загинуло понад триста Фабіїв.

7. Ці слова наводить, зокрема, Ціцерон («Тускуланські бесіди», І, 101).

8. За свідченням Авла Геллія (III, 7), цим вождем був Квінт Цецілій, що відзначився хоробрістю в Першій Пунічній війні.

9. Тобто загонові спартанців, що полягли при Фермопілах.

Лист LXXXIII

1. Прогімнаст - раб, в обов'язки якого входило виконувати в парі з господарем гімнастичні вправи.

2. Тобто до каналу, яким був оточений римський цирк. Джерело Діви - за легендою, відкрите дівчиною винятково холодне джерело; Марк Агріппа провів від нього водогін до Риму.

3. Тіллій Цімбр - спочатку прихильник Цезаря, згодом - один із учасників його вбивства.

4. Кассій Лонгін, Гай - політичний діяч і полководець, учасник убивства Цезара.

5. Тобто у Римі.

6. Александр убив Кліта через те, що той вперто вихваляв Філіппа і принижував заслуги Александра. Цей епізод описано у Плутарха («Життя Александра», 51).

7. Тобто проскрипції, згідно з якими Октавіан і Антоній у 43 р. до н. є. страчували своїх противників. Останньому принесли також голову Ціцерона.

Лист LXXXIV 1. Вергілій. «Енеїда», І, 432-433.

Лист LXXXV

1. Лад - славетний бігун часів Александра Македонського.

2. Вергілій. «Енеїда», VII, 808-811.

3. Спевсіпп - грецький філософ, племінник і учень Платона. Керував Академією з 347 по 339 pp. до н. є. Його місце зайняв Ксенократ із Халкедона (Віфінія). Обидва філософи схилялись до піфагореїзму.

Лист LXXXVI

1. Йдеться про Сціпіона Африканського Старшого (див. прим. 6 до листа XXIV).

2. Камбіз - син Кіра Старшого, перський володар у роках 529-522 до н. є., завойовник Єгипту.

3. Після поразки в Другій Пунічній війні та укладення миру (201 р.) Ганнібал деякий час правив Карфагеном, але в 195 р. у зв'язку з несприятливою для нього політичною ситуацією в країні сам покинув Карфаген.

4. У 390 р. до н. є. (або в 387 - за іншою версією) Рим був захоплений і розграбований галлами. Після поразки римлян коло Канн (216 р.) Сціпіон, що на той час був молодим військовим трибуном, зумів організувати розпорошені втечею загони римлян.

5. Фобій Максім, Квінт - консул 233 р. до н. є. Під час Другої Пунічної війни, на відміну від наступальної тактики Сціпіона, закликав до ухилення від бою з Ганнібалом (звідси його прізвисько Кунктатор - Забарний). Відомий також своєю прихильністю до староримських звичаїв.

6. Корнелії - представники одного з найвідоміших давньоримських родів, до якого, крім Сціпіона, належали Луцій Сулла та Луцій Цінна, а також інші державні діячі.

7. Горацій. Сатири, І, 2, 27.

8. Вергілій. «Георгіки», II, 58.

9. Вергілій. «Георгіки», І, 215-216.

Лист LXXXVII

1. Максім Цезенній - державний діяч, приятель Сенеки, покараний вигнанням у 65 р. н. є.

2. Сушені фіги звичайно дарували на Новий рік. Воскові таблички - щось на зразок записників, що їх брали з собою, рушаючи в дорогу чи на прогулянку.

3. Вергілій. «Енеїда», VII, 277-279.

4. Катон Старший, Марк Порцій відзначився своєю діяльністю на посаді цензора, що зобов'язаний був дбати, зокрема, про чистоту звичаїв громади (звідси його прізвище Цензор).

5. Вергілій. «Георгіки», І, 53-58. Тмол - гора в Малій Азії. Сабеї - народ у Південній Аравії; халіби - знані виробами із заліза племена, що селились у південно-східних районах Причорномор'я.

6. Антіпатр із Тарса (II ст. до н. є.) - відомий філософ-стоїк, учитель Панеція.

Лист LXXXVIII

1. Про своє захоплення Гомером як філософом говорить, наприклад, Горацій (Послання, І, 2, 1-4):

Краще й доладніше він, ніж Хрісіпп або Крантор, повчає, Що є гидке, що - прекрасне, що користь, що шкоду приносить.

2. Йдеться про скептицизм, до якого, починаючи з III ст. до н. є., схилялися представники платонівської Академії.

3. Вергілій. «Георгіки», І, 336-337. Кілленець - Меркурій (від Кіллени, гори в Аркадії, де, за переказом, він народився).

4. Вергілій. «Георгіки», І, 424-426.

5. Дідім з Александрії (друга половина І ст. до н. є.) - славетний грецький граматик. За свою наполегливість і витривалість у праці отримав прізвисько Халкентер, тобто «з мідними нутрощами»; його учнем був Аніон, який теж досліджував і коментував Гомера.

