Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
Додати книгу на сайт:
73. Створення держави Ізраїль. Арабо-ізраїльське протистояння
В роки Другої світової війни від рук нацистів загинуло 6 млн. євреїв. Трагедія європейського єврейства спонукала до активізації сіоністського руху, який розвивався під гаслом: ''Тільки у власній державі євреї можуть почувати себе в безпеці''.
29 листопада 1947 р. Генеральна Асамблея ООН більшістю голосів - 33 ''за'', ''проти'' 13, прийняла резолюцію про розподіл Палестина на єврейську та палестинську держави. Євреї вітали це рішення, арабський світ категорично заперечував резолюцію ООН. 14 травня 1948 р. була проголошена держава Ізраїль. Не пройшло і 24 годин, як армії Єгипту, Йорданії, Сирії, Лівану та Іраку почали військові дії проти молодої держави. Почалась кровопролитна війна, яка тривала з травня 1948 р. по 20 липня 1949 р. (ізраїльтяни називають її війною за незалежність). Одержуючи зброю із СРСР, Чехословаччини та фінансову допомогу США, завдяки небаченій мужності солдат і офіцерів (багато з них були активними борцями з нацистами в Європі), всього народу Ізраїль одержав перемогу. В результаті цієї війни територія, яка передбачалась під Палестинську державу була розподілена наступним чином: Галілея і весь Негев відійшли до Ізраїлю; Іудея, Са-марія, частина Ієрусалиму до Йорданії; смуга Гази до Єгипту. Таким чином, Палестинську державу не було створено.
В кінці 40-х - на початку 50-х років СРСР став на шлях відкритої підтримки арабських країн в їх конфлікті з Ізраїлем. Це призвело до 50-річного протистояння на Близькому Сході і кровопролитних війн між євреями та арабами (війна на Синаї 1956 p.; Шестиденна війна 1967 p.; Війна Судного дня 1973 p.; військові дії Ізраїлю в Лівані проти військових формувань Організації Об'єднання Палестини та Сирії 1982 p.).
Конфлікт на Близькому Сході став складовою частиною глобального протистояння двох військових блоків - НАТО та Варшавського договору. Війна Судного дня (жовтень 1973 р.) ледве не призвела до ядерного конфлікту між СРСР та США.
У вересні 1978 р. на зустрічі президентів Єгипту та Ізраїлю в Кемп-Девіді, резиденції президента США Д.Картера, було підготовлено історичну угоду між двома країнами про початок мирних переговорів.
26 березня 1979 р. у Вашингтоні Ізраїль та Єгипет підписали мирний договір. Президенту Єгипту А.Садату та прем'єр-міністру Ізраїлю М.Бегіну була присуджено Нобелівську премію за досягнення миру та припинення ворожнечі між двома державами. Спроба укласти подібний договір з Ліваном (1983 р.) була невдалою.
Влітку 1994 р. подібний договір Ізраїль підписав з Йорданією.
Але гострою залишається палестинська проблема. Під час арабо-ізраїльських війн за межами Палестини опинились 900 тис. палестинських біженців. В той же час на території сучасного Ізраїлю проживає значне палестинське населення, яке користується всіма 'тюлітичними та економічними правами громадян цієї держави. В результаті переговорів між урядом Ізраїлю та лідером ООП Ясером Арафатом з середини 90-х років почала створюватись Палестинська автономія (м.Газа, Ієрихон та ін.), де влада належить палестинській адміністрації. Цей процес іде складно й суперечливо. Пов'язано це з багатьма факторами:
- з обох сторін залишається взаємна недовіра, щодо планів мирного урегулювання;
- екстремістські угруповання ''Хамаз'', ''Хезболлах'', ''Ісламський джихад'' та інші ведуть активну терористичну діяльність проти Ізраїлю, часто це відбувається з території Палестинської автономії (терористи здебільшого вбивають мирних жителів, влаштовують вибухи в транспорті, інших громадських місцях);
- фактично не відмовились від планів збройного протистояння проти Ізраїлю Сирія, Ірак, Іран, деякі інші арабські держави, які активно підтримують діяльність терористичних угруповань;
- не приймають миру й ізраїльські радикали, які вбили прем'єр-міністра Ізраїлю Іцхака Рабіна - ініціатора арабо-ізраїль-ського діалогу.
