Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Б. М. Щукін. ІНВЕСТУВАННЯ

4. ІНВЕСТИЦІЙНА СТРАТЕПЯ

Інвестиційна стратегія є довгостроковим узагальненим планом управління капіталом. Вона обирається відповідно до стану та прогноив щодо макроекономічного середовища, інвестиційного ринку, самого інвестора, сфери його бізнесу та ділових інтересів.

Стратегія дає відповіді на головні питания організації інвестицій-ної діяльності:

1. Глибина довгострокового планування інвестиційного процесу.

2. Поточний стан об’єкта, для якого розроблюється стратегія.

3. Джерела та обсяги коштів для інвестування.

4. Стратегічна мета та етапи просування до неї.

5. Проміжні цілі та суміжні завдання.

6. Пріоритетні сфери та об’єкти для інвестування.

7. Прогнозна оцінка зовнішнього середовища для інвестування.

8. Прогнозна оцінка розвитку фінансового ринку.

9. Альтернативні напрями використання коштів.

10. Цільові настанови щодо очікуваної дохідності інвестицій.

11. Фактори ризику та довгострокові заходи їх нейтралізації.

12. Прогнозні сценарії розвитку інвестиційного ринку та розвит-ку інвестора.

13. Бажані результата інвестиційної діяльності (стан активів ін-вестора, мережа підприємств, права власності і т. ін. ) на кі-нець стратегічного періоду.

Формування стратегії є дослідженням довгострокових напрямів розвитку інвестора. Виконання цих робіт може бути представлено, наприклад, послідовністю дій, відображених на рис. 4.1.

Інвестиційна стратегія — це довгостроковий план, система кон-цептуальних цілей і важелів для їх досягнення. Стратегія — це те, що поєднує тактичні короткострокові дії інвестора в систему, яка забез-печує високий результат не стільки “сьогодні”, скільки в цілому за стратегічний період часу.

До цільових установок при формуванні стратегії розвитку можна зарахувати:

збереження капіталу (у несприятливих фінансових умовах);

приріст вартості капіталу;

приріст поточних доходів від капіталу;

зміна структури активів інвестора;

37

Оцінка поточних актів інвестора

Аналіз бізнесу

Юридичні аспекти

Власність

Вартість

Прогноз ресурсів інвестора

Вибір
Галузь	Регіон	Бізнес
Сфера діяльності		Підприємство

Аналіз інвестиційного ринку

Фінансові інструменти

Реальні

проекти

(виробничі)

Нерухомість

Інноваційні проекти

_ї

Вибір цілей

Дохідність

Ризи

Часові критерії

Обмеження за ресурсами

Джерела інвестиційних ресурсів

Власні

Залучені

Позики

Лізингові

Структура інвестування — диверсифікація інвестиційної программ

Етапи реалізації, послідовність дій, проміжні ціігі

Активи інвестора на кінець стратегічного періоду

Приріст активів

Структура активів

Власність

Оцінка стратеги'

38

Рис. 4.1. Розробка інвестиційної стратегії

зміна галузевої чи регіональної спрямованості капіталу;

диверсифікація активів інвестора;

вихід на нові ринки, засвоєння нових видів продукції;

оновлення виробничого апарату;

швидке зростання активів незважаючи на ризик.

малоризикований розвиток.

Вибір інвестиційної стратегії є компромісом між багатьма чинни-ками, що впливають на рішення інвестора. Врахувати одночасно всі неможливо. Наведемо перелік найсуттєвіших чинників, які мають для інвестора стратегічне значения:

- достатність ресурсів інвестора;

- визначеність (гарантованість) результатів.

- ефективність — переважання доходів над витратами;

- максимізація дохідності і мінімізація ризику;

- визначеність із часовыми параметрами інвестування;

- узгодженість із внутрішньою спроможністю інвестора;

- узгодженість із зовнішнім середовищем.

Залежно від співвідношення дохідності й ризику виокремлюють агресивну, ризиковану стратегію (орієнтовану на високу дохідність при високому ризику) і консервативну (малоризиковану) стратегію. За параметром часу може бути стратегія швидкого зростання і стра-тегія поступового розвитку.

