Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Фінанси підприємств: Підручник / А. М. Поддєрьогін.
ЛІТЕРАТУРА
1. Закон України «Про підприємства в Україні» від 27 березня 1991 р.
2. Закон України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р.
3. Закон України «Про підприємництво» від 7 лютого 1992 р.
4. Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18 липня 1991 р.
5. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 20 березня 1991 р.
6. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 р.
7. Закон України «Про систему оподаткування» від 18 лютого 1997 р.
8. Закон України «Про банкрутство» // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — №31.
9. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 р.
10. Закон України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 р.
11. Закон України «Про заставу» від 2 жовтня 1992 р.
12. Закон України «Про приватизаційні папери» від 6 березня 1992 р.
13. Закон України «Про лізинг» від 16 грудня 1997 р.
14. Закон України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності» // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — №2.
15. Закон України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 р.
16. Закон України «Про збір на обов’язкове соціальне страхування» від 26 червня 1997 р.
17. Закон України «Про державний бюджет України на 1999 р.» від 31 грудня 1998 р.
18. Закон України «Про фіксований сільськогосподарський податок» від 17 грудня 1999 р.
19. Закон України від 13 лютого 1998 р. «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян».
20. Закон України від 22 лютого 2000 р. «Про внесення змін до Закону України «Про підприємництво».
21. Закон України від 30 червня 1999 р. «Про внесення змін до Закону України «Про банкрутство».
22. Закон України від 20 травня 1999 р. «Про Національний банк України».
23. Закон України від 4 листопада 1999 р. «Про запровадження єдиного збору, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України».
24. Закон України від 20 травня 1999 р. «Про внесення змін до Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
25. Закон України від 18 листопада 1999 р. «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір».
26. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. №996-XIV.
27. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування» від 2 березня 2000 р.
28. Закон України «Про Державний бюджет України на 2000 р.» від 17 лютого 2000 р. №1458.
29. Постанова Кабінету Міністрів України «Про створення Державного інноваційного фонду» від 18 лютого 1992 р.
30. Постанова Кабінету Міністрів України та НБУ від 19.04.94 р. № 279 «Про нормативи запасів товарно-матеріальних цінностей державних підприємств та організацій та джерела їх покриття».
31. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок санації державних підприємств» // Зібрання постанов Уряду України. — 1994. — № 5.
32. Типове положення по плануванню обліку і калькулюванню собівартості продукції (робіт, послуг) в промисловості. Затверджено постановою КМУ 26.04.96 р., № 473.
33. Типове положення по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств. Затверджено постановою КМУ 23.04.96 р. № 452.
34. Типове положення по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості продукції будівельно-монтажних робіт. Затверджено постановою КМУ 9.02.96 р. № 186.
35. Типове положення по плануванню, обліку і калькулюванню науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт. Затверджено постановою КМУ 20.06.96 р. № 830.
36. Агентство з питань запобігання банкрутству підприємств. Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій // Галицькі контракти. — 1997. — №40.
37. Агентство з питань запобігання банкрутству підприємств. Методика інтегральної інвестиційної привабливості підприємств та організацій // Українська інвестиційна газета. — 1998. — №3.
38. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. №419 «Про складання фінансової звітності».
39. Постанова Правління Пенсійного фонду України «Про затвердження змін та доповнень до Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов’язкове Державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України» від 9 січня 2000 р. №1—3.
40. Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку» від 31 грудня 1999 р. №318.
41. Наказ Міністерства фінансів України «Питання складання фінансової звітності» від 24 лютого 2000 р. №37.
42. Наказ Державної податкової адміністрації України «Про внесення змін до Інструкції про порядок застосування та стягнення фінансових санкцій організаціями Державної податкової служби» від 10 березня 2000 р. №92.
43. Указ Президента України від 4 березня 1998 р. №167/98 «Про підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетом і державними цільовими фондами».
44. Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва» від 3 липня 1998 р.
45. Авилов А. Государственная поддержка мелкого и среднего бизнеса в развитых странах мира. — М., 1994.