Ситуація на Близькому Сході залишається важкою і суперечливою. В будь який час може відбутись ескалація протистояння, наслідки якої неможливо передбачити.
Книга: Конспект лекцій Всесвітня історія ХХ століття
ЗМІСТ
| 1. | Конспект лекцій Всесвітня історія ХХ століття
|
|
| 2. | 2. Перша світова війна
|
|
| 3. | 3. Революційні події в Російській імперії в 1917 р. Більшовицький переворот
|
|
| 4. | 4. Революційний рух в Європі 1918-1923 pp.
|
|
| 5. | 5. Встановлення більшовицької диктатури. Національно-визвольний рух і громадянська війна в Росії
|
|
| 6. | 6. Утворення основ післявоєнного світу. Версальсько-Вашингтонська система
|
|
| 7. | 7. Спроби перегляду повоєнних договорів у 20-х роках
|
|
| 8. | 8. Основні ідейно-політичні течії першої половини XX ст.
|
|
| 9. | 9. Національно-визвольні рухи
|
|
| 10. | 10. Стабілізація і ''процвітання'' в країнах Європи і США у 20-ті роки
|
|
| 11. | 11. Світова економічна криза (1929-1933 pp.)
|
|
| 12. | 12. ''Новий курс'' Ф.Рузвельта
|
|
| 13. | 13. Великобританія у 30-ті роки. Економічна криза. ''Національний уряд''
|
|
| 14. | 14. ''Народний фронт'' у Франції
|
|
| 15. | 15. Встановлення нацистської диктатури в Німеччині. А.Гітлер
|
|
| 16. | 16. Фашистська диктатура Б.Муссоліні в Італії
|
|
| 17. | 17. Революція 1931 р. в Іспанії.
|
|
| 18. | 18. Чехословаччина у 20-30-ті роки
|
|
| 19. | 19. Країни Східної і Південно-Східної Європи у 20-30-ті роки
|
|
| 20. | 20. Проголошення СРСР і встановлення сталінського режиму
|
|
| 21. | 21. Радянська модернізація СРСР
|
|
| 22. | 22. Японія між двома світовими війнами
|
|
| 23. | 23. Національна революція в Китаї. Чан Кайши. Внутрішня і зовнішня політика Гоміндану
|
|
| 24. | 24. Громадянська війна у Китаї. Проголошення КНР
|
|
| 25. | 25. Індія у 20-30-ті роки
|
|
| 26. | 26. Національні рухи і революції в Арабських країнах, Туреччині, Ірані, Афганістані. Зародження палестинської проблеми. К.Ататюрк, Резахан
|
|
| 27. | 27. Національні рухи в країнах Швденко-Східної Азії (Бірма, Індокитай, Індонезія)
|
|
| 28. | 28. Африка між двома світовими війнами
|
|
| 29. | 29. Розвиток країн Латинської Америки у 20-30-ті роки
|
|
| 30. | 30. Освіта, наука і техніка
|
|
| 31. | 31. Розвиток літератури 20-30-х років
|
|
| 32. | 32. Мистецтво 20-30-х років
|
|
| 33. | 33. Утворення вогнищ Другої світової війни. Створення блоку Берлін-Рим-Токіо
|
|
| 34. | 34. Політика ''умиротворення'' агресора
|
|
| 35. | 35. СРСР у системі міжнародних відносин
|
|
| 36. | 36. Причини, характер, періодизація Другої світової війни
|
|
| 37. | 37. Напад Німеччини на Польщу й початок Другої світової війни. Бойові дії в Європі у 1939-1941 pp.