Якщо вдається розробити стратегію, яка цілком відповідає очіку-ванням і критеріям інвестора, ї'ї називають збалансованою. Якщо на-явні на ринку об’єкти інвестування не дають змогу оптимізувати стра-тегічні плани інвестора і задовольнити всі його умови та критерії, стратегію вважають незбалансованою.

Базовим моментом розробки стратегії є обсяги фінансових ресур-сів для інвестування. Джерелами коштів можуть бути (рис. 4.2):

- власні фінансові ліквідні ресурси інвестора (прибуток, аморти-заційні відрахування, доходи від реалізації майна, страхові над-ходження, грошові нагромадження і заощадження фізичних та юридичні осіб);

- позикові кошти (з оформлениям боргових зобов’язань інвесто-ра щодо повернення коштів: облігаційні позики, банківські та бюджетні кредита);

- залучені кошти (із передачею частини прав щодо керування ак-тивами проекту, але без боргових зобов’язань інвестора);

39

- кошти іноземних інвесторів;

- кошти державного бюджету або місцевих бюджетів;

- кошти, надані в тимчасове користування на правах оренди у формі матеріальних активів.

Використані при інвестуванні фінансові ресурси мають ціну, яку інвестор платить за користування ними. Вартістю власних коштів ін-вестора є сума, що могла б бути отримана (зароблена) інвестором, якби він використовував свій капітал не в даному проекті, а вкладав його в інші фінансові інструменти (безризикові). Це так звана альтернативна вартість власного капіталу інвестора.

Рис. 4.2. Джерела для інвестиційного розвитку

40

Власні фінансові ресурси підприємства-інвестора можуть склада-тися з нерозподіленого (невикористаного) прибутку, накопиченої час-тини амортизаційного фонду й коштів від мобілізації внутрішніх активів. До останнього належать засоби від продажу зайвого устат-кування, продажу (для зниження запасів) частини зарезервованих ма-теріальних ресурсів, здачі майна в оренду, продажу дебіторської

заборгованості інших підприємств тощо. Додаткова мобілізація внутрішніх ресурсів стае можливою завдяки, наприклад, тому, що у ході реалізації на підприємстві проекту капітальних вкладень може уповільнюватися виробничий процес і вивільняється частина оборотных коштів.

Позикові фінансові ресурсы, як правило, складаються з довгостро-кового банківського кредиту, емісії боргових зобов’язань підприєм-ства (облігації й векселі) й позик інших юридичних осіб.

Близькі до позикових лізингові форми використання матеріаль-них активів (як правило, це основні фонди). Інвестор дістає право використання матеріальних активів під фінансові зобов’язання по-гасити їх вартість у формі орендної плати за графіком і у встанов-лених сумах. Використання лізингових форм фінансування активів проекту не знижує загальної вартості проекту, але розподіляє її час-тинами в часі. Це робить проект більш реальним за необхідними коштами і більш ліквідним, тому що орендоване майно при визна-чених у договорі оренди умовах може бути повернуто орендодавцю в разі невдачі проекту. В умовах розвинутого ринку лізингові форми фінансування реальних проектів широко (до 15 % інвестиційних витрат) використовуються.

Залучені до інвестування фінансові ресурси складаються, зазви-чай, із коштів від продажу акцій, боргових зобов’язань і залучення пайових внесків (юридичних і фізичних осіб) у статутний фонд під-приємства. Це потребує передачі новим акціонерам частини прав на керування проектом, а також частини поточного прибутку (у формі дивідендів). Однак інвестор при цьому не зобов’язаний повертати залучен! за допомогою акціонування кошти.

Загалом використання позикового чи залученого капіталу вва-жається вигідною інвестиційною стратегією, що дає змогу збільшити прибутковість власного капіталу. Підвищення показника дохідності власного капіталу інвестора після залучення позикових коштів нази-вається “використанням фінансового важеля”. Однак ця вигідність можлива лише в тому разі, якщо ціна (відсотки за використання) позикового капіталу нижча, ніж прибутковість використання всього ка-піталу (прибутковість інвестування загалом).

Структура обраної інвестиційної стратегії формує інвестиційну програму — рекомендовані до реалізації проекти інвестування.