6. Арістарх Самофракійський (близько 217-145 до н. є.) - грецький вчений-філолог; видавав, коментував і досліджував твори античних авторів, передусім Гомера.

7. Перші дві літери початкового слова «Іліади» - «гнів» (menin) МН означають число 48 - кількість книг в обох Гомерових поемах.

8. Навсіфан з Теосу (кінець IV ст. до н. є.) - філософ із школи Демокріта, учень Піррона (див. далі, прим. 10) вчитель Епіку ра.

9. Парменід з Елеї (близько 540-480 до н. є.) - грецький філософ, автор поетичного твору «Про природу» (зберігся у фрагментах). Стверджував тотожність мислення і буття, оскільки мислити можна лише про те, що існує; буття, за Парменідом,- єдине, неподільне, таке, що не знає ні виникнення, ні загибелі. Представником цієї ж, елейської школи був Зенон Елейський (близько 490-430 до н. є.), учень Парменіда. Доводив, що буття виключає можливість існування множинності речей, оскільки множинність •- це щось суперечне, що не може існувати.

10. Піррон з Еліди (близько 360-270 до н. є.) - грецький філософ, засновник скептицизму. Стверджуючи, що ми нічого не знаємо про властивості речей, закликав утримуватись від будь-якого рішення, що, на думку філософа, веде до незворушності (апатії) та до безтурботності (атараксії). Мегарейці - філософська школа, заснована Евклідом із Мегари; на їхню думку, все, що суперечить благу, взагалі не існує; заперечували достовірність даних відчуттів. Еритрейці - близька до мегарейців школа, чільним представником якої був Менедем з Еретрії (IV-III ст. до н. є.); заперечував можливість будь-якого судження.

Лист LXXXIX

1. Триби - первісно за родовою, потім за територіальною ознакою встановлювані округи Рима; від трьох їхнє число зросло згодом до 35.

2. Пор. у Ціцерона («Про обов'язки», II, 2, 5): «Мудрість, як визначають її давні філософи,- це знання божественних і людських речей, а також причин, від яких ці речі залежать».

3. Тогата - драма з римським сюжетом.

4. Доссен - маска (тип) шахрая в італійській комедії («ател-лані»); тут, можливо, йдеться про автора, що працював у жанрі ателлани.

5. Вергілій. «Енеїда», І, 342.

6. Пор. у Горація (Оди, II, 18, 20-21): «...в море... берег... висуваєш». Також у Т. Шевченка («Кавказ»): «І неситий не виоре На дні моря поле». З цього ж морально-етичного ряду (зухвалий виклик природі) - «рукотворні» моря в наш час; тут навпаки - дном моря стають поля й оселі.

Лист ХС

1. Солон (близько 640-560 до н. є.) - атенський політичний діяч, законодавець, поет. Обмеживши привілеї родової аристократії, прислужився подальшому розвитку рабовласницької демократії. В античні часи зарахований до Семи Мудреців; тут, окрім Солона, найчастіше фігурували такі імена: Фалес, Біант із Пріени, Піттак з Мітілени, Клеобул із Лінда, Хілон із Спарти, Періандр із Корінфа.

2. Лікург - легендарний володар і законодавець Спарти.

3. Залевк (VII ст. до н. є.) - законодавець міста Локри (Середня Греція). Харонд із Катани (Сіцілія) - ще один відомий законодавець кінця VI ст. до н. є.

4. Вергілій. «Георгіки», І, 144.

5. Вергілій. «Георгіки», І, 139-140.

6. Дедал - міфічний митець, майстер та будівничий з Аттіки; на протилежність до мудреця Діогена, який, вдовольняючись най-необхіднішим, віддавався спогляданню, Дедал символізує практичну винахідливість людей.

7. Пор. у Светонія («Життя Нерона, 31»).

8. Серейці - жителі Китаю, звідки привозили шовкові тканини.

9. Овідій. «Метаморфози», VI, 54-57.

10. Йдеться про т. зв. «Тіронові знаки» - скоропис (тахіграфія) - щось на зразок пізнішої стенографії; започаткував ті «знаки» у І ст. до н. є. раб Ціцерона, згодом його особистий секретар і близький приятель Тірон.

11. Анахарсіс (VI ст. до н. є.) - відомий своєю мудрістю скіфський володар, що зараховувався до Семи Мудреців.

12. Йдеться про епікурейців. За їхніми уявленнями, байдужі до людей, безтурботні боги жили поза світами, у «метакосміях».

13. Вергілій. «Георгіки», І, 125-128.

14. Ремінісценція оспіваного поетами «золотого віку» (пор. в Овідія: «Метаморфози», І, 101-102):

Без обробітку й земля, що не відала ран од заліза, Щедро, по волі своїй, усіляку приносила живність.

15. Бачення краси зоряного неба - найголовніша ознака духовності, що відрізняє людину, «споглядача неба», від інших істот, які за своєю природою «потуплюють погляд у землю» (Овідій. «Метаморфози», І, 84-86). Див далі: ХСП, ЗО; XCIV, 56 та ін.

16. Завалення будинків у Римі було звичним явищем.

