Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
Додати книгу на сайт:
8. Матеріальна відповідальність підприємств, установ, організацій за шкоду, заподіяну працівникам
Закон передбачає матеріальну відповідальність за завдану шкоду не тільки працівників, а й підприємств. Така відповідальність на власника або уповноважений ним орган покладається відповідно до ст. 173 КЗпП при заподіянні шкоди здоров'ю працівника каліцтвом або іншим ушкодженням, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків.
На відміну від дисциплінарної відповідальності матеріальна відповідальність є двостороннєю: кожна сторона трудових відносин несе перед іншою відповідальність за завдану шкоду. Особливість відповідальності власника або уповноваженого ним органу перед працівником полягає у тому, що небезпечні та шкідливі умови праці можуть завдати моральної шкоди працівнику, порушити його нормальні життєві зв'язки і потребують додаткових зусиль для організації свого життя.
Тому власник або уповноважений ним орган може нести перед працівником не тільки матеріальне, а і моральне відшкодування завданих збитків.
Питання відшкодування заподіяного громадянинові ушкодження здоров'я цивільне право розглядає також як позадоговірну, деліктну відповідальність. В юридичній літературі триває дискусія щодо характеру норм, які регламентують покриття шкоди, заподіяної здоров'ю робітників і службовців. Зміст цієї дискусії зводиться до того, що цивілісти вважають ці норми інститутом цивільного права, а науковці в галузі трудового права — інститутом трудового права. Є третя точка зору, згідно з якою це «пограничний» між цивільним і трудовим правом інститут.
При вирішенні цього питання ми виходимо з того, що в рамках трудових правовідносин кожний суб'єкт має визначені законом і взаємною угодою права і обов'язки. Стаття 153 КЗпП передбачає створення для всіх працюючих здорових і безпечних умов праці, покладає такий обов'язок на власника або уповноважений ним орган.
Таким чином, право робітників і службовців на здорові і безпечні умови праці і обов'язок власника підприємства або уповноваженого ним органу створити такі умови є предметом регулювання трудового права. Це положення ні у кого заперечень не викликає.
Але коли власник або уповноважений ним орган порушує свій обов'язок, внаслідок чого робітнику чи службовцю завдається ушкодження здоров'я, висловлюються точки зору, згідно з якими відносини по відшкодуванню цієї шкоди є частиною цивільно-правового інституту зобов'язань, що виникають внаслідок заподіяння шкоди.
Такі твердження не можна визнати послідовними. Якщо права і обов'язки є предметом регулювання однієї галузі права, то і невиконання чи порушення цих прав і обов'язків, правові норми, що визначають наслідки такого порушення, відносяться до цієї ж галузі права.
Оскільки права і обов'язки щодо створення здорових і безпечних умов праці визначаються трудовим правом, то і наслідки їх невиконання також регулюються трудовим, а не цивільним правом.
Порядок відшкодування шкоди, заподіяної робітникам і службовцям, регулюється Правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 р.
Ці Правила встановлюють порядок розгляду заяв потерпілих або їх утриманців. Заява подається власнику, з вини якого заподіяна шкода. Власник протягом 10 днів з дня надходження заяви зобов'язаний розглянути її та прийняти відповідні рішення. Спори між потерпілими або іншими зацікавленими особами і власником щодо права на відшкодування шкоди та її розмір вирішуються в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів. Саме цією вказівкою на порядок розгляду спорів Кабінет Міністрів України визнав галузь права, якою регулюються ці відносини.
Цивільним правом регулюються ті випадки, коли каліцтво чи інше ушкодження здоров'я завдано підприємством, яке не зобов'язане виплачувати за потерпілого страхові внески, тобто тоді, коли між сторонами відсутні трудові правовідносини.
Розмір відшкодування втраченого потерплим заробітку встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності, що визначається медико-соціальною експертною комісією (МСЕК), і середньомісячного заробітку, який він мав до ушкодження здоров'я. Втрачений заробіток або його частина відповідно до ступеня втрати професійної працездатності виплачується власником в повному розмірі, тобто без урахування розміру пенсії по інвалідності, а також незалежно від одержуваних потерпілим інших видів пенсій та заробітку.
Потерпілому від нещасного випадку на виробництві виплачується одноразова допомога, розмір якої встановлюється колективним договором, відшкодовуються витрати на медичну і соціальну допомогу, якою вважається додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний та звичайний догляд, побутове обслуговування, протезування, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо.
МСЕК може бути встановлена потреба у догляді за потерпілим і характер цього догляду.
Суми відшкодування шкоди не підлягають оподаткуванню. Обов'язкові відрахування з них провадяться у тому порядку, що й відрахування із заробітної плати.
Книга: Трудове право України: Підручник. / Прокопенко В. I.