46. Антикризисное управление: от банкротства к финансовому оздоровлению // Под ред. Г.П. Иванова. — М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1995.
47. Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента. — М.: Финансы и статистика, 1997.
48. Бандурака О.М., Коробов Н. Л., Орлов П. І., Петрова К. Л. Фінансова діяльність підприємств: Підручник. — К.: Либідь, 1998.
49. Бородина О. И. Финансы предприятий. — М.: ЮНИТИ, 1995.
50. Белолипецкий В. Г. Финансы фирмы. — М., 1998.
51. Бланк И. А. Стратегия и тактика управления финансами. — К., 1996.
52. Бланк И. А. Основы финансового менеджмента. — К.: Ника–Центр, Эльга, 1999.
53. Бланк И. А. Управление прибылью. — К.: Ника–Центр, Эльга, 1999.
54. Брігхем Е. Ф. Основи фінансового менеджменту. — К., 1997.
55. Беркар Коласс. Управление финансовой деятельностью предприятия. — М.: Финансы, 1997.
56. Василик О. Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. — К.: Вища шк., 1997.
57. Джеймс Ван Хорн. Основы управления финансами. — М.: Финансы и статистика, 1996.
58. Ефимова О. В. Финансовый анализ. — М., 1996.
59. Ковалева А. М. Финансы в управлении предприятием. — М.: Финансы и статистика, 1995.
60. Крутик О. Б. Основы финансовой деятельности предприятия. — СПб, 1996.
61. Мищеракова О. В. Налоговые системы развитых стран мира. — М.: Фонд «Правовая культура», 1995 .
62. Мороз А. Н. Основы банковского дела. К.: Либра, 1994 .
63. Нікбахт Е., Гропеллі А. Фінанси. — К.: Основи, 1993.
64. Налоговые системы зарубежных стран: Учеб. пособие / Ред. В. А. Сленов, В. И. Смирнов. — М.: Рос. экон. академия, 1995.
65. Національний банк і грошово-кредитна політика. Підручник / За ред. д. е. н., проф. Мороза А. М., к. е. н., доц. Пуховкіної М. Ф. — К.: КНЕУ, 1999.
66. Податкова система України / За ред. В. М. Федосова. — К.: Либідь, 1994.
67. Пушкарева В. М. История финансовой мысли и политики налогов. — М.: Инфра, 1996.
68. Павлова Л. Н. Финансы предприятия. — М.: Финансы, ЮНИТИ, 1998.
69. Родионова В. М., Федотова М. А. Финансовая устойчивость предприятий в условиях инфляции. — М.: Перспектива, 1995.
70. Савицкая Г. В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. Учеб. пособие. — Минск; М.: ИП «Экоперспектива», 1998.
71. Суторміна В. М., Федосов В. М., Андрущенко В. Л. Держава — податки — бізнес. — К.: Либідь, 1992.
72. Суторміна В. М., Федосов В. М., Рязанова Н. С. Фінанси зарубіжних корпорацій. — К.: Либідь, 1993.
73. Томас П. Кармен, Альберт Р. Макмин. Анализ финансових отчетов. — М.: Инфра–М, 1998.
74. Финансы / Под ред. В. М. Родионовой. — М.: Финансы и статистика, 1995.
75. Финансовый менеджмент / Авт. кол. под рук. Е. С. Стояновой. — М.: Перспектива, 1996.
76. Финансовый менеджмент / Под ред. акад. Г. Б. Поляка. — М.: Финансы, 1997.
77. Финансовый менеджмент / Под ред. д. э. н., проф., Н. Ф. Самсонова. — М.: Финансы, 1999.
78. Финансы предприятий: Тексты лекций / Под ред. А. Н. Поддерегина. — К., 1998.
79. Фінанси підприємств. Підручник / За ред. А. М. Поддєрьогіна. — К.: КНЕУ, 1998.
80. Финансы / Под ред. А. М. Ковалевой. — М.: Финансы и статистика, 1996.
81. Фінанси підприємств. Підручник / За ред. А. М. Поддєрьогіна. — К.: КНЕУ, 1999.