Лист ХСІ

1. Лугдунська колонія - головне місто Галлії (нині Ліон).

2. Найславетніші серед них - «золотоверхі» Мікени та Тірінф, що були осередками т. зв. мікенської культури. їхні руїни стали для поетів символом минущості будь-якого витвору людських рук.

3. Тімаген - уродженець Александрії; спочатку полоняник, потім - ритор та історик. Його характеризує Сенека Старший («Контроверсії», V, 34).

4. Планк - Луцій Мунацій Планк, полководець і політик, консул 42 р. до н. є., був легатом Цезаря у Галлії.

5. Такі похоронні пам'ятники височіли, приміром, обабіч найдавнішої з римських доріг, що вела з Рима до Капуї.

6. Ардея - містечко в Лації, на південь від Рима, з нездоровими, заболоченими околицями.

Лист ХСП

1. Вергілій. «Енеїда», Ш, 426-428.

2. Вергілій. «Енеїда», V, 363.

3. Вергілій. «Енеїда», IX, 485. В оригіналі: «собакам латинян».

4. Натяк на те, що й зовні Меценат виглядав недбалим: ходив «з розпущеним поясом» (CXIV, 4).

Лист ХСІІІ

1. Пор. у Горація (Послання, І, 4, 13):

День привітавши, вважай, що тобі він востаннє заблиснув.

2. Танузій Гемін - римський історик І ст. до н. є.

Лист XCIV

1. Кальв, Гай Ліціній (82-47 до н. є.) - талановитий римський оратор і поет. Відомий промовою проти знаного своїми зловживаннями Публія Ватінія, легата Цезаря. В обороні Ватінія виступив Ціцерон (див. прим. 1 до листа LXXI).

2. Перший вірш (ямбічний триметр) належить Публілієві Сіру; другий (початок гекзаметра) - із Вергілієвої «Енеїди» (X, 284); третій, як уважають деякі коментатори,- пізніше доповнення даного гекзаметра.

3. Федон - учень Сократа, приятель Платона, який назвав його іменем один із своїх діалогів. Цитата походить, очевидно, з твору самого Фе дона.

4. Перший вислів приписують Хіловові, одному з Семи Мудреців; два наступні - вислови Публілія Сіра.

Лист XCV

1. Гіппократ з острова Кос (близько 460-370 до н. є.) - найвидатніший із старогрецьких лікарів, засновник наукової медицини. Асклепіад та Темісон - грецькі лікарі, що жили в Римі (І ст. до н. є.); на відміну від Гіппократа, який представляв «клінічний» напрямок у медицині, останні належали до т. зв. «методичної» школи.

2. Лукрецій. «Про природу речей», І, 54-57.

3. Йдеться про Гіппократа.

4. Тобто беруть участь у змаганнях з боротьби.

5. Кровопускання, або розтин вени (phlebotomia) - один із найпоширеніших способів лікування, особливо в добу Середньовіччя (пор. «Салернський кодекс здоров'я Арнольда з Віланови, § 92-93).

6. Вергілій. «Енеїда», VIII, 442 - 443.

7. Цензор, урядник, що проводив ценз (опис майна), наглядав також за звичаями, поведінкою громадян.

8. Апіцій - відомий ласун і знавець кулінарного мистецтва (автор твору «Про куховарську справу») часів Августа і Тіберія. Публій Октавій, як припускають деякі коментатори,- намісник Єгипту при Августові.

9. Шарк Юній Брут (85-42 до н. є.) - філософ-стоїк, учасник змови проти Цезаря. Його твори, в тому числі згаданий тут трактат «Про належне», до нашого часу не дійшли.

10. Теренцій. «Самомучитель», І, 1, 25.

11. Вергілій. «Георгіки», ІП, 75-85.

12. Квінт Елій Туберон (II ст. до н. є.) - учень Панеція, філософ-стоїк, історик і державний діяч. Вшановуючи пам'ять свого померлого дядька Сціпіона Молоділого, влаштував надзвичайно скромну, таку, що образила народ, гостину, про що розповідає Ціцерон у своїй «Промові на захист Ліцінія Мурени» (XXXVI, 75).

Лист XCVII

1. Ремінісценція знаменитої фрази Ціцерона з його виступу в сенаті проти Катіліни (І, 1): О temporal О mores! - О часи! О звичаї!

2. Публій Клодій Пульхр - прибічник Цезаря, відомий своєю безпринципністю та схильністю до авантюр. У 61 р. до н. є. був звинувачений у святотатстві: перевдягнувшись у жіночий одяг, щоб зустрітись із дружиною Цезаря, проникнув у його дім на жіноче свято Доброї Богині. Підкуплені судді виправдали оскарженого.

3. Ціцерон. «До Аттіка», І, 16, 5.

4. Катул Квінт Лутацій - консул 78 p., представник сенатської партії.

5. Флоралії - свято на честь Флори, римської богині квітів та молодості. Під час цього свята (28 квітня - 1 травня) допускалися різні вільності; так, приміром, на вимогу присутніх танцівниці-повії скидали з себе одяг.