|
|
| 38. | 38. Напад фашистської Німеччини на СРСР. Оборонні бої влітку-восени 1941 р. Битва за Москву
|
|
| 39. | 39. Воєнні дії на Східному фронті в 1942-1943 pp. Корінний перелом в ході Другої світової війни. Звільнення території СРСР
|
|
| 40. | 40. Утворення антигітлерівської коаліції. Міжнародні відносини в роки Другої світової війни
|
|
| 41. | 41. Становище у воюючих та окупованих країнах. Рух Опору в країнах Європи та Азії в роки Другої світової війни
|
|
| 42. | 42. Основні події Другої світової війни в Африці, в басейні Тихого океану (1940-1945 pp.)
|
|
| 43. | 43. Визволення країн Центральної та Східної Європи (1944-1945 pp.)
|
|
| 44. | 44. Висадка союзницьких військ у Нормандії. Звільнення країн Західної Європи. Капітуляція Німеччини та Японії
|
|
| 45. | 45. Підсумки Другої світової війни
|
|
| 46. | 46. Створення Організації Об'єднаних Націй
|
|
| 47. | 47. Підписання мирних договорів. Окупаційна політика щодо Німеччини та Японії. Нюрнберзький та Токійський судові процеси
|
|
| 48. | 48. План Маршалла та його значення для відбудови Європи
|
|
| 49. | 49. Основні тенденції соціально-економічного та політичного розвитку країн Заходу в 1945-1998 pp.
|
|
| 50. | 50. Сполучені Штати Америки
|
|
| 51. | 51. Канада
|
|
| 52. | 52. Великобританія
|
|
| 53. | 53. Франція
|
|
| 54. | 54. Німеччина
|
|
| 55. | 55. Італія
|
|
| 56. | 56. Встановлення радянського панування в країнах Східної Європи
|
|
| 57. | 57. Розвиток і криза тоталітарних режимів у Східній Європі
|
|
| 58. | 58. Демократичні революції в країнах Східної Європи (1989-1991 pp.)
|
|
| 59. | 59.Тоталітаризм як феномен XX ст., його види та ознаки. Наслідки панування тоталітарної системи в Україні
|
|
| 60. | 60. Інтеграція в сучаснім Європі. Участь України в загальноєвропейському процесі
|
|
| 61. | 61. СРСР у повоєнні роки
|
|
| 62. | 62. Відлига. Реформи М.С.Хрущова (1953-1964 pp.)
|
|
| 63. | 63. ''Застій'' в економіці СРСР (друга половина 60-х - перша половина 80-х років)
|
|
| 64. | 64. Дисидентство в СРСР в 70-80-х роках
|
|
| 65. | 65. Перебудова і розпад (1985-1991 pp.)
|
|
| 66. | 66. Нові незалежні держави: початок самостійного життя
|
|
| 67. | 67. Процес деколонізації після Другої світової війни
|
|
| 68. | 69. Японія
|
|
| 69. | 70. Політика реформ у Китаї в 80-90-х роках.
|
|
| 70. | 71. Індія
|
|
| 71. | 72. Боротьба за незалежність і об'єднання В'єтнаму
|
|
| 72. | 73. Створення держави Ізраїль. Арабо-ізраїльське протистояння
|
|
| 73. | 74. Трагедія Афганістану
|
|
| 74. | 75. Іран у повоєнні роки. Ісламська революція
|
|
| 75. | 76. Країни Африки на шляху незалежного розвитку
|
|
| 76. | 77. Країни Латинської Америки у 40-90-ті роки. Інтеграційні процеси
|
|
| 77. | 79. Міжнародні відносини наприкінці 50-х - у 60-ті роки
|
|
| 78. | 80. Розрядка 70-х років. Гельсінський процес
|
|
| 79. | 81. Перехід від конфронтації до співробітництва держав світу. Завершення ''холодної війни'' (друга половина 80-х - 90-ті роки)
|
|
| 80. | 82. Основні тенденції розвитку культури другої половини XX ст.
|
|
На попередню
Translate