ЗМІСТ
| 1. | Трудове право України: Підручник. / Прокопенко В. I.
|
|
| 2. | ЗМІСТ
|
|
| 3. | ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА Розділ І. ПРЕДМЕТ ТРУДОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ § 1. Власність національних багатств України як основа суспільної організації праці
|
|
| 4. | § 2. Поняття трудового права України як галузі права. Місце трудового права в системі права України
|
|
| 5. | § 3. Суспільні відносини, що становлять предмет регулювання трудового права України
|
|
| 6. | § 4. Метод правового регулювання трудових відносин
|
|
| 7. | § 5. Функції трудового права України
|
|
| 8. | § 6. Відмежування трудового права від суміжних галузей права
|
|
| 9. | § 7. Система трудового права України
|
|
| 10. | Розділ II. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ТРУДОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ § 1. Поняття основних принципів трудового права України
|
|
| 11. | § 2. Основні права і свободи громадян, закріплені в Конституції України, що визначають принципи правового регулювання трудових відносин
|
|
| 12. | § 3. Принципи трудового права, закріплені в Кодексі законів про працю України та інших законодавчих актах про працю
|
|
| 13. | § 4. Зміст принципів трудового права
|
|
| 14. | Розділ III ДЖЕРЕЛА ТРУДОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ § 1. Поняття джерел трудового права України, їх класифікація
|
|
| 15. | § 2. Конституція України як основне джерело трудового права
|
|
| 16. | § 3. Кодекс законів про працю України та інші законодавчі акти України, що регулюють трудові відносини
|
|
| 17. | § 4. Підзаконні акти, що регулюють трудові відносини
|
|
| 18. | § 5. Локальні правові норми
|
|
| 19. | § 6. Значення керівних роз`яснень Верховного Суду України для однакового застосування судами чинного законодавства про працю
|
|
| 20. | § 7. Диференціація трудового законодавства України
|
|
| 21. | § 8. Міжнародні правові акти про працю
|
|
| 22. | Розділ IV СУБ`ЄКТИ ТРУДОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ § 1. Поняття суб`єкта трудового права України
|
|
| 23. | § 2. Громадяни як суб`єкти трудового права України
|
|
| 24. | § 3. Власник або уповноважений ним орган як суб`єкт трудового права України
|
|
| 25. | § 4. Підприємство як суб`єкт трудового права України
|
|
| 26. | § 5. Трудовий колектив як суб`єкт трудового права України
|
|
| 27. | § 6. Профспілковий орган підприємства як суб`єкт трудового права України
|
|
| 28. | § 7. Державні органи, які виступають суб`єктами трудового права України
|
|
| 29. | Розділ V КОЛЕКТИВНИЙ ДОГОВІР § 1. Історія виникнення колективних договорів і етапи їх розвитку в Україні
|
|
| 30. | § 2. Загальна характеристика міжнародних правових норм, що регулюють порядок укладення колективних договорів
|
|
| 31. | § 3. Поняття колективного договору
|
|
| 32. | § 4. Поняття колективних угод та їх види
|
|
| 33. | § 5. Колективні переговори по укладенню колективного договору
|
|
| 34. | 6. Порядок укладення колективного договору і його зміст
|
|
| 35. | § 7. Контроль за виконанням колективного договору і види відповідальності за невиконання його зобов`язань
|
|
| 36. | Розділ VI ТРУДОВІ ПРАВОВІДНОСИНИ § 1. Поняття трудових правовідносин
|
|
| 37. | § 2. Умови виникнення трудових правовідносин
|
|
| 38. | § 3. Підстави виникнення трудових правовідносин
|
|
| 39. | § 4. Зміст трудових правовідносин
|
|
| 40. | Розділ VII. ПРАВОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ ГРОМАДЯН § 1. Поняття зайнятості населення. Правове регулювання працевлаштування громадян України
|
|
| 41. | § 2. Міжнародні правові акти про зайнятість
|
|
| 42. | § 3. Державні гарантії права на вибір виду зайнятості в Україні
|
|
| 43. | § 4. Поняття працевлаштування та його правові форми
|
|
| 44. | § 5. Правові відносини органів державної служби зайнятості з підприємствами
|
|
| 45. | § 6. Поняття безробітного і його правове становище
|
|
| 46. | ОСОБЛИВА ЧАСТИНА Розділ VIII ТРУДОВИЙ ДОГОВІР § 1. Поняття трудового договору
|
|
| 47. | § 2. Зміст трудового договору
|
|
| 48. | § 3. Загальний порядок прийняття на роботу
|