Лист XCVIII

1. Вергілій. «Енеїда», II, 428.

2. Фабріцій, Гай Лусцін - полководець у війні проти епірського царя Пірра, консул 282 і 278 pp. до н. є. Прославився своєю справедливістю, безкорисливістю і непідкупністю.

3. Тобто Юлія Цезаря.

4. Далі йде уривок іншого, не пов'язаного з цим, очевидно, втраченого листа.

Лист ХСІХ

1. Можливо, йдеться про згадуваного Тацітом («Аннали», XIV, 48) консула-суфекта Юнія Марулла.

2. Пор. в Овідія («Скорботні елегії», IV, 3, 37-38): Плач над нещастям моїм, бо й в сльозах є якась насолода:

Повниться біль наш слізьми, ними й виводиться він. «Чому плач є насолодою для нещасних?» - запитує Августин Блаженний («Сповідь», IV, 5).

3. Сенека наводить ці ж самі слова Метродора грецькою.

Лист С

1. Гай Азіній Полліон (76 р. до н. є.- 4 р. н. є.) - державний діяч, оратор, історик; заклав у Римі першу публічну бібліотеку.

2. Подібну характеристику стилю Фабіана дає також Сенека Старший у своїх «Контроверсіях».

Лист СІ

1. Вергілій. «Буколіки», І, 73.

2. Вергілій. «Енеїда», XII, 646.

Лист СІ І

1. Гней Невій (друга пол. III ст. до н. є.) - автор трагедій та поем. Дану цитату (із трагедії «Гектор»), а також наступні слова невідомого автора наводить Ціцерон у «Тускуланських бесідах» (IV, XXXI, 67; І, II, 4).

2. Пор. у Лукреція («Про природу речей», IV, 583):

Сила душевна, мов дим, розвівається в подувах вітру.

3. Вергілій. «Енеїда», IV, 3-4.

Лист CIV

1. Галліон, Луцій Юній Анней - усиновлений ритором Галлі -оном старший брат Сенеки, проконсул провінції Ахайї.

2. Коли Сенеці наказано було перетяти собі вени, Павліна справді намагалася померти разом із чоловіком, але Нерон не дозволив їй здійснити цей намір; померла через декілька років після Сенеки.

3. Вергілій. «Енеїда», III, 283 - 284.

4. Ремінісценція відомого Гомерового порівняння людських поколінь із листям дерев («Іліада», VI, 146-149).

5. Вергілій. «Енеїда», VI, 277.

6. Ім'я Сократової дружини Ксантиппи стало означати тип сварливої, незгідливої жінки.

7. Йдеться про Пелопоннеську війну (431-404 до н. є.).

8. Вергілій. «Енеїда», І, 458.

Лист CV 1. Див. прим. 6 до листа ХСІ.

Лист CVI

1. Лукрецій. «Про природу речей», І, 304.

2. Цей вислів широковідомий у парафразі «Вчимось не для школи, а для життя».

Лист CVII

1. Вергілій. «Енеїда», VI, 274 - 275.

2. Парафраза кінцівки Горацієвої оди (І, 24): «... levius fit patientia Quiquid corrigere est nefas (дослівно: «...терпеливістю полегшується те, чого неможливо виправити»).

Лист CVIII

1. Тобто за наказом жерця - прислужника «Великої матері» богів фрігійської богині Кібели; її вшанування супроводжувалось оргіями.

2. Автором даних висловів, як і двох наступних, вважається Публілій Сір.

3. Вергілій. «Георгіки», III, 284.»

4. Fuga - «втеча», fugit - «тікає»; це - слова-образи: складені з двох коротких складів, у вірші вони творять нена-голошену частину стопи, даючи уявлення про невловний перебіг часу.

5. Вергілій. «Георгіки», III, 66-68.

6. Вергілій. «Енеїда», VI, 275.

7. Тобто апеляції до народних зборів як до найвищої інстанції.

8. Фенестелла - римський історик часів Августа і Тіберія, писав літописи (аннали), що охоплювали події від царських часів до падіння республіки.

9. Понтифікальні книги - записи жерців (понтифік - верховний жрець), що велися від часів третього римського царя Анка Марція.

10. Тобто від кінцевої мети: вапном у цирку проводилась фінішна лінія.

11. Вергілій. «Георгіки», III, 260-261.

Лист СІХ

1. Ця думка часто повторювалася в античних авторів у вигляді прислів'я, наприклад, у «Сатурналіях» (VII, 7, 12) Макробія: «Подібне втішається подібним».

2. Саллюстій. «Катіліна», XX, 4: «Цього ж самого хотіти і цього ж самого не хотіти - у цьому, врешті, й полягає міцна дружба».

Лист СХ

1. Овідій. «Метаморфози», І, 595.

2. Тобто згідно з уявленням епікурейців про безтурботних богів.

3. Лукрецій. «Про природу речей», II, 55-56.

4. Тобто фламінго.

Лист СХІІ

1. Натяк на початок відомого вірша Катулла (LXXXV): Odi et ато - «Люблю й ненавиджу».