82. Финансы предприятий / Л. М. Павлова — М.: Финансы ЮНИТИ, 1998.
83. Фисенко М. А. Финансы предприятий. — Минск, 1995.
84. Холт Роберт. Основы финансового менеджмента. — М.: Дело, 1993.
85. Шеремет А. Д. Финансы предприятий. — М.: Финансы и статистика, 1997.
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ПРОПОНУЄ
НАВЧАЛЬНІ ПОСІБНИКИ ТА ПІДРУЧНИКИ
Л. Я. Корнійчук, Н. О. Татаренко та ін. Історія економічних учень. 620 с.
Г. В. Дворецька. Соціологія. 320 с.
Г. О. Швиданенко, О. В. Оголь, В. В. Заїкіна. Обгрунтування інвестиційних проектів у процесі трансформації форм власності. 192 с.
С. Ф. Покропивний, В. М. Колот. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність. 352 с.
С. Ф. Покропивний, С. М. Соболь, Г. О. Швиданенко. Бізнес-план: технологія розробки та обгрунтування. 324 с.
С. Ф. Покропивний, Г. О. Швиданенко, О. С. Федонін та ін. Економіка підприємства: Збірник практичних задач і конкретних ситуацій. 328 с.
В. М. Опарін. Фінанси (загальна теорія). 164 с.
Л. О. Примостка. Фінансовий менеджмент банку. 200 с.
А. М. Мороз, М. Д. Олексієнко, М. Ф. Пуховкіна та ін. Збірник виробничих ситуацій з навчальної дисципліни «Банківські операції». 380 с.
В. О. Мец. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства. 140 с.
В. В. Сопко. Бухгалтерський облік. 500 с.
Л. М. Кіндрацька. Бухоблік комерційних банків України. 448 с.
Герольд Мус, Рольф Ханшманн. Бухгалтерський облік (основа — завдання — розв’язання) / За ред. В. В. Сопка. 386 с.
О. М. Мозговий. Фондовий ринок. 328 с.
З. Є. Шершньова, С. В. Оборська. Стратегічне управління. 160 с.
В. М. Петюх. Ринок праці. 288 с.
А. М. Колот. Мотивація, стимулювання й оцінка персоналу. 224 с.
О. І. Пестрецова. Організація та функціонування спільних підприємств в Україні. 100 с.
А. М. Власова, Л. М. Савчук, В.Б.Савінова. Організаційна поведінка. 96 с.
А. В. Войчак. Маркетинговий менеджмент. 268 с.
Н. В. Куденко. Стратегічний маркетинг. 152 с.
В. Я. Кардаш. Маркетингова товарна політика. 156 с.
В. Д. Кардаш. Товарна інноваційна політика. 124 с.
Т. І. Лук’янець. Рекламний менеджмент. 276 с.
Е. В. Чекотовський. Графіки статистичних рядів та їх побудова на ПЕОМ з використанням пакету EXСEL 5.0. 380 с.
В. Ф. Ситник, Н. С. Орленко. Імітаційне моделювання. 232 с.
В. Ф. Ситник, О. С. Краєва. Технологія автоматизованої обробки економічної інформації. 200 с.
Н. В. Єрьоміна. Проектування баз даних. 208 с.
А. М. Береза. Основи створення інформаційних систем. 140 с.
В. К. Галіцин, Ф. А. Левченко. Багатокористувацькі обчислювальні системи та мережі. 360 с.
Г. П. Галузинський, І. В. Гордієнко. Сучасні технологічні засоби обробки інформації. 224 с.
В. М. Гужва, А. Г. Постєвой. Інформаційні системи у міжнародному бізнесі. 164 с.
І. Ф. Рогач, М. А. Сендзюк, В. А. Антонюк. Інформаційні системи в фінансово-кредитних установах. 192 с.
Н. С. Пінчук, Г. П. Галузинський, Н. С. Орленко. Інформаційні системи і технології в маркетингу. 200 с.
Г. С. Столяров, Д. Г. Ємшанов, Н. В. Ковтун. АРМ статистика. 168 с.