|
| 49. | § 4. Види трудового договору
|
|
| 50. | § 5. Переведення на іншу роботу
|
|
| 51. | § 6. Підстави припинення трудового договору
|
|
| 52. | § 7. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника
|
|
| 53. | § 8. Загальні підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу
|
|
| 54. | § 9. Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу
|
|
| 55. | § 10. Розірвання трудового договору на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу
|
|
| 56. | § 11. Порядок звільнення з роботи
|
|
| 57. | § 12. Відсторонення працівника від роботи
|
|
| 58. | § 13. Порядок оформлення звільнення працівника з роботи
|
|
| 59. | Розділ IX РОБОЧИЙ ЧАС І ЧАС ВІДПОЧИНКУ § 1. Поняття робочого часу за трудовим правом
|
|
| 60. | § 2. Види тривалості робочого часу
|
|
| 61. | § 3. Режим роботи і облік робочого часу
|
|
| 62. | § 4. Поняття надурочних робіт і порядок їх проведення
|
|
| 63. | § 5. Поняття відпочинку та його види
|
|
| 64. | § 6. Трудові відпустки
|
|
| 65. | § 7. Додаткові відпустки у зв`язку з навчанням
|
|
| 66. | § 8. Соціальні відпустки
|
|
| 67. | § 9. Відпустки без збереження заробітної плати
|
|
| 68. | § 10. Порядок надання відпусток
|
|
| 69. | Розділ X ЗАРОБІТНА ПЛАТА § 1. Поняття заробітної плати і методи її правового регулювання
|
|
| 70. | § 2. Нормування праці
|
|
| 71. | § 3. Тарифна система та її складові елементи
|
|
| 72. | § 4. Системи оплати праці
|
|
| 73. | § 5. Оплата праці при відхиленні від умов, передбачених тарифами
|
|
| 74. | § 6. Порядок виплати заробітної плати. Обчисчлення середнього заробітку
|
|
| 75. | § 7. Гарантії і компенсації
|
|
| 76. | Розділ XI ОХОРОНА ПРАЦІ § 1. Поняття охорони праці за трудовим правом
|
|
| 77. | § 2. Норми і правила з техніки безпеки і виробничої санітарії
|
|
| 78. | § 3. Інструктаж і навчання працівників правилам техніки безпеки і виробничої санітарії
|
|
| 79. | § 4. Забезпечення працівників спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту
|
|
| 80. | § 5. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій
|
|
| 81. | § 6. Охорона праці жінок
|
|
| 82. | § 7. Охорона праці неповнолітніх
|
|
| 83. | § 8. Праця осіб зі зниженою працездатністю
|
|
| 84. | § 9. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про охорону праці
|
|
| 85. | Розділ XII. ВНУТРІШНІЙ ТРУДОВИЙ РОЗПОРЯДОК ПРИ ВИКОНАННІ ТРУДОВИХ ОБОВ`ЯЗКІВ § 1. Поняття внутрішнього трудового розпорядку як основи організації праці
|
|
| 86. | § 2. Методи забезпечення трудової дисципліни
|
|
| 87. | § 3. Правове регулювання внутрішнього трудового розпорядку
|
|
| 88. | § 4. Заходи заохочення за сумлінне виконання трудових обов`язків
|
|
| 89. | § 5. Юридична відповідальність за порушення трудових обов`язків. Поняття дисциплінарного проступку
|
|
| 90. | § 6. Заходи стягнення за порушення трудових обов`язків і порядок їх застосування
|
|
| 91. | § 7. Громадські заходи стягнення і впливу за порушення трудової дисципліни
|
|
| 92. | Розділ XIII. МАТЕРІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИН § 1. Поняття матеріальної відповідальності за трудовим правом
|
|
| 93. | § 2. Підстави і умови матеріальної відповідальності за трудовим правом
|
|
| 94. | § 3. Види матеріальної відповідальності. Обмежена матеріальна відповідальність робітників і службовців
|
|
| 95. | § 4. Повна матеріальна відповідальність
|
|
| 96. | § 5. Підвищена матеріальна відповідальність
|
|
| 97. | § 6. Порядок визначення розміру шкоди
|
|
| 98. | § 7. Порядок відшкодування шкоди
|
|
| 99. | 8. Матеріальна відповідальність підприємств, установ, організацій за шкоду, заподіяну працівникам
|
|
| 100. | Розділ XIV ПОРЯДОК РОЗГЛЯДУ ТРУДОВИХ СПОРІВ § 1. Поняття трудових спорів та їх класифікація
|
|
| 101. | § 2. Розвиток порядку розгляду трудових спорів в Україні
|
|
| 102. | § 3. Комісія по трудових спорах як обов`язковий первинний орган по розгляду трудових спорів
|
|
| 103. | § 4. Судовий порядок розгляду трудових спорів
|
|
| 104. | § 5. Розгляд судом спорів про поновлення на роботі
|
|
| 105. | § 6. Порядок розгляду колективних трудових спорів (конфліктів)
|
|
| 106. |
|
|
На попередню
Translate