Лист СХШ

1. Тобто мандрівним грецьким філософам.

2. Лат. animal (тварина, жива істота взагалі) - від anima - душа (калька у російській - «одушевленное»).

3. Округлість в уявленні стоїків - символ довершеності; таким вони мислили бога, ототожнюючи його із світом; також - мудреця (пор. у Горація: Сатири, II, 7, 86).

4. Початок «Енеїди» Вергілія. «...В неї шість стіп...» - гра слів: стопа як нижня частина ноги - і стопа у віршуванні.

5. Цецілій Стацій (помер у 168 до н. є.) - автор збережених у фрагментах комедій, переважно наслідувань Менандра.

6. Тобто Кліта (див. прим, в до листа LXXXIII) і Гефестіона, приятеля і полководця, який помер від лихоманки в Екбатані (Мідія) у 324 р. до н. є.

Лист CXIV

1. Йдеться про пароль, що його давав щовечора воєначальник перед тим, як розвести нічну сторожу.

2. У трактаті «Про провидіння» (III, 9) Сенека згадує про щоденні незлагоди Мецената з його примхливою дружиною Терен-цією.

3. Дванадцять таблиць - перше письмове зібрання римських законів, що, за словами Тіта Лівія, стало основним джерелом як суспільного, так і приватного права.

4. Гракх, Тіберій Семпроній (162-133 до н. є.) - політичний діяч і видатний оратор. Будучи народним трибуном (133 p.), вніс аграрний законопроект, що мав на меті припинити розорення селянства в Італії.

5. Красс, Луцій Ліціній (140 - 91 до н. є.) - видатний римський оратор, учитель Ціцерона.

6. Куріон, Гай Скрібоній - один з найвидатніших ораторів свого часу, претор 121 р. до н. є.

7. Аппій Клавдій Сліпий - державний діяч (консул 307 і 296 р. до н. є.), оратор, автор збірки сентенцій, найвідоміша з яких вчить, що кожен є ковалем своєї долі. Тіберій Корунканій - видатний римський правник, оратор і державний діяч, консул 280 р. до н. є.

8. Аррунцій, Луцій - прихильник Секста Помпея, потім - Августа, консул 22 р. до н. є.

9. Вергілій. «Георгіки», IV, 212-213.

Лист CXV

1. Вергілій. «Енеїда», І, 327-328, 330.

2. Овідій. «Метаморфози», II, 1-2, 107-108.

3. Монолог із трагедії Евріпіда «Даная». Автор розрізнених рядків невідомий.

Лист CXVII

1. Тобто за звичаєм гладіаторів (див. прим. 2 до листа XXXVII).

2. Гра на взір нинішніх шашок.

Лист CXVIII

1. Ціцерон. «Листи до Аттіка», І, 12, 4.

2. Цецілій - дядько Аттіка (див. початок цього ж листа).

3. Окличник оголошував результати виборів.

4. Див. прим. 1 до листа LXXI.

Лист СХІХ

1. Натяк на філософа Діогена, який, викинувши свого кухля, за прикладом пастуха пив воду з пригорщі.

2. Красс, Марк Ліціній - один із тріумвірів (60 р. до н. є.) поряд з Помпеєм та Цезарем. Нажив величезні багатства, скуповуючи майно противників Сулли, яких той знищував згідно з проскрип-ціями. Ліціній - багатий вільновідпущеник Августа.

3. Горацій. Сатири, І, 2, 114-116.

Лист СХХ

1. Див. прим. 2 до листа XCVIII.

2. Горацій Коклес - один із легендарних героїв війни римлян з етрусками (пор. прим. 4 до листа XXIV).

3. Маній Курій Дентат - консул 290 і 275 pp. до н. є., переможець самнітів і епірського царя Пірра, зразок староримської мужності і простоти.

4. Горацій. Сатири, І, 3, 11-17.

Лист СХХІ

1. Архідем із Тарса (Сіцілія) - філософ-стоїк II ст. до н. є.

2. Римляни відзначались особливою забобонністю; звільнити людей від неї прагнув, зокрема, Лукрецій у своїй поемі «Про природу речей».

3. Тобто in-felicitas - «не-щастя».

4. Віск у давнину використовували в техніці енкаустичного живопису.

5. Тобто вільних дорослих громадян.

Лист СХХІІ

1. Вергілій. «Георгіки», І, 250-251. Веспер - вечірня зоря, вечір.

2. Натта Пінарій - клієнт Сеяна (див. прим. 2 до листа LV).

3. Марк Вініцій - консул 45 і ЗО pp. до н. є., родич Тіберія.

4. Педон Альбіноеан (поч. І ст. н. є.) - сучасник і друг Овідія, поет, автор епічного твору про Тесея, а також поеми про діяння Германіка.

5. Олію використовували для світильників.

Лист СХХШ

1. Йдеться про спів сирен («Одіссея», XII, 178 і наст.). Міф про сирен, як і про лотофагів («Одіссея», IX, 83 і наст.) символізує солодку звабу, що зводить людей на манівці, до загибелі.