Г. С. Тесленко. Інформаційні системи в аграрному менеджменті. 228 с.
В. Андрійчук, Л. Бауер. Менеджмент: прийняття рішень і ризик. 316 с.
М. І. Ковальчук. Стратегічний аналіз у сільському господарстві. 224 с.
М. Й. Хорунжий. Аграрна політика. 240 с.
С. І. Дем’яненко. Менеджмент виробничих витрат у сільському господарстві. 264 с.
О. В. Аксьонова. Методика викладання економіки. 280 с.
Г. О. Ковальчук. Методи активізації навчання студентів на заняттях з економічних дисциплін. 104 с.
В. С. Лозниця. Психологія менеджменту. 248 с.
В. А. Козаков. Психологія діяльності та навчальний менеджмент. Ч. І. Психологія суб’єкта діяльності. 228 с.
О. Д. Колечко, В. Г. Крилова. Підручник з французької мови для студентів-економістів. 260 с.
О. Д. Колечко, В. Г. Крилова. Ділова французька мова. 360 с.
О. І. Макаренко, В. Г. Овсієнко, В. І. Жлуктенко та ін. Конкурсні завдання з математики. 412 с.
Запрошуємо до співробітництва на умовах, прийнятних для Вас.
Наша адреса: 252057, м. Київ, пр. Перемоги, 54/1, р/р Київського національного економічного університету № 26003200002135 в Київській міськдирекції УСБ, МФО 322012. Код 02070884.
Тел.: (044) 458–00–66; тел./факс 446-64-58.
Аналітична справка
Огляд пакету документів як теоретичного характеру (концептуальна заява адміністрації Б. Клінтона «Стратегія національної безпеки на нове століття», жовтень 1998 р.), так і практичного спрямування (аналітичні матеріали щодо підсумків роботи українсько-американської міждержавної комісії, результатів зустрічей представників України та США на міжвідомчих рівнях тощо) надають можливості зробити певні узагальнення щодо місця України в системі національних інтересів США та перспектив українсько-американських відносин на найближчу перспективу.
— З огляду на «Стратегію національної безпеки на нове століття» Україна продовжує посідати помітне місце серед країн колишнього Радянського Союзу як району, що підпадає під систему національних інтересів США.
Україна згадується в ознайомчому документі з урахуванням усіх трьох головних напрямів зовнішньополітичної стратегії США — зміцнення безпеки країни; сприяння збереженню економічного процвітання Америки; сприяння утвердженню демократії за кордоном. Роль України визнається у зв’язку з такими життєво важливими інтересами США як нерозповсюдження зброї масового знищення, практичне роззброєння, задіяність у вирішенні глобальних проблем, партнерство з НАТО тощо.
Такий підхід може передбачати сприйняття України як важливого стратегічного партнера США та обумовити подальше поширення та поглиблення українсько-американських відносин як на політичному, так і економічному рівнях.
Водночас не можна перебільшувати значення України в системі національних інтересів Сполучених Штатів у порівнянні з іншими країнами колишнього Радянського Союзу і, передусім, Росією в системі політичних, економічних чи військових зв’язків. З іншого боку, поряд з новими незалежними державами (ННД) як регіону особливої уваги з боку США, не менш важливе значення у згаданому документі приділяється країнам Латинської Америки чи країнам азіатсько-тихоокеанського регіону.
Звертає на себе увагу й загально підтверджена в «Стратегії національної безпеки на нове століття» лінія на збереження глобалістських (гегемоністських) тенденцій зовнішньополітичного курсу США. Заява про готовність діяти самотужки (в тому числі силовими методами) доля забезпечення найбільш вигідного для США розвитку подій в світі підтверджує пріоритет прагматичної спрямованості зовнішньої політики Сполучених Штатів, що обумовлюється не тільки і не стільки політичними заявами, скільки вигідністю для інтересів США тих чи інших орієнтирів у відповідності до конкретно-історичної ситуації.