При формуванні стратегії інвестиційна програма є структурним інс-трументом довгострокового планування розвитку і досягнення страте-

41

гічних цілей. 3 початком реалізації інвестування програма стає ін-струментом інвестиційної діяльності.

Ключовим моментом вибору стратегії є визначення інвестиційної привабливості сфер і напрямів вкладання коштів. Варто розглянути схему оцінки інвестиційної привабливості галузі й регіону для визначення пріоритетів у стратегії.

Інвестиційна оцінка галузі може будуватися за такою схемою:

1. Місце галузі в економіці: частка у валовому внутрішньому продукт! країни, соціальна орієнтація й значения продукції галузі, спо-живчі особливості продукції, частка експорту, залежність від імпор-ту, енергомісткість, сировинна забезпеченість, рівень забезпеченості внутрішніх потреб країни, основні споживачі продукції.

2. Організація галузі: тип конкуренції на ринку галузевої продук-ції, рівень конкуренції, наявність монополістів і галузевих об’єднань, фінансово-промислових груп, зв’язок з іншими галузями, горизонталью й вертикальні зв’язки в галузі, наявність бар'єрів для входу на галузевий ринок, сегментація галузевого ринку, динаміка активності на ринку, еластичність попиту й цін.

3. Характеристика ринку, попиту й споживання продукції галузі: рівень конкуренції чи монопольності, особливості ринку збуту, фак-тичні й потенційно можливі обсяги місткості галузевого ринку, стій-кість галузі до загальноекономічних спадів.

4. Технічна база й виробничий апарат галузі: застосовані технологи, їх відповідність світовому рівню, складність продукції й вироб-ництва, капіталомісткість і наукомісткість продукції, рівень іннова-цій, стан науково-дослідної та проектної роботи в галузі, середній вік основних фондів, коефіцієнт зносу.

5. Рівень державного втручання (або можливості для цього) в роз-виток галузі: наявність галузевого органу державної влади в особі міністерства чи комітету, агентства, комісії і т. ін., державні капітальні вкладення в розвиток галузі, податкові пільги, можливість прискоре-ної амортизації, вплив на механізм ціноутворення, соціальні й еко-логічні нормативи й вимоги до підприємств і роботодавців тощо.

6. Соціальна значимість галузевої сфери діяльності: кількість ро-бочих місць, дисциплінованість працівників, плинність кадрів, рівень зайнятості в галузі, регіональне розміщення виробництв, середня за-робітна плата, коефіцієнт змінності роботи виробничого персоналу, травматизм, вплив громадських організацій, робота й вплив проф-спілок, виробничі відносини колективів і дирекцій підприємств, еко-

42

логічна безпека виробництва чи продукції, статистика страйків і кон-фліктів та збитків від них.

7. Фінансові умови галузі: середньогалузевий рівень рентабельности фондовіддача, середня віддача на вкладений капітал, оборот-ність активів, їх середня ліквідність, типовий порядок розподілу і ви-користання прибутку, фінансовий стан підприємств і зміни в ньому.

8. Перспективи розвитку галузі: технології, продукції, наукові до-слідження, конкуренція.

Інвестиційна привабливість регіону оцінюється за такими показ-никами:

- рівнем економічного розвитку регіону (обсяги створюваного ВВП на душу населения, доходи населения);

- наявністю інвестиційної інфраструктури (будівельні фірми, за-безпеченість місцевими будматеріалами, банківська система в регіоні, енергозабезпечення регіону);

- рівнем інженерної й транспортної інфраструктури;

- рівнем соціального розвитку регіону (рівень життя й доходи населения, демографічні показники, наявність трудових ресур-сів, статево-віковий склад населения, розподіл на сільське і міське населения, рівень злочинності);

- роллю (і діловими якостями) регіональних органів влади в забез-печенні розвитку регіону, сприянні виробництву і підприємниц-тву;

- станом місцевих ринків (їх організація й наповнення, міжрегіо-нальні економічні зв’язки);

- наявністю в регіоні необхідних для потенційного інвестиційно-го проекту сировинних, матеріальних, енергетичних і трудових ресурсів.