2. Натяк на поему Овідія «Мистецтво кохання».

3. «Смерть - це закон, а не кара» - підсумовує Сенека свої роздуми про смерть в одній із епіграм («Про час»).

Лист CXXIV

1. Вергілій. «Георгіки», І, 176-177.

2. Пор. гру слів («тонкий» - це і «кволий», і «витончений») у Горація (Оди, І, 6, 9), який відмовляється прославляти Агріппу: «Я, тонкий, навіть не спробую оспівувати таку велич» (tenues - grandia).

3. Пор. роздуми про гріхи немовлят, які ще не дозріли до розумного життя, в Августина Блаженного («Сповідь», І, 7).

ПОКАЖЧИК ІМЕН

Август (Гай Юлій Цезар Октавіан) - LXXXIII, 14; CXIV, 6

Агамемнон, Атрід - LXVI, 26; CIV, 31

Агріппа, Марк Віпсаній - XXI, 4; XCIV, 46

Азеллій Сабін - XL, 9

Азіній Галл, Гай - LV, З

Азіній Полліон, Гай - С, 7, 9

Акцій, Луцій - LVIII, 5

Александр Македонський - Lin, 10; LIX, 12; LXXXIII, 19, 23; ХСІ, 17; XCIV, 62; СХШ, 29; СХІХ, 7

Альбінован Педон - див. Педон

Анакреонт - LXXXVIII, 37

Анахарсіс - ХС, 31

Анк, Марцій - CVIII, ЗО

Анней Серен - LXIII, 14, 15

Антіпатр - LXXXVII, 38, 40; ХСІІ, 5

Антоній, Марк - LXXXII, 12; LXXXIII, 25

Апіон - LXXXVIII, 40

Апіцій, Марк - XCV, 42; СХХ, 19

Аппій Клавдій Сліпий - CXIV, 13

Арістарх - LXXXVIII, 39

Арістон - XXIX, 6

Арістон Хіоський - XXXVI, 3; LXXXIX, 13; XCIV, 2, 18, 21; CXV, 8

Арістотель - VI, 6; LVIII, 9, LXV, 4, 11

Аррунцій, Луцій - CXIV, 17, 18, 19

Архідем - СХХІ, 1

Асклепіад - XCV, 9

Атенодор - X, 5

Атрід - див. Агамемнон

Аттал - IX, 7; LXIII, 5; LXVII, 15; LXXn, 8; LXXXI, 22; СТІП, З, 13, 23; СХ, 14, 20

Аттік, Tim Помпоній - XXI, 4; CXVIII, 1

Ауфідій Басе - XXX, 1, 3, 5, 6, 7, 10

Ахілл - XXVII, 5; LXXXVIII, 7; CIV, 31

Ацілій Вута - СХХІІ, 10, 12, 13

Баба - XV, 9

Беллерофонт - CXV, 15

Брут, Децім Юній - LXXXII, 12, 13

Брут, Марк Юній - XCV, 45

Букцілл - LXXXVI, 13

Вальгій Руф, Гай - LI, 1

Вар - СХХІІ, 12, 13

Вар, Квінтілій - XLVII, 10

Варій Гемін - XL, 9

Ватіній, Публій - XCIV, 25; CXVIII, 4; СХХ, 19

Венера - CXV, 14

Вергілій Марон, Публій - XXI, 5; XXVni, 1, 3; LIII, 3; LVI, 12; LVIII, 2, 3, 4, 20; LIX, З, 17; LXX, 2; LXXIX, 5; LXXXIV, 3; ХСІІ, 9; XCV, 69; СІ, 13; CIV, 24; СУШ, 24, 25, 28, 34; CXV, 4; СХХІІ, 2