— Огляд аналітичних матеріалів, які стосуються практичної реалізації ураїнсько-американського стратегічного партнерства, надає можливості стверджувати про достатньо переконливі перспективи ураїнсько-американських відносин.
Щодо американської сторони, то визнання наявності перспектив пов’язується із певними зрушеннями в сфері ринкових перетворень в Україні, ствердженні в українському суспільстві засад демократії та правової держави. Показовим є те, що загальна оцінка американською стороною економічних реформ в Україні після фінансової кризи серпня–вересня 1998 р. суттєво не змінилась у порівнянні з тією, що надавалась у попередні до кризи часи.
Понад з цим, існує і визнання проблем українсько-американських економічних зв’язків як з боку американської, так і з боку української сторони. Якщо для американців — це, головним чином, незавершеність економічних реформ в Україні, то для представників українських урядових і підприємницьких кіл — певна стриманість американської адміністрації в підтримці існуючих економічних проектів щодо України («Харківська ініціатива»), обмеження терміну надання Україні режиму найбільшого сприяння у сфері торгівлі, продовження антидемпінгових дій щодо товарів, походження з України тощо.
Досить помітною, з огляду на позицію українських дипломатичних кіл, є і позиція США по відношенню до ствердження українського проекту транспортування каспійської нафти…
Зазначення не може сприйматися як свідчення можливості суттєвого поглиблення в найближчі часи українсько-американського співробітництва і, передусім. в економічній сфері.
— Загалом, на сьогоднішній день рівень політичної риторики щодо стратегічного партнерства України і США перевищує рівень економічної взаємодії між ними.
Останнє можна пов’язувати не тільки і існуючими економічними проблемами (незавершеність економічних проблем в Україні), але й недостатністю політичних мотивів зацікавленості США в американсько-українському співробітництві.
[1] Векселедавець, як і будь-який боржник, відповідає за векселем своїм майном. Проте нині в Україні майже не проводиться продаж з торгів майна підприємств-банкрутів. Відтак приймання в оплату векселів є досить ризикованою операцією, що значно стримує поширення вексельного обігу.
[2] Бізнес. — 1998. — 14 груд. (№50). — С. 14.
1 Маркс К., Енгельс Ф. Твори. — К., 1963—1983. — Т. 25, ч. ІІ. — С. 409.
2 Там само. — С. 410.
1 Маркс К., Енгельс Ф. Твори. — К., 1963—1983. — Т. 25, ч. ІІ.. — С. 409—410.
2 Моляков Д. С. Финансы предприятий, отраслей народного хозяйства. — М.: Финансы и статистика, 1994. — С. 68; Финансы. Учеб. пособие. 3-е изд. — М.: Финансы и статистика, 1998. — С. 127.
3 Финансы, денежное обращение, кредит / Под ред. Л. А.у, ліквідація окремих структурних підрозділів або створення на базі одного підприємства кількох інших. Найбільш поширеними формами реорганізації є злиття, приєднання, поділ, виокремлювання, перетворення.
Реструктуризація активів — санаційні заходи, пов’язані зі зміною структури та складу активу балансу (досить часто ці зміни супроводжуються також змінами в складі та структурі пасивів).
Реструктуризація підприємства — здійснення організаційно-економічних, правових, виробничо-технічних заходів, спрямованих на зміну структури підприємства, його управління, форм власності, організаційно-правових форм, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення.
Рефінансування дебіторської заборгованості — форма реструктуризації активів, яка полягає в переведенні дебіторської заборгованості в інші, ліквідні форми оборотних активів: грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення.
Роздільний баланс — баланс підприємства, що реорганізується, на день припинення його діяльності, в якому окремими рядками відображаються активи і пасиви, розподілені між ним і підприємствами-правонаступниками.
Розподіл прибутку — його спрямування на задоволення потреб окремих учасників розподілу, а також формування цільових грошових фондів.
Розпорядник майна — фізична особа, на яку в установленому порядку покладаються повноваження щодо нагляду та контролю за управлінням та розпоряджанням майном боржника на період провадження справи про банкрутство. Повноваження розпорядника майна припиняються з дня затвердження арбітражним судом мирової угоди, призначення керуючого санацією або ліквідатора.