Важливим моментом є безпосередній вибір юридичної особи для організаційного забезпечення інвестування. Адже будь-який проект (реального чи фінансового інвестування) реалізується через юридич-ну особу. її надійність, стабільність, фінансова спроможність аналізу-ються і прогнозуються з багатьох боків. Це важливо і щодо реального інвестування у підприємство, і щодо інвестування в емітовані нею фінансові інструменти.

Комплексна оцінка інвестиційної привабливості підприємства мае складатися з оцінки конкурентоспроможності продукції, маркетин-гової стратегії, технічного стану основних фондів (рівень технологи), ділових якостей дирекції та кваліфікації персоналу, системи управлін-

43

ня підприємством, екологічної безпеки, виробничої спроможності підприємства.

Аналіз фінансового стану підприємства передбачає комплексне дослідження поточного фінансового стану і його прогноз на глибину реалізації інвестування. Схема аналізу може бути представлена шість-ма етапами:

1. Аналіз грошових потоків підприємства: доходи, витрати, при-буток, його використання, амортизаційні відрахування, серед-ньомісячний приріст фінансових ресурсів.

2. Аналіз ліквідності балансу підприємства: оцінка активів і па-сивів, зміна ліквідних активів, оцінка короткострокових зобов’я-зань, середньомісячні обсяги прибутку й продажу.

3. Аналіз фінансової стійкості підприємства, співвідношення влас-них і позикових коштів, джерела формування запасів і витрат, власні оборотні кошти.

4. Аналіз платоспроможності підприємства, співвідношення ак-тивів і боргових зобов’язань підприємства, показники рента-бельності продукції й капіталу.

5. Оцінка поточної ринкової вартості підприємства та ії прогноз у разі реалізації проекту.

6. Організація обліку і фінансове планування на підприємстві. Ана-літичний облік грошових потоків. Ділові якості фінансових ме-неджер.

За результатами аналізу будується узагальнена оцінка якості фі-нансового керування підприємством і його інвестиційної привабли-вості для реалізації на його базі інвестування.

Сучасна економічна ситуація в Україні в цілому нестабільна, із підвищеним рівнем ризику, як правило, відзначається незадовільним фінансовим станом і управлінням виробничими підприємствами, від-сутністю платіжної дисципліни, майнової відповідальності дирекцій за фінансові результата своєї робота. Усе це повинно відповідним чином відбиватися на технології розробки й аналізі інвестиційних проектів. Експертам слід ураховувати такі рекомендаци.

1. При інвестуванні мае бути оцінена узгодженість із зовнішніми умовами, насамперед макроекономічними параметрами, прог-нозованими на глибину реалізації проекту. Комплекс такої ма-кроекономічної оцінки може включати показники фінансової стабільності (інфляція, девальвація, рівень бюджетного дефіци-ту, ріст державного боргу, стан платіжного балансу країни),

44

кон'юнктуру внутрішнього ринку у формі прогнозованого росту чи зниження ВВП, зміну параметрів податкової системи кра-їни, стан банківської системи, фінансового ринку (які відбива-ються на вартості кредитних ресурсів). Відповідно макроеко-номічні прогнози повинні відбиватися в проекті на механізмах обліку грошових потоків і на виборі ставки дисконтування для приведения грошових потоків у порівнянні умови.

2. Особлива увага мае приділятися оцінці рівня ризику при інве-стуванні: проведения варіантних розрахунків прибутковості при різних рівнях зовнішніх і внутрішніх умов. Відповідно у біз-нес-плані проекту мае бути представлений спеціальний розділ, присвячений аналізу ризику і плануванню заходів, що компен-сують чи дають змогу знизити ймовірність кризових подій при здійсненні проекту. Необхідно оцінити чутливість проекту на найважливіші фактори і перевірити стійкість проекту стосовно цих факторів.

3. 3 урахуванням великої ймовірності незадовільного стану під-приємства, на базі якого планується інвестування, мае прово-дитися всебічний аудит підприємства й оцінка ділових якостей його дирекції. Такий самий підхід слід обрати до підприємств-партнерів і учасників проекту, яку б малу роль у проекті вони не відігравали.

4. Найважливішим для комерційної цінності проекту в україн-ських умовах є рівень маркетингового і фінансового опрацю-вання проекту.