Вініцій, Марк - СХХІІ, 12

Вініцій, Публій - XL, 9, 10

Галліон, Луцій Юній Анней - CIV, 1

Ганнібал - LI, 5, 7; LXXXVI, З

Гаргоній - LXXXVI, 13

Гарпаста - L, 2

Гатерій, Квінт - XL, 10

Гекатон - V, 7; VI, 7; IX, 6

Гекуба - XLVn, 12; LXXXVIII, 6

Геракл, Геркулес - LXXXIII, 23; LXXXVII, 38; XCIV, 63; СХ 13

Геракліт - XII, 7; LVIII, 23

Гермарх - VI, 6; XXXIII, 4; LII, 4

Гесіод - XXVII, 6; LXXXVIII, 6

Перон Сіракузький - CXIV, 17

Гіппократ - XCV, 9

Гомер - XXVII, 6; XL, 2; LVIII, 17; LXXXVIII, 5, 6, 37, 39, 40; ХС, 31; CVIII, 34

Горацій Коклес - СХХ, 7

Горацій Флакк, Квінт - LXXXVI, 13; СХІХ, 14; СХХ, 21

Гракх, Тіберій Семпроній - CXIV, 13

Дарій - XLVII, 12; XCIV, 63; СХІХ, 7

Дедал - ХС, 14

Декстпр - IV, 7

Деметрій - XX, 9; LXII, 3; LXVII, 14; ХСІ, 19

Деметрій Поліоркет - IX, 18

Демокріт - VII, 10; LXXIX, 14; ХС, 32, 33

Децій Мус, Публій - LXVII, 9

Дідім - LXXXVIII, 37

Діоген - XXIX, 1; XLVII, 12; ХС, 14

Доссен - LXXXIX, 7

Друз, Юлій Цезар - XXI, 4

Евріпід - XLIX, 12; CXV, 14, 15

Егіал - LXXXVI, 14, 21

Еней - XXI, 5; LXXXII, 7; LXXXVIII, 37

Енній, Квінт - LVIII, 5; CVIII, 33, 34

Епікур - II, 5; VI, 6; VII, 11; VIII, 7, 8; IX, 1, 8, 18, 20; XI, 9; XII, 11; XIII, 17; XIV, 17; XVI, 7; XVII, 11; XVIII, 9, 14; XIX, 10; XX, 9, 11; XXI, 2, 4, 5, 7, 9; XXII, 5, 13, 15; ХХШ, 9; XXIV, 18, 22; XXV, 4, 5, 6; XXVI, 8; XXVII, 9; XXVIII, 9; XXIX, 11; XXX, 14, 16; XXXIII, 2; XLVI, 1; LII, 3, 4; LXVI, 18, 45, 47, 48; LXVII, 15; LXVIII, 10; LXXII, 10; LXXIX, 15, 16; LXXXI, 11; LXXXV, 18; ХСІІ, 25; XCVII, 13, 15