Розрахунок прибутку — обчислення його суми на підставі відповідних вихідних показників, урахування факторів впливу, застосування певних методів розрахунку.
Розширене відтворення основних засобів — постійне поновлення основних засобів у збільшених якісних та кількісних розмірах.
С
Санатор — фізична або юридична особа, яка бажає взяти фінансову чи якусь іншу матеріальну участь (або бере таку участь) у санації підприємства, що перебуває у фінансовій кризі.
Санаційна спроможність — сукупність фінансових, організаційно-технічних та правових можливостей підприємства, що перебуває у фінансовій кризі, які визначають його здатність до успішного проведення фінансової санації.
Санаційний аудит — поглиблений аналіз фінансово-господарського стану підприємств, який здійснюється на підприємствах, що потрапили у фінансову кризу.
Санаційний прибуток — прибуток, який виникає внаслідок викупу підприємством власних корпоративних прав (акцій, часток) за курсом, нижчим за номінальну вартість цих прав, або внаслідок їх безкоштовної передачі для анулювання, а також за одержання підприємством безповоротної фінансової допомоги, у тому числі через списання кредиторської заборгованості.
Санація балансу — покриття відбитих у балансі збитків з допомогою санаційного прибутку. Основними фінансовими джерелами санації балансу є емісійні доходи, одержані в результаті зменшення (збільшення) статутного капіталу підприємства; резервні фонди; безповоротна фінансова допомога власників, кредиторів та інших заінтересованих в успішній діяльності підприємства осіб.
Санація підприємств — комплекс послідовних, взаємопов’язаних заходів фінансово-економічного, виробничо-технічного, організаційного, соціального характеру, спрямованих на виведення суб’єкта господарювання з кризи і відновлення або досягнення його прибутковості та конкурентоспроможності в довгостроковому періоді.
Сезонний кредит — кредит на покриття потреб, спричинених сезонними факторами.
Система оподаткування — це сукупність податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів різних рівнів, а також до державних цільових фондів, що стягуються в порядку, установленому відповідними законами держави.
Система раннього попередження та реагування — особлива інформаційна система, яка сигналізує керівництву про потенційні ризики та загрози з боку як зовнішнього, так і внутрішнього середовища. Система є одним із важливих інструментів контролінгу.
Склад оборотних коштів — сукупність вартості окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу.
Скоригований валовий дохід — розрахунковий показник, який використовується для визначення суми оподатковуваного прибутку за обчислення податку на прибуток.
Собівартість продукції — витрати, пов’язані з її виробництвом. Собівартість включає прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, загальновиробничі витрати. Перелік і склад статей. Калькулювання виробничої собівартості встановлюється підприємством.
Стабілізація фінансового стану підприємства — досягнення стійкої динаміки основних оцінних показників фінансового стану в межах їхніх нормативних значень
Ставка оподаткування — використовується для обчислення суми податку і встановлюється в грошовому вимірі на одиницю оподаткування або у відсотках до об’єкта оподаткування. Відсоткові ставки можуть бути пропорційними, прогресивними, регресивними.
Сталі пасиви — мінімальна (стійка) заборгованість із заробітної плати працівникам, відрахувань на обов’язкове державне пенсійне страхування, соціальне страхування, а також частина резерву майбутніх платежів.
Структура оборотних коштів — питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних коштів.
Т
Технологічна структура капітальних вкладень — співвідношення в загальному обсязі капітальних вкладень витрат на будівельно-монтажні роботи, обладнання, інструмент та інвентар, інші капітальні роботи і витрати.
Ф
Факторинг — придбання банком (чи фактор-фірмою) права вимагати виплату за фінансовими зобов’язаннями, скупленими в різних осіб. Здебільшого банк купує дебіторські рахунки на поставлені товари чи надані послуги.
Фізичний знос основних засобів — зменшення вартості основних засобів унаслідок виробничого використання.
Фіксована ціна — незмінна відпускна ціна на окремі види продукції, робіт, послуг.
Фіксований сільськогосподарський податок — установлюється для сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм господарювання та власності, які займаються виробництвом, переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а їхній валовий дохід від операцій з продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік перевищує 50% суми валового доходу підприємства.
Фінанси підприємств — економічні відносини, що пов’язані з рухом грошових коштів, формуванням, розподілом і використанням доходів та грошових фондів суб’єктів підприємництва в процесі відтворення.
Фінансова діяльність підприємства — використання різних прийомів і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємства, досягнення визначеної ним мети — отримання прибутку, підвищення ефективності діяльності.
Фінансова криза на підприємстві — кінцева стадія непрогнозованого процесу втрати (під впливом зовнішніх та внутрішніх факторів) потенціалу розвитку, коли структура капіталу та ліквідність підприємства погіршуються настільки, що це загрожує його дальшому існуванню.
Фінансова рівновага — характеристика стану фінансової діяльності підприємства, за якого потреба в збільшенні обсягу активів підприємства балансується можливостями підприємства щодо формування його фінансових ресурсів.
Фінансова робота на підприємстві — діяльність, що здійснюється за такими основними напрямками: фінансове прогнозування і планування; оперативна поточна фінансово-економічна робота; аналіз і контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємства.
Фінансова санація — покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, поновлення або збереження ліквідності та платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу та формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.
Фінансова стійкість підприємства — його спроможність забезпечити фінансову діяльність за рахунок власних коштів, не допускаючи невиправданої кредиторської заборгованості.
Фінансове планування — процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання.
Фінансовий механізм — управління фінансовими відносинами через фінансові важелі (з допомогою фінансових методів) з метою підвищення ефективності господарювання підприємства.
Фінансовий план — це документ, який показує доходи й витрати грошових коштів підприємства в плановому періоді.
Фінансовий стан підприємства — комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення й використання фінансових ресурсів.
Фінансові інвестиції — вкладення тимчасово вільних коштів у цінні папери, статутні фонди інших підприємств, а також розміщення таких коштів на депозитних рахунках комерційних банків з метою отримання доходу.
Фінансові ресурси — грошові кошти, що перебувають у розпорядженні підприємства. До фінансових ресурсів належать усі грошові фонди й та частина грошових коштів, яка використовується поза фондами.
Фіскальна функція податків — мобілізація коштів у розпорядження держави, через розподіл частини валового національного продукту та формування централізованих фінансових ресурсів для забезпечення виконання функцій держави. Для реалізації цієї функції важливе значення має постійність і стабільність надходження коштів у розпорядження держави.
Фонди обігу — готова продукція на складі та відвантажена; кошти на рахунках у банках і в розрахунках, дебіторська заборгованість.
Фондовіддача основних засобів — показник ефективності використання основних засобів, що обчислюється як відношення обсягу продукції до середньорічної вартості основних засобів.
Формалізовані методи фінансового аналізу — методи аналізу, в основу яких покладено жорстко формалізовані аналітичні залежності.
Функції фінансів підприємств — суспільне відображення їхньої сутності, внутрішніх властивостей.
Функціональний капітал — величина власних оборотних коштів, яка характеризує ту частину власного капіталу підприємства, що є джерелом покриття поточних активів підприємства (тобто активів, які мають період обороту менший за один рік).
Ц
Цільові державні фонди — створюються державою для фінансування цільових витрат за рахунок спеціальних зборів (відрахувань) з юридичних і фізичних осіб.
Ч
Чек грошовий — документ стандартної форми, який використовується для отримання підприємствами готівки з рахунків у банківських установах.
Чек розрахунковий — документ стандартної форми з дорученням чекодавця своєму банкові переказати кошти на рахунок пред’явника чека.
Чистий дохід — грошовий вираз вартості новоствореного продукту, що визначається як різниця між валовим доходом і заробітною платою.
Чистий прибуток — прибуток підприємства, який залишається після сплати податку на прибуток.
Книга: Фінанси підприємств: Підручник / А. М. Поддєрьогін.
ЗМІСТ
На попередню
|
|