5. Нестійкість економічної ситуації в Україні диктує жорсткий під-хід до вибору ставки дисконтування при приведенні грошових потоків по проекту до сучасних умов. Для розрахунків у сучас-них умовах рекомендована норма дисконтування може стано-вити, наприклад, від 13 до 18 %.

Нижня межа визначена з таких складових, що відтворюють сучас-ний стан економіки Укра'ши:

- альтернативна ставка потенційно можливого нарощування капіталу на фінансовому ринку (реально існуюча в економіці України) при використанні відносно безризикових інструмен-тів — 5 %;

- рівень ризику, пов’язаний з нестабільністю економіки в цілому (як експертна оцінка ймовірності змін у макроекономіці, що критично вплинуть на проект) — 3 %;

45

- рівень ризику, пов’язаний з конкретним інвестиційним проектом (як експертна оцінка ймовірності подій у самому проекті, у тому числі через помилки і невдале управління) — 5 % (більш ризиковані проекта можна не розглядати). Разом це становитиме 13 %, що орієнтовно збігається із середньою дохідністю малоризикованих операцій на поточному фінансовому ринку.

Контрольні питания

1. Інвестиційна стратегія.

2. Які ресурси мають ураховуватися при розробці стратеги?

3. Як проаналізувати інвестиційну привабливість галузі або сфе-ри діяльності?

4. Які параметри поточного стану підприємства характеризуют його інвестиційні перспективи?

5. Технологія розробки інвестиційної стратегії.

6. У чому полягає узгодженість стратегії із зовнішнім середо-вищем?

7. Для чого потрібна інвестору стратегія?

8. У якій формі мае існувати інвестиційна стратегія підприєм-ства? Це письмовий документ?

9. Якими можуть бути стратегічні цілі інвестування?

10. Наведіть перелік обмежень, які можуть ураховуватися інвес-тором при розробці стратегії.

11. Чим стратегія відрізняється від інвестиційного плану?

12. У чому особливості українських умов для інвестування?

13. Яким чином в інвестиційній стратегії слід ураховувати спе-цифіку українських умов?

14. Як при інвестуванні зменшити ризики “українських умов"?

15. 3 чого починається розробка стратегії і чим вона закінчується?

16. Як зовнішнє середовище впливає на стратегію?

17. Як часто можна коригувати інвестиційну стратегію? Чи по-трібно це робити?

18. Які можуть бути альтернативи в стратегії інвестора?

19. Як оцінювати фінансову спроможність підприємства?

20. 3 якою метою виробничий інвестор мае аналізувати фінансо-вий ринок?

21. Яким може бути стратегічний критерій дохідності для стратеги інвестування в українських умовах?

46

22. Наведіть приклади формулювання мети для стратегії інвестора.

23. Що стоїть за терміном “сценарій розвитку”? Якими можуть бути сценарії для стратегії?

24. Як стратегія узгоджується із зовнішнім середовищем?

25. Як у стратегії відображається внутрішня спроможність інвес-тора?

26. Які сполучення рівнів ризику і дохідності можуть бути в інве-стора?

27. Як ви розумієте терміни “агресивна”, “обережна”, “консерва-тивна”, “погоджена” стратегія?

28. Чи є “диверсифікація” стратегічним універсальним принципом інвестування?

29. Чи потрібно фінансовому інвестору займатися реальним інве-стуванням? I навпаки.

30. Хто це — “стратегічний інвестор”? Коли використовується цей термін.

31. Що мають на увазі, коли говорять, що Україні бракує страте-гічних інвесторів?

32. Що мають на увазі, коли говорять, що на приватизовані під-приємства не прийшов ефективний господар?

33. Як ви розумієте вислів “стратегія портфельного інвестування”?

34. Хто більше потрібен українській економіці — стратегічний чи портфельний інвестор?

Література [3, 6, 12, 14].

47

Книга: Б. М. Щукін. ІНВЕСТУВАННЯ

ЗМІСТ

1.	Б. М. Щукін. ІНВЕСТУВАННЯ
2.	ВСТУП
3.	1. Методолопчні основи інвестування
4.	2. Класифікація інвестицій
5.	3. ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ
6.	4. ІНВЕСТИЦІЙНА СТРАТЕПЯ
7.	5. ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПРОЕКТ

На попередню



Додати в закладки

  
Переклад Translate