Єлена - LXXXVIII, 6

Залевк - ХС, 6

Зенон Елейський - LXXXVIII, 44, 45

<

Книга: Луцій Анней Сенека Моральні листи до Луцілія Переклад А.Содомори

ЗМІСТ

1. Луцій Анней Сенека Моральні листи до Луцілія Переклад А.Содомори
2. ЛИСТ II Сенека вітає свого Луцілія! З листів, що...
3. ЛИСТ IV Сенека вітає свого Луцілія! Наполегливо...
4. ЛИСТ VI Сенека вітає свого Луцілія! Я розумію,...
5. ЛИСТ VIII Сенека вітає свого Луцілія! «Ти велиш...
6. ЛИСТ Х Сенека вітає свого Луцілія! Так-так. Я не...
7. ЛИСТ XII Сенека вітає свого Луцілія! Всюди, куди...
8. ЛИСТ XIII Сенека вітає свого Луцілія! Знаю, тобі...
9. ЛИСТ XIV Сенека вітає свого Луцілія! Погоджуюся:...
10. ЛИСТ XV Сенека вітає свого Луцілія! Був у наших...
11. ЛИСТ XVI Сенека вітає свого Луцілія! Знаю,...
12. ЛИСТ XVIII Сенека вітає свого Луцілія! Ось і...
13. ЛИСТ XIX Сенека вітає свого Луцілія! Аж...
14. ЛИСТ XX Сенека вітає свого Луцілія! Якщо ти...
15. ЛИСТ ХХІ Сенека вітає свого Луцілія! То ти гадаєш,...
16. ЛИСТ ХХІІ Сенека вітає свого Луцілія! Ти, врешті,...
17. ЛИСТ ХХІІІ Сенека вітає свого Луцілія!...
18. ЛИСТ XXV Сенека вітає свого Луцілія! Що...
19. ЛИСТ XXVII Сенека вітає свого Луцілія! «Ти от...
20. ЛИСТ XXIX Сенека вітає свого Луцілія! Запитуєш...
21. ЛИСТ XXX Сенека вітає свого Луцілія! Бачив я...
22. ЛИСТ XXXI Сенека вітає свого Луцілія! Пізнаю мого...
23. ЛИСТ XXXII Сенека вітає свого Луцілія! Все...
24. ЛИСТ XXXIV Сенека вітає свого Луцілія! Здається...
25. ЛИСТ XXXVII Сенека вітає свого Луцілія! Найбільша...
26. ЛИСТ ХL Сенека вітає свого Луцілія! Я вдячний...
27. ЛИСТ XLI Сенека вітає свого Луцілія! Добре Й...
28. ЛИСТ XLIII Сенека вітає свого Луцілія! Ти...
29. ЛИСТ ХLVI Сенека вітає свого Луцілія! Обіцяну...
30. ЛИСТ XLVIII Сенека вітає свого Луцілія! На твого...
31. ЛИСТ XLIX Сенека вітає свого Луцілія! Хіба що...
32. ЛИСТ L Сенека вітає свого Луцілія! Твого листа я...
33. ЛИСТ LII Сенека вітає свого Луцілія! Що ж то за...
34. ЛИСТ LIII Сенека вітає свого Луцілія! На що тільки...
35. ЛИСТ LIV Сенека вітає свого Луцілія! Довгу...
36. ЛИСТ LVI Сенека вітає свого Луцілія! Хай я...
37. ЛИСТ LVII Сенека вітає свого Луцілія! Змушений...
38. ЛИСТ LIX Сенека вітає свого Луцілія! Велику...
39. ЛИСТ LX Сенека вітає свого Луцілія! Нарікаю,...
40. ЛИСТ LХІV Сенека вітає свого Луцілія! Вчора ти був...
41. ЛИСТ LХVІ Сенека вітає свого Луцілія! Після...
42. ЛИСТ LХVІІ Сенека вітає свого Луцілія! Аби й собі...
43. ЛИСТ LXVIII Сенека вітає свого Луцілія!...
44. ЛИСТ LХІХ Сенека вітає свого Луцілія! Я б не...
45. ЛИСТ LХХІ Сенека вітає свого Луцілія! Часто...
46. ЛИСТ LХХII Сенека вітає свого Луцілія! Те, про що...
47. ЛИСТ LXXIII Сенека вітає свого Луцілія! На мою...
48. ЛИСТ LХХІV Сенека вітає свого Луцілія! Твій лист...
49. ЛИСТ LХХV Сенека вітає свого Луцілія! Нарікаєш,...
50. ЛИСТ LXXVI Сенека вітає свого Луцілія! Ти грозиш...
51. ЛИСТ LXXVII Сенека вітає свого Луцілія! Сьогодні...
52. ЛИСТ LХХVIII Сенека вітає свого Луцілія! Те, що...
53. ЛИСТ LХХІХ Сенека вітає свого Луцілія! Чекаю від...
54. ЛИСТ LXXX Сенека вітає свого Луцілія! Нині у мене...
55. ЛИСТ LXXXI Сенека вітає свого Луцілія! Нарікаєш,...
56. ЛИСТ LХХХІІ Сенека вітає свого Луцілія! Я вже...
57. ЛИСТ LXXXIII Сенека вітає свого Луцілія! Жадаєш,...
58. ЛИСТ LXXXIV Сенека вітає свого Луцілія! Ті...
59. ЛИСТ LХХХV Сенека вітає свого Луцілія! Досі я...
60. ЛИСТ LXXXVI Сенека вітає свого Луцілія! Пишу...
61. ЛИСТ LXXXVII Сенека вітає свого Луцілія! Я...
62. ЛИСТ LXXXVIII Сенека вітає свого Луцілія! Ти...
63. ЛИСТ LХХХІХ Сенека вітає свого Луцілія! Жадаєш...
64. ЛИСТ XC Сенека вітає свого Луцілія! Хто, мій...
65. ЛИСТ ХСІ Сенека вітає свого Луцілія! Наш...
66. ЛИСТ XCII Сенека вітає свого Луцілія! Гадаю,...
67. ЛИСТ ХСІІІ Сенека вітає свого Луцілія! У листі,...
68. ЛИСТ ХСІV Сенека вітає свого Луцілія! Декотрі...
69. ЛИСТ ХСV Сенека вітає свого Луцілія! Жадаєш, щоб...
70. ЛИСТ XCVI Сенека вітає свого Луцілія! І все ж ти...
71. ЛИСТ ХСVIII Сенека вітає свого Луцілія! Ніколи не...
72. ЛИСТ XCIX Сенека вітає свого Луцілія! Надсилаю...
73. ЛИСТ С Сенека вітає свого Луцілія! Пишеш, що з...
74. ЛИСТ СІ Сенека вітає свого Луцілія! Кожен день,...
75. ЛИСТ СІІ Сенека вітає свого Луцілія! Як робить...
76. ЛИСТ СІІІ Сенека вітає свого Луцілія! Чому так...
77. ЛИСТ СV Сенека вітає свого Луцілія! Я скажу тобі,...
78. ЛИСТ CVII Сенека вітає свого Луцілія! То де ж твоя...
79. ЛИСТ CIX Сенека вітає свого Луцілія! Хочеш знати,...
80. ЛИСТ CX Сенека вітає свого Луцілія! А це вітання...
81. ЛИСТ СХІ Сенека вітає свого Луцілія! Ти питав...
82. ЛИСТ СХІV Сенека вітає свого Луцілія! Ти питаєш...
83. ЛИСТ СХV Сенека вітає свого Луцілія! Не хочу, мій...
84. ЛИСТ СХVІ Сенека вітає свого Луцілія! Не раз...
85. ЛИСТ СХVIII Сенека вітає свого Луцілія! Вимагаєш,...
86. ЛИСТ СХІХ Сенека вітає свого Луцілія! Хоч би...
87. ЛИСТ CXX Сенека вітає свого Луцілія! Твій лист,...
88. ЛИСТ CXXI Сенека вітає свого Луцілія! Я бачу, ти...
89. ЛИСТ CXXII Сенека вітає свого Луцілія! От уже й...
90. ЛИСТ CXXIII Сенека вітає свого Люцілія! Втомлений...
91. ЛИСТ СХХІV Сенека вітає свого Луцілія! Можу чимало...
92. ПРИМІТКИ Даний переклад - це перша повна українська...

На попередню


Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate